Державно-приватне партнерство, як інноваційний підхід до організації адміністративного менеджменту в системі освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державно-приватне партнерство, як інноваційний підхід до організації адміністративного менеджменту в системі освіти

Вступ

менеджмент освіта адміністративний

Питання управління сферою освіти й освітніми установами на різних рівнях розгляду в різний час розглядали такі видатні закордонні й вітчизняні вчені, як: Р.А. Аблязов, В.М. Андрієнко, М.В. Артюхов, Д. Бадарч, М.Н. Берулава, М.В. Буланова- Топоркова, Ю.С. Васильєв, В.А. Головенько, А.О. Грудзинский, К.Ф. Ковальчук, П.М. Куліков, Ю.Г. Лисенко, Д.Г. Левитес, В.Л. Нестеров, А.М. Новіков, М.М. Поташник, С.К. Рамазанов, А.М. Смолкін, В.М. Тимохин, П.І. Третьяков, Р.Н. Шалабанов. Однак роботи цих авторів більшою мірою стосуються досліджень в галузі менеджменту вищої школи, а питання інноваційного управління вищим навчальним закладом у сучасний період інтеграції України в європейський освітній простір практично ними не порушені.

Базисом побудови систем управління вищими навчальними закладами в сучасних умовах є роботи з теорії організації Ш. Августа-Вельгельма, Д. Дірлава, Ж. Дюрана, В.Г. Єлиферова, Р.С. Каплан, Я. Мондена, Д.П. Нортона, В.М. Порохні, В.В. Рєпіна й ін., які визначають інноваційні інструменти, здатні підвищити ефективність управлінських процесів у сфері освіти. Одним з таких інструментів є державно- приватне партнерство.

Державно-приватне партнерство - система відносин між державними та приватними партнерами, при реалізації яких ресурси обох партнерів об'єднуються з відповідним розподілом ризиків, відповідальності та винагород (відшкодувань) між ними, для взаємовигідної співпраці на довгостроковій основі у створенні (відновленні) нових та/або модернізації (реконструкції) існуючих об'єктів, які потребують залучення інвестицій, та у користуванні (експлуатації) такими об'єктами.

Державно-приватне партнерство (ДПП) визначено серед ключових механізмів реалізації політики модернізації економіки, вирішення важливих соціально-економічних проблем. Висока ефективність ДПП як форми взаємодії держави і бізнесу доведена досвідом багатьох країн світу.

Сьогодні актуалізувались об'єктивні обставини для запровадження механізмів ДПП, для реалізації модернізаційних проектів, зокрема в освіті. Водночас в умовах кризового розвитку зростає інтерес бізнесу до державної підтримки, яка дозволить знизити ризики приватних інвестицій.

У наукових дослідженнях термін “державно- приватне партнерство” розглядається як у вузькому, так і в широкому сенсі. Державно- приватне партнерство у першому випадку описує довгострокове, що регулюється договором, співробітництво між державою і приватним сектором з метою виконання суспільних завдань, яке охоплює весь життєвий цикл відповідного проекту: від планування до їх експлуатації, разом із технічним обслуговуванням. У широкому розумінні термін “державно-приватне партнерство” об'єднує усі форми кооперації між державою і приватним сектором задля вирішення завдань, що традиційно належать до компетенції держави [1, 41].

Привабливість ідеї державно-публічного партнерства для суспільства стимулює практичні спроби реалізації проектів ДПП у різних країнах світу Успішність таких проектів обґрунтовано у працях Р. Осеі- Кайеі, А. П. С. Чан [2], Й. -Ш. Чоу, Д. Прамудавардхані [3], К. Верхоест, О.Х. Петерсен, В. Шеррер, Р.М. Соесіпто [4], О.М. Полякова [5] і інші.

Мета і завдання статті полягає в уточненні інноваційних інструментів модернізації адміністративного менеджменту в системі освіти.

Виклад основного матеріалу

У різних країнах набули поширення різні сфери застосування державно-приватного партнерства [6]: - Великобританія зосередила проекти ДПП на таких об'єктах інфраструктури, як школи, лікарні, тюрми, оборонні об'єкти і автомобільні дороги; - Канада значну кількість проектів ДПП виконує в таких сферах, як енергетика, транспорт, захист довкілля, водопостачання та водовідведення, рекреаційні об'єкти, інформаційні технології, охорона здоров'я, освіта; - Греція переважно виконує проекти ДПП у транспортній галузі; - Ірландія визначила такі об'єкти ДПП, як автомобільні дороги та міські транспортні системи; - Австралія в якості пріоритетних напрямків для ДПП визначила транспорт і системи життєзабезпечення міст; - Нідерланди застосовують механізм ДПП у громадському житловому секторі та системах життєзабезпечення міст; - Іспанія реалізує проекти ДПП в будівництві та експлуатації платних автомобільних доріг та систем життєзабезпечення міст; - США переважно виконують проекти ДПП, які об'єднують природоохоронну діяльність, життєзабезпечення сільських населених пунктів.

