Відмінність категорії "атестація робочих місць за умовами праці" від суміжних правових явищ

Размещено на http://www.allbest.ru/

робочий місце атестація

Стаття з теми:

Відмінність категорії «атестація робочих місць за умовами праці» від суміжних правових явищ

Олег Лакіза, молодший науковий співробітник Науково-лослілного інституту правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук України

В останній час особливого значення як у чинному трудовому законодавстві, так і правозастосовній практиці, набула атестація працівників. Правильним є висновок І. К. Дмитрієвої, що атестація була запроваджена з метою покращення підбору, розстановки та виховання кадрів, підвищення їх теоретичного рівня, посилення матеріальної та моральної зацікавленості працівників в прискоренні науково-технічного прогресу та забезпеченні більш міцного зв'язку заробітної плати із результатами праці працівника [1, с. 100]. Розвиває її позицію Н. Б. Болотіна: «Атестація здійснюється за таких причин: для загальної оцінки результатів роботи працівника; з метою визначення відповідності працівника займаній посаді; для встановлення, підтвердження, пониження та поновлення кваліфікаційної категорії;для встановлення посадового окладу (ставки заробітної плати) у межах схеми посадових окладів;з метою застосування до окремих категорій працівників дисциплінарного стягнення тощо» [2, с. 8].

Стаття 1 Закону України «Про професійний розвиток працівників» [3] атестацією називає процедуру оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня. Тобто атестація допомагає визначити рівень професійної підготовки працівника, його особистісні якості, якість виконання ним своєї трудової функції. Л. Ф. Куніна справедливо виокремлює такі основні ознаки атестації працівників, а саме: обов'язковість проведення атестації; періодичність проведення атестації; перевірка рівня кваліфікації працівників; оцінка рівня кваліфікації; встановлення відповідності займаній посаді [4, с. 40].

Погодимось із О.І. Процевським, який категорично заявляє, що атестація має не одну ціль. Вона стимулює постійний зріст кваліфікації, вдосконалення професійної майстерності, підвищення творчої активності, ефективності праці, відповідальність за доручену справу та сприяє найбільш раціональному використанню кадрів [5, с. 36]. Атестація слугуєпідвищенню ділових та професійних якостей працівника, подальшому підбору та вихованню кадрів.

Закон України «Про професійний розвиток працівників» у ст. 11 встановлює, що атестація працівників проводиться роботодавцем не частіше ніж один раз на три роки. Категорії працівників, які підлягають атестації, та періодичність їх проведення визначаються колективним договором. На підприємствах, у яких колективні договори не укладаються, категорії працівників, які підлягають атестації, строки та графік їх проведення визначаються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Виходячи із вказаного, атестація може проводитись на всіх підприємствах, в установах та організаціях незалежно від їх форми власності, галузевої належності, підпорядкування. При цьому, за ст. 12 Закон України «Про професійний розвиток працівників» атестації не підлягають: працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року; вагітні жінки; особи, які здійснюють догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом, інвалідом дитинства; одинокі матері або одинокі батьки, які мають дітей віком до чотирнадцяти років; неповнолітні; особи, які працюють за сумісництвом. Законом чи колективним договором можуть установлюватися інші категорії працівників, які не підлягають атестації.

До основних відмінностей категорій «атестація працівників» і «атестація робочих місць за умовами праці» належать такі: а) перша є процедурою оцінки професійного рівня самого працівників, а друга - процедурою оцінки шкідливих і небезпечних факторів, що мають місце на робочому місці цього працівника; б) як правило, самі роботодавці визначають доцільність проведення атестації працівників, а атестацію робочих місць вони зобов'язані проводити, якщо технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів; в) законодавство, колективні договори можуть встановлюють категорії працівників, які не підлягають атестації, натомість атестація за умовами праці проводиться безвідносно від того, яка особа займає те чи інше робоче місце; г) за результатами першої процедури щодо працівника може бути прийняте рішення про його невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі, а результати другої використовуються при встановленні працівнику пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах.

