Формування професійної толерантності у керівників освітніх організацій

Брюховецька О.В.

У статті узагальнені підходи до класифікації професійно важливих якостей управлінців, визначені професійно важливі якості керівників освітніх організацій: загальнолюдські, психофізіологічні, ділові якості і організаторські здібності, комунікативні, професійні. Проаналізовано сутність, принципи, функції професійної толерантності керівників освітніх організацій. Охарактеризовано специфіку професійної толерантності керівника освітньої організації. Підкреслено актуальність формування професійної толерантності як професійно важливої якості особистості керівника освітньої організації. Визначені психолого-педагогічні умови формування професійної толерантності керівників освітніх організацій в процесі професійної підготовки (2 вища освіта) і підвищення кваліфікації в системі післядипломної педагогічної освіти.

Ключові слова: керівник освітньої організації, професійно важливі якості, професійна толерантність, формування професійної толерантності, нетрадиційні технології навчання.

Постановка проблеми. Перехід до нової соціально-економічної політики висуває ряд первинних завдань розвитку освітніх організацій. Необхідною умовою організаційного розвитку стає формування професійної толерантності керівника як особливого типу толерантності властивого професійній діяльності. Адже навіть найзагальніший аналіз управлінської діяльності показав, що толерантність відноситься до категорії ведучих професійно важливих якостей керівника освітньої організації, оскільки повністю задовольняє умови, на основі яких і виокремлюють професійно важливі якості: соціальна затребуваність толерантності; сприяння толерантності високій ефективності професійної діяльності; забезпечення гуманістичної спрямованості професійної діяльності керівника [2].

Узагальнення підходів до класифікації професійно важливих якостей управлінців [1; 3] дозволило визначити професійно важливі якості керівників освітніх організацій. Якості, що впливають на успішність професійної діяльності керівника, були умовно розподілені на п'ять груп:

• загальнолюдські якості -- принциповість, обов'язковість, вірність слову; самокритичність; гуманність; тактовність; справедливість; цілеспрямованість; альтруїзм; висока культура, бездоганна моральність; енергійність; працездатність; витриманість; любов до своєї справи; чесність; оптимістичність; вимогливість до себе і іншим; почуття гумору; зовнішня привабливість);

• психофізіологічні якості -- міцне здоров'я, стресостійкість, загальний рівень розвитку, інтелектуальні властивості (спостережливість, аналітичне мислення, стійкість і розподіленість уваги, логічність і оперативність пам'яті, здатність до прогнозування ситуацій і результатів діяльності), індивідуально-психологічні властивості (темперамент, спрямованість особистості);

• ділові якості і організаторські здібності - ініціативність; самостійність у вирішенні питань; самоорганізованість (пунктуальність і точність); дисциплінованість; уміння чітко визначити мету і поставити завдання; здатність змінювати стиль поведінки залежно від ситуації; уміння розставити кадри і організувати їх взаємодію, здатність мобілізувати колектив і повести його за собою; уміння контролювати діяльність підлеглих; здатність оперативно приймати рішення; здатність об'єктивно аналізувати і оцінювати результати, уміння стимулювати підлеглих; уміння підтримувати ініціативу, прагнення використати усе нове, прогресивне; уміння підтримувати свій авторитет;

• комунікативні якості - уміння керівника встановлювати ділові стосунки з вищестоящими і суміжними керівниками, з підлеглими, уміння підтримувати нормальний психологічний клімат в колективі, уміння спілкуватися (культура мовлення, уміння слухати і так далі), уміння виступати публічно;

• професійні знання - знання науки про управління (основи менеджменту, управління персоналом та ін.); застосування на практиці сучасних організаційно-управлінських принципів і методів; уміння працювати з документацією.

Разом з тим, ми побачили, що жоден з розглянутих нами підходів не вважає толерантність професійно важливою якістю керівників освітніх організацій, а аналіз практики довів, що наявні професійно важливі якості працюючих не завжди відповідають досить жорстким вимогам, які сучасність висуває до керівників. Ці результати узгоджуються з дослідженням О. Бондарчук, яка зазначає, що управління освітньою організацією може утруднюватися через недостатній рівень сформованості у керівників певних професійно- важливих якостей, зокрема, професійної толерантності [1].

