Основні напрямки управління матеріальними потоками

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЇ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ

Реферат

з дисципліни «Операційний менеджмент»

по темі «Основні напрямки управління матеріальними потоками»

Київ 2016



Зміст

потік матеріальний управління сільськогосподарський

Вступ

1. Поняття матеріального потоку

2. Організація управління матеріальним потоком

3. Управління матеріальним потоком в системах

4. Аналіз матеріальних потоків сільськогосподарських підприємств

Висновок

Список використаних джерел



Вступ

Фактором, що дає змогу інтегрувати всі елементи логістичної системи у чітко функціонуючий механізм, є матеріальний потік. Під матеріальним потоком, говорячи про принципи логістики, розуміють взаємозв'язки усіх процесів й операцій, пов'язаних з добуванням, обробкою, переробкою, складуванням, транспортуванням і розподілом вантажів у сфері матеріального виробництва, на промислових підприємствах, в цехах, на виробничих дільницях. Будь-який потік реалізується на певному матеріальному носії, з цієї філософської точки зору, всі потоки є матеріальними. Однак у господарській практиці матеріальні потоки сприймають у більш вузькому, але конкретному змісті -- як потоки матеріальних ресурсів, призначених для виробничого чи кінцевого споживання, оскільки матеріальні ресурси відіграють велику роль у суспільному виробництві.



1. Поняття матеріального потоку

Основними параметрами характеристики потоку є: початкові і кінцеві його пункти, траєкторія переміщення, довжина шляху, швидкість і час руху, проміжні пункти, інтенсивність.

За характером об'єкти, котрі входять до потоку, поділяються на матеріальні, транспортні, енергетичні, грошові, інформаційні та ін. Найбільш використовувані в логістиці матеріальні, грошові та інформаційні.

Безперечно, для формування потоку необхідні процеси, пов'язані з транспортуванням, переробкою, складуванням та виконанням інших операцій з сировиною, матеріалами, напівфабрикатами і готовою продукцією, починаючи з первинного джерела сировини до кінцевого споживача. Матеріальний потік на певному етапі трансформується в матеріальний запас.

Характеризується матеріальний потік номенклатурою асортименту і кількістю продукції, фізико-хімічними особливостями. Він залежить від виду тари, умов, контрактів, транспортування та ін.

Крім того, матеріальні потоки поділяються на вхідні та вихідні.

Матеріальні потоки можуть бути класифіковані залежно від виду транспорту (автомобільний, залізничний, водний, повітряний), від вантажу (великої ваги, легковагові, негабаритні), від фізико-хімічних якостей (сипкі, паливні, штучні).

Найбільш повна класифікація наведена на рис. 1.



Рис. 1. Класифікація матеріальних потоків

По відношенню до виробництва виділяють зовнішні та внутрішні матеріальні потоки: перші циркулюють у сфері обігу, другі -- безпосередньо на підприємстві, тобто у сфері виробництва. Зовнішні матеріальні потоки реалізують потреби матеріально-технічного забезпечення виробництва чи іншої розумної діяльності людини. Матеріальні потоки у системі матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) поділяються на такі групи: сировина, основні матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, паливо, інструмент, інвентар, устаткування.

Кожна з перерахованих груп підлягає ще глибшій диференціації. Стосовно кожного розділу специфікованої номенклатури, з точки зору логістики, матеріальні ресурси у специфікованій номенклатурі утворюють простий потік. Такий потік має стати об'єктом управління.

У логістиці для управління потоками передбачається також здійснення таких функцій: планування, оперативне регулювання, облік, контроль, аналіз. Кожна функція поділяється на завдання, а останні на операції. Номенклатура завдань та їх склад на кожній функції управління також визначаються сутністю керованих потоків. У загальному вигляді кожну функцію можна охарактеризувати таким чином. Функція «Планування» передбачає вирішення завдань, пов'язаних зі встановленням оптимальної траєкторії руху потоку, формуванням самого потоку як сукупності конкретних об'єктів, встановленням його інтенсивності, розробкою розкладу (графіку) проходження потоку, розрахунком потреби у ресурсах для здійснення потоку, мінімізацією часу просування потоку.

Функція «Оперативне регулювання» являє собою реалізацію на практиці запланованого режиму руху потоку. У межах цієї функції проводиться спостереження за кожним об'єктом потоку згідно з графіком його руху, включаючи диспетчеризацію об'єктів, що пересуваються, вироблення й введення в дію керуючих впливів. Функція «Облік» передбачає розв'язання інформаційних завдань, тобто збір, обробку, зберігання та видачу інформації, ведення оперативного та статистичного обліку, складання необхідного звіту. Функція «Контроль» встановлює ступінь відповідності фактичних параметрів руху запланованим значенням. Крім того, для контролю використовуються еталонні значення елементів потоку у вигляді норм та нормативів. Функція «Аналіз» включає комплекс завдань, пов'язаних із становленням причинно-наслідкових зв'язків між досягнутими результатами і витраченими коштами, виявленням впливу різних факторів на фактичні значення параметрів потоку, розрахунком ефективності управління та функціонування системи у цілому. У межах цієї функції розробляються й удосконалюються методи аналізу. Одержана аналітична інформація, тобто результати аналізу, використовується для нового циклу управління, нових планових розрахунків. Отже, з метою управління потоками синтезується логістична система, до якої належать керована й керуюча системи у вигляді конкретних потоків (рис. 2).

Рис. 2. Логістична система управління

Умовні позначення:

Р -- планова інформація, тобто розрахункові параметри потоку;

А -- аналітична інформація;

І -- узагальнена (оброблена) інформація;

(і) -- інформація про керований потік;

R -- керуючі впливи -- регулятор потоку;

DR -- оперативне корегування керованих впливів -- диспетчеризація;

V -- «вихідний» вектор керованої системи, що характеризує ступінь досягнення мети потоку при заданих параметрах.

