Формування системи управління фінансовою політикою на підприємстві в контексті її адаптації до змін навколишнього середовища

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Стан зовнішнього економічного середовища істотно впливає на організацію управління фінансами підприємства, з цієї причини, розробка і реалізація політики адаптації до змін зовнішнього середовища є об'єктивною необхідністю.

Забезпечення можливості підприємства адаптуватися в умовах постійно мінливого зовнішнього середовища є однією з найважливіших задач сучасного менеджменту. Одним з механізмів вирішення даної проблеми є розробка фінансової політики підприємства, орієнтованої на збільшення його ринкової вартості.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вагомий внесок у дослідження підходів до адаптації фінансової політики підприємства до умов зовнішнього середовища внесли такі іноземні та вітчизняні вчені: І.А. Бланк, З. Боді, І.В. Івашківська, Н.П. Любушин, Ю.А. Бабаєв, Н.І. Берзон, С.А. Миколаєва, В.В. Ковальова, В.І. Петрова, А.З. Бобильова, М.Х. Перера, Р. Мертон, М.Р. Метьюс, М. Харріс, Р. Брейлі, Ф. Модільяні, С. Майерс, С. Росса, А. Равів, М. Міллер, А.Д. Шеремет, Т.В. Теплова, та ін.

Метою статті є дослідження та аналіз економічної сутності поняття «фінансова політика» та підходи щодо її адаптації до умов постійно змінного зовнішнього середовища. Для того, щоб досягти поставленої мети, необхідно: визначити сутність та принципи організації фінансової політики на підприємстві; розглянути вимоги до розробки політики антикризового управління фінансами на підприємстві; визначити і сформулювати підходи щодо формування фінансової політики на підприємстві.

Методологія. У процесі дослідження було використано абстрактно-логічний метод - при узагальненні поняття фінансової політики на підприємстві, визначення поняття антикризової політики управління фінансами, формуванні висновків та системний аналіз - при дослідженні структурних елементів системи управління фінансовою політикою на підприємстві та визначенні підходів до її впровадження в умовах кризових ситуацій.

Під політикою адаптації до змін зовнішнього середовища розуміється особливий напрямок корпоративної фінансової політики, спрямований на забезпечення стійкого стану підприємства в умовах мінливого зовнішнього середовища. Таким чином, в рамках зазначеної політики можна виділити політику антикризового управління фінансами і політику превентивного антикризового управління фінансами підприємства.

Політика антикризового управління фінансами на підприємстві, на нашу думку, являє собою сукупність і єдність концепції корпоративної фінансової політики і форм та методів реалізації антикризових процедур, що стосуються управління фінансами, відповідно до конкретного підприємства і до конкретних умов його роботи.

Сутність поняття політики антикризового управління фінансами підприємства необхідно почати з розуміння змісту поняття «кризи». Поняття «криза підприємства» описує в сучасній економічній літературі різні моменти в житті підприємства, від просто перешкод у функціонуванні до його знищення, яке, як мінімум, для даного підприємства можна характеризувати як катастрофічне [1, с. 39].

На наш погляд, найбільш обґрунтованим і прийнятним з точки зору відображення сутності явища є наступне визначення: «Криза на підприємстві - це незапланований і не бажаний, обмежений в часі процес, який в змозі істотно перешкодити або, навіть, зробити неможливим подальше функціонування підприємства». Як наслідок, розробка антикризової політики повинна бути спрямована на усунення наслідків кризи або на забезпечення превентивного антикризового управління фінансами. Таким чином, усунення наслідків кризи в рамках корпоративної фінансової політики передбачає послідовну реалізацію певних визначених етапів, принципова схема організації антикризової фінансової політики на підприємстві представлена на рис. 1.

Рис. 1. Організація антикризової фінансової політики

1 етап. Аналіз зовнішнього оточення фірми і виявлення чинників, здатних викликати кризу. Аналізовані чинники, як правило, складають дві великі групи: зовнішні причини кризи та внутрішні.

