Профспілки, семигодинний робочий день й метаморфози норм виробітку (середина 50-х - середина 60-х рр. ХХ століття)

ВЦРПС приймає постанову Президії, сама назва якої опосередковано визнає факт завищеного нормотворення: «Про перевірки листів і заяв трудящих з питань заробітної плати». Замість систематичної роботи з покращення нормування праці, зазначається в ній, адміністрація часто механічно переглядає норми виробітку. До числа таких адміністрацій потрапило також і керівництво станції Свєтланово Донецької залізниці разом із головою райкому профспілки, які на вимогу начальника Краснолимансько- го відділення залізниці безпідставно підвищили діючі норми виробітку [26, с.1].

Можна з упевненістю стверджувати, що Постанова, з точки зору інтересів влади, правильно визначила винних за стан справ, що склався з нормуванням праці. Відповідальність за втрату здорового глузду в нормуванні праці вона перекладає на керівництво середньої ланки. На нижчу ланку покладати відповідальність було недоцільно, оскільки всі розуміли, що вона виконувала вказівки зверху. Крім того, цей прошарок керівництва був настільки численним, що робило неможливим його масове притягнення до відповідальності. Такий крок сприяв би викриттю істинного походження офіційної установки на підвищення норм. Знову ж таки, з точки зору інтересів нової влади, цього теж не можна було допустити, оскільки сама «відлига», як етап тоталітарних відносин, культ особи намагалася замінити на колективну волю партії. Отже, остання теж «не могла» помилятись. Залишився начальник Краснолиманської дільниці, який уособив у своїй постаті всі «перегини» з нормуванням і акумулював у цій частині керівного складу всі можливі недоліки процесу підвищення норм.

Однак, визначення «стрілочника» не попередило і, тим більше, не зупинило масових скарг трудящих на підвищення норм. Це переконливо засвідчило засідання Президії Української республіканської ради професійних спілок від 4 лютого 1959 р. з порядком денним: «Про роботу Чернігівської обласної ради професійних спілок з листами, заявами і скаргами трудящих». Розгляд цього питання через призму діяльності саме Чернігівської облради, на наш погляд, не є випадковим. Територія області концентрувала незначну кількість робочої сили, а значить, і число скарг тут не могло бути катастрофічно великим. Тому постановка питання про доцільність зміни норм у такий спосіб сумнівів не повинна була викликати. Якщо б, скажімо, Президія розглянула це питання на основі Сталінської, Харківської чи Дніпропетровської областей, то воно засвідчило б зростання скарг у геометричній прогресії, що означало б опосередковане визнання хибності всієї державної економічної політики. Очевидно, саме через цю обставину для аналізу ситуації із скаргами та заявами трудящих було обрано саме цю область. І навіть у ній в загальній структурі скарг, що надійшли до профспілкових комітетів області, скарги на високі норми виробітку сягали 18,6% і за кількістю поступалися лише скаргам на неправомірне звільнення з роботи (20%) [27, арк. 20].

Все викладене об'єктивно порушує питання про роль профспілок у цьому процесі. Вказана Постанова ВЦРПС виводить їх з-під нищівної критики. Їм закидалося лише те, що вони «погано здійснюють контроль за дотриманням усталеного порядку перегляду норм...». Насправді ж питання участі громадської організації в нормотворенні за своєю сутністю було дуже непростим, оскільки постановочно, з огляду на первісну функцію профспілок, воно націлювало на скорочення робочого дня, але фактично демонструвало неадекватне збільшення трудових витрат з боку робітництва, що заперечувало саму ідею профспілкового захисту. Якщо з цим погодитись, то всі зусилля масової організації у цьому напрямку слід визнати такими, що були спрямовані не на захист інтересів трудящих, а на виконання партійно-державного замовлення. Архівні документи свідчать про те, що профспілки докладали максимум зусиль для виконання партійно-державних настанов. З нашої точки зору, держава, як власник засобів виробництва і, водночас, як головна складова політичної системи, вдало використовувала їх для підвищення норми виробітку, прикриваючись їх формальною згодою. Практично кожна спільна постанова про переведення певної галузі на семигодинний робочий день обов'язково містила застереження: «Підвищення норм виробітку проводити за погодженням з відповідними профспілковими органами, не допускаючи в цьому різнобою (редакція укладачів. - В.Д.) в рівні норм на аналогічні роботи при однакових виробничих умовах» [28, с.6]. Після кожної такої постанови профспілкові органи різних рівнів обговорювали їх на профспілкових активах, на Пленумах обласних і галузевих комітетів профспілок, на засіданнях ФЗМК, в цехових комітетах, знаходили ми їх навіть в протоколах зборів профспілкових груп.

