Еволюція стратегічних моделей управління підприємствами в інформаційних системах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еволюція стратегічних моделей управління підприємствами в інформаційних системах

Всі благі зміни, що іменуються еволюцією, відбуваються дужедуже поволі.

Борис Акунін

Підприємство як об'єкт інформатизації та комп'ютеризації характеризується галузевою орієнтацією, типом і характером виробництва, технологічними процесами виробництва товарів та послуг, організаційною структурою, методами управління, ресурсами.

Для кожної галузі властиві певні специфіка продукції, що випускається, роботи та послуги, технологічні процеси і виробничі ресурси. Всі галузі поділяються на сфери матеріального і нематеріального виробництва.

За характером виробничих процесів розрізняють безперервні і дискретні виробництва. Основним економічним показником діяльності підприємства є обсяг продукції, робіт і послуг. Коефіцієнт закріплення технологічних операцій за устаткуванням є важливою класифікаційною ознакою підприємств за типом виробництва.

Організаційна структура управління підприємством визначає функції управління структурних підрозділів і регламентує схему інформаційних потоків системи управління, рівні прийняття управлінських рішень. Організаційна структура управління зазвичай характеризується кількістю ланок управління і слугує основою організаційних комунікацій. Типовими організаційними структурами управління є:

o лінійно-функціональна структура, що закріплює за підрозділом обмежені функції управління;

o дивізійна структура на основі бізнес-процесів, що закріплює за підрозділом функції повного управлінського циклу;.

o матрична структура, що об'єднує функції лінійно-функціональної і дивізійної структур.

На сьогодні лінійно-функціональна структура використовується для дрібних і середніх фірм. Для великих компаній із середини 80-х років використовується дивізійна структура управління. Це пов'язано з децентралізацією керування, наданням оперативно-виробничої і фінансової самостійності структурним одиницям. Дивізійні структури - результат розвитку підприємств і появи самостійних підрозділів, розташованих у різних географічних регіонах, як результат диверсифі-кованості бізнесу.

На підприємствах з лінійно-функціональною організаційною структурою застосовуються адміністративно-централізовані методи управління. У системі керування виникають і циркулюють великі вертикальні інформаційні потоки. Горизонтальні зв'язки між окремими управлінськими функціями реалізуються на верхніх рівнях ієрархії, де приймаються стратегічні рішення. Управлінський персонал використовує функціонально орієнтовані інформаційні системи збору й обробки інформації. При дивізійній структурі організації бізнес-процесів виникає проблема централізації функцій керування в масштабі підприємства й агрегування інформації для прийняття стратегічних управлінських рішень. Матрична організаційна структура керування є симбіозом двох організаційних структур і може бути ефективною в умовах добре функціонуючих організаційних одиниць і використання сучасних ІТ.

Фінансову структуру підприємства утворюють центри фінансового обліку і відповідальності. Ця структура є основою фінансового планування підприємства. У складі фінансової структури виділяють центри:

o фінансового обліку - підрозділ, функції якого впливають на прибутковість діяльності підприємства;

o фінансової відповідальності - підрозділ, метою якого е максимізація прибутку;

o профіт-центр - підрозділ, діяльність якого спрямована на реалізацію бізнес-проекту й одержання прибутку;

o венчур-центр - підрозділ, що організує новий бізнес-проект, прибуток від якого очікується в майбутньому;

o витрат - підрозділ, що забезпечує підтримку й обслуговування венчур- і профіт-центрі в.

Зміцнення центрів фінансової відповідальності пов'язане з виведенням їх зі структури компанії, перетворенням їх у холдинги або створенням інших форм групової взаємодії (фінансово-промислові, промислові і комерційні групи, синдикати, концерни, картелі).

З урахуванням організаційної і фінансової структури підприємства, зовнішніх і внутрішніх економічних умов вибираються методи управління діяльністю підприємства, що забезпечують досягнення мети бізнес-процесів.

Початок масового використання ІС для промислового виробництва можна віднести до середини 60-х років, коли зі зниженням вартості комп'ютерів ІС почали застосовуватися для планування виробничих процесів підприємств. Дослідження взаємозв'язку технології й організаційних структур вперше здійснили Чепл і Сейлс, які стверджували, що тип технології має бути основним критерієм при проектуванні організаційної структури. На рис. 6.1 відображено еволюцію бізнес-стратегій та відповідних концепцій побудови ІС планування й управління ресурсами підприємства.

Починаючи із середини 50-х до середини 70-х років зарубіжні компанії взяли на озброєння економічну стратегію, що дістала назву стратегії орієнтації на продаж. Суть стратегії полягала у плануванні конкретного обсягу продукції за конкретний період часу. Процес розподілу продукції в транснаціональних корпораціях потребував обліку та управління матеріальними потоками, що стало основною причиною для створення в 60-х роках програмних комплексів управління потребами в матеріалах.

