Аналіз існуючих методичних підходів до формування системи моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів в Україні та країнах світу

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України

Відділ проблем розвитку регіональної економіки

Аналіз існуючих методичних підходів до формування системи моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів в Україні та країнах світу

Ярошенко І.В., н.с.

Семигуліна І.Б., м.н.с.

Харків, Україна

Ярошенко І.В., Семигуліна І.Б. Аналіз існуючих методичних підходів до формування системи моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів в Україні та країнах світу

У роботі здійснено аналіз існуючих методичних підходів до формування системи моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів у країнах світу та в Україні. Методологія моніторингу набула широкого використання у системах статистики соціально-економічних тенденцій практично у всіх країнах світу. В Україні ж комплексні розрахунки згідно з проаналізованими методиками на теперішній час не проводяться і не використовуються на офіційному рівні, нові методичні рекомендації не розроблено і не впроваджено. Тобто можна вважати, що повністю відсутня інформаційна складова сучасного ефективного державного управління в частині комплексної оцінки рівня соціально-економічного розвитку України в цілому та її регіонів. На сучасному етапі розвитку України першочергового вирішення потребують такі питання, як децентралізація влади, модернізація регіональної політики і розширення повноважень місцевих органів влади щодо розвитку територій. Для прийняття ефективних управлінських рішень щодо результативного розв'язання цих завдань вкрай необхідною є розробка вдосконалених методичних підходів до моніторингу та оцінки соціально-економічного розвитку регіонів з використанням об'єктивної й адекватної системи показників, які б забезпечували точність оцінки, враховували тенденції змін та давали можливість здійснювати прогнозування регіонального розвитку.

Ключові слова: соціально-економічний розвиток регіонів, регіональна політика, державне управління, система моніторингу, проблеми розвитку.

Ярошенко И.В., Семигулина И.Б. Анализ существующих методических подходов к формированию системы мониторинга социально-экономического развития регионов в Украине и странах мира

Ключевые слова: социально-экономическое развитие регионов, региональная политика, государственное управление, система мониторинга, проблемы развития.

Yaroshenko I.V., Semigulina I.B. Analysis of Existing Methodical Approachesto Establishment of the System of Monitoring the Socio-Economic Developmentof Regions in Ukraine and the Countries of the World

Key words: socio-economic development of regions, regional policy, State administration, system of monitoring, problems of development.

На етапі інтеграції до світового економічного простору сучасна державна і регіональна соціально-економічна політика України потребує термінового пошуку рішень цілого ряду актуальних проблем, спрямованих на підвищення рівня конкурентоспроможності; усунення диспропорцій регіонального розвитку; подолання низького рівня умов для розвитку людського, інтелектуального та соціального потенціалів, хаотичності інвестиційних процесів тощо [14-20]. Зазначене нерозривно пов'язане з низьким рівнем інноваційного потенціалу розвитку регіонів України; сировинною спеціалізацією виробництва; зниженням здатності до відтворення капіталу в пріоритетних галузях; посиленням асиметрій на регіональних ринках праці; впливає на недостатність доходів регіональних бюджетів через зниження темпів і обсягів виробничої діяльності підприємств; як наслідок, призводить до зниження рівня життя населення в регіонах, скорочення обсягів фінансування соціальної сфери, погіршення демографічної ситуації тощо.

Існування вказаних проблем потребує стратегічного підходу до управління розвитком територій, який включав би скорочення диференціації рівня соціально-економічного розвитку регіонів шляхом вирівнювання умов економічної діяльності, раціонального використання виробничо-ресурсного потенціалу регіонів, досягнення сталого економічного зростання, підвищення соціально-економічних показників рівня життя населення України.

