Організаційна культура публічного управління як ноосферний напрям розвитку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організаційна культура публічного управління як ноосферний напрям розвитку України

Сучасний період розвитку людства відзначається появою теорій глобалізму та інформаціоналізму, зміною загальної парадигми управління, теорії організаційних та інформаційних систем. Вони знаходять своє відтворення у принципово нових організаційних формах з високим рівнем відкритості, гнучкості, адаптивності, превалюванням інформаційної підсистеми управління над адміністративною, що в сукупності обумовлює нове розуміння ролі та значення організаційної культури, особливо у сфері публічного управління. Глобалізаційні процеси у світі також значно прискорили науково-технічний розвиток людства, але при цьому його соціокультурний рівень значно відстає і не сприяє гармонійній взаємодії із природним середовищем, що несе загрозу існуванню людства. Очевидною стає необхідність формування нових людських якостей, таких як відповідальність за себе і навколишній світ, а також здібність оцінювати результати своїх дій.

Іншими словами, організаційна культура та її людський фактор актуалізують ноосферну парадигму публічного управління, безпосередньо впливаючи на його ефективність і опосередковано - на рівень масової культури суспільства як продукту його глобалізації та інформаціоналізації. «Відповідно до цього теорія та практика публічного управління потребують нових концептуальних підходів до організаційної культури публічного управління і процесів її формування та розвитку, які сприятимуть вирішенню такої наукової проблеми в публічному управлінні, як відсутність системного забезпечення та реалізації потенціалу його організаційної культури» [2] у контексті ноосферної теорії.

У витоках ноосферної теорії стояв філософ українського походження В.І. Вернадський, який тлумачив ноосферу як «стан, в який переходить уся біосфера під впливом наукової думки і праці організованого людства» [1]. Ця теорія спрямована на революційний прорив у розвитку людської особистості через «наукову думку, працю та соціальну організацію людства як основні енергії, які перетворюють біосферу в ноосферу і забезпечують ноосферний розвиток. Серед основних передумов ноосферного розвитку Вернадський визначав такі: заселення планети людиною; вихід народних мас на арену світової історії; вибух наукової творчості; демократизацію соціального життя; участь держави в ноосферному будівництві» [3].

Отже, стає очевидним, що вирішення проблеми системного забезпечення та реалізації потенціалу організаційної культури публічного управління сприятиме забезпеченню відповідного соціокультурного рівня не тільки сфери публічного управління, а й масової культури суспільства. це особливо актуально для України, оскільки її публічне управління є багаторівневим, багатоаспектним явищем та системою, що включає в себе підсистеми державного і муніципального управління, бізнесові й суспільні інститути та інституції. Публічне управління призначене забезпечувати безпеку і стабільність існування українського суспільства як соціальної системи, цілісність її компонентів, координацію та узгодження взаємодії його суб'єктів і об'єктів, а його найвищою цінністю, згідно з Конституцією України, врешті-решт, має стати людина-громадянин. Як стверджував відомий італійський дослідник глобальних проблем і концепції сталого розвитку людства Ауреліо Печчеі, - «головне - це людська особистість, вона важливіша за будь-які справи чи ідеї, адже всі вони без людей нічого не вартують» [5, с. 310]

Існує науковий аналіз актуалізації організаційної культури в історичних практиках управлінської діяльності, який свідчить про те, що проблеми виживання, розвитку й адаптації організації в зовнішньому конкурентному середовищі, у нестабільних соціальних, економічних, політичних умовах і проблеми внутрішньої інтеграції, концентрації персоналу навколо цілей та цінностей організації в усі часи були першопричиною і рушійною силою формування та розвитку відповідної організаційної культури. Не є виключенням і сучасна ноосферна цивілізація. Для вирішення глобальних проблем і подальшого сталого розвитку України у архіскладних умовах сучасності необхідно змінити менталітет українців через наповнення його моральними імперативами, гуманітарними та загальнолюдськими цінностями, ноосферними освітніми технологіями та об'ємами тощо.

