Управління економічною стійкістю підприємства

Рис. 2. Види стійкості підприємства

Джерело: узагальнено автором

Проведений аналіз наукової літератури дав змогу виявити тенденцію використання окремих аспектів стійкості підприємства для оцінювання успішності його роботи.

Стосовно суті поняття «економічна стійкість підприємства», то в наукових джерелах немає однозначності. Вивчення наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених вказує на те, що в сучасній науковій літературі виокремлюються такі підходи до визначення даного поняття.

Економічна стійкість підприємства як його фінансова стійкість. Так, у роботах Е.М. Короткова [8], Б.А. Райзберга [9], А.Д. Шеремета [10] економічна стійкість підприємства окреслюється як фінансовий стан підприємства, господарська діяльність якого забезпечує в нормальних умовах виконання всіх його зобов'язань перед працівниками, організаціями, державою завдяки відповідності доходів видаткам.

Зауважимо, що фінансова стійкість уважається одним з основних компонентів економічної стійкості підприємства, але відображає лише одну зі сторін його стабільності. У рамках даного підходу самофінансування поточної діяльності підприємства виходить на перший план і забезпечує його успішну діяльність. Однак стійкість підприємства не обмежується лише його фінансовою стійкістю.

Економічна стійкість підприємства як стабільність і надійність його фінансово-господарської діяльності та рівноважний стан підприємства як соціально-економічної системи. На думку О.Г. Бодрова і В.І. Рощина [11], В.С. Мітюшина [12], економічну стійкість підприємства варто розглядати як стан динамічного розвитку суб'єкта господарювання, коли його соціально-економічні параметри при будь-яких збуреннях зовнішнього і внутрішнього середовища зберігають стан економічної рівноваги.

Зазначимо, що даний підхід є більш коректним, ніж перший, оскільки акцентується увага як на фінансовій, так і господарській діяльності підприємства. Однак його представники ототожнюють поняття «економічна стійкість» та «економічна рівновага», що є не зовсім вірним.

Економічна стійкість підприємства як його можливість зберігати поточний стан функціонування, адаптуватися до змін внутрішнього і зовнішнього середовища. Такий підхід простежується в працях І.А. Литвиненко, Г.С. Мерзлікіної, А.Б. Олійника, Е.А. Уткіна, С.В. Чупрова, Е.В. Шеврина. Науковці роблять висновок про те, що економічна стійкість підприємства визначається як здатність підприємства відновлювати первісний або приймати новий стійкий стан після припинення дії збурень зовнішнього і внутрішнього середовища [13].

Отже, у рамках даного підходу підкреслюються відмінності економічної стійкості підприємства від інших суміжних економічних категорій. Так, на відміну від сталого розвитку вона не є процесом, а на відміну від економічної рівноваги -- не є станом. Однак такому підходу притаманний один недолік: незрозуміло, чим забезпечується здатність підприємства до функціонування і розвитку за умови відходу на другий план його фінансово-господарської діяльності.

Економічна стійкість підприємства як підтримка певного рівня значень якісних і кількісних характеристик підприємства, при якому забезпечується його рентабельне функціонування і стабільний розвиток за рахунок ефективного використання ресурсів. Так, представники такого підходу А.О. Камаєв та О.В. Зеткіна [14] пропонують розглядати економічну стійкість підприємства як забезпечення рентабельної виробничо-комерційної діяльності за рахунок підвищення ефективності використання виробничих ресурсів і управління підприємством, забезпечення стабільного фінансового стану за рахунок поліпшення структури активів, а також стабільного розвитку потужності підприємства і соціального розвитку колективу при самофінансуванні в умовах динамічного зовнішнього середовища.

Зауважимо, що даний підхід виокремлює умови, за рахунок яких забезпечується економічна стійкість підприємства. Недоліком цього підходу є те, що на перше місце виходить рентабельне функціонування підприємства, ефективність його діяльності, у той час як здатність адаптуватися до змін внутрішнього і зовнішнього середовища залишається на другому плані.

Отже, аналіз розглянутих підходів до категорії «економічна стійкість підприємства» дає змогу зробити певні узагальнення: по-перше, так і не вироблено єдиного підходу до визначення даного поняття; по-друге, у кожного з розглянутих підходів є як переваги, так і недоліки; по-третє, визначаючи економічну стійкість, не можна дотримуватися якогось одного підходу, а необхідно їх синтезувати.

Крім того, групування та систематизація визначень поняття «економічна стійкість підприємства» дали змогу виокремити ряд аспектів.

