Державна політика зайнятості молоді в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нацiональна академiя державного управлiння

при Президентовi України

Харкiвський регiональний iнститут державного управлiння

Кафедра управління персоналом та економіка праці

Індивідуальне завдання

З дисципліни «Ринок праці»

На тему: «Державна політика зайнятості молоді в Україні»

Студент 4-го курсу,

групи УД-2-13 ФСЕУ К.О.Нестеренко

Викладач: Доцент кафедри

управління персоналом

та економіка праці О.С.Крамарева

Харків - 2016

Саме молоді люди, завдяки своїй мобільності та високому інтелектуальному потенціалу, є головною рушійною силою сучасного світу, мають можливість впливати на суспільний прогрес, визначаючи майбутнє суспільства та держави.

У той же час на ринку праці не використовується значна частина трудового потенціалу молоді, яка часто не витримує конкурентної боротьби із представниками старших вікових поколінь. Розвиток молодіжного сегменту ринку праці характеризується посиленням дисбалансу між попитом і пропозицією праці, зниженням рівня економічної активності молоді, зростанням рівня безробіття, збільшенням частки молодих людей, зайнятих у неформальній сфері економіки, збільшенням чисельності молодих трудових мігрантів. В основі цих негативних тенденцій, лежить недосконалість механізмів державного регулювання молодіжного сегменту ринку праці.

Проблеми, пов'язані з розвитком ринкової економічної системи в Україні, вимагають активного формування ринку праці і забезпечення високого рівня зайнятості економічно активної частини населення, а особливо молоді.

Зайнятість населення - це сукупність соціально-економічних відносин між людьми щодо забезпечення працездатного населення робочими місцями, формування розподілу та перерозподілу трудових ресурсів з метою їх участі у суспільно корисній праці та забезпечення розширеного відтворення робочої сили.

Закон України «Про зайнятість населення» визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття. Таке визначення охоплює великий комплекс проблем, за якими стоять структурна, інвестиційна, цінова, грошово-кредитна, кадрова, освітянська, міграційна, демографічна, соціальна політика держави. Ця сукупність соціально-трудових відносин знаходить свій прояв у певних економічних категоріях, таких, наприклад, як індивідуальна або колективна трудова діяльність, процес самої праці, продуктивність праці, її умови, нормування, мобільність та професійна підготовка кадрів, доходи і заробітна плата тощо. Звідси випливає, що зведення проблеми зайнятості населення лише до відсутності безробіття - це невиправдане, помилкове і шкідливе з точки зору державної політики зайнятості припущення [2, с.162].

Забезпечення задовільного рівня зайнятості молоді на сьогодні виступає одним із пріоритетних завдань розвитку держави. Адже саме молодь є найактивнішою частиною працездатного населення. Лише з урахуванням динаміки рівня її зайнятості можна розробляти соціально-економічні прогнози розвитку країни на довготривалу перспективу. Проблема зайнятості молоді становить інтерес багатьох науковців світу. Проте в Україні вона актуалізується в середньому раз на п'ять років. Це зумовлено необхідністю ухвалення державних програм щодо підтримки та сприяння розвитку цієї категорії населення.

Молодь більше піддається і зовнішнім, і внутрішнім впливам щодо ситуації із забезпеченням її зайнятості як продуктивнішої частини населення. Спостерігається така ситуація, що в умовах нестабільності молоді робітничі кадри можуть бути скороченими з підприємств через брак відповідного досвіду (до 10-20%), працівники фінансових установ - через зменшення обсягу операцій та зниження рівня доходу (до 9-12%), менеджери середньої ланки - через оптимізацію організаційних структур суб'єктів господарювання, що пов'язано із уповільненням темпів ділової активності (до 8-10%), працівники держапарату - через проголошення Президентом України скорочення чисельності держапарату, в тому числі по Секретаріату на 20% тощо [3, с.51].

Безробіття призводить до негативних соціальних та економічних наслідків. Соціальні наслідки безробіття викликають напруження в суспільстві, оскільки незайняті є нестабільною категорією населення. Професійна дискваліфікація молоді у стані тривалого безробіття зменшує їх конкурентоспроможність, що є причиною ускладнень при подальшому працевлаштуванні, зниження якості робочої сили та продуктивності суспільного виробництва. Як наслідок, у безробітної молоді знижується мотивація до суспільно корисної праці.

