Основи операційної діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Поняття операційної діяльності підприємства

В сучасних умовах господарювання, які характеризуються високим впливом конкурентного середовища і необхідністю швидко реагувати на зміни попиту, українські підприємства потребують ефективної системи управління. Кожна економічна організація, щоб вижити у конкурентному середовищі та розвиватись, мусить господарювати ефективно, тобто виробляти такі товари та послуги, які мають платоспроможний попит на ринку, поліпшувати їх якість, урізноманітнювати асортимент, скорочувати витрати виробництва на одиницю продукції, збільшувати вихід продукції з одиниці матеріально-сировинних ресурсів, мати якомога більшу вигоду від своєї діяльності [1].

У результаті зростання ефективності основної (виробничої, комерційної, сервісної тощо) діяльності підприємства отримують можливість скорочувати витрати, і, як наслідок, отримувати більші прибутки. Ефективна операційна діяльність підприємства сприяє задоволенню інтересів усіх зацікавлених груп економічних суб'єктів: власників бізнесу, персоналу, держави, споживачів.

Останнім часом увага суб'єктів господарювання в процес управління, перш за все, сконцентрована на тих операціях та процесах, що відносяться до основної діяльності підприємства та є головною метою створення підприємства, забезпечуючи більшу частку його доходу. Отже, кожне підприємство здійснює певні види операційної (виробничої) діяльності, в результаті якої для виробництва і реалізації продукції використовує засоби виробництва та трудові ресурси.

У системі загального управління підприємством основна роль відводиться управлінню основним видом його діяльності, з метою здійснення якої вона створена - операційною діяльністю. За визначенням згідно Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» операційна діяльність - це основна діяльність суб'єкта господарювання, яка приносить дохід, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю [2].

У операційному менеджменті діяльність, яка здійснюється в рамках операційної системи з метою створення будь-якої корисності шляхом перетворення входів (ресурсів усіх видів) у виходи (готові продукти та послуги) є операційною діяльністю. Операційна діяльність підприємства характеризується наступними основними особливостями [3]:

1.Вона є головним компонентом всієї господарської діяльності підприємства, з метою здійснення якої вона створена. Основний обсяг формованих активів, основна чисельність персоналу підприємства обслуговують цю діяльність.

2. Операційна діяльність носить пріоритетний характер по відношенню до інвестиційної, фінансової та інших видів діяльності підприємства. Тому розвиток будь-яких інших видів діяльності не повинна вступати в протиріччя з розвитком операційної діяльності, а тільки підтримувати її.

3. Інтенсивність розвитку операційної діяльності є основним параметром, що характеризує поступальний економічний розвиток підприємства по окремих стадіях його життєвого циклу.

4. Господарські операції, що входять до складу операційної діяльності підприємства мають регулярний характер. У порівнянні з операціями інших видів діяльності частота операцій по ній найвища. Це визначає високу інтенсивність формування та реалізації управлінських рішень, пов'язаних з операційним процесом підприємства.

5. Операційна діяльність підприємства орієнтована в основному на товарний ринок, пов'язана з різними його видами та сегментами, що визначаються специфікою споживаної сировини і матеріалів, характером готової продукції.

7. У процесі операційної діяльності споживається значний обсяг живої праці, на відміну від інвестиційної та фінансової діяльності, де витрати праці несуттєві.

8. Для операційної діяльності притаманний комерційний ризик, тому рівень операційного прибутку повинен обов'язково співвідноситися з рівнем комерційного ризику.

Системний підхід до дослідження вимагає розкриття змісту таких понять, як «операція», «операційна діяльність» у менеджменті наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Визначення терміну «операція»

Джерело інформації	Зміст терміну	Коментар
Гелловей П.	Операція - процес, метод або ряд дій, практичного характеру	Операції, що здійснюються на підприємстві не лише визначають процес, але й безпосередньо впливають на кінцевий результат
Ідельманов С.В.,Ідельманов А.С., Лобов С.В.	Операції - це різні види діяльності, які здійснюються компанією	Кожен вид діяльності відрізняється типом операцій. Для підприємства сукупність операцій складає її діяльність
Сумець О.М.	Операція - відносно завершена рухлива форма передбачуваного результату (товару чи послуги)	Операції підпорядковуються системі вимог і обмежень, чи задані зовні
Онищенко В.О.	Під операцією розуміється частина виробничого процесу, яка здійснюється над предметом праці на одному робочому місці робітником;характеризується незмінністю предмета праці, робочого місця та виконавця	Операції можуть характериризуватися змінністю, оскільки лише від можливості адаптації та здатності реагувати на зміни, залежить результат.

Аналізуючи зміст поняття, слід додати, що операція - це дія, котра обмежена рядом вимог в залежності від специфіки господарської діяльності підприємства, вона є невід'ємним атрибутом будь-якого виду людської діяльності, я якому властива організованість і продуктивність і, як наслідок, ефективність [5].

Характер операційної діяльності підприємства визначається насамперед специфікою галузі економіки, до якої воно належить. Основу операційної діяльності більшості підприємств складає виробничо-комерційна та торгова діяльність, яка доповнюється здійснюваною ними інвестиційною та фінансовою діяльністю.

Сукупність операцій складають операційну діяльність - один із видів діяльності підприємства по виробітку продукції та послуг.

У діяльності сучасних організацій виокремлюють маркетингову, інженерну, кадрову, фінансову, комерційну, адміністративну та операційну функції. Маркетингова функція полягає в дослідженні та прогнозуванні споживчого попиту на продукцію і/чи послуги організації.

