Поняття стратегічного менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Кафедра менеджменту

РЕФЕРАТ

з дисципліни

Стратегічний менеджмент

Поняття стратегічного менеджменту

Роботу виконала

Студентка групи БІО 1-13

Присикар Тамара

КИїВ 2017

ВСТУП

У літературі зустрічаються найрізноманітніші визначення поняття «менеджмент», що його багатоплановістю, тісною переплетенням теорії та практики. Менеджмент є цілісну, комплексну систему, яка постійно розвивається і вдосконалюється.

Сучасний менеджмент є і розвивається в умовах ринкової економічної системи. У найрозвиненіших країнах під нею розуміється змішана економічна система, тобто спосіб організації економічного життя.

За сучасних умов розвитку ринкової економіки велике значення має тут розвиток на підприємствах стратегічного менеджменту. Розробляючи стратегію підприємства, менеджер намагається зробити підприємство рентабельним, і конкурентоспроможним. Щоб за умов ринку він міг як утриматися плаву, а й ритмічно розвиватися, випускаючи продукцію, яка користується попитом.

Мета цієї роботи вивчити особливості стратегічного менеджменту.

Поставлене мета передбачає рішення наступних завдань: розгляд підходів до поняття стратегічний менеджмент, характеристика мети клієнта й завдань, розгляд формування стратегії підприємства, обґрунтування необхідності використання інструментів стратегічного менеджменту.

1. Сутність, завдання й види стратегічного менеджменту

стратегічний менеджмент клієнт формування

Менеджмент (управління) - вплив однієї особи чи групи осіб (менеджерів) на інші особи для спонукання дій, відповідних досягненню поставленої мети.

Менеджмент як наука, виникла з урахуванням практичний досвід управління, спирається протягом усього суму знань про управління, накопичених людством, і має концепції, теорії, принципи, кошти та форми управління.

Основними завданнями цієї науки є:

1. Пояснення природи управлінської праці;

2. Встановлення причинно-наслідкових зв'язків у цій галузі;

3. Виявлення факторів, і умов ефективності спільного праці;

4. Розробка методів ефективного оперативно керувати;

5. Прогнозування подій, розробляються методи стратегічного управління і політиками організації.

Стратегія - образ організаційних діянь П. Лазаренка та управляючих підходів, що використовуються досягнення мети організації.

Стратегічний менеджмент поширюється на далекосяжних цілей і дії компанії. Можна сміливо сказати, що означає формула стратегії (образу дій) і його чіткий інструментарій є ядром управління і найбільш певним ознакою хорошого менеджменту компанії.

Охарактеризуєм основні концептуальні підходи до визначення поняття менеджмент.

У межах наукової й методичною літературі представлено достатньо варіантів визначень стратегічного менеджменту, які акцентують увагу до тих чи інших аспектах цього слож ного управлінського процесу. Проте вони зводяться до жодного з трьох підходів (чи його комбінації):

* аналіз оточення, який би увагу до параметрах організаційного оточення;

* цілі й засоби, починаючи від визначенні довгострокових цілей організації та шляхів її досягнення;

* діяльнісний підхід, ставить на чільне місце діяльність із реалізації стратегії.

Розглянемо докладніше їхній вміст.

1. Аналіз оточення. Прикладом такий підхід може бути визначення, запропоноване А. Роувом з співавторами, за яким стратегічний менеджмент є «процесом прийняття рішень, що об'єднує внутрішні організаційні можливості із погрозами і сприятливими можливостями, наданими довкіллям». Подібною визначають стратегічний менеджмент ще й Д. Шендел, і Ко. Хаттен. Вони розглядають його як «процес ухвали і встановлення організації з її оточенням, котра перебувала реалізації вибраних цілей й у спробах досягти бажаного стану відносин із цим оточенням у вигляді розподілу ресурсів, що дозволяє ефективно й результативно діяти організації та її підрозділам».

Такий підхід тісно пов'язані з методами стратегічного планування, привабливий своєї простотою у сенсі послідовності дій менеджерів - розробників стратегії, і навіть ясними і щодо нескладними методологічними установками. Проте за використанні найчастіше можливості організації залишаються невикористаними, хоча у часто вони б успішно нейтралізувати загрози, що йдуть від довкілля.