Логістичний аспект у матеріально-технічному забезпеченні передбачає примат вимог споживача, на що й зорієнтована система управління матеріальними потоками, тобто управління матеріальними потоками у сфері обігу. При цьому останні утворюють керовану систему. Поданий логістичний підхід використовується для створення автоматизованої системи управління матеріально-технічним забезпеченням. На рис. 3 зображено загальну схему управління матеріальними потоками у системі МТЗ:



Рис. 3. Система МТЗ

Умовні позначення:

Е -- «вхід» системи МТЗ, тобто матеріальні ресурси, що надходять до сфери обігу;

V -- «вихід» системи МТЗ, тобто матеріальні ресурси, що прямують до споживачів;

Х -- стан системи МТЗ, тобто стан матеріальних потоків у сфері обігу;

І -- інформація про керовані матеріальні потоки, що надходять до керуючої системи;

Z -- управлінські рішення, що приймаються;

(і) -- керуючі впливи, що розробляються.

Як вже було сказано вище, матеріальні потоки поділяються на зовнішні і внутрішні. Початковою точкою зовнішнього матеріального потоку є склад готової продукції підприємства-виробника, а кінцевою -- склад виробничих запасів підприємства-споживача. Початковою точкою внутрішнього матеріального потоку є склад виробничих запасів підприємства-виробника, а кінцевою -- його склад готової продукції. Особливо слід підкреслити значущість матеріальних потоків у процесі комплектування продукції, що виготовляється, у тому числі з об'єктів які будуються і реконструюються. Цей процес передбачає досягнення рівноваги між комплектуючими, виробами та безліччю установочних місць ХІ. Тобто потік комплектуючих виробів є функцією відповідних установочних місць: Sкомпл. = f(XI). Свою специфіку мають внутрішні матеріальні потоки на базах оптово-торговельних організацій, у морських та річкових портах та інших системах виробничої інфраструктури. Незважаючи на те, що виробничі запаси покликані робити господарчі системи незалежними від впливу зовнішнього середовища, внутрішні потоки перебувають під великим впливом матеріально-технічного забезпечення, тобто залежать від зовнішніх матеріальних потоків. Говорячи про матеріальні потоки як про основний об'єкт управління мовою логістики, необхідно зазначити, що в умовах товарного виробництва та обігу рух матеріальних ресурсів у матеріально-речовій формі породжується й супроводжується рухом фінансових коштів. До того ж обидва потоки перебувають у діалектичній єдності. Таким чином, у комерційній логістиці об'єкт управління є багатоаспектним об'єктом -- «матеріальні ресурси + послуги + фінанси». Управління тут спрямоване не тільки на фізичне переміщення матеріальних ресурсів від постачальника до споживача, а й на досягнення при цьому їх раціонального використання, противитратності й максимальної комерційної вигідності.

2. Організація управління матеріальним потоком

Враховуючи взаємозв'язки між функціями, що становлять матеріальний потік виробничого підприємства, його міжфункціональний характер, й беручи до уваги свою цільову спрямованість, логістика передбачає використання організаційно-управлінських механізмів координації логістичних систем. Організаційний механізм пов'язаний з досягненням необхідного рівня інтеграції шляхом організаційних перетворень у структурі управління підприємством. Це може існувати у формі об'єднання, коли в одному відділі вирішуються завдання координації дій багатьох функціональних служб. Така структура в разі її використання доцільна тією мірою, наскільки вона підпорядкована меті координації пов'язаних між собою видів діяльності.

Практика американських фірм показує, що об'єднання зусиль спеціалізованого апарату управління великої корпорації за умов постійних змін у зовнішньому середовищі неможливо забезпечити без створення на різних рівнях управлінських механізмів, основне завдання котрих було б тимчасове або на постійній основі об'єднання функціональних ланок та координація їх дій для досягнення чітко визначеної мети.

Коли невеликі корпорації з масовим характером виробництва, діють у відносно стабільних умовах, увесь обсяг координуючих функцій, як правило, зосереджений на вищому рівні управління. Однак зі збільшенням масштабів виробництва, розширенням номенклатури продукції, розширенням сфери діяльності корпорації, зростанням чисельності рівнів управління, процес управління матеріальним потоком ускладнюється настільки, що виникає питання про створення спеціальних механізмів міжфункціональної координації у цій галузі.

Виходячи з американської практики, можна відокремити два основних напрями управління матеріальним потоком фірми:

1. Вдосконалення різних економічних механізмів, котрі підсилюють взаємодію різних функціональних ланок в межах фірми.

2. Здійснення організаційних перетворень у структурі корпорації з метою покращення координації ланок. Ці напрями діють паралельно, доповнюючи один одного.

Структури управління матеріальними потоками, як було зазначено, можуть бути різними. Вони, як і відділи маркетингу, створюються за функціональними або товарними ознаками. Це можуть бути підрозділи, котрі вирішують питання про управління потоками сировини та матеріалів, необхідних для виконання виробничої програми, або відділи закупівлі чи управління матеріалами. Сфера діяльності цих підрозділів поширюється на економічний простір, починаючи зі складу готової продукції постачальника і закінчуючи складом готової продукції споживача.

Для управління потоками готової продукції на підприємстві можуть бути створені підрозділи з розподілу. У їх структуру входять відділи розподілу. На підприємствах України до них відносять складські та транспортні підрозділи.

За кордоном удосконалення планових і контрольних процесів управління матеріальними потоками, котре здійснюється на основі використання електронно-обчислювальної техніки, відбувається одночасно з організаційною перебудовою служб, котрі беруть участь в управлінні матеріалами, з метою координації дій.

Найбільше поширення отримали три різновиди організаційних механізмів. Це можуть бути спеціальні функціональні ланки, в яких контролюється більша частка планових, адміністративних та контрольних функцій, що регламентують рух матеріального потоку. В окремих випадках це буває спеціальний управляючий або координуюча група, основним завданням яких є координація процесу прийняття рішень з управління матеріальним потоком.