До зовнішніх причин, не залежних від підприємства, або на які підприємство може вплинути в незначній мірі, відносяться:

* макроекономічні чинники (посилення оподаткування, зростання витрат внаслідок погіршення підприємницького клімату);

* політичні фактори (відношення держави до підприємницької діяльності, нестабільність діяльності уряду);

* правові чинники (недостатня антимонопольне регулювання, обмежене регулювання зовнішньоекономічної діяльності, загальна нерозвиненість законодавчої бази);

* соціальні фактори (традиції, життєві цінності, менталітет адміністративно-правової економіки, відсутність традицій підприємницької культури, неврегульованість відносин роботодавців і працівників);

* технологічні чинники (недофінансування сфери НДДКР, низькі темпи оновлення технологічної бази);

* взаємини з покупцями і постачальниками (затримки поставок сировини і продукції, повільний темп зростання виручки).

Виявлення чинників, що викликають кризові ситуації на підприємстві повинно супроводжуватися проведенням глибокого аналізу за такими напрямками:

* аналіз макросередовища, який умовно можна поділити на чотири взаємопов'язаних сектора: політичне оточення, економічне оточення, соціальне оточення, технологічне оточення [2, с. 63].

* аналіз конкурентного середовища.

2 етап. Аналіз стану підприємства, що перебуває в кризовій ситуації, виявлення внутрішніх проблем. Класифікація основних внутрішніх факторів, що викликають кризову ситуацію, представлена в таблиці 1 [3, с.336].

Таблиця 1. Класифікація внутрішніх чинників, здатних викликати кризову ситуацію

Аналіз поточної фінансової політики, проводиться за такими основними напрямками:

* оцінка ефективності проведення поточної фінансової політики, як за окремими напрямами, так і в комплексі. Дана оцінка може проводитися з використанням традиційних для підприємства систем оціночних індикаторів, а також за допомогою популярних методів фінансового аналізу;

* визначення сильних та слабких сторін проведеної корпоративної фінансової політики. Сильні сторони дозволяють підприємству зберегти свій фінансовий потенціал в складних умовах (наприклад, висока вартість гудвілу). Слабкі сторони посилюють виниклу кризову ситуацію на підприємстві (наприклад, незбалансовані за вартістю і термінами джерела фінансування підприємства);

* оцінка вартісного ланцюга на підприємстві. Вартісний ланцюг відображає процес створення вартості товарів і включає в себе різні види діяльності і прибуток. Формування вартісного ланцюга дозволяє відображати рух фінансових ресурсів підприємства, що знаходяться в формі витрат і доходів, сформованих на основі реалізованої цінової політики. В результаті цього оцінка вартісного ланцюга буде орієнтуватися на те, як ціни і витрати підприємства співвідносяться з цінами і витратами конкурентів. Вартісний ланцюг продукції підприємства, яка формується в рамках концепції управління вартістю бізнесу, відображений на рис. 2 [4, с.114].

Рис. 2. Вартісна ланцюг продукції підприємства в рамках концепції управління вартістю бізнесу

Формування вартості залежить від того, на скільки ефективно організовані як основна, так і допоміжна діяльність підприємства, так як і та і інша впливають на величину створюваної прибутку і на рівень її капіталізації, а отже і на величину вартості. Кожен вид діяльності в даній ланцюжку пов'язаний з витратами і, отже, з фінансовими ресурсами, що знаходяться в формі активів. Крім того, ціни і витрати підприємства залежать від діяльності постачальників і споживачів. В кінцевому підсумку, процес визначення витрат по кожному виду діяльності дає можливість краще оцінити структуру витрат підприємства, і провести порівняльний аналіз витрат з витратами його конкурентів за основними видами діяльності. Така оцінка дозволить виявити напрямки зниження витрат або коригувань цін на продукцію, що випускається, що в умовах кризи буде дуже актуально [5, с. 183].

* міцність позиції підприємства по відношенню до основних конкурентів, що забезпечена реалізованою фінансовою політикою, оцінюється за такими показниками як фінансове становище, рівень ліквідності і платоспроможності, вартість капіталу, що залучається, доступність джерел додаткових фінансових ресурсів, вартість акцій підприємства, вартість бізнесу. Проведення оцінки подібного роду дозволяє виявити сильну або слабку позицію підприємства щодо конкурентів.

* виявлення проблем, що викликали кризу на підприємстві. Цей напрямок дозволяє узагальнити і вивчити всі результати, отримані в ході проведеного аналізу і визначити, які саме проблеми, пов'язані з розробкою і реалізацією фінансової політики є найсуттєвішими.

Таким чином, без формулювання проблем, викликавших кризу на підприємстві і пошуку їх відображення в реалізованій корпоративній фінансовій політиці не можна приступати до розробки антикризових заходів [6, с. 173].

