Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління ризиками



1. Поняття ризик-менеджменту

Управління ризиками - багатоетапний процес, що має на меті зменшення або компенсування збитків для підприємницької структури при настанні несприятливих подій.

Процес управління ризиками включає: передбачення ризиків; визначення їхніх ймовірних розмірів і наслідків; розробку і реалізацію заходів щодо запобігання чи мінімізації пов'язаних з ризиками втрат.

Наявність ризику в ринкових умовах є неминучим явищем, причому чим вищий ризик, тим більший можливий прибуток. Вважають, що менеджер, який уникає ризикованих рішень, стає невигідним і навіть небезпечним для підприємства, оскільки прирікає його на застій і втрату конкурентоспроможності. В сучасних умовах, коли відбувається розширення зони ризикованих ситуацій ризик-менеджмент підвищує шанси підприємницької структури домогтися успіху в довгостроковій перспективі і зменшує небезпеку погіршення її фінансового становища, проводячи адекватну політику ризику, яка охоплює сукупність заходів,спрямованих на зниження небезпеки помилки уже в момент ухвалення рішення і скорочення можливих негативних наслідків такого рішення на інших стадіях функціонування підприємства.

Методологія управління ризиком ґрунтується на врахуванні стратегії і тактики управління ризиком.

Стратегія управління ризиком - це мистецтво управління діяльністю підприємства у невизначеній господарській ситуації для досягнення поставленої мети за допомогою певного набору правил і обмежень при прийнятті рішень.

Тактика управління - це конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах ризикової ситуації.

Управління ризиками ґрунтується на наступних принципах:

принцип системності, передбачає комплексний підхід до вивчення і оцінки ризиків, а також необхідність врахування фактору ризику при розробці інших функціональних стратегій управління підприємством;

принцип обґрунтованості заходів та дій, які використовуються в управлінні ризиком, передбачає необхідність досконалого обґрунтування заходів та дій, які проводяться щодо управління ризиком;

принцип економічності, передбачає необхідність визначення доцільності чи недоцільності ризику, порівняння витрат на управління ризиком з можливими втратами підприємства у разі виникнення ризикових подій;

принцип послідовності, передбачає необхідність дотримання певної послідовності в процесі управління ризиками для досягнення позитивного результату;

принцип гнучкості стратегії управління ризиком, передбачає забезпечення можливого оперативного корегування дій по управлінню ризиком у зв'язку з постійною зміною факторів, що обумовлюють ризик.

Дотримання основних принципів управління ризиками дозволяє підприємцю ефективніше використовувати ресурси і розподіляти відповідальність, покращувати результати роботи підприємства і забезпечувати його безпеку від дії ризиків.

Для підприємства дуже важливо є розробити стратегію управління ризиком для чого необхідно дати конкретні відповіді на питання:

які саме ризики повинно враховувати в своїй діяльності підприємство?

які способи і інструменти дозволяють управляти цими ризиками?

який ризик є допустимим для підприємства?

Однак формування лише стратегії управління ризиком недостатньо, потрібно мати ще механізми її реалізації.

Процес керування ризиком можна подати у вигляді етапів, показаних на рис. 3.1.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.1. Схема ризик-менеджменту

Процес управління ризиком здійснюється через наступні етапи:

Етап визначення мети - на даному етапі формулюється мета, керуючись якою визначається ступінь прийнятності ризику. Для підприємницької структури головною метою, як правило, є забезпечення стійкого існування підприємства в невизначених обставинах.

Етап розпізнання ризику виражається в усвідомленні можливих ризикових ситуацій підприємцем чи індивідом.

Етап оцінки ризику полягає у визначенні ступеня його серйозності й небезпеки. Розрізняють два види оцінок ризику -- якісну і кількісну.

На етапі вибору методу управління ризиком приймається рішення про те, який з методів управління ризиком вибрати. Методи управління поділяються на дві групи:

контроль за ризиком;

фінансування ризику.

На етапі застосування обраного методу здійснюється нейтралізація ризиків. Іноді виявляється, що найкращим рішенням може бути поєднання відразу кількох методів.

Етап оцінки результатів -- це підбиття підсумків за певний період діяльності в умовах ризику.