Для забезпечення високого рівня внутрішньо функціональної координації використовують матричні механізми, створені на подвійному підпорядкуванні ланок, від котрих залежить ефективне управління матеріальним потоком. Створення таких механізмів дає змогу вирішити проблему міжфункціональної взаємодії.

Спеціалізовані структури управління в логістиці розробляються виходячи з проблем, котрі необхідно вирішити фірмі. За функціональними ознаками в логістичних структурах управління вирізняють три напрями: планування, регулювання та контроль.

Основними процесами при плануванні є складання й координація планів та графіків руху і використання матеріального потоку в усіх ланках виробничо-збутової системи; розробка напрямів дій та формування критеріїв оцінки їх досягнення.

У сфері регулювання ув'язують функції ланок, відповідних за рух та використання матеріальних ресурсів.

Важливою функцією є контроль, котрий дає змогу оцінити рівень забезпеченості матеріальними ресурсами, ефективності їх використання, підрахунок витрат, пов'язаних з їх рухом

у всіх ланках системи. Завдяки контролю розробляють заходи з підвищення ефективності управління матеріальним потоком.

Кожний структурний блок складається з різних наборів управлінських ланок. Кількість їх та особливості взаємодії залежать від обсягів і складності робіт, пов'язаних з управлінням матеріальним потоком на кожному етапі руху крізь виробничо-збутову систему, а також від специфіки виробничої і збутової діяльності.

Організаційна структура може бути різною і залежить від характеру продукції, що випускається, кількості її споживачів, обсягу матеріаломісткості, розміру підприємства. Управлінський механізм пов'язаний з впровадженням спеціально розроблених управлінських процедур, основою яких є планування виробництва, збуту, зберігання і транспортування як єдиного матеріального потоку. Поняття «логістична система» може застосовуватися стосовно органів управління. З одного боку, це визначена кількість структурних елементів, що функціонують для досягнення єдиної мети, а з іншого -- план її досягнення суб'єктом управління. Логістична система -- це також організаційний механізм, який, перетинаючи функціональні межі відділів виробничого підприємства, за рахунок більш гнучкої координації спрямовує їхні дії на досягнення мети логістики. Логістичний підрозділ є не моно-, а міжфункціональним і відповідає за виконання усього блоку видів діяльності, пов'язаних з матеріальним потоком і необхідних для задоволення попиту споживачів від вибору постачальників до надання послуг. Відділ очолює керівник матеріального потоку, який визначає оперативні завдання, улагоджує конфлікти, відповідає за вдосконалення системи та кінцеві результати її функціонування. І як важливий, хоч і новий член структури управління, він підпорядковується першому керівникові підприємства.

Різноманітність особливостей, властивих виробничим підприємствам, розмаїтість конкретних проблем, що постають перед ними, зумовлює багатоваріантність організаційних рішень управління матеріальним потоком. Для матеріаломістких виробництв, особливо підприємств машинобудівного профілю, напрямом «головного удару» організаційних перетворень є концентрація зусиль, спрямованих на зниження витрат на етапах постачання й виробництва. Таке організаційне рішення є наслідком нерозвинутості власної мережі розподілу більшості машинобудівних підприємств, розмір збутових витрат яких незначний.

Однак це не свідчить про те, що ця організаційна перебудова не зачіпає сфери збуту.

Деталізація функцій і розробки внутрішньої структури органів управління матеріальним потоком є складним процесом.

Основні функції підрозділів, котрі вирішують питання з управління потоками сировини та матеріалів, пов'язані з плануванням і полягають у координації планів потреби в матеріалах з виробничими планами, розробці графіків завантаження механізмів і маршрутів руху матеріального потоку в процесі переробки.

У сфері матеріально-технічного забезпечення важливе значення має встановлення зв'язків з постачальниками, розробка замовлень, організація закупівлі матеріалів, організація їх транспортування.

Значна увага приділяється функціям, пов'язаним зі збереженням запасів, причому не тільки виробничих, а й готової продукції, організації їх переробки (пакування, маркування, доукомплектування). Особливе значення має надання різних видів послуг споживачам.

Підприємства, які виготовляють широкий асортимент продукції й обслуговують значну кількість територіально роз'єднаних споживачів, мають свою розвинуту мережу розподілу, де пріоритетом структурних змін стає концентрація зусиль на зниженні витрат, що виникають у каналах розподілу. Акцентується увага на зосередженні надлишків товарних запасів, використанні прогресивних видів тари та пакування, раціональному розміщенні фірмових магазинів, станцій технічного обслуговування, гарантійних майстерень, регіональних складських компексів, виборі найкращих маршрутів транспортування. Це важливо як з точки зору економізації поставок, так і для забезпечення високого стандарту обслуговування. В такому разі поєднуються функції, пов'язані з переміщенням, які в економічному просторі виконуються на межі виробничих процесів, тобто відвантаженням готової продукції з розташованих на території підприємства складів збуту і споживанням продукції, що постачається.

При формуванні логістичних підрозділів зайнятих управлінням розподілом готової продукції, основними функціями будуть ті, що пов'язані з плануванням процесу розподілу, організацією переміщення матеріального потоку, збереженням і регулюванням запасів, а також з наданням різних видів послуг.

До функцій планування процесу розподілу належать такі, котрі пов'язані з проведенням переговорів зі споживачами, обробкою замовлень, складанням графіків доставки та роботою транспорту.