3 етап. Перегляд системи завдань, розроблених в рамках реалізованої корпоративної фінансової політики. Досягнення основної мети корпоративної фінансової політики - збільшення ринкової вартості бізнесу - можливе через реалізацію комплексу поставлених завдань. В умовах кризи склад і зміст цих завдань можуть бути змінені і скориговані.

4 етап. Внесення змін до чинної корпоративної фінансової політики з урахуванням намічених заходів виходу підприємства з кризи.

5 етап. Розробка тактичних та оперативних заходів, що дозволяють реалізувати скориговану фінансову політику. Послідовність даних заходів повинна супроводжуватися рішеннями, пов'язаними із забезпеченням достатнього обсягу фінансових ресурсів, необхідних для їх реалізації. Таким чином, на даному етапі необхідна організація фінансового планування, як на короткостроковий, так і на довгостроковий період.

6 етап. Організація здійснення антикризової фінансової політики. На цьому етапі відбувається впровадження розроблених заходів по виходу з кризи, а також їх коригування з урахуванням особливостей роботи підприємства в конкретних поточних умовах.

7 етап. Оцінка результатів реалізації антикризової фінансової політики. Ефективність розробленої фінансової політики повинна оцінюватися за допомогою показників, що відображають саме ті елементи системи управління фінансами, на які, перш за все, спрямовані антикризові заходи (наприклад, рішення проблем неплатежів, оптимізація запасів і т.д.). З цієї причини необхідно розробляти набір індикаторів, що відображають наслідки реалізації заходів антикризової корпоративної фінансової політики [7, с. 95].

8 етап. Коригування антикризової корпоративної фінансової політики з урахуванням отриманих результатів та напрямки виходу з кризи. Організація управління фінансами підприємства в умовах змінного зовнішнього і внутрішнього середовища передбачає не тільки розробку антикризової фінансової політики, а й, перш за все, реалізацію політики превентивного антикризового управління.

Результативність проведення антикризової політики на підприємстві (проведення етапів, наведених раніше) головною мірою залежить від здатності підприємства ефективно і швидко реагувати на всі заходи, що проводяться всередині компанії, які націлені на покращення його результатів або ж, власне, від гнучкості політики ведення господарської діяльності підприємством. Під гнучкістю підприємства слід розуміти «здатність підприємства отримувати необхідний результат, що дозволяє без докорінної зміни основних виробничих фондів освоювати за певні терміни визначену кількість виробів, що потребуються ринком і, в свою чергу, в майбутньому отримати необхідний результат, що забезпечує виживання і розвиток підприємства». [8, с. 149].

Формування гнучкої системи управління фінансами в рамках політики превентивного антикризового управління передбачає розробку наступних напрямків:

* проведення фінансової діагностики;

* розробка заходів, спрямованих на адаптацію системи управління фінансами до змін зовнішнього середовища;

* забезпечення гнучкого розвитку підприємства на основі заходів превентивної антикризової корпоративної фінансової політики.

Під фінансовою діагностикою розуміється проведення аналітичної роботи на підприємстві з метою виявлення на ньому в динаміці симптомів явищ, які можуть перешкоджати досягненню поставленої мети в результаті негативного впливу зовнішнього середовища або несприятливої організації внутрішнього середовища підприємства. Змістовні аспекти обраних критеріїв проведення фінансової діагностики в рамках реалізації превентивної антикризової фінансової політики представлені в таблиці 2 [9, с. 91].

Таблиця 2. Характеристика критеріїв проведення фінансової діагностики в рамках реалізації превентивної антикризової фінансової політики

В рамках проведення діагностики стану підприємства істотними аспектами, що дозволяють отримати надійний результат, що забезпечують превентивні заходи антикризового управління, є:

* вивчення нових якостей і властивостей об'єктів системи управління фінансами підприємства (в тому числі фінансових відносин, фінансових ресурсів і джерел фінансових ресурсів), що виникають в результаті розвитку соціально-економічних систем;

* виявлення причинно-наслідкових зв'язків у розвитку об'єкта і суб'єкта управління фінансами на підприємстві;

* виявлення кордонів експертного знання фінансового менеджера і застосовуваних експертних систем в діагностуванні кризи;

* пошук шляхів підвищення ефективності антикризових і прогностичних функцій діагностики.