2. Методи управління ризиком

2.1 Контроль за ризиком

Контроль за ризиком інакше називається методом мінімізації збитків який може здійснюватися такими способами:

за допомогою диверсифікації.

Диверсифікацією називається інвестування коштів у більш ніж один вид діяльності. Диверсифікація у підприємництві полягає у розподілі зусиль і капіталовкладень між різноманітними видами діяльності. Диверсифікація може здійснюватися в часі й у просторі. У часі вона означає докладання зусиль не одночасно до всіх можливих напрямів, а послідовно. У просторі вона означає розосередження зусиль на значній території. Розрізняють також концентричну і горизонтальну диверсифікації. Концентрична диверсифікація належить до вже освоєних видів діяльності, горизонтальна - до нових.

ухиляння від ризику - відмова від справи, пов'язаної з ризиком.

При ухиленні від ризику необхідно враховувати наступні моменти:

а) уникнути деяких ризиків просто неможливо;

б) ухиляння від одних ризиків може призвести до виникнення інших, можливо більш значних.

Такий метод особливо ефективний, коли існує велика ймовірність виникнення збитків (реалізації) і можливий великий розмір збитку;

запобіганням збиткам, шляхом проведення заходів, що дозволяють звести до мінімуму ймовірність деяких збитків.

Застосування цього методу виправдане якщо:

а) ймовірність реалізації ризику, тобто ймовірність збитку досить велика і саме на її зниження спрямовано метод;

б) розмір можливого збитку не великий ( інакше доцільне використання методу уникнення ризиків, застосування якого виправдане коли ймовірність реалізації висока і розмір можливого збитку також значний).

мінімізація втрат, тобто вжиттям заходів, що дають можливість знизити ймовірність настання несприятливого випадку чи звести величину збитку до мінімально можливої. Застосування цього методу виправдане в таких випадках:

а) великий розмір можливого збитку;

б) імовірність реалізації ризику, тобто імовірність збитку невелика (інакше доцільно використовувати метод відмови від ризику).

передача контролю за ризиком (трансфер) - це відмова від участі в ризикованому заході, але не від самого заходу, за рахунок залучення іншої сторони. Виділяють три причини, за якими передача ризику вигідна як для сторони, що передає (трансфера), так і для приймаючої сторони (трансфері):

1) втрати, що великі для трансфера, можуть бути незначні для трансфері;

2) трансфері може знати дієвіші способи і мати кращі можливості для скорочення можливих втрат;

3) трансфері може перебувати в кращій позиції для скорочення втрат або контролю за ризиком.

Основний спосіб передачі підприємницького ризику здійснюється шляхом укладання контракту. При цьому використовуються такі види контрактів: будівельні контракти, оренда, контракти на перевезення і зберігання вантажу, контракти продажу, обслуговування, постачання, контракт-поручительство, договір факторингу, біржові угоди.

Трансфер ризику не обов'язково найбільш безпечний і ефективний спосіб мінімізації ризику. Тому, передаючи ризик, підприємство має враховувати такі моменти:

1) розподіл ризику між сторонами має бути чітким і недвозначним;

2) рішення про трансфер ризику має прийматися на основі критерію ефективності у порівнянні з аналогічними за надійністю методами мінімізації ризику;

3) трансфері має мати можливість оперативно виконати прийняті на себе зобов'язання;

4) трансфері має мати значні повноваження для скорочення збитків і контролю за ризиком;

5) ризик має передаватися за ціною, що влаштовує обидві сторони.

2.2 Фінансування ризику

До фінансування вдаються у тому випадку, коли підприємство має у своєму розпорядженні певні кошти. Фінансування ризику означає відшкодування можливих збитків і може здійснюватися двома способами:

прийняття ризику. Це принципова згода на відшкодування збитків за рахунок власних коштів. При цьому деякі ризики приймаються тому, що вони неминучі, інші тому, що несуть у собі потенціал можливого прибутку. Приймаючи підприємницький ризик, слід брати до уваги такий момент: втрати, які легко передбачати і прорахувати (поломка устаткування, дрібні крадіжки, помилки персоналу), потрібно враховувати як оперативні витрати, а не як збиток у результаті дії ризику.

Прийняття ризику може бути двох видів: заплановане і незаплановане.

