Розвиток системи організації виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

РОЗВИТОК СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА



План

Вступ

1. Історичні передумови виникнення менеджменту

2. Загальна характеристика підприємства

2.1 Спеціалізація підприємства

2.2 Цілі та задачі функціонування

3. Аналіз внутрішнього середовища організації

3.1 Вивчення організаційної структури управління підприємством

3.2 Персонал як елемент внутрішнього середовища організації

3.3 Аналіз маркетингової сфери діяльності підприємства

3.4 Аналіз фінансової сфери підприємства

4. Оцінка і аналіз зовнішнього середовища організації

4.1 Аналіз конкурентного середовища

4.2 Аналіз економічного середовища

4.3 Оцінка ринку та страхування

4.4 Законодавча база діяльності підприємства

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Менеджмент, як наукова система організації виробництва є однією з найважливіших умов ефективної і прибуткової діяльності підприємств. Він дістав загальне визнання в усьому світі.

Тому сучасна теорія і практика менеджменту набуває особливого значення на сьогодення.

Перехід економіки нашої держави на ринкові відносини вимагає вивчення основних функцій, форм і методів управління на рівні основної ланки - підприємства.

Практичне використання такого досвіду - одне з першочергових завдань. Широкий вихід вітчизняних підприємств на світові ринки обумовлює необхідність глибокого вивчення теорії і практики менеджменту.

Реорганізовуються старі структури управління і влади, при цьому використовуються західні моделі управління.

Однак механічне перенесення концепції управління з однієї соціокультурної середи в іншу.

Сліпе копіювання досвіду тієї або іншої держави практично неможливе і веде до важких економічних і соціальних наслідків.

Менеджмент зумовлений такими базисними чинниками, як тип власності, форма державного устрою, міра розвитку ринкових відносин. Тому розвиток сучасного менеджменту в умовах переходу України до ринкової економіки в значній мірі залежить від цих чинників.

Упровадження ринкових відносин у практику господарювання вимагає принципової зміни методів управління на всіх рівнях управлінської ієрархії. Це висуває необхідність вивчення нових підходів і форм управління, зокрема, менеджменту як особливого типу управління.

Менеджмент як наукова дисципліна пройшов довгий і суперечливий шлях розвитку, і розглядати його, безсумнівно, потрібно з урахуванням історичного досвіду, тих цілей і задач, що ставилися на різних етапах його розвитку. В курсовій роботі наберемося досвіду в сфері управління, чітко проаналізувати економічний стан підприємства, навчимося знаходити шляхи покращення компанії.



1. Історичні передумови виникнення менеджменту

Історія розвитку менеджменту нараховує уже декілька тисячоліть, якщо відлік почати із зачатків письменності в стародавньому Шумері. Вважається, що це революційне досягнення в житті людства призвело до утворення особливого прошарку «жреців-бізнесменів», які були пов'язані з торговими операціями.

За першою управлінською революцією, яка одержала назву релігійно - комерційної, відбувалися й інші.

Друга - відноситься до 1760 р. до н. є. і пов'язується з діяльністю царя Хаммурапі, який видав кодекс законів управління державою для регулювання суспільних відносин між різними соціальними групами населення.

Третя революція відбулася за часів правління Навуходоносора II (682-605 рр. до н. є.). Вона була направлена на поєднання державних методів управління з контролем за діяльністю в сфері виробництва і будівництва.

Четверта - датується 17-18 ст. н. є. і пов'язана із зародженням капіталізму.

П'ята управлінська революція мала місце в кінці XIX - початку XX ст. її часто називають бюрократичною, не дивлячись на велике значення революційних перетворень, розвиток менеджменту - це в основному еволюційний процес.

Він характеризується безперервністю і відображає ті зміни, які відбуваються в суспільстві, економіці, всій системі соціально-економічних відносин. Древні філософи вважали, що причиною бідності суспільства, як правило, є відсутність належного управління або порушення старшинства між людьми. Питання про природу і принципи справедливого і ефективного управління складало предмет роздумів багатьох великих мислителів, а основи реалістичного погляду на управління як на процес, який виникає із необхідності досягнення загальних цілей в ході сумісної життєдіяльності людей, були закладені ще в античності. Платон розглядав управління як науку про загальне харчування людей і доводив, що діяльність по управлінню є важливим елементом системи життєзабезпечення суспільства.

Мудре управління повинно базуватися на розумних і загальних законах, але закони ці самі по собі дуже абстрактні і догматичні для того, щоб на їх основі можна було віднайти правильні рішення в кожній конкретній ситуації. У своєму практичному здійсненні управління суспільством - це є вид мистецтва.