2. Цілі й засоби. Таке розуміння природи стратегічного менеджменту представлено, наприклад, у визначенні У. Глука і Л. Джауха, за яким стратегічний менеджмент - це «направлення у теорії прийняття рішень, яке націлене в розвитку ефективної стратегії (чи стратегій) з метою сприяння досягненні корпоративних цілей». У разі використання слова «напрям» у зв'язку з теорією прийняття рішень показує, що стратегічний менеджмент ставить за мету розробку серії рішень різного рівня, між якими існує взаємозв'язок і який зорганізовані у відповідність до належним чином полагаемой ієрархією їх важливості задля досягнення організаційних цілей. До цього підходу можна вважати і визначення А. Томпсона й О. Стрикленда, визначальних стратегічний менеджмент як «план управління фірмою, направлений замінити зміцнення її позицій, задоволення споживачів і досягнення поставленої мети», і навіть Дж. Пірса і Р. Робертсона, які мають стратегічний менеджмент як «набір прийняття рішень та дій зі формулювання і виконання стратегій, розроблених у тому, щоб домогтися цілей організації».

3. Підхід дій. Він акцентує на послідовності дій реалізації стратегічного управління і тому об'єднує два попередніх. Р. Джонсон і Ко. Скулз виділяють таку послідовність дій стратегічного менеджменту:

* аналіз поточного становища організації у конкурентному середовищі;

* вибір, який передбачає розробку й оцінку альтернатив стратегічного напрями діяльності організації;

* імплементація - процес реалізації, здійснення обраної стратегії.

Аналіз у цій моделі відповідає підходу з позицій оцінки організаційного оточення, бо в цьому етапі діяльність керівників спрямовано з'ясування змінних середовища, важливі і розробити стратегії. Етап стратегічного вибору відповідає логічному аналізувати ситуацію після ухвалення рішень. Тут дії означають розробку коштів на здійснення стратегії. Дії цьому етапі припускають здійснення контролю, виходячи з якого визначаються необхідні коригування.

Запропоновані до розуміння стратегічного менеджменту підходи допускають різні комбінації і додавання нові акценти, дозволяють розширити всебічність охоплення в понятті цим складним дисципліни. Проф. З. Виханский у своїй визначенні об'єднує другий і третій підходи, підкреслюючи значення людських ресурсів у стратегічному управлінні: «Стратегічне управління - це таке управління організацією, який спирається зрозумілою людською потенціал як у основу організації, орієнтує виробничу діяльність запити споживачів, здійснює гнучке регулювання і своєчасні зміни у організації, відповідальні виклику із боку оточення і дозволяють домагатися конкурентних переваг, у результаті дозволяє організації виживати і досягати своєї мети може в довгостроковій перспективі».

Кожен з цих кроків є систему дій, що складається із багатьох взаємозалежних елементів.

4. Вивчення ринку. Тут дослідників цікавлять можливості зростання ринку нафтопродуктів та зміни у складі основних конкурентів над ринком. Ці пошуки є вирішальні визначення структури комерційних ризиків фірми.

5. Інформація. Організації необхідні достатньо каналів надходження інформації, як по зовнішньому оточенню, і щодо внутриорганизационных процесів та його динаміки. Для ефективного дії над ринком комерційна фірма має мати інформаційну систему, яка передбачає як збирати інформацію, але її обробку, аналіз, систематизацію, збереження і визначення інформаційними потребами у майбутньому.

6. Емпіричні дослідження. Стратегічний менеджмент - високо теоретизавана область управлінських досліджень. Це виявляється, передусім, багато моделей, як локальних процесів, і розробки «глобальних» стратегій. Моделі потребують постійної верифікації, тобто у підтвердженні досвідченими даними. Це залежить від того, що універсальні, абстрактні моделі стратегічного менеджменту необхідно застосовувати на вирішення конкретних завдань, унікальність які слід з особливостей конкретної фірми, діючих на конкретному ринку суворо фіксований час. Такі характеристики іноді називають контекстом діяльності фірми. Немає двох фірм з цілком однаковим контекстом. Але навіть здавалося б незначні відмінності контексту може бути вирішальними чинниками для формулювання і вибору стратегії.