В процесі руху матеріального потоку розробляються графіки та маршрути переміщення в процесі обробки матеріалів, здійснюється доставка готової продукції. Основна увага приділяється забезпеченню тісної взаємодії між виробничими і збутовими ланками. Таким чином, відділ управління матеріалами -- це організаційний механізм зниження витрат, що виникають в основному на етапах забезпечення й виробництва, а відділ управління розподілом є аналогічним механізмом зниження витрат, але вже у сфері збутових відносин. Обидва варіанти побудови інтегрованого підрозділу базуються на розчленуванні матеріального потоку і є окремими фрагментами загального організаційного рішення. Його доцільно використовувати виробничим підприємствам, які незалежно від профілю стикаються з безліччю взаємопов'язаних і водночас різних проблем, що потребує вирішення координації дій усіх підрозділів, через які проходить матеріальний потік. Структуру управління матеріальним потоком подано на рис. 4.

Кожна ланка такої структури достатньо самостійна, однак усі вони діють як єдиний комплекс. Усі координуючі та контрольні функції сконцентровані в підрозділах, підпорядкованих управляючому матеріальним потоком. Важливе значення в цьому процесі відіграє використання спеціалізованої інформаційної системи.

Найбільш ефективним структурним підрозділом логістики є підрозділ управління матеріальним потоком, котрий охоплює планові, управлінські та контрольні функції, що регламентують рух матеріального потоку, забезпечують координацію роботи усіх управлінських ланок.

Можуть бути створені логістичні структури залежно від видів діяльності, наприклад, матеріально-технічного забезпечення, транспортно-експедиційних операцій, перевізного процесу та ін. В кожний з цих підрозділів входять групи або окремі юридичні особи, зайняті виконанням операцій, пов'язаних із закупівлями, постачанням матеріалів, регулюванням процесів перевезень, визначенням потреби в матеріалах та ін.

Рис. 4. Структура відділу управління матеріальним потоком

Цікавим, на наш погляд, є створення відділу логістики, тим більше що на підприємствах України існує ця структура. В ній концентрується більшість логістичних функцій (як планово-координаційна, так і оперативного характеру) в єдиний блок із загальним керівництвом і відповідальністю. Мета його полягає в стратегічному управлінні усіма товарно-матеріальними потоками і запасами заради максимізації прибутку підприємства в цілому. Це показано на рис. 5.

Організаційні форми, що розглядалися, успішно зарекомендували себе в промислових корпораціях США, Японії, ряді країн Західної Європи. Перехід до ринкової економіки та об'єктивні потреби промислового виробництва зумовлюють створення аналогічних інтегрованих підрозділів на вітчизняних підприємствах. Іншими словами, існує об'єктивна необхідність у дослідженні різних логістичних систем, що функціонують у розвинутих західних країнах.

Рис. 5. Схема відділу логістики



3. Управління матеріальним потоком в системах

Комерційна діяльність передбачає вирішення різноманітних складних проблем, основною з яких залишається проблема матеріально-технічного забезпечення. В умовах ринкових економічних відносин матеріальні ресурси для виробничого споживання придбаваються на ринку засобів виробництва. Отже, підприємства мають бути платоспроможними. Усе коло питань, пов'язаних з управлінням матеріальними ресурсами з метою матеріально-технічного забезпечення і збуту, є предметом логістики. Логістика становить частину науки про потоки. З математичної точки зору, потік включає багато елементів, об'єднаних в єдине ціле. Потоки різних об'єктів так чи інакше пов'язані між собою, до того ж один вид потоку може породжувати інший, створюючи досить складні системи.

Зараз існує багато визначень логістики, але всі вони сходяться на тому, що логістика -- це наукова дисципліна про управління потоками в системах. Наведене загальне визначення може бути конкретизоване для названих вище систем та потоків, що в них циркулюють. Відомо, що система -- це безліч взаємопов'язаних елементів, які функціонують для досягнення загальної мети. У динамічних системах взаємозв'язок елементів та функціонування досягається завдяки відповідним потокам. Саме тому потоки є складовою системи. Таким чином, їх можна розглядати як підсистеми й незалежні об'єкти управління. У зв'язку з цим логістика використовує методи кібернетики, системології (теорії систем). Схематично місце логістики в управлінні можна зобразити таким чином:



Рис. 6. Загальна схема логістики

Математичні методи дають уяву про кількісні аспекти руху потоків. Так, зокрема, існують математичні дисципліни для дослідження потоків -- теорія градоїдів та теорія масового обслуговування. Управління потоками, як і будь-яке управління, потребує відображення, тобто побудови моделі. Тому логістика як наука розробляє методи моделювання потоків. При цьому логістичний підхід передбачає інтерпретацію керованої системи у вигляді потоку. Такий підхід надає управлінню чітко визначеного характеру. Наприклад, система матеріально-технічного забезпечення стає прозорішою, якщо її розглядати як процес руху матеріальних ресурсів у сфері обороту від постачальника до споживача. Необхідно підкреслити, що, виходячи із сутнісної характеристики логістики, метою управління потоком є досягнення ним кінцевої точки при заданих умовах.

Методи управління логістики базуються на дії закону вартості, принципах менеджменту та маркетингу, а також пов'язуються з функціонуванням товаропровідної інфраструктури -- складським господарством, комунікаціями. Логістика, як це зображено на рис. 6, є своєрідним центром, що координує дії усіх складових реального процесу обороту. З точки зору логістики, для здійснення матеріально-технічного забезпечення необхідно не тільки встановити господарчі зв'язки, відшукати постачальника, укласти угоду про поставки, а й організувати безпосередньо доставку продукції, простежити за її відвантаженням та шляхом проходження аж до прибуття на місце споживання, а також розрахуватися з усіма учасниками процесу -- торговельною установою, транспортним підприємством, базою, посередниками. При цьому вкрай важливим є налагодження виробництва, збуту, закупівель, зберігання та транспортування як єдиного цілого. Відправною організаційною точкою тут є безперервне обслуговування динаміки попиту, з урахуванням якої визначаються параметри плану складових логістичної системи. Такий план досить гнучкий. Можливість «гнучкого» реагування на коливання попиту закладається в план завдяки варіантності його розробки. Додатковий фактор гнучкості -- цілеспрямоване створення резервних виробничих потужностей, завантаження яких здійснюється згідно з попередньо розробленими резервними планами системи матеріально-технічного забезпечення підприємства.

