Оцінка та контроль виконання стратегічного плану організації

Постановка проблеми. Формування стратегії організації сприяє визначенню напряму та способу її руху до цілі, а умови для її досягнення - утворюють її виконання. Правильний вибір стратегії забезпечить отримання бажаного результату. Основною причиною відхилень нормального функціонування організації є нестабільність та зміни в середовищі організації. Все це вимагає створення системи, яка б забезпечила контроль за рухом організації згідно з «заданою траєкторією», а також за тими відхиленнями, які можуть виникнути під час діяльності. Отже, основне завдання контролю полягає не в оцінці правильності здійснення стратегії, а у визначенні того, чи сприятиме реалізація стратегії досягненню бажаних цілей організації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Стратегічний розвиток організації посідає важливу роль в сучасній економічній системі. Питання, які пов'язані з вивченням і формуванням стратегії розвитку, вибором напрямків та адаптацією курсів дій щодо розміщення, розподілу та координації ресурсів підприємства залежно від зовнішнього середовища, відображені в роботах вітчизняних і зарубіжних авторів: І.Ансоффа [1], О.С. Віханського [4], З.Є. Шершньова [9], С.В. Оборської, В. А. Васильченко [3] та інших вчених. Дослідженням теоретико-методологічних проблем формування стратегій діяльності підприємства займалися вітчизняні та російські вчені А.Т. Зуб [5], О.Ю. Пасічна, А.П. Міщенко [6].

Поняття «стратегія» як результат реалізації та досягнення цілей розкривають такі автори, як: А. Д. Чандлер, А. Стрікленд, А. Томпсон, М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі [7], Р.А. Фатхутдінов, В. Колпаков, Н.В. Куденко, М.Г. Саєнко [8] та інші. Але питання контролю стратегічного розвитку організації потребують подальших досліджень.

Метою даної статті є дослідження стратегічного розвитку організації, проведення оцінки та контролю його виконання. Сьогодні організації в час ринкової економіки перебувають у дуже мінливому середовищі. Тому перед управлінням стоїть вельми серйозне завдання здійснення контролю за тим, наскільки успішно рухається організація до своїх цілей, а також визначення того, чи зуміє вона їх досягнути, а якщо ні, то що вона повинна зробити у цій ситуації.

Виклад основного матеріалу дослідження. Стратегічне планування - це процес формування стратегії, визначення місії, мети і довгострокових цілей підприємства та ефективних шляхів і засобів їх досягнення на основі раціонального використання стратегічного потенціалу (ресурсів) підприємства і максимального врахування динаміки розвитку в умовах зовнішнього середовища. Успішне використання стратегічного планування дає можливість організації досягти ефективних результатів як на національному, так і на зовнішньому ринках.

Поняття «стратегія» підприємства - можна визначити як довгостроковий, детальний, всесторонній комплексний план, що містить управлінські рішення щодо вибору цілей та напрямків діяльності підприємства з найбільш ефективним використанням стратегічних ресурсів для забезпечення його ефективного розвитку та отримання прибутковості організації. Формування стратегічного планування підприємства є процесом, який проходить певні етапи, що наведено на рисі.

На першому етапі розробки стратегічного планування підприємства здійснюють розробку місії та цілей організації.

Місія - це головна, загальна ціль організації, яка визначає причину її існування.

Місія організації деталізує статус організації і забезпечує напрям та орієнтири для визначення цілей та стратегій на різних організаційних рівнях.

Формулювання місії повинно охоплювати наступне:

- завдання організації з точки зору її основних послуг та виробів, її основних ринків та основних технологій. Коротко кажучи, якою підприємницькою діяльністю займається організація;

- зовнішнє середовище по відношенню до фірми, яке визначає робочі принципи організації;

- культура організації. Якого типу робочий клімат існує всередині організації та якого типу людей приваблює цей клімат.

Вироблені на основі місії цілі організації є критерієм для всього наступного процесу прийняття управлінських рішень. Якщо керівники не знають основної цілі, то вони не матимуть основи для вибору найкращої альтернативи.

Цілі повинні відповідати таким вимогам:

1) Бути конкретними, результати їх здійснення повинні вимірюватись.

2) Мати чітко визначений горизонт планування. Згідно з горизонтом планування розрізняють довгострокові, тактичні та оперативні цілі.

3) Бути досяжними. Встановлення цілей, які не забезпечуються ресурсом організації, або здійснення яких не відповідає зовнішнім умовам, може призвести до катастрофічних наслідків.

