Розвиток теорії та практики управління якістю у вітчизняних та зарубіжних країнах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток теорії та практики управління якістю у вітчизняних та зарубіжних країнах

Постановка проблеми. Сьогодні аналіз та дослідження ключових аспектів ринку напрям розвитку сучасного управління якістю продукції на підприємствах має важливе функціональне значення, що можливе внаслідок здійснення сучасного ефективного управління якістю продукції.

Вирішення цих питань неможливе без дослідження історичних аспектів розвитку теорії і практики управління якістю у різних країнах. Саме тому варто зосередити увагу на дослідженні хронології розвитку поняття quality management та quality control, понятійному апараті системи управління якістю та етапах історії еволюції якості, адже історичний аспект відіграє вирішальну роль в процесі формування сучасного бачення щодо здійснення процесу управління якістю.

Аналіз досліджень та публікацій з проблеми.

Важливо зауважити, що управління якістю має специфічні особливості, які відрізняють його від інших видів управління. Основною відмінністю такого управління є те, що воно базується на виконанні не окремих функцій, а їхнього комплексу з метою вирішення певних завдань, пов'язаних із виконанням контрольно-аналітичних, соціально-економічних, правових та інших дій в системі управління якістю.

У зв'язку з цим пропонується на основі накопиченого досвіду дослідити і сформувати власну систематизацію теоретичних постулатів в історії розвитку теорії та практики управління якістю у вітчизняних та зарубіжних країнах.

Серед фахівців вагомий внесок у розвиток теорії і практики управління якістю зробили Г.В. Глічев, В.Ю. Огвоздін, Г.Л. Багієв, Г.Г. Азгальдов, Е.М. Векслер та ін.

Метою статті є узагальнення різних поглядів вчених стосовно сутності поняття «управління якістю» та дослідження хронології розвитку поняття quality management та quality control, що дозволить систематизувати основні постулати в рамках управління якістю.

Виклад основного матеріалу. В історії еволюції якості виділяють п'ять взаємопов'язаних і діючих до сьогодні етапів: стадія відбракування, контролю якості, стадія управління якістю, стадія менеджменту якості, стадія якості середовища [1, с. 116].

Основні етапи еволюційного становлення управління якістю в рамках зарубіжної практики зображено в табл. 1. Ця еволюція ілюструє розвиток зарубіжних досягнень у сфері управління якістю.

Прийоми управління якістю розроблялися, впроваджувалися і вдосконалювалися США, Японією і країнами Західної Європи, що визначило формування трьох шкіл у цій сфері.

Початок 50-х років характеризується системним підходом до управління якістю продукції і на вітчизняних підприємствах. Першою і успішною спробою реалізації системного підходу стала Саратовська система бездефектного виготовлення продукції та передача її з першого надходження, другою - «Якість, надійність, ресурс з перших виробів», третьою - Система бездефектної праці, потім Система наукової організації робіт із збільшення моторесурсу двигуна [НОРМ], Комплексна система управління якістю продукції (КСУЯП), Комплексна система ефективного використання ресурсів, Комплексна система підвищення ефективності виробництва, Система аналізу небезпек і критичні контрольні точки (НАССР).

Крім вищезазначених досягнень вітчизняної практики в галузі управління якістю продукції необхідно відзначити, що фундаментальні розробки були також і в сфері стандартизації. Так, у 1960-х роках випущений ДСТУ 1.0-68 «Державна система стандартизації», а з 1967 року в СРСР був затверджений Державний знак якості. Він застосовувався тільки для виробів із високою якістю, а право його використання було рекомендовано підприємствам, відомствам терміном до 3 років на основі результатів проведеної державної атестації якості продукції.

