Управління стратегією як основа стабільного розвитку підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління стратегією як основа стабільного розвитку підприємства

Є.О. Діденко

к. е. н., доцент кафедри менеджменту

Проведено групування існуючих та запропоновано власне бачення сутності стратегії підприємства. Запропоновано бачення процесу здійснення стратегічного управління на підприємстві.

Ключові слова: стратегія, конкурентоспроможність, стратегічне управління, загроза, стабільний розвиток, потенціал.

There were grouping approaches to vision the essence of business strategy of the enterprise. In the article offered a vision of the essence of enterprise strategy. Also, presented the process of strategic management of the enterprise.

Keywords: strategy, competitiveness, strategic management, threat, sustainable development, potential.

Постановка проблеми. Темпи зміни зовнішнього середовища підприємства часто не дозволяють суб'єкту господарювання своєчасно реагувати на них. У цьому разі зростає частота появи несподіваних та непередбачуваних для підприємства загроз. Управління підприємством у таких умовах вимагає застосування дієвих підходів у сфері стратегічного менеджменту. Це значною мірою має дозволити здійснювати гнучке управління підприємством за рахунок швидкого пристосування до умов функціонування та створити передумови стабільнішого за конкурентів розвитку. стратегія управління господарський

Аналіз основних досліджень і публікацій. Питанню дослідження теоретико-методичних засад у сфері стратегії розвитку підприємства присвячена низка праць вітчизняних та закордонних вчених. Серед них можна виділити роботи Н. Аванесової,О. Азаряна, В. Андрієнка, І. Ансоффф, А. Балановича, О. Вінокуров, О. Віханського, А. Воронкової, А. Гітельмана, В. Глюка, Т. Головка, І. Гуркова, Л. Довганя, П. Дойла, І. Должанського, Л. Зайцева, А. Зуба, І. Ігнатьєвої, Б. Карлоффа, Я. Кашуби, М. Крука, Ю. Лапигіна, Л. Лозовського, Ю. Маленкова, В. Маркової, М. Мартиненка, Л. Мельника, Б. Мізюка, В. Мікловди, Г. Мінцберга, О. Мозенкова, В. Нємцова, В. Отенка, В. Павлової, Н. Педченка, Й. Петровича, Н. Побережного, В. Пономаренка, О. Пушкаря, Г. П'ятницької, Б. Райзберга, Д. Райка, М. Саєнка, Г. Семенова, Н. Смирнової, М. Соколової, В. Соколенка, В. Соловйова, Б. Стародубцевої, А. Стрікленда, О. Сухарьова, А. Тєбєкіна, А. Томпсона, О. Тридіда, М. Туленкова, Р. Фатхутдінова, А. Фоміного, З. Шершньової, Ю. Шестопала, Л. Шеховцевої, М. Шифріна, О. Яременка та ін. Ними розглядалася сутність стратегії підприємства, її види та ієрархія, розроблялися підходи до її розробки та реалізації. Окрім того, значна увага приділялася формуванню спеціального методичного інструментарію у сфері стратегічного управління підприємством. Але відмінність бачення щодо того чи іншого аспекту стратегічного управління гальмує застосування підприємствами сучасних наукових розробок в ході господарської діяльності.

Постановка завдання. Мета статті полягає у розвитку теоретико-методичних засад у сфері стратегічного управління підприємством.

Виклад основного матеріалу. У економічній науці на даний момент існує велика кількість авторських бачень сутності стратегії [1-10].

Представимо у табл. 1 існуючі визначення стратегії підприємства запропоновані фахівцями зі стратегічного менеджменту.

Таблиця 1.

Дослідження підходів до визначення сутності стратегії

Як бачимо, наведені визначення можна розподілити за наступними групами: у розрізі впровадження моделі дій, прийняття рішень, впровадження управлінського плану та вибору напряму розвитку підприємства.

Ґрунтуючись на зазначеному досвіді, стратегія, на нашу думку, виступає комплексною програмою дій, що має бути реалізована підприємством задля досягнення ним належного рівня прибутковості у поточному періоді та створення потенціалу конкурентоспроможного й економічно безпечного розвитку суб'єкта ринку надалі. Таке трактування пояснюється тим, що рівень прибутковості не завжди адекватно відображає становище та не надає можливості оцінити здатність підприємства до подальшого розвитку.

В свою чергу, комплексний характер стратегії передбачає не тільки охоплення нею всіх функціональних напрямів, а і рівнів.

Як відомо, науковці дотримуються наступної ієрархії стратегій [9, 10]:

1. Корпоративна (загальна, портфельна) стратегія підприємства займає в ієрархії найвищий рівень. Вона визначає загальний напрям діяльності підприємства, серед яких може бути: зростання, стабілізація або скорочення.

2. Конкурентні (ділові, бізнесові) стратегії, в свою чергу, підпорядковуються корпоративній, вказують шляхи досягнення обраного напряму в кожній стратегічній одиниці бізнесу і являють собою план завоювання підприємством сильних довгострокових конкурентних переваг. Дані стратегії фахівцями ще називають стратегіями бізнесу або стратегіями конкурентоспроможності.

3. Функціональні стратегії підприємства розробляють для кожного функціонального напрямку його діяльності, зокрема: виробництва, маркетингу, фінанси, науково-дослідні роботи, управління персоналом тощо. Функціональні стратегії конкретизують, доводять корпоративну і конкурентні стратегії до функціональних служб господарства суб'єкта підприємництва. Але, в свою чергу, одночасно з цим функціональні підрозділи підприємства помітно впливають на формування корпоративної і конкурентних стратегій організації загалом.