На другому етапі стратегічного планування організації здійснюють аналіз зовнішнього середовища, прогнозують його майбутній розвиток, виявляють можливості і загрози, сильні і слабкі сторони, оцінюють конкурентоспроможність і прогнозують її зміни.

На третьому етапі визначають аналіз сильних та слабких сторін всередині організації. Аналіз внутрішнього середовища розкриває ті внутрішні можливості і той потенціал, на який може розраховувати організація у конкретній боротьбі в процесі досягнення своїх цілей. Аналіз внутрішнього середовища дозволяє більш правильно сформулювати місію і краще зрозуміти цілі організації.

На четвертому етапі здійснюють стратегічний аналіз, який полягає в порівнянні мети і цілей з результатами аналізу середовища, виявленні й усуненні розривів між ними і, головне, у виробленні альтернативних стратегій - варіантів стратегічного розвитку. На цьому етапі проводиться вибір однієї стратегії, яка найбільш відповідає даній ситуації.

На п'ятому етапі здійснюється вибір найбільш прийнятної стратегії з альтернативних, та на шостому - готується кінцевий варіант стратегічного плану підприємства, тобто розпочинається процес реалізації стратегічного плану та стратегічного управління. Він передбачає не лише організацію реалізації стратегії, а й її практичну оцінку, контроль за виконанням і зворотній зв'язок, якщо виявляються помилки, недоробки у формуванні стратегічного плану на будь-якому з етапів.

Стратегія розвитку повинна бути направлена на розширення сфери діяльності підприємства з метою отримання прибутку. Всі поточні рішення мають витікати з прийнятої стратегії. Якщо відхилення від стратегії є частими та значними, можливо стратегію було неправильно обрано або вона вже не відповідає нормам сьогодення. У цьому випадку її необхідно переглянути. У нормальних умовах стратегію переглядають та узгоджують із вимогами часу періодично і це прерогатива вищого керівництва організації.

Наприклад, керівництво ВСП «Пенізевицьке кар'єроуправління» проводить не тільки аналіз можливостей і небезпек всередині своєї країни, але також проводить аналогічний аналіз для кожної із країн, де передбачається вести бізнес. Фактори, які повинні аналізуватися, залежать від загальної стратегії організації. Попит на продукцію та стратегії конкурентів являються основними факторами для напрямків міжнародної діяльності, що пов'язана з вітчизняним виробництвом та закордонним збутом.

ВСП «Пенізевицьке кар'єроуправління» для ефективного здійснення ЗЕД протягом останніх 3 років використовувало стратегію глибокого проникнення на ринок. Це підтверджується, в першу чергу, тим, що за досліджувані роки підприємство працювало на освоєних ринках і з уже розробленими видами продукції.

Стратегія гірничо-добувного підприємства базується на захопленні більшої частки ринку країн-партнерів завдяки якісному виконанню договірних зобов'язань, внаслідок чого збільшується виручка від здійснення експортних операцій, а також довіра до ВСП «Пенізевицьке кар'єроуправління».

Аналіз організаційно-економічної та фінансової характеристик ВСП «Пенізевицьке кар'єроуправління» дає змогу оцінити не лише ефективність здійснення господарської діяльності, а й виявити сильні та слабкі сторони в управлінні зовнішньоекономічними операціями суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, можливості та загрози для його подальшого розвитку, пов'язані з впливом факторів зовнішнього середовища. Розглянемо розроблений SWOT-аналіз для ВСП «Пенізевицьке кар'єроуправління» (табл. 1.1).

Проведення аналізу сильних і слабких сторін відповідно до загроз і можливостей дозволяє передбачити очікувані перспективи подальшого розвитку підприємства і вибрати найбільш ефективну стратегію розвитку. Управління будь-якого підприємства не хотіло б мати в своїй діяльності слабких сторін. Не є виключенням і ВСП «Пенізевицьке кар'єроуправління».

Завдяки можливостям, які передбачені у зовнішньому середовищі можливо перетворити слабкі сторони в рушійну силу, яка призведе до покращення економічного стану господарства та проникненню на нові ринки і стабільне закріплення на них. Поданий спосіб розвитку відповідає стратегії розширення ринку. Так як, ВСП «Пенізевицьке кар'єроуправління» здійснює лише експортні операції, тоді основним завданням господарства у зовнішньоекономічній діяльності є удосконалення управління ефективністю експортних операцій.

