Методично-інстументальне забезпечення стратегій розвитку вищих навчальних закладів

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Методично-інструментальне забезпечення стратегій розвитку вищих навчальних закладів

Живець Алла

Постановка проблеми

Реалії XXI століття посилили терміни і вимого до якості адаптаційної трансформації вітчизняних ВНЗ. Глобалізація економіки, концентрація капіталу біля центрів розвитку мегатехнологій повністю перекроюють індустріальну карту світу та науково-освітню інфраструктуру кожної країни зокрема.

Стала реальністю відкрита світова конкуренція між провідними університетами країн, між науковими школами. Країни, які не є провідними у розвитку НТП, закономірно будуть скорочувати фінансування ВНЗ, тобто вже йде процес реального зменшення кількості ВНЗ. Певне занепокоєння визиває регіоналізація фінансування освіти, це також може поставити питання виживання для цілого ряду ВНЗ, коледжів та ПТУ у фінансово дотаційних областях України. Крім того, різке зниження соціальної забезпеченості населення України та зниження народжуваності, у свою чергу, актуалізують проблему «виживання» та ускладнюють розвиток ВНЗ в Україні. Виходячи з цього, слід звернути особливу увагу на передовий досвід провідних світових ВНЗ, досконально вивчити та творчо застосувати їх напрацювання у сфері стратегічного управління розвитком навчального закладу.

Проблемам розвитку вищої школи присвячено багато досліджень та методичних рекомендацій різноманітних міжнародних організацій: Асоціація академічного співробітництва (АСА); Міжнародна асоціація оцінки якості освіти (ІАЕА); Міжнародний асоціація університетів (ІАи); Міжнародне бюро просвіти (IBE); Міжнародний інститут планування освіти (IIEP); Європейська асоціація університетів (EAU). В рекомендаціях цих організацій звертається увага на слідуючі головні тренди у розвитку освіти [1, 2]:

- розвиток людини (гуманітарна, екологічна, соціально-правова та економічна складові освіти);

- доступність освіти на протязі всієї трудової кар'єри людини;

- розвиток дистанційної освіти;

- розвиток ІКТ у технологіях навчання;

- розвиток компетентністної складової у навчальних програмах;

- інтернаціоналізація та стандартизація вимог до освітньої підготовки фахівців за певними спеціальностями (що потрібно для глобальної мобільності трудових ресурсів).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам розвитку вищої школи в умовах розвитку економіки знань присвячені наукові праці О.Б. Веретєннікова, Н.В. Дрантусова, А.К. Клюєва,Є.А., Князева, Л.А. Малишевої, Н.П. Голубецької [3,4]. та ін. Дослідженню ефективності впровадження системи збалансованих показників в стратегічному управлінні ВНЗ присвятили свої роботи вчені: Г.І. Мальцева, П.М. Захаров, Л.В. Коновалова, І.В. Зєнкіна, Н.М. Оболяєва [5-9] та ін.

Дослідження наукових праць цих авторів, а також спеціалізованих організацій з проблем освіти в Україні дозволило авторові виділити основні проблеми та досвід їх вирішення на практиці.

Нерозв'язані раніше частини загальної проблеми. Автор вважає, що головною невирішеною проблемою у розвитку ВНЗ України є невизначеність у їх спеціалізації щодо розвитку напрямків НТП країни та створенні авангардних мега- та метатехнологій для «проривних» секторів економіки. До сих пір є незаповненою ніша діяльності «знищених» галузевих НДІ, які були інтегруючою ланкою між наукою та виробництвом.

Мета статті -- виділення ключових напрямків розвитку ВНЗ України у контексті глобального розвитку економіки знань, а також висвітлення передового досвіду у методах та технологіях стратегічного управління навчальних закладів.

Основний матеріал дослідження

Автор вважає, що кожний ВНЗ свою спеціалізацію та стратегію розвитку повинен вбачати з огляду на тренди розвитку світової економіки та НТП, а також на особливості та потреби розвитку економіки країни та регіону розташування.

