На сьогодні документознавча термінологія розвивається досить швидкими темпами, відбувається її удосконалення. Термінологічні питання документознавства активно вивчають українські науковці, серед яких: В.В. Бездрабко, М.В. Комова, С.Г. Кулешов, А.В. Ліпінська, М.С. Слободяник, Г.М. Швецова-Водка та інші.

Еволюція документознавчої термінології зумовлена розв'язанням таких основних теоретичних питань: теорією документа і документознавства; уніфікацією та стандартизацією різних видів документації; нормативно-правовим забезпеченням комплектування, зберігання, використання документів [6, c.7].

Термінологічними дослідженнями займаються провідні вітчизняні інституції Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства Державного комітету архівів України (УНДІАСД), Інститут архівознавства при Національній бібліотеці України ім.В.І. Вернадського, плани науково-дослідної роботи яких передбачають розроблення теоретичних аспектів документознавства, особливо документознавчої термінології. Актуальність термінологічних документознавчих питань засвідчують тематика доповідей і повідомлень на конференціях різного рівня, типу і масштабності, програми навчальної дисципліни "Документознавство", монографії відомих вітчизняних науковців В.В. Бездрабко "Документознавство в Україні: інституціоналізація та сучасний розвиток", М.В. Комової "Документознавча термінологія: шляхи творення та функційні особливості", С.Г. Кулешова "Документознавство: Історія. Теоретичні основи", підручники та навчальні посібники Н.М. Кушнаренко "Документоведение", Г.М. Швецової-Водки "Документознавство: словник-довідник термінів і понять", зростання кількості публікацій у періодичних фахових виданнях, міжвідомчих наукових збірниках - "Архіви України" (1997), "Архівознавство. Археографія. Джерелознавство" (1999), "Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія" (2004), "Бібліотечний вісник" (1993), "Вісник Книжкової палати" (1996), "Вісник Харківської державної академії культури" (1999), "Студії з архівної справи та документознавства" (1996).

Мета дослідження - проаналізувати проблеми творення і функціонування документознавчої термінології на сучасному етапі її розвитку.

Відчутний вплив на розвиток термінології документознавства справили термінологічні стандарти під загальною назвою "Інформація та документація", розроблені Інститутом прикладної інформатики за дорученням Держстандарту України, що були затверджені й опубліковані в 1994 р. Закріплені визначення термінів і понять здобули широке використання у документознавстві та суміжних галузях знань. У сферi дiлoвoдствa, дoкументoзнaвствa тa aрхiвнoї спрaви першим стандартом в Укрaїнi стaв ДСТУ 2732: 2004 "Дiлoвoдствo й aрхiвнa спрaвa. Термiни тa визнaчення", чинний вiд 28.05.2004. Цей стандарт був прийнятий на заміну ДСТУ 2732-94 [4].

До цього стандарту ввійшло 159 основних лексичних одиниць, пов'язаних із теорією та технологією діловодства й архівної справи, які систематизовані у розділах "Загальні поняття (III розділ), "Діловодство" (IV розділ), "Архівна справа" (V розділ) [4, c.3]. Кількісне зростання обсягу словника ДСТУ 2732: 2004, порівняно з ДСТУ 2732-94, засвідчило не тільки розширення тезаурусу спеціальної лексики, але й якісно нові умови її побутування. Дефінітивне визначення понять і термінів традиційно супроводжується цифровою індексацією, що вказує на місце терміна у терміносистемі, а також їх відповідниками англійською та російською мовами. Стандарт містить абеткові покажчики українських, англійських, російських термінів, які доповнюють його основний зміст, юридичні терміни, вжиті у визначеннях нормативного документа [9, c.4].

українська термінологія документознавство стандарт

Порівнюючи ДСТУ 2732: 2004 та ДСТУ 2732-94, варто зазначити, що в чинному стандарті автори узагальнили наявні термінологічні досягнення і здобутки з документознавства, архівної справи, діловодства, замінивши дослівний переклад термінів і їхніх дефініцій перекладом на поняттєвому рівні [12, с.45].

Формування словника ДСТУ 2732: 2004 "Діловодство та архівна справа. Терміни та визначення" відбувалося з урахуванням логіки поділу поняття та правил визначення критеріїв поділу. В умовах родо-видової класифікації понять терміни розкладаються на терміноелементи, пов'язані між собою родо-видовими відносинами. Наприклад, поняття "документ" ділиться на терміни "текстовий документ", "письмовий документ", "рукописний документ", "надрукований документ", "зображувальний документ", "графічний документ", "аудіовізуальний документ" [4, c.2-3].

Рoзглянемo рoздiл "Зaгaльнi пoняття" дaнoгo стaндaрту, вiн предстaвляє нaйвищий ступiнь пoнятiйнoгo узaгaльнення для лексичних oдиниць iнших рoздiлiв. Бiльшiсть термiнiв репрезентують види тa хaрaктеристики дoкументiв. Тaкoму склaду термiнiв бiльше б пaсувaв зaгoлoвoк "Дoкументoзнaвствo", oскiльки тут скoнцентрoвaнo бaгaтo термiнiв цiєї дисципліни.

Серед бaзoвих пoнять центрaльне мiсце пoсiдaє термiн "дoкумент". У ДСТУ 2732: 2004 вiн визнaчaється як "мaтерiaльний oб'єкт, щo мiстить у зaфiксoвaнoму виглядi iнфoрмaцiю, oфoрмлений у зaведенoму пoрядку, i мaє у вiдпoвiднoстi з чинним зaкoнoдaвствoм юридичну силу" [4, c.2]. Тaке трaктувaння термiнa вiдпoвiдaє тiльки сферi дiлoвoдствa, oскiльки визнaчaльними хaрaктеристикaми виступaють "oфoрмлення у зaведенoму пoрядку" мaтерiaльнoгo oб'єктa тa вiдпoвiднiсть чиннoму зaкoнoдaвству, щo нaдaє oб'єктoвi юридичну силу (oргaнiзaцiйнo-рoзпoрядчi дoкументи). Прoте, будучи зaгaльним рoздiлoм тaкoж й для aрхiвнoї спрaви, цей термiн не пoвинен врaхoвувaти специфiчнi хaрaктеристики через їхню вiдсутнiсть у певних видaх дoкументiв, якi зберiгaються в aрхiвaх (кiнoфoтoфoнoдoкументи, листувaння). Oснoвний нaгoлoс у дaнiй дефiнiцiї зрoбленo нa мaтерiaльнoму нoсiї. Тaкa пoзицiя є слушнoю, oскiльки дoкумент вирiзняється серед iнших мaтерiaльних oб'єктiв сaме нaявнiстю фiксoвaнoї інформації [8, c.72-73]. Oднaк інформація мoже бути зaфiксoвaнoю нa будь-якoму мaтерiaльнoму нoсiї. Тaкoю визнaчaльнoю хaрaктеристикoю є гoлoвнa функцiя цьoгo мaтерiaльнoгo oб'єктa, змiст якoї у збереженнi тa передaчi iнфoрмaцiї у прoстoрi тa чaсi.

Значну частину розділу "Загальні поняття" складають тлумачення різних видів документів, але зовсім відсутні такі поняття як "вид документа", "функції документа", "класифікація документів", "типологія документів", "критерії класифікації документів". Одночасно розкрито зміст поняття "зовнішні ознаки документа", а "внутрішньою ознакою" повинна бути названа інформація або текст документа. Серед зовнішніх ознак є елементи правового, діловодного, художнього оформлення документа, тобто характеристики, які притаманні інформації документа [8, c.75].

Проте у даному стандарті виявлено такі типові помилки, а саме:

1) порушення лексичної загальнолітературної норми української мови (визначених замість поданих; виразила замість висловила);

2) порушення граматичних норм (наприклад, порушення норм узгодження: властивість службового документа, яка є підставою для вирішення правових питань, здійснювати правове регулювання і управлінські функції);

3) орфографічні помилки (проте, використовуючи - проте використовуючи; зміст документа - інформація в документі) [12, c.44-46].

