Управління ресурсами аграрних підприємств на основі оптимізації бізнес-процесів

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Останніми роками в українській економіці все частіше виникають ситуації обмеженості ресурсів, що зумовлено як загальним станом економіки, так і кризовими явищами в окремих її галузях. Незважаючи на перспективи аграрного бізнесу з позиції розвитку внутрішнього та зовнішніх ринків збуту сільськогосподарської продукції, аграрні підприємства все частіше зіштовхуються з проблемами забезпеченості ресурсами в окремі часові періоди, що зумовлено як сезонністю виробництва сільськогосподарської продукції, так і особливостями її збуту. З огляду на це через дефіцит ресурсів в окремі проміжки часу знижується ефективність господарської діяльності, а дефіцит сільськогосподарської продукції призводить до втрати значних доходів сільськогосподарських товаровиробників.

Неефективне прийняття управлінських рішень в аграрних підприємствах може призвести до зниження рівня конкурентоспроможності підприємства, його ефективності та фінансової стійкості. Значну роль у цьому процесі відіграє механізм ефективного використання внутрішніх ресурсів підприємства, оскільки від нього залежать завантаженість виробничих потужностей, своєчасне виконання технологічних операцій, швидкість опрацювання замовлень, частота простою, рівень втрат від дефіциту тощо. Тому підвищення ефективності управління ресурсами аграрних підприємств є першочерговим завданням, що стоїть перед управлінським персоналом в сільському господарстві. Значна роль у цьому процесу відведена інформаційному забезпеченню та системі підтримки прийняття управлінських рішень з ефективного управління ресурсами.

Світова практика використання інтегрованих рішень, внесених до пакета БАР Business Suite, показує, що впровадження пакета прикладних програм дає змогу організаціям ефективніше виконувати ключові біз- нес-процеси, орієнтовані на конкретну галузь, оптимізувати й реалізувати стратегії розвитку бізнесу та інформаційних технологій. Це допомагає виконувати ключові завдання бізнесу, пов'язані з реалізацією як основних, так і допоміжних бізнес-процесів підприємства.

Організації та відділи, незалежно від галузевої належності, загалом можуть розгортати бізнес-додатки поетапно, що дає змогу дотримуватися певних графіків, керуватися потребами бізнесу і заощаджувати кошти на усіх етапах.

Структура рішення SAP Business Suite на підприємствах сприяє підвищенню прозорості інформації, що надходить з різних відділів та бізнес-груп, в результаті чого може зрости частка прийняття правильних рішень та можуть бути усунуті вузькі місця в роботі підприємства. Яскравим прикладом посиленої роботи над вузькими місцями є політика аг- рохолдингів щодо виконання поточних і стратегічних завдань управління підприємствами: ефективне використання автопарку сільськогосподарської техніки, фінансове управління логістичними ланцюжками, раціоналізація опрацювання замовлень на сільськогосподарську продукцію, вдосконалення контролю потоків коштів і скорочення оборотного капіталу.

Взявши за основу концепцію теорії обмежень систем Е. Голдратта (Theory of Constraints, TOC), виділимо вузькі місця в реалізації бізнес-процесів в аграрних підприємствах на прикладі рослинництва, сутність якої полягає в концентрації організаційних ресурсів на усунення обмежень (конфліктів), які заважають реалізувати повністю потенціал підприємства (див. табл.).

Таблиця 1. Перелік бізнес-процесів та «вузьких місць» у виробництві продукції рослинництва

Якщо розглядати ефективність управління в рослинництві загалом, необхідно проаналізувати обмеження, пов'язані з допоміжними та обслуговуючими процесами в цій галузі.

Теорія обмежень Е. Голдратта виходить з того, що в кожен конкретний момент часу в системі є тільки одне обмеження, а пошук «вузьких» місць та їх розширення дасть змогу збільшити прибутки підприємств уже в короткостроковій перспективі.

