Монотонність праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Вадима Гетьмана»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни « Фізіологія та психологія праці»

на тему: «Монотонність праці та шляхи підвищення змістовності праці»

Київ КНЕУ 2015



ВСТУП

В сучасних умовах виробництва та використання людського ресурсу саме в такій роботі домінуючою тенденцією є праця, пов'язана з одноманітним, постійно повторюваним виконанням трудових завдань та обов'язків. монотонність праця трудовий змістовність

Формування України як країни взяло в основу системи виробництва ще радянських часів. Система запобіганню монотонності та створення нових більш зручних умов для трудової діяльності поки що в нашій країні не створена. Окрім того, питання монотонності на значних виробництвах, підприємствах автоматизованого, масового, поточно-конвеєрного типу не виділяється як одне з важливих.

Питання монотонності праці значним чином не розгяається і в науковій літературі. Лише декільна джерел згадують про такий можливий аспект на виробництвах, проте лише одиниці могли пояснити та чітко проаналізувати вплив монотонності праці на трудову діяльність працівника.

Відповідно до вищенаписаного можна говорити про актуальність теми. Вона полягає в мастабному поширенні монотонності праці на виробництві з усіма її наслідками та впливами на людський потенціал, який значною мірою безпосередньо впливає на рівень виробництва як первного окремого виробництва, так і нашої країни загалом.

Метою дослідження курсової роботи є розгляд поняття та сутності монотонності праці, аналіз специфіки монотонності та її основні прояви на практиці, розробка плану заходів щодо її запобігання та підвищення змістовноті праці.

Завдання роботи:

- Дослідити поняття, основні особливості, види та визначити критерії монотонності праці;

- Практично переглянути вплив монотонності праці на індивідуальний стан людини протягом виконання нею трудових обов'язків;

- Практично оцінити вплив монотонності праці на трудову діяльність протягом робочого дня;

- Розробити шляхи зниження монотонності праці з урахуванням сучасних умов;

- Розробити власні пропозиції щодо підвищення змістовності праці, відповідно, зниження монотонності за зазначеними практичними прикладами.

Об'єктом роботи виступає монотонність праці, її масштаби, види та критерії, що мають вплив на загальновиробничу діяльність.

Наукове і практичне значення отриманих результатів можливо вживати для підприємств та організацій, що мають проблеми з виникненням монотонності праці на робочих місцях. При їх вникненні в суть проблеми та детальному аналізу виконуваних робіт можливий ефект покращення загальної системи виробництва. А це може відбуватися за рахунок зниження монотонності та підвищення змістовності праці.



РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МОНОТОННОСТІ ПРАЦІ

1.1 СУТНІСТЬ МОНОТОННОСТІ ПРАЦІ

Важливим мотивом високопродуктивної праці є змістовна робота, яка стимулює творчу активність та ініціативу працівника, розвиває його фізіологічний та інтелектуальний потенціал. Проте, загальна тенденція в розвитку сучасного виробництва полягає в тому, що науково-технічний прогрес звільняє працівника від важкої фізичної праці і переключає його на виконання операцій, які вимагають переважно участі психічних функцій. Він же (науково-технічний прогрес) часто супроводжується надмірним розчленуванням технологічного процесу на прості операції або її елементи. Поопераційний поділ праці набув особливого поширення в потоково-конвеєрному, масовому, автоматизованому виробництві, де на робочому місці постійно або тривалий час виконується одна або обмежена кількість операцій.

При напівавтоматичному виробництві людина виключається з процесу власне обробки предмета праці. Її завдання обмежуються виконанням простих операцій з обслуговування обладнання.

Автоматизація різко змінює роль людини у виробничому процесі. Працівник управляє механізмом, що вимагає досконалого знання обслуговуваного апарата. Втручання людини в роботу автоматів може бути частим при виконанні простих дій або розрахованим на тривалу роботу зі складною програмою дій. Основною рисою діяльності працівника в цих умовах є готовність до дій і пов'язана з нею швидкість реакцій. Такий функціональний стан працівника характеризується як «оперативний спокій», що супроводжується сильним нервовим напруженням [8].

Диференціація праці отримала свій вияв у потоково-конвеєрній організації виробництва, при якій висока продуктивність забезпечується за рахунок автоматизації рухових навичок, мінімізації часу на виконання операцій, заданого ритму і темпу роботи. Конвеєрна праця набуває виразних рис монотонності [10].

На сьогоднішній день введена механізація праці зменшує навантаження в першу чергу на крупні м'язи, підвищує значення дрібних груп м'язів і ускладнює програму дій. У руховій активності особливого значення набувають швидкість і точність рухів, тонка градація м'язових зусиль при керуванні механізмами. З переходом від індивідуального до дрібносерійного і крупносерійного виробництва посилюється роль рухових функцій і зменшується програмуюча діяльність працівника. Також останнім часом загострилася проблема впливу на людину новітніх технологій, пов'язаних, зокрема, з автоматизацією майже всіх функціональних сфер виробництва. Найбільшого поширення в розвинених країнах набувають гнучкі виробничі системи, які працюють під контролем електронно-обчислювальних машин. Сюди належать автоматизовані завантажувально-транспортні системи; центри механічної обробки; мережа для передачі інформації тощо.

Науково-технічний прогрес в будь-якому випадку несе за собою певні дії та наслідки, які є як позитивними, так і негативними.

Негативні наслідки новітніх технологій проявляються в:

-- посиленні темпу роботи і монотонності;

-- підвищенні шуму;

-- ізоляції працівника в техногенному середовищі;

-- обмеженні контактів внаслідок прив'язки до терміналів ЕОМ;

-- розвитку несприятливих психічних станів;

-- нервових навантаженнях за незначних фізичних;

-- можливостях травматизму.

Комп'ютеризація виробництва також перетворюється на складну проблему, яка вимагає врахування адаптаційних можливостей людини до дисплейної техніки і дотримання відповідних вимог.

