Відповідальність та етика у менеджменті

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМЕНІ ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ

РЕФЕРАТ

з дисципліни: “Менеджмент”

на тему:

«Відповідальність та етика у менеджменті»

Виконала:

студентка IIІ курсу,

групи УЗ-41

Пімонова Катерина

Анатоліївна

КИЇВ-2017

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ВИДИ ЕТИЧНИХ НОРМ І ПІДХОДІВ У МЕНЕДЖМЕНТІ
• 1.1 Визначення етики менеджменту
• 1.2 Етичні норми у менеджменті
• 1.3 Види етичних підходів у менеджменті
• РОЗДІЛ 2. ВИЗНАЧЕННЯ, ОСОБЛИВОСТІ ТА ВИДИ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ
• 2.1 Поняття відповідальності у різних сферах
• 2.2 Принципи соціальної відповідальності
• 2.3 Види соціальної відповідальності організації
• РОЗДІЛ 3. УПРАВЛІННЯ ЕТИКОЮ І СОЦІАЛЬНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ОРГАНІЗАЦІЇ
• 3.1 Заходи для забезпечення етичної поведінки
• 3.2 Організація діяльності з соціальної відповідальності підприємства
• 3.3 Інструментів КСВ в управлінні організацією
• ВИСНОВОК
• ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ВСТУП

Сучасна організація є складовою частиною оточення, що включає багато складових (місцеві спілки, споживачів, постачальників, засоби масової інформації, робітників, акціонерів), від яких залежить саме існування організації. Вона пов'язана не лише з досягненням економічного результату, який вимірюється передусім обсягами виготовленої продукції(послуг), рівнем прибутку підприємства.

Важливе значення має й етика ділового співробітництва, виявом якої є дотримання правил і норм партнерства, конкурентної боротьби, турбота про ділову репутацію фірми та людей, причетних до неї. Не менш значущими для підприємців, менеджерів є відповідальність перед суспільством, соціальна етика. Адже кожна організація використовує у своїй діяльності матеріальні, фінансові та трудові ресурси держави і тому повинна усвідомлювати свій обов'язок, нести відповідальність перед суспільством, спрямовуючи частину своїх доходів та зусиль на його благо і вдосконалення.

Побудова системи менеджменту в організації, тобто формування взаємопов'язаних і взаємодіючих управлінських важелів, які забезпечують управлінський вплив, відбувається під впливом різноманітних економічних та соціально-психологічних чинників. Економічні аспекти у менеджменті пов'язані з орієнтацією діяльності організації та її системи управління на досягнення певних рівнів прибутковості, результативності, економію наявних ресурсів, впровадження досягнень науково-технічного прогресу тощо.

На сучасному етапі простежується тенденція до акцентування уваги на соціально-психологічних аспектах менеджменту. Йдеться про формування організаційної культури, репутації та іміджу підприємства, дотримування законодавчих, соціальних норм та врахування основних положень ефективних зарубіжних систем менеджменту в діяльності організацій.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ВИДИ ЕТИЧНИХ НОРМ І ПІДХОДІВ У МЕНЕДЖМЕНТІ

1.1 Визначення етики менеджменту

Етика (лат. ethika, від грец. ethos -- звичай) -- філософська наука, яка досліджує природу, сутність, виникнення, розвиток, структуру, функції моралі, її прояви у різноманітних сферах діяльності [1].

Етика менеджменту зв'язана з внутрішніми цінностями, а вони у свою чергу є частиною корпоративної культури і впливають на прийняті рішення, визначають їхню соціальну допустимість у рамках зовнішнього середовища.

Під етичною поведінкою необхідно розуміти сукупність вчинків та дій людей, які відповідають тим нормам моралі, свідомості чи порядку, що склались у суспільстві або до яких воно прямує.

Ділова етика -- це система загальних етичних норм і правил поведінки субґєктів підприємницької діяльності, їх спілкування і взаємодії [2].