Окремі елементи логістики (методи розв'язання транспортного завдання, визначення оптимального розміру запасів), добре відомі в економічній теорії, використовувались і на практиці. Однак логістика розглядає їх у взаємозв'язку та взаємозалежності, тобто логістика є не що інше як застосування теорії систем в галузі формування оптимальних матеріальних потоків. На наведеній нижче схемі зображено складові елементи логістичної концепції. Стрілками позначено процеси експедирування, які включають транспортування, планування та документообіг вантажів.



Рис. 7. Елементи концепції логістики

Побудова логістичних моделей розпочинається з аналізу маркетингової інформації.

Спеціалісти з логістики на основі даних про потреби клієнтів (бажаний час та періодичність поставок, розміри партій, вид пакування та інші вимоги) розробляють оптимальний графік розподілу й доставки готової продукції, схему проміжного зберігання. Маркетинг-логістика має оптимально задовольняти суперечливі вимоги відділу маркетингу, виробничих, транспортних, складських підрозділів. Так, наприклад, принципи маркетингу передбачають ритмічність, високу надійність і регулярність постачань необхідної клієнтам кількості товарів. Оперативно-виробниче планування базується на принципі зниження витрат при збільшенні розмірів партій виробів, а також зменшення кількості переналагоджень у технологічному процесі. Управління транспортом вимагає якомога більшого обсягу одноразового постачання вантажів (при цьому знижується ритм постачань і збільшуються обсяги складських запасів як у постачальників, так і у їхніх клієнтів). Мінімізація витрат на складування готової продукції пов'язана зі зменшенням запасів (одночасно знижується ступінь надійності функціонування усієї мережі збуту підприємства, виникають значні витрати, погіршуються конкурентні позиції фірми). На рисунках зображено різні тенденції залежності витрат на виробництво та витрат на зберігання від збільшення розміру партії виробів.

Умовні позначення:

а -- загальні витрати;

b -- витрати на зберігання;

c -- витрати на виробництво;

d -- прямі поставки з заводу;

e -- непрямі поставки (через склади).

Зображений на рис. 23 графік вказує на можливість оптимального співвідношення інтересів виробничих підрозділів та служб зберігання готової продукції і досягнення на цій основі мінімальних витрат на рівні K. У більш складних моделях враховуються й інші вимоги, усуваються зазначені вище суперечності. При цьому враховують особливості продукції, що виготовляється, тип підприємства, заплановану стратегію і тактику. Зображений на рис. 24 графік відображає приблизну залежність витрат на розміщення (транспортування й зберігання) від тривалості поставок, тобто терміновості при транзитній та складській формах. З графіка видно, що забезпечити мінімальний час поставок найдоцільніше через мережу проміжних складів, якщо для цього є необхідні запаси. При складській формі поставок витрати у зв'язку із збільшенням часу поставок до певного моменту падають, а потім з продовженням циклу поставок практично не змінюються. Транзитній формі притаманний більш тісний зв'язок витрат з можливим часом поставок. До певного моменту більш ефективною є складська форма, а за умов нетермінових чи ритмічних поставок -- транзитна. Терміни «транзитна» та «складська» щодо форми поставок в даному разі виправдані, бо відображають сутність явища у системі матеріально-технічного постачання.

На відміну від прийнятої у нас квартальної системи планування постачань за кордоном застосовують інші одиниці виміру часу. Для масових видів продукції за одиницю встановленого часу приймають добу. Максимальний строк виконання індивідуальних замовлень не перевищує шести тижнів. Зважаючи на ці обмеження, на основі залежностей окремих параметрів моделі маркетинг-логістики того чи іншого підприємства розробляється схема диспозиції готової продукції з моменту завершення її виробництва до здачі клієнту. У схемі на момент закінчення процесів транспортування має бути заплановане місце для зберігання продукції з відповідними площею, об'ємом, вологістю, температурою. Планується й режим подання транспортних засобів, маршрути їх руху, необхідні засоби механізації вантажно-розвантажувальних робіт. Схема диспозиції розробляється з урахуванням двох аспектів. По-перше, для виконання конкретного замовлення розраховується маршрут руху, тобто мережна модель, в якій відомі моменти початку та закінчення усіх етапів. По-друге, як сума планів усіх замовлень на визначений період складається загальний план використання окремих елементів диспозиції (складів, транспортних засобів тощо), тобто визначається, що буде зберігатися на кожному конкретному місці, чи як буде завантажений даний транспортний засіб. Укладені договори, замовлення на індивідуальне чи серійне виробництво, очікуваний обсяг продажу результатів масового і багатосерійного виробництва є базисом для формування поточного й оперативного планів виробництва та калькуляції собівартості продукції. Таким чином, логістична концепція управління основним виробництвом усе меншою мірою орієнтується на випуск продукції, яка складується, і дедалі частіше -- на виконання замовлень клієнтів.

У зв'язку з цим скорочуються строки дії договорів на постачання подібної продукції, зменшуються обсяги її партій.

Контрольованим має бути безперервний нагляд за рухом вантажів від виробника до споживача, включаючи складські об'єкти. Для цього у структурні ланки контролю та управління матеріальними потоками має безперервно надходити надійна інформація. Вона має бути інтегрованою й охоплювати процеси виробництва, розподілу й задоволення попиту.

