Управління витратами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Дисципліна «Управління витратами» вивчає процес цілеспрямованого формування витрат за їх видами, місцями та носіями за постійного контролю рівня витрачання ресурсів і стимулювання економії.

Будь-яка діяльність, передусім виробнича, потребує витрат ресурсів. Від рівня операційних витрат істотно залежать ефективність функціонування підприємства та його конкурентоспроможність. Тому управління витратами є важливою функцією економічного механізму кожного підприємства.

Особливо актуальна проблема управління витратами для вітчизняних підприємств, які нині перебувають на складному етапі реструктуризації та адаптації до ринкового середовища з урахуванням міжнародних вимог і правил. Так, упровадження нових положень (стандартів) бухгалтерського обліку, розроблених згідно із міжнародними стандартами, підвищує вимоги до кваліфікації спеціалістів економічного профілю. На підприємстві вони повинні самі формувати систему управління витратами, опрацьовувати методичну базу планування, обліку витрат, калькулювання продукції тощо. Отже, у навчальному процесі з підготовки фахівців цим питанням має приділятися належна увага.

Мета вивчення дисципліни -- набути знань про закономірності формування витрат за видами, центрами відповідальності та носіями для мінімізації їх рівня та обґрунтування оптимальних господарських рішень. В результаті вивчення дисципліни студент повинен: знати, які на підприємстві є витрати, де і як вони формуються, яким має бути їх контроль, як впливати на їх величину; вміти виявляти фактори, що зумовлюють рівень витрат, обчислювати їх величину за видами, місцями та носіями, аналізувати вплив структури і динаміки витрат на прибуток підприємства.

Дисципліна «Управління витратами» посідає важливе місце у підготовці фахівців з економіки та підприємництва. Вона тісно пов'язана з такими дисциплінами, як «Економіка підприємства», «Внутрішній економічний механізм функціонування підприємства», «Бухгалтерський облік», «Фінансовий менеджмент».

Призначення цього навчально-методичного посібника -- допомогти студентам у вивченні системи управління витратами. Структурна побудова навчально-методичного посібника дає змогу студенту ознайомитися з навчальною програмою дисципліни, формами її вивчення, особливостями окремих тем і порадами щодо засвоєння їх матеріалу. В посібнику містяться типові задачі з окремих тем і методичні вказівки до їх розв'язання, запитання і тести для самоконтролю, розкривається зміст основних термінів. Пояснюється система контролю рівня знань студентів, особливості поточного, проміжного і підсумкового контролю для всіх форм навчання.

Навчально-методичний посібник підготували: професор М. Г. Грещак -- вступ, розділи 1, 2, 3 (теми 1, 4, 6, 7), 4 та асистент О. С. Коцюба -- розділ 3 (теми 2, 3, 5).

1. Навчальна програма

Вступ: завдання і зміст дисципліни.

ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИТРАТ

Поняття «витрати». Витрати як процес формування і використання ресурсів. Різновиди витрат. Витрати у натуральному

і грошовому вимірі. Грошові видатки і витрати, що формують вартість продукції. Витрати і собівартість продукції.

Класифікація витрат і її практичне значення. Різноманітність витрат і їх групування за певними ознаками. Сумарні витрати підприємства і витрати на одиницю продукції. Середні та граничні (маржинальні) витрати. Прямі та непрямі витрати. Змінні та постійні витрати, їх різновиди, методи розмежування їх. Регульовані та нерегульовані витрати для певного рівня управління. Явні та неявні (альтернативні) витрати. Практичне застосування класифікації витрат в управлінні їх динамікою і прийнятті господарських рішень.

Структура витрат і фактори, що її визначають. Різні напрями визначення структури витрат та їх практичне значення. Видова (елементна) структура витрат, її особливості в різних галузях економіки. Вплив співвідношення прямих і непрямих витрат на точність калькулювання. Структура витрат залежно від їх реакції на масштаби ділової активності, використання її для обґрунтування підприємницьких рішень. Зміна структури витрат під впливом технічних, організаційних, економічних факторів.

ТЕМА 2. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ

Функції і побудова системи управління витратами. Управління витратами як процес цілеспрямованого формування витрат за їх видами, місцями і носіями за постійного контролю їх рівня та стимулювання зниження. Важливість обґрунтування рівня витрат і контролю формування їх за центрами відповідальності. Функціональний аспект системи управління витратами: нормування, планування, облік, аналіз витрат, стимулювання їх зниження. Організаційна система управління витратами на підприємствах.