Економічна стійкість підприємства передбачає як підтримку його економічної рівноваги або виживання, так і розвиток через перехід підприємства до нового рівноважного стану.

Економічна стійкість підприємства на відміну від його сталого розвитку не є процесом, а на відміну від економічної рівноваги -- не є станом. Економічна стійкість підприємства розглядається як динамічна категорія, яка пов'язана зі зміною стану підприємства в часі й окреслюється як його здатність відновлювати рівновагу.

Рівень економічної стійкості підприємства визначається сукупністю значень кількісних і якісних економічних показників.

Отже, економічну стійкість підприємства варто розглядати як здатність підприємства підтримувати певний рівень економічних параметрів, які забезпечують його рентабельне функціонування і стабільний розвиток, а також дають змогу приймати рівноважний стан після припинення дії збурень зовнішнього і внутрішнього середовища.

Зазначимо, що окреслене вище визначення поняття «економічна стійкість підприємства» характеризує економічну стійкість як динамічну категорію. Економічна стійкість підприємства передбачає його здатність відновлювати первісний і приймати новий стійкий стан за рахунок підтримання певного рівня значень економічних параметрів, що забезпечує рентабельне функціонування і стабільний розвиток підприємства.

Сформульоване визначення дає змогу окреслити принципи управління економічною стійкістю підприємства.

Принцип комплексності планування. При плануванні необхідно комплексно оцінювати вплив управлінських рішень на діяльність підприємства і рівень його економічної стійкості, не можна обмежуватися плануванням лише однієї зі складових стійкості (кадрової, маркетингової, виробничої, фінансової). Крім того, наприклад, при прийнятті питання про реалізацію інвестиційного проекту необхідно враховувати не тільки ефективність самого проекту, але й те, як це вплине на ефективність діяльності всього підприємства і на рівень його стійкості.

Принцип ефективності. Механізм дії цього принципу полягає в підтриманні такого рівня показників діяльності підприємства, який забезпечує найбільш ефективне використання ресурсів. Ефективне використання ресурсів як основа рентабельного функціонування та стабільного розвитку підприємства сприяє підтримці його стійкості.

Принцип поєднання стратегічних і тактичних цілей. Суть цього принципу полягає в тому, що стратегічною метою управління економічною стійкістю підприємства повинно бути не лише збереження поточного рівноважного стану підприємства, а і його перехід у новий, більш стійкий стан. При цьому тактичне управління повинно бути спрямоване на підтримання стійкості підприємства вище певного (критичного) рівня.

На думку науковців, економічна стійкість включає стійкість функціонування та стійкість розвитку підприємства стосовно заданих цілей. Підприємство може стійко функціонувати за умови, що параметри стану і структури підприємства залишаються в межах допустимих відхилень від заданої лінії поведінки, але не розвиватись. Тому вважається, що стійкість функціонування та розвитку підприємства не є тотожними поняттями. Так стійке функціонування передбачає забезпечення системою менеджменту знаходження показників стану і структури підприємства в певних межах (область стійкості) на окремому етапі розвитку підприємства (у межах певної якісної характеристики). А стійкий розвиток можна визначити як такий, що передбачає безкризову, поступову зміну якісних ознак підприємства, дотримання показників розвитку в межах визначеної області стосовно поставлених цілей. Поняття стійкого функціонування і розвитку тісно пов'язане з такими явищами, як здатність до самозбереження, протистояння негативним впливам, адаптація, гнучкість та потенціал підприємства. Як відомо, підприємство повинно безперервно розвиватися, щоб залишатися стійким. Можливості підприємства щодо ефективної адаптації до змін ринкових умов знижуються за умови, що воно не розвивається і не збільшує свій економічний потенціал. Це свідчить про зниження можливості виживання, опірності і пристосовуваності до внутрішніх і зовнішніх загроз. Отже, розвиток потрібен, щоб залишатися підприємству стійким. Для розвитку підприємства потрібен такий економічний ріст, який зберігає або ж зміцнює стійкість. Досягають цього шляхом збалансованості темпів зміни: прибутку; виручки від реалізації продукції; власного капіталу; сукупних активів (підсумку/валюти балансу).

Як відомо, «золоте правило економіки підприємства» передбачає додержання умови, за якої темпи зростання прибутку підприємства мають перевищувати темпи зростання обсягів продажу, а останні повинні бути вищими за темпи зростання активів (майна). Отже, оптимальним є таке співвідношення:

Тп > Тв > Твк > Та, (1)