У процесі пошуку роботи безробітна молодь стикається із певними психологічними труднощами. Їхньою причиною є відсутність в особи внутрішньої готовності до активних дій, невміння змінити попередні установки, мотивація поведінки в нових ринкових умовах [4, с.30].

Невирішені проблеми працевлаштування молоді призводять до зростання безробіття та зниження рівня життя; поширення пасивних (утриманство), нерегламентованих (тіньова зайнятість) і деструктивних (кримінал) моделей поведінки; спонукають до зовнішніх трудових міграцій; спричиняють психологічні зміни (втрату мотивації до праці, зміну структури ціннісних орієнтацій і падіння престижності легальної зайнятості).

Держава поки що неспроможна вирішувати всі проблеми самотужки. Тому всім громадським об'єднанням варто працювати над цими питаннями та проблемами і шукати ефективні форми їх вирішення і лише створивши в Україні сприятливе підприємницьке середовище ми вирішимо багато важливих проблем, у тому числі і для розвитку економічної активності молоді, та реалізації свого трудового потенціалу.

Забезпечення повної та продуктивної зайнятості, гідної праці для всіх, у т.ч. для жінок і молоді, є одним із цілей розвитку тисячоліття [4]. Але перешкодою для досягнення цієї мети є достатньо високі показники безробіття серед молоді. зайнятість безробіття молодіжний

За даними експертів МОП, у розвинених країнах (зокрема ЄС) частка безробітних серед молоді становить 18 %, у Центральній та Східній Європі, державах учасницях СНД - 17,5 %, Російській Федерації - 16,8 %, Східній Азії - 9,3 %, держави Південно-Східної Азії та Тихоокеанського басейну - 13,7 % [2].

За даними ООН, зараз у світі налічується 81 млн безробітних молодих людей [7].

В Україні ситуація набагато складніша. Якщо до кризи рівень безробіття серед молоді становив 7,7 % то у 2013 р. зріс майже до 20 % [6]. Наявність такої складної ситуації вимагає негайного реагування та застосування всіх наявних ресурсів, щодо подолання проблем у сфері працевлаштування молоді.

Проблема молодіжного безробіття тією чи іншою мірою неодноразово ставала предметом вивчення для багатьох вчених. Серед вітчизняних науковців великий вклад у дослідження ринку праці й зайнятості сьогодення зробили С. Бандур, Д. Богиня, С. Вовканич, О. Вишняк,Є. Головаха, М. Головатий, М. Долішній, С. Злупко, В. Куценко, Ю. Краснов, Е. Лібанова, І. Лукінов, С. Макєєв, C. Писаренко, У. Садова, М. Шаленко, О. Яременко та інші.

З метою вирішення проблем безробіття серед молоді, підвищення її конкурентоспроможності в Україні створена спеціальна організаційна структура - Державна служба зайнятості - сукупність державних органів, діяльність яких спрямована на реалізацію політики зайнятості, надання визначених послуг населенню та роботодавцям. Основною ланкою, яка безпосередньо працює з населенням і роботодавцями є центр зайнятості базового рівня, а саме районний, міськрайоний, міський [1].

Діяльність центру спрямована на реалізацію заходів соціального захисту населення від безробіття, сприяння громадянам у підборі підходящої роботи, надання матеріального забезпечення та соціальних послуг, професійної орієнтації, надання послуг роботодавцям щодо добору працівників та інформаційно-консультаційних послуг та інше.

В основу діяльності державної служби зайнятості з працевлаштування молоді покладаються і такі принципи [1]:

- гуманність - глибока повага до молодої людини та позитивне ставлення до її особистості та життєвої ситуації;

- законність - здійснення роботи з молоддю відповідно до вимог законодавства, державних гарантій дотримання прав людини;

- пріоритетність заходів з активізації власних зусиль молодої людини, підвищення її активності у пошуку варіантів працевлаштування та адаптації її поведінки до вимог ринку;

- об'єднання зусиль соціальних партнерів (органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, профспілок, організацій роботодавців), їхніх матеріальних, людських та фінансових ресурсів у процесі пошуку шляхів задоволення професійних інтересів та потреб молоді у праці;

