Управління природними ризиками при здійсненні туристичної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний авіаційний університет

Інститут післядипломного навчання

Кафедра менеджменту, економіки та підприємництва

Управління природними ризиками при здійсненні туристичної діяльності

к.е.н., доцент Максютенко І.Є.

Анотація

У статті визначено поняття та наведена класифікація природних ризиків при здійсненні туристичної діяльності, а також сформовано рекомендації щодо їх оцінки та нейтралізації. Визначена роль природних ризиків при здійсненні туристичного підприємництва. На прикладі альтернативних турів обґрунтовано фактори виникнення природних ризиків, визначено їх позитивний та негативний вплив. На основі даних аналізу проведено позиціювання турів за привабливістю та ступенем ризику згідно матриці БКГ. Оцінено ймовірність виникнення можливих суб'єктивних ризиків за найбільш привабливими турам. Розроблено рекомендації щодо мінімізації природних ризиків.

Ключові слова: туристична діяльність, природні ризики, ризики туристичної діяльності, врахування ризиків, методи оцінки ризиків, фактори впливу.

Abstract

In the article the concept and the classification of natural risks in tourism, and formed recommendations for evaluation and neutralization. The role of natural risks in the tourism business. For example, alternative tours grounded factors of natural risks identified their positive and negative effects. Based on the analysis conducted tours for the positioning and attractive risk by BCG matrix. Reviewed subjective likelihood of potential risks for the most attractive tours. Recommendations for minimize natural risks.

Keywords: tourist activities, natural exposures, tourism, taking into account the risks, methods of risk assessment factors influence.

Сучасна незалежна Україна характеризується активною орієнтацією споживачів на вітчизняні товари та послуги. Одним з таких напрямів активного розвитку стала туристична індустрія: туристи та відпочиваючі заново відкрили для себе Карпатські гори. Проте туристична сфера є досить ризиковою не лише с точки зору фінансової стабільності та ризику виробництва туристичного продукту, але й с точки зору впливу природних ризиків, складність врахування та прогнозування яких обумовлена складністю їх визначення та ідентифікації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що основні міжнародно-правові акти [4,6,8], такі як:

- Хартія туризму і Кодекс туриста, прийняті Генеральною асамблеєю UNWTO (Софія, 1986 р.);

- Документи Гаазької міжпарламентської конференції (Нідерланди, 1989 р.);

- Документи 9-ї Генеральної асамблеї UNWTO (Буенос-Айрес, 1991 р.);

- Глобальний етичний кодекс туриста, прийнятий Генеральною асамблеєю UNWTO в Сантьяго (Чилі, 1999 р.) та інші розглядають безпеку туристичної діяльності в контексті забезпечення безпеки туризму за такими ознаками як: тероризм, військові ускладнення, насильство, наркобізнес, епідемії, криміногенні ситуації тощо.

Проте жоден документ не приділяє належної уваги природним ризикам, які властиві будь-якому туристичному об'єкту, виходячи з того, що саме унікальність такого об'єкту приваблює до нього туристів.

Головною метою цієї роботи є визначення та класифікація природних ризиків при здійсненні туристичної діяльності та формування рекомендацій щодо їх оцінки та нейтралізації.

Природний ризик - ризик для населення, техногенних і природних об'єктів, пов'язаний з проявом стихійних сил природи або негативною подією природного походження; або збитки, які очікуються від прояву природної небезпеки за певний період, який має відповідну ймовірність своєї реалізації [1, С.23].

Класифікацію природних ризиків можна представити на рис. 1.

Рис.1. Класифікація природних ризиків

Для проведення оцінки оберемо три альтернативних варіанти туризму: пішій похід, джипінг-тур та рекреаційний відпочинок. Тут доцільно навести стислі характеристики турів.

Так пішій похід характеризується наявністю організованої групи в кількості близько 10 осіб, що орієнтовані на подолання гірського маршруту з відповідним альпіністським спорядженням у супроводі кваліфікованого інструктора. Як правило, для учасників такого туру існують вікові та фізичні обмеження. Члени група самі визначають для себе складність та тривалість маршруту і узгоджує його з організатором туру.

Для карпатських гір прикладом такого туру може бути сходження на Говерлу і Петрос. природний ризик туристичний нейтралізація

Джипінг-тур - це організований тур на поза шляховому транспорті по найцікавішим місцям протягом 1-5 днів по мальовничим ландшафтам Карпатських гір, плаїв та полонин (г. Стой, г. Магура-Жиде, полонина Руна і др.) з ночівлею в горах (колиба, лісові будиночки, палатки). Можлива участь в таких турах і на своєму транспорті (джип, паркетник або підготовлений позашляховик) у складі групи. Як правило, довжина маршруту 450-500 км, а ступінь складності невисокий та обмежень по участі немає.

