Інтегрована інноваційна політика управління модернізаційними процесами в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Інтегрована інноваційна політика управління модернізаційними процесами в Україні

Виконав:

О.А. Шпак

У статті здійснено аналіз інтегрованої інноваційної політики управління модернізаційними процесами. Ідентифіковано основний інструментарій формування інтегрованих інноваційних структур в органах державної влади як суб'єкта формування інноваційно-модернізаційної політики розвитку. Розкрито поняття інтегрованих інноваційних структур. Відповідно до цього охарактеризовано основні принципи, проблеми та засоби реалізації інноваційно-модернізаційної політики розвитку в сучасних умовах суспільного розвитку України. Доведено, що запровадження інтегрованої інноваційної політики управління модернізаційними процесами супроводжується створенням матричних структур в органах державної влади, які інтегровано здійснюють процесне та проектне управління ними, що тим самим сприяє досягненню необхідного модернізаційного ефекту.

На підставі аналізу державного управління модернізаційними процесами в Україні виявлені дефекти, які перешкоджають побудові ефективної інноваційної інфраструктури як головного інструменту модернізації.

Ключові слова: модернізація, інтегрована інноваційна політика, державне управління, інноваційні структури, інноваційно-модернізаційна політика, демократизація, модернізаційні проекти, модернізаційний ефект.

The article presents the analysis of the integrated innovation policy of administration of modernization processes. The basic tools of formation of integrated innovative structures in government as subjects of innovation and modernization development policy are identified. The concept of integrated innovative structures is revealed. The basic principles, problems and means of implementing innovation and modernization development policy in modern conditions of social development of Ukraine are described. It is proved that the introduction of an integrated innovation policy of administration of modernization processes is accompanied by the creation of matrix structures in government which carry out its administration, thereby promoting the necessary modernization effect.

Defects that prevent the construction of efficient innovation infrastructure as the main instrument of modernization are revealed basing on the analysis of public administration of modernization processes in Ukraine.

Keywords: modernization, integrated innovation policy, public administration, innovative structures, innovative and modernization policy, democratization, modernization projects, modernization effect.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Сучасний соціально-трансформаційний розвиток України, який супроводжує перехід її до новітніх суспільних формацій, викрив суперечності у формуванні державної політики вказав на недоліки існуючої системи державного управління та громіздкість процедур її демократизації. Це поставило питання про запровадження новітніх механізмів інституційного управління модернізаційними процесами, шляхом створення нових організаційних структур, запровадження оптимізаційних форм та методів оновлення всієї системи владної вертикалі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Виходячи із того, що в умовах сьогодення, артикулюється потреба розроблення нового алгоритму модернізації державного управління, який би включав створення національно регламентованих нормативно-законодавчих принципів, концепцій, технологій та моделей забезпечення ефективності державно-управлінської діяльності, перед вітчизняними вченими та практиками постає завдання забезпечення наукового супроводу розроблення практико-прикладних механізмів державного управління модернізаційними процесами. Найбільшого розроблення проблема модернізації набула в межах зарубіжної науки у працях таких вчених як: А.Э.Ахназаров, М. Моритани, Т. Накамуры, Д. Окимото, X. Окумуры, Ш. Тацуно, Э.М. Харлова Д. Гибсона, Р. Инглегарта, М. Мескона, Б.З. Мильнера, Ф. Фукуямы, Ф. Хайека, Э. Шайна Р. Инглхарт, П. Бергер, А.Г. Бермус, М. Вебер, С.Н. Гавров, М.К. Горшков, Л.М. Гохберг, ИУ. Ростоу, Д. Белл, З. Бжезинський, О. Тоффлер. Незважаючи на значний діапазон наукових розробок даної проблематики комплексного дослідження механізмів державного управління модернізаційними процесами й досі не проводилось. З огляду на це, дослідження актуальних наукових і прикладних проблем державного управління України в умовах модернізації вимагають поглибленого розуміння їх сутності, динаміки, специфічних ознак, визначення шляхів перспективного розвитку держави.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. В межах аналізу основних механізмів оптимізації державного управління модернізаційними процесами в Україні на особливу заслуговує розроблення принципів та засобів реалізації інтегрованої інноваційної політики. При цьому, варто виходити із того, що досягнути бажаного модернізаційного ефекту у певних сфера суспільного життя України можливо лише завдяки запровадженню певних інноваційних проектів, які б забезпечили належний технологічний уклад держави. З іншого боку, інтегрована інноваційна політика стосується структурно-функціональної раціоналізації діяльності органів державної влади у напрямку активізації модернізаційних процесів в Україні.

