Еколого-економічні засади формування стратегічного набору лісових підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

В умовах глобальної фінансової кризи загострилися проблеми лісового сектора економіки України, які проявилися в низькому і незбалансованому попиті на основні види лісопродукції, неконкурентоспроможних цінах, що є нижчими від середньосвітових на 30-40 %. Таку ситуацію можна виправити, виробивши та послідовно реалізувавши довгострокову стратегію підвищення конкурентоспроможності лісових підприємств.

Проблеми сталого розвитку національної економіки на засадах збалансованого природокористування потребують розгляду теоретико-методологічних засад на основі нових принципів та підходів до формування системи раціонального використання, охорони та відтворення природних ресурсів і довкілля.

Виробнича діяльність лісових підприємств ґрунтується на використанні природних ресурсів, зокрема лісових, які поряд з економічними вигодами несуть у собі значні соціальні та загальноприродні позитивні функції. Проблема екологобезпечної взаємодії матеріального виробництва і соціальних та загальноприродних функцій лісових ресурсів може бути вирішена в площині стратегічного екологічного управління, основою якого є екологічні стратегії.

Це зумовлює необхідність розвитку теорії стратегічного набору суб'єктів господарювання саме для лісових підприємств, специфіка виробничої діяльності яких визначає необхідність внесення до стратегічного набору підприємств стратегій екологічної безпеки (екологічних стратегій). Особливого значення набувають стратегії екологічної безпеки експортного виробництва як найефективнішого і перспективного виду їхньої діяльності.

За визначенням О. Віханського, під стратегічним набором підприємства слід розуміти систему стратегій різного типу, що їх розробляє підприємство на певний відрізок часу, яка відбиває специфіку функціонування та розвитку підприємства, а також рівень його претензій щодо місця і ролі в зовнішньому середовищі.

Стратегії, які входять до стратегічного набору підприємства, розробляються на різних рівнях управлінської ієрархії, а саме:

• загальна стратегія підприємства визначає цілі та напрями діяльності підприємства в цілому і є предметом управлінського впливу вищого рівня управління підприємства;

• функціональні стратегії підприємства визначають цілі та напрями функціонування й розвитку функціональних підсистем підприємства, які тісно пов'язані між собою та залежать від загальної стратегії підприємства, і розробляються менеджерами середнього рівня управління;

• конкурентні стратегії визначають цілі та напрями діяльності щодо формування і розвитку конкурентного статусу підприємства на ринку і розробляються загальними зусиллями управлінських структур підприємства за пріоритетів маркетингової служби;

• продуктово-товарні стратегії визначають цілі та напрями діяльності щодо виробництва різних видів товарів (надання різних послу) і є управлінським пріоритетом виробничих підрозділів;

• ресурсні стратегії визначають дії щодо забезпечення досягнення стратегічних орієнтирів загального, функціонального та продуктово-товарного типів.

Певний внесок у розуміння поняття «стратегічний набір» підприємства зробили дослідження сутності стратегій організації відомого фахівця стратегічного управління І. Ансоффа. Він, виходячи із загального визначення стратегії, трактує стратегію організації як перелік правил для прийняття рішень, якими організація користується в різних напрямах своєї діяльності. Кожен напрям діяльності повинен мати свої правила і, відповідно, свій тип стратегій, які й формують «стратегічний набір» підприємства.

Спроби окреслити сутність екологічних стратегій є в працях Н. Гавриленка, який стверджує, що екологічна стратегія -- це довгострокові цілі та завдання підприємства щодо ліквідації руйнувань чи компенсації порушень природного середовища, які стали наслідками його господарської діяльності.

У цій статті подано розроблення та обґрунтування стратегічного набору лісового підприємства й визначено роль і місце стратегій екологічної безпеки експортної діяльності в ієрархії «стратегічного набору» підприємства.

Стратегія екологічної безпеки експортної діяльності лісових підприємств -- це довгострокові цілі та система заходів, які дають змогу компенсувати природі вилучені деревинні ресурси, а також відновити можливі порушення екологічних і соціальних функцій природного середовища територій підприємства та регіону в процесі експортного виробництва.

