Організаційно-економічні засади державного регулювання харчової промисловості

Размещено на http://allbest.ru

Житомирський державний технологічний університет

УДК 351.82:338.43

Організаційно-економічні засади державного регулювання харчової промисловості

к. е. н., Кушніренко О.М.

Стабільний соціально-економічний розвиток країни, нарощення економічного потенціалу, забезпечення продовольчої безпеки та посилення конкурентоспроможності національної економіки в цілому обумовлюються реалізацією ефективної системи державного управління. Розвиток харчової промисловості має особливе соціальне значення, оскільки продовольча сфера є потужним багатогалузевим комплексом виробництва продукції харчування, яка відіграє вирішальну роль у забезпеченні продовольчої безпеки держави. Значення його не тільки у забезпеченні потреб людей у продуктах харчування, але в тому, що він істотно впливає на зайнятість населення й ефективність усього національного виробництва.

В умовах зростання відкритості вітчизняної економіки зростає роль держави у забезпеченні ефективного функціонування організаційно-економічного механізму регулювання продовольчою сферою.

Досвід розвинених країн показує, що в соціально-економічному розвитку важливу роль відіграє налагодження системи державної регуляторної політики, що базується на застосуванні відповідних регуляторних механізмів. субсидування продовольчий інвестиційний

Основна діяльність харчової промисловості, що полягає у переробці сільськогосподарської сировини у харчові напівфабрикати та готові продукти для кінцевого споживання, визначає подвійну функцію підприємств її галузей, які одночасно виступають покупцем продукції сільськогосподарських формувань та основним постачальником готової продукції підприємствам роздрібної торгівлі та споживачам.

Сьогодні в жорстких умовах становлення ринкового середовища в Україні, що характеризуються посиленням інтеграційних зв'язків країни, для підвищення конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості вирішальне значення має сприятлива державна політика, необхідність якої зумовлена: існуючими загрозами в механізмі функціонування ринкового господарства; необхідністю пошуку більш ефективних варіантів задоволення потреб в суспільних благах; необхідністю вирівнювання зовнішніх ефектів, пов'язаних з нездатністю ринкового господарства вирішувати завдання розвитку економіки та її складових.

Вплив механізму державного регулювання на ефективний розвиток харчової промисловості проявляється через його роль та функціональне значення, що полягає у втручанні в механізм функціонування ринку для забезпечення такого рівня сукупного попиту, який би відповідав найбільш повному використанню виробничих потужностей і зайнятості.

При цьому механізм рівноваги між виробництвом і споживанням спрямований на створення та підтримку зростаючого рівня життя населення країни; механізм перетворення капіталу в дохід і доходу в капітал - на підтримку на необхідному рівні ресурсів для розширеного відтворення; мультиплікаційні механізми - на постійне підвищення ефективності економічної діяльності; механізми економічних циклів - на підтримку стабільності розвитку галузі. Істотну специфіку має система цільових установок державного регулювання процесів збалансованого розвитку харчової промисловості на рівні стратегічних цілей.

За таких умов оптимальне державне регулювання харчової промисловості має економічне, політичне і міжнародне значення, що сприятиме формуванню сприятливого соціального середовища для вдосконалення функціонування продовольчої сфери.

Порушення рівноваги між попитом з урахуванням встановлених норм споживання продовольства та купівельною спроможністю населення також вказує на необхідність розробки результативного механізму державної підтримки продовольчого забезпечення. У зв'язку з цим проблема державного регулювання розвитку харчової промисловості стала ключовою з погляду створення сприятливого інвестиційного клімату продовольчого виробництва, а також забезпечення ефективності функціонування капіталу в країні.

Зазначені питання перебувають у полі зору вітчизняних та зарубіжних вчених. Так, зокрема, аспекти державного регулювання харчової промисловості, аграрного сектора економіки в цілому досліджувались у працях таких українських науковців, як: П. Борщевського, З. Варналія, В. Гейця, Л. Дейнеко, Я. Жаліло, Д. Крисанова, Г. Мостового, І. Лукінова, Ю. пахомова, П. Саблука, О. Скидана, В. Трегобчука, Є. Ходаківського, В. Юрчишина та ін. Проте, незважаючи на цінність проведених досліджень, окремі аспекти проблеми державного регулювання розвитку харчової промисловості залишились невирішеними. Так, потребують уточнення цілі державного регулювання розвитку харчової промисловості. Не ліквідовано недоліки в законодавчій базі та діяльності органів державної влади, що гальмують розвиток харчової промисловості. Відсутні обґрунтовані рекомендації щодо підвищення ефективності адміністративно-організаційної структури управління харчовою промисловістю в Україні.

Об'єктом дослідження є регуляторні механізми державного регулювання харчової промисловості як ефективні важелі мінімізації загрози ризиків агресивного зовнішнього середовища. Предметом дослідження є теоретико-методологічні підходи щодо визначення системи відносин, що складаються в процесі реалізації відносин між державою і продовольчою сферою в Україні.

Метою статті є розробка теоретико-методологічних аспектів впровадження системи державних регуляторних механізмів і виявлення його можливостей для розвитку харчової промисловості в Україні.

Важливе місце в цьому посідає впровадження ефективної державної регуляторної політики, яку законодавство України визначає як напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені нормативно-правовою базою України.

Харчова промисловість відіграє особливу роль у вирішенні продовольчої проблеми. Вона є не тільки заключною ланкою виробництва харчових продуктів, а й організатором та інтегратором ефективного функціонування продовольчого комплексу. За оперативними даними Державного управління статистики індекс промислової продукції виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів в Україні за січень-жовтень 2011 року, у порівнянні з відповідним періодом 2010 року, склав 98,5 відсотка (за 2010 рік, у порівнянні з 2009 роком, склав 103,2 %) [6]. Це підтверджує неоднорідність темпів розвитку харчової промисловості та необхідність впровадження ефективної системи державного регулювання.