Правову конструкцію «атестація робочих місць за умовами праці» слід також відрізняти від «сертифікації персоналу».

Оскільки Україна взяла шлях економічного розвитку через світову інтеграцію, їй не минути підготовки вітчизняних підприємств до існування в умовах конкуренції міжнародних ринків товарів, послуг, капіталу і праці. Успіх цього процесу залежить від багатьох факторів, а найважливіший - гармонізація національних норм, вимог та правил з європейськими і міжнародними, зокрема в галузі підтвердження компетентності персоналу, тобто його сертифікації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підтвердження відповідності» [6] сертифікація є процедурою, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам. Як бачимо, об'єктами підтвердження відповідності є продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал.

Відомим є той факт, що будь-яка система якості з самою стабільною структурою, яка детально і ретельно виписана в документах, не стане ефективною, якщо вона не буде забезпечена спеціально підготовленими кадрами. Вона не зможе бути ефективною, якщо всі, хто в ній задіяний, не будуть готові до спільної роботи, враховуючи в колективі загальне порозуміння щодо виробничої діяльності.

Вже давно за кордоном і в нашій країні існує технологія оцінки персоналу за допомогою проведення атестації. Але, при атестації виникає ряд проблем, серед яких:

а) персонал оцінюється, безпосередньо, керівництвом підприємства, яке, як правило, вже має думку, що сформувалася, про переваги або недоліки фахівця, і, отже, оцінка не може бути гарантовано об'єктивною;

б) керівник підприємства, наприклад, аграрного, може визначити рівень знань агронома, зоотехніка, але навряд чи зможе компетентно оцінити співробітника фінансової, кадрової та інших служб [7, с. 27].

Вирішенням цієї проблеми є сертифікація персоналу - процедура, що проводиться незалежною особою, з метою підтвердження рівня професійної кваліфікації працівника вимогам міжнародних чи національних стандартів.

Так, Правила сертифікації Фахівців з неруйнівного контролю, затверджені наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 10 грудня 2012 р., №1387 [8], встановлюють: вимоги до загальної освіти, спеціальної підготовки і стану здоров'я фахівців з неруйнівного контролю (далі - НК); вимоги до кваліфікації фахівців; вимоги до структури кваліфікаційного екзамену та процедури атестації фахівців; процедуру сертифікації фахівців; порядок ведення реєстру сертифікованих фахівців. Наприклад, за ними фахівець I рівня кваліфікації повинен знати: термінологію та загальні поняття методу НК; фізичні основи методу НК та пов'язані з ним теоретичні знання; загальні знання властивостей машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, можливостей методу НК та особливості технології НК; обладнання, що використовується для проведення НК у цьому методі. Цей фахівець повинен уміти: здійснювати налаштування апаратури та виконувати НК машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки за детальною інструкцією з НК та під наглядом фахівців ІІ або ІІІ рівня кваліфікації; на підставі письмово сформульованих критеріїв проводити інтерпретацію результатів НК (розшифровку індикацій, R-плівок тощо) та класифікацію виявлених несуцільностей; складати звіт за результатом НК.

Як вважає Ю.В. Березовський безпосередньо працівникам підприємства сертифікація персоналу дає: документально оформлене свідоцтво професіоналізму; підтвердження незалежною організацією рівня кваліфікації і професійної майстерності на даний момент часу; підвищення шансів працевлаштування з урахуванням якості своєї підготовки; пріоритетність просування по службових сходах; підтвердження якості і надійності виконуваних працівником операцій; підстава для висновку трудового договору з індивідуальним тарифом оплати праці; додаткова підстава для підвищення заробітної плати; забезпечення психологічної комфортності і упевненості у власних можливостях: підвищена увага; керівництва підприємства, довіра і пошана до власника сертифіката [9].

