I ЕТАП: Постановка цілей, що:

- орієнтовані на досягнення результатів;

- сумісне досягнення однієї цілі, не перешкоджаючи досягненню іншій;

- виміруються і мають свої критерії оцінки;

- потребують зусиль, але досяжних;

II ЕТАП: Визначення стратегії досягнення:

- стратегія обгрунтованих рішень;

- стратегія ризику;

- стратегія ідей менеджменту;

- стратегія дієвості;

- стратегія ефективних співробітників-професіоналів;

- стратегія спрощення;

- стратегія якості;

- стратегія лояльності і відданості;

- стратегія співробітництва;

III ЕТАП: Визначення і реалізація системи винагороди по результатах:

- грошей;

- схвалення;

- дія;

- вільний час і самостійність;

- порозуміння й особистий інтерес;

- просування по службовій драбині й особистий ріст;

- самостійність;

- призи;

Менеджер - це фахівець із керування. Це управлінець. Чомусь у Україні сьогодні менеджером називає себе будь-який персонал. Це неправильно. Прибиральниця - не менеджер по збиранню. Дівчина без вищої освіти, що займається телемаркетингом - не менеджер з продаж, а продавець або в найкращому разі фахівець із продажів. Як ні кривдно для неї це звучить. Менеджер - це керівник середньої ланки, організатор роботи відділу, що має в підпорядкуванні персонал. Так званий топ-менеджер - це керівник вищої ланки - генеральний директор, наприклад.

Ефективність менеджменту - результативність управлінської діяльності, що визначається як відношення отриманих результаті від реалізації певних управлінських важелів в організації до витрат які супроводжують їх одержання.

Економічна ефективність менеджменті. Відображає економічні результати діяльності організації за конкретної системи управління. З одного боку, економічну ефективність характеризують показники, що відображають побудову та функціонування систем менеджменту. Це рівень автоматизації робочих місць управлінців, рівень розроблення інструктивного та нормативного матеріалу, загальний діапазон менеджменту, рівень технічної озброєності управлінців тощо. Водночас ефективність систем менеджменту характеризується показниками, які відображають результати виробничо-господарської діяльності організації: величина прибутку, собівартість, обсяг виготовленої продукції, обсяг реалізації продукції, рентабельність, фондомісткість, рівень ліквідності, рівень ризику, коефіцієнти автономії, фінансової стійкості, маневрування, оборотності тощо.

Керівник, як і кожна людина, зрештою, відрізняється своєю індивідуальністю, діловими, соціальними моральними та психічними якостями, про що йшлося вище. Однак, в діловому плані всю різноманітність поведінки керівника за ознакою відносин керівника з підлеглими можна звести до основних трьох типів: автократичний, демократичний і ліберальний. Будучи лідером, керівник зобов'язаний активно шукати шляхи перебудови організації для того, щоб вона не лише відповідала реаліям сьогодення, але й мала перспективи на десятиріччя вперед. Незважаючи на тиск ззовні і внутрішні складнощі, яких неможливо уникнути, керівник повинен зберегти широту кругозору, пам'ятати про довгострокові перспективи і намагатися в майбутньому примножити цінності своєї організації. Керівники відіграють ключову роль в забезпеченні того, щоб всі члени організації знали, розуміли і поділяли погляди керівництва на те, що є основними цінностями організації. Як обереги цінностей, що належать організації, керівники повинні жити цими цінностями, демонструвати їх важливість при прийнятті рішень і включати їх в систему винагород організації. У рішеннях, які приймаються керівництвом, певною мірою відображаються основні цінності організації. Це і служить основою її довголіття. Для того, щоб бути визнаною, поведінка організації повинна узгоджуватись з продекларованими нею цінностями; тобто, слово не повинно розходитись з ділом. Усіх ефективних менеджерів об'єднує саме те, що вони вміють досягати позитивного результату, виконуючи важливі й актуальні справи. Інтелект, творчість та високий рівень - дуже важливі ресурси, але тільки ефективність перетворює їх на реальні результати. Як зауважує П. Друкер, ефективних менеджерів відрізняє їхнє вміння урівноважувати цілі. Менеджер, який ставить обмежені цілі, демонструє низьку ефективність, тому його потрібно звільняти. Практика свідчить, що ефективних менеджерів об'єднує віртуозне володіння управлінськими навичками й засобами, необхідними для досягнення поставленої цілі, при цьому вони прискіпливо ставляться до найменших дрібниць. Ці прийоми, навички, принципи й засоби створюють фундамент, на якому тримається менеджмент як професія.