Є велике переконання в тому, що організаційна культура публічного управління як його підсистеми, яка притаманна усім суб'єктам публічного управління, здатна вплинути на менталітет не тільки українських посадовців-управлінців, а й пересічних громадян. Методологічно цей процес передбачає інституалізацію організаційної культури публічного управління на системних засадах як одну із ключових передумов вирішення нагальних проблем модернізації державного управління і становлення публічного управління в Україні. Це сприятиме забезпеченню тісного взаємозв'язку між організаційною структурою, її інформаційно-комунікаційним забезпеченням і організаційною культурою, який надає майже необмежені можливості їх сукупному потенціалу та сприяє успішній діяльності. Крім цього, інституалізація організаційної культури публічного управління забезпечить процес державного формування ноосферної політико-управлінської еліти як достойного авангарду публічного управління, який бере на себе соціальну відповідальність і визначає глобальні та національні вектори соціально-економічного та культурного розвитку країни, а також гармонізує соціокультурні тенденції стабільності та змін у сфері публічного управління [2].

В цьому процесу, а також підвищенню рівня масової культури українців, має сприяти і ноосферна освіта, побудована на засадах теорії інформаціоналізму з її технологіями інформації та знання, а також на засадах ноосферної теорії стосовно формування у процесі навчання людини - особистості, а саме: гармонічної з природою та суспільством, духовної, творчої, здібної збільшувати запас міцності життя людства. При цьому «основною функцією освіти має стати передача в практику знань, методологій, методів, вироблених наукою та галузями практичної діяльності, і їх інкультурація (соціалізація)» [4]

У контексті неосферного розвитку України одну із ключових чинників складає соціокультурна підготовка усіх суб'єктів і об'єктів публічного управління до різного роду необхідних змін шляхом чіткого визначення місії, стратегії та ціннісних орієнтирів діяльності, а також довгострокових цілей, які об'єднують людей і змушують рухатися в одному напрямі.

Не менш важливим методологічним аспектом інституалізації організаційної культури публічного управління і зміни менталітету українського посадовця є їх діагностика і оцінювання досить широким колом як внутрішніх, так і зовнішніх суб'єктів, причетних до оцінюваної публічної діяльності. Методика цього процесу є простою і базується на аналізі і розрахунках середніх бальних оцінок відповідей респондентів стосовно питань відповідної анкети, в якій закладено, наприклад, такі критерії: найважливіші характеристики; загальний стиль лідерства; управління найманими працівниками; об'єднуюча сутність організації; стратегічні цілі; критерій успіху. Різниця між даними анкет, що характеризують наявний стан організації і перспективний (на верхівці її успіху), дає можливість визначити проблемні характеристики організаційної культури, наприклад, із таких шести ознак: орієнтація на зовнішнє середовище; орієнтація на внутрішнє середовище; стабільність; гнучкість; колективізм; індивідуалізм. Таке діагностування та оцінювання організаційної культури сприяє надійному зворотному зв'язку між посадовими особами, їх підлеглими і споживачами послуг.

Таким чином, узагальнюючи вище - означене, можна стверджувати, що в сучасних умовах України саме організаційна культура публічного управління у змозі відповісти на глобальні виклики, що стосуються не тільки внутрішнього демократично-корпоративного формату взаємодії суб'єктів і об'єктів публічного управління; урівноваження глобальних та національних векторів їх культурного розвитку і гармонізації соціокультурних тенденцій стабільності та змін, а й ноосферного розвитку України.

Література

організаційний культура управління публічний

1. Вернадский, В.И. Автотрофность человечества // Владимир Вернадский. Жизнеописание. Избранные труды. Воспоминания современников. Суждения потомков / В.И. Вернадский. - М.: Современник, 1993. - С. 462 - 520.

2. Гайдученко, С.О. Теоретико-методологічні засади формування та розвитку організаційної культури публічного управління: автореф. дис…. д-ра наук з держ. упр.: 25.00.01 - теорія і історія державного управління / Гайдученко Світлана Олександрівна. - Харків, 2017. - 40 с.

3. Жульков, М.В. Шляхи ноосферного розвитку людства: модель системи ноосферного суспільства / М.В. Жульков. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sn-philcultpol.cfuv.ru/wp-content/ uploads/2016/12/008-julk.pdf

4. Маслова, Н.В. Ноосферное образование - фундаментальная социальная технология / Н.В. Маслова. - Электронный ресурс. - Режим доступа: http:// noosferiana.narod.ru/olderfiles/1/7_ Noosf_Obrazov_Kluch.pdf

5. Печчеи, А. Человеческие качества / А. Печчеи. - М.: Прогресс, 1985. - 312 с.

Размещено на Allbest.ru