В освіті актуалізується функція реалізації інноваційних підходів, пов'язана з механізмами розповсюдження та реалізації наукових знань для масового освоєння інновацій, зростання кодифікованого потоку знань, пристосованих до комерціалізації знань і їх впровадження на практиці, що, в свою чергу, вимагає перегляду державних і приватних управлінських механізмів, дозволяють успішно не тільки передавати і накопичувати, а й реалізовувати інноваційний потенціал.

Державно-приватне партнерство (ДПП) в сфері освіти стає стратегічним освітнім альянсом, який регулює “пучок” інтеграційної взаємодії держави, бізнесу, НКО і освітніх установ на різних стадіях життєвого циклу освітніх послуг, що вимагають інноваційних підходів до організації зв'язків, адміністрування роботи всіх учасників [7].

Трансформаційна природа ДПП для державних механізмів проявляється розвитком “ринкового” елемента в наданні суспільних благ з метою підвищення якості життя громадян, для приватного сектора трансформація ДПП проявляється в розвитку “громадського” елемента в наданні приватних благ на основі соціальної відповідальності бізнесу та можливості оцінки і залучення знань в конкретний бізнес, а для освітніх установ трансформація ДПП проявляється через додаткове фінансування освітнього процесу для доведення результативності освітніх послуг і наукових розробок до комерційного рівня з метою отримання нових конкурентних переваг на ринку освітніх послуг.

Ми бачимо трансформаційну природу ДПП в сфері освіти для держави, бізнесу, освітніх установ та ін. зацікавлених сторін, це дозволяє обґрунтувати базові та інтеграційні функції учасників ДПП, їх вигоди, витрати в циклі “освіта - дослідження - масове освоєння інновацій”.

У проведеному дослідженні було виявлено, що в умовах глобалізації та мережевої взаємодії суб'єктів ринку освітніх послуг кожен етап життєвого циклу освітніх послуг ускладнюється і може бути делегований між державним і приватним сектором освітніх послуг, а також між державою і приватним бізнесом.

Ефективне партнерство держави і бізнесу в освітній сфері формує потенційні можливості в отриманні вигод, об'єднаних з такими факторами, в числі яких ми виділяємо: підвищення якості освітніх послуг, працездатності механізмів і моделей надання послуг; своєчасне виконання найбільш важливих проектів в області інфраструктури вузів; полегшення фінансових проблем; доцільне структурування фінансування за рахунок використання національного і міжнародного сприяння та розширення доступу до нових джерел фінансування.

Ми розташували форми ДПП в порядку розмірів їх організації, комплексності діяльності і масштабів діяльності кожної форми державноприватного партнерства для підвищення якості освітніх послуг в системі вищої освіти, а саме: інноваційний бібліотечний фонд, арендно- лізингові відносини, комплексно-стратегічне плановий розвиток (регіон - вуз - бізнес); взаємодія в рамках додаткової професійної освіти; формування фондів ресурсного капіталу. Основними формами державно-приватного партнерства на основі мережевої взаємодії освіти, науки і виробництва є:

1. Інноваційний бібліотечний фонд на рівні регіону. Метою створення є, з одного боку, забезпечення освітнього процесу навчальними матеріалами, з іншого боку, можливість доступу до результатів досліджень, статистичних матеріалів представників бізнес-спільноти. Системність роботи такого фонду забезпечує якість освітніх послуг на всіх етапах їх надання, причому в підготовці висококваліфікованих фахівців зацікавлені обидві стор они: вуз - у випуску, бізнес-структури - в отриманні.

2. Орендно-лізингові відносини. Бізнес- структури мають у своєму розпорядженні комплекс “платформ”, які доцільно активніше використовувати для організації не тільки практики, але і безпосередньо практичних занять.

3. Комплексно-стратегічний розвиток регіону, заснований на визначенні консолідованих можливостей регіону - бізнесу - вузу. Напрямки розвитку подібної співпраці на регіональному рівні: фундаментальні та прикладні дослідження, нормативно-правові, соціально-економічні, аграрно-промислові, венчурні.

Структурні блоки “Вузи”, “Регіон” і “Інститути АН, НДІ, КБ” розглядаються як складові цілісної відносно стійкої системи, яка самоорганізується в умовах інституційної інтеграції. Вони здатні надавати матеріально-технічні, інтелектуальні, кадрові, інфраструктурні, галузеві ресурси.

З бізнес-структур надходять фінансові ресурси і критерії компетентностей. Результуючий комплекс визначається підвищенням конкурентоспроможності освітніх послуг, випускників, наукової продукції.

Під стратегічним партнерством університету, наукових організацій і промислових фірм ми розуміємо: наявність довгострокових угод і програм співробітництва в науковій і освітній сферах, кадрову, ресурсну та фінансову підтримку спільної діяльності, цільову підготовку кадрів для промислових фірм, проведення спільних НДДКР, модернізацію виробничих технологій і продукції, створення спільних структур освітньо-наукового та інноваційного профілів, залучення студентів до наукових досліджень і розробок.

4. Взаємодія в сфері додаткової професійної (бізнес) освіти (ДПО): стажування (як окремий вид навчання), професійна перепідготовка, підвищення кваліфікації.

