Інноваційний підхід до формування структурних основ підприємства та динаміки його розвитку

In the article proposes an innovative approach to the formation of the structural foundations of the enterprise and the dynamics of its development, as the primary level of the State economy in conditions of fast changes its external Wednesday. Discusses the manifestations of universal action algorithm dialectical patterns for enterprise development as a socio-economic system in the vital need for a permanent model of economic development of the State.

Keywords: System, structural foundations, causal connections, universal dialectical dynamics of development patterns, stages and phases of systems development life-cycle, a graphical display of the phases of the cycle.

Постановка проблеми. Розвиток ринкової економіки в країні потребує від вітчизняних підприємств підвищення ефективності побудови їх структурних основ та динаміки розвитку відповідно до вибраної стратегії сталого економічного розвитку, що дасть змогу покращати конкурентоздатність в умовах швидкоплинних змін ринку, стану і розвитку об'єктів управління та їх зовнішнього середовища.

Нагальною проблемою є подальша раціоналізація та інтеграція всіх процесів, які здійснюються в системі управління підприємством у нових умовах господарювання. Це пояснюється, з одного боку, множиною багаторівневих цілей, об'єктів і суб'єктів управління, а з іншого, -- складністю їх узгодження та недостатністю науково-методологічних та методичних напрацювань у цій сфері.

Отже, у нових умовах господарювання підприємству потрібна стратегія інноваційних змін у самих його структурних основах відповідно алгоритму дії універсальних діалектичних закономірностей розвитку систем. Саме вона може забезпечити можливості для генерування нових технологій управління будь-якого рівня розвитку -- світового, національного чи регіонального. Для цього недостатньо професійних знань сучасного менеджменту, потрібно поєднати з ними фундаментальні знання про дію універсальних діалектичних законів природи на розвиток підприємства як системи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теорія, методологія та практика побудови структурних основ підприємства відповідно стратегії його розвитку має достатньо широкий арсенал методів і форм. Ще родоначальники політичної економії стверджували, що управління соціально-економічним розвитком повинно базуватися на дії загальних законів природи. Сучасні моделі, система управління підприємством, державна політика підтримки розвитку підприємств викладені у працях Л.І. Федулової [1, с. 34--38] та ін. Вплив сучасних теорій менеджменту на розвиток структурних основ підприємства вивчали Н.А. Пашкус, З. Савельєва [2, с. 72--80]. Теоретичні аспекти філософії управління та системного моделювання організаційного механізму управління підприємством знайшли своє висвітлення у роботах В.А. Полякова [3, с. 56--59; 4, с. 65--68].

Окремим питанням розвитку систем (у тому числі і підприємства) у метасистемі (планетному середовищі) приділяв увагу А.І. Суббето [5, с. 47--64]. Питання управління інноваційним розвитком сучасних підприємств вивчали Л.І. Федулова [6, с. 167--178], М. Френц [7, с. 89--93]. Проблемам сучасних фінансово-економічних криз та шляхам і методам їх подолання присвятив свої дослідження А.А. Чухно [8, с. 56-67].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Загальновідомо, що модернізація економіки -- це кардинальна зміна характеру функціонування економічної системи, що забезпечує динаміку нарощування її інноваційного потенціалу. Однак ще не досконально вивчено вплив універсальних діалектичних закономірностей на циклічний розвиток таких соціально-економічних систем, як підприємство, на узгоджений розвиток його внутрішнього та зовнішнього середовища, що обумовлюють також і розвиток суспільства та глобальної природної метасистеми. Виникає гостра потреба поєднати знання дії універсальних діалектичних закономірностей природи та знання сучасного управління господарською діяльністю підприємства на всіх рівнях його діяльності. Як відомо, незнання закону, у даному сенсі -- закону метасистеми (планетарного середовища), не звільняє від відповідальності. Отже, предметне поле концептуального обґрунтування розвитку підприємства відповідно дії універсальних діалектичних закономірностей є науковою проблемою, вирішення якої має важливе значення в гносеологічному і практичному аспектах.