Інженерна функція - це науково-дослідні і проектні розробки нових товарів, технологічних процесів.

Кадрова функція охоплює розроблення кадрової стратегії та вибір кадрової політики організації.

У межах фінансової функції обґрунтовують фінансову стратегію та політику ефективного формування та використання фінансових ресурсів організації.

Комерційна функція об'єднує операції закупівлі сировини та обладнання, енергоресурсів; збуту готової продукції, послуг; реалізації надлишкових основних фондів.

До адміністративної функції належать операції з управління організацією (функції менеджменту).

Операційна функція має задовольняти потреби ринку, оскільки будь-яка організація у сфері суспільного виробництва створена для того, щоб виробляти реальні цінності для зовнішнього середовища - продукцію чи послуги. Без здійснення операційної функції неможливе і непотрібне існування будь-якої організації.

Огляд визначення категорії «операційна діяльність» представлено в табл.2.



Таблиця 2. Аналіз категорії «операційна діяльність»

Автори	Визначення	Коментар
Белінський П.І.	Операційна діяльність - це діяльність, що приносить дохід і не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Величина грошових потоків в результаті операційної діяльності - це індикатор достатності грошових коштів для погашення зобов'язань, підтримання продуктивності компанії, виплати дивідендів та інвестування коштів без залучення зовнішніх джерел фінансування.	Операційна діяльність приносить підприємству близько 90% доходу, тому одним з найважливіших її важелів, має бути можливість реагувати на зміни ринку.
Василенко В.О.	Операційна діяльність - основний вид діяльності підприємства, з метою здійснення якої вона створена	Операційна діяль-ність як основний вид діяльності не замкнута на собі, вона повинна бути напряму зв'язана з споживачем.
ІдельмановС. В., ІдельмановА. С., Лобов С.В.	Операційна діяльність - як один із видів діяльності компанії, це діяльність по виробітку продукції та послуг	Операційна діяль-ність - це процес по створенню продукції чи надання послуг з метою отримання прибутку.
Капінос Г.І.	Операційна діяльність здійснюється в рамках операційної системи з метою створення будь-якої корисності шляхом перетворення входів (ресурсів усіх видів) у виходи (готові продукти та послуги).

Таким чином, у менеджменті однозначного трактування наведених термінів не існує.

Операційна функція - дії, внаслідок яких організація виробляє продукцію чи послуги, що постачаються в зовнішнє середовище. Зміст операційної функції організації полягає в послідовних діях, завдяки яким операційні ресурси (входи операційної системи) перетворюються на певні кінцеві результати, що можуть набувати вигляду матеріальної продукції чи послуги [ 7].

Виробничо-господарські організації різняться особливостями операційної функції. За цим критерієм їх поділяють на три типи:

- організації, що виробляють винятково матеріальну продукцію;

- організації, що виробляють (надають) послуги;

- організації, що виробляють матеріальну продукцію і надають послуги.

Виробництво продукції чи послуг здійснюють операційні підрозділи операційної системи організації.

Місце і роль операційної функції організації визначають за допомогою системного підходу, за яким будь-яка виробничо-господарська організація є відкритою, складною, динамічною соціально-економічною системою, що має внутрішню структуру, вибудувану відповідно до виконуваних функцій.

Операційна функція взаємодіє з іншими функціями організації: маркетинговою, інженерною, кадровою, фінансовою, комерційною та адміністративною. Для забезпечення ефективної її діяльності менеджер має раціонально управляти всіма ними, розробляючи для цього відповідні внутрішньо організаційні регламенти - положення про відділи та посадові інструкції.

Операційна функція включає в себе дії, у результаті яких виробляється продукція та послуги, що поставляються організацією зовнішньому споживачеві. Функцію «операції» виконують усі без винятку організації, інакше вони просто не зможуть існувати.

Сутність операційної функції полягає в процесі конверсії (трансформації, перетворення), тобто в послідовній низці подій, які схематично є простими: витрати - перетворення - результати. Таким чином, операційна діяльність являє собою процес перетворення входів у виходи.

Операційна система - це система, що використовує операційні ресурси для перетворення "входу" в продукцію на "виході". "Вхід" може бути представлений сировиною, замовником або готовою продукцією, отриманою з іншої операційної системи, а також клієнтом (у сфері послуг), якому необхідне обслуговування [8].

До складу входів операційної системи належать:

1) об'єкти операційної діяльності, на які спрямовані зусилля системи в процесі трансформації: матеріальні ресурси, клієнти, власність клієнтів;

2) засоби операційної діяльності;

3) персонал.

До складу виходів операційної системи належать:

1) основні: готова продукція, клієнт, стан якого було піддано змінам; власність клієнта, що була піддана змінам;

2) другорядні: матеріальні; енергетичні; інформаційні.

Модель операційної системи в загальній структурі підприємства представлена на рис. 1.1[8].

Основою операційного менеджменту є управління операційними системами. В межах входів і виходів операційної системи знаходяться операційні ресурси, які включають п'ять основних елементів - 5Ps операційного менеджменту (SPs of operational management) від наступних англійських слів: персонал (People), заводи (Plants), матеріали та комплектуючі вироби (Parts), процеси (Processes), системи планування та управління (Planning and Control Systems) [9].