Другий великий мислитель - Арістотель - заклав основи вчення про домогосподарство, в рамках якого вказував на необхідність розробки «панської науки», яка б навчала рабовласників поводження з рабами, тобто мистецтву управління ними. З виникненням капіталістичної ринкової економіки, яка базується на приватній власності на засоби виробництва, природа управління стає двоякою:

- з одного боку, управління - це продуктивна праця, яка виникла в умовах комбінованого виробництва з високим рівнем спеціалізації працівників;

- з другого - управління - це діяльність за наглядом і контролем, в основі якої є протилежність між найманою працею як безпосереднім виробником і власником засобів виробництва.

Праця по управлінню обумовлює виконання як суспільно необхідних завдань по регулюванню, організації, координації і контролю соціально-економічних функцій, так і по експлуатації живої праці.

Пізніше, в ході процесів спеціалізації та професіоналізації управління відокремлюється від капіталістичної власності у вигляді самостійної функції. Сучасний американський соціолог Д. Белл вважає, що реальне розмежування в сучасному суспільстві проходить не між тими, кому належать засоби виробництва, і тими, кого називають «пролетарями».

Воно коріниться в системі бюрократичних і владних відносин: між тими, хто має право прийняття рішень, і тими, хто такого права не має.

У світі бізнесу існують два основні типи прийняття рішень: через ринок і через ієрархію.

Перший - більш ефективний, але і другий поширений у великих корпораціях. За своєю природою ринковий метод - руйнівник бюрократії, тому слід шукати засоби впровадження ринкової моделі прийняття рішень в ієрархію влади.

Американський історик менеджменту Д. Рен підкреслює органічний зв'язок капіталістичного типу управління з існуванням ринкової економіки. Виникнення та удосконалення ринкової економіки викликало до життя потреби в більш творчих керуючих, краще поінформованих про те, яким найкращим чином керувати організаціями.

Зіткнувшись з конкурентним, мінливим зовнішнім середовищем, керуючі розвивали систем знань про те, як краще використати ресурси. Люди почали думати про власну вигоду і пристосовуватися до будь-якої раціональної адміністративної системи.

Виникнення сучасного менеджменту ґрунтується на раціональних засобах прийняття рішень.

Організації більше не могли працювати у відповідності до примх декількох осіб одразу.

Зрілий, сформований ринок, який передбачає розповсюдження ринкових відносин на більшість суспільних процесів, слід розглядати як найважливішу передумову і умову капіталістичного управління.

Менеджменту, який функціонує у відповідності до законів ринку, притаманна об'єктивність і незалежність як перед користолюбством власників засобів виробництва, так і перед авторитарною волею правлячих чиновників. Притаманні ринковим операціям ризик і невизначеність наштовхують на розвиток у менеджерів якостей самостійності і відповідальності за свої кроки.

З іншого боку, нестабільність рівноваги ринкової кон'юнктури стимулює постійний пошук організаційно-управлінських і науково-технологічних новацій. В цілому, свобода дій капіталістів і їхніх менеджерів - це свобода, обумовлена законами конкуренції.

Учасники економіки ринкового господарства хочуть досягти оптимального результату - максимального задоволення своїх потреб - через відношення товарообміну із своїми контрагентами.

В цих відношеннях успіх кожного учасника ринкового процесу залежить не тільки від результатів його праці, а й від інших осіб, які беруть участь у товарообміні. В цьому і полягає феномен вільної конкуренції: чим більше учасників в ринковому господарстві, тим менший вплив кожного з них. Поряд з ринком слід розглянути ще одне, не менш важливе джерело формування менеджменту як управління особливого роду - індустріальний спосіб організації виробництва.

Вивчаючи процеси виникнення індустріального способу організації виробництва, англійський історик А. Тойнбі зазначав, що метод індустріальної системи полягає в забезпеченні максимуму продуктивних можливостей шляхом безперервного випуску таких продуктів, які можуть виготовлятися з сировини за допомогою механічно скоординованої роботи певної кількості людей.

Будь-яке управління - це не тільки управління своїм часом, але й управління процесами часу.

Знаменита формула Б. Франкліна «час - гроші» за багато десятиліть стала девізом капіталістичного господарювання і діловитості.

Отже, історія розвитку менеджменту як науки - це в основному еволюційний процес.

Він зумовлений науково-технічним прогресом, розвитком суспільно-виробничих відносин та продуктивних сил зростанням ролі людського чинника в управлінні суспільним виробництвом.

Менеджмент як концентрація ринкового управління направлений на удосконалення управління діяльністю окремих суб'єктів господарювання. Реалізація менеджменту в практичній діяльності підприємств виступає як система управління. Отже, менеджмент регулюється законами ринкових відносин і направлень на організацію управління діяльністю підприємства в ринковому середовищі, яке змінюється.



2. Загальна характеристика підприємства

2.1 Спеціалізація підприємства

В даній курсовій роботі буде розглянуто діяльність автотранспортного підприємства ПАТ «АТП 13058». Публічне акціонерне товариство «АТП 13058» вже протягом 40-ка років займається перевезеннями будівельних ті промислових вантажів для Замовників, як по території міста Києва, так і по всій Україні та Європі.