Концепція управління матеріальними ресурсами отримала назву MRP (Material Resource Planning - планування вироб

Рис. 1. Еволюція бізнес-стратегій ІС підприємства

ничих ресурсів), а відповідні ІС - MRP-систем. MRP - це методи управління промисловим підприємством в умовах конкурентної ринкової економіки.

У 70-х роках концепція орієнтації на продаж змінилася стратегією орієнтації на маркетинг, або на споживача. Тому з'явилася нова концепція управління виробничими ресурсами - MRP II, основною ідеєю якої було управління виробництвом на всіх фазах - від постачання сировини до відвантаження готової продукції споживачам. MRP II описує методологію, що ефективно управляє всіма ресурсами підприємства, забезпечуючи оптимальні рішення проблем планування діяльності підприємства в натуральних одиницях, фінансове планування в грошовому еквіваленті.

ERP (Enterprise Resource Planning) - управління ресурсами (матеріальними, фінансовими, трудовими) у межах корпорації. Стандарт CSRP орієнтований на керування зовнішніми

елементами виробничого ланцюжка підприємства, орієнтується на клієнта, визначається успішною реалізацією електронних технологій у бізнесі, що створюють необхідну базу для загальної динаміки ринкових процесів і вимог споживачів. Саме зміни в цих сферах дають змогу стверджувати, що економіка вступає в нову епоху - інформаційну масово-персоніфіковану.

Головна вимога цієї епохи - необхідність поєднання індивідуальних переваг споживача з ефективним виробництвом і системою планування комерційної діяльності. Для реалізації цієї вимоги стали запроваджуватися нові системи управління ресурсами підприємств, що включають управління закупівлями, виробництвом, збутом, складськими запасами, трудовими і фінансовими ресурсами, конструкторськими розробками у режимі реального часу. Системи управління ресурсами підприємства в новій економіці можуть стати основою ефективних комунікацій. Запровадження цих систем дає змогу оптимі-зувати економічні процеси підприємства і зробити можливим максимально повне використання переваг систем електронної комерції.

Успішне зростання інформаційної економіки сприяє запровадженню різних систем автоматизації управління ресурсами підприємства (MRP II, ERP, ERP II, CRM, SCM, SRM, CSRP тощо) (табл. 6.1).

Таблиця 1. Стандарти управління 1С

MRP-система (планування матеріальних ресурсів)

підприємство управління структура стратегія

MRP - концепція планування потреби виробництва в матеріальних ресурсах, яка для визначення потреб використовує інформацію про структуру і технологію виробництва кінцевого продукту, календарний план виробництва, дані складських запасів, договорів поставки матеріалів і комплектуючих тощо.

MRP-система - інтегрована електронна інформаційна система управління, що реалізовує концепцію MRP. Розробка теорії MRP-систем здійснювалася ще на початку 60-х років. Нині ці системи присутні практично у всіх інтегрованих інформаційних системах управління підприємствами.

Основна мета MRP-систем полягає у тому, що будь-яка облікова одиниця ресурсів (товарно-матеріальних цінностей) має бути наявною в потрібний час і в потрібному місці. Принципи функціонування MRP-системи базуються на формуванні, контролі і за необхідності відбувається коригування параметрів надходження матеріальних ресурсів у такий спосіб, щоб всі матеріали, необхідні для виробництва, надходили до моменту їх споживання. Ці технології пов'язують окремі підрозділи підприємства, що займаються питаннями управління постачанням, виробничими процесами, обслуговуванням складів.

На початку 60-х років у зв'язку із поширенням електронних обчислювальних систем виникла ідея використовувати їх для планування діяльності підприємства, зокрема планування виробничих процесів. Необхідність планування була зумовлена тим, що затримки у процесі виробництва пов'язані із запізнюванням надходження окремих комплектуючих, що призводило до зниження ефективності виробництва, а передчасне надходження комплектуючих призводило до збільшення витрат на утримання складського господарства. Методика MRP якраз і займалася вирішенням подібних проблем. Практична реалізація MRP-системи дала змогу оптимально регулювати поставки матеріалів і комплектуючих для виробничого процесу, контролюючи їх витрати у виробництві і складські запаси (рис. 6.2).

Рис. 2. Структура MRP-системи

Методи планування MRP враховують інформацію про склад виробу, стан складів і незавершеного виробництва, а також замовлень на поставку готової продукції та планів-графіків виробництва і полягають у такому:

o замовлення упорядковуються, наприклад, за пріоритетами або термінами відвантаження;

o формується план-графік виробництва. Зазвичай він створюється за групами продукції і може бути використаний для планування завантаження виробничих потужностей;

o для кожного виробу, що потрапив у план-графік виробництва, склад виробу деталізується до рівня заготовок, напівфабрикатів, вузлів і комплектуючих;

o відповідно до плану-графіка виробництва визначається графік випуску вузлів і напівфабрикатів, а також оцінюється Потреба в матеріалах і комплектуючих і призначаються терміни їх поставки у виробничі підрозділи.