Розвиток інноваційної економіки знань в XXI столітті буде характеризуватися такими трендами:

- глобалізація ринків і гіперконкуренція. Глобалізація ринків, конкуренції, освітніх і промислових стандартів, фінансового капіталу, технологій і наукомістких інновацій вимагає більш швидких темпів розвитку, коротких циклів розробки, низьких цін і високої якості продукції. Починають відігравати особливу роль темп професійної реакції на виклики, швидкість виконання НДДКР і надання високотехнологічних послуг групами фахівців, що володіють компетенціями, обладнанням і технологіями світового рівня. Стає особливо важливою здатність постійно генерувати нові знання;

- швидкий та інтенсивний розвиток інформаційно- комунікаційних технологій (ІКТ), наукомістких комп'ютерних технологій (НКТ), нанотехнологій. Розвиток і застосування передових ІКТ, НКТ та нанотехнологій, які носять «надгалузевий характер», сприяє кардинальній зміні характеру конкуренції і дозволяє «перестрибнути» десятиліття економічної і технологічної еволюції.

Найяскравішим прикладом такого «стрибка» є Корея, Китай, Індія та інші країни Південно-Східної Азії;

- вирішення надскладних і гіперскладних проблем («мегапроблем»). Світова наука і промисловість все більше стикаються зі складними комплексними проблемами, які для свого вирішення потребують величезних ресурсів і, як правило, не можуть бути вирішені на основі традиційних («вузькоспеціалізованих») підходів. Сценарії розвитку призводять до інтеграції окремих наукових дисциплін в між-, мульти- та трансдисциплінарні наукові напрямки, а також до розвитку і об'єднанню окремих технологій в технологічні ланцюжки нового покоління та розвитку мегасистем - великомасштабних комплексних науково-технологічних систем;

- «Розмивання кордонів», поява і розвиток «Coopetition» - поєднання кооперації (operation) і конкуренції (Сошреббоп). Відбувається все більше розмивання галузевих кордонів, зближення секторів і галузей економіки, розмивання кордонів фундаментальної і прикладної науки за рахунок необхідності вирішення комплексних науково-технічних проблем в найкоротші терміни, виникнення мегапроблем і мегасистем, активізації та диверсифікації діяльності, найчастіше на основі сучасних форм - аутсорсингу, ауттаскінгу, аутстаффінгу, а також на основі ефективної кооперації компаній та установ як в рамках однієї галузі (наприклад, формування стратегічних альянсів, віртуальних підприємств, високотехнологічних кластерів з науково-освітніх організацій і промислових фірм), так і з різних галузей;

- з'являються нові запити підприємств і корпорацій до науки й освіти. Розвиток економік країн у напрямку цих трендів приведе до того, що до 2020 року з ринку праці зникнуть більше 60 старих професій, а будуть затребувані близько 250 нових, до більшості з яких ще не готові ВНЗ України. Це означає, що в кращому становищі опиняться ВНЗ, що знаходяться на вістрі НТП, які створюють і володіють новими знаннями, технологіями. Ці ВНЗ повинні бути компетентними навчати потрібних фахівців. За ними в «кільватері» будуть йти промислові підприємства відповідно до їх потреб в нових знаннях, техніці, технологіях і кадрах.

Проведений автором аналіз стратегій розвитку ВНЗ України, країн СНД, країн Західної Європи, США, Японії, Кореї та Китаю показують, що основними стратегічними напрямками, що забезпечують лідируючу конкурентоспроможність, є наступні:

- створення різних організаційних утворень за типом «потрійної спіралі»: наука + ВНЗ + виробництво;

- створення науково-виробничих кластерів, технопарків, наукоградів та ін.;

- зосередження діяльності ВНЗ на розвитку й обслуговуванні певних мега- або метатехнологій;

- постійна генерація нових знань;

- концентрація освіти і науки у великих інноваційно орієнтованих університетах; створення світових брендів університетів;

- розвиток різних форм післядипломної освіти - «освіта протягом усього життя», а також дистанційної освіти.

Дослідження стратегій передових ВНЗ показує загальну їх орієнтацію на створення у своїй структурі науково-дослідних підрозділів та підрозділів з комерційного інжинірингу наукових розробок та технологій. На рисунку 1 показано приклад адаптаційної стратегії розвитку університету з урахуванням потреб регіонального розвитку.

Більшість інноваційно орієнтованих ВНЗ створюють з метою кооперації діяльності групи ВНЗ, НДІ, венчурних фірм та виробничих підприємств спеціальні науково-технологічні парки, кластери та інше. Головна ціль такої кооперації - це прискорення впровадження досягнень науки у виробництво, а також генерація нових напрямків та інноваційних галузей виробництва.