Такий контекст розуміння інтегрованої інноваційної політики управління модернізаційними процесами в Україні передбачає раціональну інтеграцію органів державної влади та місцевого самоврядування з громадянським суспільством та із бізнес сектором у напрямку реалізації відповідних модернізаційних проектів (у сфері науки, освіти, технологій та культури). Забезпечення ефективної реалізації інтегрованої інноваційної політики передбачає “формування та розвиток нових механізмів багатосторонньої взаємодії між органами державної влади, бізнесом та освітніми організаціями“ [1, С. 139], які мають виступати у ролі інтегрованого суб'єкта її розроблення та реалізації. Йдеться безпосередньо про стратегічне партнерство між інституціями, які володіють органічним потенціалом забезпечення модернізації.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою даної статті є здійснити аналіз інтегрованої інноваційної політики управління модернізаційними процесами, ідентифікувати основний інструментарій формування інтегрованих інноваційних структур в органах державної влади, як суб'єкта формування інноваційно-модернізаційної політики розвитку, охарактеризувати основні принципи, проблеми та засоби її реалізації в сучасних умовах суспільного розвитку України.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. В системі управління модернізаційними процесами висока доля затрат йде на придбання технологій та техніки зарубіжного виробництва, що безпосередньо негативно позначається на розвитку економіки, а відтак мінімізує її модернізаційний ефект. Це, ставить питання про розвиток в Україні власної науково-технологічної бази з новими інноваційними рішеннями, що забезпечить її належний інноваційно-модернізаційний розвиток. Його вирішення потребує в першу чергу, скорочення “інституціонального розриву між етапами інноваційної діяльності “створення нововвведень - комерціоналізації“, шляхом запровадження відповідних організаційних моделей управління інноваційною діяльністю, розроблення та інституціоналізація управлінських технологій формування інноваційних інтегрованих структур” [2, С. 47].

У такий спосіб, запровадження інтегрованої інноваційної політики управління модернізаційними процесами передбачає створення матричних структур в органах державної влади, які б інтегровано здійснювали процесне та проектне управління модернізаційними процесами. Варто відзначити, що вітчизняна практика управління модернізаційними процесами не позбавлена інтегрованих інноваційних структур, однак їх функціонування носить здебільшого хаотичний характер, і які переважною мірою не адаптовані до ментальної специфіки певних сфер суспільного життя. Відтак, на нашу думку сьогодні особливої доцільності набуває створення сучасних інституціональних моделей інтеграції органів державної влади, освітніх, наукових та бізнесових структур, здатних забезпечити необхідний модернізаційний ефект. Саме задля досягнення такого ефекту держава має: виступати активним суб'єктом створення інтегрованих інноваційних структур, здійснювати управління їх функціонуванням та розвитком, а також оцінювати та контролювати їх результативність.

