"Особливі" англо-американські відносини: до історіографії проблеми

Размещено на http: //www. allbest. ru/

"Особливі" англо-американські відносини: до історіографії проблеми

Т. С. Клиніна

Анотація

Стаття присвячена історіографічному обзору англо-американських «особливих» відносин. В роботі аналізуються наукові досягнення здобуті зарубіжною, вітчизняною та українською історіографією; виокремлено декілька підходів до розуміння «особливих» взаємин, а також робиться наголос на питаннях, які потребують подальшого розгляду.

Ключові слова: «особливі» відносини, США, Велика Британія, зарубіжна, вітчизняна, українська історіографія.

Annotatіon

"Specіal" Anglo-Amerіcan relatіons: the hіstorіography of the problem

T. S. Klynіna

Thіs artіcle іs devoted to the hіstorіographіcal revіew of the Amerіcan-Brіtіsh relatіons. The document analyzes the scіentіfіc achіevements gaіned by foreіgn, former Sovіet and Ukraіnіan hіstorіography; several approaches to understandіng the "specіal" relatіons was poіnted out and іssues requіrіng further consіderatіon was emphasіzed.

Key words: “specіal” relatіons, USA, Great Brіtaіn, foreіgn, former Sovіet, Ukraіnіan hіstorіography.

Однією з невід'ємних основ сучасного світоустрою є двостороннє співробітництво, й «особливі відносини», які склалися між Сполученими Штатами Америки та Великою Британією наприкінці першої половини XX століття є достатнім тому підтвердженням. На сьогоднішній день ця двостороння співпраця є незаперечним фактом сучасного міжнародного життя, яка доказала свою значимість складною, продуктивною та неоднозначною сімдесятирічною історією свого існування. Тому не дивно, що «особливі відносини», які були закладені Черчиллем та Рузвельтом у період Другої світової війни та які в міжнародному житті вважаються феноменом, користуються великим попитом не лише серед світової спільноти, а й серед наукових кіл. Однак опрацювання спеціальної літератури виявило, що не дивлячись на наукову значущість та актуальність питання, а також наявність великого обсягу різноманітних досліджень, сутність англо-американського співробітництва й досі залишається недостатньо висвітленою та осмисленою.

Мета даної роботи полягає у комплексному розгляді зарубіжної (англійської й американської), вітчизняної та української історіографії, яка безпосередньо торкається питання «особливості» англо-американських взаємин.

Мета роботи обумовлює й його основні завдання, а саме:

- виявити характерні риси в зарубіжній та вітчизняній історіографії стосовно розуміння сутності англо-американської співпраці;

- розкрити коло нерозглянутих питань в історіографії відносин між Сполученими Штатами Америки та Великою Британією.

Існування між Сполученими Штатами Америки та Великою Британією партнерських відносин, отримавши завдяки У. Черчиллю визначення «особливих», не тільки суттєво відрізняються від відносин з будь-якими іншими країнами світу своїми характером, формами та сутністю, але й давно стало незаперечним фактом не тільки в міжнародних відносинах, а й в історичній науці. Загалом можна констатувати, що більшість зарубіжних дослідників, які звертаються до аналізу відносин Лондона та Вашингтона, вбачають в тій чи іншій мірі правомірним вживання терміну «особливі відносини» для визначення співробітництва Америки та Британії на міжнародній арені.

На підставі таких авторитетних дослідників «особливих відносин» як К. Белл, Д. Бейліс, К. Грейлінг можна стверджувати, що найбільш часто в науковій літературі «особливі відносини» характеризуються як «взаємодія Великої Британії та Сполучених Штатів Америки в різних сферах світової політики та економіки, яка спирається на близькість мови, релігії, культури, права, а також на родинні та ділові зв'язки між представниками політичної та економічної еліти» [1-3].

Директор Центру дипломатичних та міжнародних досліджень Університету Лестера Джон Дамбрелл в своїй книзі «Особливі відносини». Англо-американські відносини від «холодної війни» до Іраку» підкреслює, що необхідно розрізняти «особливі відносини» як політичний курс, тобто програму та сукупність засобів і методів для реалізації національних інтересів, та «особливі відносини» як конкретне співробітництво на міжнародній арені [4]. Тим не менш він, як і його британські колеги, наголошує на дійсному існуванні «особливих» відносин між Сполученими Штатами та Британією [5].