Для організації спільних наукових досліджень інститутів різної спеціалізації створюються, наприклад (рис. 1), науково-технологічні «платформи» за напрямками науково-прикладних технологій; засновуються проектні та матричні структури управління за певними напрямками досліджень (зарубіжний досвід свідчить, що більшість новітніх технологій виникають з синергії знань різних наукових напрямків). Наприклад, на платформі - «Енергозбереження та енергетична безпека» співпрацюють на спільних проектах три інститути: фізико-технічний інститут, інститут транспорту та інститут природокористування, територіального розвитку і містобудівництва.

Така організація спрямовує діяльність університету в цілому на вирішення енергетичних проблем даного регіону. Звертає на себе увагу підхід окремих ВНЗ до вирішення проблеми мотивованості працівників займатися науковими та науково-прикладними дослідженнями.

Наприклад, в окремих університетах вводяться нові посади: викладач-дослідник, керівник наукової школи, тощо. При цьому посадові ставки значно підвищуються. Окрім цієї мотивації продовжує працювати матеріальне стимулювання у госпрозрахункових структурах університету (науково-дослідний сектор тощо).

Розвиток економіки знань висуває нові вимоги і до самого змісту освіти фахівців [11, с. 34]. стратегічний управління вищий навчальний заклад

Окрім розвитку основних компетенцій фахівця випускникам потрібно дати основи глобального та екологічного мислення, фінансово-економічної та цивільно-правової грамотності, а також грамотності в питаннях безпеки життєдіяльності. Особливо слід виділити питання трансформації системи навчання у ВНЗ. Вирішення цього питання вимагає чималих інвестицій, тривалого циклу підбору та перепідготовки ПВС, а також переробки навчально-методичного забезпечення; впровадження ІКТ в процес навчання.

На вирішення зазначених вище проблем зараз спрямована основна увага менеджменту вищої школи, з цією ж метою розробляються стратегії розвитку ВНЗ. Дослідження показали, що практично в кожному ВНЗ є стратегічні плани на перспективу до 2020 року (навіть до 2030 року), а також «дорожні карти» реалізації стратегій. Нами встановлено, що при розробці та реалізації стратегій ВНЗ з'явилися також проблеми з питань скоординованої, синергетичної реалізації різнопланових заходів з урахуванням їх ресурсного забезпечення (в умовах обмеженості фінансування).

Досвід провідних ВНЗ показав, що колективи розробників вузівських стратегій вирішують цю проблему за допомогою наступних «інструментів» менеджменту: система управління за цілями, система ключових показників ефективності діяльності (KPI), система збалансованих показників (BSC) та ін. (табл. 1).

Таблиця 1

Перелік інструментів стратегічного менеджменту (новинки за період 1990-2015 рр.)

Загальним недоліком стратегій розвитку ВНЗ, як показали наші дослідження, є недосить глибока розробка напрямків стратегічного розвитку (рідше застосовують термін «платформи» розвитку). А це питання є головним, так як можливо вибрати хибний вектор розвитку та через 5 років позбутися усіх конкурентних переваг і замовлень. Нижче ми наводимо (як приклад) перелік «платформ» - напрямків стратегічного розвитку одного із інноваційно орієнтованих університетів (табл. 2) [12].

Таблиця 2

Платформи та напрямки стратегічного розвитку

Аналіз показує, що більшість розробників стратегій нечітко визначають стратегічні цілі, плутають їх із стратегічними напрямками. Ціль розвитку у стратегічних картах повинна мати конкретні цифрові показники, тому що під неї підтягуються певні ресурси. Стратегічні карти системи BSC дозволяють пов'язати ресурси (і навіть їх нормувати) для досягнення певних результатів.

Найбільш прийнятною практикою розробки стратегій ВНЗ за допомогою системи BSC є така, коли витримується наступна послідовність розробки:

- визначення місії ВНЗ;

- визначення стратегічних напрямків розвитку (платформи);

- формулювання стратегічних цілей кожного напрямку розвитку та періоду його досягнення;

- встановлення ключових показників діяльності кожного напрямку розвитку та їх значень за періодами досягнення;

- розробка окремих деталізованих стратегій за підрозділами і функціями управління;

- розробка планів заходів (ініціатив) деталізованих стратегій з визначеною потребою в ресурсах.