У запланованому випадку прийняття ризику втрати покриваються з поточного доходу, якщо в цілому вони невеликі. У цьому випадку часто вдаються до так званого самострахування, тобто створення власних резервних фондів (фондів самострахування або фондів ризику) для покриття можливих збитків шляхом нагромадження коштів. Самострахування доцільне тоді, коли вартість майна, що залишається на свій ризик, невелика, в порівнянні з майновими і фінансовими ресурсами всього бізнесу, і ймовірність збитків дуже мала.

При незапланованому прийнятті ризику підприємству доводиться покривати втрати з усіх ресурсів, що залишилися. Якщо втрати великі, можливе скорочення розміру підприємства і навіть припинення його діяльності.

Прийняття ризику не завжди означає відмову від будь-яких дій, спрямованих на скорочення збитків.

передача ризику. Це передача відповідальності за ризик третім особам за збереження існуючого рівня ризику. Для цього призначене страхування. Мета страхування полягає у забезпеченні відшкодування усіх чи частини збитків за рахунок грошових фондів, що спеціально формуються. Його застосовують для запобігання одиничним небезпекам, що не залежать від діяльності підприємницької структури чи конкретної особи, зокрема таким як стихійні лиха, пожежі, аварії, акти вандалізму, викрадення автотранспорту, розбійні напади тощо.

Страхування належить до методу передачі ризику за допомогою укладання контракту. В ролі трансфері виступає страхова компанія. Страхова компанія є спеціалізованою організацією, а тому має можливість оперативно виконати взяті на себе зобов'язання. Страхова компанія наділена значними повноваженнями для скорочення збитків і контролю за ризиками і може як найкраще використовувати ці повноваження, вона має можливість приймати ризик за виправданою, добре розрахованою ціною

У страхуванні є певні обмеження:

- ціна страхування може не влаштовувати клієнта страхової компанії;

- застрахувати можна далеко не всі ризики.



3. Особливості управління ризиками підприємства

Роботу з ризик-менеджменту на підприємстві рекомендується здійснювати за допомогою спеціально розробленої програми керування ризиками. Для розробки такої програми і контролю за її виконанням в ідеалі має бути створений спеціальний підрозділ, очолюваний ризик-менеджером.

Аналізуючи ризикову діяльність підприємства, рекомендується використовувати схему, наведену на рис. 3.2.

Перший етап такої програми повинен розпізнати можливість втрат.

Другий етап досліджує факти.

На третьому етапі визначаються розміри можливих втрат. На даному етапі можливі два варіанти:

1) якщо втрати не серйозні, то доцільно піти на ризик;

2) якщо втрати серйозні, аналізуємо небезпеки. Рішення при цьому можуть скеровуватися на:

усунення деяких небезпек;

зменшення деяких небезпек;

уникнення діяльності, що породжує небезпеку.

Для зменшення деяких небезпек необхідно:

а) розпізнати значущі, але не катастрофічні втрати;

б) розпізнати катастрофічні втрати. При можливості катастрофічних втрат ми можемо:

перекласти ризик на інших;

придбати на ринку комерційний страховий поліс



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.2. Алгоритм керування ризиками.

При некатастрофічних втратах доцільно або перекласти ризик на інших, або придбати на ринку комерційний страховий поліс, або провести самострахування.

Якщо говорити про те, коли та які способи оптимізації (зменшення) ризику доцільно обрати, то можна подати таку спрощену схему, так звану таблицю рішень (табл. 3.1.)



Таблиця 3.1.

Рішення щодо зниження ступеню ризику.

	Рівні ймовірності	Близька до нуля	Низька	Невелика	Середня	Велика	Близька до одиниці
Рівні збитків, грн.
Невизначені (від 0 до А1)	Прийняття ризику	Прийняття ризику чи створення резервів (запасів)
Малі (від А1 до А2)	Створення резервів, запасів
Помірковані (від А2 до А3)	Створення резервів, запасів	Зовнішнє страхування чи (і) розподіл ризику	Уникнення ризику
Середні (від А3 до А4)	Зовнішнє страхування чи (і) розподіл ризику	Уникнення ризику
Великі (від А4 до А5)	Зовнішнє страхування чи (і) розподіл ризику	Уникнення ризику
Катастрофічні (від >А5)	Зовнішнє страхування чи (і) розподіл ризику	Уникнення ризику

Зрозуміло, що кожне підприємство може прийняти свою градацію рівнів збитків, свою градацію рівнів ймовірностей збитків на підставі досліджень та експертних оцінок і будувати свою таблицю рішень. Наведена табл. 3.1. показує лише сутність методичного підходу.