Будівництво АТП розпочалося ще в 1960 році. З жовтня 1961 року підприємство мало назву «Автоколона 2242». В березні 1972 року було перейменоване в «Київське автооб'єднання 09662». В жовтні 1977 перейменоване на підставі наказу «Київавтотранс» у «Київське автопідприємство 11168». У 1986 та 1997 роках також перейменовувалося. Протягом свого існування АТП 13058 було в складі Міністерства транспорту України, а потім перетворилось у акціонерне товариство. 28.04.2010 згідно з Законом України «Про акціонерні товариства» ВАТ АТП 13058 було перейменовано в Публічне акціонерне товариство. За 44 роки свого існування підприємство займалось перевезеннями по Києву, області, а також Україні, а останні роки по Європі.

Автотранспортне підприємство займає площу близько 9 га. Ця територія обладнана комплексом приміщень для проведення ремонтів та обслуговування рухомого складу, а також асфальтованою площадкою для стоянки 400 автомобілів та 250 причепів та напівпричепів. Дане автотранспортне підприємство повністю забезпечене електроенергією, водопостачанням, каналізацією, а також є газифікованим. Компанія має власну автономну котельню, телефонну та комп'ютерну мережу.

АТП 13058 є Дійсним членом Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України і зареєстроване під номером 42. Підприємство діє згідно законів та положень, розроблених АсМАП.

Основним видом діяльності даного АТП 13058 є перевезення різноманітного вантажу по:

- Місту Києву;

- Україні;

- Країнам СНД;

- Західній Європі.

АТП 13058 здійснює:

- Перевезення насипних вантажів автомобілями-самоскидами;

- Перевезення цукрових буряків та іншої сільськогосподарської продукції в період збору врожаю;

- Вивезення снігу в зимовий період.

Також підприємство надає послуги з:

- Технічного обслуговування;

- Ремонту;

- Діагностуванню;

- Зварюванню;

- Мийці;

- Охороні стоянок вантажних та легкових автомобілів.

Задля якомога найкращого задоволення потреб своїх клієнтів підприємство має цілодобову лінію зв'язку за телефоном.

Також компанія розробила власний сайт, на якому можна знайти основну інформацію про діяльність підприємства.

29.04.2015 відбулися останні збори акціонерів даного товариства, на яких було внесено зміни до порядку денного, а також відбулося обрання членів для наглядової ради.

2.2 Цілі та задачі функціонування

Основним елементом вироблення цілей і завдань в галузі обслуговування є визначення точки зору покупця чи споживача.

Для цього проводяться опитування покупців з метою з'ясувати, що вони вважають важливим у обслуговуванні.

А також, сюди відноситься загальний аналіз ринку.

Звичайно, стратегічною ціллю даного підприємства є ще більше розширення у сфері перевезень та логістики та збереження клієнтів, що приносять підприємству постійний прибуток.

Більш короткостроковими цілями є щорічне збільшення клієнтської бази підприємства, покращення для рухомого складу, що дасть можливість ефективніше виконувати основну роботу, збільшуючи продуктивність праці трудового колективу.

До операційних цілей можна віднести короткострокові планування виконання перевезень та втілення їх у життя за допомогою великого досвіду роботи в даній галузі та вже існуючого рухомого складу і персоналу підприємства. Коли вся інформація зібрана і проаналізована, цілі фірми встановлені, тоді компанія переходитиме до розробки завдань для досягнення усіх цілей.

Завдання підприємства:

- визначення й організація правильної стратегії маркетингу підприємств;

- організація ефективної системи управління підприємством і його підрозділами (структура, персонал, інформація);

- збільшення ефективності доставки товару;

- підвищення кваліфікації кадрів;

- застосування інноваційних технологій для вдосконалення та спрощення роботи підприємства;

- забезпечення гуманної соціальної політики в сфері оплати, охорони праці і рівня життя працівників;

- щомісячна перевірка виконання планів підприємства щодо задоволення потреб споживачів;

- перевірка рівня обслуговування різними методами;

- аналіз діяльності конкурентів.

Отже, підприємство ставить перед собою цілі усіх видів: стратегічні, тактичні та операційні, що допомагає правильно розподілять завдання та функції кожного підрозділу АТП.



3. Аналіз внутрішнього середовища організації

3.1 Вивчення організаційної структури управління підприємством

ПАТ «АТП 13058» має функціональну організаційну структуру. Основу такої структури становить так званий "шахтний" принцип побудови і спеціалізації управлінського процесу за функціональними підсистемами організації. Найважливіші для діяльності організації функції (наприклад виробництво, маркетинг чи фінанси) знаходять організаційне закріплення. Для кожної з них формується ієрархія служб ("шахта"), за якої основні функціональні служби поділяються на дрібніші підрозділи, що вирішують вузькоспеціалізовані завдання. Це дає змогу підібрати у відповідні відділи кваліфікованих фахівців, які професіонально виконують свою роботу, що забезпечує організації мінімізацію витрат виробничої функції.

