Організація системи контролінгу в підприємстві для запобігання кризам

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація системи контролінгу в підприємстві для запобігання кризам

В якості системи спостереження за діяльністю підприємства в усій її багатоаспектності виділяється нова наукова дисципліна - контролінг. Як зазначає професор Івашкевич В.Б., "одним з новітніх напрямків теорії і практики обліку, контролю і аналізу господарської діяльності підприємства за кордоном є контролінг".

Контролінг, на відміну від функціональних дисциплін, є синтетичною дисципліною, яка базується на обліку, плануванні, аналізі та теорії управління. Цю науку можна розглядати як одну з концепцій конструктивного управління.

Під конструктивним управлінням ми розуміємо систему, для управління на базі бухгалтерського обліку планування і аналізу.

Роль управління в системі контролінгу полягає в координації елементів, які входять в систему контролінгу - планування, обліку, аналізу,.

Під терміном "контролінг" в зарубіжній літературі розуміють спеціально сконструйовану на основі інтеграції традиційних методів обліку і аналізу, нормування, планування, прийняття рішень, контролю та управління в їх єдності систему, яка забезпечує отримання, обробку та узагальнення інформації про діяльність підприємства. Така система разом з вирішенням оперативних завдань, орієнтується і на стратегічні досягнення. Завдання контролінгу значно більші за обсягом від завдань управлінського обліку, який входить у систему контролінгу в якості однієї зі складових. Іноді робиться посилання на те, що контролінг у ФРН рівнозначний управлінському обліку в США, Великобританії та інших країнах. В дійсності це не так. Зокрема, в німецьких підприємствах виділяється фінансовий облік (Finаnzbисhhаltипg), виробничий (Веtriеbsаbrесhпипg) та контролінг (СопtrоШпg). Під контролінгом слід розуміти концепцію ефективного управління корпорацією і забезпечення її довгострокового існування 2. Концепція контролінгу передбачає розробку філософії поведінки підприємства, використання принципу прямого і зворотного зв'язку в біокібернетичному контурі регулювання, розробку енергетичного балансу, балансу оточуючого середовища, створення системи обліку витрат, активізацію нематеріальних факторів (комунікації, мотивація, стимулювання праці).

Контролінг можна визначити як систему перевірки того, наскільки успішно підприємство просувається до своєї мети. У випадку відхилень від мети приймаються коригуючі дії.

Метою контролінгу є підтримання ефективного функціонування підприємства. Мета визначається вищим керівництвом і може змінюватися в залежності від змін факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, в якому функціонує підприємство. Метою може бути висока якість продукції, завоювання частки та розширення ринку продажу, зниження витрат на виробництво, зниження цін, підвищення прибутку, незалежність від кредиторів.

Передумови формування і розвитку контролінгу як інформаційної системи були визначені історично. Тривалий час бухгалтерський облік був лише засобом реєстрації господарських операцій методом подвійного запису і складання фінансової звітності. Однак уже на початку двадцятого століття стало зрозуміло, що традиційний облік не в повній мірі задовольняє потреби управління в умовах загострення конкуренції, ускладнення технології й підприємства виробництва. Відзначаючи недоліки бухгалтерського обліку, вчені по-різному трактували його роль в управлінні і, зокрема, в управлінні витратами і результатами. Однак єдині були в тім, що бухгалтерський облік не може одночасно з інформаційною функцією володіти ще властивостями аналітичного і контрольного характеру.

У визначенні виробничого обліку, сформульованому проф. Стуковим С. А. у своїй фундаментальній праці "Система виробничого обліку і контролю", відстежуються основні елементи формованої концепції інформації і управління. Автор підкреслює наступне: "На додаток до бухгалтерського обліку, що головним чином задовольняє нестатку зовнішніх органів і органів загальнодержавної статистики... з'являється якісно новий вид обліку - виробничий облік, що в основному на базі бухгалтерського обліку повинний синтезувати елементи усіх видів господарського обліку, а також елементи економічного аналізу, що забезпечить можливість активного спостереження за величиною, напрямком, доцільністю й ефективністю витрат виробничих ресурсів" і далі "...виробничий облік - це якісно нове явище, результат синтезу ресурсо-контролюючої частини бухгалтерського обліку (при збереженні ведучої його ролі), оперативно-технічного, статистичного обліку і елементів економічного аналізу, і навіть прогнозування майбутніх господарських подій".

