Безробіття та зайнятість трудових ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

План-конспект уроку з економіки

для груп М-31, Р-11, В-11, Д-11, Е-11, О-11



Тема уроку: Безробіття та зайнятість трудових ресурсів. Інфляція.

Мета уроку: Формування поняття в учнів поняття безробіття, з'ясувати види безробіття та сучасний стан безробіття в Україні, інфляція, витрати, інфляція попиту та витрат; закріпити знання по темі «Інфляція: методи управління та боротьби», розвивати пізнавальні інтереси в учнів, критичний спосіб мислення, продовжувати формувати вміння працювати з різними джерелами знань, порівнювати, узагальнювати, робити висновки; виховувати творчу активність, вміння працювати в команді, самостійність у формуванні нових знань, сприяти професійній орієнтації учнів.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційний момент: перевірка присутніх.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

Вимушене безробіття як один з проявів порушення макроекономічної рівноваги є центральною проблемою сучасної ринкової економіки. Наслідки безробіття відчутні у всіх сферах життєдіяльності суспільства і потребують особливих заходів державного регулювання.

Сутність зайнятості та безробіття

Безробіття - невід'ємний елемент ринкової економіки. На сьогоднішній день за даними ООН кожен третій працездатний у світі або не має роботи взагалі або має випадковий чи сезонний заробіток. Тому безробіття є центральною економічною та соціальною проблемою сучасного суспільства.

За офіційною статистикою економічно активна частина населення, яка має здібності до праці і бажає працювати складає робочу силу країни.

Робоча сила - населення країни у віці від 16 років і старше, яке має роботу або активно її шукає. Таким чином до складу робочої сили входять як зайняті, так і безробітні.

Зайнятість - діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, яка приносить їм доход у грошовій та інших формах.

Зайняті - особи, які виконують певну оплачувану роботу або мають роботу, але не виконують її з певних причин (відпустка, хвороба, страйк тощо). Повна зайнятість не означає суцільної зайнятості, відсутності безробіття. Повна зайнятість характеризується достатністю робочих місць для всіх, хто бажає і здатен працювати.

Безробіття - соціально-економічне явище при якому частина робочої сили не зайнята у виробництві товарів та послуг. Безробіття відображає один із аспектів макроекономічної нестабільності, стан ринку праці за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.

Згідно з Законом України ,,Про зайнятість населення ” безробітними вважаються працездатні громадяни, які з незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу) через відсутність відповідної роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці.

Графічне відображення зв'язку між рівнем заробітної плати та безробіттям

безробіття інфляція витрата макроекономічний

При більш високій заробітній платі W1 кількість бажаючих працювати становить що значно перевищує попит на цих працівників - QА. Звідси виникає безробіття (відрізок АВ). Е - точка, що відображає кількість тих працівників, які бажають працювати при рівні заробітної плати We.

Показники безробіття в Україні 2011р.- 2012 р.



Показники	Січень 2011	Січень 2012	Відхилення (+/-)
Всього зареєстровано безробітних, тис. чол.	482,8	520,9	+38,1
Отримують допомогу з безробіття, тис. чол.	365,3	398,4	+33,1
Середній розмір допомоги на одного безробітного, грн	845	917	+72

Види безробіття

Залежно від причин, які викликають безробіття, розрізняють наступні його види:

Фрикційне безробіття - тимчасове безробіття, пов'язане із добровільним чи вимушеним пошуком або очікуванням роботи внаслідок професійного, вікового, регіонального переміщення робочої сили. Цей вид безробіття може бути викликаний зміною роботи внаслідок підвищення кваліфікації, професійної майстерності, зміною місця проживання, пошуком роботи із-за звільнення, тимчасовою втратою сезонної роботи, зміною важливих етапів у житті людини (закінчення вузу, народження та догляд за дитиною у жінок тощо).

Фрикційне безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним Пошук та отримання більш продуктивної та вище оплачуваної роботи сприяє збільшенню доходів зайнятого населення та зростанню обсягів національного виробництва за рахунок раціонального розподілу трудових ресурсів.

Структурне безробіття - безробіття, пов'язане із структурними зрушеннями в економіці, які змінюють складові попиту та пропозиції робочої сили. Цей вид безробіття може бути викликаний змінами в споживчих перевагах, в технології виробництва, в географічному розподілі робочих місць, які впливають на попит на окремі професії та пропозицію робочої сили по ним.