Рис. 1. Модель операційної системи в загальній структурі підприємства

Персонал - це робоча сила, безпосередньо або непрямо зайнята у виробництві продукції або послуг. Заводи - це фабрики, виробничі та сервісні підрозділи компанії, на яких виготовляється продукція або надаються послуги. Матеріали і комплектуючі проходять перетворення у виробничій системі. Процеси охоплюють устаткування і етапи виробництва продукції та послуг. Системи планування та управління - це процедури та інформація, що використовуються менеджерами в процесі експлуатації операційної системи [10].

У процесі виробництва сировина, матеріали змінюють (трансформують) свій стан і перетворюються на продукт, необхідний людині. Операційний процес здійснюється одним чи групою працівників і складається із сукупності технологічно пов'язаних між собою операцій, об'єднаних єдністю кінцевої продукції. Процес включає робочі операції, що становлять організаційно неподільні повторювані однорідні елементи цього процесу [10]. Зовнішньою ознакою операції є незмінність складу виконавців, предметів і знарядь праці. Кожна операція поділяється на дрібніші елементи, названі робочими прийомами, які, у свою чергу, складаються з

робочих рухів.

На підприємстві управляють не тільки ресурсами і процесами. Досягти мети можливо лише при реалізації випущеної продукції або шляхом надання послуг. А це пов'язано із зовнішнім середовищем, яке є споживачем продукту, що випускається, і джерелом постачання ресурсів. Адже зовнішнє середовище є не тільки джерелом загроз, але й можливостей. Інакше кажучи, менеджмент не обмежується управлінням ресурсами, виробництвом, але й підприємством в цілому. Це поняття пов'язане з отриманням прибутку, тобто, досягненням мети підприємництва [11].

Окремо слід зупинитися на особливостях створення операційних систем у сфері послуг, необхідно зазначити відмінності між процесами виробництва продукції та надання послуг на підприємствах і в організаціях. Основна відмінність полягає в тому, що процес надання послуг характеризується не наявною властивістю, тоді як продукція є фізичним результатом конкретної виробничої операції. Інші відмінності полягають в тому, що в процесі надання послуг часто дуже важливим чинником є вдале розташування сервісних приміщень, а також те, що в ньому беруть участь самі споживачі, чого практично не відбувається в процесі виробництва продукції. Проте, наприклад, виробники часто надають послуги у вигляді сервісного обслуговування продукції, що випускається ними; підприємства сфери обслуговування часто реалізують фізичну продукцію або самі в процесі надання послуг споживають які-небудь матеріали.

Крім того, в процесі споживання більшості послуг, на відміну від споживання матеріальної продукції, клієнти знаходяться безпосередньо на місці їх надання [12].

Ці важливі особливості формують специфіку операційних систем сфери послуг, яка проявляється у наступному:

- розташування організації визначається, в основному, розташуванням клієнта (а в промисловому виробництві оцінюються альтернативні варіанти стосовно розташування споживачів, сировини, енергії, робочої сили тощо):

- високий рівень диференціації послуг приводить до створення великої кількості ринкових ніш та збереження конкуруючими організаціями своєї клієнтури;

- потреба клієнтів у відносно невеликих обсягах послуг;

- низькі бар'єри вступу;

- визначення потужності (пропускної спроможності) за піковим попитом;

- залежність календарного планування діяльності від поведінки споживачів (клієнтів);

- проблематичність (а часто і неможливість) створення запасів продукту в періоди низького попиту для їх використання в періоди максимального попиту;

- складність виявлення параметрів якості та розробки методів їх оцінки;

- необхідність володіння персоналом добрими навиками роботи з клієнтурою (в зв'язку з цим актуальним є питання набору та відбору кадрів, розвитку персоналу);

- наявність проблем щодо виміру ефективності роботи персоналу (падіння попиту може спричинити зниження продуктивності організації, а це не завжди є наслідком поганої роботи конкретного працівника);

- часте поєднання маркетингової та операційної функцій;

- наявність ряду місцевих регуляторів, які роблять кожний регіон по-своєму унікальним [13].

Будь яке функціонуюче підприємство залежно від його місця і ролі на ринку обирає стратегію, яка ґрунтується на місії підприємства і відображає, як саме підприємство планує використовувати всі свої ресурси та функції з метою забезпечення конкурентної переваги. Операційна стратегія визначає спосіб і рівень використання виробничої потужності, що сприяють реалізації стратегії підприємства. Маркетингова стратегія відображає, за допомогою яких конкретних методів здійснюватиметься збут товарів і послуг, а фінансова стратегія визначає найефективніші варіанти використання фінансових ресурсів підприємства [14].

Без ефективної раціонально організованої операційної функції жодна організація не зможе утримати лідерство на ринку, оскільки вона програє у швидкості доставки, ціні, якості або за всіма цими показниками.

2. Організація операційної діяльності підприємства

Реалізація операційної функції будь-якої організації передбачає певну сукупність послідовних основних та допоміжних операцій виробництва: науково-дослідні та проектні розробки, освоєння і випуск продукції чи послуг, планування виробництва, технологічні операції, контролювання якості продукції та послуг, управління матеріальними запасами тощо. Отже, операції - основа будь-якої виробничої чи сервісної організації [15].

Розрізняють чотири види діяльності: виробництво, постачання, транспортування, сервіс.

Виробництво - це операційна діяльність, що має за мету перетворення фізичних матеріалів на продукцію, яку після цього продають покупцям. Вони споживають продукцію чи використовують її для подальшого виробництва, тому операційний цикл (від отримання сировини до постачання продукту кінцевим споживачам) може бути довгим.