Відповідно до вищенаведеного основним суб'єктом формування та реалізації інтегрованої інноваційної політики мають виступати інтегровані інноваційні структури, під якими ми розуміємо сукупність взаємопов'язаних одиниць (сукупних складових), які виступають у ролі єдиного інституціонального фактору здійснення організаційних змін, які забезпечують модернізацію відповідних сфер суспільного життя. У даному контексті, інтегровані інноваційні структури мають виступати своєрідним інструментом реалізації національних інтересів та гарантії національної безпеки держави в умовах модернізації. Саме ці структури мають взяти на себе реалізацію функції коригуючого впливу на відповідні процеси реалізації модернізаційних проектів з урахуванням зворотного зв'язку із суспільством. Основними функціями інтегрованих інноваційних структур має виступати: 1) реконструкція, 2) модернізація та 3) інноваційне переоснащення.

На підставі аналізу державного управління модернізаційними процесами в Україні нами виявлені відповідні дефекти, які перешкоджають побудові ефективної інноваційної інфраструктури як головного інструменту модернізації. До них варто віднести:

- нерозвинуті відносини між суб'єктами інноваційної діяльності;

- значний розрив між модернізаційними потребами певної сфери суспільного життя та інноваційними продуктами представленими профільними інфраструктурами;

- низький рівень врегулюванням державою питань щодо створення інтегрованих інноваційних структур, здатних забезпечити належний модернізаційний ефект.

Відтак, на нашу думку одним із механізмів оптимізації державного управління модернізаційними процесами в Україні є створення інтегрованої системи взаємодії держави, науки та бізнесу як інструменту інноваційного розвитку. Запровадження такої системи має бути соціально орієнтованим та прогнозованим, аби забезпечити належну модернізаційну динаміку. Стратегічна доцільність створення такої системи є найбільш очевидною в умовах відповідних кризових ситуацій та розгортанні певних суспільних викликів, коли держава втрачає свою конкурентність як інститут управління. За таких обставин держава здатна забезпечити модернізацію лише за умови досягнення певних пріоритетів інноваційного шляху розвитку. Створення інтегрованої системи взаємодії держави, науки та бізнесу в умовах модернізації слугуватиме одним із антикризових інструментів посилення інноваційного потенціалу держави та зменшення її геополітичної залежності.

Ми виходимо із того, що саме інтегрована інноваційна політика управління модернізаційними процесами тактично знизить геополітичну залежність України від глобального світу. Держава здатна виступати сильним геополітичним гравцем у світі лише тоді коли її модернізаційний розвиток базується на локальних та інтегрованих системах збереження та розвитку інноваційного потенціалу. На думку С.Хантінгтона “сучасна глобальна конкуренція обумовлена динамічно змінюваними суб'єктами світового економічного простору, які вдосконалюють моделі національних інноваційних систем… органічна взаємодія складних національних інноваційних систем базованих на взаємодії “держави-науки-бізнесу” дозволить створити ефективну інноваційну систему, яка забезпечить її позитивну модернізаційну динаміку (стимулюючи соціальний розвиток), що автоматично підвищить її конкурентність у світі“ [3, С. 331]. В даному контексті, функціональний зміст інтегрованої інноваційної політики управління модернізаційними процесами необхідно зводити до забезпечення “успішного соціально-економічного розвитку суспільства, який характеризується високим рівнем сталості та прогнозованості завдяки пріоритетному розвитку науки, освіти та технологій” [4, С. 181]. Такий підхід з необхідністю в Україні має поставити питання про створення нової збалансованої моделі національного інноваційного розвитку.

Основними функціями інтегрованої інноваційної політики управління модернізаційними процесами має виступати забезпечення інтерактивної та інституціональної модернізації різних сфер суспільного життя України. Традиційно “інтерактивна модернізація” базується на “стратегії наздоганяючого розвитку з широкомасштабним запозиченням передових західних технологій, методів організації виробництва та системи управління у різних сферах суспільного життя” [5]. У такому розумінні, інтерактивна модернізація спирається на стимулювання методів соціально-економічного розвитку, шляхом вдосконалення інститутів управління процесами такого розвитку. Відповідно до цього “інституціональна модернізація” виходить із первинної необхідності проведення інституціональних реформ, спрямованих на оптимізацію системи державного управління (шляхом вдосконалення судової системи, подолання корупції, зниження адміністративних бар'єрів та вдосконалення людського потенціалу) у відповідних сферах суспільного життя, які з необхідністю потребують модернізації. Однак на думку С.Глазьєва, який спирається на досвід країн, які здійснили успішну стратегію модернізаційного розвитку, “вдосконалення інститутів державного управління детерміновано залежить від потенціалу держави здійснити наздоганяючий розвиток” [6, С. 117]. Це, у такий спосіб, характеризує “взаємозв'язок між соціально-економічним розвитком та якістю інститутів, який має дві сторони: висока їх якість сприяє соціально-економічному розвитку, швидкий розвиток спрощує процеси вдосконалення інститутів” [6, С. 125].

