Теорія ризику

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теорія ризику



1. Поняття про ризик. Джерела та чинники

ризик здоров'я людина фахівець

У широкому значенні слова, ризик - це можливість постраждати від якої-небудь небезпеки. Коли йдеться про здоров'я, то під ризиком розуміється можливість виникнення шкідливих ефектів для здоров'я цієї людини або групи людей за наявності якої-небудь небезпеки.

Виключно важливе місце в забезпеченні і збереженні здоров'я займає нині виявлення джерел і чинників ризику, а також умов, сприяючих їх виникненню. Класифікація основних джерел ризику для здоров'я людини, а також додаткові чинники, що впливають на рівні ризиків приведені на рис. 5.1.

Чинники ризику - це чинники, які підвищують вірогідність виникнення різних порушень здоров'я, зокрема розвитку захворювань. До них можуть відноситися чинники виробничого, природного і соціального середовища, чинники способу життя людей, індивідуальні особливості організму і спадкові чинники. Так, виробниче середовище є джерелом ряду шкідливих чинників: хімічних речовин, електромагнітних полів, ультрафіолетового випромінювання, радіації, шуму, вібрації та ін. Сфера поведінки людини також містить значущі чинники ризику, що формують добровільний ризик. На нього йдуть курці, наркомани, водії, що виїзджають на трасу в нетверезому стані, люди, які нехтують ременями безпеки при їзді на автомобілі. Добровільний ризик - свідоме піддання себе небезпеці при повному її усвідомленні і необгрунтованій нею зневазі. Чинники ризику, ті, що містяться в природному середовищі - це несприятливі кліматичні і погодні явища, збудники інфекцій.

Поняття ризик частенько зв'язують з поняттям небезпеки. Під небезпекою слід розуміти наявність чинника, що має потенційну здатність викликати шкідливий ефект в живому організмі або довкіллі. Оцінка небезпеки шкідливих речовин дуже важлива. В реальних умовах виробництва розрізняють 4 класи небезпечних речовин: 1 - надзвичайно небезпечні, 2 - високонебезпечні, 3 - помірно небезпечні і 4 - малонебезпечні.

2. Кількісна міра ризику

Кількісна міра ризику - рівень ризику, R, визначається як відношення кількості подій, n, з несприятливими результатами, які вже здійснилися до максимально можливого їх числа, N, за певний період часу:

Рисунок 5.1. Структура формування ризиків для здоров'я людини

Наприклад, травматизм із смертельним результатом, пов'язаний з транспортом, склав по Україні в 1999 р. n = 6469 чоловік, населення України в 1999 р. складало N = 49,8 млн. чоловік, тоді рівень ризику травматизму із смертельним результатом від транспорту складе на одного мешканця України в рік величину:

/

Якщо чинник ризику діє протягом часу t, а статистичні дані отримані за часовий період T, то рівень ризику по відношенню до цього чинника ризику визначається виразом:

У загальному випадку, реальний рівень ризику несприятливої події для людини залежить від безлічі чинників: статі, віку, роду діяльності людини, місця її проживання, способу життя, звичок, часу і так далі. Таблиця 5.1 показує рівні ризиків для різних видів професійної діяльності. У таблиці 5.2 приведені рівні ризиків, викликані різними мимовільними чинниками.

Для попередження травматизму, пов'язаного з певними видами діяльності, важливо вміти прогнозувати можливі рівні ризику на тому або іншому підприємстві, в певній віковій групі, в певні періоди часу і так далі. Залежно від рівня ризику усі види діяльності людини можна розділити на 4 категорії: безпечні, відносно безпечні, небезпечні і особливо небезпечні (таблиця 5.3).

3. Класифікація ризиків

Індивідуальний ризик - це вірогідність небажаних наслідків певного виду, певних небезпек, що виникають при реалізації, в конкретній точці простору для конкретного індивіда. Кожна людина майже усе життя піддається в різних ситуаціях певному ризику. Нижче приведені деякі значення ризику смертності для людини впродовж року, викликані різними чинниками (таблиці 5.1, 5.2).

Соціальний ризик - це залежність частоти виникнення небажаних подій, що полягають в поразці певного числа людей, що піддаються діям певного виду при реалізації небезпеки, від цього числа людей. Іншими словами це співвідношення між кількістю людей, які можуть загинути (постраждати) при одній аварії, і вірогідності такої аварії. Соціальний ризик дозволяє судити про масштаби небажаних наслідків, оскільки 5 небажаних наслідків можуть статися в п'яти подіях, але також і в 1, 2,3,4 подіях.