За такого визначення, з одного боку, екологічні стратегії експортної діяльності в стратегічному наборі підприємства претендують на ієрархічний рівень загальних стратегій підприємства, тому що вони спрямовані на забезпечення підприємству стану екологічного балансу в певних природних, соціальних і загальноекономічних умовах, які генерує зовнішнє середовище підприємства. З іншого боку, вони охоплюють певний вид виробництва або певні види товару, що схиляє стратегії екологічної безпеки експортної діяльності до типу товарно-продуктових стратегій.

І нарешті, експортне виробництво ґрунтується на використанні екологічних ресурсів. Саме ці ресурси забезпечують досягнення загальних економічних цілей підприємства -- отримання прибутку, а також екологічних цілей -- є джерелом фінансових потоків для компенсації природі вилучених у процесі експортного виробництва загальноекологічних і соціальних позитивних функцій. За таких умов екологічні стратегії можна віднести до типу ресурсних стратегій підприємства. Разом з тим потрібно розуміти, що в тих випадках, коли господарська діяльність (реалізація загальної стратегії підприємства) загрожує екологічній безпеці середовища підприємства або регіону, то пріоритетними стають екологічні цілі. Це правило дає змогу визначати екологічні стратегії на одному ієрархічному рівні із загальними стратегіями підприємства, а в деяких випадках екологічні стратегії можуть бути визначальними для загальних стратегій розвитку підприємства.

Під час визначення ролі та місця стратегій екологічної безпеки експортної діяльності як складової загальної екологічної стратегії в стратегічному наборі лісового підприємства слід враховувати, що:

• природні системи, залежно від географічного розташування, мають свій екологічний потенціал, свій рівень стійкості та можливості до відновлення. Виходячи з цього, одне й те саме антропогенне навантаження може спричинювати різний рівень порушень екологічного балансу. Тобто екологічні стратегії є визначальними для формування продуктово-товарних і ресурсних стратегій;

• експортна діяльність пов'язана не тільки з виробництвом експортної продукції, а й з процесами реалізації результатів цього виробництва на зовнішньому ринку, які в багатьох випадках відбуваються в умовах жорсткої міжнародної конкуренції. Це зумовлює необхідність формувати конкурентні стратегії підприємства з урахуванням стратегій екологічно безпечного виробництва. Зокрема, бажання отримати значні прибутки від реалізації експортної продукції з цінних, а в деяких випадках -- унікальних порід деревини подекуди призвели до істотних екологічних проблем;

• екологічні стратегії експортної діяльності формуються в межах законодавчого поля щодо норм і правил використання природних ресурсів, їх збереження і відтворення.

Стратегічний набір лісогосподарського підприємства, на відміну від стратегічного набору підприємств інших галузей господарювання, має специфічну складову -- екологічні стратегії, які акумулюють у собі зусилля суб'єкта господарювання щодо сталого природокористування -- збереження загально-природного балансу.

Враховуючи те, що різні види виробничої діяльності можуть по-різному впливати на екологічну ситуацію, загальні екологічні стратегії реалізуються через систему функціональних екологічних стратегій, зокрема через стратегію екологічної безпеки експортної діяльності.

Запропонований стратегічний набір лісогосподарського підприємства дає можливість визначитися із системним характером стратегічної діяльності підприємства, спрямованої на досягнення стратегічних орієнтирів, які сформульовані в загальних стратегіях підприємства. Цілком зрозуміло, що кожне підприємство вибирає головною метою своєї діяльності розвиток і зростання, які коригуються реаліями сьогодення. Досить часто виникають умови, за яких намічені значні перспективи розвитку є не найкращим результатом.

Саме наявність умов, які ставлять можливості експортного виробництва в жорсткі екологічні рамки, є характерним для лісових підприємств. Маючи значний власний ресурсний потенціал, а також високий рівень попиту на лісосировинну продукцію на зарубіжному ринку, більшість лісових підприємств здійснюють свою виробничу діяльність в умовах жорстких екологічних норм і вимог. Організувати в цих умовах експортне виробництво можна саме за допомогою стратегій екологічної безпеки експортної діяльності, головною метою яких є створення балансу між матеріальним навантаженням на природні ресурси і фінансовими, технологічними та управлінськими можливостями підприємства щодо компенсації природі вилучених ресурсів.

