Перспективне бюджетне планування у світовій практиці

Размещено на http://allbest.ru

Перспективне бюджетне планування у світовій практиці

Ефективне використання бюджетних коштів неможливе без якісного бюджетного планування, здійснення якого на довго- і середньостроковий період забезпечує взаємозв'язок між стратегічними пріоритетами державного розвитку і тактичними заходами, що реалізовуються органами влади в поточному фінансовому році.

Необхідність перспективного бюджетного планування (як правило, на період 3-5 років) є загальновизнаною в зарубіжних країнах. Так, в Австралії, Іспанії, Швеції перспективне бюджетне планування охоплює три роки, фінансовий план в Новій Зеландії розробляється на два роки, в США і Німеччині бюджетні проектування розраховуються на п'ятирічний період.

Практика зарубіжних країн показує, що успішний розвиток перспективного бюджетного планування забезпечується:

1) наявністю системи пріоритетних цілей державного розвитку, відповідно до яких будується діяльність відповідних органів влади та розподіляються бюджетні кошти;

2) надійною системою середньострокового (довгострокового) прогнозування;

3) чітким розмежуванням повноважень між гілками, рівнями й окремими органами державної влади з формування державної політики та розробки бюджетних проектувань;

4) системним застосуванням інструментів бюджетного планування;

5) стабільним і комплексним нормативним правовим регулюванням бюджетного планування.

Аналіз міжнародного досвіду бюджетного планування дозволяє виділити наступні функції, що виконуються перспективними фінансовими планами :

1) прогноз наслідків прийняття у рамках державної політики рішень;

2) інструмент проведення середньострокової фіскальної стратегії;

3) засіб посилення прозорості та ефективності розподілу бюджетних ресурсів;

4) інструмент забезпечення стабільності та спадкоємності бюджетної політики.

Перспективні фінансові плани використовуються, наприклад, в Німеччині і США. У Австрії та Новій Зеландії, де багаторічні бюджетні проектування відіграють роль стратегічного фінансового плану, що встановлює цільові орієнтири розвитку на середньостроковий період. Перспективні фінансові плани забезпечують прозорість бюджетних відносин і слугують основою проведення стабільної бюджетної політики в Австралії, Канаді, Великобританії.

У розвинених зарубіжних країнах перспективні фінансові плани зазвичай складаються за укрупненими показниками га надаються органами виконавчої влади до законодавчих органів одночасно з проектом бюджету на черговий фінансовий рік з довідково-аналітичною метою, як це передбачено в Німеччині, Канаді, Австрії, Іспанії і т. д.

В той же час слід зазначити, що в окремих державах параметри або частина показників, що відносяться до перспективного фінансового планування, затверджуються законодавчо. Наприклад, ряд бюджетних проектувань у бюджеті США наводиться на кожен рік п'ятирічного періоду. В першу чергу, це показники доходів, витрат і дефіциту бюджету, у т. ч. в процентному відношенні до ВВП, а також витрат, що направляються на оборону. У Швеції законом про фіскальну політику при одночасному затвердженні річного бюджету встановлюються параметри перспективного фінансового плану. бюджетний фіскальний стратегія планування

Забезпечення послідовності бюджетної політики та стійкості бюджетів бюджетної системи (що відноситься до одного з важливих завдань перспективного бюджетного планування) є швидше не результатом затвердження бюджетних проектувань на довго- і середньостроковий період законом, а стабільності макроекономічної ситуації та достовірних й реалістичних економічних прогнозів. Прийняття багаторічних бюджетів саме по собі не гарантує спадкоємності та стабільності бюджетної політики, що проводиться, якщо економічні умови, які склалися, не дозволяють з достатньою мірою надійності прогнозувати параметри розвитку.

У США єдиний стратегічний план Уряду не складається. Кожне міністерство та федеральне агентство формулює свій стратегічний план, що супроводжується даними з федерального бюджету. Стратегічні плани включають довгострокові цілі на п'ятирічний період. Закон вимагає, щоб відомства враховували рекомендації Конгресу з розвитку стратегічного планування, проте Конгрес не має формального права затверджувати або змінювати стратегічні плани відомств. Хоча Уряд не визначає довгострокові стратегічні цілі, він розробляє та щорічно включає у бюджетні документи довгострокові бюджетні проектування на 75-річний період. У розрахунках використовуються передусім демографічні тенденції, на основі яких прогнозуються витрати на соціальне забезпечення й основні медичні програми.

Для США характерне п'ятирічне бюджетне планування, але тільки показники на черговий бюджетний рік є обов'язковими для формування бюджету. Бюджетне управління конгресу готує бюджетні агрегати, але на період 10 років, включаючи проектування на черговий бюджетний рік.