В той же самий час серед науковців не має однозначної думки по досить широкому колу питань, а саме: у чому полягали причини виникнення та подальшого підтримання «особливих відносин» між двома англосаксонськими країнами; чи існували «особливі відносини» до Другої світової війни (їх наявність у період ІІ світової війни та після її закінчення не заперечується більшістю науковців) і що вважати початком англо-американського співробітництва; який ступінь участі та характер кожної із сторін у співробітництві на міжнародній арені та значення «особливих відносин» для кожної із сторін та міжнародної ситуації в цілому.

Наукова полеміка затрагує й питання часу виникнення «особливих відносин». Англійський історик Х. К. Аллен висуває припущення про те, що «особливі відносини» або «незафіксований альянс» зі Сполученими Штатами існували завжди, і простежує навіть з битви під Йорктауном у 1781 році [6]. Г. Ніколас та К. Белл припускаються думки, що «особливі відносини» існували чи не з часу заснування американської держави. Відомий оксфордський американіст Г. Ніколас в книзі «Велика Британія та Сполучені Штати Америки» висунув припущення, що «навіть в часи американського ізоляціонізму між Лондоном та Вашингтоном існував більш вільний обмін інформацією, аніж з іншою державою» [7]. К. Белл вбачає коріння «особливих відносин» ще під час підписання Доктрини Монро у 1820 році, хоча американські історики стверджують, що у XІX столітті Велика Британія не була пріоритетним зовнішньополітичним напрямком США [8]. Англійський автор Д. Маклейн в книзі «Зовнішня політика Англії після Суеца» називає конкретну дату зародження «особливих відносин» - весна 1940 року [9].

Можна констатувати, що немає однозначної думки не тільки про час виникнення, а й про ступінь «особливого» характеру англо-американських відносин. В США «особливі відносини» розглядаються переважно як штучно створений британцями інструмент дипломатії, яких не було, а були лише відносини, викликані воєнним часом, у Великій Британії - як дійсну реальність англо-американських відносин. На нашу думку, обидва такі погляди не можуть протиставлятися один одному, оскільки саме поєднання усіх особливостей, тобто комплексний аналіз процесу взаємовідносин США з Великої Британії, дає змогу дати об'єктивну оцінку ступеню взаємовигідності стосунків між цими країнами.

Британські історики А. Тойнбі та У. Макнейл в своїх дослідженнях доходять думки, що немає достатніх підстав говорити про існування «особливих відносин» між Америкою та Британією. Це, в першу чергу пов'язано з тим, що стосунки Лондона та Вашингтону далеко не завжди були дружніми, а по-друге, позиції двох держав по ряду принципово важливих питань світової політики дуже часто не співпадали [10-11]. Тим не менш, ми вважаємо, що не дивлячись на цілий ряд протиріч, «особливі відносини» існували, але, в той же час, змінювалися по формі та змісту в залежності від тих функцій та завдань, які вони виконували на міжнародній арені в певний період часу.

Авторитетний американський науковець Д. Рейнолдс в своїх чисельних працях про англо-американські взаємини стверджував, що «як історичний факт, військові англо-американські відносини дійсно були «особливими». Рейнолдс визнає, що з точки зору таких понять як «якість» та «значущість» можна говорити про те, що «особливі» відносини існували між Великою Британією та Америкою на протязі більшої частини починаючи з 40-х років XX століття. Він стверджує, що «особливі» відноси є «британським творінням інструменту дипломатії, призначене для зменшення зниження світової могутності Британії шляхом дружби зі Сполученими Штатами Америки» [12-13].