Постачання - діяльність, пов'язана переважно зі зміною права власності на фізичний товар. Операції постачання виконують посередники, дистриб'юторські мережі.

Транспортування - діяльність, спрямована на переміщення товарів або людей з одного місця на інше, за якого не відбувається жодних фізичних перетворень об'єктів.

Сервіс - діяльність, пов'язана зі зміною фізичного (стоматологія, перукарня) та інтелектуального (освіта, консалтинг) станів покупця або їх у комплексі [15].

Жоден із видів операційної діяльності організації не можна розглядати відособлено чи як єдиний можливий варіант.

Операції організації за характером руху потоків матеріалів від постачальника до покупця об'єднують у дві групи [16]:

1) виробництво і постачання (матеріал від постачальника надходить у систему, переробляється і передається покупцеві, при цьому покупець є кінцевим одержувачем товару. Відмінності в моделях виникають унаслідок різного підходу до управління запасами);

2) транспортування і сервіс (сам покупець робить внесок до процесу).

Операційний (виробничий) процес представляє собою сукупність діяльності людей і засобів праці, необхідних на даному підприємстві для виготовлення продукції, тобто це сукупність взаємозв'язаних процесів праці, а іноді й природних процесів, в результаті яких вихідні матеріали та напівфабрикати перетворюються в готову продукцію або послуги. Основними елементами виробничого процесу є процес праці як свідома діяльність людини, предмети та засоби праці. Поряд з цим, на багатьох виробництвах використовуються природні, процеси (біологічні, хімічні процеси. Природні процеси потребують витрат часу, а ресурси витрачаються тільки в разі їхньої штучної інтенсифікації [17].

Головну частину виробничого (операційного) процесу становить технологічний процес, який забезпечує зміну форм, розмірів і властивостей оброблюваних предметів праці і складання готових виробів.

Технологічний процес є частиною виробничого процесу, що містить цілеспрямовані дії щодо зміни і встановлення стану предмета праці. Завершена частина технологічного процесу, що виконується на одному робочому місці, називається технологічною операцією.

Виробничі процеси поділяють за такими ознаками: призначення,

перебіг у часі, ступінь автоматизації. В залежності від призначення виділяють основні, допоміжні та обслуговуючі виробничі процеси.

Основні виробничі процеси призначені для безпосередньої зміни форми або стану матеріалу товарної продукції, яка є товарною, це процеси безпосереднього виготовлення основної продукції підприємства, яка визначає виробничий профіль, спеціалізацію і надходить на ринок як товар для продажу.

Основні процеси поділяють на стадії: заготівельну, обробну, випускну (склад). Разом вони утворюють основне виробництво [18].

Допоміжними виробничими процесами називаються процеси, в результаті яких виготовляється продукція, яка використовується на самому виробництві, щоб забезпечити нормальне функціонування основних процесів. Допоміжні процеси групуються за їхнім призначеним, утворюючи такі допоміжні виробництва, як ремонтне, інструментальне, енергетичне та ін.

Обслуговуючі виробничі процеси забезпечують основні та допоміжні процеси послугами, необхідними для їх нормального функціонування. До них належать транспортні та складські процеси.

За перебігом у часі виробничі процеси поділяють на дискретні (переривані) та безперервні. Дискретним процесам притаманна циклічність, пов'язана з виготовленням виробів певної форми, які обліковують в штуках (машини, прилади, одяг тощо). Безперервні процеси властиві виробництву продукції, яка не має сталого об'єму й форми (сипкі, рідкі, газоподібні речовини), що не потребує технологічної циклічності [18].

За ступенем автоматизації розрізняють ручні, механізовані, автоматизовані та автоматичні процеси. Ручні процеси здійснюються безпосередньо робітником, фізична сила якого є основним джерелом енергії. Механізовані процеси виконуються робітником за допомогою машин. Робітник керує машинами, а безпосередньо виконує тільки допоміжні операції. Автоматизовані процеси виконуються машинами під наглядом робітника. Автоматичні процеси здійснюються машинами без участі робітника за попередньо розробленою програмою.

За характером об'єкта виробництва розрізняють прості та складні виробничі процеси. Простий виробничий процес - це послідовність операцій, результатом яких є виріб. Складний виробничий процес передбачає поєднання декількох простих процесів.

Основною структурною одиницею виробничого процесу є операція - закінчена частина виробничого процесу, яка виконується на одному робочому місці, над тим самим предметом без переналагоджуванім устаткування. З усіх операцій виділяють технологічні, сукупність яких утворює технологічний процес.

Уміння менеджера раціонально організувати операційний (виробничий) процес виготовлення виробу полягає власне в тому, щоб розчленувати складний процес на прості, а потім звести їх в єдиний комплекс у часі й просторі так, щоб забезпечити випуск готових виробів або надання послуг у необхідній номенклатурі та кількості, у потрібний строк [19].

Організація операційного (виробничого) процесу полягає також у забезпеченні раціонального поєднання у просторі й часі основних, допоміжних і обслуговуючих процесів, а також людей і матеріальних елементів виробництва.

Ефективність виробничого процесу залежить від часу здійснення і ступеня його неперервності. На ефективність виробничого процесу значний вплив має форма його організації, яка визначається диференціацією та розміщенням процесів виробництва у просторі й часі.

Диференціація виробничого процесу на підприємстві характеризується співвідношенням трьох основних факторів:

- обсягом і змістом виробничої програми;

- часом, який є у розпорядженні підприємства для виконання даної виробничої програми та зумовлений наявним режимом роботи і встановленими термінами виконання програми;

- простором, який виражений у виробничій площі - робочих місцях і машинах [20].

Залежно від способу організації виробничого процесу розрізняють різні їх типи. Під типом виробничого процесу розуміють таку організаційно-технічну характеристику цього процесу, яка базується на його спеціалізації, повторюваності та характері технологічних процесів. Властивий певному виробничому підрозділу тип виробничого процесу зумовлює застосування таких методів підготовки, планування, контролю виробництва, форм організації праці, особливостей технологічних процесів, кожен з яких характеризується певною сукупністю ознак. Тому наявність лише однієї з них (наприклад, кількості виробів, що виготовляють) або навіть декількох не дає підстав для висновку про наявність того чи іншого типу виробництва.

За сукупністю цих ознак розрізняють одиничне (індивідуальне), серійне і масове виробництво. Характеристика типів виробництва представлена у табл.1.3 [21].

Склад виробничих дільниць та інших підрозділів цеху і форми їх зв'язку формують виробничу структуру цеху. Відповідно до призначення виробничих процесів, які виконують цехи, виділяють основні, допоміжні цехи та обслуговуючі господарства, в яких здійснюються відповідно основні, допоміжні та обслуговуючі процеси, про які йшлося раніше.

Отже, виробнича структура підприємства утворює комплекс основних, допоміжних цехів, обслуговуючих господарств, а також характер їх взаємних зв'язків. Розрізняють три форми організації виробництва: групову (технологічну), предметну і потокову.

Формування виробничих підрозділів підприємства у просторі відбувається переважно за двома напрямами спеціалізації:

- за однорідністю виконуваних ними технологічних процесів (технологічна спеціалізація), тобто виробничі дільниці формуються у вигляді певної групи технологічно однорідних робочих місць (машин);

- на основі технологічної послідовності операцій виготовлення виробів (предметна спеціалізація), тобто дільниці формуються з певної кількості технологічно різнорідних робочих місць (машин), відповідно до послідовності операцій виробничого процесу [21].

Таблиця 3. Характеристика типів виробництва

Особливості	Процеси
	Одиничний	Серійний	Масовий
Кількість виробів, що виготовляється	виготовлення одиничних виробів або малими серіями	виготовлення партіями, які періодично повторюються	вироби виготовляють у великій кількості
Номенклатура виробів	широка	обмежена	обмежена
Устаткування, що застосовується	Універсальне устаткування	універсальне та спеціалізоване обладнання	спеціалізоване та спеціальне обладнання
Групування робочих місць	за принципом технологічно однорідних операцій	за технологічним і предметним принципами	за ходом технологічного процесу обробки виробів
Закріплення операцій	відсутність закріплення певних операцій	закріплення за робочими місцями	спеціалізують на виконанні однієї операції
Кваліфікація працівників	висока кваліфікація	середня кваліфікація	невисока кваліфікацію
Технологічний процес	відсутність де-тальної розробки технологічного процесу виготов-лення виробу	детальне розроблення технологічних процесів	технологічний процес розробляють детально
Об'єкт планування, нормування, обліку	виріб або його великі вузли (складові частини)	вузли і деталі виробу	деталі, операції
Вартість підготовки виробництва нових виробів	невисока вартість у зв'язку з наявністю трьох останніх особливостей	відносно більші витрати	потребує найбільших витрат

При технологічній формі спеціалізації у виробничих підрозділах виконують частину технологічного процесу, яка складається з однієї або декількох операцій при дуже широкій номенклатурі деталей або виробів.

Така форма спеціалізації має свої переваги і недоліки. При невеликій різноманітності операцій і обладнання полегшується технічне керівництво і створюються широкі можливості регулювання завантаження обладнання. Але при такій формі спеціалізації подовжуються маршрути руху предметів праці з багаторазовим їх поверненням на одні й ті самі дільниці. Це ускладнює узгодження роботи дільниць і призводить до збільшення тривалості виробничого циклу[22].

Предметна спеціалізація виробничих підрозділів характерна для заводів вузької предметної спеціалізації. Для таких підрозділів характерні різноманітне обладнання і оснащення при вузькій номенклатурі оброблюваних деталей (вузлів). Узгодження роботи виробничих дільниць значно простіше, тому що всі операції обробки сконцентровані в одному цеху. Це спрощує оперативно-календарне планування, територіально зближує окремі стадії процесу і скорочує виробничий цикл. Форми організації операційного процесу проілюстровані на рис. 2.



Рис. 2. Форми організації операційного процесу

менеджмент управління операційний

Серед різних форм організації виробничого процесу на практиці найчастіше реалізуються наступні: для технологічно однорідних робочих місць (машин або обладнання) застосовується послідовне поєднання операцій, а для робочих місць, що розміщені за ознакою предметної спеціалізації доцільно застосування паралельно-послідовного і паралельного поєднання операцій [22].

Побудова виробничого (операційного) процесу в часі характеризується структурою і тривалістю виробничого циклу. Виробничий цикл - це календарний період часу, протягом якого оброблюваний виріб або партія виробів проходять усі операції виробничого процесу або певної його частини і перетворюються на завершений продукт. Тривалість виробничого циклу визначається в одиницях календарного часу (годинах, днях, місяцях). Структура операційного циклу проілюстрована на рис. 3.