Щоб уявити повніше їх масштабність, наведемо лише декотрі з них, лише ті, що проводились на рівні обласних рад профспілок. Так, Миколаївська обласна рада у грудні 1960 р. (кінцевий термін переведення робітників і службовців на семигодинний робочий день) провела масштабну нараду працівників відділів праці та заробітної плати підприємств області. Запрошені на неї були також і представники нормативно-дослідницьких груп та профактиву, що опікувалися станом нормо-дослідницької роботи. Запорізька, Київська та Харківська обласні ради професійних спілок організували одноденні семінари працівників, зайнятих в цій сфері. Українська республіканська рада професійних спілок (УРРПС) теж у грудні 1960 р. провела нараду завідувачів відділами праці та заробітної плати з порядком денним: «Про роботу профспілкових організацій по завершенню переходу робітників і службовців на скорочений робочий день». Місяцем раніше на засіданні Президії УРРПС обговорювалася доповідь Голови Київського раднаргоспу з питань покращення нормування праці та завершення переходу підприємств на семигодинний робочий день [29, арк.24].

На жаль, будь-якого впливу всі ці рішення, окрім хіба що пропагандистського, не мали. Господарники мали пряму вказівку від вищого партійного і державного органу підвищити норми виробітку, і вони їх підвищували, формально узгоджуючи їх із профспілками. На підтвердження сказаного буде вчасним навести витримку з довідки про перевірку профроботи Львівської облпрофради, яка вражає своєю співзвучністю з аналізованою вище Постановою Президії ВЦРПС і яка просто дезавуює цитовану постанову ЦК та Ради Міністрів. «Більшість профспілкових комітетів, - зазначає в ній представник Укрпрофради, - не домагаються від господарників своєчасного впровадження у виробництво організаційно-технічних заходів та своєчасного перегляду норм, а дають лише згоду на введення нових норм [30, арк.38].

Детальніше зупинимося на пропагандистській стороні питання, яке, безумовно, займало важливе місце в економічній стратегії партії. Перш за все, воно створювало ілюзію боротьби за скорочення робочого дня і впорядкування норм виробітку, відволікало увагу широкого загалу від тонкощів цього процесу і, що є не менш важливим, через наймасо- вішу організацію трудящих включало в нього велетенський профспілковий актив. Тим самим він перетворювався в заручника ситуації, бо, по суті, на нього перекладалась відповідальність за необгрунтоване підвищення норм. Логіка була проста: держава лише (?!) пропонувала підвищити норми, але ж профспілки давали на це відповідну згоду. Без їх згоди підвищення неможливе. Іншими словами: профспілки допомагали державі примусити трудівників заплатити за одну годину скороченого робочого дня абсолютно невиправдану ціну. Слід також визнати неготовність радянського виробництва до проведення масштабних реформ, пов'язаних із спробами механізації виробничих процесів, впорядкуванням норм виробітку, скороченням робочого дня тощо. Знову підтвердимо свої сумніви архівними матеріалами, скориставшись цього разу результатами перевірки Чорноморського раднаргоспу, здійсненої бригадою ВЦРПС у 1964 р.