- диференціація заходів врахування віку, освіти, професійних здібностей, нахилів, інтересів та тривалості періоду пошуку роботи, особливостей конкретної життєвої ситуації при використанні форм та методів працевлаштування молодих людей;

- концентрація заходів використання в роботі з молоддю можливостей навчальних закладів, профспілок, громадських об'єднань молоді, центрів зайнятості, організацій роботодавців, інших соціальних інституцій щодо форм, методів роботи, які спрямовані на працевлаштування та активізацію власних зусиль молодих людей;

- інтенсифікація заходів впливу на безробітну молодь акцент в роботі має ставитися не на заходах, спрямованих на реєстрацію у службі зайнятості та виплату допомоги, а на заходах, пов'язаних з розвитком самосвідомості молодої людини, активізацією потенціалу на оволодіння професією;

- забезпечення першочерговості заходів запобігання безробіттю серед молоді перед заходами з його подолання акцентування уваги на заходах профілактики безробіття, виявленні джерел безробіття та недопущення довготривалого безробіття.

Центр зайнятості сприяє працевлаштуванню молоді за допомогою певних форм та методів, а саме:

- формування мотивації до праці;

- профорієнтація;

- семінари з техніки пошуку роботи;

- професійне навчання; - бронювання робочих місць на підприємствах, в організаціях та установах для працевлаштування молоді;

- працевлаштування молоді шляхом надання дотацій роботодавцям;

- тимчасові, громадські, сезонні роботи;

- самозайнятість та підприємництво [1].

Формування мотивації до праці. У молодих людей необхідно формувати повагу до праці, переконувати внеобхідності активного пошуку роботи, щоб молода людина змогла реалізувати себе в професійному плані [1].

Профорієнтація. Основними складовими роботи з профорієнтації у центрі зайнятості є профінформація, профконсультація та профвідбір, які реалізуються через різноманітні групові та індивідуальні форми роботи з молоддю [1].

Семінари з техніки пошуку роботи. Семінари проводяться за низкою тем, які відрізняються призначенням, спрямованістю та змістом, виходячи з тривалості, причин безробіття та особистих обставин молодої людини [1].

Професійне навчання. Центр зайнятості разом з роботодавцями визначає (з'ясовує) можливості профнавчання, перелік професій, спеціальностей, видів робіт, за якими відбуватиметься таке навчання, вимоги до робочих місць, режиму праці та її умов. Профнавчання має здійснюватися під конкретне робоче місце як за ініціативою роботодавців (на їх замовлення), так і за ініціативою центру зайнятості [1].

Бронювання робочих місць на підприємствах, в організаціях та установах для працевлаштування молоді. Держава забезпечує надання додаткових гарантій працевлаштування певним категоріям молоді: випускникам середніх загальноосвітніх школах, професійно-виховних та вищих навчальних закладах, звільнилася з військової або альтернативної служби, дітям (сиротам) і т.ін. Центр зайнятості подає до місцевого органу виконавчої влади пропозиції щодо бронювання на підприємствах певної кількості робочих місць, в межах 5 % квоти від загальної кількості робочих місць [1].

Працевлаштування молоді шляхом надання дотацій роботодавцям. Дана форма працевлаштування застосовується до молодих людей у яких недостатній досвід роботи, або низький кваліфікаційний рівень. Центр надає дотацію роботодавцю на заробітну плату такого молодого спеціаліста [1].

Тимчасові, громадські, сезонні роботи. Центр зайнятості спільно з органами влади та підприємствами визначає об'єкти, в першу чергу у сфері комунальної власності, та реальну потребу в робочих місцях для організації громадських та інших тимчасових робіт [1].

Самозайнятість та підприємництво. Центр зайнятості ініціює пропозиції в органи влади щодо запровадження спрощеної процедури реєстрації підприємств, створених молодими безробітними, та підприємців - фізичних осіб з числа безробітних [1].