Позитивні наслідки використання дисплейної техніки пов'язані зі скороченням часу обігу документів, підвищенням продуктивності праці. Проте дослідження, проведені в США, Швейцарії та інших країнах, показали, що робота з обслуговування дисплеїв супроводжується підвищеним напруженням зору; інтенсивністю і монотонністю праці; переважанням статичних навантажень, нервово-пси¬хічним напруженням.

Якщо розглядати питання монотонності праці, доцільним було б чітко визначати це поняття та удосконалити знання щодо його сутності.

Відповідно до визначення з підручника “Фізілогія та психологія праці” монотонністю праці є чинник трудової діяльності, який характеризує рівень різноманітності та темп праці.

Монотонність у перекладі з грецької означає одноманітність. В психологічній літературі поняттям «монотонність» характеризують особливий психічний стан, який виникає у людини як реакція на одноманітну і бідну на враження діяльність. У соціально-економічній літературі монотонність пов'язується з надмірним розчленуванням трудового процесу на прості елементи (операції) [8].

Дане питання за сучасних тенденцій майже не розглядається, інформація подана в застарілому вигляді. Найбільш актуальним та чітко вираженим є визначення і пояснення суті монотонності праці від авторів навчальних матеріалів Крушельницької Я.В.. Лукьянченко Н.Д., Бунтовської Л.Л., яке наведено нижче і, відповідно до джерел яких, далі розглядається проблема курсової роботи.

Карапузова Н.Д., що розглядає питання монотонності праці з точки зору егрономіки визначає монотонність праці як одноманітне повторення стереотипних дій, примітивних завдань, відсутність різноманітності в навколишньому середовищі [4].

Також відповідно до інших джерел інформації, монотонною називають таку працю, характерними ознаками якої є одноманітність робочих дій, їх багаторазове повторення і невелика тривалість. Проте і тривала операція, яка включає одноманітні цикли дії, та-кож може бути монотонною. Все залежить від структури самої операції - кількості, змісту і характеру її складових елементів. Якщо операція зводиться до виконання обмеженого кола дій (кількість різноманітних елементів невелика), то вона є монотонною навіть при значній тривалості. Згідно з нормативними актами тривалість операцій на конвеєрному виробництві не повинна бути меншою 30 секунд [12].

Тобто, можна помітити той факт, що з ріних джерел інформації монотонність праці має відносно однакове поняття. Оскільки саме поняття не є занадто широким у первинному його дослідженні, можна дійти до консенсусу, що монотонністю праці є одноманітне періодичне повторюване виконання трудових обов'язків протягом робочого часу.

Монотонна праця накладає на функціональний стан людини певний відбиток. Її негативний вплив проявляється у втраті інтересу до виконуваної роботи. Надмірно виражена монотонність може викликати своєрідне нервове виснаження.

Психофізіологічна суть монотонності пояснюється закономірностями взаємодії процесів збудження і гальмування.

Основні ознаки монотонних робіт такі:

- малоелементний склад, тобто структурна одноманітність і простота трудових дій;

- незначна тривалість виконання однотипних трудових операцій і дій;

- висока повторюваність трудових операцій і дій за одиницю часу.

Монотонна робота, як і всяка інша, викликає втому і появу відчуття стомлення. Саме це і зумовило наявність двох точок зору на проблему монотонності. Тому можна розглядати монотонність як різновид втоми, з однієї сторони. А з іншої - монотонність можна вважати самостійним явищем, незважаючи на схожість фізіологічного механізму втоми.

Спільним для монотонності і втоми є те, що вони впливають на працездатність і переживаються як неприємне відчуття. Відмінність між ними полягає у тому, що:

- втома зумовлюється важкістю роботи, а монотонність може мати місце при виконанні легкої, невтомливої роботи;

- втома є фазовим процесом у динаміці працездатності, а монотонність характеризується хвилеподібною кривою, тобто періодичними підвищеннями і спадами;

- втома посилює психічне напруження, а монотонність послаблює його.

1.2 ВИДИ МОНОТОННОСТІ ПРАЦІ

Залежно від переважаючого навантаження розрізняють два види монотонності: рухову і сенсорну.

Рухова діяльність - це активна, опосередкована свідомістю форма механічної взаємодії живого організму з навколишнім середовищем, регулююча їхні взаємини в напрямку створення і збереження необхідних умов життя.

Рухова монотонність характеризується одноманітними трудовими рухами і діями, коли навантаження припадає на обмежені групи м'язів. Це, як правило, штампувальні, шліфувальні, прості верстатні роботи, праця на конвеєрі, напівавтоматизованих лініях, ручні допоміжні роботи тощо.

Деякі дослідження рухової діяльності людини показали, що специфіка структури цієї діяльності формує і відповідні специфічні психологічні якості у людини. Подібна закономірність спостерігається при здійсненні інших видів діяльності. Перед початком виконання певного виду діяльності у людини активізується, тобто приходить у мобілізаційну готовність, саме та сторона його психічнихфункцій і якостей, яка необхідна для успішної реалізації майбутнього виду конкретної діяльності, в той час як інші функції і якості знаходяться в інертному стані [9].

У 1963 р. на базі Інституту шкільної гігієни і фізичного виховання Академії педагогічних наук був створений у Москві Інститут вікової фізіології та фізичного виховання Академії АПН СССР. Тут розгорнулися дослідження, спрямовані на з'ясування особливостей сприйняття і переробки зовнішніх сигналів у різні вікові періоди та за різних чинників, на вивчення центральної регуляції та центральної регуляції рухової діяльності осіб.