Нас цілком влаштовує дата перевірки, оскільки її було проведено в рік, коли закінчувалася епоха «відлиги», що дає можливість робити висновки про певні результати роботи в цьому напрямку за весь хрущовський період - це, по-перше. По-друге, враховуючи столичний характер комісії, цілком виправданими є очікування максимально об'єктивного характеру її результатів. При цьому принагідно зазначимо, що в переважній більшості підприємств раднаргоспу відсоток технічно обґрунтованих норм був досить високим і коливався від 60 до 70%. Так ось, «високій» комісії вдалось виявити велику кількість цілодобових простоїв (81,6 тисяч людино- днів). Внутрішньо-змінні простої склали тут 737,7 тисяч людино-днів, невиходи з дозволу адміністрації - 858,6, прогули - 116,9. На підприємствах раднаргоспу була зафіксована також надзвичайно висока плинність кадрів. Якщо в 1964 р. на роботу було прийнято 118 282 робітника, то за цей же час звільнилось - 108 182. Зробивши фотографії робочого дня, комісія з'ясувала, що втрати робочого часу на різних підприємствах раднаргоспу складають від 4,5% до 13,5%. Причому питома вага втраченого робочого часу з організаційно-технічних причин, що залежали від адміністрації, складала 52% і 48% - з причин, що залежали від самих робітників. Звичайно ж, через організаційні негаразди, а також ж через підвищення норм виробітку значна кількість відрядників не могла з ними впоратись. За станом на квітень їх число тут перевищувало 14,5 тис. осіб., або 5,2% від загальної кількості [31, арк.5-7].

Водночас зазначимо, що наведений приклад не є поодиноким і, тим більше, не є характерним лише для одного раднаргоспу. Аналогічна ситуація мала місце й на інших підприємствах Української РСР. Наприклад, на підприємстві машинобудування Харкова, де теж значна кількість робітників на суворо фіксований час регулярно не справлялась із нормами виробітку. Тут їх питома вага станом на 1 липня 1964 р. була наступною: на Харківському тракторному заводі вона склала 0,9 %, на Державному підшипниковому заводі № 8 - 2,5 %, на заводі «Світло шахтаря» - 1,7 %, на заводі «Серп і молот» - 1,0, на заводі ім. Леніна - 5,4 % . У кількісному вираженні це означає, що на день перевірки 985 робітників цих заводів не виконали усталену норму [32, арк.40].

Досить об'ємні викладки з документів, з одного боку, деталізують проблемні місця виробництва і, водночас, дають можливість відшукати у функціональній діяльності спілок відповідні засоби боротьби з ними, які певною мірою могли вплинути на виконання норм виробітку. Зокрема, профспілки мали значний арсенал засобів боротьби з прогульниками. За допомогою соціалістичного змагання вони мали вплив на суміжників, які часто-густо зривали поставки сировини, матеріалів, деталей, викликаючи внутрішні та зовнішні простої підприємств. Розповсюджуючи передовий досвід, радянські тред-юніони могли сприяти й виконанню планів виробництва. Керуючи науково-технічними товариствами та спілкою раціоналізаторів і винахідників, вони були мали можливість вплинути й на підвищення продуктивності праці. Якою була ефективність цієї роботи - це інше питання. Але в будь-якому випадку, розкручуючи маховик радянської пропаганди, вони допомагали партії та уряду утримувати трудящі маси в межах задекларованого курсу, який маскував затратний характер радянської економіки. Ми можемо навести не один десяток прикладів, які б свідчили про неефективність і абсолютну формальність цієї роботи. Але, водночас, не можна не погодитись і з іншим. Без цього включення наймасовішої організації трудящих підтримка партійних рішень з боку трудящих була б значно меншою, а невиконання норм виробітку було б ще вищим.

Таблиця 3/ Стан нормування праці в машинобудівних підприємствах м. Харкова (за станом на липень 1964 р.)

Разом з тенденцією невиконання норм, простежується й зворотна - їх перевиконання. Для прикладу нами взято машинобудівну промисловість Харкова, в якій представлено 7 крупних підприємств. Хронологічно нами виокремлено 1964 р., який дає уявлення про ефективність роботи, проведеної адміністрацією та профспілковими органами на кінець досліджуваного періоду. Та й галузь виробництва обрана така, де продуктивність праці була чи не найвищою в промисловості республіки. Результати діяльності віддзеркалює таблиця 3 [33].

Таблиця дає підставу для декількох узагальнень. Перший. Мало місце значне коливання в питомій вазі технічно-обґрунтованих норм. Від 22,6% на заводі «Світло шахтаря» до 69, 7 на ХТЗ. Другий. Питома вага робітників, які перевиконали норми на 150% теж була різною від 12,7% на заводі «Світло шахтаря» до 59,4% на турбогенераторному заводі, що теж засвідчує відсутність певної сталості. Третій. Питома вага технічно обгрунтованих норм у своїй більшості мала зворотно пропорційний характер, що є, безумовно, чинником позитивним (за винятком турбогенераторного заводу). Однак, навіть з врахуванням усього зазначеного вище, не можна не відзначити досить високий процент перевиконання норм, що свідчить не лише про недосконалість останніх, а й про неефективність нової системи нормотворення.

