Фінансова стратегія та управління економічною безпекою автомобілебудівних корпорацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фінансова стратегія та управління економічною безпекою автомобілебудівних корпорацій

Постановка проблеми. Корпоративні утворення, які є складними економічними системами, знаходяться в режимі стратегічного передбачення, можливостей зміни станів, які в сучасних умовах багаторазово змінюються, а темпи змін різного порядку наближаються до критичних (іноді - кризових), коли їх стає важко відстежувати, корегувати, направляти та управляти ними.

Це й обумовлює інтерес до формуванню спеціальної підсистеми, яка може бути визначена як «управління розвитком». Стосовно автомобілебудівних компаній актуальність розробки даної системи є високою, враховуючи їх стратегічну спрямованість, необхідність вирішувати інвестиційно-інноваційні задачі, проблеми підвищення рівня економічної безпеки компанії.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. В економічній літературі опублікован ряд розробок в області фінансового менеджменту (Воробьев П.В., Грінблатт М., Лялин В.А., Ревенков А., Тітман Ш. та ін.) успішно застосовуються та є корисними, проте вони є тільки частиною, й притому допоміжною, методів формування фінансової стратегії.

Методи стратегічного управління (Альберт М., Ансофф И., Горемыкин В А., Хедоурі Ф., та ін) успішно застосовуються, проте є чисто якісними, не дозволяючи органічно поєднувати роботу з кількісними та якісними критеріями. Необхідно відмітити, що і в рамках поточного фінансового планування в останні роки з'являється немало цікавих нововведень, так, наприклад, як «розробка бюджету» на нульовій основі» (піонер - фірма «Тексас Інструмент»), коли кожний з видів діяльності, що здійснюються в рамках тієї чи іншої функції або структурного підрозділу на початку річного циклу планування повинен довести своє право на подальше існування шляхом обґрунтування майбутньої економічної ефективності коштів, що виділяються.

Проте для всіх цих модифікацій річного (або середньострокового) внутрішньофірмового планування характерні традиційні методологічні принципи - воно спрямоване усередину фірми (засновано на розгляді підприємства як «закритої» системи) та є, передусім, інструментом розподілу внутрішньо фірмових ресурсів, а також раціональної організації, координації, контролю діяльності внутрішньокорпоративних підрозділів.

Мета статті. Метою даної статті є визначення місця фінансової стратегії в управлінні економічною безпекою автомобілебудівних корпорацій.

Виклад основного матеріалу. Системність та цілісність управлінню економічною безпекою автомобілебудівних компаній надають його основні складові: вибір та реалізація пріоритетів фінансової політики, стратегічне планування, прогнозування потенціальних загроз стійкості, механізм забезпечення інвестиційно-інноваційного процесу, включаючи забезпечення розвитку організаційного, технологічного та науково-технічного потенціалу.

Управління економічною безпекою автомобілебудівної компанії може суттєво відрізнятися в залежності від національної специфіки, що визначає основи систем управління, особливостей галузей та системної конфігурації управління. В новій системі управління, що формується в Україні, управління економічною безпекою компанії повинно відігравати важливу роль.

Необхідними складовими такої стратегії автомобілебудівного підприємства є заходи по збереженню та розвитку фінансового та науково-виробничого потенціалу, здійснення цільових програм та проектів, включаючи програми реструктуризації компаній, визначення пріоритетів довгострокового соціального та техніко-економічного розвитку. Стратегічні задачі автомобілебудівної корпорації пов'язані з модернізацією (реконструкцією) найважливіших сфер діяльності компанії та, перед усім, фінансово-економічної, орієнтованої на освоєння сучасних можливостей, створених в результаті науково-технічного та соціального прогресу та формування передумов для подальшого просування вперед, на основі активного використання компанією сучасних методів управління, що забезпечують певну збалансованість та майбутні напрямки розвитку корпорації.

Консолідація та інтегрований взаємозв'язок капіталів автомобілебудівної корпорації як фактор модифікації їх інституційної структури має особливу роль. Посилення цих процесів має на меті забезпечити вільне пересування капіталу, що є особливо важливим для недостатньо потужних корпоративних систем. До цього слід додати концентрацію фінансового посередництва та зміну інституційної структури ринку.