Необхідною умовою експортного виробництва є наявність лісових ділянок (екологічних об'єктів) з певним екологічним потенціалом експортного виробництва. Під екологічним потенціалом експортного виробництва (ділянки для експортних вирубок) слід розуміти певний (придатний для експортного виробництва) запас деревини, використання якої на запланованому рівні не вплине на природний баланс території господарства і регіону в цілому. лісогосподарський стратегічний екологічний

Щодо можливості відновлення екологічного стану об'єкта експортних вирубок їх доцільно розподілити на три рівні:

• високий -- територія має потенційні молоді насадження, здатні відновити екологічний потенціал (досягти стиглості) на період закінчення експлуатації екологічного об'єкта;

• середній -- територія має потенційні молоді насадження, здатні не менше ніж на 50 % відновити екологічний потенціал (досягти стиглості) на період закінчення експлуатації екологічного об'єкта, а решта молодих насаджень знаходиться у віці на рівні досягнення кондиції для експортного виробництва відповідно до стратегічних планів розвитку підприємства;

• низький -- необхідні значні фінансові ресурси та час на відновлення екологічного потенціалу екологічного об'єкта після експортного навантаження на об'єкт (насадження, догляд, охорона).

Звичайно, окрім чисто екологічних параметрів екологічного об'єкта (екологічний стан, здатність до відновлення стану) під час розроблення стратегій екологічної безпеки експортної діяльності потрібно враховувати економічні параметри об'єкта -- запаси деревини, якість (породи, вік) деревини тощо.

Розробляючи екологічні стратегії експортної діяльності, потрібно враховувати те, що лісове підприємство здебільшого вилучає з екологічних об'єктів різні обсяги і види (породи) деревинних ресурсів, що несуть у собі певне загальноекологічне й соціальне навантаження. Процеси вилучення і відновлення ресурсів у кожному екологічному об'єкті можуть по-різному впливати на локальну і регіональну екологічну безпеку. Тобто експортне виробництво носить поліекологічний характер, що зумовлює необхідність формувати «портфель стратегій екологічної безпеки експортної діяльності екологічних об'єктів». Отже, загальна стратегія екологічної безпеки експортного виробництва формується на основі оптимізації «портфеля стратегій екологічної безпеки експортної діяльності екологічних об'єктів».

Виробнича діяльність лісових підприємств ґрунтується на використанні лісових ресурсів, тому до стратегічного набору підприємств обов'язково слід віднести стратегії екологічної безпеки (екологічні стратегії).

Для лісових підприємств, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, важливою складовою екологічних стратегій є стратегії екологічної безпеки експортного виробництва. Дотримання цієї стратегії дасть можливість компенсувати природі вилучені ресурси та відновити можливі порушення екологічних і соціальних функцій природного середовища територій підприємства та регіону.

Запропонований стратегічний набір лісового підприємства, що містить стратегії екологічної безпеки експортного виробництва, дає змогу визначитися із системним характером стратегічної діяльності підприємства для досягнення ним стратегічних орієнтирів.

Література

1. Фурдичко О.І. Перспективи розвитку лісового сектора економіки України / О.І. Фурдичко // Збалансоване природокористування. -- 2012. № 2. -- С. 7-15.

2. Туниця Т.Ю. Збалансоване природокористування: національний і міжнародний контекст / Т.Ю. Туниця. -- К.: Знання, 2006. -- 300с.

3. Виханский О.С. Стратегическое управление / О.В. Виханский. -- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1995. -- 318с.

4. Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ансофф. -- М.: Экономика, 1989. -- 398с.

5. Гавриленко Н.М. Географические проблемы стратегии устойчивого развития природной среды и общества. -- М.: География, 1996. -- 346с.

6. Туниця Т.Ю., Юрків Н.М. Поглиблення змісту поняття «експортний потенціал лісових підприємств» в контексті вимог сталого розвитку // Вісн. ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. -- 2014. № 6. -- С. 76-82.

Размещено на Allbest.ru