Для оцінки ступеня досягнення стратегічних цілей в галузі освітньої, науково-дослідної та інноваційної діяльності, навчально-методичної та соціальної діяльності ВНЗ, а також управління внутрішніми процесами ВНЗ рекомендується застосовувати наступні ключові показники (табл. 3) [9, с. 7-10].

Таблиця 3

Показників ефективності ВНЗ

Розробивши стратегічну карту, стратегічні наміри (теми) і збалансовану систему показників на рівні ВНЗ, слід зробити наступний крок - приступити до розробки BSC підрозділів та співробітників, які будуть логічно визначатися зі збалансованої системи показників ВНЗ в цілому. В таблиці 4 представлена розроблена BSC для кафедр університету [12].

Таблиця 4

Таблиця BSC для кафедр університету (приклад)

Аналіз передової практики застосування систем BSC у розробці стратегій розвитку ВНЗ показує, що ця система повинна бути чітко інтегрована з загальною системою управління ВНЗ, особливо з системою управління якістю. Як правило, у ВНЗ створюються спеціалізовані підрозділи з розвитку ВНЗ. В окремих ВНЗ напрацьовано також досвід застосування системи BSC у організації системи матеріального стимулювання ПВС. Оскільки система показників BSC дає об'єктивну картину якості виконання заходів плану розвитку ВНЗ, то до них прив'язується шкала преміювання (або депреміювання) виконавців. Цьому питанню присвячено декілька корисних у практичному застосуванні розробок [13].

Висновки і перспективи подальших досліджень

Економіка країни потребує якісно нових ВНЗ. Це інноваційно та підприємницькі орієнтовані ВНЗ, вони є флагманами розвитку нових висококонкурентоспроможних технологій та виробництв. Еволюція ВНЗ обумовлена глобалізацією економіки, розвитком економіки знань, соціально-економічною трансформацією суспільства.

ВНЗ повинен генерувати нові знання, нові технології та нових працівників для реалізації цих наукових досягнень. Дослідження і оперативне впровадження світового передового досвіду розвитку вищої освіти дозволить вітчизняним ВНЗ успішно конкурувати на ринку освітніх послуг.

Перспективою подальших досліджень повинно бути вивчення передового досвіду трансформації вищої школи в умовах економіки знань. Цю роботу доцільно проводити у спеціалізованих підрозділах (робочих групах), створених у ВНЗ із провідних фахівців ПВС.

Література

1. Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти [нова редакція від 14-05-15]. -[Електроннийресурс]

2. Програма ЄС «Еразмус+». - [Електронний ресурс]

3. Разработка стратегии образовательного учреждения: методические рекомендации / О.Б. Веретенникова, Н.В. Дрантусова, А.К. Клюев, Е.А. Князев, С.В. Кортов, В.И. Майданик, Л.А. Малышева, Л.Н. Попова [Текст] / Под ред. Е.А. Князева, А.К. Клюева. - Екатеринбург, 2007. - 408 с.

4. Голубецкая Н.П. Проблемы инновационного менеджмента на рынке образовательных услуг в условиях модернизации экономики [Текст] / Н.П. Голубецкая // Экономика и управление. - 2010. - №12. С. 45-50.

5. Мальцева Г.И. Применение системы сбалансированных показателей в процессе стратегического планирования вуза (на примере Владивостокского государственного университета экономики и сервиса [Текст] / Г.И. Мальцева Р.А. Луговой, Ю.А. Солдатова // Университетское управление: практика и анализ. - 2004. №5-6(33). - С. 96-103.

6. Захаров П.Н. Особенности формирования сбалансированной системы показателей реализации стратегии вуза [Текст] / Н.П. Захаров // Экономика региона. - 2007. - №18. - С. 23-34.

7. Коновалова Л.В. Применение сбалансированной системы показателей в стратегическом управлении вузом [Текст] / Л.В. Коновалова // Креативная экономика. - 2010. - №2 (38). - С.102-120.

8. Зенкина И.В. Анализ стратегических разрывов как инструмент стратегического анализа и потенциала его применения в стратегическом управлении организацией [Текст] / И.В. Зенкина // Аудит и финансовый анализ. - 2012. - №3. - С. 314-319.