Результати роботи кожної функціональної служби оцінюються відповідними показниками. Наприклад, робота виробничого відділу характеризується показниками виконання графіка випуску продукції, витрат ресурсів, продуктивності праці, використання обладнання тощо.

Відповідно будується й система матеріального стимулювання, яка орієнтується передусім на досягнення високих показників кожної служби.

При цьому кінцевий результат ніби відходить на задній план, оскільки вважається, що всі служби тією чи іншою мірою працюють на його отримання.

Переваги функціональної структури:

- ефективний централізований контроль за досягненням результатів у відповідних сферах діяльності;

- висока якість управління операціями у відносно стабільних сферах бізнесу;

- досягнення ефекту масштабу на базі функціональної спеціалізації.



Рис. 1. - Організаційна структура ПАТ «АТП 13058»:

Однак слід враховувати, що надмірне зосередження на вдосконаленні здійснення закріпленої функції породжує звуження управлінського мислення, спричиняє розмежування в роботі окремих функціональних служб, ускладнює міжфункціональну координацію, перешкоджає залученню в організацію інновацій.

Тому керівництво даного підприємства намагається якомога більше приділяти уваги тому, щоб у працівників функціональних відділів не розвивався синдром вищості щодо персоналу інших підрозділів, який проявляється в постійному намаганні втрутитися в їхню роботу.

Отже, функціональна структура найпридатніша для великих моноринкових організацій (що працюють за стабільних умов), головним завданням яких є отримання конкурентних переваг за рахунок мінімізації виробничих витрат.

Враховуючи всі недоліки та переваги даної організаційної структури, за допомогою «правильного» та «розумного» керівництва даним підприємством в ньому не порушується принцип єдиновладдя, а ефективність управління притому не знижується.



3.2 Персонал як елемент внутрішнього середовища організації

Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності. Персонал підприємства поділяють на:

- персонал основної діяльності;

- персонал неосновної діяльності.

Залежної від виконуваних функцій увесь персонал підприємства поділяють на чотири категорії:

- робітники;

- службовці;

- спеціалісти;

- керівники.

Робітники - це персонал, безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін.

Робітники залежно від відношення до процесу створення продукції поділяються на:

- основні (які безпосередньо беруть участь у процесі виготовлення продукції або надання послуг);

- допоміжні (які виконують функцію обслуговування основного виробництва).

Службовці - це працівники, що здійснюють підготовку і оформлення документації, господарське обслуговування, облік і контроль.

Спеціалісти - це працівники, які займаються інженерно-технічними, економічними та іншими роботами.

Керівники - це працівники, що обіймають посади керівників підприємства та його структурних підрозділів.

Важливою є класифікація персоналу за професіями, спеціальностями, кваліфікацією. Професія характеризує вид трудової діяльності, спеціальність виділяється в межах певної професії і характеризує відносно вузький вид робіт. Кваліфікація характеризує якість, складність праці і є сукупністю спеціальних знань і навичок, які визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.

За рівнем кваліфікації робітники поділяються на чотири групи:

- висококваліфіковані (особливо складні та відповідальні роботи);

- кваліфіковані (складні роботи);

- малокваліфіковані (нескладні роботи);

- некваліфіковані (допоміжні та обслуговуючі роботи).

Отже, на даному автотранспортному підприємстві до основних робітників слід віднести водіїв усіх класів, а до допоміжних робітників такі посади, як механіки різних розрядів, вантажники, електромеханіки.

Службовців становлять завідуючи технічним та експлуатаційним цехом, що оформлюють документацію та відповідають за виконанням основної діяльності підприємства, а тому їх робота є дуже важливою для репутації АТП, яка в першу чергу базується на високоякісному та своєчасному обслуговуванні клієнтів, серед яких як звичайні фізичні особи, так і крупні компанії, що потребують у вантажних перевезеннях.

Спеціалісти даної організації - це технічний відділ, що займається інженерними роботами та слідкує за виконанням проектних робіт.

Керівниками є в першу чергу голова правління, обраний акціонерами для здійснення керівництва даним автотранспортним підприємством, а також функціональні керівники, що відповідають за якісну роботу кожного зі структурних підрозділів.

Нарахування погодинно-преміальної заробітної плати водіям:

З/пл. = Т ? Сч + Премія

З/пл = 26 ? 160 = 4160 (грн./міс) - водії 3-го класу;

З/пл = 26 ? 160 = 4160 + 10% = 4576 (грн./міс) - водії 2-го класу;

З/пл = 26 ? 160 4160 + 25% = 5200 (грн./міс)- водії 1-го классу.

Механіки отримують відрядно преміальну заробітну плату:

З/пл. = ? Рі ? Ni + Премія

З/пл. = 23,5 ? 250 операцій = 5875 грн. - механік 2-го розряду;

З/пл. = 27 ? 250 операцій = 6750 грн. - механік 1-го розряду;

З/пл. = 28,5 ? 200 операцій = 5700 грн. - електромеханік.