Дослідження Академії дійшли до висновків, що монотонність праці, зокрема рухова монотонність, нерідко поєднується з гіподинамією (адинамією) і гіпокінезією. Термін гіподинамія застосовують при позначенні праці в умовах обмеження рухів з малими м'язовими зусиллями. Термін гіпокінезія застосовують до умов праці і життєдіяльності, не схожими не тільки малими зусиллями і недоліком рухів, але і низьким рівнем витрат енергії на м'язову роботу, локальним характером м'язових дій, тривалої фіксованістю вимушеної робочої пози, одноманітністю рухів, спрощенням і об'єднанням координаційної рухової діяльності [12].

Сенсорна монотонність має місце у випадках, коли діяльність працівника пов'язана з тривалим пасивним спостереженням, з сприйманням одноманітної інформації, або характеризується браком інформації, що надходить, а значить обмеженим впливом на нервову систему виробничих сигналів. Тобто, в роботах, де переважає інформаційний фактор (напруження сенсорного апарату, активізація таких психічних функцій, як увага, мислення, довготривала та оперативна пам'ять) сенсорна монотонність має місце.

Відмічається також монотонний вплив на людину навколишнього виробничого середовища.

Фізіолого-гігієнічними дослідженнями встановлено, що існує не менш як сім груп монотонних робіт [3]:

- конвеєрні роботи, що виконуються в заданому темпі і ритмі, де прості елементи операції, короткі за тривалістю і в певній послідовності, повторюються багаторазово протягом зміни, тижня, місяців;

- роботи, що виконуються потоковим способом, де темп і ритм залежать від головного робітника потоку;

- роботи, що виконуються у вільному темпі і ритмі на верстатах, автоматах і напівавтоматах, штампування, клепання тощо, де операція зводиться до двох елементів: взяти і покласти деталь чи виріб;

- контрольні роботи, пов'язані з вибракуванням продукції (зоровий контроль);

- операторська і диспетчерська праця, пов'язана з регулюванням (натискання пальцями рук на клавіші, кнопки, важелі, розміщені на пульті управління), подачею виробів чи деталей з однієї дільниці цеху в іншу;

- праця операторів, пов'язана з пасивним спостереженням за стрілками приладів на панелі щита пульта управління, які відображають хід технологічного процесу;

- одноманітна робота в умовах монотонної дії виробничого середовища при наявності таких факторів, як певний рівень шуму, освітлення, вібрації і т. п.

На монотонність роботи вказують три групи ознак [1]:

- психологічні -- швидка поява суб'єктивного відчуття стомлення, сонливості, апатії, нудьги;

- фізіологічні -- зниження частоти пульсу і дихання, зменшення споживання кисню, зниження м'язового тонусу;

- виробничі -- періодичні коливання середньої тривалості виконання операцій, нерівномірність виробітку та його зменшення.

Суб'єктивне переживання монотонності праці проходить у формі фазного розгортання таких психічних станів, як перенасичення, зниження психічної активності, нудьга, апатія і байдуже ставлення до роботи, стомлення, сонливість [12].

Монотонія -- неспецифічний стан, зумовлений негативними змінами в направленості особистості, який супроводжується переживанням одноманітності, що виражається в формі апатії і нудьги, з наступним зниженням психофізіологічної і трудової активності.

Психічне перенасичення характеризується як емоційне психофізіологічне напруження, яке виникає у працівника на фоні вкрай негативного ставлення до одноманітної роботи і виявляється в намаганні припинити її, різкому зниженні ефективності праці. Воно має трифазну динаміку емоційних станів: незадоволення -- роздратування -- афект, який виявляється в формі різкого припинення роботи, гніву, конфліктності.

Стан перенасичення відповідає утворенню в корі головного мозку концентрованого збудження, яке індуктує в інших відділах мозку гальмування. Однак тривала сумація збуджень в цій ділянці призводить до поступового виснаження нервових клітин і розвитку охоронного гальмування. Підтримання за допомогою вольових зусиль активності нервових клітин на фоні охоронного гальмування зумовлює появу в поведінці працівника різних афективних дій (аж до відмови працювати).

Стан пониженої психічної активності виявляється в послабленні психічних функцій, зокрема уваги, в сповільненні швидкості процесів сприймання, рухових реакцій, що призводять до втрати пильності, погіршення контролю і самоконтролю. Такий стан характер¬ний переважно для робіт, які відзначаються сенсорною монотонністю (робота операторів, водіїв автотранспорту). Швидкість реакції різко зменшується і миттєва реакція стає неможливою, що створює психологічні передумови для аварій і виробничого травматизму.

Нудьга за психологічним змістом являє відносно спокійне переживання працівником зниженого інтересу до роботи. Це пасивний стан, який характеризується зниженням трудової активності, бажанням відволіктися, поговорити. Нудьга безпосередньо не залежить від змін у фізіологічному субстраті. При цьому стані в корі головного мозку переважають процеси гальмування, однак разом з тим є невелика ділянка збудження, пов'язана з виконанням одноманітної роботи або очікуванням її закінчення. Нудьга подібна до очікування і пов'язана з бажанням змінити умови для можливої активної діяльності.

Сонливість -- постійний супутник деяких монотонних робіт, особливо небезпечна, коли від працівника вимагається напружена увага і висока пильність. Сонливість виникає найчастіше за умов сенсорної монотонії, рідше -- за умов рухової монотонії (на конвеєрі). Для цього стану характерне переважання в корі розлитого гальмування.

Усі ці стани тісно взаємопов'язані і можуть переходити один в другий [8].

Декількома дослідженнями встановлено, що залежно від індивідуально-психологічних особливостей працівники по-різному ставляться до монотонних робіт і по-різному переживають пов'язані з ними психічні стани. Одні працівники відчувають сильно виражену нудьгу, інші -- задоволені простою роботою, треті -- активно намагаються урізноманітнити трудовий процес, привносячи елементи творчості. [10]

1.3 КРИТЕРІЇ МОНОТОННОСТІ ПРАЦІ

Монотонність праці може абсолютно різнитися відповідно до типу виконуваних робіт. Саме тому були запроваджені критерії монотонності праці. Даними критеріями є повторюваність трудових прийомів і дій за одиницю часу, тривалість операції та рівень її складності. Однак іноді даних критерії може бути недостатньо, ознаки можуть різнитися або поєднуватися.