Загалом вигляді зміст стратегічного менеджменту ось у чому:

- Визначення призначення і головне цілей бізнесу фірми;

- Аналіз довкілля фірми;

- Аналіз її внутрішнього обстановки;

- Аналіз портфеля диверсифікованої фірми;

- Проектування її організаційної структури;

- Вибір ступеня інтеграції і системам управління;

- Управління комплексом «стратегія - структура - контроль»;

- Визначення нормативів поведінки й політик фірми окремими сферах її діяльність;

- Забезпечення зворотний зв'язок результатів і стратегії компанії;

- Удосконалення стратегії, структури, управління.

Основними етапами стратегічного управління є:

1. Визначення сфери бізнесу й розробка призначення фірми.

2. Трансформація призначення фірми у приватні довгострокові і короткострокових цілей діяльності.

3. Визначення стратегії досягнення мети діяльності.

4. Розробка і реалізація стратегії.

5. Оцінка діяльності, стеження ситуацією запровадження коригувальних впливів.

Розглянемо чинники, що визначають стратегію компанії.

Стратегія залежить від зовнішніх і розвитку внутрішніх умов праці фірми. Головними зовнішніми чинниками є: соціальні, політичні, законодавство, вплив суспільства, привабливість галузі, ринкові погрози та сприятливі можливості компанії.

Первинними внутрішніми чинниками, які впливають на стратегію компанії, є: сильні й слабкі боку її діяльність, компетентність її менеджменту, його персональні амбіції, філософія, етика і культуру фірми, курсова вартість акцій. Взаємодія чинників зазвичай комплексне і має специфічні відмінності галузі та самої компанії.

Зазвичай, стратегія не забезпечує успіху, а то й проведена межа між внутрішньої і до зовнішньої ситуацією, не забезпечене придбання істотних конкурентних переваг і поліпшено діяльність його компанії.

Відповідальний підхід менеджера до своєї справи полягає у формуванні найсприятливіших умов довгострокового економічно ефективного функціонування підприємства. Законослухняний добропорядний менеджер має рішення, виходячи однаково з інтересів фірми, нашого суспільства та власних. Нехтування будьяким зі цих факторів порушує нормальне функціонування підприємств й у кращому разі веде до згортання.

У той самий час є підстави розглядати менеджмент як мистецтво:

Організації - складні соціально-технические системи;

Люди, працюють у них, - головний чинник ефективності функціонування;

Практично навчитися управлінню можна лише за досвід, що у досконало володіють люди, мають відповідний талант;

Під час ухвалення управлінські рішення менеджер, зазвичай, немає повного обсягу інформації, яка потрібна на цього;

Ніхто й ніколи неспроможна гарантувати менеджеру правильність прийнятих рішень, які неодмінно реалізовуватимуться у майбутньому, оскільки передбачити це «майбутнє» смертним просто більше не дано.

Менеджер повинен мати тієї сумою знань, що дозволяє приймати йому оперативні і стратегічні рішення, тобто знати основи взаємозалежності приватних компетенцій, їхню соціальну значимість в бізнес-процесі, ключові ресурсних обмежень й ризики, пов'язані з нею.

Щоб конкурувати у складному і швидкозмінньому оточенні, фірма має краще визначитися з тими, хто керує розробкою стратегії - стратегічними менеджерами. Їх завдання - забезпечення діяльності організації у певному напрямку (часто їх називають комплексними менеджерами). Вони від функціональних менеджерів, що забезпечують реалізацію окремих функцій бізнесу (кадри, постачання, виробництво, продаж, обслуговування клієнтів, облік), і позичають унікальне становище у компанії, керуючи організацією у сенсі.

Найбільш щасливі стратегічні менеджери повинні мати такими якостями:

1. Бути добре інформованими;

2. Вміти управляти своєю часом і енергією;

3. Бути хорошими політиками (творцями консенсусу);

4. Не повинні, як експерти, «зациклюватися»;

5. Сприяти просуванню програми у приватних напрямах.

Хороша поінформованість передбачає можливість ухвалення широкого діапазону управлінські рішення різних рівнях управління. Менеджери мусимо створити мережу джерел інформацією різних частинах організації, що дозволить можливість залишатися у межах оперативних реальностей. Вони мають вміти розподіляти свій час і енергію, знати, коли треба делегувати відповідальність, а коли треба входитимуть у приватні рішення.

Гарний політик повинен мати мистецтвом досягнення консенсусу відповідно до своїх ідей, а чи не «тиснути» авторитетом їхнього просування, діяти члена чи лідер коаліції, ніж як диктатор.