Основними відмінностями категорій «сертифікація персоналу» і «атестація робочих місць за умовами праці» є такі: а) перша є процедурою за допомогою якої засвідчує відповідність персоналу встановленим вимогам, а друга - процедурою оцінки шкідливих і небезпечних факторів, що мають місце на робочому місці цього працівника; б) сертифікацію персоналу проводить сторонній спеціальним орган з оцінки відповідності, незалежний у своїй діяльності від роботодавця, а атестацію робочих місць за умовами праці - атестаційна комісія, яку утворює роботодавець.

Багато спільного об'єднує категорію «атестація робочих місць за умовами праці» і процедуру розслідування нещасних випадків на виробництві.

Головна мета законодавства про охорону праці - сприяння умовам праці, запобігання травматизму та професійним захворюванням. У тих випадках, коли відповідні норми не були належним чином виконані і нещасний випадок вже відбувся, закон покликаний сприяти виявленню причин нещасних випадків, їх усуненню та відшкодуванню шкоди потерпілому. Цій меті служать норми про розслідування нещасних випадків на виробництві - складова частина законодавства про охорону праці.

Норми про розслідування нещасних випадків на виробництві у механізмі встановлення юридичного складу, необхідного для відшкодування потерпілому від нещасного випадку на виробництві шкоди, носять процедурний характер і входять до предмету трудового права України. Однак, негативні наслідки нещасного випадку (мова йде про втрату працівником працездатності або його смерть) для роботодавця лежать за межами предмету трудового права, відшкодування шкоди проводиться по нормам права соціального забезпечення, хоча правова природа цих відносин саме трудова.

Проаналізувавши висловлені в трудо-правові літературі погляди на характерні риси нещасного випадку, Д.М. Кравцов робить висновок, що нещасний випадок це:

подія раптова і обмежена в часі;

ця подія пов'язана із заподіянням шкоди здоров'ю, що спричинило тимчасову або постійну втрату працездатності або смерть;

ушкодження здоров'я має місце в результаті впливу небезпечного або шкідливого виробничого фактора або середовища;

випадковість даного впливу;

заподіяння шкоди не будь-якій особі, а тільки тій, що знаходиться з заподіювачем у трудових правовідносинах, тобто робітнику або службовцю;

заподіяння шкоди здоров'ю пов'язано з виробництвом або з роботою потерпілого [10, с. 63].

Процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах визначає спеціальний Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р., № 1232 [11].

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний утворити комісію з розслідування саме цього нещасного випадку, до складу якої входять керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці, представник Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за місцезнаходженням підприємства, представник первинної профспілки, а також представник підприємства, інші особи. Головною метою розслідування нещасного випадку є з'ясування обставин його події. Комісія зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту її утворення: обстежити місце настання нещасного випадку, одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати осіб - свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; з'ясувати обставини і причини настання нещасного випадку; вивчити первинну медичну документацію; визначити, пов'язаний чи не пов'язаний нещасний випадок з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам; скласти акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н- 5 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 і передати їх роботодавцеві для затвердження. Реалізація комісіями цих зобов'язань служить цілям: оцінки заподіяної робітникам і майну підприємства шкоди; оцінки дій власника підприємства, державних і відомчих органів нагляду і контролю за безпечним веденням робіт, по забезпеченню на підприємстві, у галузі й у державі в цілому, усім без винятку робітникам, здорових і безпечних умов праці; відшкодування постраждалим від нещасних випадків понесеної ними шкоди, а також сприяння органам прокуратури у встановленні винних посадових осіб і їх покарання; встановлення ступеня вини потерпілого; захисту законних прав і інтересів робітників в галузі охорони праці; підготування на підставі аналізу стану безпеки, умов праці, рівня виробничого травматизму на підприємстві, рекомендацій власнику і робітникам по профілактиці травм і професійних захворювань.