Побудова ефективної моделі управління аграрним бізнесом на основі використання методології теорії обмежень може допомогти виконати основні завдання управління наявними ресурсами аграрних підприємств без додаткових капіталовкладень. Підтвердження цьому знаходимо в рекомендаціях Є. Пенцака, який стверджує, що основними завданнями агробізнесу на сьогодні є підвищення операційної ефективності, освоєння нових технологій вирощування аграрної продукції, а також використання нових фінансових інструментів для досягнення високих фінансових показників.

Узагальнивши основні дослідження, виділимо можливі наслідки їх практичного застосування в аграрному бізнесі:

1) підвищення пропускної спроможності виробництва та переробки сільськогосподарської продукції;

2) мінімізація запасів і зменшення витрат на зберігання сільськогосподарської продукції, кормів, добрив, насіння та паливно - мастильних матеріалів;

3) зменшення операційних витрат господарської діяльності;

4) поліпшення якості сільськогосподарської продукції;

5) зниження собівартості та ціни;

6) пришвидшення термінів виконання замовлення споживачів та підвищення якості обслуговування;

7) зростання прибутковості аграрного бізнесу.

На сьогодні в Україні практику ТОС реалізовано в таких компаніях, як: ВАТ «Дніп- ротехсервіс» (машинобудування), ЗАТ «Галичина» (виробник молочної продукції), Carlsberg Ukraine (виробник пива), ЗАТ «Чумак» (виробник продуктів харчування) (FMCG), ВАТ «Фармація» та ТОВ «Аптеки гормональних препаратів» (фармрітейл), Cisco Ukraine (мережеві технології та обладнання), Elit Group (дистрибуція запчастин для легкових автомобілів), корпорація «Агро-Союз» (агропромисловий холдинг і один з найбільших дистриб'юторів запчастин для сільгосптехніки), компанії «Рудь», «Луцьк Фудз» та ін..

Управління життєвим циклом сільськогосподарської продукції в аграрних підприємствах із використанням рішення SAP Product Lifecycle Management, SAP PLM може сприяти виконанню практичних завдань не лише з успішної розробки і виведення на європейський ринок української продукції, а й організувати ефективну й злагоджену роботу з впровадження нових стандартів якості сільськогосподарської продукції стосовно умов Угоди про поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі з Європейським Союзом і технічних регламентів у виробництво згідно з новими вимогами.

Рис. 1. Групи бізнес-процесів у сільському господарстві

В умовах неналежного фінансового стану аграрних підприємств, що спостерігається останніми роками, оптимізація бізнес-процесів передусім повинна базуватися на оптимальному плануванні ефективного використання наявних ресурсів підприємства: трудових, земельних, матеріальних, фінансових. У цих умовах однією зі стратегій ефективного управління ресурсами аграрного підприємства може стати розробка політики управління запасами, причому альтернативою традиційному підходу до реалізації може бути саме політика управління запасами, побудована на основі теорії обмежень.

Оскільки першим кроком за умови застосування теорії обмежень до формування політики управління запасами є безпосереднє визначення обмежень, в подальшому науковці виділяють такі етапи:

1) визначення обмежень підприємства;

2) використання жорстких обмежень;

3) підпорядкування всіх дій рішенням, прийнятим під час задіяння жорстких обмежень;

4) підвищення рівня жорстких обмежень;

5) повторення процесу.

На думку І. Ковальчука, агропромислові підприємства для визначення оптимальної структури виробництва продукції мають класифікувати та розрахувати кількість кожного обмеженого ресурсу, задіяного у виробничому процесі.

Характерними рисами розвитку великотоварного аграрного виробництва останніми роками, на нашу думку, були:

1. Створення вертикально інтегрованої структури з повним циклом виробництва;

2. Стратегічний напрям на збільшення ефективності виробництва та обсягів бізнесу;

3. Тенденція до постійного зростання, скорочення частки збиткових підприємств.