Таблиця 5.1. Ризик смертельних результатів для різних видів професійної і непрофесійної діяльності (на людину в годину). За даними США, Великобританії, України.

Вид діяльності	Рівень ризику
Робітники вуглекоксувальних підприємств	0,0000005-0,000005
Робота, пов'язана з процесом вулканізації	0,0000005-0,000005
Робітники вугільних шахт	0,00000025 - 0,0000006
Будівельні робітники	0,00000025 - 0,0000006
Робітники гончарного і керамічного виробництва	0,00000025 - 0,0000006
Робітники паперової, харчової, друкарської промисловості	0,000000050 - 0,00000005
Робітники швацької і взуттєвої промисловості	0,000000050 - 0,00000005
Робітники оброблювальної промисловості в цілому	0,00000004 - 0,00000006
Робітники усієї промисловості	0,00000012
Непромислові професії: Працівники торгівлі	0,000000035
Працівники сфери обслуговування	0,00000005
Роботи сільського господарства	0,00000006
Пожежник	0,0000001
Поліцейський	0,00000015
Водій - професіонал	0,0000003
Верхолаз	0,0000032
Тракторист	0,0000042
Екіпаж цивільного літака	0,00000021 - 0,000001
Екіпаж військового літака	0,000012

Фоновий (природний ризик) - ризик, існуючий в якій-небудь системі людина-техніка-середовище існування (ЧТС). Будь-який ризик будь-якої системи ЧТС не може бути менше відповідного фонового ризику. Фоновий ризик може бути: світовий, національний, регіональний, місцевий, об'єктовий.

Гранично - допустимий ризик - ризик, який не повинен перевищуватися незалежно від отримуваних економічних і соціальних переваг. Гранично - допустимий рівень обмежує сукупний ризик для індивідуума від усієї діяльності в цілому (але не ризик, обумовлений окремими видами його діяльності).

Таблиця 5.2. Ризик смерті на 1 людину в рік, викликаний невиробничими чинниками (дані США і України).

Джерело небезпеки	Рівень ризику
Куріння (пачка в день)	0,006
Рак (усі види)	0,0028
Алкоголь	0,00052
Транспорт	0,000130
Вбивства і навмисні ушкодження	0,000125
Забруднення атмосфери	0,00011
Фонова радіація (на рівні моря, без урахування радону)	0,00002
Вогнепальна зброя	0,00001

Таблиця 5.3. Класифікація умов безпеки діяльності.

Категорія	Умови діяльності	Діапазон ризику смерті (на людину в рік)
I	Безпечні (швацька, взуттєва, текстильна, паперова, друкарська, харчова і лісова галузі промисловості)	<0,0001
II	Відносно безпечні (металургійна, суднобудівельна, вуглевидобувна, чавуноливарна промисловість, гончарне і керамічне виробництво, уся промисловість в середньому, цивільна авіація)	0,0001 - 0,001
III	Небезпечні (вуглекоксування і вулканізація, екіпажі риболовельних траулерів, будівельні робітники, верхолази, трактористи)	0,001 - 0,01
IV	Особливо небезпечні (льотчики-випробувачі, екіпажи військових вертольотів)	>0,01

Прийнятний ризик - ризик, який є прийнятним для суспільства або регулюючого органу. Він має бути настільки малим, наскільки це можливо по економічних, технічних, соціальних і іншим можливостях.

Ризик для екосистем характеризується в цілому у відсотковому вираженні чисельності біологічних видів екосистеми, на які може впливати шкідлива дія.

В разі виробничих аварій, пожеж, в цілях порятунку людей, постраждалих від аварій пожеж, людині доводиться йти на мотивований або обгрунтований ризик. Обгрунтованість такого ризику визначається необхідністю надання допомоги постраждалим людям, бажанням врятувати від руйнування дороге устаткування або спорудження підприємств.

Небажання працівників на виробництві, людей в побуті керуватися діючими вимогами безпеки, не використання засобів індивідуального захисту і тому подібне може сформувати необгрунтований або невмотивований ризик, що призводить до травм та аварій, що формує передумови.

4. Концепція прийнятного ризику

Концепція прийнятного ризику витікає з аксіоми про те, що на цьому рівні розвитку цивілізації ні в одному виді діяльності не можна забезпечити абсолютної безпеки. Вимога абсолютної безпеки будь-якої діяльності може спричинити украй великі витрати фінансових і матеріальних ресурсів, внаслідок чого знижуватиметься безпека людей в інших видах діяльності. Тому у сучасному світі концепція абсолютної безпеки поступилася місцем концепції прийнятного (допустимого) ризику, суть якої - в прагненні до такої безпеки, яку приймає суспільство в даний момент часу.