При здійсненні своєї діяльності кожна компанія зустрічається з конгломератом перспективних рішень (їх підготовкою) та дій, які ранжуються в залежності від потреб підприємства. Виникає потреба у розробці методології стратегічного управління, що спеціально орієнтована на роботу в умовах складного, динамічного та невизначеного середовища. Основою такої методології може стати методологія стратегічного управління на базі поєднання програмно-цільових методів та методів аналізу ризикових ситуацій.

Аналіз та оцінка загальних методів корпоративного управління є складною та спеціальною проблемою, оскільки від визначення найважливіших тенденцій, що виникають в процесі управління, залежить його ефект.

Розробляючи сучасні підходи до управління економічною безпекою необхідно змінити методологічний підхід, перейшовши від формулювання та обґрунтування основних напрямків майбутніх змін (як це робилося та робиться при розробці різних соціально-економічних програм) до ретельного аналізу дисбалансів, дезінтеграційних тенденцій, що перешкоджають активізації економічного розвитку та визначенню «пов'язаних комплексів механізмів та інструментів», що дозволяють ліквідувати ці дисбаланси та порушення.

Структурно-елементний аналіз реальної фінансової гнучкості автомобілебудівної компанії, пов'язаної з оцінкою інвестиційних рішень та змін господарського середовища недооцінюється в практиці українських компаній. Загальна оцінка тенденцій розвитку фінансової структури та активів компаній не завжди дозволяє приймати ефективні рішення по стратегії їх розвитку.

Принциповим при цьому поєднанні є те, що прийняття стратегічних рішень і повинно здійснюватися з позицій оцінки відтворювальних процесів, що відбуваються під впливом комплексу вищезазначених зовнішніх та внутрішніх факторів.

В фінансовому сегменті розвитку автомобілебудівних корпорацій аналіз стану планово-прогнозної роботи показує, що в даний час робиться спроба налагодження сучасної системи бюджетних принципів управління, поки ще значною мірою орієнтована та поточне фінансове планування. Крім того, було активізоване використання методів довгострокового планування.

Бюджетні методи управління є важливим елементом фінансового планування діяльності компаній та організацій розвинених країн. Так, в США найбільшими автомобілебудівними компаніями широко використовується система «планування-програмування-бюджетування». Практично всі елементи цієї системи відомі в українській практиці, проте разом вони використовуються недостатньо: система цілей та стратегій їх реалізації (план) - комплекс практичних заходів по їх реалізації (програма) - фінансові плани, баланси та фінансові результати (бюджет). Відсутність системності знижує в цілому ефективність фінансового планування організацій [4]. Вихід на рівень, що відповідає світовим стандартам в галузі фінансового планування передбачає перехід від традиційних форм складання бюджету до впровадження систем побудови оптимальних фінансових планів, використанню стратегічного менеджменту для організації внутрішньо фірмового бізнес-планування [1]. Нові умови, пов'язані з загостренням фінансової ситуації, посиленням конкурентної боротьби потребують активізації сучасних методів фінансового внутрішньо фірмового управління.

Баланс компанії, що традиційно використовується на практиці, є достатньо статичним документом, що фіксує стан фінансів компанії на певний період, оскільки рух коштів в цьому періоді «закритий» та знаходиться поза полем зору. А цей рух як раз і відображає ефективність фінансових заходів та окремих видів діяльності.

Для ефективних рішень необхідно постійно оцінювати можливі проблеми та складності, визначати заходи по їх рішенню, як показує практика. Бюджетні принципи як раз орієнтовані (шляхом розрахунку та аналізу комплексу фінансових показників та інших інструментів) на те, щоб оцінювати правомірність окремих заходів, їх спрямованість на забезпечення фінансової стійкості компанії.

Необхідним є більш широке використання комплексних фінансових моделей компанії для створення бюджетів, в основі якиї повинні бути прогнози її розвитку. Поки що рівень розробки прогнозів у більшості компаній є недостатнім ані за якістю, ані за формою.

