Управління міжнародними перевезеннями у нестабільних умовах

Keywords: international transportation, foreign economic activity, management of international transport, legal regulation of international transportation, investment attraction activities.

Постановка проблеми

Зовнішньоекономічна діяльність кожної країни є важливою умовою її економічного зростання. Особливо це актуально за сучасних умов, коли, з одного боку, набувають інтенсивного розвитку процеси міжнародної економічної інтеграції, транснаціоналізації, міжнародного поділу праці, глобалізації світового господарства. А з іншого боку - наразі наша країна перебуває у стані економічної та політичної нестабільності, наслідком якої є зміни географії зовнішньоторговельних зв'язків. Такі фактори зовнішнього впливу на організацію управління транспортними компаніями є переважно негативними. Тому постає проблема термінового пошуку шляхів уникнення, або пом' якшення негативного впливу змін та розробки альтернативних моделей і механізмів управління даною сферою діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Достовірність наукових положень, висновків і практичних рекомендацій ґрунтується на теоретичних і методологічних положеннях, сформульованих у дослідженнях вітчизняних і зарубіжних фахівців у галузі здійснення міжнародних перевезень, на аналізі статистичної та фактичної інформації. Проблематиці управління міжнародними перевезеннями присвячено роботи таких науковців, як М. Дмитриченко, В. Чорний, О. Ігнатенко, О. Павленко,. Ю. Лущай, О. Мельник, Л. Марценюк, Т. Мукмінова, Т. Войченко, В. Мірошко, І. Покотілов та ін.

Не вирішена раніше частина загальної проблеми. Дослідження наукових джерел показали, що поза увагою науковців залишилось питання розробки концепції та побудови альтернативних механізмів для міжнародних транспортних компаній щодо їх діяльності у нестабільних економічних та політичних умовах.

Метою статті є дослідження проблем у галузі управління міжнародними перевезеннями, з якими стикаються вітчизняні підприємства, спричинених негативним впливом нестабільної економіко-політичної ситуації у державі.

Виклад основного матеріалу дослідження

Зовнішньоекономічна діяльність, відповідно до Закону України [1] - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами (п. 8 ст. 1). Точніше, видається, визначення цієї діяльності, що міститься в Господарському кодексі України. Зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання, за Кодексом, є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та (або) робочою силою (ст. 377) [2].

Вихід підприємства на зовнішні ринки для більшості суб'єктів господарювання має цілком прагматичні цілі (обсяг продажів, прибутку, загальний рівень рентабельності бізнесу, диверсифікація ризиків тощо), для досягнення яких слід забезпечити якомога вищу ефективність зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). Своєю чергою, ефективність ЗЕД залежить від низки факторів, вагоме місце серед яких займає відповідність сукупного потенціалу підприємства вимогам ринку, а також ефективність державного регулювання даної сфери бізнесу.

У свою чергу, державне регулювання ЗЕД здійснюється методом розробки і реалізації державної зовнішньоекономічної політики. В сучасних умовах зовнішньоекономічна політика - це система заходів, спрямованих на найбільш сприятливий розвиток економічних, науково-технічних, виробничих зв'язків із зарубіжними країнами, поглиблення і розширення участі в МРТ з метою вирішення стратегічних завдань соціально-економічного розвитку країни [4].

Україна має досить потужну транспортну систему, що може виконувати значний обсяг міжнародних перевезень вантажів та пасажирів. Особливо важливим для України є її спроможність виконувати транзитні перевезення, що зумовлено її географічним положенням. Відтак через її територію проходять важливі МТК, що пов'язують Європу та Азію [10]. Проте наразі є багато чинників, що негативно впливають на транспортну систему України, наслідком чого стає поступове зменшення обсягів міжнародних перевезень через Україну. Серед цих чинників є застарілий рухомий склад практично усіх видів транспорту, неефективна транспортна технологія, особливо в галузі інтермодальних перевезень, недоліки в управлінні процесом перевезень, неефективна система державного регулювання транспорту тощо. Отже, транспортна система України потребує негайного та всеохоплюючого реформування на засадах ринкової економіки та науково-технічного прогресу. Перспективи удосконалення управління міжнародними перевезеннями в усіх основних галузях транспортної системи України полягають, передусім, у широкому впровадженні логістичного підходу та принципів глобальної логістики в управління перевезеннями. Важливими напрямками реформування є також реструктуризація підприємств, зміна форм власності, широке впровадження наукових методів управління, розвиток інформаційних систем, докорінне реформування управління інвестиційними процесами, посилення координації та взаємодії різних видів транспорту, удосконалення нормативно-правової бази, що регулює процес міжнародних перевезень [10].

Зрозуміти правову сутність поняття зовнішньоекономічної діяльності дає змогу аналіз ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», де закріплено перелік видів зовнішньоекономічної діяльності. Під видом зовнішньоекономічної діяльності слід розуміти діяльність, при здійсненні якої виникають зовнішньоекономічні відносини, що перебувають в одному правовому режимі і тому регулюються одними й тими самими правовими нормами [3]. Так, до основних видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти підприємництва незалежно від форми власності та їхньої організаційно-правової форми належать:

- експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

- надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно- експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

- спільна підприємницька діяльність між суб' єктами господарської діяльності та іноземними суб' єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

- підприємницька діяльність на території України, пов' язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об' єктів власності з боку іноземних суб' єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

- товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, здійснення зовнішньоекономічної діяльності неможливе без встановлення між відповідними державами регулярних транспортних зв'язків, за допомогою яких здійснюються транскордонні переміщення пасажирів, вантажу та багажу. Крім того, прогрес у міжнародному обміні людьми, капіталами, товарами та послугами перебуває у тісній залежності від розвитку міжнародних перевезень. Також, відповідно до закону [1], посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.