Рис.3. Структура операційного циклу

Тривалість циклу складається з таких елементів: тривалості циклу виготовлення деталей, в який входять заготівельна, механічна, термічна, гальванічна та інші стадії обробки; часу складання деталей у вузли та монтажу; часу складання вузлів у групи, груп - у виріб і його регулювання; часу випробування і приймання готових виробів; часу комплектування і пакування.

Виріб у виробничому процесі перебуває тільки у двох станах: або його оброблюють, або він пролежує (третього стану немає).

У виробничому процесі бере участь ще один елемент виробництва - обладнання і все, що його стосується: виробничі площі, пристрої тощо. Вони в цьому процесі перебувають також тільки у двох станах: або вони працюють, або вони простоюють. Третій необхідним елементом виробничого процесу є робоча сила [24].

Тривалість виробничого циклу має велике економічне значення, вона впливає на швидкість обігу оборотних коштів, темп випуску продукції, використання виробничої площі, устаткування та інших основних засобів.

Величина виробничого циклу залежить від рівня техніки та організацій виробництва. Тому основними шляхами скорочення його тривалості є подальше вдосконалювання конструкцій машин і механізмів, комплексна механізація та автоматизація трудових процесів, впровадження передової технології, що інтенсифікує виробничий процес, комп'ютеризація виробництва; широке впровадження прогресивних методів організації виробництва.

Максимальний ефект від впровадження передової техніки і технології виробництва може бути отриманий тільки при високому рівні організації виробництва, а впровадження прогресивних методів організації виробництва можливо при наявності відповідної техніки.

Технологічний час і час перерв у процесі праці та час природних процесів значно скорочується в результаті вдосконалювання конструкцій, удосконалення знарядь і засобів праці, а також у результаті більш ефективних технологічних процесів.

Велике значення для скорочення тривалості виробничого циклу має технологічність конструкції - властивість, що дозволяє використати у виробництві найбільш економічні технологічні процеси. Робота над створенням технологічних конструкцій виробів повинна починатися з моменту зародження їх ідеї.

Технічний прогрес у сполученні з передовою організацією виробництва - необхідна умова скорочення всіх частин виробничого циклу.

Основними ознаками, що характеризують передову організацію виробничого процесу, є: розчленовування виробничого процесу на його складові частини, одночасність роботи на всіх стадіях і безперервність усього процесу виробництва [25].

Впровадження потокового методу організації виробництва сприяє скороченню всіх елементів виробничого циклу, однак найбільше при цьому зменшується час перерв.

Важливим резервом скорочення тривалості виробничого циклу є раціональний вибір виду руху предметів праці, створення дільниць із замкнутим технологічним циклом.

В умовах одиничного та дрібносерійного виробництва на тривалість виробничого циклу значно впливає фронт робіт, тобто кількість учасників процесу виготовлення виробу, зайнятих одночасно.

Важливу роль відіграє своєчасна та ретельно проведена оперативна підготовка виробництва (підготовка матеріалів, інструмента, технічної документації тощо). Це зменшує час перерв у процесі праці.

Скороченню перерв у процесі виробництва сприяє встановлення відповідності між пропускною здатністю окремих цехів, груп устаткування або робочих місць усередині цехів. У випадках, коли яке-небудь робоче місце має меншу пропускну спроможність, ніж попереднє, тут накопичується незавершене виробництво, збільшується час пролежування, подовжується виробничий цикл.

Велике значення для скорочення тривалості циклу виробництва має робота підприємства за заздалегідь складеним графіком. Наявність таких графіків дає можливість вчасно підготувати весь необхідний інструмент, пристосування, матеріали, напівфабрикати, документацію.

Для дотримання графіка випуску готової продукції необхідна чітка організація постачання та запуску у виробництво деталей у кількості, що забезпечує їх нормальний заділ, а також безперебійне надходження їх у цехи, що випускають готову продукцію.

Скорочення тривалості виробничого циклу має своїм безпосереднім результатом прискорення оборотності обігових коштів. При цьому потрібно мати на увазі, що заходи щодо скорочення тривалості виробничого циклу, як правило, створюють передумови поліпшення використання виробничих потужностей, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції та зростання економічної ефективності діяльності в цілому.



3. Управління ефективністю операційної діяльності

менеджмент управління операційний

Під ефективністю розуміється рівень (ступінь) результативності у зіставленні з виробничими витратами [26]. Це поняття використовується при визначенні ефективності економіки, окремих галузей, підприємств, інвестицій, нововведень. Підвищення ефективності операційної діяльності розглядається як ключове в аспекті конкурентоспроможності бізнесу. Особливої актуальності проблема набуває за кризових умов в економіці, оскільки такі умови вимагають жорсткого скорочення витрат і забезпечення максимальної віддачі продуктивної системи за мінімальних капіталовкладень. Необхідною умовою її вирішення є удосконалення економічного обґрунтування як стратегічних, так і тактичних аспектів управлінських рішень, а також механізмів їх реалізації.

Методика аналізу показників ефективності діяльності підприємств посідає важливе місце в роботах багатьох науковців: М. І. Баканова, М.А. Болюха, О.О. Кисельової, Г.В. Савицької, В.В. Сопка, P. С. Сайфуліна, М.Н. Чепуріна, М.Г. Чумаченка, А.Д. Шеремета та інших. Однак проведені дослідження дають підставу стверджувати про відсутність системного підходу до вивчення ефективності діяльності господарюючих суб'єктів особливо операційної ефективності. Окрім того, кожна окрема галузь економіки має свої специфічні особливості, що викликають необхідність детального розгляду показників ефективності по відношенню до неї.