Аналіз основних досліджень і публікацій. Дослідження проблеми прояву толерантності в професійній діяльності і проблеми професійної толерантності фахівців у психології займалися О. Асмолов, Г. Бардєр, С. Бондирєва, А. Демчук, І. Дубровіна, Н. Жердєва, І. Зимня, Ю. Ірхіна, Л. Коржаков, Р. Кочюнас, Ю. Макаров, А. Маркова, О. Мороз, Р. Нємов, Ю. Поварьонков, А. Прихожан, К. Роджерс, О. Радченко, А. Темницький, С. Толстіков, Р. Торосян, Т. Трет'якова, Т. Шаньшерова, О. Шаюк, Л. Шнейдер та ін. Аналіз проблем свідчить про відсутність єдиного загальноприйнятого розуміння поняття професійної толерантності, а окремі дослідження відрізняються великою строкатістю, неузгодженістю і достатньою суперечністю. Також доводиться констатувати, що безпосередньо проблема формування професійної толерантності керівників освітніх організацій в умовах післядипломної педагогічної освіти не розроблялася.

Отже, було визначено важливу теоретико-методологічну і практичну наукову проблему, яка потребує розв'язання і полягає в з'ясуванні психологічних засад формування професійної толерантності керівників освітніх організацій як необхідного чинника їх професійного вдосконалення.

Мета статті - проаналізувати особливості формування професійної толерантності керівників освітніх організацій і умовах післядипломної педагогічної освіти.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. Необхідність професійної толерантності в діяльності керівників освітніх організацій детермінована складністю і різноманіттям форм соціокультурного розвитку українського суспільства, специфікою управлінської діяльності як особливого виду професійної діяльності в системі «людина- людина», і є одним з головних методологічних інструментів взаємодії. Наявність професійної толерантності у сучасного керівника, вимушеного зважати на різноманітні зміни і неоднорідні світогляди суб'єктів освітнього процесу, обумовлена тим, що керівникові необхідно «вчитися знаходити єдність і гармонію, без яких усе це різноманіття не лише не має сенсу, але і небезпечно для людства і його майбутнього» [4].

У свідомості управлінців існує досить стійкий стереотип, згідно з яким толерантність ототожнюється з конформізмом, вседозволеністю, безумовною відмовою від усіляких заборон і обмежень, у тому числі етичних (моральних, духовних). Звідси насторожене, а іноді і негативне відношення деяких управлінців до проблем толерантності, їх сумніви в доцільності проголошення професійної толерантності в якості самостійної цінності. У практиці управління це призводить до дисонансу між теоретичними установками і практичними діями керівника в ситуаціях управління з різними суб'єктами ділової взаємодії [4; 6].

Шляхи подолання цього стереотипу вбачаються нам у виявленні багатогранного психологічного змісту поняття «професійна толерантність» і явища, що ним позначається. На наш погляд, професійна толерантність - інтегральна професійно важлива якість керівника, яка може трактуватися, по-перше, як форма професійного відношення, що визначає характер взаємодії з суб'єктами навчально-виховного процесу в умовах управлінської діяльності, по- друге, як специфічна форма особистісного відношення, що базується на розумінні і прийнятті іншої думки, іншого самовизначення, самого факту існування різноманіття поглядів, по-третє, як прийняття себе, своєї своєрідності.

Професійна толерантність як професійно важлива якість є ціннісною характеристикою управлінської діяльності, оскільки виражає стратегію управління, орієнтовану на збереження людської гідності в ситуаціях варіативної ухвалення управлінського рішення.