Якість освітньої послуги ДПО детермінує ступінь швидкої адаптації працівників до персоніфікованих умов професійної діяльності. Відзначимо, що ДПО можна отримати в рамках внутрішньофірмового навчання, короткострокових семінарів, стажувань на робочому місці, дистанційних методів навчання. Це визначає необхідність розвитку системи ДПО, перетворення його в один з системоутворюючих елементів системи безперервної освіти фахівців.

Вважаємо за доцільне формування на базі науково-освітніх інноваційних корпорацій мережі регіональних центрів бізнес-освіти, в яких повинні реалізовуватися спеціальні програми професійного навчання та підвищення кваліфікації.

Підводячи підсумки, відзначимо, в останні роки активно розвивається інститут державно-приватного партнерства. В першу чергу, це концесії, особливі економічні зони, фонди і т.п. Варто наголосити на важливості інноваційних інструментів до організації державно-приватного партнерства та їх ключову інституційну роль як інструментів взаємодії в сфері підвищення якості освітніх послуг системи вищої освіти.

Література

менеджмент освіта адміністративний

1. Павлюк, К. В. Сутність і роль державноприватного партнерства в соціально-економічному розвитку держави / К. В. Павлюк, С. М. Павлюк // Наукові праці КНТУ. Економічні науки. - 2010. - Вип. 17. - С. 40-49.

2. Osei-Kyei, R. Review of studies on the Critical Success Factors for Public-Private Partnership (PPP) projects from 1990 to 2013 [Електронний ресурс] / R. Osei-Kyei, A. P C. Chan // International Journal of Project Management. - Режим доступу: http:// www.sciencedirect.com/science/article/pii/

S0263786315000411.

3. Chou J. -Sh. Cross-country comparisons of key drivers, critical success factors and risk allocation for publicprivate partnership projects / Chou J. -Sh., Pramudawardhani D. // International Journal of Project Management. - Режим доступу: http:// www.sciencedirect.com/science/article/pii/ S0263786314002117.

4. Verhoest, K. How Do Governments Support the Development of Public Private Partnerships? Measuring and Comparing PPP Governmental Support in 20 European Countries / Verhoest K., Petersen O. H., Scherrer W., Soecipto R. M. // Transport

Reviews: A Transnational Transdisciplinary Journal. - 2015. - Volume 35, Issue 2. - P 118-139.

5. Полякова, О. М. Світовий досвід фінансування розвитку автодорожньої інфраструктури на основі державно-приватного партнерства / О. М. Полякова // Вісник економіки транспорту і промисловості. - 2014. - № 48. - С. 69-73.

6. Щодо розвитку державно-приватного партнерства як механізму активізації інвестиційної діяльності в Україні [Електронний ресурс]: аналітична записка. - Режим доступу: http://www.niss.gov. ua/articles/816.

7. Новиков, В.С. Инновационные подходы к оценке эффективности деятельности вузов / В.С. Новиков, Л.Н. Дробышевская // Экономика образования. - 2008. - № 4. С.45-52.

References

1. Pavliuk, K. V & Pavliuk, S. M. (2010). Sutnist i rol derzhavno-pryvatnoho partnerstva v sotsialno- ekonomichnomu rozvytku derzhavy [The essence and role of the public and private partnership in the social and economic development of state]. The scientific works of KNTU. Economics. Vol. 17, pp. 40-49. [in Ukrainian].

2. Osei-Kyei, R. & Chan, A. P. C. Review of studies on the Critical Success Factors for Public-Private Partnership (PPP) projects from 1990 to 2013 [Electronic resource]. International Journal of Project Management. Available at: http://www.sciencedirect.com/ science/article/pii/S0263786315000411. [in English].

3. Chou, J. -Sh. & Pramudawardhani, D. Cross-country comparisons of key drivers, critical success factors and risk allocation for publicprivate partnership projects. International Journal of Project Management. Available at: http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/ S0263786314002117. [in English].

4. Verhoest, K., Petersen, O. H., Scherrer, W. & Soecipto, R. M. (2015). How Do Governments Support the Development of Public Private Partnerships? Measuring and Comparing PPP Governmental Support in 20 European Countries Transport Reviews: A Transnational Transdisciplinary Journal. Volume 35, Issue 2. pp. 118-139. [in English].

5. Poliakova, O. M. (201 4). Svitovyi dosvid finansuvannia rozvytku avtodorozhnoi infrastruktury na osnovi derzhavno-pryvatnoho partnerstva [World experience of financing road infrastructure through public-private partnership]. Journal of economy and transport industry. No. 48, pp. 69-73. [in Ukrainian].

6. On the development of public-private partnerships as a mechanism for activation of investment activity in Ukraine [electronic resource]: analytical note. Available at: http://www.niss.gov.ua/articles/816. [in Ukrainian].

7. Novikov, V.S. & Drobyshevskaya, L.N. (2008). Innovatsionnye podkhody k otsenke effektivnosti deyatelnosti vuzov [Innovative approaches for estimates of the effectiveness activity Universities]. Economics of Education, no. 4. pp.45-52. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru