Роль керівника оперативного підрозділу у протидії злочинам у сфері економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль керівника оперативного підрозділу у протидії злочинам у сфері економіки

Л.П. Скалозуб, В.І. Василинчук

Діяльність сучасного керівника підрозділу ДСБЕЗ багатопланова. Вплив його на підлеглих має за мету перш за все забезпечення належної службової поведінки.

Отже, однією з ознак керованості підрозділом ДСБЕЗ є наявність керівного параметра. Поєднання і впорядкування елементів забезпечення цілісності соціальної системи досягається значною мірою завдяки цілеспрямованій керівній діяльності суб'єкта управління. Таким суб'єктом у підрозділах ДСБЕЗ є начальник. Від нього каналами прямого зв'язку до об'єктів управління надходять команди управління, а до нього каналами зворотного зв'язку - дані про результати виконання цих команд.

Як свідчить аналіз практичної діяльності, не завжди керівники оперативних підрозділів у своїй діяльності керуються принципами та основними засадами, які до них пред'являються, що часто призводить до втрати авторитету серед підлеглих та невміння організувати виконання поставлених завдань перед підрозділом.

Природно, єдиноначальство в разі потреби поєднується з колегіальністю, активною участю співробітників в управлінні. Якими б організаторськими здібностями не володів начальник, він не може ігнорувати такі чинники, як досвід та розум колективу. Не може бути керівник застрахованим від помилок у роботі, якщо не опиратиметься на допомогу своїх заступників, керівників відділів, відділень та секторів.

Керівник підрозділу ДСБЕЗ організовує діяльність відповідного підрозділу служби у системі ОВС, спрямовує її на виконання законів держави, відомчих нормативних актів, приймає управлінські рішення, добирає, розставляє і виховує персонал, контролює виконання ним службових обов'язків, має великі власні обов'язки й права і несе персональну відповідальність за функціонування підрозділу. При цьому кожному керівникові характерний свій стиль управління.

Стилем управління того чи іншого керівника можна вважати впорядковану сукупність робочих, практичних прийомів його поведінки і стосунків з підлеглими у процесі управління, під яким розуміється розробка, прийняття рішень, організація їх виконання і контроль оперативно-службової діяльності. У стилі управління виявляються концептуальні засади керівника, риси його особистості, досвід, світогляд, характер. Це, так би мовити, - ділові манери, професійна грамотність. У стилі управління відображаються і поєднуються професійні, організаційні, ідейно-політичні, моральні та інші якості керівника.

Стиль управління, стиль діяльності загалом, спосіб життя будь-якої особистості, в тому числі й керівника, залежить від багатьох чинників, а саме: темпераменту, характеру, інтересів, життєвих потреб, стану здоров'я, побутових і сімейних умов тощо.

Вивчення управлінської діяльності керівника в структурі підрозділів ДСБЕЗ як об'єкта науки і практики - дозволило виділити такі стилі і методи управління: директивний, демократичний, ліберальний, а також певне їх поєднання. Кожний з них характеризується притаманними йому порядком розподілу обов'язків, формами контактів з виконавцями та видами контролю за їх діяльністю. Якщо метод управління можна розглядати як загальний комплекс способів і прийомів впливу суб'єкта на об'єкт управління, незалежний від керівника, то стиль управління - завжди суб'єктивний.

У формуванні стилю управління велику роль відіграють стосунки, що складаються між керівником і підлеглими. Стиль управління не є чимось раз і назавжди встановленим, він може і повинен змінюватися залежно від умов діяльності системи. У чистому вигляді типи стилю керівництва, як і темперамент людини, практично не існують. Можна говорити лише про те, що елементи того або іншого стилю переважають. Керівник підрозділу, залежно від обставин, повинен застосовувати або авторитарний, або демократичний стиль, або поєднувати їх.

