Забезпечення якості управління освітою в контексті інноваційних процесів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський національний технічний університет

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ В КОНТЕКСТІ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

А.І. Комарова, викладач

Постановка проблеми

Виходячи з фундаментальної ідеї підвищення якості освіти за допомогою створення умов для розвитку особистості викладача як головного учасника педагогічного процесу, носія та суб'єкта загальної та професійної культури, які реалізують у педагогічної професії свій спосіб життєдіяльності, формуються провідні стратегії оновлення системи освіти [1]. Засобами реалізації цієї стратегії виступає послідовний відбір, пред'явлення і визначення рівня сформованості цінностей або ж спостереження за емоційними переживаннями іншого, діяльність, що вимагає прояву певної емоції й осмислення її через методи побудови образів і зіставлення [2]. Проте в кожному випадку йдеться приблизно про одну й ту ж методологію: eксплікації ціннісних та мотиваційних основ з реальної педагогічної практики; розробки специфічних технологічних механізмів, що дозволяють цілеспрямовано формувати позитивне ставлея процесів “ціноутворення” в практиці підготовки майбутніх фахівців.

Проблема формування та діагностики мотиваційних установок і ціннісно-смислового ставлення студентів до навчання є однією з ключових для підвищення якості освіти.

Аналіз досліджень і публікацій

Автори досліджують можливості підвищення мотивації студентів за рахунок залучення студентів в активні форми навчання, використання технологій співробітництва, сюжетно- рольових, дидактичних та організаційно-діяльнісних ігор, актуалізації ціннісного ставлення до педагогічної спадщини минулого [3]. За кордоном проблемою вивчення якості управління освітою в контексті інноваційних процесів у системі вищої освіти займались Р. Андерсон, Г. Гузман, Л. Тревилато, А. Джеймс.

Мета статті полягає в здійсненні наукового аналізу якості управління освітою в контексті інноваційних процесів у системі вищої освіти й розробленні рекомендацій щодо можливостей використання прогресивного закордонного досвіду в Україні.

Виклад основного матеріалу

Дослідники [4] відзначають три ключові установки державної політики: мінімізацію державних витрат на освіту як вимушені заходи в сучасній ситуації; економічну та соціальну оптимізацію сфери освіти, реалізовану через обмеження державної фінансової участі в освіті (за моделлю США і Західної Європи); формування нової, “ринкової” структури та інфраструктури освіти, адекватної особливостям сучасної російської економіки (загальне зниження зайнятості при відносному зростанні частки важкої й некваліфікованої праці).

Дещо інший аспект реструктуризації змісту освіти обумовлений протиріччям між масовістю педагогічної професії і вузькістю фахового навчання.

Переходячи до дослідження структурно-змістовних особливостей освіти, необхідно відзначити ще кілька важливих моментів. Значущим чинником якості освіти є співвідношення традиційного та інноваційного компонентів [5], де під традиційним компонентом розуміється екстенсивна підготовка вчителя-предметника, а під інноваційним - інтенсивний розвиток особистісних здібностей педагога-професіонала.

Розглядаючи можливості використання сучасних педагогічних технологій для оптимізації змісту і якості освіти, необхідно усвідомлювати, що кожен автор і професійна група, використовуючи це поняття, вкладають у нього свій зміст.

Говорячи про використання сучасних педагогічних технологій в контексті особистісно-орієнтованої освіти, виділимо декілька аспектів.

Зокрема, першим і найбільш значущим аспектом використання сучасних є їх комунікативна спрямованість.

Ряд авторів намагається піти від вельми специфічних категорій типу “педагогічна комунікація”, “комунікативний потенціал”, “оперативне мислення” до більш об'ємним характеристикам “технологічної культури педагога” [6]. Проте залежно від авторських позицій ця категорія має різний зміст. Так, у роботах Г. Гузмана та Л. Тревилато процес опанування “професійно-комунікативною культурою” представлений у вигляді трьох блоків: активного педагогічного тренінгу; вдосконалення комунікативних та організаторських умінь у межах технології колективно-творчої діяльності; створення індивідуальних та групових проектів.

Більш широкі теоретичні уявлення про технологічну культуру [7] містять такі компоненти: володіння логікою професійної поведінки викладача, досвід креативної діяльності, використання способів організації технологічних процесів, їх адаптація до цілей гуманізації та гуманітаризації освіти [8]; володіння індивідуальною системою способів і прийомів навчання і виховання, що включає інваріантні педагогічні вміння та індивідуально- творчий стиль діяльності; вміння аналізувати альтернативні педагогічні технології; готовність до реалізації освітніх стандартів за допомогою проектування, реалізації і рефлексії дидактичних модулів.

Особливе значення має включення в процес підготовки студентів особистісно-орієнтованих освітніх технологій. Однак саме в цій сфері виникають найбільш суттєві проблеми і суперечності: особистісно-орієнтована освіта існує в основному як елемент теоретичного і частіше - описового змісту, але не як актуальна педагогічна практика; реальні педагогічні технології освіти виявляються осторонь від найбільш сучасних ідей і концепцій; зміни носять, як правило, випадковий характер і не мають відношення до реконструкції освітнього процесу на принципах особистісно-орієнтованої освіти. управління освіта інноваційний технологія

Тим ціннішими на цьому тлі виявляються викладачі, що реально працюють у парадигмі особистісно-орієнтованої освіти і демонструють такі якості: творчу спрямованість; готовність до співпраці; відсутність прямого або непрямого тиску на учня; демократичний стиль спілкування; педагогічну підтримку студентів через організацію їх творчої діяльності, а також самопізнання; єдність викладацької та дослідницької діяльності; творчу інтерпретацію емпіричного знання в поєднанні з фундаментальною теоретичною підготовкою.