Розробка заходів, спрямованих на адаптацію системи управління фінансами до змін зовнішнього середовища в рамках політики превентивного антикризового управління включає в себе:

* організацію моніторингу стану зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства з метою виявлення факторів, які здатні викликати кризу;

* створення сценаріїв, що відображають реалістичний опис того, які тенденції можуть з'явитися в тій чи іншій галузі в майбутньому, що дає можливість визначити суттєві чинники і здійснювати контроль над ними;

* організація системи контролю конкурентоспроможності цін і витрат підприємства для забезпечення міцних позицій підприємства на ринку тощо.

Забезпечення гнучкого розвитку підприємства на основі заходів превентивної антикризової корпоративної фінансової політики має бути спрямована на підтримку функціональної рівноваги між джерелами фінансування та їх використанням, з огляду на стабільність перших і призначення других. Слід зазначити, що дана функціональна рівновага може регулюватися за допомогою показників чистого оборотного капіталу [10, с. 613].

Існує ряд найбільш важливих характеристик фінансової кризи підприємства, що дозволяють комплексно охарактеризувати її як об'єкт фінансового менеджменту. Антикризова фінансова політика організації - складова частина економічної політики, яка виражається в сукупності заходів щодо запобігання можливій фінансовій кризі на підприємстві. До функцій цієї системи фінансового управління, крім проведення зазначених етапів, слід також відносити розробку превентивних профілактичних заходів щодо попередження фінансових криз, а також заходів щодо усунення негативних наслідків фінансової кризи. Вибір конкретних механізмів фінансової стабілізації в процесі реструктуризації основних параметрів фінансової діяльності підприємства в умовах розвитку під час кризових явищ повинен бути спрямований на поетапне вирішення наступних завдань: усунення неплатоспроможності; відновлення фінансової стійкості; фінансове забезпечення стійкого зростання підприємства в довгостроковій перспективі.

Узагальнюючи результати дослідження, необхідно зазначити, що в умовах постійно змінної економічної і соціальної систем формування політики адаптації до змін зовнішнього середовища дозволяє зберегти наявні досягнення підприємства, як у організаційному, так і у фінансовому плані. Характеристика фінансової системи підприємства як стійкої і гнучкої при інших рівних умовах істотно збільшує його ринкову вартість та покращує конкурентний стан.

Література

фінансовий антикризовий менеджмент

1. Рогова Е.М., Ткаченко Е.А., Соболев А.С. Управління фінансами в умовах кризи: З коментарями експертів / Е.М. Рогова, Е.А. Ткаченко, А.С. Соболєв. Санкт-Петербург: «Вернера Регена», 2009. - 237 с.

2. Николаева Т.П. Финансы и кредит: учебно-методический комплекс / Т.П. Николаева. Москва: «Центр ЕАОИ», 2009. - 282 с.

3. Грязнова А.Г., Маркина Е.В. Финансы: учебник / А.Г. Грязнова, Е.В. Маркина. Москва: «ЮНИТИ», 2010. - 504 с.

4. Самочкин В.Н. Гибкое развитие предприятия. Анализ и планирование / В.Н. Самочкин. Москва: «Дело», 2009. - 114 с.

5. Шеремет А.Д., Іонова А.Ф. Фінанси підприємств: менеджмент і аналіз / А.Д. Шеремет, А.Ф. Іонова. Москва: «ИНФРА-М», 2004. - 312 с.

6. Жарковская Е.П., Бродский Б.Е. Антикризисное управление: Учебник / Е.П. Жарковская, Б.Е. Бродский. Москва: «Омега-Л», 2008. - 173 с.

7. Іванов Ю.Н, Сотникова Р.А. Теоретична економіка: теорія оптимального підприємства / Ю.Н Іванов, Р.А. Сотникова. Москва: «ЛЕ-НАНД», 2013. - 95 с.

8. Баканов М.И. Финансовая политика организации: Учебное пособие для вузов / М.И. Баканов. Москва: «ЮНИТИ-ДАНА», 2003. - 149 с.

9. Коптева Е.П. Корпоративная финансовая политика как идеология финансового менеджмента / Е.П. Коптева // Экономика, статистика и информатика. Вестник УМО, выпуск№2, 2011. - 91 с.

10. Ковалев В.В. Корпоративные финансы и учет: понятия, алгоритмы, показатели / В.В. Ковалев. Москва: «Проспект», 2012. - 613 с.

Размещено на Allbest.ru