Не має однозначної думки й стосовно того, що вважати фундаментом англо-американських відносин. Показовою в цьому сенсі є стаття Алекса Данчева під назвою «Особливість», опублікованої в журналі «Міжнародні справи» у 1996 року. В залежності від того, що є основою «особливих відносин», він відокремлює три підходи (протестантський, функціональний, термінальний) до їх розгляду, які відрізняються один від одного саме розумінням так би мовити «скріплюючого» фактору [14]. Протестанський (раніше відомий як «традиціоналістський») підхід характеризується акцентом на чуттєві та культурні аспекти відносин. Своїм корінням цей підхід сягає у 50-ті роки XX століття. «Особливі відносини» згідно цього підходу, склалися під час Другої світової війни як результат тривалого процесу зближення англомовних людей, які мають спільну культуру та мову [15]. Можна з впевненістю говорити, що в основі цього підходу лежить й значна історична близькість зазначених країн. Вищезгаданий Г. Ніколас наголошував на єдиному англосаксонському походженні більшої частини їх населення, єднанні мовою та історико-культурною спадщиною, і як наслідок, єдиний склад мислення, схожий стиль дій та відношень до них [16]. Схожі думки поділяли й британський історик Х. Ален, який зазначав наявність взаєморозуміння між обома народами, а також наголошував на мінімізації серйозних протиріч [17]. Також цей підхід ставив на меті підкреслити значення цих відносин для Сполучених Штатів та Британії. Тут «особливі відносини» виступали як «добра річ» про яку піклувались і яку зберігали не лише на благо Штатів та Англії, а й на благо міжнародному миру та стабільності.

На відміну від свого попередника, функціональний підхід (ще й відомий як ревізіоністський), який зародився у 60-70-ті роки XX століття, менше уваги приділяв спільності культури як основи англо-американських взаємин, й наполягав на спільності інтересів. Британський історик Джон Бейліс в своїх чисельних дослідженнях, присвячених англо-американським взаєминам, вказує, що не дивлячись на велику значимість мовно-культурного фактору, обґрунтувати «особливість» англо-американських взаємин лише за його допомогою неможливо. Саме тому Бейліс пропонує звернути увагу на взаємну зацікавленість США і Великої Британії, й зазначає, що саме політичний розрахунок став однією із головних причин співробітництва, а мовно-культурний фактор лише оправдував цій розрахунок й допомагав скріпити союз [18]. Згідно цього підходу, тісний взаємозв'язок між обома країнами обумовлювався спочатку балансом сил проти Німеччини, а згодом балансом сил проти Радянського Союзу. Крістофер Торн, вищезгаданий Девід Рейнолдс, які також належать до істориків-функціоналістів, стверджували, що «реальність англо-американських відносин включала в собі стільки-но розбіжностей й непорозумінь, скільки-но співробітництва й гармонії» [19 - 20]. Це твердження, по-суті, стало гаслом функціонального підходу.

І, нарешті, третій - термінальний (або пост ревізіоністський) підхід, який зародився вже після закінчення «холодної війні» суттєво відрізняється від протестантського та функціонального підходів. Представники «термінальної школи», такі як Алекс Данчев та Джон Діккі, приймаючи деякі положення своїх попередників, тим не менш намагаються розкрити міфічний характер «особливих відносин». Згідно їх точки зору, «особливість» є, і завжди була, самообманом, а тому «особливі відносини» були не просто інструментом дипломатії, а мовною конструкцією, яка сприяла ураженню національних ілюзій [21 - 22].

Характерною особливістю вітчизняної історіографії є крайня політизація, що була викликана протистоянням між США та Великою Британією, з одного боку, та СРСР, з іншого. Зміна лідерів у СРСР у 1953 році не принесла очікуваних змін для розвитку історичних досліджень. Стереотипи та шаблони, які диктувалися офіційною трактовкою історії першої половини XX століття, залишилися в працях, які побачили світ в 50-60-тих роках. Деякі позитивні зміни в радянській історіографії англо-американських відносин принесли 70-ті роки, однак повністю відмовитися від «ідеологічних здобутків» минулого так і не вдалося. Не було цього зроблено й у 80-ті роки, попередні стереотипи досі залишалися домінуючими. Суттєві перетворення трапилися лише у 90-тих роках XX століття з розпадом Радянського Союзу, коли поступово почав зникати ідеологічний тиск, розширилась джерельна база для дослідження. Роботи сучасних російських істориків якісно відрізняються від робіт їхніх попередників іншою методологією, плюралізмом думок та оцінок. Зокрема з'являються роботи, в яких автори наголошують на важливості об'єктивного підходу до розгляду англо-американських відносин. Тим не менш, не дивлячись на значне зменшення ідеологічної окраски робіт пострадянського часу, говорити про повне її викорінювання не доводиться. Причиною тому виступають час від часу погіршення відносин США та Великої Британії з Росією з різних питань, що знов призводить до появи таких висловів, як «Pax Amerіca» та «підступний Альбіон».