Зовнішньоекономічна діяльність вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання не обмежується їхніми економічними (господарськими) взаємовідносинами, або, як їх ще називають, зовнішньоекономічними відносинами. Для реалізації останніх вони зобов'язані отримати ліцензії, виконувати валютні операції, проходити митні процедури, сплачувати податки тощо, тобто вступати у відносини з державними органами управління та контролю за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності. Ці внутрішньодержавні відносини регулюються нормами валютного, митного та іншого законодавства і є необхідним елементом зовнішньоекономічної діяльності. Учасниками зазначених відносин є державні органи управління й контролю.

Ґрунтуючись на наведеному вище, можемо стверджувати, що міжнародні перевезення займають значну частину в організації й управлінні ЗЕД в Україні. Під міжнародним перевезенням розуміється перевезення вантажів і пасажирів між двома і більше державами, що виконується на умовах, які встановлені укладеними цими державами міжнародних угод.

Перевезення вантажів і пасажирів здійснюються залізничним, автомобільним, повітряним та морським транспортом. Характерною особливістю правового регулювання у цій сфері є те, що основні питання перевезень вирішуються в міжнародних угодах (транспортних конвенціях), що містять уніфіковані норми, однаково визначають умови міжнародних перевезень вантажів і пасажирів. Зазвичай такі угоди містять вимоги до перевізної документації, визначають порядок прийому вантажу до перевезення і видачу його в пункті призначення, умови відповідальності перевізника, процедуру пред'явлення до перевізника претензій та позовів. При відсутності однакових матеріально-правових норм звертаються до норм національного права згідно з колізійними нормами транспортних конвенцій або національного законодавства. Особливість договору міжнародного перевезення полягає в тому, що в ході його виконання відповідні матеріально-правові норми застосовуються на підставі різних колізійних принципів.

Як показують дослідження, у даній сфері наразі залишається багато невиріше- них проблем. Зокрема постійне зростання собівартості перевезень [5], структура зовнішньоторгового обігу як і раніше має переважно сировинний характер, все ще нераціональним являється імпорт, недостатньо ефективно функціонують спільні підприємства з іноземним капіталом (рис. 1).

Великої уваги вимагають і такі питання, як створення стабільної правової бази, сприятливого інвестиційного клімату, ефективної системи управління ЗЕД на рівні підприємства, підвищення якості експортної продукції і багато інших. Особливої уваги вимагає підготовка спеціалістів для сфери ЗЕД. Менеджмент ЗЕД як наукова і навчальна дисципліна в Україні тільки формується. Тим більше вивчення вітчизняного і закордонного досвіду в умовах глобалізації економіки для майбутніх спеціалістів сфери ЗЕД стає надзвичайно важливим [7].

Управління міжнародними перевезеннями на підприємстві багато в чому залежить від того, які умови будуть створені в країні, резидентом якої вона є, для розвитку його діяльності в зовнішній сфері, від ролі держави у регулюванні і підтримці розвитку ЗЕД на національному рівні. Тому вивченню менеджменту ЗЕД на рівні підприємств передує аналіз регулювання ЗЕД на рівні держави. У всіх країнах без винятку, а особливо в державах з перехідною економікою, де економічні відносини нестабільні, державне втручання в розвиток ЗЕД являється об'єктивною необхідністю. Це пов'язано головним чином з метою захисту національних інтересів при здійсненні ЗЕД, більш повного використання ЗЕД як фактора економічного росту.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Динаміка цін на перевезення вантажів: а) з Німеччини в Україну; б) з України в Німеччину; в) з Польщі в Україну, г) з України до Польщі Джерело: [5]

В умовах ринкових відносин (переходу до них) характер впливу держави на економіку країни, в т.ч. ЗЕД, докорінно змінюється. Цей вплив набуває форми державного регулювання, що означає створення відповідних умов, сприятливих ефективному розвитку економіки країни в цілому і її складових частин.[7]. Отже, питання міжнародних транспортних перевезень є одними із найскладніших у міжнародному комерційному праві. Адже перевізники завжди прагнуть максимально обмежити свою відповідальність, а вантажовідправники мають договірні зобов'язання перед своїми покупцями і теж прагнуть зменшити ризик втрати або псування перевезених товарів Таким чином, державне регулювання ЗЕД підприємства в умовах переходу до ринкової економіки повинно полягати в створенні умов і сприянні розвитку його зв'язків із зарубіжними партнерами. Перехід до ринку вимагає розробки наукових основ ефективного господарювання на засадах підприємства, конкуренції.

Важливими проблемами регулювання ЗЕД є досягнення збалансованості зв'язків, досягнення додатного сальдо експорту-імпорту товарів і послуг, динаміка яких останніми роками є негативною (рис. 1) [9].

Рис. 1 Динаміка обсягу експорту-імпорту товарів і послуг в Україні Джерело: розроблено автором на основі [9]

На особливу увагу заслуговує регулювання імпорту з орієнтацією на інвестування виробництва і стабілізацію економіки, на модернізацію основних виробничих фондів, впровадження сучасних технологій, економію матеріально-технічних ресурсів. Щоб досягти рівноважного стану у цій сфері, необхідно наростити виробництво й обмежити ввезення продуктів харчування та інших товарів [6].

Загальна динаміка імпортних та експортних потоків України за географічною ознакою наведені у табл.1, табл.2 [9].

Таблиця 1

Географічна структура експорту товарів