Організація інноваційного менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лекція

на тему: Організація інноваційного менеджменту



Форми інноваційних підприємств

Для успішного здійснення інноваційних процесів та інноваційної діяльності необхідно створення мережі організацій науково-технічної та інноваційної сфери та розробка відповідної класифікації таких організацій.

Найбільш важливою класифікаційною ознакою інноваційних підприємств є вид спеціалізації.

По виду спеціалізації інноваційні підприємства поділяються на предметні і адресні.

Предметна спеціалізація спрямована на створення конкретних видів продуктів, технологій і ресурсів.

Адресна спеціалізація включає використання значущих наукових результатів, отриманих у наукових центрах, у вигляді створення дочірніх науково-технічних та інноваційних фірм, а також обслуговування галузі, підгалузі, підприємств і т. д.

По виду науково-технічної продукції інноваційні підприємства поділяються на організації, що спеціалізуються:

o на фундаментальних дослідженнях;

o на науково-дослідних роботах;

o на дослідно-конструкторських роботах;

o на створення досвідчених зразків;

o на виробництві досвідчених партій, перших серій.

По виду вдосконалюваних об'єктів виділяються інноваційні підприємства, спеціалізовані на НДДКР, спрямованих на вдосконалення:

o виробів;

o матеріалів;

o технології;

o форм організації та управління;

o інших об'єктів.

За характером діяльності:

o інноваційні підприємства, які виконують НДДКР;

o інноваційні підприємства, які виконують функції обслуговування науки.

За характером галузі знань - це інноваційні підприємства у сфері:

o природничих наук;

o технічних наук;

o суспільних і гуманітарних наук.

За принципом створення інноваційні підприємства бувають:

o постійні;

o тимчасові.

За ступенем охоплення стадій циклу "дослідження - освоєння (Ос)" інноваційні підприємства можуть охоплювати:

o одну стадію (ФІ, ПІ. ДКР, Ос);

o дві і більше стадій (ФІ-ПІ, ФІ-ПІ-ОКР-Ос). По використанню комбінування:

o інноваційні підприємства, які використовують комбінування;

o інноваційні підприємства, які не використовують комбінування.

Інноваційні підприємства (ІП) в залежності від переважаючого типу інновацій можуть бути розбиті на наступні класи.

1. Інноватори-лідери і інноватори-послідовники. Інноватори-лідери є ініціаторами інновацій, які й тим підхоплюються інноваторами-послідовниками. Інноватори-лідери працюють в умовах підвищеного ризику.

2. ІП, які орієнтуються на нові наукові відкриття або піонерні винаходи, а також ВП, що створюють інновації на основі нового способу застосування раніше зроблених відкриттів і винаходів. Останні переважають серед ІП.

3. І П, що створюють нові потреби, і ІП, що сприяють розвитку і більш повного задоволення існуючих потреб.

4. ІП, що створюють базові інновації, і ІП, діяльність яких спрямована на створення інновацій-видозмін.

5. ІП, що створюють інновації з метою їх подальшого застосування в одній галузі або в масштабі всього народного господарства.

6. ІП, що реалізують інновації, які заміщають раніше створені продукти і технології, та ВП, що створюють рационализирующие і розширюються інновації.

7. ІП, що створюють основні (продуктові і технологічні) інновації, і ІП, розробляють доповнюють інновації.

8. ІП, що реалізують інновації-продукти, і ПІДПРИЄМЕЦЬ, які реалізують інноваційні процеси.

9. ІП, що створюють інновації для нових ринків, та ІП, що орієнтуються на інновації, що створюють нові сфери застосування на старих ринках.

10. ІП, ініціюють інновації за регенерированию первісних властивостей продуктів і процесів, і ІП, ініціюють інновації, спрямовані на збільшення продуктивності і кількісної інтенсивності діючих процесів.

Якщо говорити про конкретний ІП, то кожен тип інноваційної діяльності існує одночасно з іншими. Організаційний розвиток ІП в основному відбувалося і відбувається у сфері галузевої науки у результаті поєднання двох зустрічних тенденцій - інтеграційної та дезинтеграционной. У результаті з'являються нові організаційні структури: інкубатори, технопарки, технополіси. З переходом до ринкової економіки з'явилася і інша (крім організаційної) класифікаційна основа - економічна. Тобто ІП можуть класифікуватися за ступенем роздержавлення:

o ІП з державною власністю;

o ІП з акціонерною формою власності (з участю держави або без нього);

o П з кооперативною власністю;

o ІП з приватною формою власності;

o об'єднання ІП в асоціації.



Організація інноваційного менеджменту

1. Організаційні форми інноваційної діяльності.

Інноваційний процес охоплює багато його учасників і зацікавлених організацій. Він може здійснюватися у місцевих, регіональних, державних (федеральних) і міждержавних межах. Всі учасники мають цілі й засновують свої структури їхнього досягнення.

У розвинутихкорпорационних структурах їх відбувається двома рівнях: рівні простий організації, не що включає на свій структуру інших організацій (умовно званому фірмовим рівнем) і прогнозного рівня корпорації (об'єднання, фінансово-промислової групи), що включає інших організацій, котрі управляються спеціальної холдингова компанія. Усе це приводить до створення різних інноваційних організаційних форм.