Наступний етап розвитку контролінгу пов'язаний насамперед з розробкою механізмів калькулювання перемінних витрат і обліку по центрах відповідальності. В результаті цього в системі бухгалтерського обліку була сформована окрема підсистема, що використовувала не тільки грошові виміри і була орієнтована не на потреби калькулювання продукції, а на прийняття поточних управлінських рішень.

У зв'язку зі швидкими змінами у навколишнім середовищі і необхідністю передбачення майбутнього відбувається посилення ролі стратегічного управління. Якщо до цього контролінг був орієнтований тільки на оперативне управління виробництвом, то тепер він реалізує і стратегічні цілі підприємства.

Система контролінгу - це принципово нова концепція інформації і управління, яку можна визначити як обліково-аналітичну систему, що реалізує синтез елементів обліку, аналізу, контролю, планування, що забезпечує як оперативне, так і стратегічне управління процесом досягнення цілей і результатів діяльності підприємства. Однак, якщо звернутися до теорії і практики німецьких підприємств, то можна відзначити, що найважливішою складовою частиною контролінгу є управлінський облік.

Виходячи з цього, слід зазначити, що система внутрішньогосподарського обліку відбиває всі ознаки обліково-аналітичної системи і може ідентифікуватися як система контролінгу.

Особливий імпульс до переосмислення проблем розробки концепції інформації і управління був зроблений із прийняттям указу про необхідність реформування системи обліку і статистики в Україні. А поява такого терміну як "управлінський облік" послужило початком дискусії про правомірність перенесення даної ідеї на наш національний ґрунт. У періодичній пресі з'являється ряд статей, у яких поряд з розглядом проблем можливості реалізації ідеї системи "контролінгу" дискутуються питання щодо правомірності розподілу бухгалтерського обліку на "управлінський" і "фінансовий".

Причини, що обумовили появу нової концепції інформації і управління, полягають в необхідності гарантованого існування підприємства і пристосування її до розвитку ринків і зовнішнього середовища. Вирішення цих проблем пов'язане зі створенням і одержанням інформації, що сигналізує про зміни і розвиток.

На сучасному етапі розвитку економіки, особливо для забезпечення життєдіяльності підприємств в кризових умовах, необхідною є здатність до перетворень. Тому зараз акцент в управлінні переміщається із задач контрольного характеру на задачі аналізу, оцінки діяльності, розробки стратегії розвитку та її реалізації, моделювання господарської діяльності, маркетингу.

Сучасний стан ринку передбачає постійне ускладнення орієнтації підприємства, що веде не просто до зростання ролі управління ним, а й до якісних змін в усій структурі і методах управління. В цих жорстких умовах перед керівниками все частіше постає завдання недопущення банкрутства і запобігання кризової ситуації. При цьому контролінг являє собою систему забезпечення виживання підприємства на етапах оперативного і стратегічного управління. Функціонування даної системи забезпечується шляхом послідовної реалізації її концепції.

До сфери завдань контролінгу входить постановка цілей підприємства, збір і обробка інформації для прийняття управлінських рішень, здійснення визначених процедур контрольно-аналітичного характеру, а також, що найбільш важливо, реалізація перерахованого вище сприяє опрацюванню рекомендацій для прийняття управлінських рішень. Виходячи з цього, дамо визначення системі контролінгу:

Система контролінгу являє собою синтез елементів обліку, аналізу, контролю і планування, реалізація яких забезпечує опрацювання альтернативних підходів при здійсненні оперативного і стратегічного управління процесом досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності підприємства.

Окремою задачею контролінгу є правильна організація руху інформаційних потоків у підприємства з метою їхньої оптимізації, тобто одержання тільки тієї інформації, яка може бути корисною в прийнятті управлінських рішень.

Отже, координуючи, інтегруючи і направляючи діяльність усієї системи управління корпорацією на досягнення поставлених цілей, контролінг виконує функцію "керування управлінням", тобто є механізмом саморегулювання в підприємства, що забезпечує зворотний зв'язок у контурі управління. З огляду на вищесказане, визначимо ціль функціонування даної системи, яка полягає в забезпеченні прибутковості і ліквідності підприємства шляхом виявлення причинно-наслідкових зв'язків при зіставленні виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) і витрат, а також уживання заходів по регулюванню виниклих відхилень і оптимізації співвідношення "витрати - прибуток".