9. Оболяева Н.М. Система сбалансированных показателей как элемент конкурентной стратегии ВУЗа [Текст] / Н.М. Оболяева // Труды Международного симпозиума «Надежность и качество». - Выпуск том 1 / 2011. - [Електронний ресурс]

10. Балтийский федеральный университет им. И. Канта (БФУ им. И. Канта) [Електронний ресурс]. [Веб-сайт]. - Електронні дані

11. Салми Д. Как государства добиваются международной конкурентоспособности университетов: уроки для России [Текст] / Д. Салми // Вопросы образования. - 2013. - №1. - С. 25-68.

12. Нижегородский государственный университет им. Н.И Лобачевского (ННГУ им. Н.И. Лобачевского) [Електронний ресурс]. [Веб-сайт]. - Електронні дані

13. Панов М.М. Оценка деятельности и система управления компанией на основе KPI / М.М. Панов. - М.: Инфра-М, 2013. - 255 с.

1. Standartu i rekomendatsiyi chodo zabezbechennya yakosti v

Evropeyskomy prostori vuchoi osvitu [nova redaksia vid 14-05-15]. - [Elektronnyyresurs]

2. British%20Council.pdf (data zvernennya 05.12. 2015). - Nazva z ekrana.

3. Programa ES «Erazmys+». - [Elektronnyy resurs]

4. Razrabotka strategii obrazovatelnogo uchrezhdeniya: metodicheskie rekomendatsiyi/ О.В. Veretennikova, N.V. Drantusova, А.К. Klyuev, Е.А. Knyazev, S.V. rtov, V.I. Maydanik, LA. Malusheva, L.N. Popova [Tekst] / Pоd red. EA. Knyazeva, А.К. Klyuevа. - Еkаtеrinbуrg, 2007. - 408 s.

5. Golubetskya N.P. Problemu innovatsionnogo menedzhmenta ад runke obrazovatelDnuh uslug v usloviyah modernizatsiyi ekonomiki [Tekst] / N.P. Golubetskya // Ekonomika i upravlenie. - 2010. - №12. - S.45-50.

6. MalDtseva G.I. Primenenie sistemu sbalansirovannuh pokazateley v protsesse strategicheskogo planirovaniya vuza (na primere Vladivostokskogo gosydarstvennogo universiteta economiki i servisa [Tekst] / G.I. MalDtseva, R.A. Lugovoy, U.A. Soldatova // Universitetskoe upravlenie: praktika i analiz. - 2004. - №5-6(33). - S. 96- ЮЗ.

7. Zaharov P.N. Osobennosti formirovaniya sbalansirovannoy sistemu pokazateley realizatsiyi strstegiyi vuza [Tekst] / N.P. Zaharov // Ekonomika regiona. - 2007. - №18. - S. 23-34.

8. Konovalova L.V. Primenenie sbalansirovannoy sistemu pokazateley v strategicheskom upravleniyi vuzom [Tekst] / L.V. Konovalova // Kreativnaya economika. - 2010. - №2 (38). - S.102-120.

9. Zenkina I.V. Analiz strstegicheskih razryvov kak instrument strategicheskogo analiza i potentsiala ego primeneniea v strategicheskom upravleniyi organizatsiey [Текст] / I.V. Zenkina // Audit i finansovuy analiz. - 2012. - №3. - S. 314-319.

10. Obolyaeva N.M. Sistemf sbalansirovannuh pokazateley kak element konkurentnoy strategiyi VUZa [Tekst] / N.M. Obolyaeva // Trudy Mezhdunarodnogo simpoziuma «NadezhnostD i kachestvo». - Vypusk том 1/2011.- [Elektronnyy resurs]

11. Baltiyskiy federalnuy universitet im. I. Kanta (BFU im. I. Kanta) [Elektronnyy resurs]. [Veb-sayt]. - Elektronni danni

12. Salmi D. Kak gosudarstva dobivautsya mezhdunarodnoy konkurentosposobnosti universitetov: uroki dlya Rossiyi [Tekst] / D. Salmi // Voprosy obrazovaniya. - 2013. - №1. - S. 25-68.

13. Nizhegorodskiy gosudarstvennuy universitet im. N.I. Lobachevskogo (NNGU im. N.I. Lobachevskogo) [Elektronnyy resurs]. [Veb-sayt]. - Elektronni danni

14. Panov M.M. Otsenka deyatelDnosti i sistema upravleniya kompaniey na osnove KPI / М.М. Panov. - М.: Infra-М, 2013. - 255 s.

Размещено на Allbest.ru