У великих а також дрібніших організацій різна інноваційна активність, що відповідає їхнім місіям, цілям і стратегіям. Тому корпорації створюють навколо себе мережа малих інноваційних фірм, "вирощуючи" проводирів цих фракцій у спеціальних ">инкубаторних програмах". Такі організації мають організаційну форму ">фирми-инкубатора". Поширення нових складних промислових продуктів і технологій часом трапляється в організаційної формі франчайзингу чи лізингу. Реалізація регіональних науково-технічних і соціальних програм пов'язані з організацією відповідних об'єднань наукових (університетських), промислових та фінансових організацій, різноманітних науково-промислових центрів.

З огляду на ризикованості інноваційних проектів виникають адекватні організаційні форми інвесторів у вигляді "венчурних фондів" і інноваційні форми творців новацій -- ризикових інноваційних фірм. Програми особливої ваги, які залучають великі ресурси, і розраховані тривалі терміни, тягнуть у себе створення наукових закладів та технологічних парків, технополісів. Розвиток міжнародних науково-технічних і видача торговельних відносин пов'язані з поділом праці та створенням різних альянсів і спільних підприємств.

2. Формування інноваційних підрозділів.

>Бригадное новаторство і тимчасові творчі колективи -- необхідний елемент організації інноваційного процесу. Розробники, яким удасться досягти успіху за умов перед завтрашнім днем, би мало бути це й дослідниками ринкової кон'юнктури. Однією компетентності в технічних питаннях недостатньо. Труднощі створення нової і жахаюча невизначеність можливостей на глобальному рівні у поєднані із зростання складністю техніки і технології призводять до бригадному методу роботи: на успіх у умовах може покладатися лише новаторська і вміла бригада, всі члени якої знайомий з основами суміжних дисциплін.

>Бутлегерство -- підпільне, контрабандна винахідництво, таємна робота над позаплановими проектами. Підтримка і заохоченнябутлегерства сприяє активізації діяльності творчих працівників. Для цього він керівництво компанії ">ЗМ", наприклад, дозволяє 5 тис. учених до 15% свого робочого дня використовуватиме роботи наднеутвержденними (незапланованими) проектами. Такий підхід активно використовують багато американські фірми, зокрема "Дженерал електрик".

Ризикові підрозділи компаній створюються великими корпораціями з метою освоєння технологій і являють собою невеличкі автономно керовані спеціалізовані виробництва. Принципове значення має той факт, що державні кошти їхнього створення виділяються мають власний бюджет корпоративними підрозділами з так званого ризикового фінансування.

3. Форми малого інноваційного підприємництва.

Інноваційна активність підприємств -- це спосіб існування, тоді як інноваційна активність великих підприємств є лише фаза розвитку, стадія їх життєвого никнула. Мале інноваційне підприємництво пов'язані з процесами формування нових фірм у межах старих компаній, плеканням якого і функціонуванням ризикових фірм, із розробкою та реалізацією ">инкубаторних програм" ">фирм-инкубаторов".

Нові фірми у межах старих компаній -- прогресивний елемент освіти молодих компаній: корпорації самі субсидують організацію нових фірм у тому, щоб уникнути те що провідних працівників,сманиваемих шукаючими таланти вкладниками ризикового капіталу, чи самим залучити до роботу у свою корпорацію спеціалістів з інших фірм. Звичайний спосіб організації молодих компаній такий: материнська компанія перебирає все фінансові і питання стає власником по меншою мірою 80% нової фірми (інше -- до руксотрудников-основателей). Деякі фірми, котрі організували всередині своєї структури нову компанію, роблять її своєї 100-відсотковій власністю, а співробітники -- засновники молодий фірми зазвичай отримують право придбання протягом протягом ряду років акцій по пільгової ціні.

>Венчурние фірми --рискофирми є підприємство, створюване для реалізації інноваційного проекту, пов'язаний із значним ризиком. Керівник цього підприємства мусив бути компетентний у науково-технічній сфері, а й у області виробництва та реалізації продукції. З закордонного досвіду, під ">фирмой-инкубатором" розуміють організацію, створювану місцеві органи влади - чи великими компаніями з метою вирощування підприємств. Багатофирми-инкубатори існують за підтримки місцевих податків та республіканських організацій. Вони створюються для здачі у найм зновуорганизуемим компаніям (орендарям) за невисоку плату службових приміщень та надання їм у пільгових умов низки послуг, які включають можливість отримання консультацій експерти по управлінським, технічним, економічним, комерційним і солідним юридичним питанням. Існуютьфирми-инкубатори трьох типів.

Перший тип -- безприбуткові. Вони самі численні.Взимаемая ними орендної плати з фірм-орендарів від 15 до 50% нижчий від середнього рівня.Бесприбильниефирми-инкубатори субсидуються місцевими організаціями, зацікавлені у створення робочих місць та економічний розвиток регіону.Арендаторами може бути промислові фірми, дослідницькі, конструкторські і сервісних організації.