Ціль системи контролінгу визначає основні її функції. Виходячи з визначення системи контролінгу, суттю якого є інтеграція окремих елементів функцій управління (обліку, аналізу, контролю, планування), випливає, що даній системі притаманні такі функції:

інформаційна, яка виявляється у виробленні контролінгової інформації для управління. за допомогою трансформації даних (інформаційних потоків), що надходять у відділ контролінгу;

обліково-контрольна, яка використовується при зіставленні планових і фактичних величин для виміру й оцінки ступеня досягнення мети, установлення припустимих границь відхилень від заданих параметрів, інтерпретації причин відхилень і виробленню пропозицій для їхнього зменшення;

аналітична, суть якої виявляється у виробленні основних підконтрольних показників, що дозволяють оцінити ефективність роботи підприємства, у визначенні ступеня впливу різних факторів на величину кінцевого результату, у виробленні заходів щодо усунення і запобігання відхилень, що мають місце, у майбутньому, у розрахунку прибутковості і доцільності тієї чи іншої комерційної справи;

функція планування, ціль якої - координація окремих виробничих планів стосовно загального плану в рамках як короткострокового, так і довгострокового планування, складанню бюджету, виробленню планової і цільової інформації.

Виробляючи альтернативні варіанти в прийнятті управлінських рішень, контролінг підготовляє широкий спектр можливих шляхів реалізації намічених цілей з обґрунтуваннями і коментарями кожного.

Він надає інформацію, важливу для:

визначення стратегії і планування майбутніх процесів і результатів діяльності підприємства;

контролю за поточною діяльністю;

оптимізації витрат;

оцінки ефективності діяльності;

зниження суб'єктивності в процесі прийняття управлінських рішень. При цьому право вибору того чи іншого пропонованого варіанта залишається все-таки за керівником підприємства.

Отже, специфічна функція контролінгу, виявляється саме в тім, що, не беручи участь у самому процесі управління, він надає велику допомогу керівництву в самому прийнятті ефективних управлінських рішень, тобто, керує, не беручи участь в управлінні. Логіка міркувань призвела до того, що поряд з перерахованими функціями контролінгу їй ще притаманна коментуюча функція, що є специфічною функцією даної системи.

Визначення пріоритетності тієї чи іншої функції також не носить конкретного характеру. Розгляд аналітичної функції як пріоритетної порозумівається тим, що аналіз показників, виявлення причинно-наслідкових зв'язків є основою функціонування системи контролінгу. Іншими словами, серцем контролінгу є аналіз, однак без надходження кисню в організм, тобто необхідної інформації, весь механізм стоїть. Тому інформаційна функція, що забезпечує весь процес руху і розвитку системи контролінгу, носить споконвічний характер. Але варто пам'ятати, що незалежно від того, чи існує контролінг на підприємства (це може бути просто група співробітників, що займаються аналітичною роботою) чи ні - нагальні фінансові й господарські проблеми підприємства диктують необхідність "робити контролінг". Тому всі функції контролінгу набувають першорядного значення.

Однак. функції контролінгу необхідно розглядати з позицій функціонального управління. В цьому випадку відстежується залежність корисності функцій управління й причетність контролінгу до реалізації кожної функції.

Виходячи з вищесказаного, необхідно визнати, що контролінг є одним з основних елементів, які формують систему управління підприємством. При цьому сучасний менеджмент розділяє цілі підприємства на дві групи: оперативні (короткострокові) і стратегічні (довгострокові, перспективні).

Сутність оперативного контролінгу полягає у формуванні засобів і методів ефективного управління поточними цілями підприємства, що можуть бути визначені як прибутковість і ліквідність.

Сутність стратегічного контролінгу полягає в забезпеченні виживанні підприємства, його орієнтації на потенціал успіху, що може бути охарактеризований як шанси і ризики.

На практиці існує щільний взаємозв'язок між оперативним і стратегічним контролінгом.

Отже, і контролінг як система містить у собі два основних аспекти (підсистеми) - стратегічний і оперативний.

При стратегічній постановці питання завжди домінує проблема оперативного виконання, чи навпаки, - оперативні проблеми прибутковості можуть бути не побаченими при зневажанні стратегічною постановкою питання. Цей взаємозв'язок завжди носить фундаментальний характер.

Контролінг і стратегічний менеджмент

Постійні зміни в навколишнім середовищі диктують нові умови існування і забезпечення прибутку, отже, у результаті появи нових "вузьких місць", технологічних проривів тощо змінюються, пристосовуючись до цих умов, сам стиль управління й управлінські концепції.

Стратегічне планування - це одна з функцій управління, яка являє собою процес вибору цілей підприємства і шляхів їхнього досягнення; воно забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функції підприємства, мотивації і контролю орієнтовані на опрацювання стратегічних планів.

Порівняльна характеристика оперативного і стратегічного контролінгу

Оперативні методи і стратегічне планування були (після світової енергетичної кризи 1973 р.) доповнені стратегічними методами управління, що взаємно доповнили один одне. Відкритий стиль управління, що спирається на сучасну техніку, уможливив пошук нових перспектив, підсилив творчий підхід і відповідальність, мобілізував нематеріальні мотивуючі цілі корпорацій. контролінг управлінський стратегічний

Оперативні і стратегічні методи підсилюють вплив менеджменту на підтримку фінансової рівноваги й існування підприємства. Стратегічне управління підприємствами - це можливість моментального розпізнавання, на відміну від конкурентів, стратегічних "вузьких місць" економічного росту по іншу сторону тимчасового обрію і своєчасна розробка відповідних контрзаходів з управління.

Формування ефективних методів стратегічного й оперативного контролінгу для першого рівня управління на базі попереднього досвіду тривають 3 - 5 років. Рекомендується починати цю роботу заздалегідь, оскільки в критичні періоди часто відчувається дефіцит ліквідних засобів, часу, кваліфікованих працівників, що потім призводить до управлінських помилок.

Методи оперативного контролінгу служать контролеру (а в середніх підприємствах функції контролера виконують керівники підприємства, керівники фінансового відділу або відділу обліку) засобом активного управління прибутком, виявлення й усунення оперативних "вузьких місць" у сфері постачання, виробництва, реалізації й управління.

Контролінг служить надійним інструментом стратегічного управління як в частині стратегічного планування, так і в реалізації антикризових стратегій поруч зі SWЬT-аналізом та іншими методами дослідження стану підприємства, оточуючого середовища.

Отже, основне призначення контролінгу полягає в орієнтації системи управління підприємством на досягнення поставлених цілей. Контролінг при цьому є складною конструкцією, що поєднує в собі різні елементи функцій управління і, що використовує їх у рішенні задач оперативного і стратегічного характеру. Унаслідок цього контролінг забезпечує синтетичний, цілісний погляд на діяльність підприємства в минулому, сьогоденні і майбутньому, комплектний підхід до виявлення і рішення проблем, що встають перед корпорацією.

Говорячи про контролінг в цілому як про систему управління прибутком, не можна не згадати про витрати, віднесенні чи плановані у результаті здійснення господарської діяльності підприємства. За розміри витрат на підприємства несуть відповідальність менеджери різних рівнів управління (центрів відповідальності). Отже, основними об'єктами контролінгу є "витрати" і "центри відповідальності".

Витрати - саме невизначене слово в управлінні, що визначається сумою витрат, понесених корпорацією (господарюючим суб'єктом) у момент придбання товарів чи послуг. Воно вживається в безлічі різних значень. Слово (вартість, витрати) здобуває більш точне значення, коли воно супроводжується визначенням: прямі витрати; непрямі витрати тощо.

Класифікація витрат дуже важлива для розуміння того, як керувати витратами, і які вигоди вони за собою спричинять. Підстави для обліку витрат можуть бути наступні:

o необхідність виміру прибутку шляхом порівняння доходів з витратами;

o контроль відповідності витрат встановленим нормам (планам). Серед фахівців, що досліджують проблеми контролінгу, немає єдиної думки щодо класифікації витрат. Цікавий і найбільш обґрунтований підхід до класифікації витрат реалізує С. Ф. Голов. Він виділяє три напрямки класифікації, в основу яких покладений принцип: різні витрати для різних цілей. Унаслідок чого відбувається групування витрат по відповідним цілям:

1) оцінка запасів і визначення фінансових результатів;

2) прийняття рішень;

3) контроль виконання.