Отже, щомісяця підприємство витрачає в середньому 410919 грн.

3.3 Аналіз маркетингової сфери діяльності підприємства

В процесі формування маркетингової стратегії можна виділити вхідні та вихідні елементи.

Вхідні елементи - це ті фактори, аналіз яких передує розробці маркетингової стратегії. Отже, йдеться про фактори маркетингового середовища і цілі фірми.

Вихідними елементами є стратегічні рішення щодо маркетингового міксу, тобто комплексу компонентів маркетингу, який включає чотири складові - товар, ціну, збут, просування.

Основне призначення маркетингової стратегії полягає в тому, щоб взаємної узгодити маркетингові цілі фірми з її можливостями, вимогами споживачів, використати слабкі позиції конкурентів та свої конкурентні переваги. Маркетингова стратегія включає конкретні стратегії діяльності на цільових ринках, комплекс маркетингу, який використовується, витрати на маркетинг. В стратегіях, розроблених для кожного ринкового сегменту, повинні бути розглянуті нові продукти і такі що вже випускаються, ціни, просування продуктів, доведення продуктів до споживачів, має бути вказано як стратегія реагує на загрози і можливості ринку. Для забезпечення маркетингової діяльності, що на сьогоднішній день є невід'ємною складовою в діяльності кожного підприємства, АТП користується аутсорсингом, тобто наймає спеціалізовану компанію, що займається маркетинговими послугами, проводить моніторинги ринку споживачів та допомагає в розробці маркетингової політики для даного автотранспортного підприємства на різні часові терміни. Оскільки дане АТП існує вже понад 40 років, то маркетингова політика за стадією життєвого циклу буде спрямована на насичення ринку, за станом ринкового попиту використовується стратегія підтримуючого маркетингу, за елементами маркетингового комплексу підприємство використовує цінову стратегію, оскільки стратегія просування вже недоречна, і наразі споживачі приділяють дуже велику увагу відповідності якості послуг ціні. Правильна цінова політика дозволить зберегти клієнтів, а також привернути увагу нових.

Велику роль у маркетинговій політиці та її розробці для будь-якого підприємства відіграє сайт, на якому розміщується основна інформація про діяльність підприємства, послуги, які воно надає, цікаві пропозиції. Великий впив на потенціальних клієнтів становить зазначення партнерських компаній, що користуються послугами даного АТП.

Це надає даному автотранспортному підприємству статусності й певного рейтингу в списку інших підприємств даної спеціалізації в Україні. Щомісячно підприємство виділяє близько 10000 грн. для підтримки сайту та залученні нових клієнтів, яку забезпечують аутсорсингові фірми, найняті даним АТП. Отже, найголовнішими маркетинговими задачами для даного АТП на сьогодні є наступні:

- вдосконалити систему управління запасами компанії, спрямовані на забезпечення такого режиму діяльності, коли товарно-матеріальні запаси надходять в потрібний час в потрібне місце і з належною користю при найменших загальних витратах;

- забезпечити повне та ефективне представництво підприємства в мережі Інтернет.



3.4 Аналіз фінансової сфери підприємства

Власний статутний капітал Публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 13058» складає - 10201,7 тис. грн.

Статутний фонд був поділений на 40806905 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна.

Всі вони розподілені між акціонерами Товариства.

Дана сума становить 84,03% сформованого Статутного капіталу Товариства станом на 31.12.2011 р.

Згідно наданих до перевірки документів на балансі Товариства станом на 31.12.2011 рік інший додатковий капітал обліковується у розмірі 24582 тис. гривень.

Доходи від реалізації товарів, робіт або послуг, які відображаються в бухгалтерському обліку або звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей. Чистий прибуток за 2014 рік становив 403 тисяч гривень.

За останні 5 років підприємство придбало 29 одиниць транспортних засобів (автомобілі, причепи чи напівпричепи а також ще й легкові автомобілі) та реалізовано 3 легкові автомобілі, 1 вантажно-пасажирський та 3 вантажні автомобілі.

На балансі підприємства станом на 31.12.2014 року обліковуються основні засоби, залишкова вартість яких складає 25962 тис. грн.

Всі основні засоби належать підприємству та розташовані за юридичною адресою.

За останні роки значно зменшились об'єми перевезень, що вплинуло на фінансове становище на підприємстві.

Постійно зростаючі ціни на паливо, мастильні матеріали та запчастини призводить до того, що перевезення стають збитковими.

Єдиним видом діяльності залишається здача приміщень в оренду, яка може частково зменшувати збитки.

Всі основні засоби підприємства використовуються за призначенням.

Вільні площі здають в оренду.

Суттєвих змін за останні роки не відбувалось.



4. Оцінка і аналіз зовнішнього середовища організації

4.1 Аналіз конкурентного середовища

Для сучасної підприємницької діяльності характерним є високий ступінь конкуренції. Під конкуренцією розуміють суперництво на певному ринку між окремими юридичними або фізичними особами (конкурентами), зацікавленими в досягненні однієї й тієї самої мети. З погляду підприємства такою метою є максимізація прибутку за рахунок формування прихильності споживачів. На гостроту конкурентної боротьби впливають різні чинники. Однак деякі з них зустрічаються частіше від інших:

1. Боротьба посилюється, коли кількість конкуруючих фірм, підприємств чи організацій збільшується і коли вони стають відносно порівнюваними з погляду розмірів і можливостей. Кількість є важливим чинником, оскільки, чим вона більша, тим більша ймовірність виявлення підприємством нових стратегічних ініціатив;

2. Конкурентна боротьба посилюється, коли попит на продукт зростає повільно;

3. Конкуренція на певних сегментах ринку може посилюватися ще й тому, що попит на товари або послуги вирізняється значними сезонними коливаннями;

4. Конкуренція посилюється, коли товари підприємства недостатньо диференційовані;

5. Суперництво зростає відповідно до розміру віддачі від успішних стратегічних маневрів;

6. Боротьба має тенденцію до посилення, коли залишати ринок виявляється дорожчим, ніж продовжувати конкурентну боротьбу;

7. Конкуренція набуває гострого та непередбачуваного характеру під час поглиблення розбіжностей між підприємствами в підходах до стратегій, кадрового складу, загальних пріоритетів, ресурсів.

З вищевикладеного стає зрозуміло, що конкуренція є частиною маркетингового середовища фірми, тому вона завжди повинна бути предметом ґрунтовного вивчення та оцінювання.

Вивчення сукупності суб'єктів ринку та їхніх відносин, які складаються у процесі конкурентної боротьби і які визначають інтенсивність конкуренції, являє собою дуже важливий, з практичного погляду, напрям маркетингових досліджень.

Аналіз поведінки конкурентів і розробка плану конкретних дій стосовно головних суперників часто приносить більше користі, ніж навіть суттєве реальне зростання на даному сегменті ринку.

Знаючи слабкі та сильні сторони конкурентів, можна оцінити їхні потенціал, цілі, наявну та майбутню стратегії.

Це дасть змогу стратегічно точно зорієнтуватись щодо того, де конкурент є слабкішим.

Таким чином підприємство зможе розширювати власні переваги в конкурентній боротьбі.

Одними з основних конкурентів на сучасному ринку для АТП 13058 є компанія DHL, що займається міжнародними експрес-перевезеннями, глобальним експедируванням, доставкою вантажів іншими видами транспорту, складські послуги від упакування до ремонту і зберігання, доставка пошти, а також іншими спеціалізованими операціями.

Рис. 2. - Окрім даної компанії, конкурентами на ринку послуг:



На відміну від Товариства, що розглядається в даній курсовій роботі, компанія-конкурент має більш зручний та новий сайт, що робить її більш привабливою для українських споживачів.

Також одним із серйозних конкурентів, що виконують міжнародні вантажні перевезення є компанія «M&M Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ» (Київ). Компанія також відрізняється від «АТП 13058» більш зручним сайтом, що дозволяє споживачу легко знайти потрібну інформацію.

Отже, даному автотранспортному підприємству слід приділили значну кількість уваги й частіше робити дослідження конкурентного середовища, щоб зберегти власних клієнтів.

4.2 Аналіз економічного середовища

Одним з найвпливовіших факторів на діяльність будь-якого підприємства, що функціонує в межах України, є економічне становище в державі. Вже декілька років ми спостерігаємо все більше й більше погіршення, що негативно впливає на розвиток та економічний стан підприємств, зокрема в сфері транспорту.

Звичайно, населення України не припинило перевозити вантаж та переміщуватись за допомогою автомобілів, а тому не можна сказати, що автотранспортна галузь занепадає, але через скрутне становище, а саме різке та помітне падіння валюти спричинило негативні економічні явища в діяльності кожного підприємства.

За останній рік з падінням державної валюти зросли ціни на пальне, без якого діяльність АТП неможлива.

Це потягло з собою ріст цін на транспортні послуги: на вартість квитків чи пасажирських перевезень, а також вантажних перевезень.

У серпні 2015 року відбулося подальше сповільнення зниження індексу виробництва базових галузей (далі - ІВБГ) - до 6.9% у річному вимірі (8.4% 1 у липні). Досить сильно впав рівень ВВП, а нас відомо, що виробництва продукції та послуг завжди знаходяться в конкретному зв'язку з економічним середовищем: рівнем зайнятості, платіжним балансом, темпами економічного росту. Падіння валового внутрішнього продукту (ВВП) України в першому кварталі 2015 року порівняно з першим кварталом 2014 року (у постійних цінах 2010 року), згідно з оновленими даними на сайті Державної служби статистики України, становило 17,2%.

15 травня Держстат повідомляв про падіння ВВП у першому кварталі у річному обчисленні на 17,6%.