Трансформація економічних систем українського аграрного бізнесу загалом взаємопов'язана системно з організаційними перетвореннями на рівні підприємства і могла бути представлена як процес здійснення системних організаційно-управлінських змін (реструктуризація, реорганізація, ревіталізація тощо).

Сам процес доведення організації за посередництвом організаційної трансформації до сучасних ринкових вимог мав враховувати той факт, що раніше ефективна організація була функцією розміру фірми й корисності масштабу. Однак у сучасних умовах навіть великі агрохолдингові структури змушені вирішувати проблеми та виконувати завдання організації за рахунок вибору одного зі шляхів розвитку:

S активно здійснювати інвестиції у виробництво (що більшість компаній і робить, шукаючи щось «нове» в технологіях, виробництві, методах управління);

S продавати нерентабельний бізнес, здавати в оренду невикористовувані або малоприбуткові технологічні потужності, елеватори тощо, що вивільняє кошти на модернізацію виробництва (наприклад, агрохолдинг Sintal Agriculture через низьку рентабельність позбувся за $1,7 млн. від одного цукрового заводу).

Оскільки бізнес-процеси пов'язані з використанням чинників виробництва, то витрати, наявні в процесі їх фактичного використання, деякі науковці виокремлюють як витрати бізнес-процесів. Оптимізація бізнес-процесів на основі запропонованого підходу може позитивним чином вплинути на формування ресурсів аграрного підприємства, а також через поступову ліквідацію «вузьких» місць привести до зниження витрат усієї системи та зростання прибутків господарств.

Відчутними ці процеси можуть бути і на шляху підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу в сільському господарстві, підтвердження чому знаходимо в дослідженнях науковців О. Петренко та А. Македонського. Погоджуємося з думкою В. Ткачук та О. Кільніцької, що економічні ресурси і виробничі можливості сільськогосподарського підприємства можуть бути використані для досягнення цілей диверсифікації його діяльності, однак вважаємо, що першим етапом на цьому шляху має бути усунення обмежень.

На думку науковців, розмір землекористування, технічна оснащеність виробництва, виробнича програма, технології виробництва, інноваційність, обсяг товарної продукції, частка на ринку, застосування промоційних заходів є основними слабкими сторонами малих фермерських господарств. Тому для цієї категорії аграрних підприємств оптимізація бізнес-операцій повинна передбачати такі модулі:

1. Закупівля-логістика: управління комплексними бізнес-процесами закупівлі і логістики протягом усього бізнес-циклу, починаючи зі самостійної подачі заявки і закінчуючи фактуруванням й оплатою;

2. Планування і виробництво продукції, розширення асортименту: планування виробництва загалом для підприємства та в розрізі окремих галузей, організація виробництва з інтегрованими системами виробничих ділянок, управління даними життєвого циклу сільськогосподарської продукції, згладжування сезонності виробництва тощо;

3. Продажі та обслуговування: впровадження системи, орієнтованої на споживача, включаючи продаж сільськогосподарської продукції і надання послуг, інформаційний супровід і керування внутрішніми процесами.

Застосування основних положень і принципів моделі управління ресурсами, побудованої на теорії обмежень, на нашу думку, дає змогу мінімізувати запаси та операційні витрати аграрних підприємств, що в подальшому повинно привести до зниження втрат від операційної діяльності та підвищення економічної ефективності господарської діяльності.

На основі поетапної реалізації заходів з оптимізації бізнес-процесів господарської діяльності аграрні підприємства можуть отримати додатковий дохід від раціональнішого використання наявних ресурсів через поетапне подолання обмежень та ліквідацію «вузьких» місць в усіх галузях сільського господарства. Впровадження рішення управління ресурсами SAP Enterprise Resource Planning сприятиме зменшенню витрат на систему управління запасами, а зниження дефіциту і днів простою виробничих потужностей й сільськогосподарської техніки - підвищенню прибутку аграрного підприємства в короткостроковому періоді.

Размещено на Allbest.ru