Ділова етика регулює відносини бізнесмена, підприємця, менеджера зі своїми партнерами, конкурентами, клієнтами, працівниками тощо. З огляду на неї відбувається ряд процесів [3].

1. Виконання норм та правил державного регулювання, що встановлюють заходи контролю з боку держави за додержанням законодавства, стандартів, постанов та розпоряджень з конкретних питань підприємницької діяльності. Повага до Закону є одним з найважливіших життєвих принципів, яким повинен керуватися бізнес, бо він може нормально розвиватися тільки в правовій державі на основі розвиненого законодавства. Водночас держава повинна сприяти підвищенню етичних норм та культури бізнесу стимулюванням чесності, сумлінності і порядності та покаранням за порушення моралі відповідними санкціями.

2. Регулювання відносин між економічними суб'єктами ринку на підставі виконання договірних зобов'язань та дотримання права. Дотримання культури ділового партнерства -- дотримання партнерських відносин, побудованих на довірі, добропорядності, чесності, почутті обов'язку, вмінні тримати своє слово; виключення обману, безвідповідальності, зловживань довірою партнера та ін., а також забезпечення етичного ставлення підприємця до своїх працівників, повага до людей та почуття гуманності. Етика взаємовідносин із конкурентами: запобігання таємних угод на ринках; додержання правил та норм, що стосуються реклами, використання товарних знаків, прав захисту промислової власності; використання соціально прийнятних пріоритетів і критеріїв для оцінки конкурентних стратегій; вихід із сумнівних ринків під час виникнення значних етичних проблем.

3. Регулювання відносин бізнесу із споживачами. Йдеться про сумлінне ставлення до споживача. Реклама повинна мати чесний та достовірний характер, а також задовольняти вимоги споживачів щодо кількості, якості, асортименту, новизни, технічних характеристик товарів, що випускаються на ринок. Передбачається обов'язкове дотримання стандартів та вимог щодо сертифікації продукції, забезпечення інтересів споживачів; безпечність товарів (послуг, робіт); надання інформації про товари і технологію їх виготовлення; право вибору покупцем товарів (послуг, робіт); урахування вимог споживачів; спонсорування освітніх програм безпечного використання продукції; поліпшення пакування і маркування; підвищення споживчої цінності продуктів; зменшення забрудненості продуктів.

4. Відносини бізнесу із суспільством. Передбачається, що керівники зобов'язані приймати рішення і здійснювати дії, спрямовані на підвищення рівня життя як працівників самої організації, так і суспільства в цілому.

5. Формування етики відносин зі співробітниками:

· відсутність будь-якої дискримінації у сфері зайнятості;

· особливий статус працівників із обмеженою дієздатністю;

· охорона здоров'я і техніка безпеки;

· навчання і розвиток персоналу; обговорення кар'єри;

· Дитячий день? для працюючих батьків;

· програми оздоровлення і стрес-менеджменту.

6. Забезпечення етики довкілля:

· контроль забруднення;

· захист середовища;

· збереження природних ресурсів;

· утилізація (переробка) відходів;

· уникнення несприятливого впливу фірми на природне середовище;

· дотримання екологічних стандартів;

· участь у поліпшенні екології.

7. Дотримання міжнародних правил етики ведення бізнесу:

· дотримання етичних стандартів, прийнятих у всьому світі;

· урахування національної культури;

· залучення місцевого персоналу;

· підтримка країн, що розвиваються, шляхом розвитку фірм з міжнародними конкурентними стратегіями;

· дотримання відповідальності між країнами в умовах вимушеного закриття підприємств.

Система поглядів на етику бізнесу знаходиться на стадії становлення. На сьогодні науковці так і не дійшли єдиної думки щодо визначення етики бізнесу.

У даній роботі будемо розглядати етику бізнесу як складову етики ділових відносин, яка досліджує особливості функціонування і розвитку моралі у сфері підприємницької, комерційної діяльності і формулює для цієї сфери відповідні рекомендації [1].