Обрана стратегія (розширення ринку) та проведений аналіз організаційно - економічного та фінансового стану підприємства, а також аналіз зовнішньоекономічної діяльності, завдяки яким були виявлені певні проблеми, дозволяють встановити цілі, які допоможуть досягнути головної мети. Стратегічні цілі можна поділити на два функціональні напрями: організаційно-управлінський та маркетинговий.

Організаційно-управлінські цілі передбачають удосконалення системи управління зовнішньоекономічними операціями ВСП «Пенізевицьке кар'єроуправління». Маркетингові, в свою чергу, є інструментом підвищення ефективності експортних операцій підприємства.

Принаймні на найближчу перспективу основним завданням політики підприємства в міжнародному маркетингу є подекуди не стільки збільшення обсягу покупців продукції, скільки підтримання довгострокових ділових стосунків із вже існуючими клієнтами, серед яких давно вже виділилася категорія постійних покупців та прихильників.

Таблиця 1.1. SWOT- аналіз ДП ВСП «Пенізевицьке кар'єроуправління»

Концепцією маркетингу для підприємства служить товарна концепція, пріоритет якої - якісна продукція, багато коштів витрачається на освоєння нових видів продукції і технологій.

Маркетингова стратегія розширення місткості ринку може бути реалізована трьома способами:

1. Пошук нових споживачів, які ще не знають, що це саме вони є потенційними споживачами товару.

2. Пошук нових сфер діяльності та засобів застосування товару.

3. Запровадження рекламної діяльності для збільшення обсягів споживання товару [2].

Якщо провести паралель між різними класифікаціями, то пошук нових споживачів та нових потреб є відтворенням стратегії розвитку ринку (одна із стратегії інтенсивного росту), а збільшення обсягів споживання - це стратегія глибокого проникнення на ринок (також одна із стратегій інтенсивного росту).

Завершальним етапом здійснення стратегічного планування є оцінка і контроль виконання стратегії організації. Він забезпечує стійкий зворотний взаємозв'язок між процесом досягнення цілей і самими цілями, що ставить перед собою організація [10].

Основними завданнями виконання контролю організації є:

- визначення основних показників діяльності організації;

- порівняння реального стану ресурсів організації відповідно до прийнятих стандартів, нормативів або еталонних показників;

- з'ясування причин відхилень, що виникли в результаті оцінки;

- проведення коректив по необхідності.

Використання стратегічного контролю призводить до реалізації стратегії та досягнення цілей організації. Стратегічний контроль перш за все відповідає на питання: чи можливо надалі реалізувати вибрану стратегію і чи дані дії приведуть до реалізації та досягнення кінцевого результату відповідно поставлених перед організацією цілей. Корективи наслідків стратегічного контролю може стосуватися як самої стратегії, так і поставлених цілей організації. Якщо стратегія відповідає цілям організації, то її оцінка буде проводитися за такими направленнями:

- відповідність обраної стратегії реальному стану та вимогам макросередовища. Розглядається ринок, життєвий цикл продукту, конкурентні переваги, цінова політика тощо;

- відповідність обраної стратегії потенціалу та можливостям організації.

Розглядається персонал, організаційна структура управління, бухгалтерія, потужності обладнання, технологія, ресурси організації, керівництво та його повноваження та ін.;

- врахування можливості ризику.

Складовими елементами системи стратегічного контролю [10] являються:

- основні фінансово-економічні показники діяльності організації - для оцінки реалізації стратегії;

- ринкові показники функціонування організації (ціноутворення, прибуток, фінансові показники та інвестований капітал тощо);

- взаємозалежні цілі підрозділів організації;

- норми, нормативи, стандарти, процедури і правила відповідності виконання дій для досягнення стратегії організації тощо;

- порівняння фактичного стану параметрів контролю з їх запланованим станом;

- оцінка результату порівняння й прийняття рішення щодо його коректив, якщо є необхідність.

Таким чином, обрана стратегія не може врахувати всі загрози, що можуть виникнути при реалізації стратегії і тому є необхідність корегування її відповідно змін як зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Тобто вміння використовувати можливості організації в певний час та при певних ресурсах є необхідною складовою стратегічного планування. Результатом або критерієм успішної реалізації стратегії є повне досягнення цілей організації.

Виконання стратегії є одним із найважливіших і найвідповідальніших етапів стратегічного планування. Швидке реагування на зміни в навколишньому середовищі і своєчасне внесення коректив - це основна особливість реалізації стратегії, а оцінка і контроль стратегічного плану - це передумови подальшої реалізації обраної стратегії, що призведе до позитивного результату досягнення поставлених цілей.

стратегічний контроль план

Література