>Фирми-инкубатори другого типу -- прибуткові. Це приватні організації. На відміну від безприбуткових,фирми-инкубатори другого типу, якправилo, не надають знижених тарифів послуги, але де вони дозволяють орендарям, надаючи їм широкий, спектр послуг, сплачувати не тільки свої послуги, якими орендар фактично скористався.

>Инкубатори третього типу формуються як філії ВНЗ. Вони надають найбільш ефективну допомогу компаніям, збираються здійснювати розробку й випуск технологічно складних виробів. Орендну плату може бути досить високої, але він включає можливості користуватися інститутськими лабораторіями, технічним обслуговуванням, обчислювальної технікою, бібліотекою, мати контакти з викладачами.

Тривалість перебування у рамкахфирми-инкубатора обмежується зазвичай на три роки. Вважається, що після закінчення цього часукомпания-арендатор повинна досягти такої міри самостійності, що дозволить їй зфирми-инкубатора. Створенняфирм-инкубаторов є нетрадиційним методом організаціїнововведенческого процесу.

>Бизнес-инкубатори у Білорусі. За умов їх створенні проводився аналіз ситуації у регіонах, поширювалася інформацію про цілі й завдання створення бізнес-інкубатора, організовувалося взаємодія зацікавлених державних, суспільних і комерційних структур, належить початок банку інформацію про організаційних, технологічних, кадрових і методологічних ресурсах.

Як показує світовий досвід, малий і середнійнаучно-инновационний бізнес найбільш гнучкий і сприйнятливий до нововведень (за деякими даними у "малих фірмах впровадження новацій більш ніж 20 разів перевищує показник крупних фірм). Це беззаперечний факт.

Малінаучно-инновационние підприємства, зазвичай, спеціалізуються розробка і виробленні перспективною й конкурентоспроможної на внутрішньому та зовнішніх ринках наукомісткої продукції, яка реалізує результати досліджень, виконаних установах НАН РБ.

Нині інноваційна підприємницька діяльність у Республіці Білорусь представленій у наступних формах:

Залежно від характеру поєднання науку й виробництва малі інноваційні підприємства (>МИП) бувають:

-МИП науково-технічного призначення - розробляють нові технологіії, продукти;

-МИП виробничого призначення - освоюють виробництво нових виробів, застосовують нові технологічні процеси;

-МИП науково-виробничого призначення - здійснюють весь інноваційний цикл від розробки до сервісного обслуговування виробів (упроваджень);

- спеціалізованіМИП - зорієнтовані випуск вузьке коло продукції або надання обмеженого переліку послуг;

- багатопрофільніМИП - працюють у декількох напрямах одночасно.

За сучасних умов одній з завдань, яке сприяла б активізації діяльності суб'єктів інноваційного підприємництва, є спрощення і процедури реєстрації підприємств і ліцензування видів діяльності. У республіці ведеться роботу з формування інноваційної інфраструктури (рис. 4.1), що дозволяє комплексно вирішувати питання інформаційно-консультативних послуг та програмах технічної допомоги інноваційним підприємствам.

Ця інфраструктура багатоступінчаста та значну місце у ній посідають центри підтримки підприємництва, бізнес-інкубатори і технопарки. Якщо про центрах підтримки підприємництва можна сказати, що у республіці створена мережу таких центрів, то створення бізнес-інкубаторів і технопарків тільки розпочинається. Нині в РБ налічується 6 інкубаторів малого підприємництва: звісно, Могильові, Молодечно, Мозирі, Ліді і Гомелі.

Основне завдання бізнес-інкубатора є формування сприятливого середовища у розвиток й підтримки суб'єктів малого підприємництва через створення стимулюючих організаційно-економічних умов.

4 червня 1997 року № 640 Рада Міністрів Республіки Білорусь у прийняв спеціальну постанову "Про інкубаторах малого підприємництва Республіці Білорусь", у якому визначено, що "бізнес-інкубатором є організація, що створюється з урахуванням будь-який форми власності і становить на певних умов і певний час спеціально обладнане під офіси і виробництво приміщення суб'єктам малого підприємництва, початківцям своєї діяльності, з метою надання їм допомоги у поступове налагодженні та розвитку своєї справи і придбанні ними фінансову самостійність". Постановою визначене, і поняття "інноваційний центр" - спеціалізований інкубатор, у якому суб'єктам малого підприємництва надається можливість розробляти і використовувати нові й інші нововведеннянаучно-инновационного характеру.

Бізнес-інкубатор внаслідок своєї діяльності зобов'язаний:

· допомагати підприємцям у розвитку їхніх підприємства на ранніх стадіях становлення;

· допомагати розвитку нових технологічно орієнтованих підприємств;

· надавати послуги малим підприємствам;

· проводити навчання й допомагати початківцям підприємцям;

· допомагати з розробки нових товарів та послуг;

· сприяти впровадженням нових технологій;

· здійснювати інвестиції винкубируемие фірми;

· розвивати мережу організацій-спонсорів;

· сприяти пошуку джерела фінансування проектів;

· сприяти співробітництву малих фірм з великими;

· виявляти потенційних підприємців серед працівників великих підприємств та галузевих науково-дослідних установ;

· сприяти розвитку підприємницької активності всередині існуючих підприємств;

· створювати можливості випускникам вузів в організацію у справі.