Етика бізнесу розглядає взаємозв'язок цілей і засобів підприємництва, вплив дій підприємця на своє становище і становище працівників фірми, суспільства. До її компетенції належить дослідження моральних аспектів законодавства у сфері праці, трудових відносин і розподілу суспільного продукту. В цьому контексті вона найчастіше послуговується категорією Ї справедливість, розмірковуючи над різними вимірами справедливості конкретних законодавчих актів і норм. У етиці бізнесу прийнято вважати, що мінімальний моральний обов'язок бізнесу полягає в тому, щоб не шкодити суспільству, людині, довкіллю.

1.2 Етичні норми у менеджменті

Якщо говорити про етичні норми менеджменту, то мова йде про норми поведінки менеджера, про вимоги, що пред'являються культурним товариством до його стилю роботи, характеру спілкування з людьми, соціального вигляду.

Сучасний менеджмент впливає на суспільство - на напрямок його розвитку, культуру, систему духовних цінностей, устремлінь, на систему оцінки способу життя, рівня життя і пр. Рівень етичності поведінки, вчинків окремих членів суспільства і всього суспільства в цілому залежить, таким чином, крім інших умов, і від рівня етичності функціонування такого найпотужнішого соціального інституту, яким є в XXI в. менеджмент. [3]

Етичність дій працівників визначається двома групами факторів [3]:

1) комплекс етичних засад, якими особистість володіє від народження, уявлення про те, що є добро і що є зло, тобто свій власний етичний кодекс, з яким людина живе і працює, яку б посаду він не обіймав і яку б роботу він не виконував.

2) вимоги, які надають людині ззовні: це може бути етичний кодекс організації, де людина працює, правила внутрішнього розпорядку, усні вимоги менеджера вищого рівня.

Етика грає роль своєрідного фільтра при реалізації методів, стилю управління, при створенні структури управління, при прийнятті рішень.

Слід враховувати, що на відміну від кодексів юридичних норм етика грунтується на культурі, громадській думці, традиціях і звичках. Норми етики виражаються в загальних фіксованих уявленнях (заповідях, принципах) про те, як має чинити.

Етичні норми в підприємництві являють собою сукупність ознак поведінки громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність у різних сферах економіки, спрямовану на задоволення потреб ринку, конкретних споживачів, суспільства і держави. Підприємницька етика базується на загальних етичних нормах і правилах поведінки, що склалися в країні, в світі, а також на професійну етику, що виявляється в тій чи іншій сфері діяльності. [3]

1.3 Види етичних підходів у менеджменті

Зіштовхуючись із проблемою етичного вибору, менеджери, як правило, опираються на нормативній точці зору , тобто визначених нормах і цінностях, у відповідності з якими і приймаються рішення. У нормативній етиці виділяють декілька підходів до опису систем цінностей і відповідно прийняттю етично складних рішень, що можуть бути застосовані в практиці менеджменту (рис.1.1). [4]

Рис.1.1. Етичні підходи у менеджменті

Джерело: складено автором на основі [4]

Основні принципи розробленого в XIX ст. філософами Ієремією Бентамом і Джоном Стюартом Міллем утилітарного підходу говорять, що відповідна нормам моралі поведінка приносить найбільшу користь найбільшому числу людей. Індивід, що приймає рішення, повинен розглянути вплив кожного його варіанта на всі зацікавлені сторони і вибрати варіант, що приносить задоволення найбільшому числу людей. Мова йде про пошук оптимального рішення завдання. Оскільки повні розрахунки можуть виявитися досить складними, допускається спрощення умов. Наприклад, при розрахунку витрат і результатів у грошовому вираженні може використовуватися простий економічний критерій. Крім того, при ухваленні рішення правомірно розглядати тільки положення сторін, що безпосередньо торкаються його рішення. Утилітарна етика виправдовує також введення в компанії заборон на вживання алкогольних напоїв і паління на робочому місці, а в деяких випадках і після закінчення роботи, тому що така поведінка негативно впливає на колектив організації. [5]

Морально-правовий підхід стверджує, що людина споконвіку наділена фундаментальними правами і свободами, що не можуть бути порушені чи обмежені рішеннями інших людей. Це значить, що етично коректним є рішення, що найкращим чином захищає права людей, яких воно торкається. [5]

У процесі ухвалення рішення можуть бути враховані наступні моральні права [5]:

ѕ право на свободу згоди: вплив на іншу людину припустимий тільки в тому випадку, якщо він вільно дає дозвіл на нього.