У США діє взаємопов'язане планування доходів і витрат, єдині підходи до планування витрат інвестиційного й неінвестиційного характеру. Кожне федеральне відомство планує поточні витрати в ув'язці з інвестиційними витратами та надає свій бюджет до Адміністративно-бюджетного управління, яке зводить усі отримані плани в єдиний проект бюджету.

У Канаді існує концепція довгострокового соціально-економічного розвитку "Переваги Канади", розроблена Міністерством фінансів до 2020 р. Крім того, відповідно до Закону про генерального аудитора, міністерства раз на три роки готують стратегії стійкого розвитку в сферах своєї компетенції, пов'язані з цілями Уряду. Річні звіти про плани та першочергові завдання мають бути пов'язані із стратегіями, забезпечуючи реалізацію цілей і завдань, визначених в стратегіях.

З 1994-1995 фінансового року у Канаді введені "ковзаючі" дворічні бюджетні цільові показники. Також застосовуються п'ятирічні бюджетні проектування доходів і витрат, починаючи з поточного бюджетного року.

Канада використовує роздільне планування інвестиційних і поточних витрат, оскільки визначенням першочергових завдань та обсягів фінансування нових програм займаються два комітети Кабінету, тоді як поточними витратами - Казначейська рада. Галузеві міністерства готують основні кошториси. Секретаріат Казначейської ради після всебічного розгляду пропонованих міністерством кошторисів представляє схвалені оцінки на затвердження в Комітет Кабінету Міністрів з визначення першочергових завдань і планування. Відповідальність за санкціонування витрат на нові програми за ключовими сферами, встановлених Комітетом Кабінету Міністрів з визначення першочергових завдань і планування, несе Комітет Кабінету Міністрів з розгляду витрат. Таким чином, ці комітети в деякій мірі звільнили Казначейську раду від функції перевірки заявок міністерств на фінансування інвестиційних витрат в ключових сферах економіки. Відповідно Казначейська рада змогла зосередитися на аналізі поточних витрат міністерств у межах їх оперативних планів.

У Великобританії в щорічному звіті про економічну та бюджетну стратегію містяться довгострокові цільові показники за основними бюджетними агрегатами на 10-річний період, дається оцінка короткострокових результатів реалізації довгострокової стратегії. Крім того, Казначейство публікує звіти про фінансову стійкість, в яких представлені фінансові проектування з 50-річним тимчасовим горизонтом.

Великобританія застосовує трирічне бюджетне планування з переглядом показників раз на два роки. У бюджетних документах вказуються окремо витрати, за якими встановлюються трирічні ліміти (основний обсяг витрат бюджету), та витрати, які проектуються не на три роки, а встановлюються щорічно (соціальні платежі, виплати відсотків по боргу, витрати місцевих органів влади за рахунок власних доходів). Трирічні ліміти не мають законодавчого характеру, проте, як правило, дотримуються.

Для Великобританії характерне роздільне планування доходів і витрат, поточних й інвестиційних витрат. У поточних витратах окремо виділяються витрати на управління і поточні витрати на реалізацію програм. Інвестиційні бюджети включають витрати на нові інвестиції і на управління борговими інструментами.

Франція використовує програмно-цільовий метод розробки бюджету, що дістав назву "Раціоналізація вибору бюджетних рішень", а саме застосовуються елементи довгострокового стратегічного планування у рамках Програми. Стабільності й Зростання. Відповідно до нового закону про планування державного бюджету з 2009 р. у Франції введено трирічне бюджетне планування.

У Німеччині застосовуються окремі елементи стратегічного планування, зокрема вони стосуються використання в Німеччині фінансових коштів структурних фондів ЄС. Застосовується п'ятирічне бюджетне планування. Окремі бюджетні агрегати плануються на 10-ти літній й триваліший період. Фінансовий план як внутрішній документ Уряду складається за такою ж структурою, як і бюджет, але представляється до Парламенту та публікується в агрегованому вигляді (за основними групами і функціями). Фінансовий план розглядається як політична заява Уряду і не вимагає ухвалення Парламенту.

У Нідерландах документами, які носять стратегічний характер, є політична програма та перший бюджетний меморандум (програма) нового кабінету, що відбивають коаліційну угоду. У політичній програмі встановлюються цілі політики Уряду, а в першому бюджетом меморандумі - основні напрями бюджетно-податкової політики.

Програмні документи Уряду ґрунтуються на консервативному сценарії макроекономічного прогнозу, що розробляється Нідерландським бюро економічного аналізу (незалежна державна організація). Подальші бюджетні меморандуми, які Уряд готує щорічно, повинні відбивати цілі першого меморандуму. Міністерства розробляють свої стратегії в тісному зв'язку з програмними документами Уряду.

Бюджет Нідерландів складається на черговий рік, а бюджетні проектування розробляються на наступні 4 роки. Бюджет розділений на три сектори: 1) основний бюджетний сектор; 2) охорона здоров'я; 3) сектор соціального забезпечення і ринку праці. Другий та третій сектори плануються окремо від першого за доходами і витратами, оскільки мають власні дохідні джерела. Другий і третій сектори очолюються одним Міністром відповідно. Кожне галузеве міністерство готує свій власний проект бюджету.

