Поняття "офіційний документ": теоретико-правовий аспект

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Поняття «офіційний документ»: теоретико-правовий аспект

Світлана Литвинська

Анотація

Розглянуто визначення і тлумачення дискусійного поняття «офіційний документ», досліджено його теоретико-правовий зміст.

Describes the definition and interpretation discussion of the notion of «official document», and study its theoretical and legal content.

Однозначне тлумачення змісту поняття «офіційний документ» є досить важливим для сучасної науки і практики. Дослідженню цього поняття приділяють велику увагу в сучасній науковій доктрині, однак погляди документознавців, філологів, юристів та ін. щодо формулювання дефініції цього терміна суттєво відрізняються.

У Рекомендаціях Ради Європи NR (2002) 2 «Про доступ до офіційних документів» офіційний документ означено як будь-яку інформацію, що зафіксована в будь-якому вигляді, розроблена або отримана органами державної влади і пов'язана з державною або адміністративною функцією. Виняток становлять документи, які перебувають на стадії підготовки, тобто не були оприлюднені державними органами .

В «Юридичній енциклопедії» визначено, що офіційний документ - це інформація, відомості чи дані, зафіксовані на папері, фотоплівці, магнітному диску та ін. матеріальних носіях, що мають законодавчий, нормативний, директивний або інформаційний характер. Приймається і поширюється (публікується, видається, надсилається) в установленому порядку компетентними державними органами або відповідною посадовою (службовою) особою. офіційний правозастосовчий документ інформація

У словнику-довіднику термінів і понять «Документознавство» Г.М. Швецової-Водки зазначено, що сам термін «офіційний документ» походить від латинського слова «jfficium» (у перекладі - служба, посада). Це документ, створений юридичною або фізичною офіційною (посадовою) особою, належним чином оформлений і засвідчений; документ, що його створює організація чи посадовець, який здійснює функцію представника влади і обіймає посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських обов'язків, оформлений в установленому порядку. Такий документ відображає діяльність установи, фірми, організації, підприємства (положення, статути, розпорядження, накази тощо); безпосередньо впливає на виникнення чи припинення юридичних прав та обов'язків, фактів. Офіційним документом можна вважати тільки такий документ, який має юридичну силу.

Як інформацію на матеріальному носієві, оформлену і засвідчену в установленому порядку розглядає «офіційний документ» і Ю.І. Палеха, вважаючи офіційними документами насамперед урядові документи, матеріали, постанови, декрети, заяви, комюніке, стенограми офіційних засідань, дані державної та відомчої статистики, архіви і поточні документи різних установ, організацій, ділову кореспонденцію, протоколи судових органів, прокуратури, нотаріату тощо. Основними атрибутами офіційного документа документознавець називає підпис посадової особи та/або його реєстрацію в установленому порядку.

Проте дещо відмінні погляди на тлумачення поняття «офіційний документ» висловлено іншими науковцями. Так, М.Й. Коржанський вважає, що офіційними є лише письмові акти, що видаються державними, громадськими чи приватними підприємствами, установами або організаціями, які призначені для посвідчення фактів чи подій, що мають юридичне значення. На думку А.В. Погорілецької, сутність відповідного поняття репрезентовано переліком його основних ознак, а саме це: можливість запису на матеріальному чи електронному носії; закінченість рішення, з питань якого приймається офіційний документ; створення в результаті виконання завдань та функцій органів державної влади і органів місцевого самоврядування; фінансування за рахунок бюджетних коштів; перебування в розпорядженні органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

Проблемним є поняття офіційного документа і в Кримінальному кодексі України (далі - КК України). У статтях чинного КК України вживаються як поняття «документ» (ст.358), так і поняття «офіційний документ» (ст.357). Як зазначено у примітці до ст.358 цього Кодексу, під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи-докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

У зв'язку з тим, що в чинному кримінальному законодавстві не наведено чіткого визначення критеріїв, яким повинен відповідати офіційний документ як предмет службового підроблення, у травні 2008 р. Верховний Суд України, проаналізувавши практику застосування судами терміна «офіційний документ» у справах про службові злочини, дійшов висновку, що неоднакове застосування судами названого терміна пов'язане насамперед з недосконалістю диспозиції ст.366 КК, яка потребує законодавчого врегулювання та конкретизації наведених у ній понять.

Згодом Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 09 липня 2015 року ухвалив постанову у справі №5-50кс15, якою роз'яснив, які обов'язкові ознаки повинен мати офіційний документ як предмет злочину. За результатом розгляду справи, суд зазначив, що при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов'язків. Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

Отже, дискусійність поняття «офіційний документ» потребує від науковців різних галузей, у яких вживається цей термін, подальшого обговорення і вдосконалення його дефініцій. Це ілюструє можливості розвитку терміносистеми документознавства, уточнення формулювань окремих термінів та їх визначень.

Список літератури

1. Про доступ до офіційних документів: Рекомендації Ради Європи NR (2002) 2 від 21 лютого 2002 р. [Електронний ресурс]

2. Костецька Т.А. Офіційна документована інформація / Т.А. Костецька // Юридична енциклопедія / НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, «Видавництво «Українська енциклопедія імю М.П. Бажана. - Т.4. - К., 2002. - С.375.

3. Швецова-Водка Г.М. Документознавство: словник-довідник термінів і понять: навч. посіб. / Г.М. Швецова-Водка. - К.: Знання, 2011. - С. 151-152.

4. Палеха Ю.І. Організація загального діловодства: навч. посіб. / Ю.І. Палеха. - К.: Ліра-К, 2009. - С. 43.

5. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України / М.Й. Коржанський. - К.: Атіка: Академія : Ельга-Н, 2001. - С.549.

6. Погорілецька А.В. Офіційна інформація: теоретико-правовий аспект / А.В. Погорілецька // Вісник Вищої ради юстиції. - 2012. - No 1 (9). - С.134.

7. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс]

8. Верховний Суд України: офіційний веб-сайт [Електронний ресурс]

Размещено на Allbest.ru