До числа принципів професійної толерантності слідує, передусім, віднести наступні:

• відмова від насильства як неприйнятного засобу залучення людини до якої-небудь ідеї. Добровільність вибору, «свобода совісті», акцент на щирості переконань. Ідея толерантності може стати своєрідним орієнтиром, свого роду прапором руху, що об'єднує співробітників- однодумців, при цьому не слід засуджувати або винити тих, хто ще не «освічений»;

• уміння змусити себе, не змушуючи інших. Страх і примус ззовні не сприяють в цілому стриманості і терпимості, хоча в якості виховного чинника в певний момент дисциплінують колектив, при цьому формуючи певні устої;

• добровільне підпорядкування законам, нормам, традиціям галузі. Підпорядкування законам, а не волі керівника представляється співробітникам важливим чинником розвитку і руху в потрібному напрямі;

• прийняття іншого, який може відрізнятися за різними ознаками - національними, культурними, релігійними і іншими, свідчить: «... як хочете, щоб з вами поступали люди, так поступайте і ви з ними».

Для того, щоб розкрити сутність професійної толерантності необхідно розглянути її функції. Ми виділяємо наступні функції професійної толерантності: функція стійкості, що розвиває, спонукаюча, адаптаційна, оцінно-прогностична і інтегруюча. Детальніше вказані функції професійної толерантності тлумачимо таким чином.

• Розвиваюча функція професійної толерантності полягає в здатності розвитку самооцінки, саморегуляції, автономії особистості керівника, яка забезпечує легшу адаптацію до активної позиції, глибшу мотивацію, вироблення суджень, заснованих на моральних цінностях.

• Функція стійкості полягає у формуванні адекватного відношення кенрівникаі до дійсності, до конкретних управлінських ситуацій, своєї поведінки і поведінки оточення. Конструктивна взаємодія можлива на основі адекватної самооцінки, що відноситься до ядра особистості, адекватна самооцінка є важливим регулятором поведінки.

• Завдяки спонукаючій функції професійної толерантності відбувається формування уявлень керівника про себе, самосвідомість, виникає потреба в самовихованні. Ця функція визначає склад і силу мотивації професійної діяльності і поведінки, сприяє розширенню кругозору і розвитку життєвого досвіду, оскільки дозволяє особистості прийняти інші точки зору і бачення рішення проблем.

• Адаптаційна функція професійної толерантності дозволяє керівнику виробити в процесі колективної діяльності позитивне, емоційне, стійке відношення до самої діяльності, до об'єкту і суб'єкту спільних стосунків. Адаптаційна функція тісно пов'язана з вольовими зусиллями саморегуляції, самовладання і витримки, які повинна додавати особистість у процесі спільної діяльності.

• Оцінно-прогностична функція професійної толерантності дозволяє керівнику конструктивно взаємодіяти з оточенням, знаходячись в умовах вимог з боку оточення, розширення контактів, діалогів, діяльності.

• Інтегруючу функцію професійної толерантності можна віднести до провідної функції. Суть інтегруючої функції полягає в протидії зовнішнім і внутрішнім зіткненням (присутнім в процесі розвитку і існування колективу) загрозливим збереженню колективу організації. Толерантність забезпечує стабільність колективу, стимулюючи подальший моральний розвиток і самовизначення керівника в спілкуванні і взаємодії в колективі.

Отже, професійна толерантність - професійно важлива якість керівника загальноосвітнього навчального закладу, що диктується завданнями, змістом і характером його діяльності.

Специфіка професійної толерантності керівника освітньої організації характеризується:

• заснованим на усвідомленні і прийнятті ідей толерантності світосприйнятті і професійним світогляді;

• уміння адекватно оцінювати складні професійні ситуації, передбачаючи компромісний вихід з них, на основі дотримання норм моралі;

• умінням доцільного і законного застосування влади;

• відсутністю прагнення використати себе в якості еталону при оцінці поведінки і образу думок інших людей;

• паритетними стосунками замість адміністративно-командних;

• готовністю до рівноправного партнерства з усіма учасниками освітнього процесу;

• відсутністю прагнення переробити, перевиховати підлеглих;