Схематично місце логістики в управлінні матеріальними потоками можна зобразити так:

Рис. 8. Місце логістики в управлінні матеріальними потоками



4. Аналіз матеріальних потоків сільськогосподарських підприємств

Щоб успішно управляти логістичними, зокрема, матеріальними та інформаційними потоками в агрологістиці необхідно спиратися на детальну інформаційну базу щодо їхнього обсягу та структури. Саме цим проблемам стосовно агрологістики присвячена дана стаття. Проаналізувати матеріальний потік, що входить до аграрного підприємства та виходить з нього, можна різними шляхами:

- на підставі бази бухгалтерських даних;

- засобами оцінки управління підприємством;

- на підставі стандартів - технологічних карт вирощування сільськогосподарських культур.

Кожен з цих методів має свої переваги та недоліки щодо точності аналізу та часу необхідного для його проведення. Раніше найчастіше використовувався метод оцінки управління підприємством. При цьому розмір матеріального потоку визначався не лише на підставі сільськогосподарської, але й інших видів діяльності (наприклад, будівельні роботи, транспортні послуги сторонніх організацій тощо). Слід зазначити, що отриманий в результаті таких розрахунків загальний обсяг матеріальних операцій в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь в 2-3 рази перевищує обсяг власне сільськогосподарських матеріальних потоків. Крім того, слід зауважити, що обсяги матеріальних потоків, розраховані з врахуванням повторності транспортування (зерно - від комбайна на тік, з току на елеватор та ін.) в кілька разів перевищують початкові.

Аналіз обсягів та структури матеріальних потоків на базі бухгалтерських даних ґрунтується на інформації стосовно купівлі окремих видів вхідних матеріалів та обсягу продажу вихідної, кінцевої продукції. Але ці дані не можуть бути використані до розрахунків обсягів проміжних матеріалів та часу їхнього застосування (фураж для худоби, гній з ферм для удобрення полів тощо).

Аналіз матеріальних потоків на підставі стандартів має більше переваг, ніж недоліків. До перших належать: швидке здійснення розрахунків; уніфікована технологія дослідження, що може бути застосована у всіх дослідницьких господарствах.

Науковці Південно-Чеського університету [7; 8] запропонували здійснювати аналіз обсягу та структури матеріального потоку на підставі технологічних індикаторів, що їх публікує Міністерство агрокультури (тобто сільського господарства) Чеської Республіки у розрізі окремих галузей рослинництва та тваринництва. Використання зазначених стандартів дозволяє здійснювати розрахунки собівартості сільськогосподарських культур та видів тварин відповідно до трьох рівнів інтенсивності виробництва - технологій з низьким, стандартним та високим рівнем. Оскільки ці стандарти визначені відповідно до окремих видів технологічних операцій, існує можливість коригувати обсяги матеріальних потоків на вході та виході відповідно до реальної ситуації, що має місце на досліджуваному підприємстві. Розглянемо розрахунок обсягу матеріальних потоків для виробництва солодового ячменю (табл. 1).



Таблиця 1 - Вхідні та вихідні матеріальні потоки у виробництві солодового ячменю, кг

Складники матеріального потоку	Частота використання	Обсяг основного матеріалу	Високий рівень інтенсивності виробництва	Середній рівень інтенсивності виробництва	Низький рівень інтенсивності виробництва
			Обсяг постачання (вхідний матеріальний потік)	Матеріали, що забираються(вихідний матеріальний потік)	Обсяг постачання(вхідний матеріальний потік)	Матеріали, що забираються(вихідний матеріальний потік)	Обсяг постачання(вхідний матеріальний потік)	Матеріали, що забираються(вихідний матеріальний потік)
Застосування вапняку	0,25	2000	500		500		500
Органічні добрива	0,3	40000	12000		12000		12000
Фосфорно-калійні добрива	1,0	525	525		420		315
Магнієві добрива	0,2	210	42		51		27
Азотні добрива	1,0	100	100		100		100
Насіння	1,0	180	180		180		180
Засоби хімічного захисту від дводольних бур'янів	1,0	300	300		300		300
Засоби хімічного захисту від одно-дольних бур'янів	0,5	300	150		60		150
Протигрибковий захист	1,5	300	450		300		150
Протичумний захист	1,0	300	300		210		120
Валовий збір зерна	1,0	5500		5500		5000		4000
Валовий збір соломи		5500		5500		4500		3500
Разом			14547	11000	14121	9500	13692	7500

Примітка. 1. Частота показує, на яку частину гектара припадає операція.

2. До обсягу матеріального потоку включена вода для зрошення (обприскування).

За даними табл. 1 можна визначити співвідношення обсягів вхідного та вихідного матеріальних потоків за умов застосування різних за інтенсивністю рівнів агровиробництва.

1. Високий рівень інтенсивності агровиробництва: 11000 : 14547 = 0,76.

2. Середній рівень інтенсивності агровиробництва: 9500 : 14121 = 0,67.

3. Низький рівень інтенсивності агровиробництва: 7500 : 13692 = 0,55.

Як видно, за всіх рівнів інтенсивності агровиробництва обсяги вхідного матеріального потоку перевищують вихідний. Така ситуація характерна, зокрема для рослинництва за умови внесення значних обсягів органічних добрив. За інших обставин вихідний потік у рослинництві буде переважати вхідний, що є насідком біологічного процесу, оскільки процеси фотосинтезу зумовлюють обсяг валового збору сільськогосподарських культур, що перевищує обсяг вхідних компонентів для їхнього виробництва.

Співвідношення вхідного та вихідного потоку може бути оцінене і в інших аспектах. Наприклад, для багатьох виробників сільськогосподарської продукції обсяг внесення води відповідно до технології вирощування продукції рослинництва або у тваринництві (що зараховується до вхідного матеріального потоку) не являє жодної проблеми за можливості отримання води з розташованої поруч водойми (озера, ставка) або трубогону (якщо не рахувати вартості його спорудження). У випадку вище наведеного прикладу обсяги води, що необхідні для зрошення (обприскування), для інтенсивного, середнього та низького рівнів агровиробництва становлять 1200, 870 та 570 кг відповідно. Після вирахування обсягу води із загального обсягу постачання зміниться співвідношення вхідного та вихідного матеріального потоку:

1. Високий рівень інтенсивності: 11000 : 13347 = 0,82.