На це ж звернено увагу в роботі "Контролінг - як інструмент управління корпорацією" під редакцією Данилочкіної Н. Г. "Ціль класифікації витрат - виділити із загальної маси релевантну частину (частина, на яку можна вплинути в даний момент). Тому, спосіб класифікації буде залежати від конкретної задачі, що поставлена перед керівником. Отже. класифікація витрат повинна бути пов'язана зі специфікою конкретних задач".

Приймаючи в увагу вищевикладене. відзначимо, що служби управління і виробничих підрозділів мають потребу в самій різній інформації, згрупованої різним способом. Система класифікації інформації для нестатків оперативного управління ґрунтується на наступних принципах: класифікація витрат по категоріях; класифікація витрат по центрах відповідальності (структурних підрозділах підприємства).

Вищенаведена інформація свідчить про те, що різні категорії витрат існують не окремо один від одного, а тісно взаємопов'язані. Такого роду взаємозв'язки дозволяють згрупувати і систематизувати витрати таким чином, щоб це було зручно для визначення прибутку. В основу побудови даної інформаційної моделі покладені взаємозв'язки між різними класифікаціями витрат, визначені Рей Вандер Вілом і В. Палієм.

Класифікація витрат по категоріях припускає об'єднання витрат з обліком конкретного виробничого чи невиробничого призначення і місця. При цьому оперативність контролінгу забезпечується поділом витрат на постійні і змінні, а також на прямі і накладні (рис. 1):

Вирішення питань поділу повноважень і взаємин між менеджерами різних рівнів пов'язано з формуванням структури підприємства, що відбиває склад і взаємозв'язок його підрозділів. Слід зазначити, що жоден тип організаційної структури не є обов'язковим для тих чи інших підприємств на всіх етанах їхнього росту і розвитку. Проте, при цьому один принцип підприємства має універсальне значення: для забезпечення ефективності управління повноваження і відповідальність повинні бути чітко визначені і закріплені.

Центр відповідальності - це підрозділ підприємства, де відповідальною особою (менеджером) контролюється поява витрат, одержання прибутку, використання інвестованого прибутку.

Рис. 2 дає опис суті - внутрішнього змісту кожного центру відповідальності.

Значимість цього процесу обумовлена наступними причинами:

1. Необхідністю інформування відповідального менеджера, здатного реагувати на сформовану ситуацію і приймати конкретні рішення;

2. Необхідністю оцінки якості прийнятих рішень менеджерами центрів відповідальності, з боку вищого керівництва підприємства.

Рис. 1. Класифікація витрат за категоріями

Рис. 2. Класифікація центрів відповідальності підприємства

З вищевикладеного випливає, що менеджери центрів відповідальності здійснюють контроль стосовно підзвітних їм центрах, з одного боку, а з іншого боку, їхня діяльність також піддається контролю вищим керівництвом.

Виходячи з того, що за формування витрат відповідає кожен центр відповідальності, представляється можливим визначити види інформації з кожного елемента витрат у межах кожної зі сфер відповідальності. Для кожного складового елемента витрат, відповідальність за які несе конкретний менеджер, визначається нормативна (планова) величина витрат. По центрах відповідальності збираються і повідомляються зведення про фактичні витрати. Зіставлення нормативних (планових) і фактичних витрат дозволяє відповідальним менеджерам оперативно контролювати і планувати роботу своєї ділянці. Інформація про результати зіставлення для вищестоящих менеджерів може повною мірою характеризувати роботу даного центру відповідальності. Отже, управління бізнес-процесами в сучасних умовах потребує комплексного вирішення багатьох проблем, обумовлених як зовнішніми, так і внутрішніми факторами. До основних факторів слід віднести динамічність макроекономічної ситуації в Україні, посилення впливу на українську економіку процесів, що проходять у міжнародній фінансово-економічній сфері, кризові явища, загострення внутрішньої конкурентної ситуації, а також невизначеність у правовій сфері управління бізнесом.

У сучасних умовах одним з основних внутрішніх факторів невизначеності та ризику для бізнесменів є неповна інформація як про поточний стан, так і про перспективи власного бізнесу, що може призводити до кризових явищ в управлінні підприємством, а іноді й до його банкрутства.

Ці обставини потребують формування нових підходів до управління та інструментів їх впровадження, які:

дозволяють прояснити ускладнюючі проблеми підприємства;

надають своєчасно сигнали для прийняття заходів;

забезпечать інформаційну підтримку управління бізнес-процесами по встановленим цілям;

допоможуть "розшити" вузькі місця на підприємства чи в підприємства з орієнтацією на перспективу.