Повинно бути також зрозумілим те, що на практиці доцільно застосовувати не один з наведених способів зниження ризику (чи інші можливі способи), а їх комбінацію, застосовуючи як зовнішні так і внутрішні способи (методи) оптимізації (зниження) ризику.

При прийнятті остаточного рішення необхідно врахувати основні правила для ризик-менеджера на підприємстві:

треба завжди думати про наслідки ризику;

не можна ризикувати більше, ніж може дозволити власний капітал;

не можна ризикувати значним заради малого;

позитивне рішення приймається лише у разі відсутності сумнівів;

за наявності сумнівів приймається негативне рішення;

не можна думати, що існує тільки одне рішення проблеми, можливо є і інші варіанти.



4. Ризик та психологічна теорія рішень

Психологічна теорія рішень вивчає проблеми впливу особистих рис суб'єкта на прийняття рішень, що пов'язані з ризиком.

Пристосуватися до ризику можуть допомогти дії, що зменшують ймовірність небажаних подій, чи величину потенційних збитків, або розподіл наслідків ризику серед інших промисловців чи підприємців, чи суспільства в цілому.

Для кожної стадії прийняття рішення характерні свої закономірності. Так, на стадії усвідомлення і попереднього оцінювання (вимірювання) ризику його суб'єкт фокусує свою увагу на одній-двох найважливіших, з його точки зору, характеристиках. Наприклад, на розмірі очікуваного доходу, коли мова йде про доцільність інвестицій, (причому, оцінюють по максимуму) і в той же час майже не замислюються про ймовірність втрат чи виграшу. Тобто інформація про конкретну ситуацію формується у суб'єкта ризику за два етапи: спочатку обирається одна з характеристик як деяке обмеження, а іншу вважають за критерій (ціль). При цьому відкидають усі альтернативи, які не відповідають вибраним обмеженням; далі з тих альтернатив, що залишилися, обирають ту, яка забезпечує найбільший рівень параметру, обраного за ціль. Як правило, характеристику “ймовірність одержання не меншого від деякого заданого значення прибутку” розглядають як обмеження, а “величину сподіваного прибутку” - як ціль.

Згідно психологічної теорії рішень важливо врахувати питання, пов'язані з внутрішнім чи зовнішнім пристосуванням особи до ризику.

Зовнішнє пристосування (екстравертність) щодо ризику полягає у спробі суб'єктом ризику якось модифікувати зовнішнє оточення (середовище), щоб одержати деякі переваги: маневрування ресурсами, маніпулювання поведінкою контрагентів (партнерів) під час укладання угод тощо.

Внутрішнє пристосування (інтравертність) до ризику є характерним для осіб, що не дуже вірять у можливості контролю над зовнішнім оточенням та прямого впливу на нього, їх основний інструмент - збір додаткової інформації, виграш у часі, підключення своїх керівників до процесу прийняття відповідальних рішень, генерація нових альтернатив.

Наприклад, приймаючи рішення стосовно великих інвестицій, деякі особи, що відповідають за прийняття рішень, будуть намагатися торгуватися з банком відносно умов позики, ставок відсотків, графіків виплат або залучити банк у справи свого підприємства на правах співучасника (зовнішнє пристосування). Іншими особами більше уваги приділяється збиранню інформації про можливості банку і його зацікавленість у наданні підприємству кредиту, чи осмисленню проблеми обхідних шляхів на випадок провалу операції і падіння авторитету особи на підприємстві (внутрішнє пристосування до ризику).

Поводження менеджера за умов ризику повинно орієнтуватися:

на пошук «рушійної пружини» ризикованої ситуації (осмислення проблеми, формування управлінської задачі, розстановка сил), використовуючи ситуаційний аналіз;

на відшукування зв'язку даної ризикованої ситуації з попередніми обставинами (історичний метод) та прогнозування загроз та збитків;

на співставлення ризикової ситуаційної задачі з розвитком цілісної системи управління (системний підхід);

на обґрунтування і використання технологій розв'язання управлінських задач в адекватних ситуаціях;

на формування адекватного стилю управління (нова тактика в нових обставинах, обтяжених ризиком).

