Розміщення робочих місць та умови праці працівників менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Розміщення робочих місць та умови праці працівників менеджменту

Управлінські працівники протягом робочого дня перебувають у службових приміщеннях, тобто в певному середовищі, стан якого визначає їх працездатність, продуктивність і ефективність праці загалом. Сукупність чинників виробничого середовища охоплює розміщення робочих місць, умови праці управлінців, механізацію та автоматизацію управлінської праці.

Процес управління відбувається в певному виробничому середовищі, параметри якого суттєво впливають на рівень продуктивності праці, збереження здоров'я і працездатності управлінців протягом їх трудової діяльності. продуктивність праця трудовий управлінець

Сучасна наука менеджменту розробила рекомендації щодо організації виробничого середовища, які враховують психофізіологічні особливості людського організму, гігієнічні, ергономічні та естетичні потреби індивідів. Вони охоплюють вимоги щодо раціонального планування службових приміщень, розміщення робочих місць через вибір відповідного варіанта.

Планування службових приміщень. Робочі місця службовців, як правило, групують відповідно до поділу праці, належності до структурного підрозділу, виконуваної роботи. Відповідно групи працівників можуть бути розміщені або в окремих кімнатах (кабінетах), або в одному великому приміщенні. Тип службового приміщення з орієнтацією на всіх працівників називають «зальним», «зонним», «пейзажним» або «великою конторою».

Кожний тип службових приміщень має свої переваги та недоліки. Донедавна переважало традиційне кабінетне планування, яке давало змогу відокремити менеджерів від основної маси працівників дільниці, ізолювавши їх від шуму. Це було особливо важливо при використанні в управлінні електронно-механічних засобів обчислювальної техніки, функціонування яких вимагало спеціального знешумлення. Використання сучасної комп'ютерної техніки, яка працює безшумно, зробило цю проблему не актуальною.

Однак робота у традиційних приміщеннях потребує протягом дня багаторазових переходів від однієї операції до іншої, телефонних розмов, нарад тощо, для чого слід мати спеціальні кімнати. Серед недоліків такого приміщення -- високі затрати, пов'язані з його утриманням, складність розміщення працівників та устаткування в кабінетах, тіснота, проблематичність перестановок.

Переваги «великих контор» полягають, насамперед, у гнучкості при переплануваннях робочого процесу, дешевизні будівель (робочі місця, дільниці відокремлюються пересувними перегородками, декоративними елементами).

Умови праці управлінців характеризують параметри освітленості, кольору, шуму, температури й вологості в службових приміщеннях.

Освітленість робочих приміщень. Однією з основних і особливо важливих умов праці є достатня та правильна освітленість, адже напруження зору є одним із найважливіших чинників стомлюваності управлінських працівників. Для нормальної праці необхідне достатнє природне освітлення робочих місць. Природне освітлення характеризують коефіцієнтом Ем, який є відношенням освітленості всередині приміщення в певній точці Ев до освітленості зовнішньої горизонтальної площини, що освітлюється рівномірно розсіяним сонячним світлом Ез:

Ем = Ев : Ез .

Співвідношення між площею вікон і площею конторського приміщення повинне становити 1:2--2,5, а робочі місця мають бути розміщені так, щоб світло з вікон падало зліва. Якщо коефіцієнт природної освітленості в приміщенні або будь-якій його частині менший ніж 0,5, необхідне штучне освітлення. Штучне освітлення може бути прямим, напівпрямим, прямим побічним, напівпобічним. За прямого штучного освітлення на робочий стіл припадає 100% світла від рефлектора, при цьому виникають різкі тіні й ефект засліплення. Напівпряме (за допомогою прозорого рефлектора) освітлення дає на робочий стіл 60--90% світлового пучка, а 40--10% світла відбивається від стелі. Пряме побічне освітлення забезпечують люмінесцентні лампи з інтенсивністю 40--60% прямого потрапляння його на робочий стіл і 60--40% -- у вигляді відбитого світла від стелі. Напівпобічне штучне освітлення також забезпечують люмінесцентні лампи. При цьому 60--90% світла відбивається від стелі. Останні два типи освітлення є найприйнятнішими при роботі на ЕОМ.

Освітленість службових приміщень штучним світлом регулюють спеціальні норми. Їх вимоги стосуються загального освітлення, яке повинно бути достатнім у службових приміщеннях і не нижчим за норми.

Загальна освітленість, його нормальна інтенсивність і якість освітлювальних приладів є особливо важливими, оскільки місцеве освітлення настільними лампами при роботі з комп'ютером неприйнятне.

Основні вимоги до загального штучного освітлення:

-- достатня освітленість, що полегшує зорове сприйняття та зменшує стомлюваність;

-- відсутність світлових зайчиків;

-- відтінок світла не повинен спотворювати природних кольорів предметів.

Кольори у робочих приміщеннях. Використовувана в оформленні робочих приміщень та знарядь праці кольорова гама суттєво впливає на самопочуття і працездатність людини. При фарбуванні службових приміщень потрібно застосовувати тільки світлі, розбілені тони, що мають високий коефіцієнт відбиття та не знижують рівня освітленості.

Шум. Надмірний шум різко знижує працездатність людей, оскільки заважає зосередитися, спричиняє втому, а відповідно і знижує продуктивність праці. Нормальний рівень шуму в службовому приміщенні не повинен перевищувати 50--55 дБ. Однак шум від телефонних розмов та інших причин значно перевищує цю межу. Спеціальне покриття стін та стелі звукопоглинаючими засобами знижує рівень шуму на 5--6 дБ.

Температура та вологість. Нормальною вважається температура в службових приміщеннях 18° С при кратності повітрообміну 1,5 за 1 год. Найкращі умови забезпечують кондиціонери.

Раціональну організацію виробничого середовища забезпечує паспорт (типовий проект) робочого місця працівника, який утворюють такі розділи: призначення й загальні характеристики робочого місця; планування робочого місця; меблі, устаткування і технічні засоби; функціональні обов'язки; методи й прийоми праці; умови праці; оплата праці; організація обслуговування; регламентуюча документація; охорона праці й техніка безпеки.

Важливим організуючим чинником є режим праці -- встановлений розпорядок роботи, який визначає тривалість трудового дня і трудового тижня, початок і закінчення роботи, періодичність і тривалість перерв. Основні вимоги до режиму роботи фіксують правила внутрішнього розпорядку, розроблені відповідно до чинного трудового законодавства. Вони містять загальні обов'язки працівників і адміністрації, правила поведінки на роботі, а також межі й порядок відповідальності за їх порушення. Правила внутрішнього розпорядку покликані забезпечити трудову дисципліну, ефективну організацію праці та безпечні її умови, повне й раціональне використання робочого часу та ін.

Типові правила внутрішнього розпорядку утворюють такі розділи: загальні положення; порядок прийому й звільнення працівників; робочий час і час для відпочинку; основні обов'язки працівників; основні обов'язки адміністрації; заходи стимулювання й способи впливу у разі порушення трудової дисципліни; службова й комерційна таємниця.

На основі правил внутрішнього розпорядку й режиму роботи та відпочинку розробляють розпорядки робочого дня для окремих структурних підрозділів, керівників та виконавців. Це дає змогу впорядкувати роботу всього управлінського колективу; скоротити втрати часу в окремих службах; чіткіше планувати свою працю окремим працівникам, оптимізувати взаємодію окремих осіб і груп працівників.

Отже, створення необхідних умов та регламентування праці управлінського персоналу є важливою передумовою ефективного менеджменту.

Размещено на Allbest.ru