Мета статті полягає у подальшому вивченні впливу універсальних діалектичних закономірностей розвитку систем на причинно-наслідкові взаємозв'язки у формуванні структурних основ підприємства та динаміки його розвитку, а також на системні основи трансформаційних процесів в економічному просторі суспільства.

Виклад основного матеріалу дослідження. Кожне підприємство повинно досягти у своїй діяльності узгодженого розвитку всіх систем, від Макро- до Мікросвіту, в яких воно так чи інакше приймає безпосередньо чи опосередковано, участь, що невідворотно призводить до трансформації всіх без винятку систем, надаючи можливості для їх виходу на якісно новий рівень, формує різні ступені їх удосконалення, що і відбувається за дії універсальних діалектичних закономірностей природи.

Перелік і систематизування закономірностей розвитку систем до цього часу здебільшого базувалися на емпіричних дослідженнях та історичних досягненнях економіки і менеджменту, тобто переважно на дослідженнях індуктивного методу, що звужує поле і глибину дослідження. Однак загальновідомо, що для повноти будь-якого дослідження необхідно поєднувати як індуктивний, так і дедуктивній методи, тобто шлях від конкретного до загального і від загального до конкретного, поєднуючи причинно-наслідкові зв'язки в природі явищ.

Пропонуємо систематизацію та взаємозв'язок між закономірностями розвитку систем структурувати на основі міждисциплінарного синтезу. Оскільки управління (упорядкування явищ) -- це узгодженість розвитку всіх різнорівневих систем, то воно і повинно будуватися на основі універсальних діалектичних законівприроди, враховуючи основні первинні три параметри розвитку: Простір, Час і Енергію. Для підприємства параметр часу -- це його життєвий цикл.

Параметр простору -- сегмент ринку, який займає підприємство. Простір підприємства -- це форма організації його життєдіяльності, яка враховує багаторівневі внутрішні синергетичні та ієрархічні взаємозв'язки, що відповідають комунікативним зв'язкам відділів, служб (підсистем) у його структурних основах, відповідно до стратегії розвитку підприємства, а також інтегративні зовнішні взаємозв'язки: з державою, постачальниками, кооперантами, споживачами, що визначають сегмент ринку (зовнішнє середовище, в якому знаходиться підприємство) і його розширення на ринку.

Якість зв'язків як у внутрішньому середовищі, так і з зовнішнім середовищем підприємства залежить від рівня його управлінської та організаційної культури. Рівень ефективності управління підприємством, тобто якість інтеграції його в єдину систему, визначає ступінь досконалості його структурних основ та системи управління, а також якість використання ресурсів (людських, сировинних, фінансових та інформаційних) та їх співвідношення і узгодження як можливість ефективної діяльності.

Параметр енергії -- всі види ресурсів, тобто можливостей, потенціалу підприємства. І тільки за дією універсальних діалектичних законів природи можливо ефективно організувати простір прояву підприємства як системи, вибрати оптимальний час його розвитку з найменшими витратами енергії.

Це потребує необхідність постійно вносити у програми підготовки та перепідготовки управлінських кадрів передові досягнення науки, насамперед досягнення в міждисциплінарній сфері, які комплексно та системно відображають універсальні діалектичні закономірності узгодженого розвитку систем. Передусім у керівника повинно формуватися розуміння того, що діяльність організації як системи обумовлена потрійністю причинно-наслідкових зв'язків одночасно в трьох релятивних параметрах: часі, просторі та ресурсах (енергії).

Ця закономірність проявляється і в аналогічній потрійності побудови кожного суб'єкта управління, об'єкт управління якого, повністю віддзеркалює його потрійну структуру (рис. 1). При цьому, згідно із закономірністю «Подібності і спадкоємності» встановлюється першочергова потрійність у подальшому розвитку системи: формування цілей, вибір засобів їх досягнення і саме досягнення результату як наслідок діяльності.