Інкубатор здійснює своєї діяльності за такими напрямами:

>Бизнес-инкубатори зазвичай розміщуються великих промислових центрах. Там є можливість вільно використовувати високий кадровий потенціал і виробничі потужності промислових підприємств і наукових закладів.

Важливим кроком по дорозі розвитку інкубаторів малого підприємництва республіці було створення у червні 2000 року Білоруського союзу бізнес-інкубаторів, центрів підтримки підприємництва, інноваційних центрів - і технопарків.

Значну допомогу у розвитку інноваційного підприємництва республіці надає спільна програма ПРООН і Уряди Білорусі, спрямовану вдосконалення інноваційних процесів республіки, розвиток недержавного сектору економіки, підтримку, створення сприятливого інноваційного клімату і навчання наших фахівців.

Технопарки. Фірми, що входять до технопарк, можуть бути різними етапах інноваційного процесу - проводити дослідження й розробки, випускати готової продукції, надавати сервісні послуги, займатися посередницької діяльністю. Технопарк об'єднує як початківці компанії, і фірми з налагодженим виробництвом і які стабільної ринкової "нішею". Функціонування технопарку полягає в комерціалізації науково-технічну діяльність і прискоренні просування нововведень до сфери матеріального виробництва.

Постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь у від 31.07.1997 року №998 затверджено "Положення про науково-технологічному парку". У ньому під технопарком розуміється "суб'єкт інноваційної інфраструктури, який сприяє розвиткові підприємництва науково-технічній сфері з допомогою сприятливих умов, які включають матеріально-технічну і інформаційну базу". Технопарк забезпечує умови реалізації інноваційного процесу - від пошуків (розробки) нововведення до випуску зразка товарного продукту та її реалізації.

У Білорусі функції діючих технопарків, переважно, було зведено до підтримці підприємств, вже які налагодили випуск своєї продукції. У їх на відміну від іноземних аналогів. У результаті розвиток діяльності вітчизняних технопарків значно скромніші, ніж було б чекати не від що така структур. Сьогодні у Білорусі, з урахуванням вищій школі та інших наукових закладів створено два технопарку (у Мінську й Могильові).

Наступний рівень розвитку інноваційної інфраструктури, точніше, інноваційної середовища - технополіс. Він зазвичай виникають там, де переплітається діяльність близько розташованих технопарків. На території Білорусі непогані мало міст України з досить високоюнаучно-инновационним потенціалом, де з часом можуть утворитися технополіси: Мінськ, Гомель, Гродно, Могилів, Вітебськ, Брест,Новополоцк. Поки що можна не про технополісах, йдеться про нормально що працює бізнес-інкубатор чи технопарку. Аналіз діяльностінаучно-инновационних підприємств показав, що найефективнішим напрямом поки що був частиною їхнього створення при НДІ іВУЗах, соціальній та структурі технологічних парків.

>Институтами НАН РБ створено 40 діючихМИП. У в технопарку ЗАТ "Науково-технологічний парк" при БДУ працює більш як 20 підприємств, областю діяльності якого є виробництво й випуск наукомісткої високотехнологічної продукції і на всі роки своєї діяльності користувався матеріальну годі й інтелектуальної базою університету. Практично всі створені підприємства вийшли з його кафедр і лабораторій. Сьогодні технопарк включає близько 20 підприємств, здійснюють діяльність у сфері приладобудування, інформаційних і телекомунікаційних технологій, нових матеріалів і хімічних технологій, лазерної фізики та оптики.

4. Ролі фахівців у інноваційної діяльності

У інноваційної діяльності задіяні підприємці і керівники, фахівці різних сфер знань, виконавці різних функцій. Специфічна практика виробила низку таких ж специфічних типів і ролей новаторів, керівників і виконавців.

"Ділові ангели" -- фізичні особи, промовці ролі інвесторів ризикових проектів. Зазвичай, це пенсіонери чи старші службовці компаній.

>Архитипи керівників в інноваційному процесі згорання у основному містить чотири головних виду:

1. "Лідер" грає своє специфічне роль процесі вироблення та її реалізації проектних інноваційних рішень. Особливо цінуються прагнення новому, передбачення ходу справи, вміння спілкуватися із людьми, здатність розпізнати потенціал кожної людини та зацікавити їх у повному використанні цього потенціалу.

2. "Адміністратор". У разі, коли для успішного функціонування фірми і інноваційного проекту на стадії реалізації потрібні жорсткий іекстраполяционное планування (т. е. планування з перспективи в припущенні збереження у майбутньому сьогоднішніх тенденцій розвитку), акцент у вимогах до робиться з його здатність оцінювати ефективності роботи організації, а чи не на особисті якості.

3. ">Плановик" прагне оптимізації майбутньої діяльності фірми, концентруючи основні ресурси в традиційних областях діяльності фірми і направляючи організацію для досягнення поставленої мети.

4. "Підприємець" відрізняється від "плановика" тим, що прагне змінити динаміку розвитку організації, а чи не екстраполювати її минулу діяльність, шукає нові напрями роботи і можливості розширення номенклатури продукції фірми.