Ефективність вирішення цього питання органами державної та місцевої влади потребує використання повної, достовірної, об'єктивної, актуальної інформації щодо стану і тенденцій розвитку окремих територій, наукового обґрунтування стратегічного розвитку регіонів, удосконалення методів управління. Тобто вказує на необхідність збору і комплексного аналізу значної кількості інформаційних показників, які найбільш повно відображують соціально-економічний стан, його зміни, можуть бути систематизовані й узагальнені в конкретній формі.

Таким вимогам відповідає соціально-економічний моніторинг, який поєднує збір, обробку і аналіз інформації, оцінку рівня соціально-економічного розвитку, встановлення динаміки і змін стану об'єкта з метою прогнозування майбутніх змін.

Сучасний моніторинг соціально-економічного розвитку представляє собою комплексний та системний аналіз інформації, яка характеризує економічну, фінансову, соціальну, екологічну, політичну та іншу діяльність в регіоні, виявлення відхилень від бажаних або запланованих показників розвитку, визначення таких причин з метою розробки рекомендацій щодо їх усунення, прийняття управлінських рішень щодо підвищення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості території, прогнозування майбутнього стану соціально-економічного розвитку як регіонів так і країни в цілому.

Методологія моніторингу набула широкого використання в системах статистики соціально-економічних тенденцій практично у всіх країнах світу: від започаткованого спостереження за поточною соціально-економічною ситуацією до сучасного аналізу, прогнозування і візуалізації результатів моніторингу та надання їх конкретному спостерігачеві [11; 13].

Наприклад, Національним інститутом статистики і економічних досліджень (INSEE) у Франції [9; 12], відповідно до системи моніторингу макроекономічних показників, щоквартально видаються бюлетені з аналізом економічної ситуації країни і прогнозом основних макроекономічних показників на найближчий рік: ВВП за статтями доходів, обсяги виробництва, імпорту, експорту, інвестицій і т. ін. Прогноз здійснюється на базі статистичної інформації і кон'юнктурних опитувань, що проводяться INSEE щомісяця і щокварталу.

Національним інститутом економічних досліджень Швеції (Konjunktur institutet) регулярно публікуються річні та квартальні прогнози таких макропоказників, як ВВП (за статтями доходів), безробіття, державний борг і т.ін.

Європейською комісією (директорат з економічних і фінансових питань) щокварталу надаються матеріали з економічних процесів у країнах ЄС, Центральної і Східної Європи, на основі статистичних даних проводиться аналіз економічної ситуації і пропонуються прогнози макропоказників для країн членів ЄС. Одночасно, на основі показників Євростату, проводиться моніторинг регіональної політики ЄС (політики єднання) по таких пріоритетах, як розумне зростання (витрати на науководослідні розробки та впровадження (% до ВВП); кількість заявок на патент у Європейське Патентне Бюро; ВВП за паритетом купівельної спроможності (ПКС); ВВП ПКС на душу населення; рівень безробіття; рівень зайнятості; тощо); стабільне зростання (кількість жертв дорожньо-транспортних пригод; обсяг вантажів, що перевозиться автодорогами; тощо); інклюзивне зростання (населення, яке мешкає в домогосподарствах із низьким рівнем інтенсивності зайнятості; частка населення, що живе у складних матеріальних умовах; очікувана тривалість життя при народженні за статтю); контекстні показники (кількість населення; площа території) [10], представлений для користувача наявність різного ілюстраційного матеріалу (табличний, графічний, картографічний) із можливістю динамічного вибору показників.

Крім того, сьогодні існують різні індекси та індикатори, розроблені міжнародними організаціями (Світовий банк, Організація економічного співробітництва і розвитку, ООН, МВФ тощо), за допомогою яких проводиться моніторинг і рейтинг країн світу щодо оцінки стану їх економічного, соціального та екологічного розвитку і здійснюються розрахунки та прогнози майбутніх тенденцій розвитку.