Керівник УДСБЕЗ повинен застосовувати такі методи і засоби, які були б зрозумілими і колективу загалом, і окремим працівникам, він також має враховувати те, що інтереси підлеглих не завжди збігаються з намірами керівників, і навпаки.

Функції керівника здійснюються безперервно і циклічно, залежно від обставин і завдань, вони мають охоплювати всі напрями діяльності оперативного підрозділу. І не лише у межах службової діяльності, а й позаслужбовими стосунками (сімейне спілкування, культурно-спортивне дозвілля тощо). Так, протягом робочого дня начальникові УДСБЕЗ доводиться не один раз змінювати види своєї діяльності. Важливо, щоб ці зміни відбувалися безболісно для колективу.

У деяких випадках керівники управлінь ДСБЕЗ в областях делегують свої права заступникам. Делегуючи окремі повноваження підлеглим, керівник повинен посилити контроль за їх виконанням. Але разом з обов'язками керівникам нижчого рівня слід передавати і відповідні права. Причому передавати повноваження можна не тільки керівникам нижчого рівня, але й рядовим виконавцям. Це фактично відбувається тоді, коли рядові працівники призначаються виконуючими обов'язки старших по службі, очолюють тимчасові структури, створені для виконання певних завдань, коли працівник зараховується до резерву на висунення, проходить стажування за індивідуальним планом, виконує окремі доручення керівника щодо вивчення певної проблеми, перевіряє виконання наказу тощо.

Передача повноважень оформляється розпорядчим документом наказом, розпорядженням тощо, в якому визначається, кому, в яких обсягах, на який час передаються ті чи інші функції. До функцій керівника підрозділу ДСБЕЗ у структурі органів внутрішніх справ належать, зокрема, такі: організаційно-адміністративні; спеціальні; виховні; методичні; контрольні; представницькі. Організаційно-адміністративні функції передбачають застосування таких методів і прийомів управління, які здатні забезпечити найвищу ефективність діяльності підрозділу служби. Наприклад, начальник управління розподіляє обов'язки між підлеглими, координує їх діяльність, здійснює відбір, навчання, розстановку і переміщення кадрів, видає накази і розпорядження, організує виконання поставлених перед системою завдань.

Керівник підрозділу служби виконує і спеціальні функції. Як найкраще професіонально підготовлений працівник, він кваліфіковано визначає завдання, роз'яснює шляхи їх виконання, особисто очолює оперативно-розшукові групи з розкриття найскладніших злочинів, навчає підлеглих за принципом «роби, як я». Виконує він і специфічні функції управління оперативно-розшуковою діяльністю, займаючись нею особисто.

Виховні функції керівник здійснює в процесі повсякденної діяльності: виховує і особистим прикладом, і навчанням, і через контроль методами переконання і примусу та ін.

Керівник повинен постійно пам'ятати про виховне значення прийнятих ним управлінських рішень. Виховна функції має бути адресною, вона повинна чинити позитивний вплив на конкретних працівників, їх психологію, корекцію їх поведінки, спрямовуючи на свідоме, відповідальне виконання обов'язків. Методичні функції передбачають розробку найефективніших прийомів і методів підготовки, прийняття і виконання управлінських рішень. До контрольних функцій з боку керівника оперативного підрозділу належить: перевірка системності в поєднанні планування, виконання окремих запланованих заходів, проведення комплексу оперативно-розшукових заходів;, а також заслуховування звітів оперативних працівників про виконання ними службових обов'язків (документування з ОРС, розгляд звернень громадян, виконання окремих доручень тощо) за певний період.

Серед об'єктів контролю на особливу увагу заслуговує контроль керівників за оперативною роботою. Він повинен проводитися на всіх етапах організації і безпосереднього проведення оперативної роботи, в тому числі з джерелами оперативної інформації.

Керівник підрозділу виконує також важливі представницькі функції. По суті, він є громадським діячем, бере участь у нарадах і конференціях, підтримує зв'язки з громадськими організаціями, ЗМІ тощо.