Формування планових і фактичних витрат. Особливості

обчислення планових і фактичних витрат, його роль в управлінні підприємством та обґрунтуванні господарських рішень. Управлінський і фінансовий (фіскальний) аспекти формування витрат. Зміст і порядок розроблення плану витрат, його нормативна база. Порядок обліку витрат і вдосконалення його згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.

Витрати як база ціни і фактор прибутковості. Об'єктивна умова виробництва -- відшкодування витрат виробника шляхом продажу продукції на ринку. Собівартість продукції як база ціни та її нижня межа. Особливості нижньої межі ціни у короткостроковому і довгостроковому періодах. Залежність прибутку від рівня витрат. Особливості впливу змінних і постійних витрат на величину прибутку. Мінімізація витрат, пов'язаних з основною

діяльністю підприємства, -- важливий фактор забезпечення його прибутковості. Внутрішньофірмові ціни та їх роль у формуванні витрат і прибутку підрозділів.

ТЕМА 3. ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ ЗА МІСЦЯМИ

І ЦЕНТРАМИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Місця витрат і центри відповідальності. Поняття «місця витрат». Ієрархічна структура місць витрат на підприємстві. Центри відповідальності за витрати (центри витрат) і центри прибутку. Мета диференціації витрат за місцями їх формування і центрами відповідальності: контроль витрат, персоніфікація відповідальності за їх рівень, підвищення точності обчислення витрат за їх носіями. Вимоги до організації центрів відповідальності: гомогенність результатів, можливість однозначного обчислення витрат, наявність персональної відповідальності за регульовані витрати. Функціональний і територіальний критерії організації центрів відповідальності.

Кошториси підрозділів. Склад витрат в місцях їх формування різного ієрархічного рівня. Прямі та загальні, регульовані та нерегульовані витрати підрозділів. Методика складання кошторисів підрозділів різного функціонального призначення: основних (дільниць, цехів), допоміжних, обслуговуючих. Особливості кошторисів виробничих підрозділів за напівфабрикатного і безнапівфабрикатного методів обчислення витрат. Ціни на продукцію і послуги внутрішньокоопераційних підрозділів, їх різновиди та умови застосування. Гнучкі кошториси підрозділів.

Розподіл витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів за складання кошторисів. Взаємозв'язок підрозділів підприємства. Особливості діяльності допоміжних і обслуговуючих підрозділів, система їх зв'язків у формі надання взаємних послуг. Проблема розподілу витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів між підрозділами основного виробництва. Методи розподілу витрат: методи прямого, повторного розподілу, метод системи рівнянь. Особливості та сфера застосування окремих методів розподілу витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів.

ТЕМА 4. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОБЧИСЛЕННЯ

СОБІВАРТОСТІ ОКРЕМИХ ВИРОБІВ

Роль і методи калькулювання. Роль калькулювання в управлінні витратами. Калькуляційні одиниці (носії витрат) на підприємстві. Проектно-кошторисні, планові, нормативні, фактичні калькуляції, їх призначення і зв'язок. Залежність точності калькулювання від частки прямих витрат у загальній їх сумі. Калькулювання на основі неповних і повних витрат. Залежність методів калькулювання від особливостей виробництва продукції. Специфіка калькулювання в одно-, багатопродуктовому виробництві, у виробництві з комплексною переробкою сировини. Обчислення собівартості одиниці продукції в однопродуктовому, одно- і багатостадійному виробництві.

Калькулювання у багатопродуктовому виробництві. Диференціація витрат на прямі та непрямі калькуляційні статті щодо кожної калькуляційної одиниці. Статті прямих витрат і методика обчислення їх. Проблеми розподілу непрямих (загальних) витрат між різними виробами. Бази розподілу непрямих витрат й умови застосування їх. Розподіл загальновиробничих витрат. Методи розподілу адміністративних витрат і витрат на збут у разі калькулювання за повними витратами.

Калькулювання у комплексних (сумісних) виробництвах. Особливості підприємств з комплексною переробкою сировини. Основні та супутні продукти у комплексних виробництвах. Загальний технологічний процес і загальні витрати до моменту відокремлення продуктів. Прямі витрати на стадіях переробки окремих продуктів. Порядок розроблення калькуляцій. Проблема розподілу загальних витрат між спільно виготовлюваними продуктами. Методи такого розподілу і його суб'єктивний характер. Розподіл загальних витрат на основі єдиного натурального показника обсягу виробництва. Недоліки та обмеженість застосування цього методу. Метод розподілу витрат за допомогою індивідуальних коефіцієнтів розподілу загальних витрат.

Прогнозування собівартості продукції на етапах її розроблення та освоєння виробництва. Відсутність нормативної бази для визначення собівартості продукції на етапах її розроблення та необхідність застосування методів приблизних обчислень. Параметричні методи визначення собівартості виробів та умови застосування їх. Методи: питомих показників, баловий, кореляційний, агрегатний. Застосування експертних оцінок і методу структурної аналогії собівартості. Залежність собівартості нових складних виробів від ступеня освоєння виробництва. Закономірність динаміки собівартості виробу на етапі освоєння виробництва, використання її для прогнозування рівня витрат.

ТЕМА 5. КОНТРОЛЬ ВИТРАТ І СТИМУЛЮВАННЯ

ЕКОНОМІЇ РЕСУРСІВ

Облік і звітність як елементи контролю витрат. Роль контролю витрат у підтриманні режиму економії. Організаційна побудова системи обліку витрат і руху матеріальних цінностей. Диференціація і повнота обліку регульованих витрат за місцями їх формування. Оснащеність місць витрат засобами обліку безперервних ресурсів (електроенергії, води, пари, газу, стиснутого повітря тощо). Періодичність і форми звітності.

Методи контролю витрат. Порівняння фактичних витрат з плановими. Умови порівнянності фактичних і планових витрат за певний період. Необхідність перерахування планових витрат на фактичний обсяг продукції. Особливості контролю рівня витрат за нормативної системи обліку (стандарт-кост). Облік та аналіз відхилень фактичних витрат від нормативних за центрами відповідальності.

Стимулювання економії ресурсів. Необхідність стимулювання персоналу підприємства щодо економного використання ресурсів і оптимальних витрат. Форми стимулювання залежно від величини економії, яку можна спрямувати на преміювання за зниження витрат. Розподіл премії між учасниками заходу з економії витрат.

ТЕМА 6. АНАЛІЗ СИСТЕМИ

«ВИТРАТИ --ВИПУСК--ПРИБУТОК»

ЯК ІНСТРУМЕНТ ОБҐРУНТУВАННЯ

ВИРОБНИЧО-МАРКЕТИНГОВИХ РІШЕНЬ

Сутність і передумови аналізу системи «витрати--випуск--прибуток» (CVP). Зв'язок витрат, обсягу виробництва (операційної діяльності) та прибутку. Економічне значення моделювання та аналізу цього співвідношення. Спрощена модель лінійних співвідношень за CVP-аналізу та графічна інтерпретація її. Показники, що обчислюються та аналізуються за CVP-аналізу. Розподіл витрат на змінні та постійні. Роль маржинального прибутку в аналізі та прийнятті рішень.

Аналіз рівноваги та безпеки операційної діяльності. Вплив постійних витрат на прибутковість діяльності підприємства. Рівноважний (беззбитковий) обсяг операційної діяльності (виробництва). Визначення беззбиткового обсягу операційної діяльності у натуральному і грошовому вимірі. Беззбитковість і безпека діяльності підприємства та його підрозділів. Обчислення рівня економічної безпеки підприємства.

Залежність прибутку від операційної активності та структури витрат. Значення управління прибутком і факторами його формування. Визначення рівня операційної активності (обсягу виробництва), що забезпечує цільовий прибуток. Залежність прибутку від операційної активності. Операційний ліверидж (важіль), визначення його та застосування в оперативному аналізі.

ТЕМА 7. ОПТИМІЗАЦІЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

ПІДПРИЄМСТВА ЗА КРИТЕРІЄМ ВИТРАТ

Оптимізація запасів і матеріальних потоків. Роль матеріальних витрат у формуванні вартості продукції і прибутку. Витрати на поставку і зберігання матеріалів на складі, їх залежність від величини та інтервалів поставки. Втрати (неотриманий прибуток) через відволікання коштів у виробничі запаси. Мінімізація витрат на поставку і зберігання матеріалів через визначення оптимальних партій поставки і величини запасів. Методи оцінювання матеріалів у запасах за відпускання їх у виробництво, на продаж

та іншого вибуття. Сутність та умови ефективного застосування методів оцінювання: за собівартістю перших надходжень (FIFO), за собівартістю останніх надходжень (LIFO), за середньозваженою і нормативною собівартістю, ідентифікованою собівартістю і ціною продажу.

Адаптація операційної системи до зміни її завантаження. Необхідність відповідності структури і режиму роботи операційної системи певному обсягу діяльності. Мінливість ділової активності та потреба адаптації до нового рівня завантаження. Експлуатаційні витрати як критерій адаптації операційної системи до зміни завантаження. Параметри, форми і механізм адаптації основного устаткування.

Обґрунтування форми забезпечення операційної системи устаткуванням. Необхідність придбання устаткування у разі заміни його та розширення обсягу операційної діяльності. Альтернативи придбання устаткування -- купівля (за рахунок власних коштів, кредиту), лізинг. Сумарні дисконтовані витрати як критерій вибору форми придбання устаткування. Обчислення поточних (дисконтованих) витрат за порівнянними альтернативними варіантами. Особливості обчислення лізингових платежів.

2. Тематичний план вивчення дисципліни

Тематичний план вивчення дисципліни «Управління витратами» студентами денної, вечірньої та заочної форм навчання наведено у табл. 1, 2 і 3.

Основними формами вивчення її є:

лекції;

практичні заняття;

індивідуальні заняття (для студентів денної форми навчання);

самостійна робота.

На лекціях розглядаються теми або окремі їх питання, які є досить складними за змістом, неповно та несистемно висвітлені в літературі, передусім навчальній. Слід мати на увазі, що управління витратами підприємства -- це динамічна система, яка постійно розвивається на основі передового досвіду менеджменту. Особливо це стосується вітчизняних підприємств, які проходять складний процес реструктуризації та адаптації до ринкових умов. Ця обставина підвищує роль лекцій як форми навчального процесу, оскільки на них можна оперативно аналізувати напрями розвитку системи управління витратами.

На практичні заняття виносяться найсуттєвіші питання, насамперед методичні, які потребують обговорення і поглибленого з'ясування сутності. Плани практичних занять за кожною з тем наведено у розділі 3. Важливим завданням практичних занять є розгляд методики розв'язання задач та аналізу виробничих ситуацій на конкретних матеріалах. Кожний студент самостійно розв'язує задачі та аналізує конкретні ситуації, приходячи на заняття з поетапними і підсумковими результатами (у письмовій формі). На практичних заняттях перевіряються результати розрахунків, їх обґрунтованість, аналізуються варіанти та приймається остаточне рішення. В процесі практичних занять здійснюється поточний контроль рівня знань студентів.

Таблиця 1. Тематичний план дисципліни для студентів денної форми навчання

Тема	Кількість годин за формами навчального процесу
	Усього	у тому числі
		лекції	Практичні заняття	індивідуальні заняття	Самостійна робота
Тема 1. Загальна характеристика витрат	10	2	2	--	6
Тема 2. Система управління витратами	12	2	2	2	6
Тема 3. Формування витрат за місцями і центрами відповідальності	20	4	2	2	12
Тема 4. Методичні основи обчислення собівартості окремих виробів	20	4	2	2	12
Тема 5. Контроль витрат і стимулювання економії ресурсів	10	2	2	--	6
Тема 6. Аналіз системи «витрати--випуск--прибуток» як інструмент обґрунтування виробничо-маркетингових рішень	12	2	2	2	6
Тема 7. Оптимізація операційної системи підприємства за критерієм витрат	24	4	4	4	12
Разом	108	20	16	12	60

Таблиця 2. Тематичний план дисципліни для студентів вечірньої форми навчання

Тема	Кількість годин за формами навчального процесу
	Усього	у тому числі
		лекції	практичні заняття	Самостійна робота
Тема 1. Загальна характеристика витрат	10	2	2	6
Тема 2. Система управління витратами	12	2	2	8
Тема 3. Формування витрат за місцями і центрами відповідальності	20	4	2	14
Тема 4. Методичні основи обчислення собівартості окремих виробів	20	4	2	14
Тема 5. Контроль витрат і стимулювання економії ресурсів	10	2	2	6
Тема 6. Аналіз системи «витрати--випуск--прибуток» як інструмент обґрунтування виробничо-маркетингових рішень	12	2	2	8
Тема 7. Оптимізація операційної системи підприємства за критерієм витрат	24	4	4	16
Разом	108	20	16	72

Таблиця 3. Тематичний план дисципліни для студентів заочної форми навчання

Тема	Кількість годин за формами навчального процесу
	Усього	у тому числі
		лекції	практичні заняття	Самостійна робота
Тема 1. Загальна характеристика витрат	10	1	--	9
Тема 2. Система управління витратами	12	2	--	10
Тема 3. Формування витрат за місцями і центрами відповідальності	20	2	1	17
Тема 4. Методичні основи обчислення собівартості окремих виробів	20	2	1	17
Тема 5. Контроль витрат і стимулювання економії ресурсів	10	1	--	9
Тема 6. Аналіз системи «витрати--випуск--прибуток» як інструмент обґрунтування виробничо-маркетингових рішень	12	2	1	9
Тема 7. Оптимізація операційної системи підприємства за критерієм витрат	24	2	1	21
Разом	108	12	4	92

Індивідуальні заняття проводяться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей. Такі заняття тісно пов'язані із самостійною роботою студентів і здійснюються за спеціальним графіком кафедри.

Самостійна робота студента -- основний засіб оволодівання матеріалом дисципліни, засвоювання необхідних вмінь і навичок у час, вільний від обов'язкових навчальних занять. Вона здійснюється за допомогою навчальної, спеціальної літератури, текстів лекцій. Специфічною формою самостійної роботи є виконання індивідуальних завдань -- розв'язання задач, аналіз ситуацій, написання рефератів, аналітичних оглядів.

Нормативний час вивчення дисципліни за денної та вечірньої форм навчання -- 108 годин (2,0 кредити). Ця кількість годин розподіляється між формами навчального процесу залежно від його режиму (форми навчання), тривалість окремих форм навчального процесу приблизно однакова (за винятком індивідуальних занять, передбачених лише для денного навчання). Для заочної форми навчання планом передбачено тільки лекції і практичні заняття (в досить обмеженій кількості); основна форма вивчення дисципліни -- самостійна робота, обсяг якої за часом визначено орієнтовно.

3. Методичні поради і практичні завдання до вивчення окремих тем

ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИТРАТ

1.1 Методичні поради до вивчення теми

Результатом вивчення теми має стати чітке розуміння студентом сутності витрат, їх різновидів і класифікації, напрямів аналізу структури витрат, співвідношення витрат і собівартості продукції.

Будь-яка діяльність, передусім виробнича, потребує певних ресурсів. Обсяг використаних ресурсів підприємства у грошовому вимірі для досягнення певної мети -- це витрати підприємства. Як відомо, витрати бувають інвестиційні (разові) та поточні. Інвестиційні витрати, чи інвестиції, спрямовуються на створення чи купівлю дохідних активів або соціальних благ. Ці особливі витрати розглядаються окремо зі специфічною методикою їх обґрунтування.

Поточні виробничі та пов'язані з виробництвом витрати -- циклічні або безперервні. Вони повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (основні матеріали, технологічна енергія, зарплата виробничих робітників і т. п.) або потрібні постійно для управління і підтримування виробничої системи в стані готовності (зарплата управлінського персоналу, орендна плата, амортизація основних засобів та ін.). Поточні витрати (далі -- витрати) формують собівартість продукції і таким чином безпосередньо впливають на величину прибутку -- головний показник діяльності підприємства. На рівні підрозділів внутрішньої кооперації, що є центрами витрат і не формують власного прибутку, витрати є основним показником ефективності їх діяльності (у зіставленні з обсягом виготовленої продукції чи виконаної роботи).

Витрати підприємства, пов'язані з операційною діяльністю, можуть бути різними, тому їх класифікують за низкою ознак.

За об'єктом формування розрізняють витрати сукупні (загальні) та витрати на одиницю продукції.

За методикою обчислення витрати на одиницю продукції поділяються на середні та граничні:

де С_с -- середні витрати;

С -- сукупні операційні витрати за певний період;

N -- обсяг виробництва продукції у натуральному вимірі;

С_г -- граничні витрати;

dC -- приріст сукупних витрат;

dN -- приріст обсягу виробництва на гранично малу величину.

За економічним змістом (видами) відрізняють такі елементи витрат:

матеріальні витрати;

оплата праці;

відрахування на соціальні заходи;

амортизаційні відрахування;

інші витрати.

За калькуляційними статтями витрати групуються так:

прямі матеріальні витрати;

пряма заробітна плата;

інші прямі операційні витрати;

загальновиробничі витрати;

адміністративні витрати;

інші загальні операційні витрати;

витрати на збут продукції.

За способом віднесення на окремі види продукції розрізняють витрати прямі та непрямі. В однопродуктовому виробництві всі витрати -- прямі.

За можливістю впливу на величину витрат з боку центру відповідальності вони поділяються на регульовані та нерегульовані.

За залежністю від операційної активності (обсягу виробництва) витрати поділяються на змінні та постійні (рис. 1.1). Змінні витрати залежать від операційної активності (обсягу виробництва) і бувають пропорційні та непропорційні (дегресуючі та прогресуючі). Для пропорційних витрат коефіцієнт еластичності k_e = 1, для дегресуючих -- k_e < 1, для прогресуючих -- k_e > 1.

Постійні витрати в межах певної виробничої потужності

не залежать від обсягу виробництва, для них k_e = 0. Докладніше

з характеристикою і класифікацією витрат можна ознайомитися

за [3, с. 18--30; 10, с. 20--41].

Рис. 1.1. Динаміка витрат: а -- постійних; б -- дегресуючих;

в -- пропорційних; г -- прогресуючих

В аналітичних і прогнозних обчисленнях спрощено вважають, що всі змінні витрати є пропорційними. Це дає змогу будувати прості функції витрат, а саме: витрата прибуток ціна

;

,

де С -- сукупні операційні витрати за певний період;

С_з.о -- змінні витрати на одиницю продукції;

N -- обсяг виробництва продукції у натуральному вимірі;

C_п -- постійні витрати за даний період;

С_о -- витрати на одиницю продукції (собівартість продукції).

Важливе практичне значення має розмежування витрат на змінні та постійні в реальних умовах виробництва. Найпоширеніші методи такого розподілу -- прямий (бухгалтерський) розподіл сукупних витрат на змінні та постійні, виходячи з їх змісту та аналітичний метод, який ґрунтується на динаміці витрат і обсягу виробництва. Перший метод достатньо точний, але трудомісткий, другий дає приблизні результати і може застосовуватися за зміни обсягу виробництва в певних періодах і стабільних норм.

У разі обґрунтування господарських рішень виділяють витрати явні та неявні, релевантні та нерелевантні [5, с. 15--21].

За управління витратами вивчають й аналізують їх структуру, тобто співвідношення за певними ознаками. Практичне значення мають такі аспекти структури витрат:

видова (елементна) структура: дає змогу характеризувати виробництво щодо витрат ресурсів (матеріаломістке, капіталомістке, трудомістке виробництво);

співвідношення прямих і непрямих витрат: характеризує рівень і складність калькулювання;

співвідношення змінних і постійних витрат: показує частку сукупних витрат на підтримання виробничого потенціалу в стані готовності, а також ступінь реакції прибутку на динаміку обсягу виробництва і продажу. Чим більшою є частка постійних витрат у загальній їх величині, тим більший обсяг виробництва забезпечує його беззбитковість і тим суттєвішою є реакція прибутку на зміну обсягу виробництва і продажу продукції (див. тему 6).

Структура витрат за зазначеними аспектами залежить від низки факторів: галузевих особливостей, широти номенклатури продукції підприємства, складності виробництва та ін. [5, с. 32--34].

Як вже зазначалося, витрати формують собівартість продукції підприємства. Але варто наголосити, що сукупні операційні витрати за певний період і собівартість всієї готової (товарної) продукції підприємства за цей же період, як правило, не збігаються. Це зумовлюється коливаннями залишків незавершеного виробництва, витратами майбутніх періодів і застосуванням різних методів обчислення собівартості продукції (за повними і неповними витратами).

1.2 Практичні завдання і методичні вказівки до їх виконання

Задача 1. Розподілити наведені у табл. 1.1 деякі витрати багатопродуктового підприємства за звітний період за зазначеними класифікаційними групами, поставивши у відповідній графі знак «+».

Таблиця 1.1

Елементи витрат	Витрати підприємства
	виробничі	невиробничі	прямі	непрямі	змінні	постійні
Основні матеріали Допоміжні матеріали: для виготовлення продукції (фарби, лаки, кріпильні вироби) для обслуговування устаткування (мастило, охолоджувальні речовини) Технологічний інструмент Електроенергія: технологічного призначення на освітлення Зарплата: виробничих робітників на відрядних роботах виробничих робітників на почасовій оплаті управлінського та обслуговуючого персоналу цехів спеціалістів заводоуправління Амортизація: устаткування і будівель цехів загальнозаводських приміщень Реклама Комісійні виплати, пов'язані з реалізацією продукції, % від обсягу продажу

Вказівка. Розподіляючи витрати, зважати на те, що до виробничих належать витрати в межах виробничих підрозділів (цехів). Решта витрат вважаються невиробничими (адміністративними і на збут продукції).

Задача 2. За звітний період обсяг виробництва цеху збільшився на 20 %, а сукупні витрати зросли з 400 000 грн до 460 000 грн.

1. Розподілити загальні витрати звітного періоду на змінні

та постійні на основі їх динаміки.

2. Обчислити планові витрати, якщо обсяг виробництва в плановому періоді зросте на 10 %.

Вказівка. Вважати величину постійних витрат у звітному та плановому періодах однаковою й визначити її з допомогою простого рівняння, в якому постійні витрати С_п -- невідома величина.

Відповідь:

1. С_зм = 360 000, С_п = 100 000 (грн);

2. С_пл = 496 000 грн.

Задача 3. За звітний період обсяг виробництва збільшився на 20 %, а сукупні виробничі витрати зросли на 15 %.

1. Визначити частку постійних витрат у їх загальній сумі

за звітний період.

2. Обчислити, на скільки зростуть сукупні витрати у плановому періоді, якщо обсяг виробництва зросте на 18 %.

3. Визначити частку постійних витрат у плановому періоді.

Вказівка. За змістом задача аналогічна попередній, показники виражені відносними величинами. Рівняння для її розв'язання:

де Р_сп -- частка постійних витрат у загальній їх сумі, %;

I_в -- індекс зростання обсягу виробництва;

I_c -- індекс зміни загальних витрат.

За зростання обсягу виробництва в межах наявної виробничої потужності та організаційної структури частка постійних витрат у їх загальній сумі знижується. Тому в динамічному виробництві цей показник нестабільний.

Відповідь:

1. Р_{сп 1} = 25 %;

2. на 13,5 %;

3. Р_{сп 2} = 22 %.

Задача 4. Змінні витрати на один виріб становлять 700 грн, постійні витрати за рік -- 300 000 грн. Річний обсяг виготовлення і продажу виробу -- 1000 шт.

Визначити ціну виробу, за якої підприємство одержить 200 000 грн річного прибутку.

Обчислити, на скільки треба збільшити обсяг виробництва, щоб одержати такий прибуток, знизивши визначену ціну на 10 %.

Вказівка. Скласти рівняння, в якому прибуток обчислюється як виручка мінус витрати. В першому випадку невідома величина рівняння -- ціна, в другому -- обсяг виробництва.

Відповідь:

1. Ц = 1200 грн;

2. N = 316 шт.

Запитання і тести для самоконтролю

Запитання

Що таке середні витрати і як вони обчислюються?

У чому сутність граничних витрат?

Поясніть поділ витрат за економічними елементами.

Які витрати відносять до прямих, а які -- до непрямих?

Які витрати відносять до змінних, а які -- до постійних?

Яке практичне значення поділу витрат на змінні та постійні?

Як розподіляються сукупні витрати на змінні та постійні?

У чому відмінність витрат у формі грошових видатків від витрат, що формують вартість продукції?

За якими ознаками вивчається структура витрат і в чому її практичне значення?

Що таке собівартість продукції? Економічне значення цього показника.

Як співвідносяться витрати і собівартість продукції за певний період?

Поясніть співвідношення собівартості продукції і ціни.

Тести

З наведених нижче відповідей виберіть правильну:

1. До прямих належать витрати, які:

а) здійснюються регулярно;

б) є постійними;

в) безпосередньо відносяться на окремі види виробів;

г) не залежать від номенклатури продукції;

д) обчислюються за встановленими нормами.

2. До непрямих належать витрати, які:

а) здійснюються періодично;

б) змінюються в часі;

в) залежать від номенклатури продукції;

г) не відносяться безпосередньо на окремі види виробів у багатопродуктовому виробництві;

д) обчислюються на основі їх динаміки за минулі періоди.

3. Зі зменшенням обсягу виробництва частка постійних витрат у загальній їх сумі:

а) зменшується;

б) збільшується;

в) залишається незмінною;

г) змінюється залежно від конкретних умов;

д) спочатку зменшується, а згодом зростає.

4. Змінні витрати -- це витрати, величина яких:

а) змінюється на одиницю продукції внаслідок НТП;

б) залежить від продуктивності праці;

в) нестабільна у часі;

г) залежить від обсягу виробництва;

д) залежить від номенклатури продукції, що виготовляється.

5. До постійних належать витрати, величина яких:

а) однакова для різних видів продукції;

б) не залежить від обсягу продукції в межах даної виробничої потужності;

в) постійна на одиницю продукції;

г) має незмінні норми на тривалий час;

д) постійно зростає.

6. Сукупні річні витрати підприємства на виготовлення та реалізацію продукції в минулому році становили 1000 тис. грн,

у поточному -- 1150 тис. грн. Обсяг виробництва за цей період зріс на 20 %. Норми і ціни не змінювалися. Постійні витрати у собівартості продукції становлять (тис. грн):

а) 200; б) 250; в) 150; г) 750; д) 50.

7. Повна собівартість кінцевої (товарної) продукції підприємства за певний період:

а) завжди відповідає кошторису основної діяльності;

б) завжди менша за кошторис основної діяльності;

в) завжди більша за кошторис основної діяльності;

г) менша, більша за кошторис основної діяльності або відповідає йому залежно від динаміки списання витрат;

д) не пов'язана з кошторисом основної діяльності.

8. Середня повна собівартість одиниці продукції повністю визначається:

а) нормами прямих витрат на одиницю продукції;

б) величиною постійних (непрямих) витрат за певний період;

в) обсягом виробництва продукції;

г) правильними є відповіді а), б);

д) правильними є відповіді а), б), в).

9. Граничні витрати -- це:

а) максимальні сукупні витрати підприємства;

б) максимальні витрати підприємства на одиницю продукції;

в) допустимі сукупні витрати підприємства;

г) допустимі витрати підприємства на одиницю продукції;

д) приріст сукупних витрат підприємства внаслідок зростання обсягу виробництва на гранично малу величину.

10. Зі збільшенням обсягу виробництва в межах даної виробничої потужності собівартість продукції:

а) зростає;

б) знижується;

в) залишається незмінною;

г) спочатку знижується, а згодом зростає;

д) спочатку зростає, а згодом знижується.

1.3 Практичне заняття

Питання для обговорення

1. Поняття «витрати».

2. Класифікація витрат.

3. Поділ витрат на змінні та постійні та його практичне значення.

Аналіз розв'язання задач за темою.

Література: 3 (с. 18--30); 5 (с. 32--34); 10 (с. 20--41).

Основні терміни

Граничні витрати -- приріст сукупних витрат унаслідок приросту обсягу виробництва на гранично малу величину.

Дегресуючі витрати -- витрати, відносна зміна яких менша за відносну зміну обсягу виробництва (коефіцієнт еластичності витрат k_e < 1).

Елементи витрат --витрати, однорідні за змістом (видом).

Змінні витрати -- витрати, загальна сума яких змінюється внаслідок зміни обсягу виробництва.

Калькуляційні статті витрат -- групи витрат, за якими визначається собівартість продукції.

Коефіцієнт еластичності витрат -- відношення відносної зміни витрат до відносної зміни обсягу виробництва.

Непрямі витрати -- витрати, які не можна віднести безпосередньо (прямо) на конкретні види продукції у багатопродуктовому виробництві.

Нерегульовані витрати -- витрати, на величину яких не може впливати певний центр відповідальності (підрозділ).

Нерелевантні витрати -- витрати, які не залежать від альтернативних варіантів управлінських рішень і тому не враховуються в порівняльних обчисленнях.

Неявні витрати -- витрати, що характеризують нереалізований дохід від альтернативного використання ресурсів.

Постійні витрати -- витрати, які в межах даної виробничої потужності не залежать від обсягу виробництва (коефіцієнт еластичності дорівнює нулю).

Прогресуючі витрати -- витрати, відносна зміна яких більша за відносну зміну обсягу виробництва (коефіцієнт еластичності витрат k_e > 1).

Пропорційні витрати -- витрати, відносна зміна яких дорівнює відносній зміні обсягу виробництва (коефіцієнт еластичності k_e = 1).

Прямі витрати -- витрати, які можна безпосередньо (прямо) віднести на конкретні види продукції.

Регульовані витрати -- витрати, на величину яких впливає певний центр відповідальності (підрозділ).

Релевантні витрати -- витрати, які залежать від альтернативних варіантів управлінських рішень і враховуються у порівняльних обчисленнях.

Середні витрати -- середня величина витрат на одиницю продукції за певний період виробництва.

Структура витрат -- співвідношення витрат за певними класифікаційними ознаками.

Явні витрати -- витрати, що формуються згідно з чинною системою (стандартами) бухгалтерського обліку (бухгалтерські витрати).

Размещено на Allbest.ru

...