Межа між фрикційним та структурним безробіттям в деякій мірі умовна. Відмінності між цими видами безробіття полягають у тому, що фрикційне безробіття є короткостроковим, оскільки безробітні володіють необхідними професійними навичками для отримання роботи, яку вони шукають. Структурне безробіття є тривалими, оскільки безробітні не можуть отримати роботи без відповідної перепідготовки, оволодіння новими навичками або зміни місця проживання.

Циклічне безробіття - безробіття, яке виникає в період економічного спаду, падіння загальних обсягів виробництва, що проявляється у перевищенні пропозиції робочої сили над попитом на неї у всіх галузях і регіонах країни.

Цей вид безробіття пов'язаний із періодичними спадами економічної активності, що зменшує сукупний попит на товари і послуги і викликає скорочення зайнятості. Внаслідок цього циклічне безробіття інколи називають безробіттям, пов'язаним з дефіцитом попиту.

Причини безробіття

1. Глибокі структурні зрушення в економіці

2. Спади і кризи в економіці

3. Упровадження нових технологій

4. Нерівномірне розміщення продуктивних сил

5. Зміни в демографічній структурі населення

6. Сезонні коливання рівня виробництва окремих галузей економіки

Наслідки безробіття

1. Економічні

а) Втрата частини ВВП

б) Скорочення податкових надходжень до державного бюджету

в) Зростання державних витрат на виплату допомоги з безробіття та фінансування установ, що займаються питаннями праці

2. Соціальні

* Зниження рівня життя населення

* Зниження рівня народжуваності та підвищення рівня смертності

* Від'їзд інтелектуальної еліти за кордон

* Зростання соціальної напруженості

Регулювання безробіття. Державні програми зайнятості

1. Активні (сприяння зайнятості)

а) Виділення субсидій на стимулювання зайнятості окремих груп населення (наприклад, молоді) або на збереження робочих місць для працівників, яких мають звільнити

б) Підтримка підприємств, які створюються безробітними (соціальна, грошова допомога або інші безкоштовні послуги)

в) Безпосереднє створення робочих місць у державному або комерційному секторі

2. Пасивні (підтримка доходів)

* Надання допомоги у зв'язку з втратою роботи (допомога з безробіття, вихідна допомога та ін.)

* Надання пільг безробітним при виплатах у соціальні фонди

* Компенсація витрат на професійну підготовку й підвищення кваліфікації

* Зниження ставки оподатковування підприємств при створенні нових робочих місць

* Створення ефективної системи професійного навчання

* Адміністративні стягнення (штрафи) за порушення керівниками підприємств трудового законодавства

Рівень безробіття

Рівень безробіття вимірюється шляхом співставлення кількості безробітних з наявною робочою силою:

Рівень безробіття уважається важливим, але не безпомилковим показником. Розрахунок рівня безробіття ускладняється тим, що критерії віднесення окремих осіб до категорії зайнятих чи безробітних є певною мірою умовними. Завищенню рівня безробіття сприяє зайнятість населення у тіньовій економіці. Водночас рівень безробіття може бути заниженим, оскільки цей показник не враховує частково зайнятих (тих, хто працює неповний робочий день, тиждень, знаходиться у неоплачуваних відпустках тощо), а також працівників, які втратили надію знайти роботу і тому не шукають її.

На відміну від відкритого безробіття, яке характеризується відсутністю роботи та її пошуком, приховане безробіття охоплює тих людей, які вимушені працювати неповний робочий день або з неповною ефективністю чи з неповною оплатою праці з незалежних від них причин. У зв'язку з цим приховане безробіття є неприродним явищем, гальмом на шляху розвитку ринкових відносин.

Залежно від рівня безробіття розрізняють повну та неповну зайнятість.

Повна зайнятість - це зайнятість на рівні природного безробіття. Природне безробіття включає фрикційне та структурне безробіття і є внутрішньою (природною) потребою економіки.

Таким чином повна зайнятість означає відсутність циклічного безробіття. За сучасних умов рівень безробіття, який відповідає повній зайнятості (природний рівень безробіття) коливається від 3 до 7% робочої сили.

