Як міра ризику приймається величина очікуваного збитку.

,

де - математичне очікування збитку.

Як міра ризику приймається збиток помножений на ймовірність виникнення збитків:

Як міра ризику приймається математичне очікування відповідної випадкової величини ризику і в якості ступеня ризику приймається середньоквадратичне відхилення результату досліджуваної величини:

Відносною величиною при оцінці ризику виступає коефіцієнт варіації.

Коефіцієнт варіації V можна розглядати як кількість одиниць середнього квадратичного відхилення, що припадає на одиницю математичного очікування величини ризику і показує міру відхилення досліджуваних змінних.

Для оцінки ризику використовується наступна шкала:

За допомогою коефіцієнта варіації можна порівнювати коливання ознак виражених в різних одиницях виміру. Коефіцієнт варіації може змінюватися від 0 до 100%. Чим більший коефіцієнт, тим сильніше коливання. Відповідно, чим вищі коливання, тим більший ризик.

2.3 Метод аналізу доцільності витрат

Суть цього методу ґрунтується на тому факті, що витрати за кожним напрямом діяльності, а також за окремими її елементами, мають різний ступінь ризику. Наприклад, ступінь ризику за витратами, пов'язаними з купівлею сировини (яка може бути доставлена не точно в зазначений термін, її якість може не цілком відповідати технологічним нормам чи її споживчі властивості можуть бути частково загублені при зберіганні на самому підприємстві і т.д.) буде вищим, ніж за витратами на зарплату. Визначення ступеня ризику шляхом аналізу доцільності витрат орієнтоване на ідентифікацію потенційних зон ризику. Для цього стан за кожним з елементів витрат поділяється на області ризику, у межах яких конкретні втрати не повинні перевищувати граничного значення встановленого рівня ризику.

Такий підхід дає можливість виявити "вузькі місця" у діяльності підприємства з погляду ризикованості і в подальшому розробити шляхи їх ліквідації. При даному підході проводять наступну градацію областей ризику:

область абсолютної стійкості;

область нормальної стійкості;

область нестійкого стану;

область критичного стану;

область кризового стану.

У першій області ступінь ризику за елементом витрат відповідає нульовому ризику. Ця область характеризується відсутністю будь-яких втрат з гарантованим одержанням планового прибутку, розмір якого теоретично не обмежений.

Елемент витрат у другій області характеризується мінімальним ступенем ризику. Для цієї області максимальні втрати не мають перевищувати межу планового чистого прибутку (тобто прибутку, що залишається після оподаткування всіх інших виплат, що здійснюються з прибутку). Таким чином, мінімальний ступінь ризику забезпечує підприємству покриття всіх його витрат і одержання тієї частини прибутку, що дає змогу сплатити податки. В умовах ринкової економіки цей напрям пов'язаний із роллю держави як основного контрагента. Основні форми діяльності тут: здійснення операцій з цінними паперами уряду чи муніципальних органів, участь у виконанні робіт, фінансованих за рахунок державних чи муніципальних коштів і т.п.

Третя область характеризується підвищеним ризиком, при цьому рівень втрат не перевищує розміру розрахункового прибутку (тобто тієї його частини, що залишається після усіх виплат у бюджет, сплати відсотків за кредит, штрафів і неустойок). При такому ступені ризику суб'єкт підприємницької діяльності ризикує тим, що він у гіршому випадку дістане прибуток, величина якої буде меншою від її розрахункового рівня, але при цьому залишиться можливість покрити всі витрати.

Четвертій області відповідає критичний ступінь ризику, за якого можливі втрати в межах валового прибутку (тобто загальної суми прибутку, що отримана до здійснення всіх відрахувань). Такий ризик небажаний, тому що пов'язаний з можливістю для підприємства не просто втратити прибуток, а й не покрити повністю свої витрати.

П'ята область відповідає області кризового стану, що допускає можливість непокриття усіх витрат, пов'язаних з даним напрямком діяльності.

Ступінь ризику в цьому випадку зручно характеризувати таблицею 2.2.

Таблиця 2.2

Характеристика областей ризику за ступенем ризику

Після того як на підставі даних минулих періодів розраховано коефіцієнт варіації V, кожна стаття витрат аналізується на предмет її ідентифікації областям ризику і максимальних втрат. При цьому ступінь ризику всього напряму підприємницької діяльності відповідатиме максимальному значенню ризику за елементами витрат.

