Формування організаційно-економічного механізму прогнозування перспективних напрямів інноваційного розвитку промислового підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ПРОГНОЗУВАННЯ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Н. С. Ілляшенко,

А. С. Росохата

Постановка проблеми у загальному вигляді

Управління інноваційною діяльністю сучасного промислового підприємства на сьогоднішній день представляє собою специфічний апарат взаємоузгоджених зв'язків управлінських процесів щодо виконання як поточної операційної діяльності, так і дотримання стратегічних перспектив. Інноваційний шлях, яким керівництво промислового підприємства буде йти надалі, формується на основі не лише оцінки сучасних недоліків та намагань їх нівелювати в подальшому, а й з огляду на вхідні інформаційні потоки мікро- та макросередовища, що проявляються у перспективних тенденціях сучасного та майбутнього розвитку. Для забезпечення успішного виконання даного процесу інноваційна діяльність повинна заздалегідь плануватись на основі прогнозів майбутнього розвитку подій. Прогнозування перспективних напрямів інноваційного розвитку (ППНІР) промислового підприємства на основі врахування сучасних тенденцій та їхнього математичного аналізу розкриває можливість надання рекомендацій для формування та оперативного коригування стратегічних векторів реалізації інноваційної діяльності загалом на підприємстві. З метою забезпечення виконання даних процесів на промисловому підприємстві необхідною умовою є формування системи організаційних та економічних заходів щодо управління прогнозуванням інноваційної діяльності на промисловому підприємстві. Що в свою чергу в перспективі надасть позитивні результати прибутковості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

управлінський прогнозування інноваційний промисловий

На сьогоднішній день розвиток сучасної наукової думки стосовно формування механізмів забезпечення функціонування діяльності підприємств має широкий ступінь авторських доробок. Значна низка науковців приділяє важливу увагу створенню не лише організаційно-економічного виду механізму, а іншим видам; до авторів робіт даної тематики можна віднести: Рогоза М.Є. [1], Круглова М.Ю., Круглов М.І. [2], Брюховецька Н. Ю., Булєєв І. П., Гавкалова Н. Л., Кендюхов О. В., Лисенко Ю. Г.[3], Грещак М.Г., Бланк І. А. [4], Мельник Л. Г. [5], Волков О.І.[6], СадєковА.А., Цурик В.В. [7], Довгань Л.Є., Дудукало Г.О. [8] та інші. Також існує значна кількість науковців, що присвячують свої роботи проблемним питання управління інноваційною діяльністю промислового підприємства, до них слід віднести: Чухрай Н.І, Кузьмін О.Є., Перерва П.Г., Бажал Ю., Соловйов В., Ілляшенко С.М. [9], Найт К., Твісс Б., Томпсон В., Шумпетер Й. [10]. Не зважаючи на широке коло наукових поглядів стосовно управління процесами інноваційного спрямування на промисловому підприємстві, питання побудови організаційно-економічний механізму прогнозування перспективних напрямів інноваційного розвитку промислового підприємства залишається практично не розглянутим.

Формулювання цілей статті

Формування принципів та основних аспектів забезпечення прогнозування перспективних напрямів інноваційного розвитку промислового підприємства, формування поетапного процесу управління прогнозуванням перспективних напрямів інноваційного розвитку промислового підприємства є завданням, яке потребує докладного наукового обґрунтування, тому метою цього дослідження є формування організаційно-економічного механізму управління прогнозуванням перспективних напрямів інноваційного розвитку промислового підприємства.

Виклад основного матеріалу дослідження

Рушійною силою процесу реалізації будь-якої діяльності на підприємстві є побудова ефективного механізму його впровадження. Механізм управління у загальному розумінні - це сукупність елементів (структури, функцій, ресурсів (всіх, що забезпечують діяльність організації), потоків інформації, технологій), що систематизовано взаємодіють між собою [6].

