Теоретико-методичні засади управління позиковим капіталом підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретико-методичні засади управління позиковим капіталом підприємства

Анотація

Досліджено теоретичні питання формування капіталу підприємства, його позикової складової. Розглянуто полеміку щодо трактування поняття "позиковий капітал". Запропоновано власне визначення позикового капіталу. З'ясовано зміст менеджменту позикового капіталу, визначено порядок управління фінансуванням підприємства за рахунок позикового капіталу.

Ключові слова: капітал, позиковий капітал, сукупний позиковий капітал, менеджмент позикового капіталу, порядок управління позиковим капіталом. капітал позиковий менеджмент

Постановка проблеми. В сучасних умовах в Україні конкурентна позиція суб'єктів під-приємницьких відносин на ринку та загалом їх розвиток багато в чому залежить від управління використанням позикового капіталу, що дозволяє суттєво розширити обсяги господарської діяльності підприємств, підтримувати платоспроможність. Як результат - підвищення ринкової вартості суб'єктів господарювання. Отже, тема курсової роботи є актуальною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему ефективного управління позиковим капіталом підприємств досліджували у своїх працях такі вітчизняні та зарубіжні вчені як В.О. Безугла, І.О. Бланк, О.О. Зеленіна, Г.Г. Кірейцев, Н.В. Наумова, А.М. Поддєрьогін, Є.Д. Пономаренко, А.В. Рибіцька, Д. Рікардо та інші. Однак на сучасному етапі у роботах вітчизняних і зарубіжних науковців недостатньо дослідженим залишається питання управління позиковими коштами на підприємствах.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. На сьогодні досить велика кількість публікацій присвячена управлінню складовими позикового капіталу, формуванню тактичної та стратегічної складової залучення коштів з окремих джерел, визначенню вартості позикового капіталу за елементами та в цілому. Проте недостатньо уваги приділяється розробці загального алгоритму поведінки фінансових менеджерів при прийнятті управлінських рішень щодо роботи з позиковим капіталом, який би включав усі можливі події та варіанти реагування.

Мета статті. Основною метою роботи є дослідження, розвиток і подальша розробка теоретико- методичних аспектів політики управління позиковим капіталом підприємства.

Виклад основного матеріалу. В сучасних умовах збільшення конкуренції на ринку змушує суб'єктів господарської діяльності швидко реагувати на зміни. Але часто для успішного розвитку підприємства не можуть збільшувати обсяги виробництва за рахунок власних коштів, тому їм необхідні додаткові фінансові ресурси, які виступають у формі позикового капіталу. Використання позикових коштів підприємством у майбутньому призводить до підвищення ринкової вартості його капіталу, що дає змогу підприємству нарощувати економічний потенціал, а отже і збільшувати його конкурентоздатність. Зазначене набуває особливої актуальності з потребою значного залучення позикового капіталу для прискорення темпів розвитку підприємств та економіки в цілому.

Зародження позикового капіталу пов'язано із зародженням капіталізму. Позиковий капітал є поняттям історичним і, починаючи із капіталістичного щабля історичного розвитку, має об'єктивну природу. Він формується під впливом економічних і соціальних факторів. На більш ранніх стадіях капіталізму позиковий капітал виникає у вигляді позики, кредиту, кредиторської заборгованості, а із його подальшим розвитком позиковий капітал приймає також вид комерційного кредиту - векселя. Виникнення і зростання акціонерних товариств спонукає до виникнення облігаційних позик.

В історії України в умовах адміністративно-командної системи господарювання багато форм позикового капіталу (вексель, облігаційна позика) не використовувалися, тому в сучасній ситуації ми маємо результати впровадження використовуваних в світі інструментів з різним успіхом на вітчизняному економічному просторі.

В науковій літературі до сьогодні відсутній єдиний підхід щодо визначення сутності позикового капіталу підприємства (табл. 1).

Наведені дані дозволяють визначити, що серед науковців немає єдиного підходу до визначення "позикового капіталу", але зміст цього поняття залишається однаковим та носить досить загальний характер. Відсутність чіткого визначення даного поняття пов'язано з невизначеністю ними самого поняття "капітал".

Згідно НП (С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", позиковими ресурсами виступає заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди [9].

На основі проаналізованих підходів щодо трактування предмету дослідження можна запропонувати наступне визначення його поняття: позиковий капітал - це частина капіталу підприємства, призначена для фінансування його діяльності, отримана на основі терміновості, поверненості, платності, забезпеченості та цільового використання.

Позиковий капітал підприємства утворюється двома способами: за допомогою зовнішніх джерел залучення та за допомогою внутрішніх, на довгостроковій основі та на поточний період

Довгострокові фінансові зобов'язання - це зобов'язання, погашення яких не передбачається протягом операційного циклу та термін погашення яких перевищує дванадцять місяців. Ці зобов'язання розглядаються як джерело фінансування необоротних активів і частини оборотних активів підприємства.

Короткострокові фінансові зобов'язання слугують джерелом покриття оборотних активів. До них належать усі форми залученого позикового капіталу з терміном його використання до одного року. Основними формами цих зобов'язань є короткострокові кредити банків і короткострокові позикові кошти, як передбачені до погашення в майбутньому періоді, так і не погашені у встановлений термін [11].

Якнайкраще сутність позикового капіталу підприємства розкривається через систему функцій, які йому притаманні та які обґрунтовують його роль та значення для соціально-економічного розвитку. Основними функціями позикового капіталу є виробничо-розподільча та функція забезпечення прибутку, тобто залучений капітал має обов'язково ефективно використовуватися і приносити прибуток, який би не лише забезпечував покриття ціни його залучення, а й мав частку, що спрямовуватиметься на розвиток самого підприємства чи на підвищення добробуту власників. Дотримання виконання цієї функції й є головною метою управління позиковим капіталом.

Сьогодні питання підвищення якості управління позиковим капіталом в Україні особливо важливим є через сукупність факторів Так, дані Державної служби статистики України свідчать, що суб'єкти підприємницької діяльності значними темпами накопичують позиковий капітал, який майже у 2 рази перевищує власні кошти для фінансування діяльності (рис. 2).

Протягом останніх п'яти років відбувалося тільки зростання позикового капіталу, найбільші темпи спостерігалися 2009 та 2011 роках, але й останні два роки темпи росту не були меншими за 110% на рік.

Використання позикового капіталу дозволяє істотно розширити обсяг господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різних цільових фінансових фондів, а в кінцевому рахунку - підвищити ринкову вартість підприємства. Але все це - за умови нормального стабільного розвитку економіки та досить високої прибутковості діяльності госоподарюючого суб'єкта.

Перевага позикового капіталу свідчить про втрату фінансової незалежності, погіршення фінансової стійкості, що особливо небезпечно в часи фінансово-економічних криз та політичної нестабільності. Слід зазначити, що за 2013 рік по економіці країни отримано чистий збиток 228 млрд. грн., тому менеджмент позикового капіталу незадовільний.

Управління позиковим капіталом - це цілеспрямований процес їх формування з різних джерел і в різних формах у відповідності з потребами підприємства в позикових коштах на кожному етапі його розвитку.

Мета менеджменту позикового капіталу, як ми вже зазначили, - забезпечення ефективного його функціонування на підприємстві від залучення до погашення.

При формуванні підходів щодо управління позиковим капіталом важливим питанням є визначення етапів даного процесу на підприємстві, яке потребує залучення коштів.

Приймаючи рішення про залучення капіталу, підприємство має визначитись із питанням джерел запозичення: внутрішніх або зовнішніх. Оскільки внутрішня заборгованість підприємства може призвести до конфліктної ситуації з персоналом або ж до проблем із податковими органами, то для підприємства краще прийняти рішення щодо залучення із зовнішніх джерел на оптимальних для нього та кредитора умовах.

Не менш важливим є питання щодо терміну, на який залучатимуться позикові кошти. На довгостроковий період (понад 1 рік) позикові засоби залучаються, як правило, для розширення обсягу власних основних засобів і формування відсутнього обсягу інвестиційних ресурсів. На короткостроковий період позикові засоби залучаються для всіх інших цілей. Тому якщо підприємство терміново потребує додаткового капіталу для забезпечення процесу виробництва, то воно приймає рішення щодо залучення короткострокового позикового капіталу.

Вибір форм залучення позикових засобів підприємство здійснює виходячи з цілей і специфіки своєї господарської діяльності.