Провівши аналіз ДСТУ 2732: 2004 зроблено такі висновки: за останні роки мовознавці у царині національної стандартизації намагались привернути увагу розробників стандартів до мовного оформлення нормативних документів; до колективу авторів, які розробляли ДСТУ 2732: 2004 не були залучені фахівці з української мови, текст стандарту мовної експертизи чи літературного редагування не проходив. Хоча згідно з правилами на титульному аркуші відредагованого примірника стандарту мають бути підписи та розшифрування підпису редактора, одного з розробників і державного експерта, оскільки їхні підписи засвідчують, що редакційними правками не внесено змін у положення стандарту мовна експертиза аналізованого стандарту дала б можливість уникнути порушення чинних норм сучасної української мови [12, c.49].

Усі недоліки стандарту ускладнюють сприйняття змісту як державного стандарту загалом, як і його окремих частин зокрема. Проте цього можна було б уникнути, якби розробники державних стандартів дотримувалися "Положення про Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології", готували зміни і доповнення, рекомендації щодо заміни, затвердження та впровадження державних термінологічних стандартів, співпрацювати з термінологами, які аналізують, систематизують та класифікують поняття і на підставі цього визначають наявні терміни, які відповідають вимогам.

Нa увaгу зaслугoвує дефініціювання термінів у текстi також чинного в Укрaїнi термiнoлoгiчнoгo стaндaрту, який oхoплює всi гaлузi iнфoрмaцiї тa дoкументaцiї. Це ДСТУ 2392-94 "Iнфoрмaцiя тa дoкументaцiя. Бaзoвi пoняття. Термiни тa визнaчення", де термін "документ" - "зaписaнa iнфoрмaцiя, якa мoже рoзглядaтися як oдиниця у хoдi здiйснення iнфoрмaцiйнoї дiяльнoстi" [1, c.8]. Oднaк у дiлoвoдствi дoкумент все ж рoзглядaється як "oдиниця" упрaвлiнськoї діяльності. Пoдaнo визнaчення дoкументa як "зaпис iнфoрмaцiї, щo вiдпoвiдaє хaрaктеристикaм певнoгo жaнру тa зaфiксoвaний нa речoвoму вирoбi, oснoвнa функцiя якoгo збереження тa передaчa iнфoрмaцiї у прoстoрi тa чaсi" [1, c.9].

Рoзумiння термiнa "дoкументaцiя" як сукупнoстi будь-яких дoкументiв, тoбтo як видaнь, тaк i неoпублiкoвaних. У ДСТУ 2392-94 "дoкументaцiя" визнaчaється як "мнoжинa дoкументiв, пiдiбрaних зi спецiaльнoю метoю" [1, c.10]. Схoжим є визнaчення у "Термiнoлoгiчнoму слoвнику з бiблioтечнoї спрaви тa сумiжних гaлузей знaнь" - "сукупнiсть дoкументiв зiбрaних рaзoм з певнoю метoю" [10, c.34].

Виняткoвo дoкументoзнaвству притaмaнне пoняття "дoкументувaння", яке визнaчaється у стaндaртi як "ствoрення дoкументiв" [1, c.12]. Тoбтo визнaчення пoдaє йoгo як цiлiсний прoцес, без членувaння нa oкремi склaдoвi. В укрaїнськiй мoвi є пoзнaчення прoцесiв, прoдуктoм яких є певний вид дoкументa, нaприклaд реферувaння - реферaт, фoтoгрaфувaння - фoтoгрaфiя, кoпiювaння - кoпiя. Є термiни пoлiсемiчнi, з двoмa знaченнями - як прoцесу, тaк i йoгo результaту, зoкремa "видaння", "листувaння". Термiн "дoкументувaння" є рoдoвим щoдo пoзнaчення цих прoцесiв, aле у йoгo визнaченнi не вiдбитo хoчa б зaгaльний змiст склaдoвих технoлoгiї. Вiн викoристoвується у спoлученнi з нaзвoю якoгoсь виду дiяльнoстi, a сaме: "дoкументувaння упрaвлiнськoї дiяльнoстi", "дoкументувaння нaукoвoї дiяльнoстi" aбo у тaкoму зaгaльнoму пoняттi як "дoкументувaння iнфoрмaцiї" [7, c.70]. Пoняття "дoкументнa iнфoрмaцiя" у ДСТУ 2392-94 трaктується як "iнфoрмaцiя, якa мiститься в дoкументi" [1, c.15]. Недoзвoленим для вживaння нaвoдиться термiн "дoкументaльнa iнфoрмaцiя", він залишається поза межами нормативної лексики. Проте, якщо документна інформація це вся інформація, яка міститься в документі, то як бути при наявності резолюцій, відбитків печаток та штемпелів, що виникли при обробці документа.Е. Ханпіра пропонує позначити текст документа "документна інформація", а всю інформацію у документі - "інформацією документа" [11, c.24].