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Основними відмінностями категорій «розслідування нещасного випадку на виробництві» і «атестація робочих місць за умовами праці» є такі: а) метою першої процедури є з'ясування всіх обставин нещасного випадку, що вже стався з працівником, а другої - приведення умов трудової діяльності працівників у відповідність з вимогами законодавства з охорони праці, розроблення організаційних, технічних, економічних і соціальних заходів щодо поліпшення умов трудової діяльності; б) розслідування нещасного випадку проводить комісія, хоча і створена роботодавцем, однак із залучення сторонньої особи - представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а атестацію робочих місць за умовами праці - атестаційна комісія, яку утворює роботодавець із працівників підприємства; в) за результатами розслідування особа, яка потерпіла від нещасних випадків на виробництві отримує право на повне відшкодування їй шкоди, а за результатами атестації робочих місць працівник отримує пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Список використаних джерел

1. Дмитриева И. К. Трудовой договор научно-педагогических работников вузов: моногр. / И. К. Дмитриева. - М.: Изд-во МГУ, 1991. - 166 с.

2. Болотіна Н. Атестація працівників за нормами законодавства України / Н. Болотіна // Праця і закон. - 2007. - № 12(96). - С. 8.

3. Про професійний розвиток працівників: Закон України від 12.01.2012 р., №4312-VI // Відом. Верхов. Ради України. - 2012. - №39. - Ст. 462.

4. Купіна Л. Ф. Правове регулювання атестації педагогічних та науково- педагогічних працівників в Україні: дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 / Л. Ф. Купіна / Нац. педагог. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - К., 2008. - 188 с.

5. Процевский А. И. Гуманизм норм советского трудового права: моногр. / А. И. Процевский. - Х.: Вища шк., 1982. - 152 с.

6. Про підтвердження відповідності: Закон України від 17.05.2001 р., № 2406-III // Відом. Верхов. Ради України. - 2001. - № 32. - Ст. 169.

7. Терещенко С. І. Сертифікація персоналу як фактор покращення рівня якості продукції / С. І. Терещенко // Технологический аудит и резервы производства. - 2014. - № 1/4(15). - С. 26-28.

8. Про затвердження Правил сертифікації фахівців з неруйнівного контролю: наказ Міністерства надзвичайних ситуацій України від 10.12.2012 р., №1387 // Офіц. вісн. України. - 2013. - № 7. - Ст. 244.

9. Березовський Ю. В. Вплив сертифікації персоналу на якість і конкурентоспроможність продукції та послуг / Ю. В. Березовський // [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://bo0k.net/index.php?p= achapter&bid=4864&chapter=1

10. Кравцов Д. М. Правове регулювання відносин по розслідуванню та обліку нещасних випадків на виробництві: дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 / Д. М. Кравцов / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2003. - 201 с.

11. Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві: постанова Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р., № 1232 // Офіц. вісн. України. - 2011. - № 94. - Ст. 3426.

Лакіза О.О. Відмінність категорії «атестація робочих місць за умовами праці» від суміжних правових явищ

У статті автором проведене відмежування категорії «атестація робочих місць за умовами праці» від таких категорій як: «атестація працівників», «сертифікація персоналу», «розслідування нещасних випадків на виробництві». Досліджено особливості кожного із зазначених правових явищ. Проведена порівняльна характеристика.

Ключові слова: атестація, атестація робочих місць за умовами праці, атестація працівників, сертифікація персоналу, розслідування нещасних випадків на виробництві.

Лакиза О. О. Отличие категории «аттестация рабочих мест но условиям труда» от смежных правовых явлений

В статье автором проведено разграничение категории «аттестация рабочих мест по условиям труда» от таких категорий как: «аттестация работников», «сертификация персонала», «расследование несчастных случаев на производстве». Исследованы особенности каждого из указанных правовых явлений. Проведена сравнительная характеристика.

Ключевые слова: аттестация, аттестация рабочих мест по условиям труда, аттестация работников, сертификация персонала, расследование несчастных случаев на производстве.

Lakiza O. The difference of the category "certification of workplaces on working conditions" from the related legal concepts

In the article the author carried out the distinction between the categories of “certification of workplaces on working conditions” from categories such as: “certification of employee”, “staff certification”, “investigation of accidents at the workplace”. It is investigated the features of each of these legal phenomena. Is conducted the comparative analysis.

Key words: certification, certification of workplaces on working conditions, certification of employee, staff certification, investigation of accidents at the workplace.

Размещено на Allbest.ru