Швидкозмінний світ жадає від стратегічного менеджера певної гнучкості. Вона має бути готовий до маневру і адаптацію що складається обстановці. Не означає, що фірма повинна діяти без певних цілей, але виробити готовність до коригуванні.

2. Обґрунтування необхідності використання інструментів стратегічного менеджменту у сучасних умовах

Слід зазначити, що не власники бізнесу дійдуть необхідність створення стратегії. Ставлення до цього процесу змінюється зі зростанням бізнесу і відповідальності гілок власника над його майбутнє. На стадії мета підприємця, який створив свій бізнес, - забезпечити його беззбитковість. Далі фокус зміщується для контролювання над зростаючим грошовим потоком, а власник дедалі більше концентрується на питаннях управління операціями компанії. Принаймні його зростання власник перетворюється на стратега. Його починають хвилювати питання позиціонування над ринком, і навіть створення стійких конкурентних переваг. І, нарешті, власник починають розуміти, що прийшов момент, коли слід подумати про вихід з бізнесу.

Сьогодні категоріями вартості керується дедалі більше менеджерів. І, насамперед - це пов'язані з розумінням те, що який володіє потенціалом зростання бізнес може бути привабливий інвесторів. Отже, він позбавлений однієї з важливих конкурентних переваг - доступу до капіталу, який, своєю чергою, залежить від привабливості бізнесу для інвесторів.

Стратегічні рішення - найбільш відповідальні, оскільки визначають пріоритети діяльності компанії на щодо довгу перспективу. На відміну від операційних помилок, які зазвичай легко виправити, стратегічні можуть призвести до вельми істотним, часто непоправним наслідків. Менеджмент змушений витрачати великих зусиль збирання й аналізу інформації, визначення безлічі альтернатив, і навіть перевірки на життєздатність і її. Тому стратегічне планування - процес досить дорогий, вимагає залучення кваліфікованих фахівців, які мають як високими аналітичні здібності, а й реальним досвідом розробки стратегій у різних ситуаціях. Саме тому завдання створення стратегії нікому може бути делегували виконавчим керівником компанії (CEO чи GM) і є одним із найважливіших областей його персональну відповідальність. Слід зазначити, що вибір стратегії - це завдання, якої мають приділяти серйозну увагу і акціонери компанії.

Як рекомендацій можна запропонувати таку послідовність розробки стратегії підприємства:

1. Розробка коротких стратегічних концепцій кожної бізнес-одиниці.

2. Розробка першого варіанта буде корпоративної стратегії (формування портфеля бізнесів, визначення принципів, і структури управління портфелем).

3. Розробка детальних стратегій бизнес-единиц для найважливіших напрямів бізнесу.

4. Уточнення корпоративної стратегії з урахуванням розроблених стратегій бізнес-одиниць.

5. Розробка детальний план реалізації стратегії.

Розробка попередніх стратегічних концепцій дозволить сформувати оптимальний портфель бізнесів і побачити пріоритети корпоративного рівня стислі терміни. Через війну детальні стратегії буде розроблено лише пріоритетних бізнес-одиниць, що дозволить істотно зменшити витрати й тимчасово підвищити якість прийнятих рішень.

Найбільш важлива річ - чітке розуміння того, як корпорація загалом створює вартість (з допомогою сильного бренду, низьку вартість капіталу, синергізму між бізнес-одиницями, масштабу операцій, привілейованих взаємин чи доступу до унікальним ресурсів тощо).

СПИСОК ЛIТЕРАТУРИ

Стратегічний менеджмент. Навчальний посібник, Вид. 2-ге, доп./ Гольдштейн Р. Я. Таганрог: Вид-во ТРТУ, 2003. - 94с.

Основи економіки та управління виробництвом. Конспект лекцій/ Ребрин Ю. І. - Таганрог: Вид-во ТРТУ, 2000. - 145с.

Розвиток підприємства. Гончарук У. А. - М.: Річ, 2000.

Організація підприємницької діяльності. Навчальний посібник/ Багиев Р. Л., Асаул А. М. Під загальною ред. проф. Р. Л.Багиева. - СПб.: Вид-во СПбГУЭФ, 2001. - 231с.

Управління у Росії: навіщо ми потрібні світу? збірник статей і тез доповідей. - СПб: ИКФ Альт, 2002.

Размещено на Allbest.ru