Для оцінки монотонності важливе значення має врахування темпу і ритму роботи. Операційний темп -- це ступінь насичення одиниці робочого часу трудовими рухами. Ритм -- закономірне чергування елементів роботи і пауз між ними. Вихідною величиною для оцінки інтенсивності операційного темпу ввжається норматив 25 трудових рухів за хвилину.

Існує коефіцієнт монотонності (Км), який використовується для порівняння різних робіт за монотонністю. Формула для розрахунку коефіцієнта має наступний вигляд:



Км = Тпр/Т,

Де Тпр - час, затрачений на виконання повторюваних рухів (дій); Т - загальна тривалість виконання роботи.

Варто пам'ятати про те, що монотонні роботи суттєво відрізняються за важкістю і характером зрушень фізіологічних функцій організму працівника. З.М. Золіна виділяє 4 групи конвеєрних робіт:

- нервово-напружена фізично легка праця;

- фізично легка праця з середнім нервовим напруженням;

- фізично важка праця з середнім нервовим напруженням;

- фізично важка нервово-напружена праця.

Перша група конвеєрних робіт (складання годинникових механізмів) характеризується найбільшою складністю операцій і найменшою монотонністю. Для цієї групи характерним є висока координація рухів, напруження зору, статичні навантаження, активність вищих відділів ЦНС.

Друга група конвеєрних робіт характеризується порівняно простими за змістом операціями, меншою кількістю і тривалістю елементів, помірним напруженням зору, уваги.

Третя група робіт (складання моторів автомашин) характеризується ще більш простим змістом операцій, високою монотонністю при значних динамічних і статичних навантаженнях, затратами енергії 200…250 ккал/год.

Четверта група робіт пов'язана зі значною монотонністю, оскільки операції складаються всього із 2--3 елементів (складання вантажних автомобілів) -- піднімання, перенесення і підтримання деталей. Вантажообіг за зміну 30…40 т. Енергозатрати -- 300--350 ккал/год.

Криві працездатності, побудовані на основі економічних, фізіологічних і психологічних показників при виконанні різних груп робіт, значно відрізняються. Так, за показником м'язової витривалості для робіт першої і другої груп характерна класична крива працездатності, для третьої і четвертої груп -- крива виснаження, коли різке зниження цього показника відмічається через 1--1,5 години, а наприкінці робочої зміни вона на 60 % менша від вихідного рівня [8].



РОЗДІЛ ІІ. ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ТРУДОВИХ ОПЕРАЦІЙ ТА ОЦІНКА МОНОТОННОСТІ ПРАЦІ

2.1 МЕТОДИКА І ЗАВДАННЯ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ ТРУДОВИХ ОПЕРАЦІЙ

Завдання психофізіологічного аналізу трудових операцій для обґрунтування меж поопераційного поділу праці і розробки заходів щодо запобігання монотонності, проектування раціональної структури операції, темпу і ритму роботи необхідні об'єктивний аналіз трудових операцій, оцінка ступеня їх монотонності, виявлення так званих критичних і структурних психологічних особливостей. Критичні особливості операції -- це ті елементи операції, які вимагають від працівника підвищеного напруження психічних функцій або при виконанні яких спостерігається найбільша частота помилкових дій. Помилкові дії -- це елементи трудової діяльності, які порушують її нормальний хід і не сприяють досягненню поставленої мети. Кожна помилкова дія має свою причину або декілька причин, з яких одна є основною. Усунення основної причини є запорукою безпомилкового виконання трудової операції.

Найбільш типовими причинами помилкових дій є:

· недостатня підготовка робітника, відсутність добре сформованих трудових навичок;

· невідповідність індивідуально-психологічних якостей працівника вимогам виконуваної роботи;

· тимчасове зниження працездатності;

· негативний перенос раніше сформованих трудових навичок на виконувану роботу.

Помилкові дії можуть бути причиною аварійних ситуацій і нещасних випадків.

Аварійна ситуація -- це ускладнення трудової діяльності, яке робить неможливим її подальше виконання у зв'язку з можливою аварією. Якщо працівник неправильно реагує на аварійну ситуацію, то можлива аварія або нещасний випадок. Шляхом вивчення допущених помилок встановлюється залежність аварійної ситуації або аварії від сукупності особистісних якостей працівника.

Під психофізіологічними структурними особливостями трудової операції розуміють склад сенсорних, перцептивних, мнемічних і моторних дій, їх взаємозв'язок і взаємовплив.

Психофізіологічний аналіз операцій передбачає вивчення кількості прийомів і рухів, їх тривалості і повторюваності, складності елементів і траєкторій рухів, сили і точності м'язових зусиль, ритму і темпу, напруження окремих сенсорних систем, уваги, динаміки працездатності та фізіологічних зрушень в організмі працівника.

Для цього застосовують такі методи як спостереження за виконанням трудового процесу (операції), хронометраж та алгоритмічний аналіз. Суть останнього полягає у розчленуванні трудового процесу (операції) на складові елементи і встановленні між ними логічного зв'язку та послідовності. На основі алгоритмічного аналізу визначається кількісна складність діяльності, м'язове та нервово-психічне напруження працівника. Крім того, використовуються результати опитування працівників про суб'єктивну оцінку їхнього стану і рівня монотоностійкості [5].

2.2 ПОРІВНЯЛЬНИЙ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ТРУДОВИХ ОПЕРАЦІЙ І ВИЗНАЧЕННЯ СТУПЕНЯ ЇХ МОНОТОННОСТІ

Зробити порівняльний психофізіологічний аналіз двох трудових операцій, що виконуються на конвеєрі, визначити їх рухові і часові особливості, встановити ступінь монотонності, фізичну важкість, нервову напруженість і ступінь втоми працівників.

