Інституціональна класифікація логістичних систем

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституціональна класифікація логістичних систем

Розуміючи під логістикою комплексне управління матеріальними, фінансовими та інформаційними потоками у межах системи, актуально визначити ці межі. З позицій системного підходу логістична система може бути сформована на рівні будь-якої економічної системи, починаючи від економіки окремої держави чи групи держав і закінчуючи підприємством. Саме методом структуризації систем вищого порядку або методом агрегації систем нижчого порядку можна виокремити той чи інший клас логістичної системи. Схематично класи логістичних систем за інституціональною ознакою можна зобразити у такий спосіб (табл.).

Принципова інституціональна класифікація логістичних систем

Інституціональна класифікація логістичних систем подана щодо рівнів логістичної кооперації в аспектах вертикальної, горизонтальної, галузевої, функціональної тощо агрегації. Перший, найнижчий рівень логістичної агрегації стосується мікрологістичних підсистем. Такими стандартними для будь - якого підприємства чи організації розглядаються внутрішньоорганізаційні логістичні підсистеми постачання (заготівлі), збуту (дистрибуції), а для виробничих - ще й логістична підсистема виробництва. У названих мікрологістичних підсистемах винятково вся діяльність підпорядкована або узгоджується із логістичною концепцією підприємства, хоч може мати місце і фрагментарне вирішення окремих логістичних завдань.

Другий рівень логістичної агрегації стосується мікрологістичних систем, до яких можна віднести такі об'єкти: виробничі, тобто промислові підприємства, підприємства сфери послуг, серед них підприємства, що надають логістичні послуги (транспортні, експедиторські, складські, пакувальні тощо), а також військові організації, комунальні підприємства, неприбуткові організації, бюджетні організації та ін. У вказаних мікрологістичних системах здійснюється цілісне (системне) управління логістичними потоками і процесами у межах всієї системи.

Третій рівень логістичної агрегації охоплює сферу міжорганізаційної кооперації, до якої можна віднести кооперацію виробничих, дистрибуційних підприємств, кооперацію логістичних підприємств або і перших, і других разом. Побудовані у такий спосіб металогістичні системи локально або частково охоплюють логістичні ланцюги, інтегрують логістичні потоки суміжних підприємств чи логістичні процеси окремих підприємств із надання логістичних послуг. При цьому інтегратором логістичної діяльності, на відміну від попередніх перших двох рівнів, не обов'язково має бути інституціональний чинник, а, як правило, договір, контракт, регламент, інший механізм логістичної координації. Це повною мірою стосується і наступних рівнів логістичної агрегації.

Четвертий рівень логістичної агрегації ґрунтується на логістичній кооперації металогістичних систем і стосується передусім створення повного ланцюга поставок, тобто може реалізуватися і логістичною інтеграцією всіх учасників логістичного процесу від місця походження сировини, матеріалів і до місця споживання включно. Ймовірно до мезологістичних систем можна віднести регіональні системи транспортування вантажів, людей, системи регіонального забезпечення та регіональної безпеки, якщо можна локалізувати логістичні потоки і процеси в їх межах. Близькими до цього рівня інтеграції є так звані кластери, приклад якого поданий на рис. 3.11.

П'ятий рівень логістичної агрегації інтегрує логістичні потоки і процеси в масштабах усієї економіки країни. Класичними прикладами макрологістичних систем є національні транспортні системи, інформаційні системи, системи національної безпеки, системи стратегічних запасів, система оборони тощо. Функціонування макрологістичних систем залежить від існування повноцінної національної транспортної, дистрибуційної, комунікаційної мережі.

Семантична модель структури та взаємозалежностей у потенційному деревообробному кластері

За умов глобалізації світової економіки, посилення європейської інтеграції актуальними стають процеси формування міжнародних макроекономічних систем, побудова яких відбувається в аспекті горизонтальної чи вертикальної інтеграції. Аспект горизонтальної інтеграції притаманний міжнародним транспортним системам, інформаційним системам, системам безпеки і найповніше реалізований у середовищі країн Європейського Союзу. Вертикальна інтеграція сповідується в концепції логістики глобальних фірм, насамперед під час побудови системи дистрибуції товарів.