Рекреаційний відпочинок - це відпочинок у санаторіях та на базах відпочинку, де для туристів існує все необхідне для комфортного проведення часу. Тут можлива організація окремих екскурсій по цікавим місцям з наданням комфортабельних транспортних засобів, організованим харчуванням та супроводженням туристів кваліфікованими екскурсоводами.

Для оцінки ризиків попередньо виконаємо SWOT-аналіз представлених турів. Для цього спочатку визначимо всі фактори, за якими будуть оцінюватися тури:

- вартість - ціна туру;

- складність - необхідність фізичної підготовки;

- доступність - можливість участі різних вікових категорій;

- зручність - можливість отримання комфорту;

- тривалість;

- рівень сервісу;

- пізнавальність буде залежати від рівня різноманітності;

- залежність від кліматичних умов;

- технічна оснащеність;

- забезпечення безпеки;

- рівень різноманітності - кількість об'єктів туру;

- ступінь емоційного сприйняття - реагування на значущі для подразники;

- ступінь схильності різного роду ризиків.

Далі доцільно оцінити наведені чинники стосовно обраним турам. При цьому доцільно розділити чинники на абсолютні та відносні. Відносні показники будемо оцінювати шляхом суб'єктивної оцінки за п'ятибальною системою, де 5 максимально бажане або відповідне значення, а 1 - мінімально. При цьому, оцінюючи ступінь емоційного сприйняття необхідно зупинитися на прихильників активного і пасивного відпочинку і на основі цього позиціонувати вибрані тури, рис. 2.

Рис. 2. Позиціонування турів в залежності від переваг відпочинку

Представлені фактори, крім того, необхідно розбити на фактори позитивного та негативно впливу на оцінку туру, табл. 1.

Таблиця 1. Виділення стимулятров і дестимулятори оцінки турів

Оцінимо тури з урахуванням факторів стимуляторів і дестимулятори, табл. 2.

Таблиця 2. Оцінка альтернативних турів

Підсумкова оцінка табл. 2 визначається як середнє між стимуляторами і дестимуляторами.

Тепер позиціонуємо тури в залежності від ступеня ризику і загальної оцінки туру, використовуючи поширену матрицю Бостонської консультативної групи (БКГ) рис. 3.

З побудованої матриці, що наведена на рис. 3 можна визначити, що найбільш привабливими турами виступають піший похід та джип-тур.

Тепер розглянемо можливі ризики, які будуть властиві для найбільш привабливих турів, табл. 3, 4 [2, C. 45].

Рис. 3. Позиціювання турів в залежності від ступеня ризику та їх загальної оцінки

Таблиця 3. Ймовірність виникнення можливих суб'єктивних ризиків за найбільш привабливими турам

Вагові характеристики ризику визначаються згідно суб'єктивної оцінки автора. При цьому, вага суб'єктивного ризику визначаємо в залежності від ступеня його впливу на певного суб'єкта, а саме визначається тяжкістю наслідків його впливу.

Об'єктивні ж ризики пов'язані з особливостями природно-кліматичних умов регіону.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що найбільш доцільним за критеріями «ризик-привабливість» є джип-тур.

Таблиця 4. Ймовірність виникнення можливих об'єктивних ризиків за найбільш привабливими турам

При цьому, необхідно враховувати, що гори Карпат є самі по собі досить небезпечним природно-кліматичних регіоном, тому компанія, що організує тур повинна враховувати наступні фактори:

- температурні тенденції району туру в залежності від сезонності;

- тенденції випадання опадів;

- ймовірність сходження лавин в залежності від умов їх виникнення, які визначаються на основі щоденника кліматичних досліджень регіону;

- ймовірність попадання в селеві потоки;

- наявність в районі вогнищ інфекційних захворювань, напрямки і способів їх поширення.

Мінімізація природних ризиків можлива наступними способами:

- розробка туру з урахуванням природно-кліматичних особливостей району в певні сезони року і рельєфу місцевості;

- забезпечення групи засобами альтернативної зв'язку (супутниковий телефон, маячки стеження) і інформування туристів про зонах покриття мобільного зв'язку за маршрутом туру;

- розробка шляхів об'їзду або евакуації туристів в разі виникнення природних катаклізмів, а також ознайомлення з ними туристів;

- інформування туристів про погодні умови і необхідності екіпіровки по погоді, обґрунтування наявності сонцезахисних засобів, дощовиків або «парок»;

- створення або організація за маршрутом місць стоянок і відпочинку, інформування туристів про наявність на них тих чи інших продуктів, інструментів тощо;

- взаємодія з лісничими або єгерями з метою отримання інформації про мігрування або наявність в районі хижих тварин, їх поведінку і профілактиці поведінки туристів під час зустрічі з ними;

- чітко регулювати завантаженість транспортних засобів для усунення причин перекидання у важкопрохідних ділянках, за що відповідальність повинен нести водій;

- інформувати туристів про наявність на маршруті небезпечних рослин і способів нейтралізації наслідків отруєннями ними, можливо видавництво пам'яток із зображенням і описом небезпечних рослин;

- доцільно екскурсоводу, як і водіям, мати первинні навички надання першої медичної допомоги.