Виділяються також такі групи співробітників -- учасників інноваційної діяльності організації:

- "Вільний співробітник" -- статус співробітника,институциирующий новаторство. Класичний приклад дає прийнята фірмою "ІБМ" (США) програма "Вільний співробітник". Нараховують їх приблизно 45, цих "мрійників, єретиків, порушників спокою, диваків і геніїв". Вільний співробітник отримує, по суті, повну свободу дій п'ять років. В нього зовсім проста роль: стрясати систему організації фірми.

- "Золоті комірці" -- це висококваліфіковані вчені та спеціалісти, які мають підприємницьким підходом для використання своїх професійних знань.

- ">Научно-технические привратники", чи "інформаційні зірки" - ключові фахівці, від своїх колег орієнтацією на зовнішні інформаційні джерела. Вони читають вулицю значно більше інших у частковості, більш "важку" літературу. Вони підтримують широкі довгострокові контакти з фахівцями за іншими організаціях, є посередниками між колегами у своїй організації та зовнішнім світом.

- "Альтернативний персонал" - позаштатні тимчасові співробітники, використовувані у періоди підвищеної навантаження або за нестачі персоналу. інноваційне підприємство дифузний процес

5. Дифузійні процеси в інноваційної середовищі. Трансферт інновацій

Сутність дифузних процесів різних рівнях виникнення інноваційної середовища визначаєтьсяравновесним поширенням нововведень, і нововведень в ділових циклах науково-технічної, виробничу краще й організаційно-економічної діяльності, сфері послуг. У кінцевому підсумку дифузійні процеси дають можливість сісти в домінують новому технологічного укладу у виробництві.

Можливість дифузії інновацій визначається їхнімиинвариантностью, т. е. здатністю збереження незмінними отриманих кількісних характеристик (наприклад, основних техніко-економічних і експлуатаційних параметрів нову продукцію) стосовно перетворенням і змін довкілля.

Найтиповішим для дифузних процесів є технологічні нововведення в інноваційної сфері. Вони безпосередньо пов'язані з життєвим циклом технології виробництва стосовно фазам тиражування і багаторазового повторення нововведень в різних об'єктах. Наприклад, персональні комп'ютери, випущені США, знаходять широке використання у технології рішення управлінських завдань організацій в промисловості й сфери послуг інших країнах.

Однією з ринкових регуляторів дифузних процесів є трансфер інновацій - законодавче дозволу передачу права використання інновацій як носіїв нових цінностей іншим суб'єктам інноваційної діяльності. Інноваційний трансфер враховує іменну цінність інновацій, інтелектуального внеску авторів. Спеціально створена патентно-ліцензійна служба охороняє і засвідчує виняткові правапатентодержателя на інновацію як винаходи чи нову технологію. Патент закріплює за обличчям, якому він видано, прерогатива на винахід. Ліцензію використання винаходи видає власник патенту. Насправді власник патенту, зазвичай, передає своїх прав державі, що має значно більші можливості за захистом інтелектуальної власності.

Найважливішою завданням патентно-ліцензійної служби держави є регулювання і координація інноваційного трансферу з урахуванням інвестиційних можливостей організацій при реалізації інноваційних проектів. Що стосується, якщо продаж ліцензії іноземному державі здійснюється доти, як технологічне нововведення досить повно використано країни -патентодержателе, така угода може завдати суттєвий економічний шкода.

>Патентно-лицензионная служба, що здійснює трансфер інновацій, повинна керуватися передусім економічними інтересами своєї країни. До того часу поки нововведення, яке має аналогів у закордонній практиці, не використано досить повно країни, продавати ліцензію іншій державі економічно недоцільно. Інакше безпосередньо чи опосередковано порушується авторське декларація про інтелектуальну власність.

Інноваційний процес являє собою підготовку- і здійснення інноваційних змін і складається з взаємопов'язаних фаз, що утворюють єдине, комплексне ціле. Це процес перетворення наукового знання в інновацію, тобто послідовний ланцюг подій створення, впровадження і поширення інновацій.

Теорія менеджменту виділяє три логічні форми інноваційного процесу: простий внутрішньо-організаційний (натуральний), простий міжорганізаційний (товарний) і розширений. Простий внутрішньоорганізаційний інноваційний процес передбачає створення і використання нововведення всередині однієї і тієї ж самої організації, нововведення в цьому випадку не приймає безпосередньо товарної форми. При простому міжорганізаційному інноваційному процесі нововведення виступає як об'єкт купівлі-продажу. Така форма процесу означає відокремлення функції створювача і виробника нововведення від функції його споживача. Розширений інноваційний процес являє собою процес створення нових виробників нововведень, з метою порушення монополії виробника-піонера, що сприяє через взаємну конкуренцію вдосконаленню споживчих властивостей товару, що виробляється. В умовах товарного інноваційного процесу діють не менш ніж два суб'єкти господарювання: виробник і споживач нововведення. Якщо нововведення - технологічний процес, його виробник і споживач можуть бути сполучені в одному суб'єкті господарювання.