Реальний обсяг ВВП, який виробляється за умов повної зайнятості (природного рівня безробіття) називають потенційним ВВП (виробничим потенціалом економіки).

Неповна зайнятість пов'язана з кризовими явищами в економіці і виникає за умов перевищення фактичного рівня безробіття над його природним рівнем. Водночас на практиці можлива також ситуація, за якої фактичний рівень безробіття нижчий за природний.

Якщо фактичний рівень безробіття перевищує його природний рівень це засвідчує існування циклічного безробіття, що є ознакою неповної зайнятості.

Соціально-економічні наслідки безробіття

Безробіття - невід'ємний інструмент ринкового механізму, функціями якого є резервування частини робочої сили з метою забезпечення галузевого та територіального руху капіталу та праці в різні періоди ділової активності; стимулювання ефективної зайнятості та конкурентоспроможності робочої сили; надання працюючим можливості зміни виду діяльності тощо. Водночас безробіття породжує негативні соціально-економічні наслідки до яких можна віднести:

водовикористання економічного потенціалу суспільства, робочої сили;

недовиробництво ВВП, відставання його фактичного рівня від потенційного;

втрата не зайнятими робітниками кваліфікації, почуття самоповаги, моральна деградація;

зменшення доходів населення, погіршення умов життя людей;

зростання кількості психічних захворювань та самогубств;

соціальні потрясіння, зростання злочинності, розпад сімей;

необхідність додаткових суспільних витрат, пов'язаних з підтримкою безробітних.

Американський дослідник Артур Оукен довів існування взаємозв'язку між рівнем безробіття і зміною обсягу ВВП. Згідно із законом Оукена перевищення рівня фактичного безробіття над його природним рівнем на 1% призводить до скорочення реального ВВП на 2,5 % у порівнянні з його потенційним рівнем.

Державна політика зайнятості

Оскільки в умовах ринкової економіки не існує автоматичного механізму забезпечення повної зайнятості населення, виникає потреба у цілеспрямованому державному регулюванні ринку праці.

Мета державного регулювання зайнятості населення - забезпечення ефективної зайнятості, підготовки, перепідготовки перекваліфікації кадрів, яка б дозволила кожній людині знайти застосування своїм здібностям у відповідній сфері діяльності.

Методи державного регулювання зайнятості населення:

законодавче регулювання умов найму та використання робочої сили;

створення нових робочих місць в державному секторі;

стимулювання зростання рівня зайнятості на недержавних підприємствах;

заходи по підготовці та перепідготовці робочої сили, поліпшенню інформованості населення про можливості зайнятості;

соціальне страхування та соціальний захист безробітних;

працевлаштування незайнятого населення.

Для реалізації державної політики зайнятості створюються біржі праці або служби зайнятості. Служби зайнятості - спеціалізовані державні заклади, які виконують посередницькі функції на ринку робочої сили.

Служби зайнятості:

аналізують і прогнозують попит і пропозицію на ринку робочої сили, інформують населення, підприємства, державні заклади про стан ринку праці;

ведуть облік вільних робочих місць та громадян, що звертаються з питань працевлаштування;

надають допомогу громадянам у працевлаштуванні, а роботодавцям - у пошуках необхідних працівників;

організують профпідготовку та перепідготовку громадян;

реєструють безробітних та виплачують їм допомогу.

Робоча сила у складі населення країни

Інфляція

З першого погляду здається, що тема подолання інфляції є дуже вузькою, але насправді вирішення проблеми подолання інфляції розв'яже цілий блок соціально - економічних проблем країни.

Причиною інфляції в Україні є відсутність структурних змін в економіці держави. Всім відомі два види інфляції - інфляція попиту та інфляція витрат, але більшість не знають про структурну інфляцію. Структурна інфляція проявляється після неможливості державних органів впорядкувати структуру економіки, привести її до справедливого масштабу цін. Такі перекоси в структурі ринкової економіки характеризуються значним державним втручанням у процес ціноутворення.