Процес функціонування MRP-системи включає автоматичне формування замовлень на закупівлю і внутрішнє виробництво необхідних комплектуючих. Іншими словами, MRP-система оптимізує час поставки комплектуючих, зменшуючи виробничі витрати і підвищуючи ефективність виробничої діяльності. Основними перевагами використання подібної системи є гарантія своєчасного надходження матеріалів і комплектуючих, оптимізація складських запасів, зменшення виробничого браку при збірці готової продукції, що виникає внаслідок використання невідповідних комплектуючих, впорядковування виробництва внаслідок контролю статусу кожного матеріалу, що дозволяє відстежувати весь цикл його використання/починаючи від замовлення на даний матеріал до його використання в готовому виробі. Завдяки цьому досягається ефективність виробничого обліку.

Опишемо основні інформаційні елементи MRP-системи і операції з ними (рис. 6.2). Опис стану матеріалів (inventory status file) - це повна інформація про всі матеріали і комплектуючі, необхідні для виробництва кінцевого продукту. У цьому елементі вказаний статус кожного матеріалу, що визначає його положення (у виробництві, на складі, в поточних або планованих замовленнях), обсяг запасів, ціни, можливі затримки поставок, реквізити постачальників тощо. Вся інформація має бути одержана окремо за кожним матеріалом, що бере участь у виробничому процесі.

План-графік виробництва (master production schedule) - оптимізований графік виробництва готової продукції на запланований період. У разі недоступності деяких матеріалів MRP-система інформує про необхідність внесення в програму виробництва відповідного коригування.

Специфікація виробу (bills of material file) - список матеріалів з їх кількісними й якісними характеристиками, що необхідні для виробництва кінцевого продукту.

Цикл роботи MRP-програми складається з таких основних етапів:

1) на основі аналізу плану-графіка виробництва і специфікацій виробів, що знаходяться у виробництві, визначається повна потреба в матеріалах і комплектуючих на запланований період;

2) відповідно до даних про повну потребу і поточний стан матеріальних запасів для кожного періоду часу і для кожного матеріалу обчислюють чисту потребу, тобто повну потребу за вирахуванням матеріалу, що знаходиться у виробництві, його страхового запасу і резерву;

3) на основі чистої потреби в матеріалах, використовуючи еконОміко-математичні методи управління запасами, складають графік поставки, в якому коректуються всі раніше створені заявки і формуються-нові.

Основний результат роботи MRP-системи - це план замов лень (planned order schedule), що визначає графік поставки необхідних для виконання виробничої програми матеріалів і комплектуючих.

Крім плану замовлень MRP-система формує спеціальні звіти:

1) звіт про вузькі місця планування (exception report), що призначений для інформування про вузькі місця в графіку поставки, які вимагають особливої уваги і в яких може виникнути необхідність зовнішнього втручання. Вузькі місця визначаються шляхом моделювання розвитку ситуації у разі най-вірогідніших порушень поставок;

2) виконавчий звіт (performance report) - перелік невирі-шених критичних ситуацій, виявлених у процесі формування плану поставок, кожна з яких призводить до неможливості складання плану поставок, який забезпечив би виконання заданої виробничої програми;

3) звіт про прогнози (planning report) - інформація, що використовується для складання прогнозів перспективної зміни обсягів і характеристик продукції, одержана в результаті аналізу звіту про продаж і поточний стан виробничого процесу. Звіт про прогнози може також використовуватися для довгострокового планування потреб у матеріалах.

Таким чином, використання MRP-системи для планування виробничих потреб допомагає підвищити надійність забезпечення необхідними матеріалами виробничого процесу й опти-мізувати час поставки матеріалів, значно знижуючи складські витрати.

Історично MRP призначалася для контролю над запасами і їх поповненням. Згодом технологія MRP була розширена, доповнена плануванням потреб у потужностях (CRP - Capacity Resources Planning), фінансовим плануванням (FRP - Finance Requirements Planning), плануванням кадрових ресурсів і завершенням всього ланцюжка планування у рамках системи MRP IL

Спочатку MRP-системи формували на основі затвердженої виробничої програми план замовлень на певний період. Для збільшення ефективності планування в кінці 70-х років Олівер Уайт і Джордж Плосл запропонували ідею відтворення замкненого циклу (closed loop) в MRP-системах, що охоплює весь виробничий процес від вивчення попиту до реалізації готової продукції. Термін "замкнений цикл" відображає основну особливість модифікованої системи, яка полягає у тому, що створювані в процесі її роботи матеріали аналізуються і враховуються на всіх етапах планування, змінюючи за необхідності програму виробництва, а отже, і план замовлень. Тобто додаткові функції підтримують зворотний зв'язок, забезпечуючи гнучкість планування стосовно зовнішніх чинників, таких як рівень попиту, стан справ у постачальників тощо. Саме процеси прогнозування, планування і контролю виробництва із замкненим циклом планування спонукали до появи концепції MRP II.

Размещено на Allbest.ru