Менеджмент кризових ситуацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Державний університет телекомунікацій

Реферат

на тему: «Менеджмент кризових ситуацій»

з дисципліни «Бізнес-адміністрування»

Виконав:

Ст. гр. МНЗ-41 Шокодько А.А.

Перевірила: Мартиненко М.О.

Київ 2018

Основні організаційні характеристики менеджменту кризових ситуацій

Прийняття управлінським апаратом рішень, які дозволили б досягти бажаного результату при мінімальних негативних наслідків, можливо з урахуванням системи менеджменту кризових ситуацій.

Організаційна характеристика й особливо системи менеджменту кризових ситуацій.

1. Коли стається стратегічно несподівана ситуація, починає працювати комунікаційна мережа для кризових ситуацій. Ця мережа діє, перетинаючи кордони організаційних підрозділів, фільтрує інформацію і швидко передає її в усі ланки фірми.

2. Тимчасове подолання кризової ситуації необхідно перерозподіляти обов'язки вищого керівництва: тоді як група присвячує своє увагу контролю і збереженню здорового психологічного клімату на фірмі; б) інша група веде звичайні роботи з мінімальним рівнем зривів; в) третя група мусить приймати кризові заходи.

3. Для досягнення цих заходів вводять у дію мережу оперативних кризових груп:

Ш менеджери і члени оперативних груп, попри сформовані канали організаційних взаємозв'язків, створюють підрозділи чи групи стратегічних дій;

Ш зв'язок між кризовими групами і групою управляючих, вищої ланки, будується за схемою «зірки»;

Ш група управляючих вищої ланки і менеджер кризи у цілому формують загальну стратегію, розподіляють відповідальність між виконавцями й координуванням управління;

Ш низові оперативні групи виконують роботу в своїх ділянках загальної стратегії подолання кризи.

4. Кризові групи і зв'язок між ними організовують заздалегідь, і проходять випробування:

ь заздалегідь організовано кілька систем зв'язку різного призначення: одна - на вирішення кризових проблем у області збуту, інша - у сфері технологій, третя - у сфері соціальної політики та інші;

ь кризові групи навчаються швидкого реагувати на нові проблеми, поєднуючи точні методи аналізу з творчим підходом.

5. Зв'язки випробовуються в некризових умовах, причому вирішуються реальні стратегічні завдання, які можуть утворитися несподівано.

Відповідно до цих підходів менеджмент кризових ситуацій має такі етапи:

§ діагностику, спрямовану на локалізацію й оцінку параметрів кризової області;

§ розробку концепції подолання кризи, націлену на розвиток стратегічних партнерів і оперативних заходів;

§ реалізацію концепції усунення кризи і його наслідки, і навіть для виходу визначених цілей для нормального функціонування організації.

Натомість, кожен із трьох етапів передбачає виконання більш детальних завдань.

Чинники та ознаки кризових ситуацій економіки (з огляду на специфіку народного господарства України)

До чинників кризових ситуацій можна віднести джерела їх виникнення, причини рівня організаційної належності учасників втягнутих у кризу.

У узагальненому вигляді серед джерел кризових ситуацій виділяють:

- природні;

- екологічні;

- виробничо-технічні;

- фінансово-економічні;

- соціально-психологічні.

До причин виникнення кризових ситуацій можна віднести:

Ш недостатні знання про можливості передбачення кризи;

Ш певний рівень відчуження чи дисфункцій функціонування соціально-політичних, господарсько-економічних, культурно-психологических механізмів;

Ш випадкові відхилення, прорахунки або помилки (інженерні, управлінські, політичні, історичні тощо.);

Ш злочинні дії щодо особистості, організації, або нашого суспільства та інших;

Крім цих типологічних причин слід розрізняти і змішані, чи комплексні, причини, і навіть їх складні взаємозв'язки.

Кризові ситуації можуть розгортатися на різних рівнях, які включають: особистості; групи; організації (підприємства, фірми); галузі; нації тощо.

Ознаки кризової ситуації: наявність відповідних відхилень від нормальної ситуації; наявність загрози важливих цілей і цінностей; гострий дефіцит часу для реагування на загрозу.

Щодо кризової ситуації у економіці України можна сказати:

- значний спад виробництва; застарілих виробничих зв'язків; банкрутство підприємств; зростання безробіття; зниження життєвого рівня, добробут населення.

- чинники кризової ситуації економіки України:

- до основних джерел кризової ситуації можна віднести: виробничо-технічний (високий рівень зношеності основних виробничих фондів, застарілі технології); природний (несприятливі погодні умови зумовили низьку врожайність зернових та інших культур в аграрному секторі економіки); фінансово-економічний (відсутність оборотних фондів в підприємствах; несприятливі умови кредитування і інвестування промислового сектору економіки).

