Оцінка використання виробничого персоналу на машинобудівних підприємствах за критерієм продуктивності праці

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

В статті виконано оцінку використання виробничого персоналу на машинобудівних підприємствах за допомогою використання кореляційно-регресійних методів, що істотно розширює і поглиблює аналіз продуктивності праці виробничого персоналу підприємства.

Однією з вирішальних умов підвищення ефективності виробництва є зростання продуктивності праці. Це зростання забезпечує збільшення випуску промислової продукції, прискорення оборотності виробничих фондів промисловості, зниження витрат виробництва і зростання рентабельності. Рівень та динаміка продуктивності праці тісно пов'язані з тим, на скільки повно та масштабно реалізуються на різних рівнях економіки фактори їх позитивних змін.

Використання даного методичного підходу дозволять залучити до аналізу велику кількість промислових підприємств та визначити кількісний вплив усієї сукупності досліджуваних і кожного окремого фактора на продуктивність праці з урахуванням взаємозв'язку факторів один з одним.

Постановка проблеми. Вирішальною умовою підвищення ефективності виробництва є зростання продуктивності праці, що забезпечує збільшення випуску промислової продукції, прискорення оборотності виробничих фондів промисловості, зниження витрат виробництва і зростання рентабельності.

Рівень та динаміка продуктивності праці тісно пов'язані з тим, на скільки повно та масштабно реалізуються на різних рівнях економіки фактори їх позитивних змін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Класифікації факторів зростання продуктивності праці, присвячено роботи Богачова О.С. [1, c.33], Богині Д.П. [2], Калини А.В. [3, с.48], Колота А.М. [4, с.56], Орлова П.О. [5], Гурченкова О.П. [6, с.37] та ін. Класифікація цих факторів представлена і у державній статистичній звітності з інновацій, яка введена в дію у 2003 р. У наукових працях та нормативних документах пропонується використовувати класифікації факторів при розробці планів підвищення продуктивності праці, формування трудового потенціалу, плану підвищення ефективності виробництва, плану зниження собівартості продукції та для інших цілей.

Метою статті є визначення методичного підходу використання якого дозволить створити систему критеріїв, які встановлюють економічні межі продуктивного використання виробничого персоналу у взаємозв'язку з використанням інших виробничих ресурсів.

Виклад основного матеріалу. Отже, рівень продуктивності праці визначається безліччю факторів та умов, повне урахування яких пов'язане з істотними труднощами. Аналіз продуктивності праці обмежується, як правило, урахуванням невеликої кількості найбільш важливих факторів, які пов'язані з рівнем продуктивності функціонально (використання робочого часу, зміна складу працюючих і т.д.). Інша група факторів (рівень організації оплати праці та виробництва, кваліфікація працівників, стимулювання праці тощо), пов'язаних з рівнем продуктивності ймовірно, залишається у цьому випадку поза аналізом.

Використання кореляційно-регресійних методів істотно розширює і поглиблює аналіз продуктивності праці виробничого персоналу підприємства. Ці методи дозволяють залучити до аналізу велику кількість промислових підприємств та визначити кількісний вплив усієї сукупності досліджуваних і кожного окремого фактора на продуктивність праці з урахуванням взаємозв'язку факторів один з одним.

Досліджуючи та аналізуючи резерви зростання продуктивності праці машинобудівних підприємств, встановлено, що основними групами факторів, від яких залежить рівень продуктивності праці є наступні:

- фактори, що визначають рівень трудомісткості продукції: а) показники, що характеризують технічний рівень підприємства - фондоозброєність і машиноозброєність, структуру основних виробничих фондів, рівень механізації та автоматизації виробництва, електроозброєність та ін; б) показники, що характеризують рівень організації виробництва - масштаб виробництва, рівень спеціалізації, кооперування і т. п.; в) показники, що характеризують продуктивність і використання виробничих фондів; г) кваліфікація працівників; д) характеристика і особливості продукції, що випускається;

- фактори, що характеризують використання робочого часу: частка простоїв, питома вага машинного часу в загальних витратах часу;

- фактори, що характеризують особливості ціноутворення на готову продукцію, сировину, обладнання.

Вибір факторів, включених до регресійної модель продуктивності праці, визначається: наявністю інформації, попереднім якісним аналізом напрямку впливу факторів і статистичною достовірністю цього впливу.

З показників, що характеризують технічний рівень підприємства, аналізу піддавалися: структура основних виробничих фондів, що характеризується питомою вагою обладнання та робочих машин у загальній вартості основних фондів (x1), і машиноозброєність праці як відношення вартості активної частини основних виробничих фондів до чисельності робітників (х2). З показників організації виробництва аналізувалася: середньорічна проектна, потужність підприємств (х3). Крім того, аналізувався показник середньої заробітної плати (х4). З показників*, що характеризують використання виробничих фондів, враховувалися: знімання продукції з 1 кв.м виробничої площі (х5), знімання продукції з 1 ведучого агрегата (х6), середня довжина виробничого циклу (х7).