Усі функції керівник повинен виконувати своєчасно і в комплексі. Посадові інструкції керівника розробляються на певний час, вони змінюються залежно від тих прав і положень, які надає вищий суб'єкт управління (наприклад, Департамент ДСБЕЗ МВС України) відповідно до чинного законодавства і нормативних актів МВС України.

Одне із провідних місць в структурі департаменту відводиться його начальнику. У відповідності з вимогами посадових інструкцій працівників Департаменту ДСБЕЗ МВС України, на начальника покладено конкретні завдання, обов'язки та повноваження. Він здійснює керівництво роботою Департаменту, визначає ступінь відповідальності керівників підпорядкованих структурних підрозділів (управлінь, самостійних відділів тощо), своїх заступників, несе персональну відповідальність за виконання покладених на департамент завдань, розподіляє обов'язки між керівниками структурних підрозділів, очолює та контролює їх роботу, визначає стратегію та основні напрями діяльності департаменту та характер роботи його структурних підрозділів відповідно до визначених завдань та функцій; забезпечує розробку перспективних та поточних планів роботи департаменту, його структурних підрозділів та затверджує їх, здійснює контроль за їх виконанням, вносить пропозиції до планів роботи МВС України та його колегії; забезпечує організаційні та практичні заходи щодо ефективного виконання покладених на Департамент завдань із реалізації державної політики у підвідомчій сфері діяльності МВС України з урахуванням міжнародних договорів з питань, що належать до компетенції Департаменту; аналізує та оцінює стан справ у сфері діяльності Департаменту за всіма напрямами його роботи та приймає відповідні рішення щодо усунення недоліків і закріплення позитивних тенденцій, досліджує негативні тенденції, вносить керівництву МВС України пропозиції щодо їх усунення; організовує підготовку відповідних аналітичних матеріалів щодо інформаційного забезпечення керівництва МВС України про стан вирішення питань, що належать до компетенції Департаменту, та подальшого інформування Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади, висвітлення результатів роботи Департаменту у ЗМІ; заслуховує звіти керівників підпорядкованих підрозділів про хід виконання планів, здійснює організаційні заходи щодо координації роботи та взаємодії Департаменту із структурними підрозділами МВС України, іншими державними органами виконавчої влади, громадськими об'єднаннями та науковими організаціями під час розв'язання питань, що стосуються діяльності Департаменту; забезпечує розроблення проектів законодавчих та нормативних актів, інструкцій та документів з питань, що належать до компетенції Департаменту; виконує за дорученням керівництва МВС України завдання, отримані від центральних органів виконавчої влади вищого рівня, здійснює організаційно-методичне керівництво роботою відповідних структурних підрозділів з напряму діяльності департаменту ГУМВС України в АР Крим, м. Києві та Київській області, УМВС України в областях, м. Севастополі та на залізничному транспорті з питань, що входять до компетенції Департаменту, організовує та проводить збори, наради і семінари з їх керівниками; вирішує у встановленому порядку питання виїзду працівників Департаменту у службові відрядження з метою виконання заходів, проведення яких входить до компетенції Департаменту, перевірки діяльності регіональних органів або надання їм практичної допомоги, вживає необхідних заходів щодо організації роботи Департаменту, підвищення ефективності його роботи, вносить пропозиції керівництву МВС України щодо вдосконалення і поліпшення роботи з питань, що входять до компетенції Департаменту; вивчає та ефективно використовує міжнародний досвід, узагальнює та впроваджує досягнення науки та передового досвіду з напряму діяльності Департаменту, готує керівництву МВС України доповідні записки, проекти наказів та розпоряджень з питань, що належить до компетенції Департаменту; забезпечує та здійснює особисте приймання громадян, що звернулися до МВС України з питань, пов'язаних із діяльністю Департаменту, у встановленому порядку розглядає запити, звернення народних депутатів України, скарги, заяви, листи громадян та іншу кореспонденцію, що надходить до Департаменту, та дає доручення щодо своєчасного та об'єктивного вирішення порушених питань; затверджує структуру та штатний розпис, положення про підпорядковані структурні підрозділи, посадові інструкції працівників Департаменту, визначає потреби та пріоритетні напрями підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації відповідних працівників; організовує взаємодію з навчальними закладами МВС України з питань надання їм методичних матеріалів з актуальних питань за напрямом правоохоронної діяльності ОВС, забезпечує у межах своїх повноважень добір та розстановку кадрів, навчання, професійну підготовку, атестування працівників та їх стажування; затверджує подання на працівників для присвоєння спеціальних звань, подає в установленому порядку керівництву МВС України пропозиції щодо заохочення працівників Департаменту, представлення до нагород та відзнак МВС України, включення до кадрового резерву, проведення стажування, накладання дисциплінарних стягнень та з інших питань службової діяльності, дає оцінку роботи працівників підвідомчих підрозділів; погоджує призначення на посади керівників структурних підрозділів з напряму діяльності департаменту ГУМВС України в АР Крим, м. Києві та Київській області, УМВС України в областях, м. Севастополі та на транспорті; забезпечує захист державних службових та комерційних таємниць у напрямах діяльності Департаменту у відповідності з чинним законодавством, дотримання режиму секретності та конспірації в оперативно-службовій діяльності Департаменту; здійснює контроль за веденням у Департаменті діловодства, збереженням документів, організовує роботу з документами у відповідності з чинним законодавством, забезпечує дотримання працівниками Департаменту правил внутрішнього трудового розпорядку, дисципліни та законності, законодавства з питань державної служби та боротьби з корупцією; вживає заходів щодо забезпечення безпеки особового складу, збереження життя та здоров'я працівників під час виконання ними службових обов'язків, забезпечує створення належних умов працівникам Департаменту для виконання функціональних обов'язків, організовує виховання особового складу, забезпечує в Департаменті ділове листування з питань, що стосуються його діяльності.