4. Операційні стратегії є вузькими стратегіями для основних структурних підрозділів підприємства, що не є самостійними (ті, що входять до складу підприємства). Вони виступають найнижчим рівнем стратегії підприємства.

Графічне зображення ієрархії стратегій підприємства як виробничо-господарської системи представлено на рис. 1.

Рис. 1. Ієрархія стратегій підприємства як виробничо-господарської системи

Загалом стратегічне управління є складним процесом, що потребує від управлінського персоналу широкого спектру знань та навичок. Він передбачає виконання певних етапів, реалізація яких, відповідно до сутності стратегії, має забезпечити прибутковість господарювання на конкретний момент і дозволить сформувати потенціал розвитку надалі.

Науковці у своїх роботах зауважують, що застосування стратегічного управління діяльністю підприємства ґрунтується на детальному дослідження умов розвитку суб'єкта ринку, включає здійснення стратегічного вибору, а також процес розробки та реалізації стратегії із подальшим її удосконаленням залежно від результатів функціонування [2, 5, 7, 9].

Розкриємо на рис. 2 сутність етапів процесу стратегічного управління підприємством з урахуванням зроблених раніше висновків.

Рис. 2. Процес здійснення стратегічного управління підприємством

Але варто зауважити, що процес стратегічного управління носить постійний характер, а проілюстрований матеріал покликаний продемонструвати його основну сутність. Досягнутий підприємством певний рівень конкурентоспроможності та економічної безпеки, що задовольняє умовам на даний момент, через деякий проміжок часу вже не дозволить суб'єкту ринку забезпечувати бажану доходність. Така ситуація обумовлюється динамізмом зовнішнього середовища підприємства, зокрема зміною споживчих вимог та активністю підприємств-аналогів в процесі конкурентної боротьби. Тому, можна зробити висновок, про важливість розвитку потенціалу підприємства в процесі здійснення стратегічного управління.

Висновки. Як демонструють представлені матеріали, науковці розкривають сутність стратегії з різних ракурсів, серед яких: модель дій, прийняття рішень, впровадження управлінського плану та вибір напряму розвитку підприємства.

Загалом, стратегію можна охарактеризувати, як комплексну програму дій, що має бути реалізована підприємством задля досягнення ним належного рівня прибутковості у поточному періоді та створення потенціалу конкурентоспроможного й економічно безпечного розвитку суб'єкта ринку надалі.

Визначено, що ієрархія передбачає розробку на підприємстві корпоративної, конкурентних, функціональних та операційних стратегій. Саме забезпечений їх дедуктивно-індукційним зв'язком комплексний характер має сприяти збільшенню якості управління в ході досягнення підприємством бажаних результатів.

Детально представлено процес стратегічного управління підприємством, що передбачає реалізацію таких основних етапів: стратегічний аналіз діяльності, здійснення стратегічного вибору, формування стратегії та її подальша реалізація. Особливої уваги заслуговує деталізація останньої стадії даного процесу, що розкриває спрямованість дій не лише на досягнення вигоди підприємством на даний момент, а і орієнтацію на стратегічну перспективу.

Література

1. Баланович А. М. Теоретико-методичні засади формування стратегії розвитку підприємства / А. М. Баланович // Науковий вісник Херсонського державного університету. - Херсон : ХДУ, 2014. - №8. - Ч.2. - С. 77-81.

2. Виханский О. С. Стратегическое управление : Учебник / О. С. Виханский. - 5-е изд., перераб. и доп. - М. : Гардарика, 2011. - 296 с.

3. Мескон М. Основы менеджмента / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. - М.: Вильямс, 2009. - 672 с.

4. Минцберг Г. Школы стратегии : стратегическое сафари : экскурсия по дебрям стратегии менеджмента / Г. Минцберг, Б. Альстрэнд, Д. Лэмпел; пер. с анг. Д. Раевская, Л. Дарук. - Санкт-Петербург : Питер, 2002. - 300 с.

5. Мізюк Б. М. Основи стратегічного управління : підручник / Б. М. Мізюк. - Львів : Магнолія, 2009. - 544 с.

6. Побережний Р. О. Сутність стратегічного управління розвитком підприємства в сучасних умовах / Р. О. Побережний // Вісник Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Технічний прогрес і ефективність виробництва. - Харків : НТУ «ХПІ», 2010. - № 62. - С. 33-40.

7. Пономаренко В. С. Стратегічне управління організаційними перетвореннями на промислових підприємствах : наукове видання / В. С. Пономаренко, А. М. Золотарьов, О. М. Ястремська, І. М. Волик, та ін. ; за заг. ред. докт. екон. наук, професора В. С. Пономаренка, докт. екон. наук, доцента О. М. Ястремської. - Харків : Вид. ХНЕУ, 2005. - 452 с.

8. Соколенко В. А. Сутність та види стратегії розвитку / В. А. Соколенко, О. М. Бондаренко // Вісник Національного технічного інституту «Харківський політехнічний інститут». - Харків : НТУ «ХПІ», 2015. - 53 (1162). - С. 70-74.

9. Томпсон А. А. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии / А. А. Томпсон, А. Дж. Стрикленд [пер. с англ. под ред. Л. Г. Зайцева, М. И. Соколовой]. - Москва : Банки и биржи, ЮНИТИ, 2008. - 576 с.

10. Шершньова З. Є. Стратегічне управління : підручник / З. Є. Шершньова. - 2-ге вид., перероб і доп. - Київ : КНЕУ, 2004. - 699 с.

Размещено на Allbest.ru