З цього випливає можливість створення технологічної ситуаційної матриці (алгоритму), яку можна подати такими основними операціями:

Операція 1. Аналіз та діагностика ризикованої ситуації (визначення головних задач, основних протиріч, домінуючих тенденцій).

Операція 2. Визначення управлінських цілей, методів і засобів їх вирішення.

Операція 3. Визначення чинників, що впливають на прийняття рішень.

Операція 4. Розробка альтернативи способів дії.

Операція 5. Оцінка кожної з альтернатив, вибір такої, що найбільше відповідає вимогам ризикованої ситуації.

Операція 6. Розробка конкретного способу (програми дій), що є найбільш ефективним з точки зору переведення певної ризикованої управлінської ситуації у більш сприятливу.

Особливу роль у вирішенні ризикових задач відіграють інтуїція менеджера та інсайд.

Інтуїція являє собою здатність безпосередньо, ніби раптово, без логічного продумування знаходити правильне рішення проблеми. Інтуїтивне рішення - це внутрішнє осяяння, просвітління думки, що розкриває суть досліджуваного питання. Інтуїція є неодмінним компонентом творчого процесу. Психологія розглядає інтуїцію у взаємозв'язку з чуттєвим і логічним пізнанням і практичною діяльністю як безпосереднє знання в його єдності зі знанням опосередкованим, раніше придбаним.

Інсайд - це усвідомлене рішення якоїсь проблеми. Суб'єктивно інсайд переживають як несподіване осяяння, збагнення. У момент самого інсайда рішення усвідомлюється дуже ясно, однак ця ясність часто короткочасна і має потребу у свідомій фіксації рішення.

У випадках, коли ризик розраховувати неможливо, ризикові рішення приймають за допомогою евристики.

Евристика являє собою сукупність логічних прийомів і методологічних правил теоретичного дослідження і відшукання істини. В першу чергу ці правила і прийоми рішення відносяться до особливо складних завдань. Ризик-менеджмент має свою систему евристичних правил і прийомів для ухвалення рішення в умовах ринку.

ризик менеджмент логістичний рішення



5. Особливості управління логістичними ризиками

При логістичному обслуговуванні товари відчувають безліч впливів внаслідок виробничо-технологічних операцій, а загальне число операцій в логістиці збільшується багато разів - збільшуються число і розмір ризиків, різноманітних за своїй природою, але по місцю виникнення і характеру вони класифікуються як логістичні. У кожній функціональній сфері бізнесу є власний «набір» специфічних ризиків, але в логістичній системі (ЛС), крім традиційного набору, виникають особливі логістичні види ризиків. Зниження їх величини, скорочення видів залежить від рішення ряду прагматичних проблем, таких, як, наприклад, визначення вигляду ризиків, які можуть виникнути при виконанні логістичних операцій або функціонуванні ЛС.

Ризикологія як наука виникла в кінці 1970-х років в зв'язку з погіршенням екологічної ситуації в США. Практичні підходи до виявлення, ідентифікації і оцінки ризиків, що існували до того часу, активно використовувалися в морських перевезеннях вантажів, в фінансовій сфері, в сфері економіки виробництва, в контрактному середовищі, в сфері страхування і т.д. Значна кількість виявлених ризиків, що ідентифікувались до того часу в більшості випадків асоціювалася з втратами різних видів ресурсів. Як відомо, етимологія ж поняття «ризик» має коріння в іспано-португальському risk - «підводна скеля», тобто небезпека. У «Тлумачному словнику російської мови» приводиться інше визначення «ризику»: «Дії на успіх, в надії на щасливий вихід», що акцентує увагу і на інше значення поняття ризик виграш або додатковий прибуток.

Основними причинами виникнення ризику є три чинники зовнішнього середовища, що визначаються різними ситуаціями або набором обставин: невизначеність, випадковість, протидія, з якими необхідно рахуватись, передбачувати, планувати і якщо можливо знижувати, зменшувати і запобігати.

Невизначеність розглядається як сума обставин, які можна передбачувати заздалегідь, але не можна визначити, наскільки істотно вони вплинуть на результуючі показники логістичної діяльності. Випадковість включає обставини, які можуть виникнути незалежно від загальної ситуації і в більшості випадків виникають під впливом чинників зовнішнього середовища. Протидія - навмисний опір обставинам учасників логістичного процесу його виконанню.