Перевага даного методу полягає в тому, що, знаючи статті витрат з максимальним ризиком, можна знайти шляхи його зниження. Наприклад, знаючи, що ризик пов'язаний з орендою транспортного засобу, можна переглянути питання про перевезення товару.

Основний недолік методу полягає в тому, що (як і при статистичному методі) підприємство не аналізує джерела ризику, а приймає ризик як цілісну величину, ігноруючи його мультискладові.

2.4 Метод експертних оцінок

Якщо для оцінки ризику невистачає статистичних даних, або є сумнів у їх вірогідності можна застосовувати метод, що використовує досвід та інтуїцію фахівців. Такий метод називають методом експертних оцінок (евристичний метод) і який реалізується шляхом обробки думок професіоналів.

Експертні оцінки можуть здійснюватись як за бальною системою, так і в конкретних кількісних показниках.

Особливістю експертних методів є відсутність строгих математичних доказів оптимальності отриманих рішень. Загальною спрямованістю експертних процедур, є використання людини як вимірювального приладу для одержання кількісних оцінок досліджуваних процесів.

Загальна схема експертного методу включає такі основні етапи:

підбір експертів і формування експертних груп;

формування питань і складання анкет;

робота з експертами;

формування правил визначення сумарних оцінок на основі оцінок окремих експертів;

аналіз і оброблення експертних оцінок.

У практичній діяльності застосовуються як індивідуальні, так і групові (колективні) експертні оцінки.

Особливістю індивідуальної експертизи є оперативність одержання інформації для ухвалення рішення і відносно невеликі витрати. Недоліком індивідуальної експертної оцінки є високий рівень суб'єктивності і, як наслідок, відсутність впевненості у вірогідності отриманих оцінок.

Для групових експертних оцінок характерна суб'єктивність і рішення прийняті на їх основі, пов'язані з більшою ймовірністю здійснення. Використовуючи групові експертні процедури, припускають, що при рішенні проблем в умовах невизначеності думка групи експертів надійніша ніж думка окремого експерта. ризик оцінка витрати експертний

За допомогою цього методу може успішно розв'язуватись ряд завдань управління ризиком:

виявлення джерел і причин ризиків, встановлення усіх можливих ризиків;

вибір напрямів і шляхів зниження ризику;

формування повного набору і якісне оцінювання варіантів, що використовують різні способи зниження ризику чи їхню комбінацію.

Існує кілька різновидів евристичних методів. Найбільш відомий - метод Дельфі - характеризується анонімністю і керованим зворотнім зв'язком. Мета анонімності - уникнути групового обговорення і тиску думки авторитетних осіб. Метод Дельфі найбільш доцільний при кількісних оцінках окремих ризиків і всього проекту в цілому - визначенні ймовірності настання ризикових подій. Оцінці величини втрат, ймовірності зменшення втрат у визначений інтервал і т.п.

Оцінка ризику здійснюється поетапно:

Ранжування - виділення оціночних критеріїв і їхнє ранжування стосовно конкретної ситуації;

Зважування - визначення вагових характеристик оціночних критеріїв для кожного з можливих показників;

Комплексна оцінка - комплексна оцінка ситуації з урахуванням рангів і вагових характеристик оціночних критеріїв і прийняття рішень.

Крім методу Дельфі застосовується в міжнародній практиці методика Швейцарської банківської корпорації і методика Бері. Специфічною особливістю даних методів є визначення ступеня ризику економіки всієї країни без врахування специфіки різних напрямків підприємницької діяльності.

2.5 Аналітичний метод оцінки ризиків

Аналітичний метод використовується при аналізі певної інформації, що використовує традиційні показники, які застосовуються при оцінці ефективності інвестиційних та інноваційних проектів, зокрема, період окупності, внутрішня норма прибутковості, індекс рентабельності, чистий приведений доход тощо. Даний метод здійснюється в декілька етапів.

На першому етапі здійснюється підготовка до аналітичної обробки інформації, що містить в собі:

1) визначення ключового параметру, стосовно до якого здійснюється оцінка конкретного напрямку підприємницької діяльності (наприклад, обсяг продажів, обсяг прибутку, рентабельність і т.д.)