Неефективне управління інфляцією призводить до серйозних деструктивних наслідків для економіки:

- знецінення заощаджень фізичних та юридичних осіб;

- перекосу масштабу цін в економіці;

- зменшення зовнішніх інвестицій в нашу економіку через неправдиву макроекономічну інформацію та приховування реального темпу інфляції;

- неефективне використання державних фінансових ресурсів на регулювання цін;

- втрата довіри населення до регулюючих органів;

Зменшення державного регулювання цін - це важливий крок оптимізації структури відносних цін та водночас важке непопулярне урядово - політичне рішення, що передбачає відмову уряду від дотування цін, на товари, роботи та послуги, що раніше були внесені до списку соціально та державно важливих.

Інфляція ( від лат. inflatio -- роздування) -- тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей.

До найважливіших інфляційних причин зростання цін можна віднести наступні:

Диспропорційність - незбалансованість державних видатків і прибутку - дефіцит державного бюджету. Часто цей дефіцит покривається за рахунок використання "друкарського верстату", що призводить до збільшення грошової маси і як наслідок - інфляція.

Iнфляційно небезпечні інвестиції - здебільшого мілітаризація економіки. Військові асигнування ведуть до утворення додаткового попиту, а як наслідок - збільшення грошової маси. Надмірні військові асигнування звичайно є головною причиною хронічного дефіциту державного бюджету, а також збільшення державного боргу для покриття якого випускаються додаткові паперові гроші.

Відсутність чистого вільного ринку і досконалої конкуренції як його частини. Сучасний ринок в чималій мірі огополiстичний. Оскільки олігополiст зацікавлений в скороченні виробництва і пропозиції товарів: створюється дефіцит, що використовується ним для підтримки чи підняття ціни на товар.

Імпортована інфляція, роль якої зростає зі зростанням відкритості економіки і утягнення її в світогосподарські зв'язки тієї чи іншої країни. Можливості для боротьби у держави досить-таки обмежені. Засіб ревальвації власної валюти, що інколи застосовується в таких випадках, робить імпорт більш вигідним, одночасно ускладнюючи експорт.

Типи інфляції:

Інфляція попиту - це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту. Основними причинами тут можуть бути збільшення державних замовлень (наприклад, військових), збільшення попиту на засоби виробництва в умовах повної зайнятості і майже повної завантаженості виробничих потужностей, а також зростання покупної спроможності трудящих (зростання заробітної плати) внаслідок, наприклад, узгоджених дій профспілок. Внаслідок цього виникає надлишок грошей по відношенню до кількості товарів, підвищуються ціни. Таким чином надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть реагувати на зростання попиту.

Інфляція пропозиції - зростання цін внаслідок збільшення витрат виробництва чи зменшення сукупної пропозиції. Причинами збільшення витрат можуть бути огополiстична політика ціноутворення, економічна і фінансова політика держави, зростання цін на сировину, дії профспілок, що вимагають підвищення заробітної плати і т. і. Вона може також з'явитися в результаті зміни структури пропозиції.

Види інфляції:

Помірна (повзуча). Ціни зростають на 10% на рік, вартість грошей зберігається, відсутній ризик підписання контрактів в номінальних цінах. Багато сучасних економістів, в тому числі сучасні послідовники економічного вчення Кейнса вважають таку інфляцію необхідною для ефективного економічного розвитку. Така інфляція дозволяє ефективно корегувати ціни стосовно до умов виробництва і попиту, що постійно змінюються.

Галопуюча. Ціни зростають на 20-100% на рік, гроші прискорено матеріалізуються в товари, контракти прив'язуються до зростання цін.

Гіперінфляція. Ціни зростають астрономічне, розходження цін і зарплати, руйнується добробут навіть забезпечених верств товариства.

Чи знаєте ви що...

Між 1993 і 1995 роками Україна пройшла крізь період гіперінфляції . У 1992 році вищим номіналом була купюра 100 купонів (карбованців). До 1995 року став мільйон купонів.

У 1992 році новий український карбованець обмінювався на колишній Радянський рубль за ставкою один до одного. У 1996 році, в період переходу від купона до гривні, обмінний курс складав 100000 купонів за одну гривню. Знецінення купонів за період їх обігу складав приблизно 140 % в місяць.

Установлено світовий рекорд інфляції

Інфляція в Зімбабве установила новий світовий рекорд і досягла 66212%. Про це повідомляє Центральне статистичне управління країни. У такий спосіб ця африканська країна побила свій же рекорд інфляції - у листопаді ріст споживчих цін складав 26 470%.