Крім перерахованих вище заходів, туроператор повинен вирішити для себе проблему, що представлена на рис. 4.

Рис. 4. Дилема туроператора з мінімізації природних ризиків

Звичайно для туристичної компанії доцільно партнерство зі страховою компанією, яка компенсувала б збитки і гарантувала безпеку здійснення туристичної діяльності.

В даному випадку туроператору доцільно створити страховий пакет, який об'єднував би в собі максимальну кількість страхових випадків пов'язаних з травматизмом і захворюваннями (отруєння, зараження) шляхом медичного страхування туристів.

Сам туроператор на випадок виникнення природних ризиків повинен мати КАСКО ТЗ, страховку співробітників і страхування третіх осіб.

Для того, щоб переконати туристів в необхідність оформлення медичного страхування та період туру, їх треба проінформувати про ймовірність виникнення тих чи інших видів ризику.

Таким чином, можна зазначити, що в України існують перспективи розвитку туризму в Карпатах. Тут можливо декілька альтернативних варіантів відпочинку: рекреаційний туризм у санаторії, пансіонаті, як правило, це пасивний туризм з максимально комфортними умовами; активний туризм, що пов'язаний з пішохідними переходами в Карпатських горах, як правило, досить небезпечний і вимагає від туристів певної фізичної підготовки та бажання випробувати себе у складних ситуаціях. При цьому у випадку пішого походу туристи отримують більше яскравих вражень та емоційного задоволення, адже саме тут реалізується основна мета туризму - наближення до визначених туристичних цінностей. Але існує й альтернативний варіант як активному, так і пасивному туризму - це джипінг-тур. Його переваги полягають у тому, що з мінімальними фізичними зусиллями турист наближається до максимального емоційного задоволення. Проте, природні ризики здійснення джипінг-туру практично дорівнюють ризикам, що спіткають туристів при пішому поході. Необхідно зазначити, що урахування саме природних ризиків туристичними компаніями є достатньо складним завданням, адже здійснити їх оцінку можливо лише на основі багаторічних досліджень тенденцій природно-кліматичних факторів, а також спостереження за флорою та фауною регіону.

Оцінка рівня ризиків за альтернативними варіантами відпочинку дала можливість сформувати стимулятори та дестимулятори привабливості окремих видів відпочинку. На основі визначених факторів у дослідженні здійснено позиціювання турів з точки зору привабливості та рівня ризику. На основі проведеного аналізу були розроблені рекомендації щодо зниження впливу природного ризику при здійснення туристичної діяльності при виконання джип-турів.

До перспектив подальших досліджень необхідно віднести розробку механізму взаємодії туристичних компаній-операторів з метеорологічними центрами та лісництвами для забезпечення більш високої якості туристичного обслуговування.

Список використаних джерел

1. Биченок М.М. Ризики життєдіяльності у природно-техногенному середовищі / М.М. Биченок, С.П. Іванюта, Є.О. Яковлєв; Ін-т проб. нац. безпеки Ради нац. Безпеки і оборони України. - К. : Вид-во "Лібра", 2008. - 160 с.

2. Данилишин Б.М. Наукові основи прогнозування природно-техногенної (екологічної) безпеки України / Б.М. Данилишин, В.В. Ковтун, А.В. Степаненко. - К. : Вид-во "Лекс Дім", 2004. - 552 с.

3. Івченко І.Ю. Моделювання економічних ризиків і ризикових ситуацій: навч. Посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 344 с.

4. Манильская декларация по мировому туризму (Извлечения). Принята Всемирной конференцией по туризму, проходившей в Маниле (Филиппины) с 27 сентября по 10 октября 1980 года Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.businesspravo.ru/Docum/DocumShow_DocumID_33268.html

5. Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.mns.gov.ua.

6. Общая резолюция Конференции ООН по международному туризму и путешествиям о развитии туризма Рим (Италия), 21 августа - 5 сентября 1963 года [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://docs.cntd.ru/document/901813699

7. Олійник Я.Б. Районування території України за рівнем природно-техногенної безпеки / Я.Б. Олійник, О.Ю. Кононенко, А.Л. Мельничук // Часопис соціально-економічної географії. - Харків : Вид-во Харківського ун-та ім. В.Н. Каразіна. - 2009. - № 6(1). - С. 84-92.

8. Писаревский Е. Л. Международный и иностранный опыт правового регулирования и государственного управления в сфере туризма и обеспечения ее безопасности/ Е.Л. Писаревский// Аналитический вестник. ? 2013. - No 2(486). ? С. 21-62. Размещено на Allbest.ru