Показником, що характеризує склад працюючих, обрано питому вагу чисельності робітників у загальній чисельності працюючих (x8). Для характеристики особливостей ціноутворення на готову продукцію в аналіз введені два показники: індекс цін на готову продукцію (х9а), що характеризує зміну цін в результаті зміни рівня інфляції. Індекс цін, що характеризує співвідношення постійних і поточних цін на готову продукцію (х9б). Останній показник певною мірою характеризує стійкість і складність асортименту виробленої продукції, оскільки для більш складних і нових виробів розрив у рівні незмінних і поточних цін найбільший.

Коливання і розкид розглянутих показників характеризуються у досліджуваній сукупності даними табл.1.

Таблиця 1. Коливання і розкид показників

Тісний зв'язок між рівнем продуктивності праці та аналізованими чинниками характеризується парними і окремими коефіцієнтами регресії і t-критерієм. У досліджуваній сукупності тіснота зв'язку характеризується даними табл. 2.

З наведених даних видно, що найтісніше з рівнем продуктивності праці пов'язані потужність підприємства (х3), показники використання фондів (х5, х6) і зміна цін (х9а, х9б).

Таблиця 2. Тіснота зв'язку між рівнем продуктивності праці та аналізованими чинниками

З метою остаточного відбору факторів для моделі розглянемо зв'язку між факторами. Вплив факторів (х9а і х9б) аналогічний, вони дуже тісно пов'язані між собою (). Тому здається раціональним (х9а) вивести з моделі. Найбільш низький парний і окремий коефіцієнт зв'язку між структурою основних фондів і рівнем продуктивності праці.

Це пояснюється, насамперед тим, що підвищення частки активної частини у вартості основних фондів тісно пов'язане з концентрацією виробництва (), оскільки є однією з її переваг. Зі збільшенням розміру підприємства з'являється можливість використовувати більш потужне і продуктивне обладнання, скорочується частка витрат на будівлі та споруди, знижується питома вага допоміжних служб та підрозділів у загальній вартості фондів і чисельності промислово-виробничого персоналу. З іншого боку, дуже тісно пов'язані між собою структура фондів і фондоозброєність, обчислена за активною частиною основних фондів (). У зв'язку з цим вплив (x1) проявляється через (х2 і х3), а сам показник (х1) до остаточної моделі не включається.

У кінцевому варіанті модель продуктивності праці включає такі фактори:

у = -2 975,5 + 0,301 х2 + 7,72 х3 - 27,36 х4 + 56,33 х5 + + 17,58 х6 - 7,97 х7 + 128,43 х8 - 2 930,67 х9б. (1)

Сукупний коефіцієнт регресії R = 0,80, тобто ступінь достовірності отриманої моделі досить велика. Перевірка за F-критерієм показала адекватність моделі.

Отримана модель дає уявлення про зміну рівня продуктивності праці при зміні на одиницю кожного з факторів. Так, при збільшенні потужності на 1 тис. грн. виробіток на одного працюючого зростає на 7,72 грн., збільшення на 1% частки робітників у загальному складі працюючих викликає зростання продуктивності праці на 128,43 грн., а зростання виробітку на 1% тягне за собою зростання заробітної плати.

З введених у модель факторів на зростання виробітку впливають: машиноозброєність, виробнича потужність, показники знімання продукції з 1 кв.м. виробничої площі та частка робітників у загальній чисельності працюючих. Понижуючий вплив мають: кількість видів виробів, що виробляються, тривалість виробничого циклу та індекс зміни цін, який показує, що при змінюваності асортименту і випуску нових видів виробів продуктивність праці знижується, але при цьому заробітна плата майже не зростає.

Обчислені за моделлю значення продуктивності праці для більшості підприємств добре узгоджуються з емпіричними значеннями, про що свідчать дані табл.3, що показує величини відхилень розрахункового значення продуктивності від фактичного.

Користуючись отриманою моделлю, можна визначити зміну рівня продуктивності праці на конкретному підприємстві в залежності від будь-якого фактора.Для виявлення резервів і визначення шляхів зростання продуктивності праці необхідно з усіх включених до моделі факторів виділити групу стійких, заздалегідь визначених підприємству, і групу регульованих, що залежать головним чином від якості роботи.