Висновки

Таким чином, аналіз змін у підходах до формування нових норм виробітку, який дозволяє зробити декілька принципових висновків. По-перше, ми утвердилися в думці, що скорочення робочого дня, незабезпеченого належним підвищенням продуктивності праці, як і слабкість організації радянського виробництва, обумовлювалась такими особливостями радянської економічної системи, як практично безроздільне панування державної форми власності на засоби виробництва, плановий характер економіки. Саме вони, з нашої точки зору, були тим ґрунтом на якому зростали норми виробітку. Останнє, у свою чергу, створювало сприятливі умови для скорочення заробітної плати.

По-друге, якщо виходити з посилання, що впровадження семигодинного робочого дня було викликане не економічною необхідністю, а політичною доцільністю нової правлячої еліти, в основі якої була перманентна боротьба з прихильниками класичного сталінізму, підвищення норми виробітку і неминуче скорочення зарплати стали платою постсталінського суспільства за повалення сталінізму в класичному вигляді та його утвердження в новій, дещо пом'якшеній модифікації.

По-третє, тогочасні професійні спілки з їх постійно гіпертрофуючою виробничо-масовою функцією забезпечували втілення в життя всіх накреслень партії та держави, в тому числі й у царині формування нових норм виробітку. Це означає, що наймасовіша і найдемократичніша за своїм первісним задумом організація, змушена була «добровільно» виконувати політичне завдання свого партійного патрона. При цьому свою діяльність вона обставляли гаслами вірності партії, яка активно розбудовувала підвалини нового етапу тоталітарних відносин і з такою ж завзятістю вони одночасно «обстоювали» інтереси трудівників у сфері праці, трудових відносин та культури. Значно рельєфніше цю дворушність радянських професійних спілок може показати подальший аналіз змін у сфері заробітної плати, що стали наслідком державницьких перепитій з нормами виробітку, який ми плануємо виконати в одному із наступних досліджень.

Література

1. Цвих В.Ф. Профспілки у громадянському суспільстві: теорія, методологія, практика: Монографія / Володимир Федорович Цвих. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2002. - 376 с.

2. Тупиця О.Л. Профспілки в політичній системі сучасного громадянського суспільства в Україні: виміри функціонування / Олег Леонідович Тупиця. - Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2008. - 352 с.

3. Докашенко В.М. Оплата праці у порівняльному аналізі положень про комісію із заробітної плати. (50-ті - середина 60-х рр..) /Віктор Миколайович Докашенко // Грані історії: зб. наук. - Горлівка: Вид-во Горлівського інституту іноземнх мов, 2009. - Вип.2. - С.3 - 15.

4. Його ж. Профспілки й семигодинний робочий день. Середина 50-х - середина 60-х рр. // Along Clio's ways. Topical problems of the modem historical science. - Krakow, 2016. - №1. - st. 69 - 94.

5. Сталин Й.В. Речь на первом Всесоюзном совещании стахановцев // Йосиф Виссарионович Сталин. - Сочинения. - Т.14. - М.: Изд-во «Писатель», 1997. - С.79 - 92. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:www.grachev62.narod.ru

6. Хрущев Н.С. Мы страдаем из-за несовершенства организационной системы / Никита Сергеевич Хрущев. - Время. Люди. Власть. (Воспоминания в 4-х кн.). Кн..4. - М.: Московские новости, 1999. - С.129- 138.

7. Підраховано нами за: Устав профессиональных союзов СССР. Утверждён ХІ съездом профсоюзов СССР 15 июня 1954 г. - М.: Профиздат, 1955. - 31 с.; Статут професійних спілок СРСР. Затверджений ХІІ з'їздом профспілок СРСР 27 березня 1959 року . - К.: Держполітвидав України, 1959. - 47 с.; Статут професійних спілок СРСР. Затверджений ХІІІ з'їздом профспілок СРСР 1 листопада 1963 р. - К.: Держполітвидав України, 1964. - 49 с. (Далі статути профспілок).