В Угорщині застосовуються окремі елементи стратегічного планування. Вони в основному пов'язані з розробкою Плану національного розвитку, що включає інвестиційну стратегію, спрямовану на реалізацію інвестиційних проектів у рамках проектів, що фінансуються спільно з ЄС. До 2007 р. застосовувалося річне бюджетне планування у рамках середньострокової бюджетної політики. Після 2007 р. намічений перехід до трирічного бюджету. Середньострокові цілі бюджетної політики містяться в наступних документах: Програма приєднання до ЄС (не має правового статусу і не обговорюється в Парламенті) та Національний план розвитку. У Національному плані розвитку встановлюються цілі інвестиційної стратегії відносно інвестиційних проектів, які співфінансуються ЄС. Річний бюджет слабко пов'язаний з цими документами. Угорщина практикує єдине планування доходної і витратної частин, роздільне планування інвестиційних і поточних витрат.

Стратегічні плани розвитку Швеції за ключовими напрямами (освіта, міжнародна співпраця, регіональний економічний розвиток, захист довкілля) складаються міністерствами Швеції на термін від 5 до 10 років. Основні національні стратегії орієнтовані на загальноєвропейські програмні документи. Горизонт середньострокового бюджетного планування складає три роки. Застосовуються методи єдиного планування доходів і витрат.

Для Норвегії характерні окремі елементи стратегічного планування. Інвестиційна стратегія застосовується при управлінні активами Державного пенсійного фонду - Глобальний. Методи стратегічного планування застосовують окремі міністерства й агентства. Проект бюджету складається на черговий рік і три подальші роки, проте багаторічні проектування бюджету не є ковзаючими. Застосовуються методи єдиного планування доходів і витрат.

У Фінляндії деякі агентства використовують методи стратегічного планування та на цій основі укладають контракти про досягнення результатів з міністерствами. Проект бюджету складається на черговий рік і чотири подальші роки, проте багаторічні бюджетні проектування не є ковзаючими. Застосовуються методи єдиного планування доходів і витрат.

У Чилі методи стратегічного планування використовуються Міністерством фінансів передусім для розрахунків структурних балансів. Усі стратегічні плани відносяться тільки до дохідної частини бюджету, оскільки вважається, що витрати бюджету не здійснюють помітного впливу на характер економічного циклу. Суть процедури полягає в тому, щоб оцінити величину бюджетних доходів за умови повного використання потенціалу економіки та довгострокової середньої ціни на мідь. Для цього утворено дві окремі експертні групи. Перша група, займається моделюванням відхилень в рівнях виробництва, друга група - прогнозуванням довгострокових цін на мідь (часовий горизонт встановлений на рівні 10 років). Результати прогнозів експертних груп використовуються Бюджетним управлінням Міністерства фінансів Чилі для планування поточних і середньострокових доходів і витрат державного бюджету.

Річне бюджетне планування у Чилі супроводжується підготовкою проектувань макробюджетних агрегатів на наступні три роки. Починаючи з 2000 р., Бюджетне управління складає стратегічні плани ключових показників доходів і витрат бюджету строком на 3 роки. Ці плани піддаються перегляду двічі на рік: в травні, коли з'являється інформація про виконання бюджету за минулий рік, та в кінці вересня, коли управління отримує макроекономічні прогнози (рівня виробництва й цін на мідь) від експертних груп.

В Австралії методи середньострокового планування активно використовуються при формуванні бюджетів. Звичайний термін - 4 роки. Плани коригуються 2 рази на рік, відповідно до Хартії бюджетної чесності. Асигнування встановлюються законодавчо на черговий рік.

У Новій Зеландії серпень-листопад є періодом стратегічного планування. Міністри визначають стратегічні цілі на наступні три роки. Кабінет оцінює відносну важливість кінцевих результатів, які планується досягти на основі нового бюджету. Спільні цілі ув'язуються з цілями та завданнями міністерств. Стратегічні цілі є основою для підготовки послання про бюджетну політику. Доповідь про бюджетну стратегію, яка представляється до Парламенту разом з проектом бюджету, містить формулювання довгострокових (на 10 років) та середньострокових цілей. У Доповіді також вказуються довгострокові бюджетні агрегати. Практикується чотирирічне бюджетне планування. Асигнування встановлюються законодавчо на черговий рік. Здійснюється роздільне планування витрат інвестиційного і неінвестиційного характеру.

Національне Казначейство ПАР щорічно розробляє свій стратегічний трирічний план. Трирічне бюджетне планування введене з 2001 р. Асигнування встановлюються законодавчо на черговий рік.

Размещено на Allbest.ru