І. А. Бланк пропонує розглядати механізм управління як комплекс елементів державно-правового та нормативного регулювання, а також містити ринковий механізм регулювання, внутрішній механізм регулювання окремих аспектів, механізм інформаційного забезпечення, методи управління та методи контролю [4]. За твердженнями Л. Г. Мельника механізм управління представляє собою складову (найбільш активну частину) системи управління, що забезпечує вплив на фактори, від стану яких залежить результат діяльності об'єкта, яким управляють [5]. Автор стверджує, що до елементів механізму повинні бути включені критерії, цілі, фактори, методи і результати управління. О. І. Волков вважає, що у механізмі управління повинні міститися такі елементи як завдання, принципи, організаційна структура органів управління, персонал, економічні і юридичні методи і обмеження, інформація і технічні засоби її обробки, спроможні забезпечити динамізм та узгодженість роботи підприємства [6]. На думку А.А. Садєкова і В.В. Цурика механізм управління являє собою систему впливу на об'єкт управління з метою досягнення бажаного результату, тобто систему організації господарського процесу, що представлена комплексом факторів, що є взаємодоповнюючими і взаємозалежними та мають власні форми управлінського впливу [7].

Існують і інші думки науковців з цього питання, деякі вважають, що механізм - це сукупність методів, принципів, форм управління або система елементів, що регулюють процес управління. Основними видами механізмів управління виступають: організаційні, економічні, структурні механізми, механізми організації управління, технічні і адміністративні, інформаційні механізми та інші. Організаційно-економічний механізм трактують як систему формування цілей і стимулів, які дозволяють перетворити у процесі трудової діяльності рух (динаміку) матеріальних і духовних потреб членів суспільства на рух засобів виробництва і його кінцевих результатів, спрямованих на задоволення платоспроможного попиту споживачів. Організаційно-економічний механізм управління підприємствами розглядається як один з основних елементів системи адаптації суб'єктів господарювання до умов зовнішнього середовища, орієнтований на пошук і реалізацію можливостей підприємств, що забезпечать сталий розвиток та виживання підприємств у період трансформаційної економіки [8]. У загальному розумінні організаційно-економічний механізм управління є не тільки однією з умов подолання кризових явищ у реальному секторі підприємства, а й необхідною передумовою його успішної діяльності в стратегічній далеко строковій перспективі.

На основі успішної побудови механізму та ефективного його виконання, він обумовлює результат діяльності об'єкта управління. У даному випадку об'єктом управління виступає прогнозування перспективних напрямів інноваційного розвитку промислового підприємства.

Організаційно-економічний механізм управління прогнозуванням перспективних напрямів інноваційного розвитку промислового підприємства слід розглядати як сукупність організаційних та економічних важелів (кожному з яких властиві власні форми управлінського впливу), які справляють вплив на економічні й організаційні параметри системи управління інноваційною діяльністю підприємства, що сприяє формуванню та посиленню організаційно-економічного потенціалу інноваційного розвитку, отриманню конкурентних переваг в майбутньому на основі ефективного використання інформації щодо перспективних тенденцій сьогодення, а також в цілому збільшення ефективності діяльності промислового підприємства.

При формуванні організаційно-економічного механізму управління прогнозуванням напрямів інноваційного розвитку необхідно чітке визначення мети, задля якої підприємство повинно впроваджувати даний процес у свою діяльність. Мета прогнозування перспективних напрямів інноваційного розвитку є похідною від загальної мети підприємства стосовно здійснення інноваційної діяльності, стратегічної діяльності та виконання місії підприємства загалом. Так, метою прогнозування перспективних напрямів інноваційного розвитку промислового підприємства можна вважати побудову прогнозу розвитку напрямів інноваційної діяльності на основі пошуку оптимальних своєчасних науково обґрунтованих альтернативних варіантів в часі і просторі при врахуванні перспективних тенденцій сьогодення та факторів, що сприяють прискоренню їхнього поширення. Виходячи із надої мети стає можливим формування основних завдань прогнозування перспективних напрямів інноваційного розвитку промислових підприємств, що представлені на рис. 1. Дані завдання обумовлюють особливості виконання методичного підходу прогнозування перспективних напрямів інноваційного розвитку, що формують цілісну систему його здійснення на промисловому підприємстві.

Рис. 1. Структурна схема системи прогнозування перспективних напрямів інноваційного розвитку на промисловому підприємстві

Будь-який організаційно-економічний механізм здійснення певної діяльності в рамках підприємства повинен керуватися принципами, що обумовлюють основоположні аспекти керування та здійснення даної діяльності. Детально проаналізувавши підходи науковців, що розглядають проблемні питання формування принципів прогнозування на підприємствах, таких, як: В.І. Мельникова, О.П. Мельникова, Т.В. Сідлярук, І.Ю. Тур, Г.М. Шведова, В.М. Лисогор, С.А. Яремко, О.В. Ольшевська, І.М. Бойчик [11], ми дійшли висновку, що прогнозування перспективних напрямів інноваційного розвитку промислового підприємства повинно керуватися наступними принципами: наукова обґрунтованість, системність і цілісність, адекватність, багатоваріантність (альтернативність), ефективність, комплексність, цілеспрямованість, інформаційна єдність. Деталізація зазначених принципів наведена на рис. 2.

Рис. 2. Принципи прогнозування перспективних напрямів інноваційного розвитку промислового підприємства

Окрім принципів базисним компонентом теоретичного аналізу ППНІР виступають його функції. Будь-якому об'єкту дослідження гуманітарного спрямування властиві певні функції, які можна об'єднати у дві основні групи: теоретико-пізнавальні та практично-перетворювальні (управлінські). Відповідно і функції ППНІР промислового підприємства розподіляються на ці основні види. За аналізом наукових джерел [11, 12] нами здійснена конкретизація функцій прогнозування до функцій ППНІР, яке представлені в табл. 1.

Таблиця 1. Характеристика основних функцій ППНІР на промисловому підприємстві

Конкретизація принципів прогнозування до системи управління прогнозуванням перспективних напрямів інноваційного розвитку промислового підприємства, а також деталізація основних його функцій розкриває можливість на їхній основі раціонально підійти до створення організаційно-економічного механізму управління ППНІР промислового підприємства. Підсумовуючи Об'єднуючи подані елементи організаційно-економічного механізму управління підприємством, усю інформацію можна узагальнити у вигляді схеми (рис. 3).

При формуванні організаційно-економічного механізму управління прогнозуванням перспективних напрямів інноваційного розвитку на промисловому підприємстві необхідно в першу чергу враховувати специфіку об'єкту управління, зокрема вплив елементів зовнішнього середовища (економічних контрагентів), принципи і особливості формування, процесу реалізації і результатів прогнозування, методичні основи формування перспективних напрямів інноваційного розвитку.

Запропонований організаційно-економічний механізм ППНІР складається із підсистеми інформаційного забезпечення, керуючої підсистеми, керованої підсистеми, цільової підсистеми, підсистеми ППНІР та підсистеми контролінгу. Механізм являє собою циклічний процес. Керуюча підсистема на основі зовнішніх і внутрішніх інформаційних потоків, з огляду на місію промислового підприємства. поставлені цілі та задачі, здійснює управлінські дії (управління, організація, мотивація і контроль) над керованою підсистемою. Об'єктом поданого організаційно-економічного механізму виступають перспективні напрями інноваційного розвитку промислового підприємства. Функціональне забезпечення керованої підсистеми здійснює безпосереднє прогнозування, на основі компонентів підсистеми ППНІР. Перспективні напрями інноваційного розвитку під час формування прогнозу проходять три основні послідовні стадії: ретроспекція, діагноз та проспекція. В результаті отриманих прогнозів керована підсистема надає рекомендації керуючій для прийняття управлінських рішень, яка в свою чергу уточнює стратегічні цілі інноваційної діяльності промислового підприємства. Підсистема контролінгу здійснює вплив на прийняття управлінських рішень на основі прогнозу, а далі - на цільову підсистему, а також взаємоузгоджується із керуючою підсистемою.

Суб'єктом у даному організаційно-економічному механізмі виступає керівництво підприємства, яке виконує управлінські дії у відповідності до своїх функцій, а саме: планування, організація, мотивація і контроль. Безпосереднє здійснення прогнозування перспективних напрямів інноваційного розвитку промислового підприємства здійснюють функціональні підрозділи підприємства такі, як: підрозділ стратегічного прогнозування та планування, підрозділ маркетингу та підрозділ організації інноваційної діяльності, кожен з яких виконують свої завдання. У процесі здійснення механізму відбувається постійних рух інноформаційних потоків між підсистемами та елементами. Виділяють чотири рівні інформаційних потоків: обмін інформацією між підприємством та зовнішнім середовищем, обмін інформацією між підсистемами управління ППНІР, горизонтальний обмін інформацією та неформальний обмін інформацією.