Виходячи із аналізу досвіду реалізації інтегрованої інноваційної політики управління модернізаційними процесами окремих держав світу можна сформулювати основні положення щодо їх оптимізації:

1. Держави які досягли високих модернізаційних ефектів у різних сферах суспільного життя застосовувати технологію індикативного планування;

2. З метою забезпечення швидкого модернізаційного ефекту було запроваджено політику суспільного оновлення, адекватну стадіям розвитку держави, і головне, яка мобільно змінювалась відповідно до зміни умов такого розвитку.

3. Більшості держав високих модернізаційних ефектів вдалося досягнути завдяки широкомасштабному запозиченню іноземних інноваційних технологій, що з необхідністю супроводжувалось високим розвитком науки (створення корпоративних дослідницьких центрів) та ефективною координацією діяльності інституційних агентів, які виступали головними суб'єктами забезпечення модернізаційних процесів.

Інтегрована інноваційна політика у даному контексті повинна відображати “стратегічні та тактичні цілі, роблячи акцент на прогнозуванні динаміки того чи іншого сегменту, що тим самим дозволить компенсувати модернізаційний провал, знизити, а по можливості уникнути відповідних ризиків на різних стадіях забезпечення інноваційно-модернізаційних процесів” [7, С. 245]. Це, з необхідністю перед органами державної влади ставить питання про формування Національної інноваційно-модернізаційної стратегії, з орієнтацією на пріоритетні сфери суспільного життя, що тим самим дозволило б сформувати сталу систему збереження та нарощення модернізаційного потенціалу. Відповідно до цього, це питання має стати пріоритетним у діяльності Кабінету Міністрів України, щодо формування стратегічного підходу до управління модернізаційними процесами. Практична доцільність його вирішення зумовлена сучасними процесами інтеграції та глобалізації, що “об'єктивно вимагає вдосконалення системи контролю за експортом високих технологій, створюючи високий рівень диверсифікації промислового виробництва” [8, С. 377].

Акцентування особливої уваги на доцільності формування та реалізації інтегрованої інноваційної політики управління модернізаційними процесами зумовлена сучасними умовами глобальної економічної кризи. Така модель політики органів державної влади, у нашому розумінні, повинна забезпечити позитивну динаміку соціально-економічного розвитку, здолавши об'єктивні перепони, які пригальмовують модернізаційні процеси та поглиблюють кризові ситуації. У такому варіанті, інтегрована інноваційна політика управління модернізаційними процесами здатна зупинити системні та інституціональні коливання їх протікання. В аргументацію цього можна привести виклики, які характерні для практики державного управління суспільним розвитком базованої на реалізації ліберальних реформ. Ми підтримуємо більшість експертів, які схиляються до того, що ліберальний підхід до модернізації суспільного життя не здатен забезпечити її результативність. Здебільшого, це потребує більш технократичного підходу, з чіткою деталізацією принципів, засобів, інструментів забезпечення модернізаційного розвитку держави.