Сучасний розвиток логістичних систем характеризується певними тенденціями у напрямку підвищення рівня логістичної агрегації. Такими можна визнати тенденції, які стосуються працездатності (потенціалу), дислокації (розміщення) і часових структур економічних систем, що безпосередньо стосуються трансформації логістичних процесів і потреб:

1. Працездатність економіки як потенціал певної системи зростає, особливо за

умови інтернаціональних зв'язків. Спеціалізація промислового виробництва має тенденцію до поглиблення, передусім у Західній Європі і Північній Америці де порівняно з Японією виробничі квоти створення вартості є істотнішими. Перегукуючись із цим поглибленням спеціалізації у виробничому створенні вартості, створюватимуться нові міжорганізаційні відносини (у напрямку аутсорсинг, типових угод тощо). Поліпшені умови трансакцій, збільшені гнучкі вимоги ринку, дедалі більша кількість варіантів, так само, як і впровадження гнучких технологій виготовлення, формують стратегічну вигоду вертикальної інтеграції. Це ґрунтується насамперед на численних значних ефектах, які будуть віднесені, як наслідок названих змін, до загальної економії. Отже, постачання, виробництво і збут будуть інтегрованішими. Очевидним виразом цього розвитку є те, що інтеграційний обмін товарами росте швидше від валового внутрішнього продукту.

2. Розташування. У зв'язку з поділом праці в економіці змінюється її розташування. Підприємницька діяльність стає просторовіше розташованою, скорочуються цикли виробництва, розширюються зони обслуговування і сфери збуту. Статистичним виразом цих змін загалом буде збільшення середніх віддалей постачання і кількості поставок, а особливо, якщо в окремих галузях економіки буде прискорення «бідного» (без запасів) постачання. І це також ініціюватиме ефективність факторів розміщення, зокрема і розміщення промислових підприємств поблизу споживачів.

3. Структура часу. Тривають тенденції до скорочення виробничого циклу, окремі виробничі процеси прискорюються, особливо процеси виготовлення і транспортування. Зростають вимоги до надійності, термінів постачання як наслідки впровадження «бідного» «точно, своєчасно» постачання і дистрибуції. Нові часові обмеження факторами використання - скорочення часу праці і часу управління, часові заборони їзди і розвантаження, обмежений час розподілу тощо - ускладнюють логістику, обмежуючи наявність необхідних ресурсів для діяльності окремих логістичних галузей.

Водночас треба керуватись положеннями, які стосуються загальносвітових мегатрендів, а відтак, слугують певними орієнтирами формування макроекономічних систем (рис. 3.12).

Наведені тенденції розвитку дають змогу очікувати зростання значення логістики як в економіці загалом, так і в окремих галузях. Такі змінені завдання ідентифікуватимуть з погляду окремих підприємств, насамперед на підставі їх двоякої необхідності: по-перше, посиленої підтримки логістичного планування, керування та контролю і, по-друге, інтенсивнішої підприємницької співпраці. У результаті логістична співпраця приведе до нових функціональних об'єднань та інституцій, тобто нових логістичних систем вищого порядку агрегації. Прототипом цього процесу є також індивідуалізація розподілу товарів: за умови малих партій замовлення і транспортування вони відповідно повинні достачатись часто і надійно та виконуватись ексклюзивною дистрибуцією окремими оферентами. Вирішення цих проблем стоїть як перед багатьма підприємствами, так і їх конкурентами (через однаковість їх дистрибуторських завдань) та стосується вибору логістичної концепції розподілу товарів, наприклад, зі спільними виробничими таУчи дистрибуційними центрами, спільними транзитними пунктами, консолідованим плануванням транспортування, плануванням поїздок тощо.

Мегатренди та їхній вплив на логістичну стратегію підприємства

логістика агрегація мегатренд

Першочерговим для інституціональної розбудови логістики підприємств є розв'язання інформаційних проблем через стандартизацію даних і нормування.

Прикладом цих зусиль є роботи у сфері діяльності «формуляр/обмін даних» об'єднання німецької автомобільної промисловості, чия рекомендація 4906 встановлює автоматичний обмін даними, регулює їх між постачальниками і автомобільною промисловістю [45, с. 712]. Аналогічні роботи в Європі проходять під назвою проекту «ODETTE». Для побудови спільних логістичних служб необхідні системи послуг і розрахунків, які дають змогу моделювати змінні мережі замовлень і розраховувати послуги. Звідси випливає, що впровадження логістичної концепції в інституціональному аспекті визначатиметься передусім внеском інформатики, існуванням транспортної і комунікаційної інфраструктури.

Размещено на Allbest.ru