Поняттям, що характеризує час реалізації інноваційного процесу є поняття інноваційного циклу. Інноваційний цикл визначається як період часу реалізації всіх етапів інноваційного процесу.

Інноваційний процес в виробничому підприємстві передбачає реалізацію наступних етапів:

* фундаментальні і пошукові дослідження;

* прикладні дослідження і розробки;

* досліджуване виробництво і розробки;

* підготовка до виробництва;

* виробництво;

* збут.

Інноваційний процес починається з фундаментальних досліджень, що спрямовані на одержання нових знань і виявлення найбільш істотних закономірностей. Під час проведення фундаментальних досліджень керівництво підприємства намагається розкрити нові зв'язки між явищами, пізнати закономірності розвитку природи і суспільства відносно до їхнього конкретного використання.

В торговельному підприємстві інноваційний процес повинен передбачати реалізацію наступних етапів:

* визначення потреб споживачів і працівників підприємства та розробку ідей щодо їх реалізації;

* формування портфелю можливих варіантів інновацій та оцінка їх привабливості;

* аналіз інноваційного потенціалу підприємства;

* розробка інновації;

* прогнозування потреб і результатів щодо реалізації інновації;

* планування та реалізація процесу реалізації інновації;

* пробна реалізація інновації;

* усунення недоліків та вдосконалення інновації;

* остаточна реалізація інновації.

Інноваційна діяльність як процес умовно поділяється на три складові:

* інноваційна ініціатива;

* визначення потреб ринку;

* розробка і виробництво нового продукту задля задоволення виявлених ринкових потреб.

Інноваційна ініціатива передбачає виникнення нової ідеї, її аналіз і втілення даної ідеї в життя, якщо вона представляє інтерес для підприємства і може підвищити ефективність його діяльності.

Визначення потреб ринку проводиться за допомогою маркетингових ринкових досліджень, що проводяться за наступними напрямками: вивчення споживача; дослідження мотивів його поведінки на ринку; визначення обсягу попиту; визначення потенційних покупців; аналіз власного ринку підприємства; вивчення потреб в товарі; дослідження продукту; вивчення конкурентів, визначення форм і рівня конкуренції; аналіз форм і методів збуту (реалізації) продукції; визначення найбільш ефективних способів просування товарів на ринку; аналіз цін; аналіз динаміки цін; визначення крапок насичення ринку; визначення часу виведення товару на ринок та його реалізації на ньому тощо.

Розробка і виробництво нового продукту починається з процесів планування та організації створення нового продукту.

Слід відзначити, що нова продукція може відноситись до трьох типів: продукція, яка раніш не вироблялась і не має аналогів; продукція, яка раніш вироблялась, однак її можна суттєво змінити та вдосконалити; продукція, яка має ті ж властивості, що і раніш, однак її дизайн суттєво змінений.

Маркетинг інновацій - це процес, що містить в собі планування виробництва інновацій, дослідження ринку, налагодження комунікацій, встановлення цін, організацію просування інновацій та розгортання служб сервісу, це цільовий маркетинг, він ґрунтується на виборі певного сегменту ринку з подальшою розробкою інновацій і комплексу маркетингу стосовно даного сегмент}⁷. Маркетинг інновацій має справу лише з новими продуктами і новими технологіями.

Ефективність інноваційної діяльності залежить від:

* забезпечення стійкої конкурентної позиції підприємства за рахунок формування на основі інноваційної політики напрямків діяльності підприємства, що мають за мету задоволення потреб споживачів;

* розробки методології та аналізу інноваційного потенціалу та інноваційного клімату підприємства як елементів процесу формування інноваційної політики;

* планування і організація реалізації інноваційних програм підприємства, що покликані забезпечити досягнення інноваційних цілей підприємства;

* розробки програми щодо вдосконалення існуючої технології та організації діяльності підприємства в цілому;

* ефективності процесів управління ризикозахищеністю інноваційної діяльності;Ефективність пробного маркетингу залежить від правильності розробки

* розробки інноваційної кадрової політики, що має за мету підвищення ролі людського фактору в процесі інноваційної діяльності.

Оцінка ефективності інноваційної діяльності підприємства передбачає визначення економічної, фінансової, ресурсної ефективності та науково-технічного, соціального, екологічного ефекту.

Економічна ефективність інноваційної діяльності характеризується такими показниками як: прибуток від реалізації, рентабельність витрат на інноваційну діяльність, приріст обсягу збуту, скорочення строку окупності інвестицій в інноваційні програми тощо.

Науково-технічний ефект від інноваційної діяльності характеризується такими показниками як: збільшення частки нових інформаційних технологій, збільшення частки прогресивних технологічних процесів, підвищення коефіцієнту автоматизації робіт на підприємстві, підвищення організаційного рівня торгівлі і праці на підприємстві, підвищення конкурентоспроможності підприємства тощо.

Соціальний ефект від інноваційної діяльності визначається такими показниками як: приріст доходу робітників що здійснюють інноваційну діяльність, підвищення ступеню задоволення фізіологічних потреб робітників, підвищення ступеню задоволення соціальних та духовних потреб робітників, підвищення ступеню безпеки робітників, збільшення робочих місць, підвищення кваліфікації робітників, покращення умов праці та відпочинку, збільшення тривалості життя робітників.