Питання здійснення оптимізованої політики управління модернізаційними процесами (у ролі якої на нашу думку виступає інтегрована інноваційна політика) є актуальними для більшості країн, які перебувають в кризових та посткризових умовах соціально-економічного розвитку. Майже на кожному засідання “Групи двадцяти” (G20 Action Plan) актуалізується питання підвищення ефективності механізмів управління для відновлення модернізаційних процесів у сфері економіки та суспільного розвитку. У так званий посткризовий період починаючи з 2010 року перед державами “Великої Двадцятки” постало питання щодо розробленняінтегрованої стратегії міжнародного економічного регулювання, яка б враховувала “тенденції взаємозв'язку та взаємовпливу різних напрямків соціально-економічної політики, необхідність їх узгодженої діяльності для забезпечення кумулятивного та синергетичного ефекту, який дозволяє модернізувати розвиток держави” [9]. Такий варіант інтегрованої стратегії має об'єднати “політичні заходи у сфері забезпечення зайнятості, розвитку товарних та фінансових ринків, підтримки інновацій (в т.ч. збільшення інвестицій у систему освіти протягом життя” [10]. В рамках розроблення даної стратегії країнами “Великої Двадцятки“ розроблено рамковий документ “Нові підходи до економічних викликів” де чітко визначені нові підходи для держав щодо формування та реалізації нової антикризової політики спрямованої на утвердження нових цінностей та критеріїв оптимізації національних систем державного управління [11]. Організацією економічної співпраці та розвитку у травні 2012 року було затверджено Стратегічні орієнтири для держав після 2012 року, серед яких структурність реформ, соціальна орієнтація у розвитку держав, екологія та інституціональність [11]. Фактично йдеться про запровадження інтегрованої інноваційної політики управління модернізаційними процесами країнами Організації економічної співпраці та розвитку, які виходячи із цього мають розширити діалог з різними суспільними акторами (бізнесом, науковими співтовариствами профспілками). Аби забезпечити модернізований розвиток, кожна із держав у посткризовий період повинна здійснювати інтегровану інноваційну політику в межах реалізації таких стратегічних орієнтирів як:

1. Стратегія зеленого росту, спрямована на вирішення екологічних питань та стимулювання виникнення нових ресурсозберігаючих технологій;

2. Підтримка держав щодо формування та розвитку економіки знань;

3. Надання допомоги державам щодо подолання соціальної та економічної кризи; інтегрована інноваційна політика управління

4. Реалізація цілей “Стратегії розвитку” та “Інноваційної стратегії”;

5. Стимулювання та використання всезагальної вигоди від процесів глобальної (трудової) міграції;

6. Боротьба з корупцією.

Загалом, основними стратегічними пріоритетами для розвитку національних держав та реалізації їх модернізаційної політики є реагування на зміни клімату, глобальна міграція населення та бідність (питання соціального захисту та соціальної безпеки). Виходячи із цього, на думку А.Гурриї, “кожна держава сьогодні має спрямовувати свої зусилля на формування “ефективної та інклюзивної системи вироблення глобальної політики“ [9]. Це, важливо також тому, що стратегічним завданням для кожної держави сьогодні є інтеграція у світовий економічний та політичний простір, а тому “всі програми у формі головної складової повинні мати узагальнені завдання, вирішення яких є взаємовигідним для нашої держави як з політичної, так і з економічної точки зору” [12].

Відтак, на глобальному, транснаціональному рівні також можна поставити питання про реалізацію інтегрованої інноваційної політики управління модернізаційними процесами, спрямованої на розширення взаємодії між державами, міжнародними організаціями з метою інтенсифікації процесів оновлення та вдосконалення соціально-економічної та політичної сфер їх сучасного розвитку.

Такий підхід до управління модернізаційними процесами є оптимальним, ще й тому, що “найбільшої ефективності у спільних інтеграційних програмах можна досягнути у сфері високих технологій (мікроелектроніки, радіоелектроніки, обчислювальної техніки, хімічного оргсинтезу, космічної та оптичної техніки, автомобілебудування)… в різних країнах світу саме такий наукоємний продукт є головним джерелом поповнення бюджету” [13].