Посилення роботи по формуванню функціонально-орієнтованих стратегій є також вкрай необхідним: у сфері ціноутворення, зовнішньоекономічної орієнтації діяльності на фондовому ринку, інвестиційній та інноваційній діяльності.

Ці стратегії повинні розроблюватися в рамках реалізації комплексних моделей корпоративного планування, побудови фінансових схем, що характеризують ключові аспекти розвитку автомобілебудівної корпорації на основі системного аналізу її фінансових потоків, що відображуються процеси розподілу та концентрації грошових коштів корпорації на важливіших ділянках бізнес-процесу.

Існують серйозні вади в трактуванні та практиці довгострокового фінансового планування, як показує аналіз практики реалізації систем фінансових моделей (бюджетів). Що стосується практики, то її негативна сторона пов'язана в основному зі збільшенням екстраполяційних методів формування стратегічних моделей, що, безумовно, знижує їх рівень достовірності та загальну практичну цінність [7].

В системі внутрішньокорпоративного управління автомобілебудівною компанією поступово повинна бути впроваджена модульна схема управління, яка передбачає в майбутньому стратегічну структуру організації компанії. До основних модулей, які можуть вже зараз розроблюватися та запроваджуватися, відносяться наступні:

1. Бюджетування. Нові цілі фінансового планування, бюджети продаж, комерційних та прямих витрат, виробництва, управлінських та загальновиробничих накладних витрат. Звіт про прибутки та збитки, кошторисний балансовий звіт та касовий бюджет.

2. Управління грошовими коштами. Структурування грошових потоків, управління готівкою, ліквідність, дисконтування, складання касового бюджету, бартер.

3. Управління оборотними коштами. Структура обігового капітала, обіг поточних активів, фінансовий цикл, управління товарно-матеріальними запасами, система управління запасами, розрахунки потреб в обігових коштах.

4. Прогресивне управління витратами компанії. Нові принципи обліку витрат, класифікація витрат та питання агрегування, аналіз беззбитковості, операційний та фінансовий способи зниження витрат, визначення сфер можливого збільшення прибутку.

5. Податкове планування. Мінімізація податкових платежів, планування податкових виплат, недопущення штрафних санкцій, своєчасне забезпечення інформацією.

6. Діагностика стану компанії. Основний інструментарій для визначення стану компанії, експрес-діагностика, аналіз основних коефіцієнтів, управління фінансовою структурою компанією, показники рентабельності.

7. Впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Різниця в системі стандартів, варіанти переходу на IAS тощо.

Існує багато проблем в плані організаційно-функціональної та фінансовій побудові автомобілебудівної компанії. До них можна віднести: забезпечення інтересів споживачів; зниження реальних витрат виробництва продукції, обґрунтованість системи управління, перед усім, в області ціноутворення, обґрунтованість схему внутрішньої взаємодії підрозділів компанії з державою, місце в системі державного управління економіки тощо.

Оскільки ці проблеми стосуються в основному сфери оперативно-фінансового управління, вони і є в даний час предметом роботи по вдосконаленню управління компанії. Проте вже зараз необхідна переорієнтація цієї роботи на стратегічні аспекти наладки системи внутрішньофірмового управління, особливо фінансів.

Панування великих автомобілебудівних корпорацій та активізація конкуренції між ними призвели до того, що основною метою компанії тепер є не максимізація короткострокового прибутку, а максимізація довгострокового зростання, що суттєво впливає на стратегію її розвитку. Але Україні до цього ще потрібно йти, враховуючи монополізацію країни та високий рівень корупції.

Також необхідною є активізація державного впливу на інноваційний процес компаній з метою забезпечення зростання ділової активності компанії та добробуту економіки та населення. По всій вірогідності, ціна повинна бути пов'язана з потребами (в ідеалі) компанії в інвестиціях, при цьому формула ціни повинна передбачати не тільки відшкодування витрат, але й таку надбавку, за рахунок якої компаніях здатні забезпечувати економічне зростання та інвестувати.