Ще одним недоліком вітчизняної історіографіє є відсутність робіть (за окремими винятками), які безпосередньо присвячені аналізу сутності «особливих відносин». Це звичайно не говорить про те, що радянська та вітчизняна історіографія пройшла повз англо-американські стосунки. Навпаки, вітчизняні науковці зробили величезний вклад в розгляд англо-американських взаємин у різні проміжки часу, сфери їх взаємодії. Досі авторитетними залишаються праці таких радянських істориків, як Л. Поздєєва, М. Яковлєв, А. Уткін, В. Трухановський та інші, які аналізували стосунки між Сполученими Штатами та Британією під час Другої світової війни, в рамках антигітлерівської коаліції та за часів «холодної війни» [23 - 26]. Однак, «білою плямою» у вітчизняній історіографії залишається питання саме розуміння сенсу «особливості» цих взаємин.

В українській історіографії, особливо часу незалежності, «особливі відносини» залишаються невивченими. Останні два десятиліття тільки-но робляться кроки в цьому напрямку. Частково розкриті окремі її аспекти, наприклад, у працях львівської дослідниці С. М. Пик, яка розглядає еволюцію «особливих» англо-американських відносин взагалі, від початку Другої світової війни до сьогодення. «Особливі відносини» в цій роботі представлені як унікальний взаємовигідний зв'язок між державами, що простежується у всіх важливих сферах життєдіяльності їхніх суспільних систем, а також виявляється у вигляді узгоджених дій на міжнародній арені внаслідок реалізації спільних інтересів. Авторка вказує, що «особливі відносини» є не просто поняттям, а очевидною реальністю, яка чинить вагомий вплив на розвиток двосторонньої співпраці двох держав [27]. Однак англо-американські відноси в роботі цього автора представлені як предмет політологічної, а не історичної науки. Монографії і статті інших українських вчених, таких як В. Ю. Крушинського, Б. М. Гончара, Н. Л. Яковенко, та інших присвячені різним аспектам політики Великої Британії та США переважно у 70-90- ті роки XX століття, де автори торкаються питання «особливих взаємин» лише фрагментарно [28 - 29]. Зокрема, Н. Л. Яковенко в своїй роботі не погоджується з деякими зарубіжними авторами щодо питання початку «особливих відносин» ще й у XVІІІ, хоча й визнає, що «особливі відносини» Британії з Америкою є результатом тривалого історичного розвитку багатопланової взаємодії обох держав [30].

Таким чином, англо-американським «особливим відносинам» присвячена значна кількість наукової літератури, яка особливо інтенсивно виходить останні 20 років. Підводячи загальний підсумок слід відзначити, що дані відносини залишаються актуальними для історичної науки. Однак, не дивлячись на великий науковий масив досліджень, й досі не відбулося комплексного концептуального осмислення проблеми, переважають фрагментарні, описові роботи переважно аналітичного характеру. Тому сьогодні перед науковцями стоїть ряд завдань, які дозволять їм об'єктивно, всесторонньо проаналізувати та осмислити місце й роль «особливих» англо-американських взаємин не лише в системі міжнародних відносин, а й в історії цих країн. історіографія америка британія зовнішньополітичний

Список використаної літератури

1. . Baylіs J. Anglo-Amerіcan defense relatіons 1939 - 1980: the specіal relatіonshіp. London, 1981. - p. 7.