Прийнятний ризик поєднує в собі технічні, економічні, соціальні і політичні аспекти і представляє деякий компроміс між рівнем безпеки і можливостям його досягнення. Необхідно відмітити, що рівень прийнятного ризику не є незмінним. Так, наприклад, ризик смерті від усіх нещасних випадків в США знизився з 7,93·10^-4 (у 1928 р.) до 5,62·10^-4 (у 1972 р.) на людину в рік, або на 30 %, що спричинило зниження рівня допустимого ризику.

У деяких країнах, наприклад в Голландії, прийнятні риски встановлені в законодавчому порядку. Так, в Нідерландах прийнятний ризик складає 10^-8 в рік, а гранично-допустимий ризик смерті від небезпек в техносфері прийнятий рівним 10^-6, іншими словами, вірогідність загибелі людини впродовж року не повинна перевищувати одного шансу з мільйона. Максимально прийнятним ризиком для екосистем вважається той, при якому може постраждати 5% видів біогеоценозу.

5. Методи визначення ризику

Нині оцінка ризику є єдиним аналітичним інструментом, що дозволяє визначити чинники ризику для здоров'я людини, їх співвідношення, і на цій основі обкреслити пріоритети діяльності по мінімізації ризику.

Проте на практиці вимір ризику є досить складною проблемою. Існують чотири різні підходи до виміру ризику.

Перший - інженерний. Він спирається на статистику поломок, аварій, на імовірнісний аналіз безпеки: побудова і розрахунок дерев відмов і дерев подій. За допомогою перших передбачають, у що може розвинутись та або інша відмова техніки, а дерева подій допомагають прослідкувати усі причини, які здатні викликати якесь небажане явище. Після побудови дерев розраховується вірогідність реалізації кожної гілки, а потім - загальна вірогідність аварій на об'єкті.

Другий підхід - модельний, полягає в побудові моделей дії шкідливих і небезпечних чинників на людину і довкілля. Ці моделі можуть описувати як наслідки звичайної роботи підприємств, так і збиток від аварій на них.

Третій підхід, експертний - вірогідність різних подій, зв'язки між ними і наслідки аварій визначають не обчисленнями, а опитуванням досвідчених експертів.

Четвертий підхід, соціологічний, - досліджується відношення населення до різних видів ризику, наприклад, за допомогою соціологічних опитувань.



6. Суб'єктивне сприйняття ризику не фахівцем

У експертів уявлення про ризик від якої-небудь технології однозначно пов'язане із смертністю від неї, у населення ж такого зв'язку немає. Наприклад, при опитуванні міри ризику різних технологій населення США поставило атомну енергетику на перше місце, хоча смертність від неї за оцінками тих же людей стояла на одному з останніх місць. На суб'єктивне сприйняття ризику впливає безліч чинників.

Значущість наслідків. При оцінці ризику важливу роль грає те, які потреби людини будуть задоволені за допомогою цієї технології у разі сприятливого результату і чим загрожує йому несприятливий результат.

Розподіл загрози в часі. Люди відносяться терпиміше до частих аварій, чим до рідкісних катастроф з великим числом жертв, навіть за ситуації, коли він може зробити якісь заходи для запобігання негативним наслідкам, коли багато що залежить від його особистих дій, а не тільки від збігу зовнішніх обставин.

Добровільність. Люди можуть примиритися з ризиком в тисячу разів більшим, якщо він прийнятий ними добровільно, а не нав'язаний з зовні.

Новизна. Суспільство проявляє більщу терпимість до старих, добре відомих технологій, ніж до нових, про які воно мало що знає.

Ці і багато інших особливостей людської психології необхідно враховувати при ухваленні рішень, що стосуються ризику.

7. Управління ризиками

Аналіз ризику, обумовленого наявністю джерела шкідливої дії, складається з етапу оцінки ризику, що супроводжується дослідженнями, і етапу управління ризиком.

Оцінка ризику - це аналіз походження (виникнення) і масштабу ризику в конкретній ситуації.

Управління ризиком - це аналіз ризикової ситуації, розробка і обгрунтування управлінського рішення, нерідко у формі правового акту, спрямованого на мінімізацію ризику. На етапі управління ризиком аналізують різні альтернативи і вибирають найбільш відповідні управлінню дії. З метою ухвалення остаточного рішення результати оцінки ризику розглядаються з урахуванням інженерних, економічних і політехнічних аспектів.

Модель оцінки ризику включає чотири етапи:

1. Ідентифікація, або розпізнавання небезпеки, коли визначається, чи випадково який-небудь агент ризику асоціюється з певним впливом на здоров'я, і оцінюються кількісні характеристики джерел шкідливих дій.