2. Середній рівень інтенсивності: 9500 : 13251 = 0,72.

3. Низький рівень інтенсивності: 7500 : 13122 = 0,57.

Як видно, для продукції рослинництва зазначені зміни є незначними. Проте, вони будуть значно більшими у тваринництві через вагоме споживання тваринами води.

Наступний варіант оцінки співвідношення вхідного та вихідного потоку в агрологістиці полягає у врахуванні лише кінцевої ринкової продукції без побічної та повторної (як, наприклад, солома у виробництві зернових - у наведеному прикладі тощо).

За таких умов співвідношення вхідного та вихідного потоку становитиме:

1. Високий рівень інтенсивності виробництва: 5500 : 7847 = 0,70.

2. Середній рівень інтенсивності виробництва: 5000 : 8751 = 0,57.

3. Низький рівень інтенсивності виробництва: 4000 : 9622 = 0,42.

Слід зазначити, що наведений аналіз можливий для галузей, де може бути врахована побічна та повторна продукція. Разом з тим, у сільськогосподарському виробництві із замкненим циклом обігу речовин зазначений варіант співставлення матеріальних потоків можливий лише у високоспеціалізованих господарствах.

Як видно з наведених розрахунків існує незначна різниця між обраними альтернативними варіантами співвідношення вхідних та вихідних матеріальних потоків. Тому в подальшому доцільно орієнтуватися на перший альтернативний варіант, що враховує усі вхідні та вихідні матеріали, включаючи воду, побічну та повторну продукцію тощо. Якщо співвідношення вхідного та вихідного матеріальних потоків в рослинництві за найкращих умов господарювання є близьким до 1, то в тваринництві ситуація протилежна. Процес відгодівлі тварин є тривалим у часі. Саме тому вхідний матеріальний потік значно перевищує вихідний, який в основному складається з забійної ваги худоби. Така ж ситуація має місце в молочному скотарстві, коли корова щоденно споживає значний обсяг фуражу, а вихід молока становить всього 10-20 л. Але при цьому слід зазначити доцільність врахування виробництва гною. За таких умов співвідношення обсягів вхідного та вихідного матеріальних потоків дещо вирівнюється. Отже, можна зробити висновок, що обсяг матеріальних потоків аграрного підприємства залежить від рівня інтенсивності виробництва і може бути обчислений на підставі стандартів (технологічних карт виробництва сільськогосподарської продукції) для конкретних видів продукції рослинництва і тваринництва (табл. 2, 3).

Таблиця 2 - Матеріальні потоки в рослинництві, кг (у розрахунку на 1 га)

	Зерно	Ріпак	Горох	Картопля
	Вхідний потік	Вихідний потік	Вхідний потік	Вихідний потік	Вхідний потік	Вихідний потік	Вхідний потік	Вихідний потік
Вапняк	500		500		500		500
Штучні добрива	595				550		600
Органічні добрива	8000		500		10000		16000
Вода для оприскування та хімзахисту рослин	2650		12000		1705		2170
Насіння	210		4074		280		3000
Валовий збір		7000		4000		4100		21000
Солома		7800
Разом	11955	14800	17074	4000	13035	4100	22270	21000

У таблицях 2, 3 подано стандартні обсяги вхідних та вихідних матеріальних потоків щодо деяких видів продукції рослинництва та тваринництва.



Таблиця 3 - Матеріальні потоки в тваринництві, кг (дані на 100 тварин за рік)

	Напрямки тваринництва
	Молочне скотарство	М'ясне скотарство	Свинарство	Птахівництво
	Вхідний потік	Вихідний потік	Вхідний потік	Вихідний потік	Вхідний потік	Вихідний потік	Вхідний потік	Вихідний потік
Вага тварин	42250		13700		14660		170
Підстилка	300000		300000
Комбікорми	169600		128000		95000		12
Зелені корми	1350000		750000
Вода	2555000		1400000		547500		25
Молоко		750000
Приплід телят		5400
Приплід поросят						3960
Гній		1200000		450000		750000		5
Виробництво м'яса, яєць				50200				6
Падіж		21450		1140		8200		170
Разом	4416850	1976850	2591700	501340	657160	762160	207	181

Для перевірки запропонованої методики аналізу матеріальних потоків у агрологістиці чеськими дослідниками було обрано підприємство «CIZ-Agro»,розташоване біля м.Дачице. Підприємство має 2555 га сільськогосподарських угідь та спеціалізується на виробництві зернових, ріпака, вирощуванні поросят та відгодівлі свиней. Слід зазначити, що окремі операції з матеріального постачання можуть здійснюватися сторонніми організаціями, як наприклад, дії із захисту рослин. На підприємстві також приділяється належна увага збалансованості виробництва і споживання зеленого корму, оскільки його надлишкове виробництво, або збільшення поголів'я худоби без забезпечення власним силосом, сіном та зеленими кормами призводить до втрат. Розглянемо матеріальні потоки цього підприємства, що забезпечують вирощування продукції рослинництва та виробництво продукції тваринництва (табл. 4).

Таблиця 4 - Загальний обсяг матеріальних потоків підприємства «CIZ-Agro» за рік

Рослинництво	Тваринництво
Матеріальні потоки	т/рік	Матеріальні потоки	т/рік
Вапняк	1260	Завезення тварин	306
Органічні добрива	31560	Комбікорм	3659
Штучні добрива	1619	Вода	32061
Насіння	337	Транспортування кінцевої маси тварин	940
Вода для потреб рослинництва	1606	Падіж	148
Валовий збір зернових	7884	Вода для змиву	13401
Солома	5566	Завезення тварин, для заміщення падіжу	52
Сіно (на луках)	1506	Завезення поросят	25
Кукурудза (на силос)	7350	Гній	6336
Зелені корма	9453	Солома	2940
Разом	68141	Корми (силос, сіно, зелений корм)	12499
		Молоко	2652
		Молодняк	31
		Разом	75050

Отже, сумарний обсяг матеріалопотоку підприємства «CIZ-Agro» за рік становитиме (68 141 + 75050) 143191 тон, або в перерахунку на один гектар сільськогосподарської площі - 56,0 тон.