Алгоритм формування політики управління позиковим капіталом підприємства залежить від того, на які цілі використовуються кошти: на просте чи на розширене відтворення. При цьому, з рисунку видно, що не всі етапи політики управління позиковим капіталом використовуюся підприємством при розробці такої політики. Перш за все, необхідно виходити з історичного ракурсу - оцінити ефективність формування і використання залученого капіталу в попередні періоди.

За таких умов підприємство може прийняти найбільш оптимальні рішення щодо обсягів та терміну залучення позикового капіталу в майбутньому. Звертаючись до залучення довгострокового позикового капіталу, якщо підприємство має на меті придбання основних засобів для забезпечення подальшого розвитку, менеджмент підприємства включає до процесу формування політики управління позиковим капіталом пункт щодо короткострокового капіталу. Це зумовлено тим, що розширене відтворення підприємства не може відбуватись лише за рахунок довгострокових позикових коштів.

Таким чином, політика управління позиковим капіталом необхідна для якісного вибору найбільш оптимального набору джерел фінансування підприємства з метою підвищення ефективності його роботи, який би при мінімальних витратах та з мінімальним ризиком забезпечив потребу у додаткових коштах.

Висновки і пропозиції. У сучасних умовах розвитку підприємництва для фінансування діяльності суб'єкти господаювання, крім власного капіталу, достатньо часто використовують позиковий капітал. Це сприяє розширенню можливостей формування оборотних активів, має призводити до зростання рентабельності власного капіталу, хоча негативно впливає на фінансову стійкість та платоспроможність підприємств. Тому нерідко це стає причиною дискусій щодо залучення позикових коштів.

Проведене дослідження літературних джерел щодо визначення поняття "позиковий капітал" дає змогу тлумачити дане поняття наступним чином: позиковий капітал - частина капіталу підприємства, призначена для фінансування його діяльності, отримана на основі терміновості, поверненості, платності, забезпеченості та цільового використання.

Дослідження основних підходів до управління залученням коштів підприємствами показало, що цей процес включає послідовні взаємопов'язані етапи менеджменту, які в подальших дослідженнях вважаємо за необхідне деталізувати та внести у загальний алгоритм менеджменту позикового капіталу.

Формування політики залучення капіталу визначається метою використання позикових коштів.

Список літератури

1. Економічний словник [Текст] / За ред. П. І. Багрія, С. І. Дорогунцова. - К.: Укр. енцикл., 1973. - 622 с.

2. Бланк І.А. Основи фінансового менеджменту [Текст]: навчальний посібник / ред. І. А. Бланк. - К.: Ника-Центр, 1999. - 592 с.

3. Економічна енциклопедія / [ред.-упоряд. С.В. Мочерний]. - К.: Видавничий центр "Академія", 2000. - 864 с.

4. Поддєрьогін А.М. Фінансовий менеджмент [Текст]: підручник / А.М. Поддерьогін. - К.: КНЕУ, 2005. - 535 с.

5. Словарь бухгалтерских терминов: [сост. Сигел Дж., Шим Дж] / пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 408 с.

6. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом / А.А. Пересада. - К.: Лібра, 2002. - 476 с.

7. Наумова Н.В. Эффективное управление капиталом и источниками его покрытия на промышленных предприятиях региона: монография / Н.В. Наумова, Б.И. Герасимов, Л.В. Пархоменко. - Тамбов: ТГТУ, 2004. - 104 с.

8. Рикардо Д. Сочинения. Начала политической экономии и налогового обложения / Д. Рикардо; перевод, под ред. М.Н. Смит. - М.: Госполитиздат, 1955. - Т. 1. - 360 с.

9. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nibu.factor.ua/ukr/info/instrbuh/npsbu1/

10. Васильчук І. П., Якимчук Т.П., Крупська Н. Є. Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва (у схемах і таблицях). - Навчально-методичний посібник. - Львів: "Магнолія-2006", 2013. - 336 с.

11. Мойсеєнко І. П. Інвестування: Навч. посіб. / І.П. Мойсеєнко. - К.: Знання, 2006. - 490 с.

12. 12. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. - http://www.ukrstat.gov.ua/

13. Рибіцька А.В. Політика управління формуванням галузевого позикового капіталу / А.В. уковий вісник [Буковинського державного фінансово-економічного університету]. Економічні Вип. 2. - С. 57-67.