Актуальність практичного пошуку шляхів вирішення розглянутої проблеми на державному рівні в Україні підтверджується прийняттям певної кількості постанов (зі змінами та доповненнями) Кабінету Міністрів України щодо питання розробки Методики визначення комплексної оцінки результатів соціально-економічного розвитку регіонів [1 4; 6 8], з метою оцінювання підсумків соціально-економічного розвитку регіонів, аналізу змін у діяльності регіонів та впливу місцевих органів виконавчої влади на поліпшення їх загального стану.

В Україні на державному рівні було запропоновано два методичні підходи до інтегральної оцінки соціально-економічного розвитку регіонів, які були розроблені в різний час Міністерством економічного розвитку і торгівлі та Державною службою статистики України. Розглянемо їх більш детально.

Відповідно до підходу Міністерства економічного розвитку і торгівлі, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №650 від 09.06.2011 р. «Про запровадження проведення оцінки результатів діяльності Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій» (зі змінами згідно з Постановою КМУ від 09.04.2012 р. №335) [1; 2].

Розрахунок проводиться в три етапи:

- на першому дослідження комплексної оцінки регіону визначається на основі підсумків відносних відхилень показників розвитку певного регіону від їх найліпших значень в інших регіонах (нормування);

- на другому визначається середнє арифметичне значення суми рейтингових оцінок конкретного регіону за всіма показниками, що характеризують окремий напрям діяльності;

- на третьому середнє арифметичне значення суми рейтингових оцінок конкретного регіону за всіма сферами його соціально-економічного розвитку.

За результатами розрахунку визначається місце кожного регіону в рейтингу за всіма та окремо взятими сферами соціально-економічного розвитку. Найліпшим вважається регіон, середнє арифметичне значення суми рейтингових оцінок якого має найнижче значення.

Перевагами цієї методики комплексної оцінки результатів діяльності регіонів Україні є широкий спектр представлених часткових показників (81 показник) і сфер життєдіяльності (11 сфер), які поєднують економічний, соціальний і екологічний напрямки оцінювання, крім того, динаміка рейтингів регіонів надає можливість оцінювання стану змін за певний час.

Водночас метод простої середньої арифметичної, що застосований для розрахунку показників рейтингової оцінки, не враховує ступінь впливу кожного окремого показника на загальний рівень розвитку регіону. Крім того, недоліками запропонованої методики вважається і те, що:

- надається лише відносна, а не абсолютна оцінка соціально-економічного стану регіонів;

- у розрахунках не враховується галузева специфіка економіки регіонів, а також пов'язані з цим сезонні коливання (наприклад, у динаміці обсягів промислової продукції, сільськогосподарської продукції, цін тощо);

- рейтинг регіонів по окремих індексах суттєво залежить від масштабу економіки, тому більш масштабні регіональні системи за обсягами виробництва зазвичай мають менші швидкісні показники, що невиправдано знижує їх рейтинг. Інший підхід до розрахунку інтегральних регіональних індексів економічного розвитку був розроблений Державною службою статистики України раніше. Відповідно до наказу від 15.04.2003 р. №114 «Про затвердження Методики розрахунку інтегральних регіональних індексів економічного розвитку» [8] для розрахунку інтегральних індексів використовуються 28 первинних показників економічного розвитку, які інтегруються у 5 блоків, що характеризують аспекти: макроекономічна ефективність; фінансова стабільність; інноваційна діяльність і розвиток науки; ринкові перетворення та розвиток підприємництва; інвестиційна привабливість. Інтеграція із системою показників соціального розвитку та відповідна побудова інтегрального індексу соціально-економічного розвитку відбувається на додатковому етапі розрахунків і, відповідно, формує кінцевий рівень розрахункової системи.

Перевагами запропонованої методики є структуризація показників в окремі блоки, застосування факторного аналізу і методу головних компонент для обґрунтованого визначення вагових коефіцієнтів індикаторів.

До недоліків даного підходу можна віднести:

- обмеження представлення економічних показників, пов'язаних із напрямами виробничої діяльності, відсутнє врахування галузевої специфіки економіки регіонів;

- узагальнюючий показник макроекономічної ефективності діяльності регіонів представлений лише одним показником ВДВ у розрахунку на одну особу середньорічного наявного населення відповідного регіону. По-перше, обраний показник не враховує кількість задіяного капіталу, завдяки якому отримано ВРП, і диференціацію доходів населення; по-друге, не врахований темп зростання ВРП як узагальнюючий показник макроекономічної ефективності, що не відповідає світовому баченню того, що економічне зростання є головним змістом економічного розвитку, а проблема забезпечення темпів економічного зростання належить до найбільш актуальних і гострих проблем сучасності, від яких залежать економічна міць держави, життєвий рівень населення, орієнтація на виконання першочергових соціальних програм та успіх у конкурентному суперництві на світовому ринку;

- недоцільність застосування окремих індикаторів, які є лише зовнішніми ознаками розвитку (наприклад, кількість докторів, кандидатів, обсяг виконаних НТР тощо) і не показують вплив (або його відсутність) на кінцевий результат соціально-економічного розвитку;

- навантаження запропонованої методології теоретичними аспектами збільшує складність її сприйняття.

Крім того, офіційні результати проведення розрахунку щорічних інтегральних регіональних індексів економічного розвитку за будь-який час відсутні в загальному доступі.

Порівняння методичних підходів до інтегральної оцінки соціально-економічного розвитку регіонів, розроблених Міністерством економічного розвитку і торгівлі та Державною службою статистики України (табл. 1) вказує на те, що, незважаючи на використані різні підходи до розробки обох методологій, їх загальним недоліком можна вважати лише часткове виконання ними основних завдань, притаманних системі моніторингу.

Робота вказаних методик забезпечує отримання інформації про соціально-економічні процеси в країні та її регіонах, їх аналіз і оцінку, у той час як відсутні до виконання такі складові моніторингу, як пропозиції стосовно управління соціально-економічним розвитком територій, що є засобом контролю над поточною ситуацією, виявленням причин відхилень, розробки заходів щодо покращення рівня регіонального розвитку та прогнозування майбутнього стану соціально-економічного розвитку країни в цілому та її територій.

На сьогодні в державному менеджменті України розрахунки згідно з представленими методиками не проводяться і не використовуються на офіційному рівні, нові методичні рекомендації не розроблено і не впроваджено. Тобто можна вважати, що повністю відсутня інформаційна складова сучасного ефективного державного управління в частині комплексної оцінки рівня соціально-економічного розвитку України в цілому та її регіонів [1; 2; 5; 8].

На сучасному етапі розвитку України першочергового вирішення потребують такі питання, як децентралізація влади, модернізація регіональної політики і розширення повноважень місцевих органів влади щодо розвитку територій.

Для прийняття ефективних управлінських рішень щодо результативного розв'язання цих завдань вкрай необхідною є розробка удосконалених методичних підходів до моніторингу та оцінки соціально-економічного розвитку регіонів з використанням об'єктивної та адекватної системи показників, які б забезпечували точність оцінки, враховували тенденції змін та давали можливість здійснювати прогнозування регіонального розвитку [21; 22].

управлінський регіональний децентралізація україна

Таблиця 1

Порівняльна характеристика методологій інтегральної оцінки соціально-економічного розвитку регіонів розроблених на державному рівні в Україні

ЛІТЕРАТУРА

1. Постанова Кабінету Міністрів України «Порядок проведення оцінки результатів діяльності Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій» № 650 від 9 червня 2011 р. // Законодавство України [Електронний ресурс]

2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку проведення оцінки результатів діяльності Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій» №335 від 9 квітня 2012 р. // Законодавство України [Електронний ресурс]

3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку проведення комплексної оцінки соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя» №683 від 30.07.2008 р. // Законодавство України [Електронний ресурс]

4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін у додаток 1 до Порядку проведення комплексної оцінки соціальноекономічного розвитку Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя» №755 від 18.09.2010 р. // Законодавство України [Електронний ресурс]