Протягом минулого періоду можна відмітити й певні позитивні зрушення. Так, зовнішньоторговельний обіг основних видів продукції харчової та переробної промисловості за 2011 рік склав 11845,6 млн. дол. США, що порівняно з відповідним періодом минулого року більше на 1876,9 млн. дол. США або на 18,8 %.

Зовнішньоторговельне сальдо позитивне і дорівнює 3043,6 млн. дол. США, або 141,4 %, порівняно з таким же періодом минулого року. За звітний період експортовано продукції харчової та переробної промисловості на суму 7444,6 млн. дол. США, що порівняно з минулим роком більше на 1383,7 млн. дол. США або на 22,8 %[6]. Проте, досягнення таких показників розвитку обумовлено рядом проблем, пов'язаним із недосконалістю зовнішніх політичних відносин України з іншими державами. Серед недоліків державного управління слід відзначити такі: недостатню роботу щодо розробки технічних регламентів і стандартів та їх гармонізації з вимогами Європейського Союзу та Російської Федерації; відсутність підтримки вітчизняного товаровиробника в напрямі забезпечення його відповідною якісною технікою; невідповідність системи документального оформлення відомостей про розташування і правовий режим природних об'єктів; невирішеність питання покращення інформування споживачів про властивості як вітчизняних, так і імпортованих харчових продуктів; недотримання належного контролю за ввезенням на митну територію України продукції тваринницького походження.

Характеристики сьогоднішньої харчової промисловості України засвідчують, що інтеграція в ЄС є досить проблематичною і вимагає певних адаптивних заходів. При цьому необхідно досягти зведеного показника економічної підтримки харчової промисловості на рівні країн ЄС.

Входження України до СОТ посилило вимоги до гарантій державної безпеки харчової продукції. Це зумовлено також і недостатньою ефективністю існуючої системи контролю за якістю продукції. Сьогодні можливості контролюючих державних органів непорівнянні з масштабами ринку. Сертифікати, які видають товаровиробникам на продукцію, слугують лише „перепусткою” на ринок, а в подальшому ніхто не перешкоджає підприємцю змінити з тих чи інших міркувань умови виготовлення, зберігання, транспортування, продажу, тобто відійти від існуючих технічних регламентів на продукт чи товар.

Створення цивілізованого українського ринку харчової продукції, стан захищеності і впевненості споживача у безпечності та якості продукції будуть залежать від того, наскільки виконуються норми законодавчого забезпечення. Зокрема, основних Законів, таких як Закони України „Про безпечність та якість харчових продуктів”, „Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів”, „Про державну підтримку сільського господарства України”, „Про молоко та молочні продукти”, „Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них”, та інших на всіх рівнях.

Тому пропонується розглядати державне регулювання харчовою промисловістю як сукупність законодавчих актів, принципів, методів, регуляторів діяльності органів усіх гілок державної влади (законодавчої, виконавчої і судової) з вироблення й реалізації управлінських рішень для здійснення регулюючих, організуючих і координуючих впливів на комплекс агропромислового виробництва з метою забезпечення потреби у продуктах харчування, питній воді в обсязі, якості, асортименті, доступності в будь-який час і суворій відповідності санітарно-гігієнічним нормам і стандартам, необхідних і достатніх для повноцінного фізичного, психічного і соціального благополуччя кожного громадянина країни, згідно з його індивідуальними фізіологічними потребами.

На думку провідних українських вчених, зростання внутрішньої пропозиції продовольства може бути досягнуто завдяки державній підтримці виробників продовольства, підвищенню інвестиційної привабливості агропродовольчої сфери шляхом надання державних гарантій інвесторам, раціоналізації інституціональної структури ринку продовольства, розвитку системи інформаційного забезпечення суб'єктів ринку тощо [4]. Це передбачає використання наступних засобів стимулювання:

- реалізація заходів державної підтримки (позички, компенсації, дотації, лізинг);

- пільгове оподаткування;

- субсидування розвитку виробничої інфраструктури;

- страхування;

- закупівельні та товарні інтервенції;

- здійснення регіональних програм розвитку.

Висновки

Реалізація державної регуляторної політики в харчовій промисловості визначається оптимальним поєднанням внутрішнього виробництва і експортно-імпортної політики, адже реалізація його організаційно-економічного механізму сприяє підвищенню конкурентоспроможності продовольчого сектора економіки, залученню інвестиції, інноваційному оновленню промисловості і соціальної інфраструктури України.

Одне з найважливіших місць в структурі заходів державної підтримки України повинно посідати податкове стимулювання у сфері переробної галузі промисловості. здійснення державної регуляторної політики, вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між міністерством та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності.

З метою усунення суперечностей, що виникають в ході погодження проектів регуляторних актів, посилено роботу з підготовки проектів регуляторних актів у відповідності до принципів державної регуляторної політики.

Список літератури

1. Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року Режим доступу: http://www.minagro.kiev.ua/page/?3800

2. Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» [Текст] / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 49, ст.527.

3. Продовольчий комплекс України: стан і перспективи розвитку / [Дейнеко Л.В., Коваленко А.О., Коренюк П.І. та ін.]; за ред. Б.М. Данилишина. - К.: Наукова думка, 2007. - С.51-60.

4. Про стратегію трансформації АПК і забезпечення продовольчої безпеки України: наук. доповідь / [Лукінок І.І., Саблук П.Т., Онищенко О.М. та та ін.] - К.: вид-во Інституту аграрної економіки УААН, 2000.

5. Індекси промислової продукції у 2011 році (уточнені дані) / [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/ukgprom.htm.

Размещено на Allbest.ru