За умови врахування вищевказаних уточнень до матеріального потоку зазначеного підприємства загальний обсяг потоку зменшиться з 56,0 до 48,5 т/га. Крім того, з цього обсягу можна вирахувати споживання води, яке не вимагає складного обслуговування (12,55 т/га). У такому випадку обсяг матеріального потоку ще зменшиться до 35,95 т/га. Перелік найбільш важливих матеріалів, що складуть основу матеріального потоку агропідприємства «CIZ-Agro», наведений в табл. 5.

Таблиця 5 - Перелік найважливіших матеріалів у складі матеріального потоку підприємства «CIZ-Agro» (т/га за рік)

Вид матеріалу	Матеріальний потік (т)
Органічні добрива (гній, стічні води)	19738
Корми (силос, сіно, зелений корм)	12499
Зерно	7884
Солома	5566
Комбікорми	3659
Молоко	2652
Промислові добрива	1619
Вапняк	1260

З точки зору логістичного менеджменту для виробника продукції важливим є зменшення кількості логістичних операцій. Зазначимо, що за одну логістичну операцію приймається одне навантаження і одне розвантаження того самого матеріалу. Так, логістична операція, пов'язана з транспортуванням гною, виконується двічі: спочатку це його переміщення від ферми до гноєсховища, а потім - від гноєсховища до поля. Зерно підлягає логістичній маніпуляції три рази: з поля на тік, з току до зерносховища, із зерносховища на млин. Солома підлягає двом логістичним операціям: з поля до скирд, із скирд до ферми. Саме тому важливо оцінювати не тільки обсяг матеріальних потоків, але й обсяг логістичних операцій з відповідними потоками, що може значно перевищувати останні. При цьому більший обсяг логістичних операцій не слід розглядати як недолік, оскільки їхня кількість та розмір залежать від того, здійснюються вони вручну чи механізованими засобами. Отже, необхідно намагатися зменшити обсяг логістичних операцій з матеріальним потоком шляхом використання більш досконалої техніки та кращих процедур (рис. 1).



Рис. 1. Обсяги основних потоків матеріалів та відповідних логістичних операцій з ними в «CIZ-Agro» (тон)

Як видно з рис. 1, обсяги логістичних операцій з органічними добривами, зерном, соломою на досліджуваному агропідприємстві в 2-3 рази перевищують обсяги відповідних матеріальних потоків. У той же час практично однаковим є обсяги матеріальних потоків та логістичних операцій з ними у випадку природних кормів, комбікормів, молока, промислових добрив та вапняку.



Висновок

Здійснення аналізу матеріальних потоків в агро логістиці за запропонованою схемою дозволяє:

1. Визначити ефективну структуру сільськогосподарського виробництва з урахуванням площ посіву сільськогосподарських культур та напрямів тваринництва.

2. Знайшовши добуток поголів'я худоби різних категорій та площі посіву сільськогосподарських культур на стандарти матеріальних потоків можна визначити:

2.1. Загальний обсяг матеріального потоку на підприємстві за рік.

2.2. Загальний обсяг матеріального потоку за окремими видами сільськогосподарської продукції за рік.

3. Розрахувати обсяги логістичних операцій з матеріальними потоками на підприємстві (вони будуть більшими за обсяги матеріального потоку).

4. Визначити обсяг логістичних операцій для несільськогосподарської діяльності підприємства.

5. Здійснити розрахунки необхідних транспортних засобів та складських потужностей для логістичного обслуговування матеріального потоку.

6. Оцінити потребу в потужностях для стаціонарного та тимчасового зберігання матеріалів та продукції.

7. Здійснити розрахунок індикаторів, до найбільш важливих з яких доцільно віднести:

7.1. Обсяг матеріального потоку (в кг) в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь.

7.2. Структуру матеріального потоку.

7.3. Обсяг логістичного обслуговування матеріального потоку в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь із виділенням ручної обробки матеріалів.

Наприкінець, зазначимо, що розрахунки обсягів логістичного обслуговування матеріальних потоків за допомогою вищевказаних стандартів для несільськогосподарської діяльності вимагають додаткових досліджень.



Список використаних джерел

1. Економіка логістичних систем : монографія / М. Васелевський, І. Білик, О. Дейнека та ін. ; за заг. ред. Є. Крикавського та І. Кубіва. - Львів : Національний університет "Львівська політехніка", 2008. - 596 с.

2. Окландер М. А. Логістика : підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. А. Окландер. - К. : Центр навчальної літератури, 2008. - 346 с.

3. Рязанов А. В. Організація системи управління матеріальними потоками промислового підприємства / А. В. Рязанов - 2012. - № 11. - С. 131-137.

4. Вороненко А. А. Використання логістики в управлінні підприємством [Електронний ресурс] / А. А. Вороненко.

5. Ушарова В. В. Логістика та оптимізація діяльності підприємства .

6. Смирнов І.Г., Косарева Т.В. Логістична інфраструктура АПК: теорія та практика//Агроінком. - 2005. - №5-6. - С. 24-27.

7. Смирнов І.Г. Інтегрована логістика АПК та її транспортна складова // Географія та сучасність: Зб. наук. пр. НПУ імені М.П. Драгоманова. - 2007. - Вип. 17. - С. 20-31.

8. Смирнов І.Г., Косарева Т.В., Мацера М.А. Агрологистика: опыт Голландии // Логистика. Проблемы и решения. - 2008. - № 5. - С. 50-57.

Размещено на Allbest.ru

...