Враховуючи зміст невизначеності, випадковості і протидій, в сучасній логістичній практиці ризик трансформувався не просто у вартісну або натуральну оцінку величини збитків (прибутки). Опис і розрахунок розмірів ризиків відособився в особливий вид діяльності, направлений на подолання невизначеності, випадковості, протидії в ситуації неминучого, тобто обов'язкового ризику.

Причини невизначеності різноманітні і багаточисельні: від суб'єктивних людська діяльність, до об'єктивних - стихійне лихо. відмови техніки, порушення технології, політична і економічна ситуація. Дослідження з метою виявлення і ідентифікації ризиків, пов'язаних з транспортуванням, показують, що 75% всіх виникаючих ризиків викликані людськими помилками, недостатньою підготовкою, втомою, індивідуальними психоемоційними якостями, порушеннями правил і вимог роботи на певних робочих місцях або при виконанні певних логістичних операцій, функції.

Виникнення ризикових ситуацій з ускладненням логістичного процесу неминуче привертає пильну увагу до проблем керування логістичними ризиками. Тут потрібно виділити три основні групи проблем:

· вироблення уявлень про ризик конкретних логістичних операцій;

· виявлення меж допустимого ризику;

· розробка методів аналізу, оцінки і менеджменту ризиків.

Рішення цих задач вимагає корінних перетворень не тільки в області управління, передусім корінним чином необхідно змінити мислення менеджерів і фахівців, що обслуговують логістичні системи.

Основна мета такого роду діяльності - боротьба з негативними наслідками ризиків, тобто зниження збитків від логістичної діяльності і, якщо можливо, збільшення позитивного результату ризику, тобто прибутку. Рішення про конкретні дії для захисту і зменшення (збільшення) ризику можуть бути деталізовані тільки при ретельному вивченні і аналізі ситуацій ризику, які можливі в майбутньому і теперішньому часі.

Аналіз ризикової ситуації, або ситуації ризику, визначає три взаємопов'язаних умови: наявність невизначеності, аналіз можливих альтернатив розвитку і вибір оптимальної можливості оцінити ймовірність здійснення вибраних варіантів. Визначення видів і величини ризику має характер випадкових процесів, і кількісні оцінки можуть бути отримані при використанні апарату теорії ймовірностей. Спеціаліст повинен пам'ятати, що в ситуації ризику, крім ідентифікації причин його виникнення і розрахунку абсолютних величин втрат або прибутку, необхідно врахувати - ймовірність успіху (втрат), ймовірність відхилень від вибраної мети, можливість сприятливих або негативних наслідків дій, що робляться.

Для зниження значущості негативних явищ (ризиків) звичайно створюється система «управління ризиком», яка включає ряд видів діяльності.

1. Ідентифікація ризику

Ідентифікація ризику означає виявлення джерел ризику, їх видів і можливого збитку. Це питання досить опрацьоване і в теорії, і на практиці, а також розроблені різноманітні класифікації, використання яких значно полегшує ідентифікацію ризику і планування заходів щодо управління ним. До найбільш поширених відносять логістичні ризики, пов'язані з виконанням відповідних функцій: виробництва, зберігання, маркування і упаковки, консолідації і розукрупнення, транспортування різними видами транспорту, документування, розрахунків, розподілу і т.д. Наприклад:

а) ризики, пов'язані безпосередньо з транспортуванням вантажу на конкретному перевізному засобі, включаючи пожежі, дорожньо-транспортні випадки, викрадення або зникнення транспортного засобу, вибухи, пошкодження при вантаженні, укладанні, вивантаженні, прийомі товару, втрату або пошкодження тари, упаковки, втрату або неправильне оформлення документів, недбалість персоналу і т.д.;

б) ризики, що впливають на вантажі ззовні: ДТП, клімат, заборони влади, неплатоспроможність або банкрутство субпідрядників, помилки в оформленні процедур платежів, затримка в дорозі, втрата або пошкодження вантажу при зберіганні, складуванні і інших операціях на складах і при підготовці до транспортування, висока концентрація вантажу, низький рівень кваліфікації працівників;

в) ризики, що впливають на зовнішні об'єкти через випадки з вантажем: жертви аварій, нещасний випадок, очікування виконання операцій, пошкодження власності підрядчика, пошкодження чужого майна, митні ризики і т.д.:

г) інші ризики, витрати на порятунок і аварію, ліквідацію наслідків, витрати на сюрвейера або юриста і інші витрати.