Також Держстат поліпшив оцінку падіння ВВП у першому кварталі порівняно з попереднім кварталом.

За оновленою інформацією, порівняно з четвертим кварталом 2014 року, з урахуванням сезонного фактору, ВВП у першому кварталі 2015 року знизився на 5,3% замість 6,5%, оприлюднених у травні.

Зростання дефлятора ВВП у річному вимірі (показник, що відображає реальну зміну цін на всі товари і послуги) за результатами першого кварталу оцінюється у 41,5%. Валовий внутрішній продукт з розрахунку на одну людину становив 8,568 тис. грн., або на 16,9% менше, ніж роком раніше.

Наприкінці квітня Національний банк України оприлюднив свої оцінки, згідно з якими падіння ВВП України у першому кварталі 2015 року становило 15% у річному вимірі.

Ключовий кредитор України Міжнародний валютний фонд у своєму щорічному економічному огляді Economic Outlook 2015 від 15 квітня зберіг свій колишній прогноз падіння економіки за підсумками 2015 на 5,5%, але при цьому погіршив прогноз по інфляції до 33,5% з 27%, прогнозованих раніше. На початку року НБУ прогнозував падіння ВВП України в 2015 році на 7,5% при інфляції 30%, а вже сьогодні прогнозна інфляція на кінець року становить близько 40%.

Отже, можна зробити висновок, що з погіршенням економічного стану в державі, погіршилось і становище даного автотранспортного підприємства, тому одним з головних завдань для «АТП 13058» є «виживання» на ринку, підтримуючи всіма можливими способами стабільної діяльності підприємства. Ефективне протистояння підприємства змінам зовнішнього середовища можливе тільки за умов здійснення випереджувальних заходів, спрямованих на збереження його життєздатності та забезпечення конкурентоспроможності, тобто за умов постійного розвитку підприємства.

4.3 Оцінка ринку та страхування

Транспортне страхування - сукупність різноманітних видів страхування від небезпек, які виникають на різних шляхах сполучення.

Об'єктами транспортного страхування є:

1. Засоби транспорту без вантажів - каско-страхування;

2. Вантажі без страхування транспорту - карго-страхування.

Страхуванням водночас може бути охоплено як сам транспортний засіб (таке страхування відоме як страхування каско), так і вантаж, який на ньому перевозиться (страхування карго), водій та пасажири, а також відповідальність перевізника перед третьою особою.

Нині ринок страхування транспортних засобів є значним. Завдяки своєму географічному й економічному становищу транспортна система в Україні дуже розвинута. У той же час розвиваються інтенсивно й обсяги транспортних перевезень усередині самої України.

Усе це дало великий поштовх для розвитку страхування на транспорті. Почавши впроваджувати транспортне страхування у 1992 р., Україна нині випереджає багато інших країн.

Разом із тим, в Україні близько з 10 мли зареєстрованих автотранспортних засобів страхуванням охоплено приблизно 20%.

Отже, можна прогнозувати подальший розвиток ринку автотранспортного страхування.

Страховими ризиками при страхуванні засобів наземного автомобільного транспорту можуть бути:

- дорожньо-транспортна пригода (ДТП);

- пожежа або вибух у транспортному засобі в результаті самозаймання;

- викрадення або спроба викрадення;

- протиправні дії третіх осіб;

- стихійне лихо (повінь, буря, ураган, землетрус тощо), падіння дерев, падіння предметів, напад тварин.

При страхуванні автотранспортних засобів на практиці існують різні варіанти проведення страхування.

За кожним з них визначається різний обсяг відповідальності страховика, які різняться складом ризиків, що становлять зміст страхового покриття - обсяг відповідальності страховика.

Перевізники зобов'язані проводити обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Це передбачено Законом України "Про страхування" та Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів від 28.09.96 р., №1175., де обумовлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільної відповідальності є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за збиток, нанесений третім особам унаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Ці витрати включають до складу валових витрат і собівартості перевезень.

4.4 Законодавча база діяльності підприємства

Діяльність автотранспортних підприємств, як і всіх інших, регулюється законодавчо-нормативною базою України, що включає в себе закони, постанови, положення та норми, які забезпечують нормальне функціонування таких підприємств.

До основних законодавчо-нормативних документів, якими керується дане АТП, належать:

1. Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р., №2344-ІП;

2. Закон України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів" від 11.12.91р., №1963-ХІІ;

3. Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97 р., №400/97-ВР;

4. Закон України "Про ліцензування окремих видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р., №1775-ІП;

5. Закон України "Про страхування" від 07.03.96 р., №85/96-ВР;

6. Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів від 28.09.96 р., №1175;

7. Інструкція "Про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи", затверджена наказом Міністерства статистики та Міністерства транспорту України від 07.08.96 р., №228/253;

8. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р., №363;

9. Методичні рекомендації по формуванню собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 р., №65;

10. Норми витрачання пального та мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 р., №43;

11. Норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 08.12.97 р., №420;

12. Типові норми безкоштовної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту робітникам автомобільного транспорту, затверджені наказом Комітету з нагляду за охороною праці України від 20.10.98 р.;

13. Положення про робочий час та час відпочинку водіїв автомобілів, затверджене постановою Держкомпраці від І 16.08.77 р., №255/16;

14. Положення про форму і зміст розрахункових документів, затверджене наказом ДПА України від 01.12.2000 р., №614.