Зростають вимоги до системи інформаційної підтримки менеджменту: вона винна не тільки забезпечити керівництво інформацією про поточний стан страв, але й прогнозувати подальші події при чи тихнув інших змінах внутрішнього чи зовнішнього середовища.

За останні десятиріччя відбулись досить суттєві зміни в системі виробництва та управління. Для підприємств технічні проблеми перестали бути першочерговими порівняно з проблемами збуту продукції, фінансовими потоками та їх найбільш ефективним використанням, людськими ресурсами. Ефективність управління все в більшому ступені залежить від врахування швидких і непередбачуваних змін зовнішнього середовища, його непередбачуваних, кон'юнктури ринку i примх споживачів, з одного боку, та раціонального використання ресурсів підприємства - з іншого.

Усвідомлення необхідності змін у системах виробництва i управління відбулось у середині 80-х років, коли соціалістична система опинилась у кризовому стані. Серед економістів велись дискусії про шляхи виходу з кризи та підвищення ефективності виробництва. Це не могло не позначитись на дослідженнях з проблем бухгалтерського обліку, зокрема обліку ефективності виробництва.

Такі дослідження з'явились як реакція на запити системи управління та розуміння того, що роль обліку не обмежується збором інформації для складання звітності, а служить засобом управління господарською діяльністю. На жаль, вони носили чисто теоретичний характер, обмежуючись постановкою обліку ефективності виробництва взагалі і не були доведені до стадії практичних рекомендацій.

В окремих дослідженнях вказувалось на те, що ефективність господарської діяльності залежить від раціонального використання ресурсів, науково обґрунтованої політики підприємства, технологічних процесів, але система показників ефективності виробництва, ефективності використання ресурсів і процесу господарської діяльності недостатньо розроблена. Управління процесом інтенсифікації виробництва пов'язувалось із станом бухгалтерського обліку, системою аналітичного і синтетичного обліку внутрівиробничих резервів. Разом з тим вказувалось, що інтенсифікація економіки являє собою комплекс технологічних та організаційних процесів і вони вимагають управління. Таким чином, інтенсифікація виробництва є об'єктом управління.

У самостійній постановці і вирішенні перебуває питання про те, в яких за розмірами підприємствах більш доцільно організовувати оперативний контролінг.

Приймаючи до уваги те, що його організація в підприємствах України - явище достатньо нове і практично не випробуване в роботі, можна визначити границі застосування елементів цієї системи.

Так, створення самостійної системи контролінгу необхідно орієнтувати на середні і великі підприємства зі складною внутрішньою організаційною структурою. При цьому контролінг якнайкраще визначає кон'юнктуру і ступінь вигідності, а також дозволяє врахувати результати аналізу в управлінні корпорацією. В невеликих же підприємствах доцільне функціонування контролінгу за допомогою інтегрованої системи обліку, при цьому спеціальної служби і посади контролера не передбачається, а його функції може виконувати головний бухгалтер чи спеціально уповноважений співробітник підприємства.

Адаптація закордонного досвіду функціонування системи контролінгу до економіки нашої держави повинна проходити поступово. Це пов'язано з необхідністю врахування різного роду особливостей господарювання на кожному етапі розвитку економіки України в умовах ринку.

Па початковому етапі в більшості підприємств важливе місце займають питання виживання, необхідність збереження кваліфікованих фахівців, забезпечення їм прийнятної зарплати. В цих умовах повинен функціонувати так званий спрощений варіант контролінгу, заснований на принципі максимального завантаження виробничих потужностей виробництвом беззбиткової продукції при забезпеченні її збуту й оплати. Збір і обробка контролінгової інформації при цьому може здійснюватися одним працівником (контролером-аналітиком). При цьому рамки використання методів обробки обліково-економічної інформації можуть бути необмеженими - починаючи від традиційних і закінчуючи розробкою власних специфічних методик, які формують склад і структуру інформації, зручної і необхідної для використання конкретними користувачами.