Таблиця 3. Відхилення між розрахунковим і фактичним значеннями продуктивності праці виробничого персоналу

В отриманій моделі до першої групи слід віднести: машиноозброєність праці (х2) середньорічну проектну потужність (х3), рівень заробітної плати (х4), питому вагу робітників у загальному складі працюючих (х2), зміну цін на готову продукцію (х9б). До другої групи належать показники використання основних фондів (х5, х6, х7).

Щоб розмежувати вплив цих груп чинників, будуємо рівняння чистої регресії. Для цього в модель підставляємо середньогалузеві величини регульованих факторів або середньогалузеві величини стійких факторів.

У досліджуваній сукупності рівняння чистої регресії для виявлення впливу стійких факторів має вигляд:

y = 3 832,62 + 0,301 х2 + 7,72 х3 - 27,36 х4 + 128,43 х8 - 2 930,67 х9б. (2)

Використовуючи отриману модель, можна для кожного конкретного підприємства або для групи підприємств розрахувати резерви зростання продуктивності праці за рахунок проаналізованих факторів. Розрахунок для обстеженої сукупності підприємств виглядає таким чином (табл. 4).

Таблиця 4. Виявлення резервів зростання продуктивності праці за рахунок проаналізованих факторів

Такий розрахунок є достовірним. При виявленні резервів кожного конкретного машинобудівного підприємства необхідно розраховувати індивідуальні довірчі інтервали. Регресійні багатофакторні моделі можуть бути також використані для розрахунку об'єктивно можливого рівня продуктивності праці. При цьому продуктивність буде відображати наявні об'єктивні можливості кожного підприємства і середній рівень регульованих факторів. Відхилення фактичного рівня від розрахункового залежить від «якості» роботи підприємства, рівня використання основних факторів виробництва та коштів, спрямованих на оплату праці. Оплата праці є показником ринкової оцінки функціонуючого трудового потенціалу, саме фактором досягнення високих конкурентних позицій підприємства.

Таким чином, регерсійний аналіз продуктивності праці показав, що повинно існувати певне співвідношення між індексами динаміки техніко-економічних показників, які впливають на використання трудового потенціалу та віддзеркалюються на зростанні продуктивності праці.

Результати узагальнення процесів використання ресурсів підприємства різних співвідношень індексів їх зміни обумовили можливість і необхідність застосування наступного співвідношення індексів динаміки показників:

ІПП ? Іц ? In? Іо ? Іс ? Іфоп ? Іч ? 1, (3)

продуктивність економічний персонал виробничий

де IПП - індекс продуктивності праці;

Іц - індекс фондовіддачі

In - індекс зміни прибутку підприємства;

Іо - індекс зміни обсягу виробництва продукції;

Іс - індекс зміни собівартості продукції;

Іфоп - індекс зміни фонду оплати праці;

Іч - індекс зміни чисельності персоналу підприємства.

Висновки:

1. Використання даного методичного підходу дозволяє створити систему критеріїв, які встановлюють економічні межі продуктивного використання виробничого персоналу у взаємозв'язку з використанням інших виробничих ресурсів. Застосування індексів динаміки показників продуктивності праці та фондовіддачі дає можливість оцінювати як зміни в ефективності використання основних фондів впливають на зміни в показниках використання персоналу, також застосування індексів динаміки показників продуктивності праці і заробітної плати дає можливість оцінювати розвиток економічних та соціальних процесів на підприємстві за конкретний період, а також здійснювати їх.

2. Таким чином, продуктивність праці повинна стати індикатором економічного розвитку підприємства та основою впровадження нових моделей оплати праці і механізму мотивації, побудованих на обґрунтованому економічному співвідношенні продуктивності праці та заробітної плати, яке має бути гнучким за різних умов впливу різних чинників внутрішнього і зовнішнього середовища.

Література

1. Богачов О.С. Дослідження взаємозв'язку продуктивності та оплати праці в Україні / О.С. Богачов // Вісник економічної науки України: наук. журнал -Донецьк: АЕН України, 2009. - №1(15) - с. 33-36.

2. Богиня Д.П. Производительность труда: фактори и резерви роста / Богиня Д.П. - К: Наукова думка, 1983. - 317с.

3. Калина А.В. Менеджмент продуктивності: [навч. посіб.] / А.В. Калина, С.П. Калініна, Н.Д. Лук'янченко - К.: МАУП, 2005. - 232с.

4. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: [навч. посібник]. - К.: КНЕУ, 1998. - 224с.

5. Орлов О.А. О соотношении роста производительности труда и заработной платы / О.А. Орлов // Вісник Технологічного Університету Поділля. - 2001. - №2 Ч.2. - С. 32-34.

6. Гурченков О.П. Економіка підприємства / О.П. Гурченков, А.В. Єфімова, В.Д. Чайка - Миколаїв: НУК, 2004. - 145с.

Размещено на Allbest.ru