5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про визнання такими, що втратили чинність, постанов Кабінету Міністрів України від 09 червня 2011 р. №650 і від 09 квітня 2012 р. №335» від 26.11.2014 р. №654 // Законодавство України [Електронний ресурс]

6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про запровадження комплексної оцінки соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя» №833 від 20.06.2007 р. // Законодавство України [Електронний ресурс]

7. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики визначення комплексної оцінки результатів соціально-економічного розвитку регіонів» №113 від 04.02.2004 р. // Законодавство України [Електронний ресурс]

8. Наказ Державного комітету статистики України «Про затвердження Методики розрахунку інтегральних регіональних індексів економічного розвитку» №114 від 15.04.2003 р. / Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]

9. Айстраханов Д.Д. Шляхи розвитку моніторингових систем соціально економічного стану на сучасному етапі / Д.Д. Айстраханов // Статистика України. 2000. №2. С. 33-35.

10. База даних Євростат [Електронний ресурс]

11. Мацеєв А.I. Практикум з моніторингу та інженерних методів охорони довкілля / А.I. Мацеєв. Рівне: ВАТ «Рівнен. друк», 2002. 462 с.

12. Карпов В. Статистичний моніторинг соціально-економічних процесів як актуальне завдання державної статистики / В. Карпов, М. Пугачова, В. Степашко // Статистика України. 2000. №2. С. 33-40.

13. Степанов Ю.В. Вопросы организации мониторинга предприятий в системе Банка России / Ю.В. Степанов // Деньги и кредит. 1999. №9. С. 25-29.

14. Кизим Н.А. Неравномерность регионального развития в Украине: теоретико-методические основы и инструментарий оценки: монографія / Н.А. Кизим, Е.В. Раевнева, А.Ю. Бобкова. Х.: ФЛП Либуркина Л.М.; ИД «ИНЖЭК», 2011. 200 с.

15. Кизим Н.А. Программно-целевой подход к государственному управлению социальной напряженностью в регионах страны: монография / Н.А. Кизим, В.В. Узунов. Х.: ИД «ИНЖЕК», 2007. 204 с.

16. Системи фінансового моніторингу. Методологія проектування: монографія / За ред. О.В. Мозенкова. Х.: ВД «ІНЖЕК», 2005. 152 с.

17. Полякова О.Ю. Підходи до експресі фундаментальної діагностики проблем соціально-економічного розвитку регіонів / О.Ю. Полякова, І.В. Ярошенко, І.Б. Семигуліна // Бізнес Інформ. 2014. №6. С. 52-57.

18. Ярошенко І.В. Аналіз соціально-економічного розвитку проблемних регіонів країн Європейського Союзу / І.В. Ярошенко // Проблеми економіки. 2014. №3. С. 45-53.

19. Ярошенко І.В. Світовий та вітчизняний досвід підтримки проблемних регіонів / І.В. Ярошенко // Бізнес Інформ. 2014. №10. С. 79-86.

20. Ярошенко І.В. Механізми державної підтримки проблемних регіонів / І.В. Ярошенко // Моделювання регіональної економіки: збірник наукових праць. Івано-Франківськ: Плай, 2014. №1 (23).С. 114-127.

21. Семигуліна І.Б. Оргінізаційні аспекти формування системи моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів / І.Б. Семигуліна // В кн.: Конкурентоспроможність та інновації: проблемі науки та практики: Тези доповідей Міжнародної науковопрактичної конференції 14-15 листопада 2014 р. Х.: ВД «ІНЖЕК», 2014. С. 451-457.

22. Ярошенко І.В. Формування системи теоретичних концептуальних положень та принципів створення системи моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів / І.В. Ярошенко // В кн.: Конкурентоспроможність та інновації: проблемі науки та практики: Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції 14-15 листопада 2014 р. Х.: ВД «ІНЖЕК», 2014. С. 486 491.