ѕ право на приватне життя: поза роботою людина може робити те, що їй хочеться, і має право контролювати всю інформацію, що стосується її особистого життя.

ѕ право на свободу совісті: людина вільна утриматися від виконання будь-якого наказу, що суперечить її моральним чи релігійним нормам.

ѕ паво на свободу слова: людина може обґрунтовано критикувати етичність і юридичну обґрунтованість дій інших людей.

ѕ право на належну поведінку: у людини є право бути неупереджено вислуханою і право на чесне поводження з нею.

ѕ право на життя і безпеку: людина має право на захист життя, здоров'я і безпеки.

Передбачається, що етично коректне рішення не повинно порушувати ці фундаментальні права людини.

Індивідуалістичний підхід передбачає, що морально прийнятними є дії людини, які йдуть йому на користь у довгостроковій перспективі. Головною рушійною силою вважається самоконтроль, а всі зовнішні сили, які його обмежують, повинні присікатися. Кожна людина вибирає для себе найбільш вигідне в довгостроковій перспективі рішення, на основі чого і судить про якість своїх дій. До допустимим відносяться дії, які в порівнянні з іншими альтернативами приносять більше добра, ніж зла. У теорії, якщо кожна людина в суспільстві керується цим принципом, в кінцевому рахунку виходить найбільше можливе добро, тому що, переслідуючи виключно власні інтереси, люди вчаться догоджати один одному. Якщо індивід, який прагне до досягнення негайних позитивних результатів, йде на неправду й обман, він всього лише викликає аналогічні дії у відповідь. Таким чином, індивідуалізм зводиться до поведінки, вигідному іншим людям, тобто дії людини починають відповідати бажаним для суспільства нормам. [6]

Одна з особливостей цього підходу полягає в тому, що він допускає (якщо такі необхідні) дії індивіда, спрямовані на придбання особистих короткострокових вигод, що не відповідають суспільним нормам. Саме тому, що індивідуалізм легко інтерпретувати як прагнення до досягнення особистих цілей, він не користується особливою популярністю в сучасних високоорганізованих спільнотах, орієнтованих на групові цілі. Даний підхід найбільшою мірою наближається до області вільного вибору. [6]

Концепція справедливості стверджує, що етично коректне рішення має ґрунтуватися на принципах рівності, чесності та неупередженості. З погляду менеджерів, існує три типи справедливості [6]:

1) розподільна - вимагає, щоб ставлення менеджера до підлеглих ґрунтувалося на об'єктивних критеріях; якщо рішення відноситься до подібних один одному індивідів, воно повинно в рівній мірі поширюватися і на того, і на іншого.

2) процедурна - вимагає чесного адміністрування дій підлеглих; правила повинні бути чіткими, зрозумілими, постійно і неупереджено проводитися в життя.

3) компенсаційна - зобов'язує відповідальну сторону відшкодовувати людям заподіяний збиток; люди не повинні нести відповідальність за події, які знаходяться поза сферою їх контролю.

Всі ці підходи і концепції являють собою загальні принципи, якими менеджери можуть користуватися при прийнятті етично складних рішень. Однак мало просто знати теорію, необхідно перетворити ці принципи в продукт своєї свідомості, в результаті чого розуміння і сенс принципів приймають суб'єктивний характер, і вміти застосовувати її на практиці.

РОЗДІЛ 2. ВИЗНАЧЕННЯ, ОСОБЛИВОСТІ ТА ВИДИ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