Експерти або фахівці можуть ідентифікувати загрозливі ризики до їх появи. Важливо виділити ті, що впливають на величину ризику чинники. До цих ризиків відносять: вигляд товару і його упаковку; засіб транспортування (вигляд транспорту, число транспортних засобів і їх характеристики); терміни і тривалість транспортування і транспортні шляхи і т.п. Нижче приведені види ризиків, що впливають значним чином на загальні логістичні витрати.

Ризики реалізації:

· відмова в реєстрації товару;

· упущена вигода зниження обсягів попиту або потреби в товарі, витіснення його конкурентами;

· зниження прибутковості підвищення закупівельної ціни або зниження обсягів закупівлі, збільшення витрат;

· прямі фінансові втрати - втрата товару, його якості, підвищення витрат звертання, штрафи, непередбачене мито і відрахування.

Ризики митного оформлення:

· невчасна сертифікація товару;

· неправильний розрахунок митних зборів, акцизів, ПДВ і т.д.;

· порушення вимог документообігу;

· незадовільне інформаційне забезпечення операції і пов'язане з ним порушення законодавства.

Ідентифікація ризику дозволяє згодом дістати кількісну і якісну оцінку ризику - оцінку ймовірності настання небезпеки, прогнозування вірогідного рівня втрат по вартості або в натуральному вимірюванні. Отримані оцінки дозволяють розробити організаційно-технічні заходи для запобігання (контролю) ризику з метою мінімізації збитку і регулювання збитків.

Виявивши і ідентифікувавши вид ризику, необхідно знати наслідки управлінських рішень, пов'язаних з особливостями вияву ризику.

Ризик може визначатися величиною можливих втрат в матеріально-речовим (фізичному) або вартісному вираженні, якщо збиток піддається вимірюванню в грошовій формі. У відносному вираженні ризик визначається величиною можливих втрат, віднесеною до будь-якої бази: майно підприємства; загальні витрати ресурсів; очікуваний прибуток (прибуток). Ризики розрізнюють і по інших ознаках:

Наявність втрат: потенційна можливість втрати додаткового прибутку або об'єму продажу умовний ризик; відсутність такої можливості чистий ризик.

Середовище виникнення: зовнішній ризик виникає внаслідок взаємодії підприємства з ринковими контрагентами; внутрішній ризик виникає всередині підприємства, внаслідок особливостей організації виробництва, системи обліку і контролю, прийняття рішень, підбору персоналу.

Умови контракту.

Багато ризиків пов'язані з властивостями товару, представленого до логістичного обслуговування. Подібні ризики можна запобігти або зменшити вже на стадії планування виконання контракту. Для цього іноді доцільно дотримуватись деяких правил, зокрема:

– в контракті присутні специфікації (або додаються) і встановлюється фінансова відповідальність за розрив контракту;

– фіксуються умови підтримки якості товару, узгоджуються системи стандартів і зразків, відсотковий вміст складових, сертифікація якості, безпека постачання самого товару:

– правильно проводиться упакування і маркування, за порушення - встановлюється штраф.

2. Умови постачання

Вибір умов контракту:

– детально розглядаються умови формування ціни товару за базовими умовами постачання, оскільки за цим може приховуватись ризик недоотримання прибутку. Єдиним методом захисту є чіткий розгляд структури ціни контракту.

– між терміном підписання контракту і терміном постачання ціна може змінитися. Тому за рекомендацією ЕЕК в контрактах встановлюється «змінна ціна», яку звичайно розраховують по наступній формулі:

де - ціна в момент відвантаження:

- ціна при підписанні контракту:

- частки різних статей витрат у вартості товару (в сумі =100%):

- накладні витрати і прибуток експортера;

- матеріальні витрати:

- витрати на оплату персоналу;

- ціна продукції на моменти підписання і виконання контракту;

- витрати на робочу силу на моменти підписання і виконання контракту.

Форс мажорні обставини.