У зв'язку з цим розробляються системні засоби і стратегії особистісно-орієнтованої освіти: поглиблена професійно-особистісна діагностика студентів, що включає світоглядний, професійно-особистісний та освітній блоки; реалізація програми безперервної практики, що включає систему самопізнання, самовиховання та рекомендацій з педагогічної діяльності; гнучкий розклад і побудову його, виходячи з принципу блочно- психологічного занурення студента в предмет; усебічність підготовки викладача у рамках навчально-наукового та виробничого комплексу; створення системи методичного забезпечення самостійної науково- дослідницької роботи студентів;

Стратегія інноваційної діяльності в системі освіти випливає з необхідності першочергової розробки цілісної системи професійно- педагогічних критеріїв, нормативів і професіоналізму кожного викладача.

Проблема критеріїв і засобів моніторингу освітніх процесів є одним з найбільш принципових підстав організації системи управління якістю освіти.

Висновки

Якість освіти як складний феномен визначається дією ряду факторів, зокрема, якістю: освітніх цілей, стандартів і еталонів; освітніх програм; кадрового та наукового потенціалу; підготовки абітурієнтів і випускників; матеріально-технічного оснащення освітнього процесу; використанням освітніх технологій; ефективністю системи контролю досягнень та ін.

Визначення рівня якості освіти реалізується як системний проект, побудований на врахуванні цих факторів з усіма аспектами (особистісним, соціальним, державним та ін.).

Велике значення має сукупність концептуальних ідей, науково- методичних розробок та організаційно-управлінських заходів щодо створення системи діагностики та моніторингу якості як системоутворюючого модуля всіх інновацій у системі освіти. Природно, неможливо одночасно вирішити безліч проблем, пов'язаних з реалізацією цієї стратегії. Спираючись на аналіз великої кількості джерел, ми можемо говорити про три напрямки її реалізації:

1. розробка теоретичних моделей діагностики та моніторингу якості освіти;

2. розробка системи критеріїв та засобів діагностики та моніторингу якості освіти;

3. розробка організаційно-управлінських моделей і технологій управління якістю освіти.

Основою діагностики та моніторингу якості освіти студентів є навчальні плани, програми та зміст навчальних дисциплін, що викладаються.

Перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження. У цілому можна говорити про існування двох часткових стратегій у розвитку методів оцінки якості освіти:

1. створення інструментів і засобів об'єктивної діагностики свідомості й діяльності (розробка вимірників, у тому числі тестів, опитувальників та ін.);

2. розробка концептуальних, методологічних основ і методичних засобів діагностики особистості в єдності її внутрішніх і зовнішніх чинників. Існує необхідність вирішення проблеми якості освіти з урахуванням таких факторів: складності та багатоаспектності поняття “якість освіти”; наявності альтернативних традицій інтерпретації систем освіти і їх якісних характеристик; наявності безлічі альтернативних ідей і стратегій розвитку освіти в Україні.

Література

1. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки: [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://mgu.com.ua/index.php? option=com content&view=article&id=655:-2012-2021-&catid=23&Itemid=89.

2. Удосконалення системи моніторингу забезпечення якості вищої освіти України: зб. тез доповідей наук.-практ. конф., (Дніпропетровськ, квітень 2013 р.) / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Держ. вищ. навч. закл. “Нац. гірн. ун-т”. Дніпропетровськ: ДВНЗ “НГУ”, 2013. 369 с.

3. Albrecht James. The knowledge lift: The Swedish adult education program that aimed to eliminate low worker skill levels: working paper / James Albrecht, Gerard van den Berg ; IFAU, 2004.

4. Andersson Roger. "Breaking Segregation" - Rhetorical Construct or Effective Policy? / Roger Andersson // The Case of the Metropolitan Development Initiative in Sweden, Urban Studies. 2006. Vol. 43, no.4. P. 787-799.

5. Andersson Christian. Teachers and students outcomes: Evidence using Swedish data: economic Studies / Christian Andersson ; Department of Economics, Uppsala University. Uppsala, 2008. 107 p.

6. Brannstrom Ingrid. Om segregation i allmanhet och i Hjallbo i synnerhet / Ingrid Brannstrom, Linda Hellner-Andersson ; Dept. of Social Work, Goteborg University, 2007.

7. Guzman G. Packaging and unpackaging knowledge in mass higher education - a knowledge management perspective / G. Guzman, L. F. Trivelato // Higher Education, Online First™. 2014. 31 December.

8. HSV Frihetens pris - ett granslost arbete. En tematisk studie av de akademiska lararnas och institutionsledarnas arbetssituation. Hogskoleverkets rapportserie, 2008. 22 p.

Размещено на Allbest.ru