2. Оцінка дії. Визначається експозиція, що характеризує тривалість, частоту і величину дії, до якої схильні або можуть бути схильні індивідууми або популяція у присутності агента ризику. Потім розраховується доза, тобто кількість речовин, що поступило в організм.

3. Оцінка "доза-ефект" дає кількісні дані про зміни в середовищі, в організмі людини або популяції під впливом певної кількості агента ризику, тобто описує взаємини між дією або отриманою дозою агента і величиной негативного впливу на здоров'я.

4. Характеристика ризику полягає у взаємному стикуванні і зіставленні даних, отриманих на попередніх стадіях, з метою остаточної оцінки ризику.

Завершальна фаза моделі оцінки ризику одночасно є першою ланкою управління ним.

Зразкова послідовність оцінки ризику :

· Первинна ідентифікація небезпеки;

· Опис джерела небезпеки і пов'язаного з ним збитку;

· Статичні оцінки і імовірнісний аналіз ризику.

Управління ризиками використовує інформацію про ідентифікацію небезпеки і оцінку ризиків разом з інформацією про технічні ресурси, соціальні, економічні і політичні величини, в цілях здійснення контролю, вибору або ухвалення рішення про заходи, що дозволяють зменшити або прибрати ризик. Управління ризиками включає цілеспрямоване проведення заходів щодо зниження індивідуальних, групових, популяційних ризиків на основі аналізу ризиків, вибору пріоритетів і економічного обгрунтування заходів при максимально широкому порівнянні їх варіантів. В результаті здійснюється проектування і реалізація політики і стратегії в сферах, безпосередньо пов'язаних з охороною здоров'я населення.

Основна частина управління ризиком полягає у визначенні шляхів зменшення ризику при заданих обмеженнях на ресурси і час.

Модель управління ризиком також складається з чотирьох елементів (етапів)

Перший етап пов'язаний з характеристикою ризику. Проводиться порівняльна характеристика ризиків з метою встановлення пріоритетів. На завершуючій фазі оцінки ризику встановлюється ступінь небезпеки (шкідливості).

Другий етап - визначення прийнятності ризику. Ризик зіставляється з рядом соціально-економічних чинників: вигода від господарської діяльності; втрати від діяльності; наявність і можливості регулюючих заходів, з метою зменшення негативного впливу на середовище і здоров'я людини.

Процес порівняння спирається на метод - витрати - вигоди. У зіставленні не ризикових чинників з ризиковими проявляється суть процесу управління ризиком.

Можливі три варіанти рішень, що приймаються, :

· Ризик прийнятний повністю;

· Ризик прийнятний частково;

· Ризик неприйнятний повністю.

Нині рівень межі ризику, яким нехтують, встановлюється як 1% від максимально допустимого.

Третій етап - визначення пропорції контролю - полягає у виборі однієї з типових мір, сприяючих зменшенню або усуненню ризику.

Четвертий етап - ухвалення регулюючого рішення - визначення нормативних актів, відповідних реалізації тієї типової міри, яка була встановлена на попередній стадії. Цей елемент, завершуючи процес управління ризиком, одночасно пов'язує усі його стадії в єдиний процес ухвалення рішень. Взаємність оцінки ризику і оправляння ризиком приведена на рис. 5.2.

Регулювання ризиків включає заходи різного характеру: технологічний, організаційний, економічний, пропагандистський, рекламний і тому подібне. Наприклад, за наявності екологічного ризику, виробництво, що поставляє в середовище шкідливий агент може бути просто закрите, якщо його негативний вплив великий, а нагода модернізації виявляється технічно і економічно безперспективною. Інші методи - це зміна технологічної карти виробництва, впровадження замкнутих технологічних циклів, що забезпечують безвідходне виробництво, організація економічно вигідної переробки відходів, зміна складу початкової сировини т.п. Іноді вимагається доповнити технологічний процес операцією уловлювання, осадження, абсорбування відходів і побічних продуктів виробництва з тим, щоб нейтралізувати вплив шкідливих агентів на організм.

Рисунок 5.2. Схема оцінки і управління ризиками.



Засоби регулювання ризиками можуть бути зосереджені на створенні умов, при яких людина не потрапить в небезпечну зону, захищена від дії небезпечного агента захисним одягом, екраном, респіратором, здатна довго виконувати певні правила поведінки, перебування в небезпечній зоні для виконання в ній тих або інших дій.