2) добір факторів, що впливають на діяльність підприємства, а отже і на ключовий параметр (наприклад, рівень інфляції, політична стабільність, ступінь виконання договорів основними постачальниками підприємства і т.д.);

3) розрахунок значень ключового параметра на всіх етапах виробничого процесу (НИОКР, впровадження у виробництво, повне виробництво, відмирання даного напрямку діяльності).

Сформовані в такий спосіб послідовності витрат і надходжень дають можливість визначити не тільки загальну, економічну ефективність досліджуваного напрямку діяльності, але і виявити її значення на кожній зі стадій.

На другому етапі будуються діаграми залежності обраних результуючих показників від величини вихідних параметрів. зіставляючи між собою отримані діаграми можна виділити ті основні фактори, що найбільшою мірою впливають на даний вид (чи групу видів) підприємницької діяльності.

На третьому етапі визначаються критичні значення ключових параметрів. Найбільш просто при цьому може бути розрахована критична крапка виробництва чи зона беззбитковості, що показує мінімально припустимий обсяг продажів для покриття витрат підприємства.

Під час четвертого етапу аналізуються, на підставі отриманих критичних значень ключових параметрів і факторів, що впливають на них, можливі шляхи підвищення ефективності і стабільності роботи підприємства, а, отже, і шляхи зниження ступеня ризику.

Таким чином, перевагою аналітичного методу є те, що він поєднує у собі як можливість пофакторного аналізу параметрів, що впливають на ризик, так і виявлення можливих шляхів зниження його ступеня за допомогою впливу на них.

2.6 Метод використання аналогів

Сутність даного методу полягає в тому, що при аналізі ступеня ризику певного напрямку підприємницької діяльності доцільно використовувати дані про розвиток таких же аналогічних напрямків у минулому.

Метод аналогії використовується в таких випадках, коли інші методи оцінки ризику або неприйнятні, або відсутня достовірна інформація. Найчастіше такий метод використовується в страхуванні при розробці правил страхування нових ризиків, а також при виявленні ступеня ризику інноваційного напряму підприємницької діяльності. Як аналоги використовуються дані про ризик аналогічних проектів чи угод.

В якості джерела інформації можуть бути використані опубліковані звіти підприємств, інформація державних органів, дані страхових компаній.

Отримана інформація обробляється з метою виявлення залежностей між плановими результатами майбутньої діяльності і потенційних ризиків.

Об'єктивні труднощі в застосуванні методу аналогій для оцінки ступеня ризику полягають в тому, що дані минулих періодів використовуються в даний момент часу без врахування того факту, що будь-який напрямок підприємницької діяльності знаходиться в постійному розвитку і зміні.

Доцільність використання методу аналогій полягає в тому, що його можна застосовувати при виявленні ступеня ризику інноваційної діяльності, коли відсутня строга статистична база. В такому випадку краще знати минулий досвід, ніж не знати нічого.

2.7 Метод аналізу ризику за допомогою дерева рішень

Оцінка ризиків за допомогою дерева рішень означає моделювання задачі вибору рішень в умовах ризику за допомогою дерева рішень. Даний метод передбачає графічну побудову варіантів можливих рішень. Гілкам дерева ставлять у відповідність суб'єктивні і об'єктивні оцінки можливих подій. Йдучи вздовж побудованих гілок оцінюють кожен шлях, і як правило, на основі ймовірностей вибирають варіант дій з найменшою ймовірністю отримання збитків.

При цьому кількісну оцінку одержує кожен варіант. Дерево рішень є найзручнішим способом подання такої серії альтернатив з наступним вибором найбільш прийнятних. Дерево рішень дає змогу розчленувати велику складну проблему на серії дрібних проблем. Дерево рішень - це графічний підхід до аналізу рішень в умовах невизначеності, коли для побудови дерева використовують два види гілок:

гілка рішень;

гілка результатів.

Рис. 2.2 Схема дерева рішень

Гілка рішень передбачає прийняття того чи іншого рішення. Позначається у виді вершини з гілками, що відходять від неї. Гілку події малюють тоді, коли зовнішні фактори вказують на появу випадкових подій, що відбуваються. Тобто гілка подій представляє можливий результат, а число Р_і, що асоціюється з кожною гілкою, являє собою ймовірність, з якою дана подія відбувається.