Ефективність управління на практиці найчастіше визначається аналітичним або експертним шляхом, зіставленням багатьох елементів, таких як продуктивність, ступінь досягнення цілі, керованість, ритмічність роботи, приріст якості, задоволеність працею, економія часу в процесі управління, формування корпоративної культури. Звідси випливає, що ефективність праці менеджерів - це інструмент, за допомогою якого можна підвищити результативність таких ресурсів, як знання та здібності, це набір практичних методів, яким завжди можна навчитися. Ллє для того, щоб застосувати ці методи, менеджер повинен їх постійно перевіряти практикою (наприклад, навіть видатні піаністи щоденно грають гами). Ці методи здаються простими, але засвоїти їх дуже важко, оскільки, щоб оволодіти ними, потрібно постійно, наполегливо практикуватися.

Менеджери, які працюють ефективно, успішні у своїх діях. З погляду психології успіх - це переживання почуття радості, задоволення від того, що результат, який отримує людина, збігається з її надіями та очікуваннями. Якщо успіх стійкий, то людина неначе отримує додаткові сили. Бути успішним - значить ставити цілі й домагатися їх досягнення. Відомий учений Ф. Малік стверджує, що досягати успіху - це і є робота, яка називається менеджментом. Той, хто цим займається професійно, і є менеджером, незалежно від місця, яке він займає в організаційній ієрархії. П. Друкер підкреслює, що ефективні менеджери насамперед виконують найважливіші справи, вони не роблять кількох важливих справ одночасно. Чим інтенсивніше менеджер концентрує свій час, зусилля та ресурси на одній справі, тим швидше й якісніше її вирішує. "Концентрація зусиль - це єдина надія менеджера стати господарем свого часу та своєї справи, а вміння концентруватися - головний секрет успіху менеджера".

Менеджер, якому не байдужа власна особистість і який займається самовдосконаленням, зможе допомагати іншим розкривати себе, сприяти їхній самоактуалізації та самореалізації. Вміло використовуючи знання, вміння, таланти інших людей, такий менеджер зможе забезпечити виконання поставлених цілей, тобто успішно реалізовуватиме свою професійну діяльність. П. Сенге попереджає, що процес саморозвитку породжує не тільки успіх, але й незаплановані побічні результати, які уповільнюють досягнення успіху. Особисте самовдосконалення потребує безперервного навчання, тому для того, щоб не відставати від життя, менеджеру потрібно сформувати в собі установку не стільки навчитися чомусь, скільки навчитися постійно вчитися.

У наш час професія менеджер стає все більш затребуваною. Від неї все більше залежить розвиток економіки і всього суспільства в цілому, тому вимоги до професії ростуть і набувають нову якість. Індивідуальні особливості особистості менеджера відіграють важливу роль в управлінській діяльності менеджера. Індивідуальний підхід передбачає розробку і прийняття рішення менеджером. Вибір рішення залежить від особистісних і поведінкових обмежень особи. Для того щоб імідж допомагав працювати потрібно постійно піклуватися про нього у всіх його елементах

Менеджер як будь-яка особистість відрізняється своєю індивідуальністю. Кожен менеджер використовує свій, переважний для нього набор методів управління. Про це говорить той факт, що в близьких ситуаціях різні менеджери діють часом абсолютно по-різному, добиваючись практично однакових результатів.

Методи управління багато в чому залежать від індивідуальних якостей особистості.

На ухвалення рішення впливає не тільки воля і опти, а й такі індивідуальні особистісні характеристики, як: харизматичні риси особистості, інтелект і емоційна стійкість.

Великий вплив на розробку управлінського рішення надають такі якості керівника, як: романтизм і практицизм, оптимізм і песимізм.

Висновок