В.В. Новожилов, Т.С. Хачатуров, Б.П. Плишевський, А.С. Астахов. звертають увагу на те, що у процесі виробництва відбувається перетворення одного набору ресурсів у інший. На вході будь-якого виробничого процесу позичаються і витрачаються певні виробничі ресурси. До них належать основні фонди, матеріальні та трудові,сировинні, паливно-енергетичні ресурси. Для здійснення виробничого процесу також необхідний певний накопичений наукою й досвідом інформаційний ресурс. В процесі виробництва позичаються або використовуються ті або інші природні ресурси (земельні, водні, лісів тощо). Ефективність виробничого процесу у загальному вигляді може бути охарактеризована співвідношенням показників затрат і результатів, але жоден з показників окремо не дає досить повної характеристики ефективності [27].

Відсутність єдиного підходу до формування системи показників ефективності операційної діяльності підприємства обумовлює складність вибору шляхів підвищення продуктивності (ефективності) функціонування операційної системи підприємства.

Оскільки кінцевим результатом операційної діяльності є дохід, він виступає мірою ефективності операційної діяльності. Ефективність діяльності залежить від стану його операційної (виробничої) системи.

Ресурси, що використовуються в ході виробничого процесу, витрачаються у формі затрат. Ресурси, одержані на виході процесу, утворюють його результат. Ефективність виробничого процесу у загальному вигляді може бути охарактеризована співвідношенням показників затрат і результатів, але жоден з показників окремо не дає досить повної характеристики ефективності [27].

На основі результатів аналізу тлумачень поняття різними науковцями

та економістами, можливо виділити наступні характерні ознаки ефективності:

- раціональність (економність) витрачання ресурсів, що забезпечує максимальну віддачу;

- нерозривний зв'язок із результативністю, яка характеризує результати діяльності в абсолютних показниках;

- відносне значення ефективності, що має місце в процесі порівняння результатів або встановлених цільових параметрів і ресурсів витрачених на досягнення результатів діяльності соціально-економічної системи.

Таким чином, можна визначити ефективність операційної діяльності підприємства як міри економічності використання ресурсів підприємства (фондів, часу, енергії, ресурсів праці, інформації) та їх перетворення у результати основної (операційної) діяльності та досягнення цільових параметрів функціонування підприємства [ 28].

Систему управління ефективністю операційної діяльності підприємства (установи, організації), яка може бути використана будь-яким суб`єктом господарювання, викладено у вигляді циклічної моделі на рис. 1.4.

Для підвищення ефективності операційної діяльності першочергово проводиться вимірювання значень показників ефективності, що характеризують поточний стан функціонування операційної системи підприємства.

Для оцінки використовують наступні методи:

1) ресурсний, коли економічний результат зіставляється з економічною оцінкою ресурсів, які застосовуються під час виробництва;

2) витратний, коли економічний результат порівнюється з поточними витратами, які безпосередньо пов'язані з його досягненням;

3) ресурсно-витратний, що являє собою певний компроміс між двома попередніми, до уваги береться оцінка наявних ресурсів і поточних витрат. При застосуванні цього підходу виникає проблема подвійного рахунку, а також значного впливу галузевих особливостей виробництв;

4) цільовий, коли ефективність визначається як ступінь досягнення

цільових параметрів функціонування підприємства, результат і цільове

значення показника задаються в однакових одиницях виміру.

Система показників для оцінювання ефективності операційної діяльності викладена у табл. 1.4 [28].

Ця система включає показники, розрахунок значень яких здійснюється на підставі даних управлінського обліку та результатів спеціальних досліджень, що дає можливість комплексно оцінити ефективності використання як елементів, так і ефективність функціонування операційної системи підприємства в цілому.

Серед основних шляхів підвищення ефективності операційної діяльності підприємства можна виділити три, спрямованих на підвищення зазначених показників: організаційний, техніко - технологічний і ресурсний [29].

У межах організаційного напрямку здійснюється пошук можливостей підвищення ефективності тих процесів, що відбуваються на підприємстві, шляхом оптимізації неефективних операційних процесів, які не створюють цінності для зовнішнього та внутрішнього споживача. У результаті таких заходів підприємство отримує можливість використати потенційні резерви підвищення продуктивності праці (внаслідок скорочення процесів операційного циклу у часі), скорочення виробничих та управлінських витрат, що в результаті відкриє можливості для підвищення ефективності операційної діяльності підприємства.