Висновки

В сучасних умовах підприємство розвивається не автономно, а в тісному зв'язку з зовнішнім середовищем (в нашому випадку ринковим). На нього весь час впливають фактори, що визначають основні напрямки його діяльності. Оптимальна сукупність всіх факторів і умов має забезпечити ефективне функціонування підприємства і максимальний прибуток.

В даній статті ми розглянемо сукупність умов, які необхідні для розвитку підприємства в сучасному ринковому середовищі.

Характерними рисами або факторами сталого розвитку підприємства чи організації є: фінансова стабільність і позитивна динаміка у прибутковості, дохідності;наявність замовників, клієнтів чи споживачів продукції або послуг, тобто джерела доходів підприємства;комфортність праці, компетентність, соціальна захищеність у забезпечені персоналу - тобто фактори, які створюють конкурентні переваги в результативності праці персоналу;позитивний вплив результатів діяльності на суспільну свідомість з точки зору охорони навколишнього середовища і споживання енергетичних ресурсів;позитивна оцінка методів і етики діяльності підприємства суспільством, персоналом і партнерами у бізнесі.

Не винятком є й досліджуване в даній курсовій роботі «АТП 13058», що також залежить від зовнішніх факторів впливу. Основною причиною існування є неможливість нормального функціонування споживчого середовища без транспортних послуг, а тому дане АТП буде продовжувати свою діяльність за умов будь-якої складності завдяки наявності попиту.

Керівництво автотранспортного підприємства намагається якомога краще використовувати ресурси: як матеріальну базу, так і персонал підприємства, що є трудовими ресурсами. Виконуючи планування на короткострокові періоди діяльності, керівництво даної організації прагне знизити витрати, але завдяки такій фінансовій політиці досягти збільшення прибутку на сьогодні не очікується. Менеджери даного підприємства прагнуть якомога краще застосувати маркетингову цінову політику, щоб виглядати «привабливіше» й не відлякувати клієнтів змінами у цінах, а також, щоб отримати певні переваги серед ряду конкурентів.

Важливим вмінням керівників Автотранспортного підприємства є здатність приймати рішення в умовах невизначеності, що є одними з найважчих умов для прийняття правильних рішень.

Не дивлячись на всі зовнішні й внутрішні фактори, що впливають на організацію, можна зробити висновок, що управління підприємницькою діяльністю у великій організації - це управління насамперед людьми й відносинами між ними і різними їхніми колективами.

Якщо в маленькій фірмі всі рішення, пов'язані з її діяльністю, як правило, приймає безпосередньо власник, то у великих ці функції виконують професійні управлінці - менеджери. У сучасній підприємницькій структурі менеджер є центральною фігурою. Якщо на фірмі менеджмент організовано незадовільно, то не допоможуть ні гроші, ні висококваліфікований персонал, ні сучасні технології. менеджмент управляння бізнес



Список використаних джерел

1. Комунікації в менеджменті: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Г.В. Осовська;Житомир. інж. технол. ін-т. - Житомир, 2000. - 336 c. - Бібліогр.: с. 329-330. - укp.

2. Федоренко В. Г. Основи менеджменту / В.Г. Федоренко, О.М. Діденко, Є.В. Бондаренко та ін.;за ред. В.Г. Федоренка. - К.: Алерта, 2007. - 420 с.

3. Економіка підприємства: конспект лекцій Величко В.В. - Харків: ХНАМГ, 2004. - 114 с.

4. Лаврова Ю.В. Маркетинг. Класичні положення і особливості застосування на транспорті: конспект лекцій для студ. вищ. навч. закл. / Ю.В. Лаврова - Харків: Изд-во ХНАДУ, 2012. - 227 с.

5. Економіка підприємства - В.В. Кириленко, Тернопіль: Економічна думка, 2002. - 193 с.

6. Менеджмент: прийняття рішень і ризик Андрійчук В., Бауер Л. Навч. посібник - К.: КНЕУ, 1998. - 316 с.

7. Стратегія підприємства - Саєнко М.Г. Підручник. - Тернопіль: «Економічна думка». - 2006. - 390 с.

8. Окорський В.П. Основи менеджменту Навчальний посібник / В.П. Окорський. - Рівне.: НУВГП, 2009. - 400 с.

9. Основи економічної теорії: Навч. посіб. / С.Д. Дзюбик, О.С. Ривак. - 3-тє вид., переробл. і доповн. - К.: Знання, 2014. - 423 с.

Размещено на Allbest.ru

...