Висновок

Таким чином, можна зробити висновок, що з розвитком у суспільстві ринкових відносин проблема зайнятості молоді набуває нових рис, це пояснюється тим, що молодь охоплює значний відсоток населення, який є не однорідним за своєю структурою. Особливості цієї неоднорідності полягають в тому, що різні вікові категорії молоді мають різні потреби, погляди на життя та подальші перспективи майбутнього. Виходячи з наявності такої складної ситуацій, на наш погляд, необхідно проводити активну державну політику у сфері працевлаштування молоді. Ефективне здійснення молодіжної політики у сфері працевлаштування можливе за умови стимулювання молодіжної ініціативи та здійснюватися в різних напрямах. На нашу думку, даний комплекс заходів повинен передбачати: сприяння професійній підготовці молоді, впровадження квотування робочих місць для молоді, розвиток підприємницької ініціативи і т.ін. Органом, який забезпечує виконання цих заходів є центр зайнятості, який під час роботи з молоддю діє відповідно до вимог чинного законодавства, державних гарантій дотримання прав людини,сприяє подоланню проблем безробіття серед молоді, підвищенню її конкурентоспроможності на ринку праці, а це запорука стабільного розвитку економіки.

Отже, основними заходами, які повинні проводитися для зменшення безробіття серед молоді, мають бути агітаційна та просвітницька роботи.

Для цього необхідно:

1) створити Молодіжну біржу праці;

2) розробляли проекти, орієнтовані на фінансування активних заходів сприяння зайнятості серед молоді;

3) проводити дослідження з метою визначення спеціальностей, професійних навиків та рівня кваліфікації, якими повинні володіти випускники;

4) включити до навчальних програм обов'язкове стажування студентів;

5) розробити та впровадити механізм фінансової та іншої підтримки підприємств, установ та організацій, які беруть участь у реалізації цієї програми;

6) проводити навчання з техніки пошуку роботи та розповсюдження матеріалів щодо проблем зайнятості, розширення інформаційного поля про стан на локальному ринку праці, потенційних роботодавців з метою створення умов для самовизначення особи;

7) проводити інформативні й навчальні семінари та тренінги щодо можливостей працевлаштування, активізації власних зусиль у вирішенні проблем зайнятості та підвищенні самооцінки;

8) організовувати зустрічі з роботодавцями та колишніми безробітними, які успішно знайшли роботу чи заснували власний бізнес. Забезпечити широке висвітлення позитивного досвіду засобами масової інформації;

9) запровадити в програмах навчальних закладів курси з техніки пошуку роботи та факультативні заняття з організації власної справи;

Таким чином, в Україні розв'язати проблеми зайнятості молоді можна тільки шляхом цілеспрямованих систематизованих і скоординованих дій. При цьому держава повинна піклуватись розвитком соціальної стабільності і захищеності молоді (по мірі зміни ситуації на ринку праці - корегування політики в області працевлаштування, перегляд і доопрацювання законодавчої бази, своєчасне фінансування державних програм зайнятості, розробка системи заохочень і пільг регіонам з низьким рівнем безробіття серед молоді).

Зрозуміло, що система заходів щодо зниження рівня безробіття молоді не обмежується наведеним, існує багато можливостей для творчого пошуку шляхів виходу зі складної ситуації, що склалася зараз на ринку праці, але у будь-якому разі тільки комплексний підхід до розв'язання проблеми дозволить досягти певних позитивних зрушень у сфері працевлаштування молоді в Україні.

Список використаних джерел

1. Маршавін Ю. М. Єдина технологія надання соціальних послуг центрами зайнятості України / Ю. М. Маршавін, Л. М. Фокас, Л. Є. Ляміна, Д. Ю. Маршавін. - К., 2010. - С. 481 [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : ipk-dszu.kiev.ua/ET_69.doc.

2. Молодіжне безробіття в світі: динаміка змін // Людина і праця. - 2012. - № 6. - 19 с.

3. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження примірних положень про центр зайнятості» від 9 липня 2003 р. № 1058-IV [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://document.ua/pro-zatverdzhennja-primirnih-polozhen-procentri-zainjatosti-doc62171.html.

4. Семенюк М. Молоді - гідну та продуктивну зайнятість / М. Семенюк // Соціальний захист. - 2012. - № 4. - С. 18-20.

5. Створення робочих місць у реальній економіці - першочерговий пріоритет // Соціальний захист. - 2012. - № 1. - С. 16-17.

6. http://www.osvita.org.ua/news/66069.html

7. http://novynar.com.ua/business/178282

Размещено на Allbest.ru