Таблиця 4. Система показників для оцінювання ефективності операційної діяльності

Показники
Ефективності використання активів підприємства	Використання оборотних коштів	Коефіцієнт оборотності оборотних коштів; Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості; Коефіцієнт оборотності запасів; Тривалість обороту дебіторської заборгованості; Тривалість обороту запасів; Тривалість обороту нормованого значення оборотних коштів; Показник відносного вивільнення оборотних коштів
	Використання основних засобів	Фондовіддача активної частини основних засобів; Фондомісткість чистої продукції; Рентабельність основних засобів; Енергомісткість; Амортизаційна віддача; Коефіцієнт залучення основних засобів до операційного процесу
Ефективності використання ресурсів підприємства	Ефективність використання ресурсів праці	Продуктивність праці; Продуктивність трудових ресурсів; Рентабельність витрат на персонал; Трудомісткість продукції; Фондоозброєність; Відносне вивільнення працівників; Темп зростання продуктивності праці; Частка приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці; Випуск продукції на 1 грн фонду оплати праці; Коефіцієнт ефективності використання робочого часу; Економія фонду оплати праці
	Ефективність використання ресурсів праці матеріальних ресурсів	Матеріаломісткість продукції за видами матеріальних витрат; Матеріаловіддача; Коефіцієнт використання найважливіших видів сировини та матеріалів; Витрати палива та енергії на 1 грн. чистої продукції; Економія матеріальних витрат та енергії;
Показники	Цілеоцінні показники ефективності операційної діяльності підприємства	Виконання плану з обсягу товарної продукції; Виконання плану з обсягу реалізованої продукції; Виконання плану з генерації необхідного обсягу доходу від основної діяльності; Виконання плану з генерації чистого прибутку від основної діяльності; Коефіцієнт зростання прибутку; Рівень задоволення потреб ринку(співвідношення обсягу випущеної продукції до ринкової ніші підприємства
	Узагальнюючі показники ефективності операційної (виробничої) діяльності	Рентабельність операційної діяльності; Виробництво продукції на одиницю витрат ресурсів; Витрати на одиницю товарної продукції; Рентабельність виробництва; Рентабельність продажів; Продуктивність операційної системи (співвідношення доходів від операційної діяльності до операційних витрат за період)

Організаційний напрям підвищення ефективності операційної діяльності передбачає аналіз усіх аспектів ефективності організації основної діяльності як на рівні робочого місця окремого робітника чи спеціаліста, так і на рівні підприємства в цілому. Доцільними, за відповідних можливостей і специфіки діяльності даного підприємства, є застосування ефективніших типів виробництва (масового, крупносерійного) [29].

Також важливим моментом при організації ефективного операційного процесу є виключення всіх можливих типів втрат. У межах техніко-технологічного напрямку основним є вирішення проблеми технологічного переоснащення та модернізації, забезпечення максимально можливого рівня відповідності основних технологічних параметрів виробничого устаткування сучасним зразкам.

Зазначений напрямок є особливо актуальним для українських підприємств, він має дві складові: матеріальну і нематеріальну. Подолання технічного і технологічного відставання потребує не просто переходу на сучасні технології та придбання більш продуктивного устаткування, а впровадження комплексу відносин, що називається корпоративною культурою. Така культура має відповідати практиці функціонування найпередовіших компаній з тривалим досвідом роботи в ринковому середовищі [30].

Ресурсний напрямок передбачає здійснення комплексу заходів з підвищення ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва та трудових ресурсів підприємства.

Невід'ємною складовою ресурсного напрямку підвищення ефективності операційної діяльності підприємства є раціоналізація використання матеріальних ресурсів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, серед яких основними є:

- забезпечення обґрунтованого нормування витрат сировини та матеріалів та впровадження системи заохочення за їх економію;

- аналіз основних причини втрат і нераціонального використання ресурсів організації;

- забезпечення технології використання вторинних ресурсів;

- зосередження уваги на використанні сучасних високотехнологіч них матеріалів для основних виробничих процесів підприємства.

У процесі планування та обґрунтування доцільності здійснення заходів щодо підвищення ефективності операційної діяльності підприємства проводиться аналіз «витрат і вигід», на основі якого визначається доцільність понесених витрат на здійснення відповідних заходів, шляхом співставлення з явними та неявними вигодами, які виникають у результаті зміни параметрів ефективності функціонування операційної системи підприємства. За умови покращення значень основних показників ефективності операційної діяльності можливо констатувати поліпшення параметрів функціонування операційної системи, і як результат підвищення ефективності операційної діяльності підприємства [30].

Таким чином, кожне підприємство здійснює певні види операційної (виробничої) діяльності, в результаті якої для виробництва і реалізації продукції використовує засоби виробництва та трудові ресурси.

Характер операційної діяльності підприємства визначається насамперед специфікою галузі економіки, до якої воно належить. Операційна діяльність - це діяльність, яка здійснюється в рамках операційної системи з метою створення будь-якої корисності шляхом перетворення входів (ресурсів усіх видів) у виходи (готові продукти та послуги).

Розрізняють чотири види діяльності, які тлумачать як операції: виробництво, постачання, транспортування, сервіс. Головну частину виробничого (операційного) процесу становить технологічний процес, який забезпечує зміну форм, розмірів і властивостей оброблюваних предметів праці і складання готових виробів

Організація операційного (виробничого) процесу полягає у забезпеченні раціонального поєднання у просторі й часі основних, допоміжних і обслуговуючих процесів, а також людей і матеріальних елементів виробництва.

Підвищення ефективності операційної діяльності розглядається як ключове в аспекті конкурентоспроможності бізнесу. Особливої актуальності проблема набуває за кризових умов в економіці, оскільки такі умови вимагають скорочення витрат і забезпечення максимальної віддачі продуктивної системи за мінімальних капіталовкладень.

Ефективність операційного (виробничого) процесу оцінюється такими методами як ресурсний, витратний, ресурсно-витратний та цільовий.

Система показників оцінки ефективності операційної діяльності є багатовимірною, розраховується на підставі даних управлінського обліку та результатів спеціальних досліджень, що дає можливість комплексно оцінити ефективності використання як елементів, так і ефективність функціонування операційної системи підприємства в цілому.

Размещено на Allbest.ru

...