Фінансова ефективність характеризується приростом доходу підприємства, а також сумою інноваційного маржинального доходу та коефіцієнтом інноваційного маржинального доходу підприємства.

Ресурсну ефективність від інноваційної діяльності характеризують показники ефективності використання ресурсів підприємства.

Екологічний ефект від здійснення інноваційної діяльності характеризується такими показниками як: збільшення частки екологічних товарів в асортименті підприємства, зниження викидів в атмосферу шкідливих компонентів, підвищення екологічності роботи підприємства, підвищення ергономічності роботи підприємства, збільшення частки високоекологічних товарів в асортименті підприємства, збільшення частки товарів з високою ергономічністю з асортименті підприємства, зниження штрафів за порушення екологічних норм тощо.

Поняття та класифікація. Усю сукупність процесів (явищ), що відбуваються на підприємствах різних галузей народного господарства, можна умовно поділити на дві групи -- традиційні та інноваційні. Традиційні процеси (явища) характеризують звичайне функціонування народного господарства, його галузей і підприємств, а інноваційні -- розвиток останніх на якісно новому рівні. Протягом тривалого періоду, коли економіка функціонувала й розвивалася переважно за рахунок екстенсивних факторів (застосування постійно зростаючого обсягу суспільних ресурсів -- персоналу, виробничих фондів), у виробництві домінували традиційні еволюційні процеси. Оскільки екстенсивні фактори практично себе вичерпали або стали економічно невигідними, розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва мають базуватися переважно на нових рішеннях у галузях технології, техніки, організаційних форм і методів господарювання. Опрацювання, прийняття та реалізація таких рішень і становлять зміст інноваційних процесів.

У загальному розумінні інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, є сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.

Результатом інноваційних процесів є новини, а запровадження їх у господарську практику визнається за нововведення. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, сприяючи прогресивним змінам останнього. Первісними імпульсами запровадження новин (нововведень) на підприємствах служать не тільки суспільні потреби й результати фундаментальних наукових досліджень, а й використання зарубіжного прогресивного досвіду в галузі технології та організації виробництва, сучасних форм господарювання. За своїм характером інноваційні процеси, новини й нововведення поділяються на взаємозв'язані види.

Технічні новини і нововведення проявляються у вигляді нових продуктів (виробів), технологій їхнього виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів).

Організаційні нововведення охоплюють нові методи й форми організації всіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки та виробництва, форми організації різних типів виробництва й колективної праці тощо);

економічні -- методи господарського управління наукою та виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці, оцінки результатів діяльності;

соціальні -- різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка й підвищення кваліфікації персоналу, передовсім керівного складу всіх рівнів; стимулювання творчої діяльності; поліпшення умов і постійне підтримування високого рівня безпеки праці; охорона здоров'я людини та охорона довкілля; створення комфортних умов життя тощо);

юридичні -- нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств та організацій.

За масштабністю і силою впливу на ефективність діяльності певних ланок суспільного виробництва всі новини та нововведення можна об'єднати у дві групи -- локальні (поодинокі, окремі) та глобальні (великомасштабні). Якщо локальні новини (нововведення) ведуть переважно до еволюційних перетворень у сфері діяльності підприємств і через це не справляють якогось істотного впливу на ефективність функціонування та розвитку цих підприємств, то глобальні, що здебільшого є революційними (принципово новими), кардинально підвищують організаційно-технічний рівень виробництва, а завдяки цьому забезпечують суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах.

Між окремими видами інноваційних процесів (новин, нововведень) існує відносно тісний взаємозв'язок. Технічні новини зумовлюють передовсім відповідні організаційні нововведення, а останні потребують, як правило, певних змін в економічному механізмі діяльності підприємств. Зокрема створення й розвиток гнучких автоматизованих виробництв на підприємствах різних галузей спричиняють докорінні зміни в організації технічної підготовки виробництва, методах його поточного планування та оперативного регулювання, а також забезпечують перехід до безперервного (тризмінного) режиму роботи цехів з гнучкими виробничими системами.

Широкомасштабна комп'ютеризація виробництва та інших сфер діяльності людини зумовлює появу нового виду господарювання -- промислового сервісу й відповідних організаційно-економічних форм його здійснення.

Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно ведуть до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а постійна актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює розв'язання таких за допомогою нових економічних рішень. Зрештою, усі нововведення на підприємствах, які зорієнтовано на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти -- інакше вони не справлятимуть належного впливу на масштаби і строки досягнення соціально-економічних цілей діяльності підприємств та організацій.

Тому треба позитивно оцінювати активізацію законотворчих процесів в Україні, які сприяють скорішому переходу до соціальне орієнтованих ринкових відносин між суб'єктами господарювання; розробку і схвалення пакета законів і механізмів їхньої практичної реалізації, що визначають і регулюють діяльність підприємств та організацій усіх галузей народного господарства.

Вплив на виробництво. Будь-які локальні і глобальні нововведення різного спрямування можуть забезпечувати максимально можливий прогресивний вплив на виробництво за умови, якщо підприємства використовують їх постійно, комплексно й гармонічно. Найбільший за наслідками безпосередній вплив на результативність (ефективність) діяльності підприємства справляють технічні та організаційні нововведення. Інші нововведення впливають на виробництво опосередковано (через ефективність нових організаційно-технічних рішень). Про силу впливу окремих організаційно-технічних та інших нововведень на відповідні економічні показники діяльності підприємств свідчать такі приклади.

Досвід експлуатації гнучких автоматизованих виробництв показує їхні істотні переваги порівняно з технологічним устаткуванням традиційного виконання: питома вага оплати праці (у розрахунку на одну деталь) зменшується на 25--30%, накладні витрати -- більше ніж на 80%, виробничі площі зменшуються на 60%, а тривалість виробничого циклу скорочується у 5--6 разів. З-поміж глобальних технічних нововведень за силою впливу на економіку підприємства варто назвати роторні та роторно-конвеєрні лінії, які забезпечують проти традиційних знарядь праці: підвищення продуктивності праці -- у 4--10 разів; зменшення обсягу необхідної виробничої площі --у 2--2,5 раза; скорочення тривалості циклу виготовлення -- у 15--20, а обсягу транспортування виробів -- у 25--30 разів.

Помітно посилюється вплив нових технічних (технологічних) систем не лише на економічні явища, а й на соціальні процеси. Це потребує пильної уваги конструкторів нової техніки до показників її надійності, ергономічності та екологічності. Особливо нагальним є завдання екологізації виробництва. Спеціальними науковими дослідженнями встановлено, наприклад, що збільшення у два рази забруднення повітря шкідливими викидами скорочує термін експлуатації промислового устаткування до першого капітального ремонту в середньому у півтора раза і що врожайність пшениці в зонах дії підприємств кольорової металургії на 40--60% менша, ніж за межами цих зон. Водночас сучасні прогресивні технології у багатьох випадках уможливлюють не тільки зменшення кількості шкідливих відходів, а й перетворення їх на додаткові чинники зростання обсягів продукції і прибутку. Зокрема, застосування технології утилізації викидів сірчаного ангідриду тепловими електростанціями через оснащення їх відповідними газоочисними установками може задовольнити половину потреби народного господарства України в сірчаній кислоті.

Проте ефективність окремих глобальних і локальних заходів є важливим, але недостатнім вимірником ступеня впливу нововведень організаційно-технічного характеру на результативність діяльності підприємств. Ось чому необхідно знати конкретну методику виявлення інтегрального впливу певної сукупності нововведень на ключові показники виробничо-господарської діяльності підприємств за той чи інший проміжок часу.

У зв'язку з цим можна використовувати загальний методичний підхід, суть якого зводиться до обчислення за спеціальними алгоритмами (формулами) основних показників, що характеризують економічну ефективність тієї чи тієї сукупності запроваджених протягом року (кількох років) нових технічних та організаційних нововведень (ТОН). Зокрема варто обчислювати такі техніко-економічні показники.

Приріст обсягу виробленої продукції:

Де LВП -- кількість вивільнених працівників за рахунок технічних і організаційних нововведень, осіб;

В1п, -- продуктивність праці в розрахунковому році (періоді), грн/осіб;

VВП -- обсяг виробленої продукції, тис. грн.



де I1ВП-- загальне зростання продуктивності праці в розрахунковому році (періоді), %;

L1-- фактична чисельність персоналу, осіб;

B0П -- продуктивність праці у базовому році (періоді).

Приріст фондоозброєності праці:

де І1f -- темп зростання фондоозброєності праці у розрахунковому році (періоді), %;

фосн -- вартість основних виробничих фондів, тис. грн.;

f°--фондоозброєність праці у базовому році (періоді), грн/осіб.

Приріст фондовіддачі:

де ІF -- темп зміни фондовіддачі за розрахунковий рік (період), %;

F0-- фондовіддача у базовому році (періоді), грн.

Частка економії (%) від запровадження технічних та організаційних новин у загальних витратах на виробництво продукції:



де D1 -- середня заробітна плата одного працівника у розрахунковому році (періоді);

P1-- загальна сума прибутку у тому ж році (періоді).

Приріст рентабельності виробництва:

де R1--- рівень рентабельності виробництва у розрахунковому році (періоді), %;

Фвир -- загальна вартість виробничих фондів.

Зроблені за таким методичним підходом розрахунки середніх показників свідчать про істотний вплив технічних та організаційних нововведень на ефективність виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства України.

За загальної помітної тенденції постійного зниження фондовіддачі техніко-організаційні нововведення забезпечують значне підвищення цього показника (приблизно на 18%).

Проти загальної позитивної динаміки показників витрат на виробництво (собівартості продукції) і рентабельності виробництва, темпи їх відповідно зниження і збільшення цих показників, зумовлені організаційно-технічними чинниками, були майже у 1,5--2 рази вищими.

При цьому частки зміни розрахункових показників під впливом технічних та організаційних нововведень становили у середньому 62 -- 63 і 37 -- 38 відсотків загальної позитивної їхньої динаміки.

Размещено на Allbest.ru

...