- причини виникнення кризової ситуації у економіці України: недостатнє знання про можливості передбачення кризи - помилки і у діяльності керівників держави (держслужбовці: законодавчої і виконавчої влади), через їх недостатню компетенцію або відсутність чіткої системи управління; злочинні дії щодо держави, задоволення особистих матеріальних потреб, збитки суспільства й держави загалом тощо; випадкові відхилення, помилки - інженерні, управлінські, політичні.

кризовий конкурентний фінансовий стратегія

Стратегії відновлення для кризових ситуацій

На рівні стратегічного менеджменту часто використовують стратегію відновлення, коли напрямок діяльності, яку треба зберегти і розвинути, знаходиться в кризовому стані. Їх метою є як найшвидше виявлення і ліквідація джерел конкурентної і фінансової слабкості фірми.

Головним є діагностика причини незадовільного функціонування фірми:

- несподіване падіння обсягу продажів через погіршення неополітичної кон'юнктури;

- правильність обрання конкурентної стратегії фірми;

- великий розмір існуючого боргу;

- правильність реалізації стратегії влади;

- високий рівень постійних витрат;

- надання суперникам конкурентних переваг.

У цьому випадку необхідно визначити, чи можна врятувати бізнес, чи ситуація безнадійна. Дуже важливо зрозуміти, які існують труднощі і наскільки серйозні стратегічні проблеми, тому що різні діагнози ведуть до вибору різних відбудовних стратегій.

Найбільш розповсюдженими причинами виникнення кризових ситуацій є такі:

- занадто великий розмір боргу;

- переоцінка росту перспектив продажів;

- ігнорування негативного впливу агресивних спроб «купити» частку ринку за рахунок значного зниження цін;

- високий рівень постійних витрат через нездатність раціонально

- використовувати виробничі потужності;

- ставка на технологічний прорив у довгостроковій перспективі (через тривалий період часу);

- ставка на дослідження і розробку (великі вкладення) для зміцнення конкурентної позиції і прибутковості, а також невдача в розробці ефективних нових товарів;

- часта зміна стратегій (тому що попередні стратегії не працюють);

- уступання конкурентних переваг більш щасливим суперникам.

Розв'язання даної проблеми й успішне відновлення бізнесу може включати такі дії:

- перегляд поточної стратегії;

- вживання заходів для збільшення доходів;

- послідовне зниження витрат;

- продаж частини активів з метою збільшення наявних засобів для збереження частини бізнесу, що залишився;

- використання комбінації цих дій.

Перегляд стратегії. Якщо фірма зазнає невдачі внаслідок неправильної стратегії, то завдання перегляду може бути розв'язане шляхом:

- зрушення в сторону нового конкурентного підходу для відновлення позиції фірми на ринку;

- перегляду внутрішніх операцій і функціональних стратегій (тобто стратегій у різних галузях діяльності) для забезпечення кращої підтримки загальної ділової стратегії:

- злиття з іншою галузевою компанією і проходження переглянутої стратегії, що базується на загальному потенціалі;

- скорочення кількості продуктів і кола клієнтів до рівня, що ідеально підходить нинішнім можливостям фірми.

Найбільш придатний варіант дій залежить від переважаючих умов галузі, сильних і слабких сторін фірми, її конкурентних можливостей стосовно суперників і від серйозності кризи. Перегляду стратегії передує аналіз становища в галузі основних конкурентів, власної конкурентної позиції фірми, її досвіду і ресурсів. Як правило, перегляд стратегії повинен бути пов'язаний із сильними сторонами компанії і її конкурентними можливостями і спрямований на зміцнення ринкових позицій.

Збільшення доходів. Зусилля стратегії відновлення по збільшенню доходів націлені на забезпечення росту обсягу продажів. Існує кілька можливостей збільшення доходів: зниження цін, посилення просування товару на ринок, збільшення зусиль зі збуту, розширення переліку послуг споживачам, швидке удосконалювання товару.

Вживати заходів для збільшення доходів і обсягу продажів необхідно, коли:

- у бюджеті не передбачене скорочення витрат і стабілізація точки беззбитковості;

- засобом для відновлення прибутковості є збільшення використання наявних потужностей.

Найбільш швидким шляхом збільшення короткострокових доходів у випадку, коли еластичність попиту за ціною невелика, є підвищення цін, а не збільшення обсягу продажів при зниженні цін.

Зниження витрат. Стратегії відновлення, спрямовані на зниження витрат, найбільш ефективні в ситуаціях:

- коли недосконалий ланцюжок цінностей фірми і структура витрат досить гнучка для вживання радикальних заходів по їхньому виправленню;

- коли неефективність дій піддається оцінці і коректуванню;

- коли витрати фірми роздуті й існує багато джерел економії, яка може бути швидко досягнута;

- коли фірма близька до своєї точки беззбитковості.