На наступних етапах організації контролінгу можливе використання більш складних у методологічному плані варіантів контролінгу, заснованих на виборі однієї з багатьох альтернатив завантаження потужностей, застосування різних систем знижок для забезпечення ефективного збуту продукції тощо. Зрозуміло, що розширення виробничих потужностей припускає і збільшення обсягу контролінгової інформації, з яким одному працівнику впоратися неможливо. В зв'язку із цим введення в штат служби контролінгу нових працівників буде виправданим рішенням.

А між тим, проблема контролю за ефективністю господарювання набрала актуальності саме тепер, коли в економічній сфері намічаються деякі ознаки стабілізації після світової фінансово-економічної кризи 2008-2009 рр.

Вивчення міжнародного досвіду країн зі сформованою ринковою економікою і функціонуючих за міжнародними стандартами і нормам. призводить до роздумів про ступінь відображення контролінгу в системі міжнародних норм і стандартів як однієї з передумов створення такої системи управління в підприємствах України. Основою її організації є використання в обліку ряду положень, характерних для регульованої ринкової економіки, що створюють можливість одержання облікової інформації, на основі якої приймаються тактичні і стратегічні управлінські рішення.

Особливість вивчення полягає в тому, що міжнародними нормативами не визначається такий термін як "контролінг". У них мова йде про управлінський облік як про "процес установлення, виміру, збору, аналізу, підготовки, інтерпретації і повідомлення інформації (одночасно фінансової й операційної), використовуваної керівництвом для того, щоб планувати, оцінювати і контролювати в рамках підприємства й упевнитися у використанні й обліку їхніх ресурсів".

Для управління ефективністю використовуються дані бухгалтерського обліку1.

Отже, і в системі контролінгу центральне місце належить бухгалтерському обліку, який формує базу даних, визначаючи зміст, відбір та оцінку даних, комплекс економічних показників, що характеризують кількісний та якісний рівень управління. Для цього потрібно:

1) визначити відповідальну особу за формування та розвиток бази даних: встановити технічні засоби збору, обробки. зберігання та передачі інформації;

2) розробити бланки різних форм. на яких фіксується інформація; організувати навчання персоналу щодо розуміння та користування базою даних

Така інформаційна база є вихідним пунктом планування. Розроблені, норми, нормативи, стандарти, базові показники ефективності використання ресурсів служать для прогнозу розвитку підприємства та отримання прибутку або досягнення тієї мети, яку ставить перед собою адміністрація.

Планування показників обов'язково проводиться за таким переліком, який може забезпечити збір даних та їх обробку, що не виключає можливості та доцільності доповнення даних бухгалтерського обліку даними оперативного та статистичного обліку. Контролінг є компонентом управління, забезпечує його інформацією для координації, підприємства і регулювання об'єктів. Функції підприємства, координації та регулювання близькі за семантичним значенням і означають спрямованість дій суб'єкту управління на визначену мету використання об'єктів. Ця функція посилюється в залежності від масштабу підприємства, ринку збуту, асортименту продукції. швидкості змін внутрішнього та зовнішнього середовища. Інформація бухгалтерського обліку використовується в системі управління для прийняття рішень. Ефективність управлінських рішень залежить від якості облікової та інших видів інформації. Недостовірна і недостатня інформація призводить до неякісних, помилкових рішень. Управлінський апарат бере участь у розробці планів, підприємства і регулюванні діяльності, вимірюванні результатів та оцінці відхилень від запланованих даних у специфічній формі - прийнятті рішень щодо збуту, виробництва, постачання та оцінки показників, які характеризують поліпшення господарської діяльності.

Слід зауважити важливість узгодження елементу планування і обліку. Проте, треба розрізняти облік і контролінг (табл.):

Характеристика властивостей обліку і контролінгу

Система бухгалтерського обліку має формалізований характер і визначається в законодавчому порядку. Ступінь свободи в обліку дуже низький, а в контролінгу - високий. Таким чином, облік є консервативним елементом, а контролінг - прогресивним. Консерватизм обліку полягає в його меті - складання фінансової звітності на підставі встановлених процедур збору і обробки даних. Для забезпечення інформації для контролінгу система обліку повинна модифікуватись в такому напрямку, щоб в одному потоці зібраних даних отримати інформацію як для складання звітності, так і для задоволення різних потреб управління.

Завдання контролінгу для непідготовленого спеціаліста з бухгалтерського обліку, а також для переважного числа управлінців незрозуміла, тому необхідно розглянути генезис цього напрямку економічної діяльності.