• умінням досягати взаємного розуміння без насильства, домінування, пригнічення гідності людей і вживання сили в ситуації зіткнення інтересів;

• умінням пристосовуватися до характеру, звичок і прагнень підлеглих;

• умінням регулювати свою поведінку відповідно до норм професійної діяльності при морально-ціннісному виборі засобів досягнення професійної мети;

• конструктивною поведінкою в ситуації професійного конфлікту;

• конструктивно співпрацею та ефективним спілкуванням з партнерами (соціальні служби, молодіжні організації, громадські неурядові організації, засоби масової інформації тощо);

• терпимістю до фізичного або психічного дискомфорту, що створюється тими, що оточують.

Необхідність дослідження проблеми формування професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів обумовлена наявністю наступних протиріч між:

• об'єктивною необхідністю формування професійної толерантності керівника освітньої організації і недостатньою увагою психологічної науки до проблеми формування професійної толерантності саме як професійно важливої якості професіонала, послідовно формуючого свою професійну культуру на усіх етапах самореалізації;

• прагненням керівників освітніх організацій до толерантної взаємодії з учасниками освітнього процесу і відсутністю досвіду побудови освітнього простору, заснованого на принципах толерантності;

• державно-громадським замовленням на фахівців управлінського профілю, що мають високий рівень толерантності як професіонально важливої якості, і недостатністю розробки науково-концептуальних, теоретико-методологічних основ формування і розвитку цієї толерантності в системі післядипломної педагогічної освіти;

• між високою значущістю професійної толерантності для ефективності управлінської діяльності керівника освітньої організації і труднощами її формування у рамках традиційних освітніх програм і технологій в процесі професійної підготовки (2 вища освіта) і підвищення кваліфікації.

Вирішення цих протиріч, на наш погляд, забезпечується організацією наступних психолого-педагогічних умов формування професійної толерантності керівників освітніх організацій в процесі професійної підготовки (2 вища освіта) і підвищення кваліфікації в системі післядипломної педагогічної освіти:

1. Усвідомлення керівниками освітніх організацій залежності успішності управлінської діяльності від рівня сформованості професійної толерантності;

2. Організація процесу формування професійної толерантності в системі післядипломної педагогічної освіти за очно-дистанційною моделлю підготовки керівників освітніх організацій, яка включає оптимальне поєднання переваг очного та дистанційного навчання, традиційних і новітніх засобів навчання та інноваційних технологій навчання.

3. Проектування навчальної діяльності в системі післядипломної педагогічної освіти по засвоєнню змісту професійної толерантності, який припускає можливість актуалізації впливу толерантності на різноманітні особистісні і професійні характеристики керівника, такі як потреби, інтереси, установки, мотиви, ціннісні орієнтації, що визначають динаміку розвитку керівника освітньої організації в цілому;

4. Організація психолого-педагогічного і методичного супроводу особистісного освітнього маршруту формування професійної толерантності керівника освітніх організацій, що враховує внутрішню логіку формування прогнозованої якості толерантності на основі права вибору форми, змісту, способів навчання, що надається слухачам, або навіть можливість відмови від неї, роблячи зміст його навчання персоналізованим.

5. Використання у процесі формування професійної толерантності керівників освітніх організацій нетрадиційних форм навчання, що знімає ряд негативних моментів традиційного навчання і робить його комфортним, суб'єкт-суб'єктним, інтерактивним, дозволяє оволодіти вміннями та навичками з рефлексії власної управлінської діяльності, навчає знаходити вихід із самих скрутних положень, вирішувати найскладніші управлінські завдання, адаптуватися до швидкоплинних умов навколишньої дійсності, підвищує стійкість до стресів.

6. Усвідомлення цінносності життєвого (соціального, професійного) досвіду, який можна використати в якості важливого джерела навчання, як самого слухача, так і його колег, організація особистісної діалогової взаємодії тих, що навчаються і їх викладачів, що припускає відкритість цілей роботи з слухачами, відсутність маніпулятивності в діяльності педагогів через прояснення сенсу спільних дій, колегіальності у формуванні і виборі мети, змісту, форми,способів навчання, врахування важливості зворотного зв'язку як продукту ефективної взаємодії викладача і слухача.