На думку експертів Світового Банку “якщо продаж 1 тони сирої нафти може принести до 20 дол. $ прибутку, то всього лише 1 кг. промислової продукції в складній наукоємній побутовій техніці дає прибуток 50 дол. $, в авіації до 500-600 дол. $, в електроніці до 3000 дол. $, 1 кг. сучасних кристалів коштує у 2,5 рази дорожче ніж 1 кг золота” [14].

У нашому розумінні, інтегрована інноваційна політика управління модернізаційними процесами має бути спрямована на розроблення та запровадження стратегії модернізації в Україні, шляхом забезпечення інноваційно-технологічного прориву до 2020-2025 р.р.

Відтак, постає питання чому саме в цей період, ми підтримуємо більшість дослідників, які виходять і з того, що 2010-2017 р.р. згідно інноваційно-циклічної теорії Шумпетера-Кондратьєва є фазою депресії, а 2018-2025 р.р. є фазою оживлення та початком підйому, коли світова економіка залежатиме від технологічних та організаційних типів інновацій, відкриваючи абсолютно нові можливості для людства [15].

Підтвердження цього сьогодні слугує модернізаційна стратегія Японії, Південного Китаю, які наприкінці ХХ ст. за 15 років здійснили інноваційо-технологічний прорив запровадивши успішну інноваційно-модернізаційну стратегію.

При розроблені методологічних принципів та технологічних прийомів формування та реалізації інтегрованої інноваційної політики управління модернізаційними процесами в Україні важливу увагу варто приділити становленню демократичної, соціально-орієнтованої держави, яка б характеризувалась потужною інноваційною економікою здатною забезпечити високий рівень якості життя громадян. Досягнути цього стане можливим за умови:

- ефективної соціальної політики спрямованої на забезпечення розвитку людського потенціалу;

- запровадженню узгоджено-оптимальних форм взаємодії держави, бізнесу та суспільства щодо реалізації певних національних проектів у різних сферах суспільного життя;

- забезпечення ефективності функціонування державно-управлінських інститутів, що детерміновано забезпечить покращення інвестиційного клімату в державі;

- побудові корпоративної, сильної та ефективної держави;

- реалізації інноваційної “економіки знань”.

Виходячи із дотримання наведених умов можна оцінити рівень ефективності інтегрованої інноваційної політики управління модернізаційними процесами, наскільки в ключовому відношенні вона сприятиме покращенню якості життя громадян.

Саме тому сьогодні система державного управління модернізаційними процесами в Україні має бути спрямована на запровадження динамічної моделі інвестицій у людський капітал.

Держави, які мають позитивну модернізаційну динаміку в середньому вкладають від 10 до 15% ВВП у нарощення людського капіталу [16]. Україна сьогодні йде по шляху розвинених в інноваційно-модернізаційному відношенні держав, де успішно розвиваються новітні технології у таких галузях як: нанатотехнології, програмне забезпечення, енергетика, космічні дослідження.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі.

Таким чином, здійснений нами аналіз інтегрованої інноваційної політики управління модернізаційними процесами дозволив ідентифікувати її як важливу складову структурно-функціональної раціоналізації діяльності органів державної влади у напрямку активізації модернізаційних процесів в Україні, що передбачає раціональну інтеграцію органів державної влади та місцевого самоврядування з громадянським суспільством та бізнес сектором у напрямку реалізації відповідних модернізаційних проектів, шляхом створення матричних структур в органах державної влади, які б інтегровано здійснювали процесне та проектне управління модернізаційними процесами

Це дозволило ідентифікувати основний інструментарій формування інтегрованих інноваційних структур в органах державної влади, як суб'єкта формування інноваційно-модернізаційної політики розвитку, відповідно до цього охарактеризовано основні принципи, проблеми та засоби її реалізації в сучасних умовах суспільного розвитку України.