8. О задачах по дальнейшему подъему промышленности, техническому прогрессу и улучшению организации производства. Постановление Пленума ЦК КПСС. 4 - 12 июля 1955 г. // Коммунистическая партия Советского Союза в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК (1898 - 1986). - Т.8. - 1946 - 1955. - 9-е изд., доп. и испр. - М.: Политиздат, 1986 (Далі: КПСС в резолюциях...). - Т.8. - С.510 - 528.

9. Положение о Государственном комитете Совета Министров СССР по вопросам труда и заработной платы. Утверждено Постановлением Совета Министров СССР от 25 августа 1955 г. №1575 // [Електронний доступ]. - Режим доступу: http://ussrdoc .com/ussrdoc_ communizm/ ussr_5028.htm

10. Справка о работе цехового комитета профсоюза меха- но-сбочного цеха Полтавского заводам мясного оборудования. 13 февраля 1956 г. // Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (ЦДАВО України), Ф2605, оп.8, спр. 1261, арк.1 - 2.

11. Справка о работе хозяйственных и профсоюзных организаций Днепропетровской области по выполнению решений июльского Пленума ЦК КПСС и ІІІ Пленума ВЦСПС (без даты) // Там само, арк. 4 - 37.

12. Статистическая таблица ЦСУ СССР «Среднемесячная денежная заработная плата рабочих и служащих по отраслям народного хозяйства СССР в 1940, 1945, 1950 - 1955 гг.» // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.istmat.info

13. Див.: Лушников А. М., Лушникова М. В. Курс трудового права: Учебник в 2-х т. - Т.2 Коллективное право. Индивидуальное право. Процессуальное право / Андрей Михайлович Лушников, Марина Владимировна Лушникова. - М.: Статут, 2009. - 1151 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.studfiles.ru

14. Складено за: Статути профспілок за відповідний рік. - С.7, С.4, С.7, С.8.

15. Положение о комиссии заработной платы фабричного, заводского (цехового) комитета профсоюза. Утверждено Президиумом ВЦСПС 14 марта 1952 г. // Сборник положений о комиссии ФЗМК. - М.: Профиздат, 1955. - с.3 - 5; Положение о комиссии заработной платы и нормирования труда фабричного, заводского (цехового) комитета профсоюза. Утверждено Постановление Президиума ВЦСПС от 4 декабря 1963 г. // Справочник профсоюзного работника. - М.: Профиздат, 1964. - С.134 - 137.

16. Обращение ЦК КПСС, Совета Министров СССР и ВЦСПС. По вопросам устранения недостатков в организации нормирования труда и заработной платы. 11 июля 1956 г. // Директивы КПСС и Советского правительства по хозяйственным вопросам. Сборник документов. - М.: Госполитиздат, 1958. - С.630 - 641.

17. Там само.

18. Довідка про роботу Львівської обласної ради професійних спілок по керівництву профспілковими організаціями області //ЦДАВО України, ф.2605, оп.8, спр. 1699, 32 - 44.

19. О работе профессиональных союзов СССР. Постановление Пленума ЦК КПСС 16 - 17 декабря 1957 г. // КПСС в резолюциях. - Т.9. - С.215 - 228.

20. Про впорядкування заробітної плати працівників вугільної промисловості Міністерства місцевої і паливної промисловості Української РСР // Збірник постанов і розпоряджень уряду Української Радянської соціалістичної республіки (Далі ЗПіР уряду УРСР). - 1957. - №5 - 6. - С.7 - 8.

21. Про перевод на скорочений робочий день, підвищення і упорядкування заробітної плати працівників підприємств машинобудування і металообробної промисловості // Там само. - 1959. - №5. - С.3 - 14.

22. Про строки завершення переводу на семи - і шестигодинний робочий день і впорядкування заробітної плати робітників і службовців у всіх галузях народного господарвства. Постанова Центрального Комітету КП України, Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок. 15 грудня 1959 р. №1904. Додаток №2 Завдання про підвищення норм виробітку по галузях народного господарства Украаїнської РСР // ЦДАВО України, Ф.2605, оп.8, спр.2064, арк. 1- 36.