інноваційний економіка діалектичний

Рис. 1. Причинно-наслідкові зв'язки у структурних основах управління діяльністю підприємства

Таким чином, керуюча причина розвитку (суб'єкт управління) та керований наслідок (об'єкт управління), своєю чергою, мають також потрійну структурну основу, тому з урахуванням перехідного (узгоджувального) процесу між ними завжди формується сім структуроутворюючих рівнів взаємовідносин підприємства та його зовнішнього середовища. Тобто оскільки кожна система (у тому числі і підприємство) є тривимірною і розвивається у просторі, часі (циклі) та накопичує свій енергетичний потенціал за рахунок ефективного управління, ця тривимірність завжди утворює сім структурних рівнів взаємодії системи (підприємства) у надсистемі (зовнішньому середовищі) та систему взаємодії (прямого і зворотного, або причинно-наслідкового трьохвимірного зв'язку із її підсистемами) (рис. 2).

Рис. 2. Сім рівнів причинно-наслідкових взаємовідносин підприємства із зовнішнім середовищем

При цьому ці рівні повинні бути взаємоузгодженими та рівномірно розвинутими, де: рівні 1-7 -- узгодження стратегії розвитку підприємства та його структури; 2--6 -- узгодження філософії і політики розвитку підприємства та якості комунікацій між його підсистемами; 3 - 5 -- узгодження колективного індивідуального та фактору у системі управління. Рівень 4 -- перехідний, який характеризує вихід підприємства на новий рівень за рахунок переходу від кількісних накопичень в якісні зміни.

Звідси, головною організаційною проблемою керівника є розбудова відповідних умов для узгодження цілей підприємства на семи рівнях його функціонування в зовнішньому середовищі та адекватного розуміння цих цілей кожним працівником (табл. 1).

Таблиця 1. Взаємоузгоджені рівні функціонування підприємства в його зовнішньому середовищі

Враховуючи закономірності циклічного і взаємоузгодженого розвитку систем, пропонуємо схему поетапного формування структурних основ підприємства на основі інноваційного підходу, який відображає єдність етапів отримання знань і інформатизації (аналізу) та використання знань у практиціінноваційних перетворень (синтезу) для виходу на якісно новий рівень розвитку підприємства (рис. 3).

Рис. 3. Чотири етапи розвитку підприємства в процесі формування його життєвого циклу

На рис. 3, видно, що відповідно до загальних закономірностей розвитку систем, що підтверджується загальновідомою формулою А. Ейнштейна (Е=тс²), 1-й і 2-й етапи розвитку (стадії аналізу) кожної соціально-економічної системи відображають її зародження за формулою ( ). Це формування первинної інфраструктури (m_стр-_L) відповідно до мети, що означає структуроутворення із внутрішніми взаємозв'язками між структурними елементами) за рахунок застосування первинної енергії (усіх видів ресурсів) для узгодженого цілеспрямування і зменшення міри хаотичних зв'язків (рівня ентропії -- С²). Тобто 1-й етап -- це зародження, що означає формування основних підсистем організації із її елементів у відповідності до місії організації, глобальної стратегічної мети її еволюційного розвитку; 2-й етап -- стабілізація, означає вдосконалення структури підприємства з відповідними вертикальними та горизонтальними взаємозв'язками між його підсистемами й елементами їх структур. Аналогічно, для держави -- це налагодження внутрішніх взаємозв'язків між її регіонами, які знають своє місце і роль у загальній системі, із відповідним вирівнюванням прямого і зворотного зв'язку в управлінні, вирівнюванням використання державних ресурсів і перерахуванням їй відповідної частини прибутку, а також вирощування лідерів із відповідним досвідом управління, здатних управляти соціально-економічними системами на різних рівнях.

Для цього повинні бути відрегульовані законодавча база держави, відповідні нормативні акти для забезпечення ефективних взаємовигідних взаємозв'язків організацій (виробничих, наукових, фінансових тощо) як між собою, так і між ними та державою. Завершення 1-го і 2-го етапів означає повне взаємоузгодження цілей і інтересів усіх підсистем, як у підприємства на мікрорівні, так і у держави на макрорівні. У протилежному випадку кожна система невідворотно приречена на занепад і руйнацію.

3-й і 4-й етапи розвитку (стадії синтезу) соціально-економічної системи відображають розширення інтеграційних процесів як у її внутрішньому середовищі, так і в зовнішньому

^(формула - ^Езe=^mстр2*^С2)