У 1970 році, з розвитком проблем, пов'язаних зі стандартизацією, виконавчими органами видано постанову «Про підвищення ролі стандартів для покращення якості продукції». Практичне значення мав створений у 1985 році довідник «Управління якістю продукції», що узагальнив теоретичні основи управління досліджуваної категорії. Подальший розвиток стандартизації був пов'язаний з підвищенням ролі стандартів для оцінки якості продукції, а методичні документи Держстандарту СРСР передбачали оцінку якості промислової продукції за такою групою показників [5]: технічні, експлуатаційні, технологічні, естетичні, ергономічні, за надійністю, рівнем стандартизації та уніфікації. Наукові розробки вплинули не тільки на систему управління якості продукції, а й на систему управління підприємством [ДСТУ 24525] і мали комплексний характер.

Широке розповсюдження вітчизняних систем управління якістю було пов'язано з умовами командно-адміністративної системи, в межах якої виробництво товарів було ізольовано від споживача. Дуже низька увага приділялася людському фактору, що призвело до формалізму в роботі [6].

Аналіз проблем, пов'язаних з управлінням якістю продукції, дозволяє виділити основні досягнення в цьому напрямі у світовій практиці: комплексні системи управління якістю продукції [КСУЯП], комплексні системи управління якістю робіт підприємств і окремих виробників, теоретичне узагальнення економічної сутності категорії якості, розвиток системного підходу до управління якістю.

Таблиця 1. Розвиток теорії та практики управління якістю зарубіжних країн

управління менеджмент ринок

Необхідно зауважити, що КСУЯП і стандарти ISO 9000 - це перші дві вітки в реалізації системно-комплексного підходу до управління якістю продукції, що базується на стандартизації та принципах загального управління - TQM.

Основними відмінностями підходу в ході вирішення питань, пов'язаних з якістю, є:

- наявність чіткої законодавчої бази для проведення всіх робіт;

- гармонізація вимог національних стандартів, правил та процедур сертифікації до нових міжнародних вимог управління якістю;

- створення національних інфраструктур, що мають право проводити роботи із сертифікації продукції і систем якості [4, 5].

З погляду логіки поняття «якість» необхідно розуміти не тільки в економічному, а й в управлінському аспекті. Вирішення будь-якої великої проблеми неможливе без ефективного управління.

У сучасних ринкових умовах для вдосконалення управління якістю, яке невідривно пов'язано з ефективністю всього виробництва та підприємства.

Управління якістю - це складне і комплексне завдання, для вирішення якого необхідно мати стійку теоретичну та практичну базу. В економічній літературі існує багато точок зору на зміст категорії.

Перша група вчених вважає (поняття узагальнене Азгальдовим), що «управління якістю продукції - це сукупність елементів, які виконують функції впливу на колектив людей для організації і координації їхньої трудової діяльності в процесі розробки оптимальних параметрів якості продукції при її дослідженні та проектуванні, забезпечення дотримання цих параметрів на стадії виробництва, зберігання досягнутої якості продукції…» [1, с. 116].

У цьому визначенні «управління якістю продукції» представлено як сукупність елементів, а характеристика його як процесу не виявлена.

Погляди другої групи вчених, яка розглядає управління якістю продукції, узагальнив Г.Л. Багієв: «Під управлінням якістю продукції слід розуміти прояв характеру та об'єм потреб у продукції, встановлення і планування якості, проектування, розробку, оцінку, вибір та реалізацію заходів для забезпечення її на виробництві та підтримки при експлуатації необхідного рівня якості продукції» [2, с. 54-55].

Узагальнення положень третьої групи вчених здійснив А.В. Глічев. Він стверджує, що «управління якістю продукції - це планомірний, цілеспрямований процес впливу на фактори та умови» [3, с. 34].

Автор пропонує більш широке визначення: «Управління якістю продукції - це планомірний, цілеспрямований процес впливу на фактори та умови, що забезпечує виготовлення конкурентоспроможної продукції».

Поняття управління якістю продукції завжди розглядається як невід'ємний елемент виробничо-господарської діяльності, а позитивний рух у цьому напрямі спостерігається у визначеннях, наведених у словнику Європейської організації якості (ЄОЯ) і в стандартах ISO 8402:1994, 9000:2000, де запропоновано два терміни quality management та quality control, узагальнені автором у табл. 2.

Аналізуючи всі наведені визначення, необхідно звернути увагу на такі моменти. По-перше, переклад на українську мову термінів quality management та quality control відповідно як «менеджмент якості» та «управління якістю», на нашу думку, є некоректним, оскільки перекладені терміни не є точними і дуже часто сприймаються як ідентичні. По-друге, наведені формулювання характеризуються невизначеністю, адже в них не розкривається сутність та специфіка поняття повністю.

У пошуку шляхів вирішення цього питання можна погодитися з поглядом В.Ю. Огвоздіна, який стверджує, що термін quality management раціонально перекласти «загальне керівництво якістю» (як в ЄСЯ та стандартах ISO 8402:1994), що повноцінно відображує керівництво та управління якістю.

Для передачі змісту категорії quality control варто перекласти його як «оперативне управління якістю», що відповідає визначенню, яке наведене в стандарті ISO 8402:1994, методам і видам оперативного характеру. Пропонуємо ці поняття змістовно розділити за ознаками функціонального призначення та рівнем відповідальних керівників за їхню реалізацію.

У процесі управління якістю В.Ю. Огвоздін пропонує звернути увагу на такі визначення [7, с. 79]:

- «загальне керівництво якістю» (quality management) - діяльність середнього та нижчого керівництва при управлінні якістю внаслідок виконання таких функцій: планування; управління якістю при виробництві продукції; контроль якості; інформаційне забезпечення; розробка заходів; прийняття оперативних рішень та впровадження заходів по якості;

Таблиця 2. Хронологія розвитку поняття quality management та quality control

Розвиток регіональної економіки - «оперативне управління якістю» (quality control) - діяльність вищого керівництва рівнів шляхом виконання таких функцій, як взаємодія із зовнішнім середовищем; прийняття стратегічних та важливих поточних рішень; визначення політики по якості, організація роботи по якості; кваліфікація та мотивація персоналу. Перевагою цих визначень є функціональне розмежування рівнів управління якістю, а також конкретизація змісту управлінської діяльності на кожному із них. Для кращої організації процесу управління якістю продукції необхідно виділити сукупність потрібних категорій, що дадуть змогу чітко усвідомлювати та деталізувати процес управління. Важливо встановити зміст поняття «організаційно-економічні засади управління якістю продукції», що передбачає наша дисертаційна робота.

Дослідження поняття «управління якістю продукції» з позиції різних учених дозволило стверджувати, що цей процес відображає взаємозв'язок усіх елементів, етапів, факторів та умов, що забезпечують управління якістю продукції, а узагальнення різних точок зору вчених стосовно сутності поняття «управління якістю» та дослідження хронології розвитку поняття quality management та quality control дозволило систематизувати основні постулати в рамках управління якістю.

Список використаних джерел

управління менеджмент ринок

1. Азгальдов Г.Г. Количественная оценка качества продукции - квалиметрия (некоторые актуальные проблемы) / Азгальдов Г.Г. - М.: Издательство «Знание», 1986. - 116 с.

2. Векслер Э.М. Применение методов Тагучи в задачах менеджмента качества - отечественный и зарубежный опыт /

Э.М. Векслер // Хлебопекарское и кондитерское Дело. - 2007. - №3. - С. 54-55.

3. Глічев А.В. Основи управління якістю продукції / Глічев А.В. - М.: РІА «Стандарти і якість», 2005. - С. 34.

4. ДСТУ ІЄО 9000-2001. «Системи управління якістю. Основні положення та словник. Введ. 10.01.2001».

5. ДСТУ ІЄО 9001 -2001. «Системи управління якістю. Вимоги. Введ. 10.01.2001».

6. Європейський досвід управління якістю // Управління якістю. 2008. - №5. - С. 41-44.

Размещено на Allbest.ru