23. Оправка о количестве норм, принятых в сторону увеличения на некоторых предприятиях Харькова // Там само, спр.0936, арк. 31.

24. Конотопов М.И, Сметанин С.И. Экономическая история. Учебник для высшей школы. / Михаил Иванович Конотопов, Станислав Илларионович Сметанин. - М.: Академический проект, 2000. - 367 с.

25. Советская историческая энциклопедия. Под ред. Е.М. Жукова. - 12. - М: Изд-во «Советская энциклопедия». - С.734 - 735.

26. О результатах проверки писем и заявлений трудящихся по вопросам заработной платы. Постановление Президиума Всесоюзного Центрального Совета Профессиональных Союзов от 5 июня 1959 года, протокол №13, п.5 // Бюллетень Всесоюзного Центрального Совета Профессиональных Союзов. - 1959. - 12. - С.1-4.

27. Информационная записка о выполнении постановления Президиума Украинского республиканского сонета профессиональных союзов от 4.02.1959 г. «О работе Черниговского Областного совета профессиональных союзов с письмами, заявлениями и жалобами трудящихся // ЦДАВО України, Ф2605, оп.8, спр.2027, арк.20.

28. Про переведення на семигодинний робочий день й впорядкування заробітної плати працівників цементних заводів і підприємств по виробництву азбестоцементних виробів. Постанова ЦК КП України і Ради Міністрів Української РСР від 16.09.1958 р. №1357 // ЗПіР уряду УРСР. - 1958. - №10. - С.3-12.

29. Справка о мероприятиях, проведенных профсоюзными организациями по улучшению нормированию труда и создания условий рабочим для выполнения норм выработки // ЦДАВО України. - Там само. - спр.9891. арк.11 - 24.

30. Довідка про роботу Львівської обласної ради професійних спілок по керівництву профспілковими організаціями області // Там само. - спр. 1699, арк. 32 - 44.

31. Справка об организации труда на предприятиях Черноморского совнархоза в том числе и Одесской области // Там само, спр.4123, арк.1 - 11.

32. Удельный вес рабочих предприятий машиностроения г.Харькова, которые не выполнили норму выработки по состоянию на 1 июля 1964 г. // Там само. - спр.4117, арк.40.

33. Складено за даними: Состояние нормирования труда на машиностроительных предприятиях г. Харькова // Там само. - арк.40.

Referances

1. Cvih V. F. (2002), Ргоівріїкі u gromadjans'komu sus- ph'shd: teorija, metodologya, praktika: Monografija,VPC «Kiivs'kij umversitet», Kyiv, 376 p.

2. Tupicja O. L. (2008), Profspdki v polіtichnіj sistemі suchasnogo gromadjans'kogo suspd'stva v Штаті: vimm funkdonuvannja, Vid-vo DNU, Dnepropetrovsk, 352 p.

3. Dokashenko V. M. (2009), Oplata pram u porіvnjal'nomu analrn polozhen' pro komіsіju к zarobhnoi plati. (50-tі - seredina 60-h rr.), Granі іstorії: zb. nauk. prac', Gorlіvka : Vid-vo GorHvs'kogo іnstitutu mozemnh mov, 2. - pp. 315.

4. Jogo zh. (2016), Profspdki j semigodinnij robochij den'. Seredina 50-h - seredina 60-h rr., Along Clio's ways. Topical problems of the modern historical science, Krakow, 1. - pp. 69-94.

5. Stalin J. V. (1997), Vol. 14. Rech' na pervom Vsesojuznom soveshhanii stahanovcev. Sochinenija,

6. Izd-vo «Pisatel'», Moscow, pp. 79-92: available at: www.grachev62.narod.ru Hrushhev N. S. (1999), Vol. 4. My stradaem iz-za nesovershenstva organizacionnoj sistemy. Vremja. Ljudi. Vlast'. (Vospominanija v 4-h vol.), Moskovskie novosti, Moscow, pp. 129-138.