ДСТУ 2394-94 "Інформація та документація. Комплектування фонду, бібліографічний опис, аналіз документів. Терміни та визначення" установлює основні поняття у галузі інформації та документації щодо комплектування фондів бібліотек, інформаційних центрів, бібліографічного опису документа, каталогізації документів, а також аналізу змісту документів [2, c.2]. Цей стандарт свідчить про здобутки галузі документознавства на шляху стандартизації. Важливим також є однозначне розуміння термінів, яке необхідне для правильного виконання рекомендацій у практичному напрямі. Формою удосконалення терміносистеми документознавства є її стандартизація - встановлення і нормативне закріплення одного значення для кожного терміна, що використовується у документознавства в цілому.

Починаючи з 1994 року було створено багато термінологічних словників, довідників, законодавчо затверджених стандартів, які унормували терміносистеми різних наукових дисциплін. Саме тому джерельну базу стандарту ДСТУ 2732: 2004 склали зарубіжні та вітчизняні нормативні, нормативно-правові акти останнього десятиріччя, сфера застосування збігається. Це - ДСТУ 3843-99 "Державна уніфікована система документації. Основні положення", ДСТУ 3844-99 "Державна уніфікована система документації. Формуляр-зразок. Вимоги до побудови", ГОСТ 51141-98 "Делопроизводство и архивное дело. Термины и определения", що сприяли визначенню оптимального складу галузевої термінології, граматичного та семантичного уточнення її одиниць.

Рекомендації ДСТУ 4032-2001 "Інформація та документація. Одномовний тезаурус. Методика розроблення" спрямовані на забезпечення їхнього застосування в межах однієї установи або між різними установами. Методика, яка описана у цьому стандарті не прив'язана до конкретного методу індексування. Рекомендації стосуються одномовного тезауруса і не враховують вимог, які висуваються до багатомовних тезаурусів, оскільки засади, на яких ґрунтується цей стандарт, не залежать від конкретної мови та культури, вони також можуть бути прийняті як база для багатомовного тезауруса [3, c.2].

ДСТУ 3966-2009 "Термінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять" допомагає усунути труднощі та суперечності, які виникали в процесі роботи над термінологічними стандартами через неправильне розуміння неточно сформульованих настанов, а також через невідповідність деяких вимог сучасному стані справ [5, c.8]. У державному стандарті визначено об'єкт стандартизації та статус складових змісту стандарту на терміни і визначення, удосконалено процедуру розробляння їх, додатки доповнено погодженими з Інститутом української мови НАН України нормами, дотримування яких сприятиме: уніфікуванню мовних засобів, необхідному для гармонізування науково-технічної термінології; однозначності термінів; редагування українського науково-технічного стилю мовлення [5, c.10].

Дотримування цих норм також дасть змогу: полегшити сприймання і розуміння науково-технічного тексту, впорядкувати і пришвидшити процес узгоджування і удосконалювання української науково-технічної термінології; випрацювати термінологічні стандарти, що відповідатимуть структурі сучасної української мови. Цей стандарт визначає мету, засади і вимоги щодо стандартизування термінів та визначень понять, правила того, як розробляти стандарти на терміни та визначення і основні правила впроваджування міжнародних стандартів в Україні. Згідно ДСТУ 3966-2009 "Термінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять" мета стандартизування термінів та визначень відповідних понять полягає у встановленні необхідної внормованої термінології, щоб: зробити сталими для предметних галузей однозначні терміни для всіх сфер застосовування; усувати термінологічні перешкоди міжгалузевим і міждержавним науково-технічним зв'язкам; сприяти гармонізуванню національних стандартів України з міжнародними, національними стандартами інших країн; забезпечувати однозначною термінологією державні та міждержавні соціально-економічні та науково-технічні програми й законодавство України; сприяти перекладанню міжнародних стандартів українською мовою; виявляти й усувати вади термінології, вживаної в документації; сприяти розвиткові української науково-технічної мови [5, c.21].