Розв'язання.

Якщо порівнювати дані дві групи робіт, можна сказати, що робота є абсолютно різною за структурою. Складання годинників є більш точною роботою, більший акцент приділяється зоровим аналізаторам, в той же час потребує менше енерговитрат. Обробка швейних машин - робота більш громіздка, потребує більших енергозатрат, сама обробка є важчою за годинники, значніша робоча зона. Частота пульсу спостерігається менша, зменшення витривалості - більша. В даному випадку менше навантаження на зорові аналізатори, хоча це не компенсує енергозатрат.

В першому виді роботи (складання годинників) елементів операції в 3 рази більше, ніж в другому виді роботи (обробка головок швейних машинок). Час на виконання однієї операції теж більший, що свідчить про більшу інтенсивність роботи в плані рухової активності.

Маса самого виробу в 2-му виді роботи значно вища, окрім того загальна маса вантажу, що піднімається, у 2-му випадку перевищує показник 1-го у 2700 разів. Це доволі сильно компенсує втомлюваність від кількості та часу операцій.

Робоча поза та розміри робочої зони відповідають характеру виконуваних робіт можна також сказати, що характер роботи впливає на всі інші показники.

У випадку складання годинників робочу позу, робоче місце можна оцінити за крителрієм оцінки виробничих елементів умов праці за 6-бальною шкалою в 1 бал - робоча поза вильна, корпус і кінцівки в зручному положенні, маса оброблюваних виробів менше 5 кг. Це також має значний вплив на енергозатрати (тобто, їх менше, ніж в наступному випадку), проте більша монотонність самої роботи, з урахуванням постійно сидячого трудового дня і ймовірність її виникнення більша.

У випадку обробки головок швейних машин, за цим же критерієм робоче місце і позу можна оцінити в 4 бали в залежності від ситуації - поза не вільна (стоячи, перенесення виробу), корпус і кінцівки не завжди в зручному положенні, зі значними масами вантажу, який потрібно підіймати. Така робота може визначатися як менш монотонна, ніж упершому випадку, але вона більш енергозатратна, важча фізично, тому ймовірність виникнення втоми, а з її появу і поширення моннотонності, вища.

Аналізуючи особливості операції двох видів робіт можна зробити висновок, що перший вид роботи (складання годинників) відноситься до І-го ступеню монотонності, другий вид роботи (обробка головок швейних машинок) відноситься до ІІІ-го ступеню монотонності праці.

За рівнем витрати енергії за годину рівень важкості робіт - легкий для двох видів робіт. Хоча варто звернути увагу на помітну різницю в енергозатратах - в другому випадку робіт їх більше, що можна пояснити значним фізичним навантаженням через преенесення великих кілограмів вантажу.

За частотою пульсу 1-й вид робіт відноситься до дуже легких робіт, 2-й вид роботи також відноситься до дуже легких робіт. Проте, при складанні годинників частота пульсу вища, хоча умови для роботи більш зручні та менш фізично-виснажливі. Це говорить про можливу значнішу кількість трудових рухів під час виконаня операції, швидкість реагування на них, точність, що вимагає більшого напруження. Як бачимо з табличних даних, значне напруження на зоровий аналізатор, саме він, в великій імовірності, спричиняє більш часте биття серця.

Ступінь втоми за фізіологічними та психологічними показниками:

- за зниженням витривалості до статичного зусилля в кінці роботи 1-й вид роботи має помірну втому, 2-й вид роботи має виражену втому

- за зниженням лабільності зорового аналізатора в кінці роботи 1-й вид роботи має сильновиражену втому, 2-й вид роботи має помірну втому [7,8].

Якщо звернути увагу на зниження витривалості до статичного зусилля в кінці роботи, то процес складнання годинників забирає 12% витривалості, обробка головок швейних машин - 34,6%. Це є логічним, адже перенесення значних мас вантажу апріорі є виснажливішим. Проте, варто звернути увагу на те, що не має дуже значної різниці між цими значеннями, при врахуванні специфіки кожної з робіт. Це говорить про те, що складання годинників можна вважати не менш енергозатратною з точки зору координованості рухів, в той час як обробка головок швейних машин є більш націлена на значну фізичу працю.



РОЗДІЛ ІІІ. ПРОЕКТ ЗАХОДІВ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ МОНОТОННОСТІ ПРАЦІ

3.1 ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЗАПОБІГАННЯ МОНОТОННОСТІ І ПІДВИЩЕННЯ ЗМІСТОВНОСТІ ПРАЦІ

Обгрунтування системи заходів по запобіганню монотонності і її негативних наслідків базується на вченні І. П. Павлова і І. М. Сєченова про необхідність розширення поля коркової активності в процесі праці і виключення «довбання» в одну клітину.

Найрадикальнішим заходом є проектування раціональних трудових процесів і операцій на основі оптимального поділу праці. Завдання полягає в тому, щоб кожну операцію зробити змістовною, яка сприяла б розвитку у працівника творчого мислення. Основним принципом проектування раціонального трудового процесу (операції) є принцип збереження певної логічної завершеності і структурної цілісності виконуваної операції. Навіть в умовах глибокої диференціації технологічного процесу необхідно встановлювати таку кількість елементів операції і послідовність їх виконання, яка сприймалася б працівником як логічно завершена одиниця [6].

Другим важливим принципом проектування трудового процесу є забезпечення достатнього енергетичного рівня операції. Спеціальними дослідженнями встановлено, що негативні психічні стани більшою мірою виявляються при виконанні тих робіт, які через незначну енергетичну вартість не стимулюють функціональної активності організму. Якщо монотонна робота досить інтенсивна за затратами енергії, то нудьга, сонливість, психічне перенасичення можуть не виникати. Доведено, що при фізичній роботі для підтримання активного тонусу кори затрати енергії не повинні бути меншими за 2,5 ккал/хв (150 ккал/год).

Запобіганню монотонності і підвищенню змістовності праці сприяє укрупнення трудових операцій. Завдяки укрупненню операцій у працівника формується більш складний стереотип трудових дій, що позитивно позначається на стані психофізіологічних функцій. Досвід показує, що операція повинна складатися не менш як з 5--6 елементів за умови збереження цільового змісту [11].

Важливим засобом боротьби з монотонністю є чергування операцій, кожна з яких є монотонною. Науковою основою чергування операцій є ефект Сєченова, суть якого в тому, що при зміні діяльності активізується інша група нервових центрів, а в раніше працюючих ефективно відбувається «заправка» енергією. Отже, принцип чергування операцій полягає в заміщенні і компенсації психофізіологічних функцій, активізації інших м'язових груп, нервових центрів, зменшенні надмірного напруження працюючих м'язів. Значення чергування операцій, таким чином, полягає в ліквідації негативного впливу однобоких навантажень. На практиці застосовується декілька варіантів чергування операцій: через кожну годину, через 2,5 год, один раз протягом зміни, через день. Відносно зняття фактора монотонності найбільш ефективне чергування операцій один раз протягом зміни, хоча в конкретних виробничих умовах це питання вирішується по-різному. Враховуються умови праці, структура операцій, майстерність працівників.

Чергування операцій пов'язане з суміщенням професій і трудових функцій. Зазначимо, що оволодіння працівником другими і суміжними професіями, крім подолання монотонності і підвищення привабливості праці, підвищує конкурентоспроможність працівника на ринку праці і мобільність на самому підприємстві.

Для зняття монотонності необхідно, щоб операції відрізнялися за характером навантажень, але в той же час були позбавлені інтерферентних елементів.

Основні умови суміщення професій і трудових функцій, які забезпечують зменшення монотонності:

- суміщувані професії повинні змінювати рівень завантаженості різних органів і систем;

- суміщувана операція повинна бути легшою, ніж основна. При легкій монотонній роботі ефективна зміна на більш важку;

- більш монотонну роботу необхідно суміщувати з менш монотонною;

- суміщувані трудові комплекси повинні забезпечувати роботу за участю м'язів-антагоністів, а також зміну робочих поз;

- статичні навантаження повинні компенсуватися помірними динамічними навантаженнями.

При організації монотонних робіт важливе значення має вибір темпу роботи. Темп може бути вільним або примусовим. Кожний з них має переваги і недоліки. Тому при виборі темпу роботи слід виходити зі специфіки конкретного виробництва. В одних випадках доцільним є оптимальний заданий темп з регулюванням швидкості конвеєра у відповідності з кривою працездатності. Варіація швидкості не повинна перевищувати 10--15%. В інших випадках ефективне самостійне регулювання робочого темпу. Останнє застосовується на автономних конвеєрах, що забезпечує не лише свободу ритму, а й регулювання змісту роботи.

Ефективним засобом боротьби з монотонністю є бригадно-групова форма організації потоку. Суть її в тому, що бригада виконує операції всього циклу по виготовленню більш-менш закінченого продукта (вузла). Процеси виготовлення кожного вузла виділяються в самостійні виробничі секції. Робітники працюють у вільному ритмі, а вузли з'єднуються в монтажній секції. В цьому випадку трудовий процес менше розчленований і тісніше кооперований.

Зменшенню негативного впливу монотонних робіт на психічний стан працівників і показники їхньої праці сприяють такі заходи:

- раціоналізація режимів праці і відпочинку;

- естетизація виробничого середовища;

- застосування функціональної музики.

До факторів зменшення монотонності відносяться також психологічні заходи, покликані посилити внутрішні мотиви діяльності. Це, зокрема, психологічна стимуляція трудової діяльності за рахунок постановки проміжних виробничих цілей, забезпечення працівників поточною інформацією щодо виконання роботи. Особливе значення мають залучення робітників до управління і розв'язання виробничих проблем, а також сприятливий соціально-психологічний клімат, створення умов для спілкування в процесі праці, якщо це можливо. Все це формує позитивні емоційні стани у працівників, посилює їх монотоностійкість [8,10].

Доцільним було б згадати феномен Сєченова щодо швидкого відновлення працездатності. Він вважав, що в процесі активного відпочинку навантаження з втомлених нервових центрів і органів переключається на бездіяльні або менш завантажені під час роботи.

Сам активний відпочинок забезпечується:

- зміною форм діяльності;

- впровадженням виробничої гімнастики.

3.2 РОЗРОБКА ПРОЕКТУ ЗАХОДІВ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ МОНОТОННОСТІ ПРАЦІ

Для того, щоб знизити монотонність праці на кожному підприємстві повинен бути узгоджений план заходів щодо запобігання монотонності під час трудової діяльності. В даному випадку є можливість розробити попердній проект заходів щодо даної проблематики. Для цього врахуємо додатково наступні характеристики робіт.

А. Складання годинників. Робота характеризується великим напруженням зорового аналізатора, зосередженістю уваги, відповідальністю за точність. Динамічна робота виконується м'язами кисті і пальців; рухи дрібні і точно координовані. Статичні напруження припадають на поперекову область і спину для підтримання робочої пози.

В першій половині робочої зміни лабільність зорового аналізатора значно знижується. Такі ж зміни відбуваються і за 1,5 - 2 год. до кінця роботи. В ці ж періоди збільшується час сенсомоторних реакцій та відмічається зниження уваги і послаблення слуху. Витривалість до статичних зусиль у перші 2 - 3 години роботи зростає, потім стабілізується і в другій половині зміни знижується. Рівень шуму 65 дБ. Тривалість робочої зміни 8 год. Обідня перерва - 1 год. через 4 год. роботи. В першій і другій половині зміни встановлені 7-хвилинні перерви на відпочинок. Функціональна музика і виробнича гімнастика не застосовуються.

Для даного випадку можна порекомендувати до вжиття наступні заходи зниження монотонності праці:

- Намагатися забезпечити достатній енергетичний рівень операцій. Так як ми розуміємо, що при складанні годинників робота є напруженою для очей, необхідно робити короткі перерви на відпочинок саме для них задля уникнення значної їх напруги уже всередині робочого дня і під кінець; 7 хвилин перерви на 4 години роботи - можливо занадто мало задля поновлення працездатності зорових аналізаторів, за рекомендаціями можливо ввести коротші, але більш часті перерви на відпочинок.

- Значну частину роботи перенести в першу половину дня, можливо прискорити темп викоання роботи задля відсутності виникнення втоми та розслабленості, а другу половину дня залишати задля вирішення більш організаційних, управлінських питань та меншій кількості складання годинників.

- Розробити заходи альтенативної заміни виду діяльності з одного на інший. Робота є вкрай монотонною, а виробництво годинників не закінчується лише на їх складанні. В даному випадку зміна виду діяльності повинна мати місце. Наприклад, кожні 2,5 год. змінювати вид діяльності зі складання годинників на укладку або сортування - робота більш динамічна та рухова, менш дрібна та координована, робоча поза може бути довільною, в процесі задіяні різні м'язові системи, що значно зменшує статичні напруження.

- Застосування функціональної музики можливе не у всіх випадках: підрахунок каменів - не можна; укладка і сортування - можна; час на операцію 3-6 хв.- можна. Оскільки складання годинників потребує точності та концентрації уваги, потрібно бути дуже обережним при вживанні музики. Я вважаю, вона була б доцільною лише при відпочинку від основної роботи, або у випадку зміни виду діяльності.

- Ввести в роботу фізкультурні паузи та хвилинки. Фізкультурні паузи можливо вживати 2-3 рази за зміну у випадку розвитку сильної втоми (особливо у випадку значного напруження очей). Більш актуальним є фізкультурні хвилинки. Оскільки робоча є сидячою та потребує значної концентрації - протягом 2-3 хв працівникам варто проводити невеликі вправи з метою зняття втоми окермих органів (в нашому випадку, очей).

- Варто пам'ятати про те, що монотоннісь працівників може виявлятися в незацікавленості і байдужості до роботи, що в подальшому призводить до зниження продуктивності праці. Саме тому працівникам служби персоналу (або упорядкованій особі) варто розробити систему заходів щодо підвищення продуктивності праці, можливо змінити мотиваційну систему або врегулювати підходи до розрахунку основної плати з урахуванням одноманітності роботи тощо.

Б. Обробка головок швейної машини. Робота вимагає певного напруження зору, активної участі м'язів рук, передпліччя, кистей, пальців під час кріплення деталей середнього розміру. Під час утримання інструментів або піднімання і утримання важких деталей динамічні і статичні навантаження припадають на крупні м'язи тіла. Загальна маса вантажу, що піднімається, становить від 5 до 10 тонн за зміну. На робочих місцях рівень шуму становить 85 - 95 дБ. М'язова витривалість у робітниць знижується через 1,5 - 2 год. роботи в першій половині робочого дня і в кінці робочої зміни більш ніж на 40%. Збільшується систолічний і діастолічний тиск крові та частота пульсу до 90 ударів за хвилину. Лабільність зорового аналізатора знижується, а час сенсомоторної реакції зростає. Робітники працюють стоячи і переміщуються з ходом конвеєра. Працездатність знижується через 1 - 1,5 год. роботи протягом робочого дня. Діючий режим праці і відпочинку передбачає годинну перерву на обід та по одній 10-хвилинній перерві на відпочинок у першій і другій половині робочої зміни.

Як можна помітити, робота є більш складною та енерговитратною, ніж складання годинників. Саме тому у даному випадку система заходів щодо зниження монотонності праці може мати інший вигляд:

- Переглянути режими праці та відпочинку працівників, урахувати всі аспекти їх діяльності. Роботу не можна назвати легкою, адже окрім значного підняття вантажу, робота є стоячою та охоплює доволі значний спектр м'язових одиниць для роботи. 10-хвилинної перерви на 4 години роботи є недостатнім, Відповідно до нормативів, на роботах зі значним фізичними навантаженнями і несприятливими умовами перерви на відпочинок тривалістю 8-10 хв надаються через кожну годину роботи.

- Оскільки робота пов'язана зі стоячим режимом протигом дня, доцільним було б чергування операцій задля зміни навантаження на певні частини тіла. Можливо, в процесі трудової діяльності знайдеться робота, під час якої можна займати сидячий спосіб роботи, спрямовувати більше на розумову діяльність, при цьому зорові навантаження звести до мінімуму.

- Обробка головок швейної машини - робота, яка уможливлює бригадно-групову форма організації потоку виробництва. Якщо працівники матимуть змогу працювати в самостійних виробничих секціях, сформується більш-менш вільний ритм, а трудовий процес стане менш розчленованим і тіснішим.

- Для робітників даного типу роботи відпочинок доцільніше формувати більш пасивний. Знову наголошую на стоячому режимі праці, саме тому, можна забезпечити місця для відпочинку, де працівник зможе частково відновлювати свою працездатність.

- Так як і наголошувалось в складанні годинників, мононність може бути викликана відсутністю інтересів працівника до роботи. Тут також варто психологічно адаптувати працівників, стимулювати внутрішні мотиви працівика і, модливо, працездатність буде зростати, а ефективність виконання завдань приноситиме свої позитивні результати.

Вищеназвані заходи щодо зниження монотонності праці не можна назвати повним комплектом того, до чого варто прагнути. Проте, це можна вважати основою задля формування на кожному підприємстві, що має проблеми одноманітного виробництва та значної повторюваності завдань, ефективної системи зниження монотонності та підвищення ефективного використання робочого часу робітниками.



ВИСНОВОК

Ще з часів Радянського Союзу в багатьох організаціях автоматизованого, масового, потоко-конвеєрного та інших типах виробництва набуло актуальності питання монотонності праці. Це відбулося, і відбувається чере те, що на робочому місці постійно або тривай час виконується одна і та ж, або обмежена кількість операцій.

На сьогоднішній день, із введенням механізації праці на виробництвах, навантаження на крупні м'язи значно знизилося, більший акцент падає на дрібні групи м'язів. Окрім того, програма дій протягом трудового дня ускладнюється, не дивлячись на одноманітність виконуваних завдань.

Сама монотонність не є фактором впливу на працездатність, а виражається лише як неприємне відчуття. Зачасту це поняття плутають із поняттям втоми. Хоча не потрібно ототожнювати їх, адже втома зумовлюється важкістю роботи, є фазовим процесом і посилює психічне напруження. Монотонність в той же час може мати мсіце при виконанні як важкої, так і легкої роботи, вона може як зростати, так і спадати протягом робочої зміни і, окрім того, послаблює психічне напруження.

Монотонніть може виявлятися в різних її проявах. Розрізняються як рухову монотонність, так і сенсорну. Окрім того, вона може з'являтися через вплив на людину навколишнього середовища.

Для того, щоб чітко відрізнити монотонність від інших схожих факторів, можна опиратися на три групи ознак, а саме: психологічні, фізіологічні та виробничі. Відповідно до цих ознак монотонність може виражатися у вигляді апатії, нудьги, сонливості, зниження трудової активності та працездатності.

Для того, щоб було більш просто визначити ступінь монотонності, яка зачасту може різнитися відповідно до типу виконуваних робіт, були запроваджені критерії монотонності праці. Вони характеризуються повторюваністю, тривалістю та кількістю виконуваних елементів. Відповідно до цього визначається ступінь монотонності (від 1 до 4). Також варто пам'ятати про врахування темпу і ритму роботи, адже вони також відіграють свою роль в існуванні монотонності.

Питання монотонності не перестає втрачати свою актуальність та не зменшується під час виконання однотонних завдань. На прикладі складання годинників та обробки головок швейних машин в роботі наведено основні характеристики цих трудових операцій та проаналізовано, з порівнянням, ступінь монотонності кожної з робіт та вплив указаних факторів на виникнення монотонності загалом. Можна сказати, що будь-яка одноманітна робота буде спричинювати рано чи пізно виникнення монотонності. В залежності від струтури та типу виконуваної роботи, навантажень, енергозатрат, монотонність матиме різний ступінь та прояви. За цим потрібно спостерігати протягом практичного викоання певних трудових дій.

Як би там не було, але монотонність є таким явищем, яке можна і варто запобігати. Разом із цим потрібно підвищувати змістовність праці. В курсовій роботі наведено ряд заходів щодо покращення стану роботи на підприємстві шляхом зменшення монотонності праці. Такими заходами можуть бути, наприклад, проектування райіональних турдових процесів та операцій на основі оптимального поділу праці, проектування трудового процесу, забезпечення достатьного енергетичного рівня операції, чергування операцій, укрупнення самих дій, суміщення професій, зміна темпу роботи тощо.

Також на прикладі того ж складання годинників та обробки головок швейної машини розроблено власний план заходів по запобіганню монотонності праці. Так як самі процеси відрізняються між собою, наведені дані можна використовувати для абсолютно різних типів робіт за складністю, проводячи відповідні порівняння.

Отже, монотонність праці, на сьогодні, є доволі важливим питанням. Особливо в нашій країні, адже крупні виробництва з одноманітними виконуваними трудовими діями мають місце. Тому, не варто закривати очі на таке питання, а, у разі його вининкнення безпосередньо на виробницві, впроваджувати ряд заходів задля запобігання монотонності, або ж абсолютного її уникнення. Ефект в будь-якому випадку буде помітним, як мінімум - у підвищенні змістовності праці, збільшенні працездатності та енергійності працівників. Як наслідок - більш ефективне виконання роботи, краще виконання планів, більш прибуткове виробництво.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Асеєв В.Г. Преодоление монотонности труда в промышленности. - М.: Экономика, 1974. - 191 с.

2. Грибан В.Г., Негодченко О.В. Охорона праці: Навч.посібник - К.: Центр учбової літератури, 2006. - 258 ст.

3. Золіна З.М, Ізмерова Н.Ф. Руководство по физиологии труда. - М.: Медицина, 1983. - 528 с.

4. Карапузова Н. Д., Зімниця Є. А., Помогайбо В. М. Основи педагогічної ергономіки: Навч. посібник. - К.: «Академвидав», 2012 - 192 ст.

5. Клімов Е.А. Введение в психологию труда. Учебник для ВУЗов. - М.: Культура и Спорт, ЮНИТИ, 1998. - 350 с.

6. Колот А. М., Грішнова О. А., Герасименко О. О.. Економіка праці та соціально-трудові відносини : підручник; за наук. ред. А. М. Колота. - К. : КНЕУ, 2009.

7. Крушельницька Я.В. Фізіологія і психологія праці: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2002. - 182 с.

8. Крушельницька Я.В. Фізіологія і психологія праці: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. - 367с.

9. Лукашевич Н.П., Сінгаєвська І.В., Бондарчук О.І.. Психология труда: Уч-метод. пособие - К.: МАУП, 1997. - 103 с.

10. Лукьянченко Н.Д., Бунтовська Л.Л. Физиология и психология труда: Учебное пособие. - Донецк: ДонНУ, 2003. - 285 с.

11. Саноян Г.Г. Создание условий оптимальной работоспособности на производстве (Психофизиологический аспект). - М.: Экономика, 1978. - 168с.

12. Трофимов Ю.Л., Рибалка В.В., Гончарук П.А. Психологія: Підр. - 2-ге вид., стереотип. - К.: Либідь, 2000. - 558 с.

Размещено на Allbest.ru

...