7. Pkirahovano nami za: Ustav professional'nyh sojuzov SSSR. Utverzhdjon XI s#ezdom profsojuzov SSSR 15 ijunja 1954 g. (1955), Profizdat, Moscow, 31 p.; Statut profesynih spіlok SRSR. Zatverdzhenij XII zi zdom prof- spіlok SrSr 27 bereznja 1959 roku (1959), Derzhpolіtvidav Ukraini, Kyiv, 47 p.; Statut profesynih spdok SRSR. Zatverdzhenij XIII zi zdom profspdok SRSR 1 listopada 1963 r., (1964), Derzhpolіtvidav Ukraini, Kyiv, 49 p. (DaH statuti profspdok).

8. O zadachah po dal'nejshemu pod#emu promyshlennosti, tehnicheskomu progressu i uluchsheniju organizacii proizvodstva. Postanovlenie Plenuma CK KPSS. 4 - 12 ijulja 1955 g. Kommunisticheskaja partija Sovetskogo Sojuza v rezoljucijah i reshenijah s#ezdov, konferencij i plenumov CK (1898-1986), Vol. 8 (1946 - 1955), 9-e izd., dop. i ispr. (1986), Politizdat, Moscow, pp. 510- 28.

9. Polozhenie o Gosudarstvennom komitete Soveta Ministrov SSSR po voprosam truda i zarabotnoj platy. Ut- verzhdeno Postanovleniem Soveta Ministrov SSSR ot 25 avgusta 1955 g. № 1575: available at: http://ussrdoc.com/ussrdoc_communizm/ussr_5028.htm

10. Spravka o rabote cehovogo komiteta profsojuza mehano- sbochnogo ceha Poltavskogo zavodam mjasnogo oborudovanija. 13 fevralja 1956 g., Central'nij derzhavnij arhtv vishhih organіv vladi і upravlmnja Ukraini (CDAVO Ukraini), F2605, op. 8, spr. 1261, pp. 1-2.

11. Spravka o rabote hozjajstvennyh i profsojuznyh organizacij Dnepropetrovskoj oblasti po vypolneniju reshenij ijul'skogo Plenuma CK KPSS i III plenuma VCSPS (bez daty). Tam samo pp. 4-37.

12. Statisticheskaja tablica CSU SSSR «Srednemesjachnaja denezhnaja zarabotnaja plata rabochih i sluzhashhih po ot- rasljam narodnogo hozjajstva SSSR v 1940, 1945, 1950 - 1955 gg.»: аvailable at: www.istmat.info

13. Div.: Lushnikov A. M., Lushnikova M. V. Kurs tru- dovogo prava: Uchebnik v 2-h v. - Vol. 2 Kollektivnoe pravo. Individual'noe pravo. Processual'noe pravo (2009), Statut, Moscow, 1151 p.: available at: www.studfiles.ru

14. Skladeno za: Statuti profspdok za v^ov^ny rik. - P. 7, P. 4, P. 7, P. 8.

15. Polozhenie o komissii zarabotnoj platy fabrichnogo, zavodskogo (cehovogo) komiteta profsojuza. Utverzhdeno Prezidiumom VCSPS 14 marta 1952 g. Sbornik polozhenij О komissii FZMK (1955), Profizdat, Moscow, pp. 3-5; Polozhenie o komissii zarabotnoj platy i normirovanija truda fabrichnogo, zavodskogo (cehovogo) komiteta profsojuza. Utverzhdeno Postanovlenie Prezidiuma VCSPS ot 4 dekabrja 1963 g. Spravochnik profsojuznogo rabotnika (1964), Profizdat, Moscow, pp.134-137.

16. Obrashhenie CK KPSS, Soveta Ministrov SSSR i VCSPS. Po voprosam ustranenija nedostatkov v organizacii normirovanija truda i zarabotnoj platy. 11 ijulja 1956 g. Direktivy KPSS i Sovetskogo pravitel'stva po hozjajstvennym voprosam. Sbornik dokumentov (1958), Gospolitizdat, Moscow, pp. 630-641.

17. Tam samo.

18. DovMka pro robotu L'vrvs'oi oblasnoi radi profesynih spіlok po kerіvnictvu profspіlkovimi organіzacіjami oblastі. CDAVO Ukraini, f. 2605, op. 8, spr. 1699, 32- 44.

19. O rabote professional'nyh sojuzov SSSR. Postanovlenie Plenuma CK KPSS 16 - 17 dekabrja 1957 g. Vol. 9, KPSS v rezoljucijah, pp. 215-228.