Принципового значення набуває питання практичного застосування системи контролінгу в підприємствах України. Перш за все постає питання які підприємства готові застосувати його методологію в ближчій перспективні. Вважаємо, що найбільш підготовленими є великі підприємства з чисельністю працюючих понад 1000 осіб. Це пояснюється складністю структури управлінського апарату і виробничого процесу в таких підприємствах, великою кількістю факторів, що впливають на кінцеву мету підприємства, складністю комунікаційних зв'язків, необхідністю відстеження показників ефективності роботи всередині підприємства та за її межами та іншими обставинами. В них більш високий фаховий рівень працівників управління, досить сильні комунікаційні зв'язки між окремими службами, розвинена система бухгалтерського обліку. В цих підприємствах доцільно створювати спеціалізовані служби контролінгу.

Другою групою господарюючих суб'єктів, де є умови впровадження контролінгу, є різного роду об'єднання (концерни, асоціації, консорціуми, групи об'єднаних підприємств, спілки, міжнародні підприємства тощо). Мета окремих підприємств може не співпадати із загальною метою об'єднань, тому контролінг сприяє консолідації сил усіх учасників об'єднання на досягнення спільної мети.

Щодо третьої групи підприємств (з чисельністю працюючих 200 - 1000 осіб), то в найближчій перспективі у них, за деяким виключенням, немає перспектив для впровадження контролінгу, внаслідок того, що в них відсутні передумови для цього (обчислювальна техніка низький рівень підготовки бухгалтерів, відсутність методик тощо).

В дрібних підприємствах повинні використовуватись звичайні форми контролю за використанням ресурсів у системі бухгалтерського обліку. Робота з планування, обліку, аналізу і контролю повинна проводитись головним бухгалтером разом з керівником, а це означає підвищення вимог щодо фахової підготовки бухгалтерів та підприємців Підвищення кваліфікації здійснюється як державними, так і приватними учбовими закладами на договірній основі. Проблема підготовки та перепідготовки фахівців економіко-підприємницького профілю повинна вирішуватись на основі програми стимулювання розвитку потужних корпорацій та підприємств малого бізнесу.

Виходячи з вищевикладеного, очевидним є те, що органічно вбудована в систему економічних служб підприємства служба контролінгу є функціонально відособленим напрямом в його роботі, який дозволяє оптимізувати діяльність інших економічних служб з погляду аналітичних позицій, а також можливість якнайповніші реалізувати вироблення альтернативних підходів для ухвалення оперативних і стратегічних управлінських рішень. Розроблена і запропонована організаційна модель раціональної побудови економічних служб підприємства підкреслює значущість вищесказаного.

Незалежно від розмірів підприємства даний склад дозволить сконцентрувати увагу керівництва на витратах підприємства, що, у свою чергу, надасть вплив на правильність вибору і ухвалення управлінських рішень з метою досягнення якнайкращих фінансових результатів. Значні ж за розмірами підприємства, з метою одержання максимальних вигод від використовування контролінгу, мають право розширити штат даної служби, заглиблюючи і деталізуючи функціональну спрямованість залежно від цілей і можливостей підприємства. Представлений на рис. 3 склад служби контролінгу рекомендується на початковому етапі процесу упровадження і адаптації цього концептуально нового напрямку:

Рис. 3. Структурний склад контролінгової служби на підприємстві

В умовах становлення ринкових відносин будь-яка підприємство чи інше підприємство поза залежністю від форми власності стає економічно і юридично самостійними. Таке положення підприємства як суб'єкта ринкових відносин визначає об'єктивний процес не тільки зростання ролі і значення таких функцій управління, як облік, контроль, аналіз, планування, але й принципового переосмислення їхніх задач.

Кожна з функцій наповнюється новим змістом. У цьому зв'язку особливо актуальним є вирішення проблем з'ясування ступеня співвідношення і щільності взаємозв'язку основних функцій управління, як у системі фінансового менеджменту, так і в обслуговуючій її системі контролінгу. Успішне подолання поставлених проблем можливе за умови чіткого розуміння всієї інформаційної системи управління корпорацією і ролі контролінгу в цій системі.

Для того, щоб зрозуміти місце контролінгу в системі управління підприємством зазначимо, що остання представляє формування й організацію усього виробничо-господарського і фінансово-економічного процесу, а також координацію і регулювання різних її елементів.

Размещено на Allbest.ru