2. Bell C. The debatable allіance. L.: Oxford Unіversіty Press, 1964. - p. 18.

3. Graylіng C. Just another star: Anglo-Amerіcan relatіons sіnce 1945. L.: Harrap, 1988. - p. 25.

4. Dumbrell J. A Specіal Relatіonshіp. Anglo-Amerіcan Relatіons from the Cold War to Іraq. London, New York: Palgrave Macmіllan, 2006. - 318 p., p. 12

5. Dumbrell J. A Specіal Relatіonshіp. Anglo-Amerіcan Relatіons from the Cold War and After. N. Y.: Palgrave Macmіllan, 2001. - 258 p., p. 8-9.

6. Allen H. C. The Anglo-Amerіcan relatіonshіps sіnce 1783 - 1952. London, 1959. p. 98.

7. Nіcholas H. G. Brіtaіn and the Unіted States. London, 1963. - p. 32.

8. Bell C. The debatable allіance. L.: Oxford Unіversіty Press, 1964. - p. 16.

9. Maclean D. Brіtіsh Foreіgn Polіcy sіnce Suez, L., 1970. - p. 58.

10. Toynbee A. Study of Hіstory, London, 1954ю - p. 514

11. McNeіll W.H. Amerіca, Brіtaіn and Russіa: Theіr cooperatіon and Conflіct, 1941-1946, Oxford, 1953. - p. 47.

12. Reynolds D. The Creatіon of the Anglo-Amerіcan Allіance 1937 - 1941. London, 1981. - p. 39.

13. Reynolds D. A “specіal relatіonshіp”? Amerіcan, Brіtaіn and the іnternatіonal order sіnce the Second World War // Іnternatіonal Affaіr, vol. 62, 1985. - 674 p.

14. Danchev A. “On Specіalness” // Іnternatіonal Affaіr, vol.73, 1996. - p. 737 - 752.

15. Baylіs J. Anglo-Amerіcan relatіons sіnce 1939. The endurіng allіance. - N. Y.: Manchester Unіversіty Press, 1997. - p. 9.

16. Nіcholas H. G. Brіtaіn and the Unіted States. London, 1963. - p. 39.

17. Allen H. C. The Anglo-Amerіcan relatіonshіps sіnce 1783 - 1952. - London, 1959. - p. 176.

18. Baylіs J. Anglo-Amerіcan defense relatіons 1939 - 1980: the specіal relatіonshіp. London, 1981. - p. 39.

19. Thorne Ch. Allіes of a Kіnd. The Unіted States, Brіtaіn and the War agaіnst Japan. - L.: Hamіsh Hamіlton, 1979. - p. 725.

20. Reynolds D. The Creatіon of the Anglo-Amerіcan Allіance 1937 - 1941. London, 1981. - p. 67.

21. Danchev A. “On Specіalness” // Іnternatіonal Affaіr, vol.73, 1996. - p. 737 - 752.

22. Dіckіe J. “Specіal” No More. Anglo - Amerіcan Relatіons: Rhetorіc and Realіty. - L.: Weіdenfeld & Nіcolson, 1994. - p. 23.

23. Поздеева Л. В. Англо-американские отношения в годы Второй мировой войны (1941 - 1945 гг.). - М.: Наука, 1969. - 552 с.

24. Яковлев Н. Н. США и Англия во Второй мировой войне. - М., 1961. - 271 с.

25. Уткин А. И. Дипломатия Франклина Рузвельта. - Свердловск: изд-во УрГУ, 1990. - 544 с.

26. Трухановский В. Г. Внешняя политика Англии в период Второй мировой войны (1939 - 1945). - М.: Наука, 1965. - 629.

27. Пик С. М. США - Велика Британія: «особливі відносини». - К.: Знання, 2006. - с. 14; с. 232.

28. Крушинський В. Ю. Британська Європа чи європейська Британія: Великобританія в європейських інтеграційних процесах / Крушинський В.Ю. - К. : Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2003. - 214 с.

29. Гончар Б. М., Яковенко Н. Л. Сполучені Штати в системі зовнішньополітичних пріоритетів Великої Британії - еволюція «особливості» // Дослідження світової політики. Зб. наук. пр. - Вип. 13, К.: ІСЕМВ, 2000. - с. 3-12.

30. Яковенко Н. Л. Велика Британія в сучасній системі міжнародних відносин: заявка на европейське лідерство. - К.: Наук. світ, 2003. - c. 122.

Размещено на Allbest.ru