Чинники впливу на ефективність управлінської діяльності: формування, групування, наслідки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ФОРМУВАННЯ, ГРУПУВАННЯ, НАСЛІДКИ

Шура Н.О., Чубаров Д.В.

Криворізький національний університет

Досліджено категорії управління, управлінської діяльності та ефективності управлінської діяльності. Доведено, що на сьогодні немає єдиного підходу у формулюванні вказаних управлінських термінів. Подане авторську інтерпретацію термінів «управління» та «ефективність управління». Обґрунтовано 6 класифікаційних ознак чинників, що впливають на ефективність управлінської діяльності: за джерелами впливу, за періодичністю впливу, за керованістю, за терміном впливу, за ступенем ризикованості, за масштабами впливу. Обґрунтовано складові елементи механізму управління ефективністю управлінської діяльності, серед яких окреме місце відведене чинникам управління. Доведено, що врахування чинників управління при взаємодії суб'єктів та об'єктів управління у складі зазначеного механізму дозволяє підвищувати ефективність такого управління та результативність діяльності підприємства.

діяльність управлінський ефективність

Ключові слова: управління, ефективність управління, механізм управління, ефективність діяльності, чинники управління.

Постановка проблеми. Велика кількість праць економістів про ефективність діяльності підприємства та порівняно менша кількість -- про ефективність управлінської діяльності свідчить про недостатню дослідженість останньої. І не дивно, що зацикленість керівництва на підвищенні результативності діяльності підприємства за рахунок виробничих, фінансових, технічних, інноваційних та інших функціональних напрямків його розвитку відволікає увагу від ключової проблеми: ефективності управлінської діяльності. Адже без ефективного управління (вмілого планування, організації, мотивації, контролю) будь-які організаційно-технічні заходи будуть не такими дієвими, або недієвими взагалі. Тому вважаємо, що в контексті даного дослідження варто розглянути механізм управління ефективністю управлінської діяльності та основні групи чинників, що можуть впливати на таку ефективність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню проблемних питань ефективного управління в організації (підприємстві, установі), дієвої взаємодії управляючої та управляємої підсистем функціонування підприємства присвячено багато наукових робіт відомих класиків управлінської науки, таких як М. Вебер, Д. МакГрегор, А. Маслоу, Е. Мейо, М. Мескон, Р. Оуен, Ф. Тейлор, А. Файоль та ін. Серед українських та російських вчених, які сьогодні займаються досліженням удосконалення ефективності управлінської праці можна виділити таких: М.О. Бєсєдін, М.Д. Виноградський, Й.С. Завад- ський, О.С. Кузьмін, М. Паутова, А. Большаков,

І. Герчикова, Б. Зельдович, Р. Казначевська, І. Чуєв, О. Матросова, С. Михайлов, З. Румянцева, М. Саломатін та ін.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Попри вагомий внесок у науку ефективного управління вище перелічених та багатьох інших науковців залишаються дискусійними окремі аспекти такого управління. Зокрема, потребують більш поглибленого вивчення та удосконалення механізми впливу різних факторів на ефективність управління як підприємством в цілому так і окремими його ланками: від звичайного робітника до генерального директора. І хоча сьогодні управлінська наука оперує досить великим арсеналом таких чинників, саме їх групування та систематизація для цілей побудови механізму ефективного управління підприємством до кінця не вирішене.

Метою статті є формування механізму управління ефективністю управлінської діяльності та виділення груп чинників, що можуть впливати на таку ефективність, а також їх місця у зазначеному механізмі.

Виклад основного матеріалу дослідження. Під час дослідження чинників, що впливають на ефективність управлінської діяльності в організації, стикаємося не тільки з їх великим різномаїттям, але і з суперечностями у наукових поглядах на самі поняття «управління» та «ефективність управління». У сучасній науці існує багато визначень поняття «управління», які в цілому хоча і співпадають за сутністю, але дещо відрізняються за формулюванням.

Наприклад, В.Т. Шатун вважає, що «управління -- це осмислений вплив людини на процеси, об'єкти, а також на людей для надання необхідної спрямованості їхній діяльності й одержання бажаного результату» [1, с. 8]. Вважаючи виправданим з економічної точки зору бажання суб'єкта працювати та управляти заради отримання заданого результату, можемо погодитись з таким визначенням управління.

На думку Пітера Ф. Друкера управління -- це особливий вид діяльності, що перетворює неорганізований натовп в ефективну цілеспрямовану і продуктивну групу [2]. Таке визначення, на нашу думку, носить більш соціальний, ніж економічний характер.

Погоджуємося також із визначенням А.С. Большакова, який під управлінням розуміє процес розподілу і руху ресурсів в організації, яка має заздалегідь сформульовану мету діяльності, план такої діяльності, та в якій безперервно контролюються результати цієї діяльності [3, с. 14].

Згідно з інформацією Економічного енциклопедичного словника управління -- це «усвідомлена, цілеспрямована дія суб'єктів (економічних, соціальних, політичних та інших відносин) на окремих людей, трудові колективи й більш широкі спільноти, а також на економічні об'єкти з метою досягнення цими суб'єктами цілей і забезпечення стабільності та динамічності розвитку керованого об'єкта» [4]. На нашу думку, визначення досить широке, охоплює багато аспектів управлінської діяльності, але має поверховий характер, оскільки стосується не тільки економічної, але і інших видів діяльності.

Г.В. Єльникова взагалі розглядає управління як особливий вид людської діяльності, що відбувається в умовах постійних змін середовища та забезпечує цілеспрямований вплив на об'єкт керування, зберігаючи та впорядковуючи його в межах заданих параметрів на основі закономірностей його розвитку та дії механізмів самоуправління [5, с. 9-10].

Узагальнюючи надані трактування поняття, вважаємо, що найбільш вдало було б розглядати управління саме з позиції досягнення його кінцевої мети або отримуваних і результаті такого управління результатів. Крім того, на нашу думку, помилковим вважається ототожнення управління з процесом впливу на керовану систему, оскільки вплив зазвичай передбачає примус, а управління -- це не тільки примус, але і мотивація, координація, організація та ряд інших важливих функцій. Між керівником і підлеглим має бути не примус, а взаємодія.

Тому пропонуємо розглядати управління в організації як цілеспрямовану діяльність особи або групи осіб в напрямку ефективної взаємодії з іншою особою (групою осіб) для досягнення поставленої мети та отримання бажаних економічних результатів.

Щодо визначення поняття «ефективність управління» економічна наука також не має чіткої однозначної думки. Більшість авторів трактують її по-своєму, вбачаючи в цьому як явище, так і процес, і сам результат. Зважаючи на широкий обсяг основного матеріалу за темою статті, не маємо можливості наводити безліч таких визначень. Зазначимо лише, що, на нашу думку, ефективне управління -- це таке управління, яке чітко реалізується у відповідності до поставленої стратегічної мети, за якого неухильно виконуються всі завдання діяльності організації (оперативні, тактичні, стратегічні), а також досягаються високі результати такої діяльності.

Переходячи до характеристики чинників, що впливають на ефективність процесу управління в організації, можна зауважити, що в економічній науці таких чинників існує досить багато. При цьому різні автори роблять акцент, з одного боку, на якісних характеристиках впливу (особистісні, психологічні якості керівника, комунікативність, організованість тощо), а з іншого -- на загальноекономічних (конкуренція, кон'юнктура ринку, загальнодержавна політика тощо).

Не вдаючись у детальний аналіз наукових праць з питань класифікації чинників впливу на ефективність управлінської діяльності, наведемо їх узагальнену класифікацію на основі авторського підходу (табл. 1).

Таблиця 1