Рух грошових ресурсів створює основу фінансової системи автомобілебудівних компаній, в якій ключовою є модель управління грошовими потоками. З урахуванням часового аспекту взаємної залежності стадій відтворювального процесу слід відрізняти наступні схеми руху фінансових ресурсів:

- грошові кошти поступають дискретно в певні фіксовані проміжки часу та можуть бути спожиті в ці проміжки часу;

- грошові кошти накопичуються безперервно та без особливих затримок безперервно споживатися.

Визначення цих схем є необхідним, оскільки вони реалізуються з урахуванням впливу часового лагу та обмежень у зв'язку з цим на використання. Та для кожної схеми повинні відпрацьовуватися найбільш оптимальні форми реалізації. Від урахування цієї специфіки залежить й ефективність їх реалізації [6].

Тобто йде мова про особливості обліку базових принципів оцінки стану фінансів автомобілебудівних компаній: оптимізацію використання фінансового потенціалу; забезпечення зростання доходів; зниження виробничого та фінансового ризиків. Це пов'язано із забезпеченням фінансової стабільності компаній.

Отже, фінансова стабільність є основною умовою забезпечення фінансових зобов'язань. На сьогодні більшість компаній знаходиться нижче нормального рівня фінансової стабільності. Також низьким є рівень використання власних ресурсів. Обіг поточних активів зростає в основному за рахунок позабалансових статей, збільшуються коефіцієнт заборгованості та зв'язність ресурсів. Рівень ліквідності знижується, падає коефіцієнт покриття. Складний стан з ліквідністю загострює платіжно-розрахункову ситуацію.

При вдосконаленні систем управління необхідно мати на увазі не власне реорганізацію управління, але й те, яку користь принесе для досягнення стратегічних цілей компанії створення або трансформація тих чи інших функції системи управління.

Необхідно взяти до уваги також, що орієнтація фінансових стратегій українських компаній повинна враховувати напрямки зусиль державної політики, що пов'язана з довгостроковими тенденціями розвитку економіки країни та орієнтуватися на них при коригуванні власних стратегій.

В загальному вигляді схема управлінням розвитку представлена на рис.

Схема стратегічного управління розвитком автомобілебудівної корпорації

фінансовий економічний безпека управління

Таким чином, до ключових цілей фінансової стабільності автомобілебудівної корпорації відносяться, по-перше, забезпечення високого рівня фінансової стабільності, що передбачає ефективне використання фінансових ресурсів, інвестиційну активність, виконання зобов'язань та нормальну ліквідність; по-друге, ефективне використання фінансових і матеріальних ресурсів, що включає прискорення обігу поточних активів, стабілізацію коефіцієнту фінансування, зниження коефіцієнту заборгованості та збільшення автономізації використання ресурсів; та, по-третє, забезпечення нормального рівня ліквідності, що передбачає збільшення коефіцієнту загальної ліквідності, зростання коефіцієнту поточної ліквідності та збільшення коефіцієнту покриття.

Список використаної літератури

1. Ансофф И. Стратегический менеджмент. Классическое издание. / Пер с англ. Под ред. Петрова А.Н.-Спб.:Питер, 2011. - 344.:ил. - (Серия «Теория менеджмента»)

2. Горемыкин В А. Экономическая стратегия предприятия / В.А. Горемыкин, О.А. Богомолов. - М.: Информационно-издательский дом ?Филинъ?, Рилант, 2001.

3. Лялин В.А., Воробьев П.В. Финансовый менеджмент: Уч. Пособ. - 2-е изд., испр и доп. - СПб.: Изд. дом «Бизнес-пресса», 2001. - с. 119.

4. Ревенков А. Финансовое планирование на предприятии/ А. Ревенков // Экономист. - 2004. - №11.

5. Сизов Ю.И. Экономическая безопасность региона. М.: Наука, 2007.

6. Слепов В.А. О Взаимосвязи финансовой политики, стратегии и тактики/ В.А. Слепов, Е.И. Громова // Финансы. - 2000. - №8. - с. 50.

7. Хучек M. Факторы выбора стратегии предприятия/ M. Хучек // Вестник московского университета. Серия 6. Экономика. - 1999. - №3. - с. 64.

Размещено на Allbest.ru