Основна проблема використання даного методу - складнощі виділення варіантів рішень і оцінки (як правило, експертним методом) ступеня їхнього впливу на розвиток подій у майбутньому. Однак при правильному підборі експертів і/або наявності фактичних даних цей метод дозволяє отримати досить точну оцінку ризику.

2.8 Комплексна оцінка ризиків

Метод комплексного аналізу ймовірних втрат при здійсненні оцінки ризику дозволяє встановити не тільки всі джерела ризику, але й виявити, які джерела домінують. При цьому доцільно класифікувати можливі втрати за оцінкою впливу на діяльність підприємства на визначальні (прямі) і побічні (непрямі). До визначальних втрат належать втрати, які при своєму виникненні безпосередньо впливають на діяльність підприємства, а до побічних - ті, вплив яких на підприємство здійснюється опосередковано.

Ризик, як уже наголошувалося, може вимірюватися в абсолютних і відносних величинах. В абсолютному вираженні ризик може бути виміряний величиною прогнозованих втрат (збитків), а у відносному виражені може бути визначений як величина збитків, віднесена до певної бази. База може бути обрана безпосередньо самим підприємством. Це можуть бути витрати на виробництво, вартість основних виробничих фондів, активи підприємства, прибуток, чисельність персоналу і т.п. Основна вимога в цьому методі - всі ризики мають бути оцінені одним способом.

На практиці, визначаючи величину ризику в абсолютному вираженні, використовують спрощений підхід. Його сутність у тому, що оцінюється ступінь впливу ризику на основні показники роботи підприємства. Після цього робиться висновок про доцільність прийняття даного ризику і здійснення даного виду діяльності.

Розрахунок абсолютного значення ризику (абсолютного рівня втрат) можна зробити за формулою:

,

де - абсолютне значення ризику за і-м параметром,

- планове значення і-го параметра при успішному результаті,

- розрахункове значення ступеня ризику.

Перевагою даного методу є те, що як і-й показник параметра х можна використовувати широкий спектр показників, за якими підприємство прогнозує збитки у разі реалізації певних ризиків.

Аналогічно може бути зроблений розрахунок абсолютного рівня неризикової частини:

,

де -- величина частини, що не піддається ризику і-го параметра, або

На практиці часто виникають ситуації, коли недостатньо знати лише величину ризику в абсолютному вираженні, а його значення необхідно порівняти з певними показниками, що характеризують діяльність підприємства, але вираженими в різних одиницях і тому в абсолютному вираженні непорівнянними. У цьому випадку застосовують відносну оцінку ризику.

Розрахунок ризику у відносному вираженні може бути здійснений за формулою:

де - відносне значення ризику за і-м параметром.

Незадоволеність підприємства у високому значенні ризику в абсолютному і відносному вираженні, розрахованим за вищенаведеними формулами, є однією з головних причин усвідомленого прийняття ним ризику, а в ряді випадків його відмови від заняття даним видом діяльності або спонукальним мотивом для внесення змін у стратегію свого розвитку.

Питання для самоперевірки та контролю за засвоєнням знань

1. На яких принципах здійснюється аналіз ризиків?

2. В якій послідовності проводиться аналіз ризиків?

3. Які втрати можуть виникати в процесі реалізації ризиків?

4. Які методи застосовують для аналізу ризиків?

5. У чому полягає сутність якісного аналізу ризиків?

6. У чому полягає сутність кількісного аналізу ризиків?

7. Які фактори впливають на рівень ризику?

8. У чому полягають особливості статистичних методів оцінювання ризиків?

9. Як здійснюється ідентифікація потенційних зон ризику при аналізі доцільності витрат?

10. Охарактеризуйте особливості областей ризику при здійсненні витрат за різними напрямками діяльності.

11. Як пов'язані між собою ризик і прибуток підприємства?

12. За яких умов доцільно використовувати метод експертних оцінок?

13. Умови застосування методу Дельфі при проведенні експертних оцінювань.

14. Які завдання і як вирішуються при використанні аналітичного методу оцінки ризиків?

15. Як оцінюється вибір оптимальної стратегії поведінки в умовах ризику з використанням дерева цілей?

16. Розкрийте сутність комплексної оцінки ризиків.

17. Поясніть відмінності між якісним і кількісним аналізом ризиків.

18. Чим зумовлено застосування певного методу оцінювання ризику для підприємців?

Размещено на Allbest.ru