Отже, до керівника будь-якого рівня пред'являються досить високі вимоги незалежно від того, скільки підлеглих йому підпорядковано. Керівники високого рівня повинні завжди пам'ятати, що багатьма рядовими працівниками їх посада сприймається як щось недосяжне, їм видається абстрактним те, що наділяє людину владою, котра є ніби безмежною, забезпечує умови життя, незрівнянні з умовами життя інших людей. У сучасних умовах успішно керувати колективом здатний той, хто вміє по-діловому встановлювати добрі довірливі стосунки з підлеглими. Вирішальне значення мають такі цінності, як згуртованість, зразкова службова дисципліна, суворе дотримання законності, висока працездатність працівників, товариська взаємодопомога, зацікавленість усіх членів колективу у досягненні вагомих результатів оперативно-службової діяльності, отримання високої оцінки діяльності керівництвом вищого рівня та громадян.

Отже, узагальнюючи викладене, можемо основні вимоги до керівників сформулювати за певними принципами, якими є глибока компетентність, професійність; дисциплінованість; ініціатива та творчий підхід до справи; вміння використовувати виховні аспекти, проявляти чуйність, бути прикладом для підлеглих на роботі та в побуті; вміння дотримувати даного слова, єдність слова і діла, чесність; висока внутрішня і зовнішня культура.

Однією з вимог, що пред'являються до керівника, є його здатність бути привабливим для людей. Він достатньою мірою повинен володіти також науковими та технічними знаннями, бути на рівні сучасних досягнень.

Привабити людей, насамперед, можна тактовним, культурним, доброзичливим ставленням до них. Культурна людина у спілкуванні з підлеглими, вищими керівниками чи сторонніми особами завжди однаково уважна, рівна, проста. Така поведінка є ознакою високої культури керівника, привертає до нього людей, сприяє створенню доброзичливих, побудованих на взаємоповазі товариських стосунків у колективі.

Керівник підрозділу ДСБЕЗ за будь-яких умов повинен залишатися стриманим, тактовним, ввічливим, вміти контролювати свою поведінку, володіти своїм настроєм та почуттями.

Як свідчить аналіз практичної діяльності, трапляються факти грубого адміністрування, які допускають окремі керівники. Таке відбувається здебільшого через невміння поводити себе в конкретній ситуації через брак культури і знань. Недопустимо, щоб керівник втрачав самоконтроль, щоб його поведінка ставала експансивною.

Розпорядження, які дає керівник, повинні бути чіткими, зрозумілими, вичерпними, переконливо сформульованими. Зауваження підлеглим, у разі необхідності, слід робити спокійно, не допускаючи образ, і, як правило, без присутності сторонніх осіб.

Керівник завжди повинен бути акуратним, суворо дотримуватись визначеного порядку в своїй роботі, виявляти точність у всьому: вчасно починати наради, не примушувати чекати підлеглих чи відвідувачів; якщо є домовленість про зустріч, слід дотримуватись вказаного часу, в строк виконувати дане слово чи обіцянку.

Необхідно бути впевненим у собі. Впевненість додає сміливості, рішучості. Проте надмірна самовпевненість, зухвалість, сподівання на безкарність ведуть до авантюризму, використання незаконних прийомів та методів у роботі, що недопустимо.

Якщо керівник виявив нетактовність щодо підлеглого, йому слід вибачитися за свою поведінку. Це не принизить, а, навпаки, підвищить авторитет керівника. Кожен може допустити помилку, але треба вміти її визнати та виправити.

Ні за яких обставин не можна навколо себе створювати групу «улюбленців». Це завжди настроює проти керівника інших членів колективу, негативно позначається на його авторитеті. До думок та порад підлеглих керівник повинен ставитися з увагою та повагою, вміти спокійно вислухати та обговорити їх пропозиції, навіть у тих випадках, коли він особисто з ними не погоджується.

Вимогливість до підлеглих - постійний метод керівництва, але ніколи не слід висловлювати свої зауваження в образливій для людини формі, зневажливо. Вимоги повинні бути справедливими, виконуваними, вмотивованими та послідовними. Найбільша ефективність досягається тоді, коли вимоги керівника підтримуються громадською думкою всього колективу. Безумовно, весь процес управління в підрозділах ДСБЕЗ має відбуватися в рамках вимог професійної етики, з дотриманням правил поведінки службової особи.

Аналіз наукових досліджень свідчить, що в історії оперативних підрозділів були періоди, коли окремі правила посадової поведінки мали своє закріплення в наказах та відомчих інструкціях МВС, яким, зокрема, заборонялося палити під час ходьби, будучи у форменому одязі, а також відвідувати у ньому танцювальні заклади та ресторани.

До поняття культури управління можна віднести, поряд із дотриманням службової етики, також якість оформлення управлінських рішень. Досвідчений керівник завжди буде піклуватися про те, щоб налагодити у колективі нормальні службові стосунки, пам'ятаючи, що йдеться, перш за все, про взаємини між людьми, які разом працюють.

Керівник зобов'язаний піклуватися про культуру праці в колективі. Неохайні службові приміщення, розкидані папери на столі, безлад у кабінетах, завалених речовими доказами, відсутність довідок про час прийому і розпорядок дня, гучний сміх у присутності особи, яка прийшла у підрозділ міліції зі своїм горем, - усе це негативно позначається на іміджі колективу. злочин керівник підлеглий

Отже, враховуючи вищевикладене, а також власний великий досвід роботи на керівних посадах, підкреслимо, що керівник підрозділу ДСБЕЗ повинен здійснювати свої функції методами та засобами, які будуть зрозумілими як колективу загалом, так і кожному працівнику окремо. Найдієвішим засобом навчання підлеглих слід вважати особистий приклад самого керівника, його сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, відсутність подвійних стандартів у поведінці й моралі, розбіжностей між словами і справами.

Размещено на Allbest.ru