При реалізації названих нами умов закладена орієнтація на провідну роль слухача в процесі свого навчання: процес навчання організований за очно-дистанційною моделлю підготовки керівників освітніх організацій, яка включає три етапи:

• Перший етап (очний) - сесія, відвідування аудиторних занять. Основні завдання етапу: ознайомлення слухачів з сучасними дослідженнями і новітніми досягненнями в професійній сфері діяльності, ознайомлення з предметом, метою і завданнями навчання, консультації.

• Другий етап (дистанційний) - керована самостійна робота. Основні завдання етапу: якісне забезпечення та супровід керованої і контрольованої самостійної роботи слухачів (підготовка до семінарських, практичних занять, індивідуальні консультації з викладачами, виконання індивідуальних творчих завдань).

• Третій етап (очний) - сесія, відвідування семінарських, практичних занять, контроль. Методичні матеріали, необхідні для проведення підсумкового контролю та оцінювання його результатів розробляються з врахуванням модульної структури курсу. Основні завдання етапу: систематизація знань і умінь слухачів, атестація успішності навчання.

Практика навчання за пропонованою моделлю і у вищеназваних умовах дозволяє забезпечувати оптимальність ціннісного процесу навчання, досягнення результату, що включає:

• сформованість у керівників освітніх організацій смислових і мотиваційних потреб формування професійної толерантності;

• наявність у керівників освітніх організацій стійкого професійного інтересу в досягненні успіху на основі толерантної взаємодії;

• націленість керівника освітньої організації на адаптацію і самореалізацію в управлінні за рахунок зміни стилю управління, розвитку конфліктологічної компетенції;

• надбання толерантної позиції до проблем управління.

Для досягнення очікуваного результату необхідно створити особливу навчальну ситуацію, що привертає до формування професійної толерантності, для якої характерно:

• наявність протиріч між прагненням до професійної ідентифікації і труднощами взаємодії зі значимими «Іншими»;

• наявність протиріч між прагненням до самоактуалізації і несформованістю оцінок рефлексій, самооцінки;

• можливість прийняття і привласнення загальнолюдських цінностей в управлінні персоналом.

Для включення слухачів в діяльність по формуванню професійної толерантності необхідні нетрадиційні технології навчання на основі стійкої мотивації досягнення. На сьогоднішній день найбільш актуальними є технології: технології корпоративного навчання (поєднує індивідуальну роботу з роботою в парах і групою в цілому), технології колективного навчання (модель навчання в динамічних парах), технології адаптивної андрогогічної взаємодії, технології діалогової інтерпретації знань,кейс-технології, технології ділових ігор, рефлексивні технології, технології персоніфікованих тренінгів.

Таким чином, формування професійної толерантності забезпечує відмову від професійного догматизму, моральної нерозбірливості, сприяє терпимому відношенню до соціокультурного різноманіття, властивого будь-якому педагогічному співтовариству, стаючи основою професійної позиції керівника.

Висновки. Отже, можна сказати, що професійна толерантність є неодмінним атрибутом фахової діяльності керівників, невід'ємною ланкою в професійній взаємодії з підлеглими та соціальним середовищем. Поняття професійної толерантності керівника включає як загальні підстави толерантності, так і особливості, обумовлені їх професійною діяльністю. Результати аналізу численних наукових джерел дозволили виявити високу актуальність проблематики формування толерантності як професійно важливої якості керівника освітньої організації. Формувати професійну толерантності доцільно в процесі професійної підготовки (2 вища освіта) і підвищення кваліфікації керівників освітніх організацій в системі післядипломної педагогічної освіти:

Перспективи подальших досліджень полягають у розробленні та апробації програми формування професійної толерантності керівників освітніх організацій у умовах післядипломної педагогічної освіти.

керівник комунікативний якість толерантність

Список використаних джерел