REFERENCES

1. Aistrakhanov, D.D. "Shliakhy rozvytku monitorynhovykh system sotsialno-ekonomichnoho stanu na suchasnomu etapi" [Future development of monitoring systems of social-economic situation today]. Statystyka Ukrainy, no. 2 (2000): 33-35.

2. Karpov, V., Puhachova, M., and Stepashko, V. "Statystychnyi monitorynh sotsialno-ekonomichnykh protsesiv iak aktualne zavdannia derzhavnoi statystyky" [Statistical Monitoring of socio-economic processes as important task of state statistics]. Statystyka Ukrainy, no. 2 (2000): 33-40.

3. Kizim, N.A., Rayevneva, E.V., and Bobkova, A.Yu. Neravnomernost regionalnogo razvitiya v Ukraine: teoretiko-metodicheskiye osnovy i instrumentariy otsenki [Uneven regional development in Ukraine: theoretical and methodological framework and assessment tools]. Kharkiv: FLP Liburkina L. M.; INZhEK, 2011.

4. Kizim, N.A., and Uzunov, V.V. Programmno-tselevoy podkhod k gosudarstvennomu upravleniiu sotsialnoy napriazhennostiu v regionakh strany [Software-oriented approach to governance of social tension in the country]. Kharkiv: INZhEK, 2007.

5. Matseiev, A.I. Praktykum z monitorynhu ta inzhenernykh metodiv okhorony dovkillia [Workshop on monitoring and environmental engineering methods]. Rivne: Rivnenskyi druk, 2002.

6. Poliakova, O.Yu., Yaroshenko, I.V., and Semyhulina, I.B. "Pidkhody do ekspresi fundamentalnoi diahnostyky problem sotsialnoekonomichnoho rozvytku rehioniv" [Approaches to rapid diagnosis and fundamental problems of socio-economic development]. Biznes Inform, no. 6 (2014): 52-57.

7. Systemy finansovoho monitorynhu. Metodolohiia proektuvannia [The system of financial monitoring. Design methodology]. Kharkiv: INZhEK, 2005.

8. Stepanov, Yu.V. "Voprosy organizatsii monitoringa predpriiatiy v sisteme Banka Rossii" [Questions of the organization of monitoring companies in the Bank of Russia]. Dengiikredit, no. 9 (1999): 25-29.

9. Semyhulina, I.B. "Orhanizatsiini aspekty formuvannia systemy monitorynhu sotsialno-ekonomichnoho rozvytku rehioniv" [Organizational aspects of the monitoring system of socio-economic development of regions]. Konkurentospromozhnist ta innovatsii: problemi nauky tapraktyky. Kharkiv: INZhEK, 2014.451-457.

10. Yaroshenko, I.V. "Svitovyi ta vitchyznianyi dosvid pidtrymky problemnykh rehioniv" [National and international support to troubled regions]. Biznes Inform, no. 10 (2014): 79-86.

11. Yaroshenko, I.V. "Mekhanizmy derzhavnoi pidtrymky problemnykh rehioniv" [The mechanisms of state support for troubled regions]. Modeliuvannia rehionalnoi ekonomiky, no. 1 (23) (2014): 114-127.

12. Yaroshenko, I.V. "Analiz sotsialno-ekonomichnoho rozvytku problemnykh rehioniv krain Ievropeiskoho Soiuzu" [Analysis of socio-economic development of problematic regions of the European Union]. Problemy ekonomiky, no. 3 (2014): 45-53.

13. Yaroshenko, I.V. "Formuvannia systemy teoretychnykh kontseptualnykh polozhen ta pryntsypiv stvorennia systemy monitorynhu sotsialno-ekonomichnoho rozvytku rehioniv" [Formation of theoretical conceptual provisions and principles of the creation of monitoring system of socio-economic development of regions]. Konkurentospromozhnist ta innovatsii: problemi nauky ta praktyky. Kharkiv: INZhEK, 2014. 486-491.

Размещено на Allbest.ru