«Затягування пояса» супроводжується скороченням адміністративних витрат (чому приділяється особлива увага), виключенням з ланцюжка цінності фірми неосновних і низькодохідних сфер діяльності, модернізацією існуючих заводів і устаткування з метою збільшення продуктивності, припиненням неосновних капітальних витрат і реструктуризацією боргів з метою збільшення термінів їхніх виплат і скорочення витрат з виплати відсотків.

Продаж активів. Стратегія продажів активів, скорочення діяльності застосовується в тих випадках, коли рух готівки вимагає особливої уваги, й у тому випадку, коли найбільш прийнятним шляхом генерування наявних засобів є:

- продаж частини активів фірми (заводів і устаткування, патентів, землі, матеріально-виробничих запасів, дочірніх компаній);

- скорочення діяльності (зняття з виробництва частини продукції, що знаходиться в стадії спаду, закриття чи продаж старих підприємств, скорочення чисельності працюючих, відхід з віддалених ринків, скорочення послуг, наданих клієнтам, і т.д.).

- Іноді фірми, що знаходяться в кризовому стані, продають активи не для того, щоб позбутися частини операцій і призупинити відтік готівки, а щоб нагромадити фонди для збереження і зміцнення напрямків діяльності, що залишаються у фірми. У цих випадках зазвичай звільняються від активів, пов'язаних з неосновною діяльністю фірми, щоб підтримати стратегічне відновлення в ключових видах діяльності.

Комбіновані зусилля. Комбінація відбудовних стратегій застосовується в кризових ситуаціях, що вимагають швидких рішень за широкими напрямками. Також комбіновані дії часто використовуються при приході на роботу нових менеджерів, яким надається воля в проведенні необхідних, з їхнього погляду, змін. Чим складніше завдання, тим імовірніше використання для його розв'язання комплексу стратегічних ініціатив.

Зусилля фірм по відновленню -- це дії з високим ступенем ризи-ку, що часто закінчуються провалом. Дослідження 64 компаній показало, що спроби відновлення не принесли успіху більшості неблагополучних компаній у восьми базових галузях. Багато компаній за-надто довго чекають, перш ніж почати відновлення. В інших немає достатніх засобів і підприємницького таланту, який необхідний для конкуренції в повільно зростаючих галузях, що характеризуються упертою боротьбою за частку ринку.

Конкуренти, що мають кращі позиції, просто виявляються занадто сильні для того, щоб їх можна було перемогти в тривалій боротьбі один на один. Навіть у випадку успіху неблагополучні компанії повинні зробити цілий ряд спроб з відновлення і змін в керуванні, перш ніж буде остаточно відновлена довгострокова конкурентна життєздатність фірми і її прибутковість.

Мета антикризового управління підприємством

Головна мета антикризового управління підприємством є забезпечення надійного становища над ринком і стабільно стійких фінансів компанії за будь-яких економічних, політичних лідерів і соціальних метаморфоз країни. Також слід зазначити, що метою менеджменту кризових ситуацій недопущення чи певне пом'якшення етапу шоку від наступу кризи, всемірне скорочення тривалості етапу відкоту тому і прискорена адаптація, і стабілізація ситуації.

У його межах застосовуються переважно ті управлінські інструменти, які в умовах економіки України є найефективнішими в усуненні тимчасових не фінансових обмежень й розв'язанні інших поточних проблем підприємства.

Головне в антикризовому управлінні підприємством - прискорена і дієва реакція на істотні зміни довкілля з урахуванням заздалегідь розробленої таємниці альтернативних варіантів, які передбачають різні трансформації у цій сфері залежно від цієї ситуації.

У основі антикризового управління лежить процес постійних і послідовних інновацій переважають у всіх ланках і областях дій підприємства.

Антикризове управління підприємством націлене те що, щоб у складній ситуації, у якій опинилася підприємство (скажімо межі банкрутства) можна було запровадити такі управлінські і фінансові механізми, яка б вибратися з труднощів із найменшими підприємствам втратами.

Список використаної літератури

1. Крутько В.М. Введення у менеджмент кризових ситуацій: Практичні рекомендації. - До.: МЗУУП, 1994. - 52 з.

2. Уткін Э.А. Антикризове управління: Підручник. - М., 1997. - 399 з.

3. Стратегія і тактика антикризового управління фірмою. Під редакцією О.П. Градова. - СПб., 1996.

4. Ансофф І. Стратегічне управління Під редакцією Л.И. Евенко. - М., 1989.

Размещено на Allbest.ru