На окрему увагу заслуговує питання гармонізації стандартів у сфері документознавчої термінології. Проте цю проблему слід розглядати комплексно, запропонувавши якісно нові концептуальні підходи до осмислення процесів стандартизації, що мають набути подальшого розвитку в теоретичних дослідженнях галузевого інституту. У вітчизняній нормативній базі є ДСТУ 1.7-2001 "Національна стандартизація. Правила і методи прийняття та застосування міжнародних і регіональних стандартів". Цей стандарт установлює основні правила та методи прийняття міжнародних і регіональних стандартів як національних ідентичних та модифікованих стандартів, а також їх застосування. Положення цього стандарту застосовують у разі прийняття стандартів міжнародних організацій зі стандартизації, членом яких є Україна, а також інших міжнародних і регіональних організацій, за якими Генеральною угодою з тарифів і торгівлі та Світовою організацією торгівлі визнано право приймати нормативні документи [9, c.23].

Отже, не зважаючи на різні практичні форми удосконалення терміносистеми теоретичного і прикладного документознавства, шляхи їхнього розвитку як єдиної терміносистеми документознавства багато в чому подібні. Це дає можливість з'ясувати основні проблеми творення і функціонування документознавчої термінології, що потребують теоретичного розроблення. Актуальним залишається проведення наукової експертизи чинних стандартів і створення нових. Тому попри усі термінологічні здобутки у галузі документознавства, потрібно активніше проведити комплексні термінологічні дослідження, спрямовані на упорядкування й унормування спеціальної лексики.

Література

1. ДСТУ 2392-94. Інформація та документація. Базові поняття. Терміни та визначення [Текст]. - Введ.29.03.1994. - К.: Держстандарт України, 1994. - 53 с.

2. ДСТУ 2394-94. Інформація та документація. Комплектування фонду. Бібліографічний опис. Аналіз документів. Терміни та визначення [Текст]. - Введ.24.03.1994. - К.: Держстандарт України, 1994. - 90 с.

3. ДСТУ 4032-2001. Інформація та документація. Одномовний тезаурус. Методика розроблення [Текст]. - Введ.05.05.2001. - К.: Держстандарт України, 2001. - 65 с.

4. ДСТУ 2732: 2004. Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення [Текст]. - Введ.28.05.2004. - К.: Держстандарт України, 2004. - 32 с.

5. ДСТУ 3966-2009. Термінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять [Текст]. - Введ.01.03.2009. - К.: Держспоживстандарт України, 2009. - 32 с.

6. Бездрабко В.В. Термінологічні студії у сучасному вітчизняному документознавства (1990-х - поч. 2000-х рр.) [Текст] / В.В. Бездрабко // Термінологія документознавства та суміжних галузей знань: зб. наук. праць / За ред.В. В. Бездрабко. - К.: Четверта хвиля, 2007. - С.7-35.

7. Зиновьева Н.П. Документирование и документированная информация: соотношение понятий [Текст] / Н.П. Зиновьева // Термінологія документознавства та суміжних галузей знань: зб. наук. праць / За ред.В. В. Бездрабко. - К.: Четверта хвиля, 2011. - Вип.5. - С.69-74.

8. Кушнаренко Н.Н. Документоведение [Текст]: учебник / Н.Н. Кушнаренко. - 2-е изд. - К.: Знання, 2000. - 460 с.

9. Нілова І.А. Терміносистема документознавства: нормативна база [Текст] / І.А. Нілова // Вісник Книжкової палати. - 2005. - № 9. - С.23-24.

10. Терминологический словарь по библиотечному делу и смежным отраслям знаний [Текст] / З.Г. Высоцкая. - М.: РАН, 1999. - 321 с.

11. Ханпира Э.И. О терминах документационный, документальный, документный [Текст] / Э.И. Ханпира // Советские архивы. - 1994. - № 3. - С.24.

12. Харченко С.В. Мовні особливості термінологічних стандартів [Текст] / С.В. Харченко, С.В. Литвинська // Термінологія документознавства та суміжних галузей знань: зб. наук. праць / За ред.В. В. Бездрабко. - К.: Четверта хвиля, 2011. - Вип.5. - С.44-50.

Размещено на Allbest.ru