Так, стабілізація процесів взаємодії між підсистемами організаційно-економічного механізму прогнозування перспективних напрямів інноваційного розвитку промислового підприємства є обов'язковою умовою його ефективного функціонування та запорукою успішного планування інноваційної діяльності промислового підприємства і, як наслідок, ефективної роботи промислового підприємства з огляду на стратегічні інноваційні орієнтири.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Таким чином, з проведеного дослідження можна зробити такі висновки:

? механізм управління - це система управління, до складу якої входять цілі, функції, методи, структури, суб'єкти та об'єкти управління;

? авторами адаптовані основні принципи та функції прогнозування до особливостей перспективних напрямів інноваційного розвитку промислового підприємства;

? підкреслена необхідність врахування особливостей основоположних елементів формування механізму з урахуванням інтересів усіх учасників виробничого процесу, дотримання стратегічних цілей з огляду на основну місію промислового підприємства, ефективної автоматизації управлінських процесів, інноваційного характеру розвитку системи. Наголошена увага на підсистемах, що мають найбільший вплив на формування механізму ППНІР;

? відповідно до авторського підходу, організаційно-економічний механізм прогнозування перспективних напрямів інноваційного розвитку промислового підприємства складається з таких елементів: цільова підсистема, керована підсистема, керуюча підсистема, підсистема інформаційного забезпечення, підсистема прогнозування перспективних напрямів інноваційного розвитку, підсистема контролінгу;

? чинниками ефективного функціонування механізму управління ППНІР є стабільна і злагоджена взаємодія його підсистем та вдалий вибір організаційної структури управління;

Напрямками подальших наукових розробок є практична апробація вищевикладених засад організаційно-економічного механізму в інноваційній діяльності промислового підприємства машинобудування.

Список літератури

1. Рогоза М. Є. Стратегічний інноваційний розвиток підприємств: моделі та механізми: монографія / М. Є. Рогоза, К. Ю. Вергал. - Пол-тава: РВВ ПУЕТ, 2011. - 136 с.

2. Круглова Н.Ю., Круглов М.И. Cтратегический менеджмент. Ученик для вузов. - М.: Издательство РДЛ, 2003. - 464 с.

3. Маркова Н.С. Формування організаційно-економічного механізму управління розвитком персоналу [Електронний ресурс] / Н. С. Маркова // Бізнесінформ. -№ 6. - 2012. - С. 200-202. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/binf_2012_6_56.pdf

4. Грещак М. Г. Внутрішній економічний механізм підприємства: навч. посіб. / М. Г. Грещак, О. М. Гребешкова, О. С. Коцюба; за ред. М. Г. Грещака. - К.: КНЕУ, 2001. - 228 с.

5. Мельник Л. Г. Экономика предприятия: учеб. пособие / под общ. ред. Л. Г. Мельника. - Сумы: Университетская книга, 2002. - 632 с.

6. Волков О. И. Экономика предприятия: курс лекций / О. И. Волков, В. К. Скляренко. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 280 с.

7. Садеков А. А. Управление предприятием в условиях кризиса: моногр. / А. А. Садеков, В. В. Цурик. - Донецк: ДонГУЭТ, 2006. - 178 с.

8. Довгань Л.Є. Формування організаційно-економічного механізму ефективного управління підприємством [Електронний ресурс]/ Л.Є. Довгань, Г.О. Дудукало // Журнал національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»: Економічний вісник НТУУ «КПІ». - 2012. - 48. Режим доступу: http://economy.kpi.ua/uk/node/376

9. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: Навчальний посібник / С.М. Ілляшенко - 2-ге вид., перероб. і доп. - Суми: ВТД «Університетська книга«, 2005. - 324 с.

10. Шумпетер Й. Теория экономического развития (Исследование предпринимательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры) / Й.Шумпетер / Пер.с англ. - М.: Прогресс, 1982. - 455 с.

11. Росохата А.С. Аналіз теоретичних основ наукового прогнозування на засадах маркетингу. / А.С. Росохата // Науковий фаховий журнал «Маркетинг і менеджмент інновацій». - Суми: ТОВ «ТД «Папірус», 2012. - №2. - с. 99-111.

12. Присенко Г.В., Равікович Є.І. Прогнозування соціально-економічних процесів: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 378 с.

Размещено на Allbest.ru