Правове регулювання є рушійною силою управління ризиками, встановлюючи адміністративну, фінансову навіть карну відповідальність за дії, що призводять до збільшення популяційних ризиків. Зокрема, у ряді країн ЄЕС, діяльність фірм, спрямована на зниження екологічних ризиків, поліпшення екологічної чистоти виробництва, кінцевої продукції, всіляко заохочується, причому засоби і об'єми заохочення закріплені відповідними нормативними актами: передбачається зниження ПДВ і податків з продажів, зниження відсоткової ставки з наданих кредитів, пільги при розміщенні реклами в державних ЗМІ і так далі.

Інформаційне регулювання є найважливішою і необхіднішою складовою частиною системи управління ризиками, оскільки адекватна інформація дозволяє визначити джерело і величину небезпеки, намітити напрям, в якому слід здійснювати необхідні дії. Моніторинг є найважливішим джерелом інформації, на підставі якої здійснюється управління ризиками. Головним завданням моніторингу є отримання відповідної домовленості і об'єктивної інформації, системний аналіз і оцінка отриманої інформації і підготовка умов для вироблення пропозицій з усіх питань забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення.

Економічним методом регулювання ризиків є система страхування ризиків різних видів діяльності від можливих небезпек.



8. Ризик для здоров'я і стан довкілля

По даним ВОЗ, стан здоров'я людей на 20-25% визначається станом довкілля. Ризик для здоров'я людини, пов'язаний із забрудненням довкілля, виникає за наступних необхідних і достатніх умов:

· Наявність джерела ризику (наприклад, токсична речовина в грунті, у воді, в повітрі, в їжі та ін.);

· Джерело ризику, що знаходиться в довкіллі, характеризується шкідливою для людини концентрацією або інтенсивністю;

· Присутність людини, що контактує з джерелом ризику і є сприйнятливою до його впливу;

· Наявність шляхів передачі шкідливого впливу від джерела ризику до організму людини.

Хімічні речовини, що потрапляють в значних концентраціях в повітря, воду і грунт при роботі промислових підприємств, вносять значний вклад до розвитку захворювань людей, у тому числі і канцерогенних.

Аналіз ризиків в цьому випадку допомагає вирішувати наступні завдання, наприклад:

· Визначити проблеми довкілля і здоров'я, пов'язані з різними активностями і речовинами;

· Порівняти нові технології або ефективність різних методів управління, наприклад, різні шляхи зменшення викидів для зниження ризиків;

· Вибрати положення потенційно небезпечних виробництв.

Як кількісні міри ризиків, пов'язаних із забрудненням довкілля, використовують індивідуальний ризик і популяційний ризик.

Індивідуальний коефіцієнт ризику R, характеризує вірогідність додаткових випадків захворювань або летального результату для людини в продовж життя при деякому стандартному збільшенні і концентрації, потужності або експозиції агента ризику на певне число одиниць.

Популяційний ризик зазвичай визначається як очікуване додаткове число захворювань або летальних результатів за один рік серед населення цієї території.

Довічний ризик для здоров'я, пов'язаний з дією конкретного агента ризику підраховується за формулою:

де R - ризик індивіда впродовж життя захворіти визначеним захворюванням, пов'язаним з дією агента ризику;

Fi (мг/кг/день) - 1 - чинник потенціалу, що характеризує вірогідність розвитку захворювання при дії певного агента ризику, що потрапляє в організм людини i-м шляхом;

а =(t/70) - коефіцієнт, що відбиває час, протягом якого індивідуум піддається дії агента ризику (тут t - час дії в роках, а коефіцієнт 70 - характеризує середню тривалість життя людини, рівну 70 рокам);

Di (мг/кг/день) - денна доза агента ризику ( з розрахунку на 1 кг ваги), що потрапляє в організм людини i-м шляхом.



Контрольні питання

1. Що таке ризик?

2. Назвіть основні джерела ризику для людини.

3. Що таке чинник ризику? Перерахуйте основні чинники ризику для людини.

4. Що таке небезпека? Які класи небезпечних речовин Ви знаєте?

5. Як визначається кількісна міра ризику?

6. Від чого залежить рівень ризику для конкретної людини?

7. Які існують підходи до зміни ризику на практиці?

8. Які основні завдання вирішує оцінка ризиків?

9. Які основні елементи включає управління ризиками?

10. За яких умов виникає ризик для здоров'я людини, пов'язаний із забрудненням довкілля?

11. Які методи регулювання ризиків Ви знаєта?

12. Що таке індивідуальний ризик?

13. Що таке популяційний ризик?

14. Що таке фоновий ризик?

15. Як Ви розумієте поняття "Обгрунтований ризик" і "необхідний ризик"?

Размещено на Allbest.ru

...