Вартість продуктів харчування і безалкогольних напоїв в останній місяць року збільшилася на 79 412%, інфляція без врахування продуктів дорівнювала 58 492%, повідомляє Інтерфакс-Україна. За даними Всесвітнього банку, Зімбабве має найвищі темпи інфляції у світі. За оцінками Міжнародного валютного фонду, у січні темпи росту споживчих цін у цій країні досягли 150 000%.

Інфляція в Зімбабве б'є рекорди не вперше. У листопаді минулого року вона підскочила з майже 8 000% відсотків до 26 000%.

Зімбабвійський долар настільки знецінився, що недавно в обіг була введена купюра номіналом у 10 мільйонів, хоча лише рік тому з купюр були вилучені три нулі. За курсом чорного ринку 10 мільйонів місцевих доларів дорівнюють приблизно з 50 доларів США.

До речі, схоже, що Зімбабве світовий рекорд інфляції належав Україні. Найбільша інфляція в нашій країні відбулася в 1992-1993 роках і склала 2 100,0% і 10 256,0%. Тобто зімбабвійцям зараз у шість разів гірше, ніж українцям у роки правління Кравчука і Кучми.

Інфляція в Україні була найбільша за невоєнний час. Найбільша інфляція в Росії трапилася в 1992, але була в чотири рази нижче української. Вона склала 2609,0%.

Серед країн далекого зарубіжжя "чемпіонами" по інфляції ставали Аргентина, Перу, Заїр. Однак жодна з них не перевищила "рекорд" України 1993 р. Аргентина найвищу інфляцію мала в 1989 р. - 3389,6%, Перу в 1990 р. - 7481,6%, Заїр у 1992 р. - 3860%. Сподіваймося, що рекорд Зімбабве ще довго ніхто не поб'є.

Оцінка інфляції в Україні на 2012-2013 рік

В Україні інфляція у 2012-2013 роках не перевищить 5-6%. Але інфляційний тиск таки зросте. Про це, як передає кореспондент ForUm, під час прес-конференції на тему: «Євро-2012 пройшло. Чи належить Україні пережити девальвацію гривні, чи така вона страшна і як з нею боротися?» заявив фінансовий аналітик, керуючий партнер «Капітал Таймс» Ерік Найман. Експерт каже, що інфляції в Україні немає. Попри це, прогнозує, що інфляційний тиск таки підвищиться. На це вплине поганий урожай, ціни на нафту і можливе подорожчання тарифів на послуги ЖКГ. Інфляція у 2012-2013 роках, за його прогнозами, не перевищить 5-6%.

Фінансовий аналітик також нагадав, що у квітні Міжнародний валютний фонд оновив оцінки щодо світової й української економіки. Зокрема, МВФ прогнозує середньорічний курс долара до гривні у 2012 році - 8,04, в 2013-му - 8,31, а на кінець 2013-го - 8,50-8,60.

Окрім того, на думку Еріка Наймана, в Україні високим чинником ризику залишається поведінка населення. Експерт наголосив, що зараз попит на іноземну валюту в країні нижчий, ніж у попередні роки, але після виборів люди можуть піддатися панічним настроям і почати забирати гроші з банків, переводити гривню у валюту. «Тиха українська ніч, але сало треба переховати. Так само українці поводяться з гривнею», - образно висловився Найман, додавши, що ситуація зміниться, коли в Україні введуть плаваючий курс, і «кожен зрозуміє, що краще не бігати (з валюти у валюту)».

Індекс інфляції в Україні 2011 - 2012 р.р.

Найпоширенішим методом виміру інфляції є індекс споживчих цін (Consumer Price Index, CPI), який розраховується для поточного періоду стосовно базового періоду. Наведена інформація відповідає офіційним статистичним даним.

ІІІ. Домашнє завдання.

Задача.

Чисельність населення країни складає 220 млн. чол., із них 48 млн. - діти у віці до 16 років, а також особи, що знаходяться у спеціальних закладах (психіатричних лікарнях, виправних колоніях тощо), 60 млн. чоловік з тих чи інших причин вибули із складу робочої сили, 9 млн. 200 тис. чоловік - безробітні, 2 млн. чоловік зайняті неповний робочий день. Розрахуйте рівень безробіття в цій країні.

Размещено на Allbest.ru

...