Доведено, що запровадження інтегрованої інноваційної політики управління модернізаційними процесами передбачає створення матричних структур в органах державної влади, які б інтегровано здійснювали процесне та проектне управління модернізаційними процесами, що зумовлює доцільність створення сучасних інституціональних моделей інтеграції органів державної влади, освітніх, наукових та бізнесових структур, здатних забезпечити необхідний модернізаційний ефект; її основними суб'єктами формування та реалізації є інтегровані інноваційні структури (сукупність взаємопов'язаних одиниць (сукупних складових), які виступають у ролі єдиного інституціонального фактору здійснення організаційних змін, які забезпечують модернізацію відповідних сфер суспільного життя і які мають взяти на себе реалізацію функції коригуючого впливу на відповідні процеси реалізації модернізаційних проектів з урахуванням зворотного зв'язку із суспільством; її основними функціями має виступати:

1) реконструкція,

2) модернізація

3) інноваційне переоснащення, а механізмом (створення інтегрованої системи взаємодії держави, науки та бізнесу як інструменту інноваційного розвитку).

Список використаних джерел

1. Вест В.Ф. Поиск теории структуры государственного управления / В. Ф. Вест // Вопросы государственного и муниципального управления. - 2012. - № 4. - С. 136-158.

2. Гаман-Голутвина О. В. Меняющаяся роль государства в контексте реформ государственного управления: отечественный и зарубежный опыт / О. В. Гаман-Голутвина // Политические исследования. - 2007. - № 4. - С. 46-58.

3. Хантингтон С. Политический порядок в меняющихся обществах / С. Хантингтон. - М. : Прогресс-Традиция, 2004. - 480 с.

4. Акаев А.А. О стратегии инновационно-модернизационного развития Российской экономики / А. А. Акаев, И. Е. Ануфриев, Д. И. Кузнецов // Моделирование и прогнозирование глобального, регионального и национального развития. - М. : ЛИБРОКОМ, 2011. - С. 178-209.

5. Полтерович В.М. Стратегии модернизации, институты и коалиции / В. М. Полтерович // Вопросы экономики. - 2008. - № 4. - С. 4-24.

6. Глазьев С.Ю. Стратегия опережающего развития России в условиях глобального кризиса / С.Ю. Глазьев. - М. : Экономика, 2010. -

476 с.

7. Нигматулин Р.И. Кризис и модернизация России - тринадцать теорем / Р. И. Нигматулин, Б.И. Нигматулин. - М. : ОАО “Новости”, 2010.

8. Обзорный доклад о модернизации в мире (2001-2012 гг.) / под ред. Л. И. Лапина (2012). - М. : Изд-во “Весь Мир”, 2013. - 711 с.

9. OECD (2009) OECD Note on Growth and Structural Reforms. G20 Summit Pittsburgh, 24-25 September 2009 [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.oecd.org/dataoecd/44/41/43777152.pdf

10. После кризиса: на пути к более крепкой, открытой и справедливой экономике (The Crisis and Beyond: for a stronger, cleaner, fairer economy) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.oecd.org/mcm2009/

11. Strategic Orientations by the Secretary-General 2013 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.oecd.org/about/secretary-general/50452360.pdf

12. Кохно А. П. Целевая политика интегрированных структур [Электронный ресурс] / А. П. Кохно // Современные научные исследования и инновации. - № 1 (9) Январь 2012. - Режим доступа : http://web.snauka.ru/issues/2012/01/6073

13. National Innovation System: Engine of Second Modernization Feng ZHANG, HE, Beijing: High Education Press, 2012 [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.seiofbluemountain.com/upload/product/201002/1265354135unohsc.pdf

14. Modernization of Citizenship Consciousness: Agenda of Second Modernization Press, 2012 [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.dflorig.com/CHAP2.html

15. Hirooka M. Innovation Dynamysm and Economic Growth. A Nonlinear Perspective. - Cheltanham, UK, Northhampton, MA, USA : Edward Elgar, 2016.

16. Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. - 2012. - № 1 (5). - Т. 1 [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.gks.ru/dbscripts/Cbsd/DBInet.cgi

References.

1. Vest, V.F. (2012), “Search for public administration structure theory”, Voprosy gosudarstvennogo i municipal'nogo upravlenija, no. 4, pp. 136-158.

2. Gaman-Golutvina, O.V. (2007), “The changing role of the state in the context of public administration reform: domestic and foreign experience”, Politicheskie issledovanija, no. 4, pp. 46-58.

3. Hantington, S. (2004), Politicheskij porjadok v menjajushhihsja obshhestvah [Political Order in Changing Societies], Progress-Tradicija, Moscow, Russian Federation.

4. Akaev, A.A., Anufriev, I.E. and Kuznecov, D.I. (2011), “On the strategy of innovation and modernization development of the Russian economy”, Modelirovanie i prognozirovanie global'nogo, regional'nogo i nacional'nogo razvitija [Modelling and forecasting of the global, regional and national development], LIBROKOM, Moscow, Russian Federation.

5. Polterovich, V.M. (2008), “Modernization strategies, institutions and coalitions”, Voprosy jekonomiki, no. 4, pp. 4-24.

6. Glaz'ev, S.Ju. (2010), Strategija operezhajushhego razvitija Rossii v uslovijah global'nogo krizisa [The strategy of advanced development of Russia in the global crisis], Jekonomika, Moscow, Russian Federation.

7. Nigmatulin, R.I. and Nigmatulin, B.I. (2010), Krizis i modernizacija Rossii - trinadcat' teorem [The crisis and the modernization of Russia - thirteen theorems], OAO “Novosti”, Moscow, Russian Federation.

8. (2013), Obzornyj doklad o modernizacii v mire (2001-2012 gg.) [A survey report on the modernization of the world (2001-2012)], ed. by Lapin, L.I, “Ves' Mir” Publisher, Moscow, Russian Federation.

9. OECD (2009), OECD Note on Growth and Structural Reforms. G20 Summit Pittsburgh, 24-25 September 2009, available at:http://www.oecd.org/dataoecd/44/41/43777152.pdf (Accessed 21 July 2016).

10. (2009), Posle krizisa: na puti k bolee krepkoj, otkrytoj i spravedlivoj jekonomike [The Crisis and Beyond: for a stronger, cleaner, fairer economy], available at:http://www.oecd.org/mcm2009/ (Accessed 18 July 2016).

11. (2013), Strategic Orientations by the Secretary-General 2013, available at: http://www.oecd.org/about/secretary-general/50452360.pdf (Accessed 19 July 2016).

12. Kohno, A.P. (2012), “The targeting policy of the integrated structures”, Sovremennye nauchnye issledovanija i innovacii, [Online], no. 1(9), January 2012, available at: http://web.snauka.ru/issues/2012/01/6073 (Accessed 17 July 2016).

13. (2012), National Innovation System: Engine of Second Modernization, High Education Press, Feng ZHANG, HE, Beijing, available at:http://www.seiofbluemountain.com/upload/product/201002/1265354135unohsc.pdf (Accessed 10 July 2016).

14. (2012), Modernization of Citizenship Consciousness: Agenda of Second Modernization Press, 2012, available at: http://www.dflorig.com/CHAP2.html (Accessed 11 July 2016).

15. Hirooka, M. (2016), Innovation Dynamysm and Economic Growth. A Nonlinear Perspective, Cheltanham, UK, Northhampton, Edward Elgar, MA, USA.

16. (2012), Bjuleten' Mіzhnarodnogo Nobelіvs'kogo ekonomіchnogo forumu [Bulletin of the International Nobel Economic Forum], [Online], no. 1(5), vol. 1, available at: http://www.gks.ru/dbscripts/Cbsd/DBInet.cgi (Accessed 17 July 2016).

Размещено на Allbest.ru