20. Pro vporjadkuvannja zarobhnoi plati pracіvnikіv vug^M! promislovosti Mmisterstva mUcevoi і palivnoi promislov- ostі Ukrams'koi RSR. Zbіrnik postanov і rozporjadzhen' urjadu Ukrains'koi Radjans'koi socrnhstichnoi respubhki (Dalі ZPtR urjadu URSR) (1957), 5-6. - pp. 7-8.

21. Pro perevod na skorochenij robochij den', pіdvishhennja і uporjadkuvannja zarobhnoi plati pracіvnikіv pіdpriєmstv mashinobuduvannja і metaloobrobnoi promislovostі. Tam samo. (1959), 5. - pp. 3-14.

22. Pro stroki zavershennja perevodu na semi- і shestigodinnij robochij den' і vporjadkuvannja zarobhnoi plati robіtnikіv і sluzhbovdv u vsіh galuzjah narodnogo gospodarvstva. Postanova Central'nogo Komhetu KP Ukraini, Radi Mіnіstrіv Ukrains'koi RSR і Ukrains'koi respubhkans'koi radi profesynih spdok. 15 grudnja 1959 r. № 1904. Doda- tok № 2 Zavdannja pro pіdvishhennja norm virobіtku po galuzjah narodnogo gospodarstva Ukraams'koi RSR, CDAVO Ukraini, F. 2605, op. 8, spr. 2064, pp. 1-36.

23. Opravka o kolichestve norm, prinjatyh v storonu uveli- chenija na nekotoryh predprijatijah Har'kova. Tam samo, spr. 0936, p. 31.

24. Konotopov M. I, Smetanin S. I. (2000), Jekonomicheskaja istorija. Uchebnik dlja vysshej shkoly, Akademicheskij proekt, Moscow, 2000. - 367 p.

25. Sovetskaja istoricheskaja jenciklopedija. Pod red. E. M. Zhukova. Izd-vo «Sovetskaja jenceklopedija», Moscow, 12, pp. 734-735.

26. O rezul'tatah proverki pisem i zajavlenij trudjashhihsja po voprosam zarabotnoj platy. Postanovlenie Prezidiuma Vsesojuznogo Central'nogo Soveta Professional'nyh Sojuzov ot 5 ijunja 1959 goda, protokol № 13, p. 5, (1959), Bjulleten' Vsesojuznogo Central'nogo Soveta Professional'nyh Sojuzov, 12. - pp. 1-4.

27. Informacionnaja zapiska o vypolnenii postanovlenija Prezidiuma Ukrainskogo respublikanskogo soneta professional'nyh sojuzov ot 4.02.1959 g. «O rabote Chernigovskogo Oblastnogo soveta professional'nyh sojuzov s pis'mami, zajavlenijami i zhalobami trudjashhihsja. CDAVO Ukrami, F2605, op. 8, spr. 2027, p. 20.

28. Pro perevedennja na semigodinnij robochij den' j vporjadkuvannja zarobіtnoї plati pracivnikiv cementnih zavodiv і pidpriєmstv po virobnictvu azbestocementnih virobiv. Postanova CK KP Ukraїni і Radi Ministriv Ukraїns'koї RSR vid 16.09.1958 r. № 1357 (1958), ZPiR urjadu URSR, 10, pp. 3-12.

29. Spravka o meroprijatijah, provedennyh profsojuznymi or- ganizacijami po uluchsheniju normirovaniju truda i soz- danija uslovij rabochim dlja vypolnenija norm vyrabotki. CDAVO Ukraїni, Tam samo, spr. 9891, pp. 11-24.

30. Dovidka pro robotu L'vivs'bw oblasnoї radi profesijnih spilok po kerivnictvu profspilkovimi organizacijami oblasti. Tam samo, spr. 1699, pp. 32-44.

31. Spravka ob organizacii truda na predprijatijah Chernomorskogo sovnarhoza v tom chisle i Odesskoj oblasti. Tam samo, spr. 4123, pp. 1-11.

32. Udel'nyj ves rabochih predprijatij mashinostroenija g. Har'kova, kotorye ne vypolnili normu vyrabotki po sostojaniju na 1 ijulja 1964 g. Tam samo. - p.50.

Размещено на Allbest.ru