Найважче оцінювати і запобігати ризикам, які виникають внаслідок форс-мажорних обставин. В якості таких не признаються комерційні ризики, а саме коливання кон'юнктури, зміни цін, банкрутство.

Розірвання контракту.

– детально і чітко фіксуються умови розірвання контракту - порядок відшкодування збитків, виплата неустойки, штрафи;

– контракт можна розірвати при наступних обставинах: заміна виконавця, додаткові угоди про припинення зобов'язань;

– реалізація права на розірвання контракту внаслідок порушення його умов обмежена це може бути тільки протермінування постачання.

3. Вибір партнера

Вибір партнера (посередника) в логістичній системі також дозволяє знизити ризики, пов'язані з незнанням обставин і умов його діяльності. Багато західних моніторингових фірм радять в цьому випадку використати правило 5 «С»:

– характер (character) - репутація в діловому світі, відповідальність і готовність виконати зобов'язання;

– фінансові можливості (capacity) -- здатність погасити позику, кредит або інший борг за рахунок поточних грошових надходжень або продажу активів;

– власність (capital) - величина і структура акціонерного і статутного капіталу;

– забезпечення (collateral) -- види і вартість активів;

– загальні умови (conditions) - стан кон'юнктури і інші чинники зовнішнього середовища.

Крім того, необхідно перевіряти можливості логістичних контрагентів за допомогою власної системи інформації або професійними системами типу Due Diligence. Інформацію про реальне фінансове становище клієнта або контрагента можна отримати: в Торгово-промисловій палаті, банках, звітах, аудиторських і страхових компаніях, спілці підприємців. фондових і інших біржах, консалтингових компаніях, в довідниках «Адреса Європа» (150 тис. виробників в 15 країнах), «Зарубіжні виробники», в інформаційних комерційних базах «Інтерконсультант». F & S Index plus Text International (зведення про світові компанії, продукти, розрахунки і коментарі), «WA 2 Регістр» перевірка патенту партнерів в деяких країнах колишнього СРСР.

Подібна інформація дозволяє значно знизити ризики втрат, пов'язаних з посередниками або партнерами, яких уперше залучають до участі в логістичному процесі, а також дізнатися про зміну становища у минулих контрагентів.

4. Оцінка ризиків і визначення збитків

Здатність управляти ризиками, тобто знижувати, компенсувати і -попереджувати втрати визначається після виявлення характеру ризику і отримання його кількісних і якісних оцінок. При оцінці ризиків застосовуються декілька основних підходів і безліч методів. Згідно з теоретичним підходом ризик розраховується:

– на основі логічних міркувань, емпірично - шляхом екстраполяції минулих ситуації і прогнозування їх на майбутнє;

– на основі статистики - шляхом вивчення статистики втрат з встановленням частоти певних рівнів втрат;

– експертно - на основі оцінок і інформації, отриманій від експертів;

– розрахунково-аналітично - шляхом побудови кривої розподілу ймовірностей втрат.

Вибір методів оцінки ризику найчастіше пов'язаний з обставинами і необхідною точністю оцінок збитків (прибутків) від невиконання договорів, операцій і інших операцій.

Різноманітні методи оцінки ризику від найпростіших, що дозволяють зорієнтуватися в ситуації, що склалася, до сучасних математичних методів дозволяють дістати точні кількісні оцінки з динамікою, що прогнозується.

Результати оцінки, як правило, дозволяють надалі ухвалити рішення про заходи компенсації, зниження або запобігання логістичного ризику, в основі яких лежать традиційні методи, що постійно модифікуються . У їх числі:

1. Диверсифікація - розподіл коштів, що інвестуються між різними об'єктами вкладення капіталу в логістичну систему, які безпосередньо не пов'язані між собою, що сприяє зниженню ризику і зменшенню втрат.

2. Передача ризику (зниження ризику) - передаюча сторона (трансфер) передає ризик приймаючій стороні (трансферу) на основі укладання контракту. Широко застосовується при укладанні будівельних контрактів, оренді лізингу, в договорах зберігання, перевезення, продажу, обслуговування, постачання, доручення, факторингу (під уступку грошової вимоги), біржових операціях. Передаватися можуть ризики платоспроможності, майна, відповідальності, зупинки діяльності.

3. Лімітування - встановлення граничних сум витрат, продаж, кредиту і т.п. Використовується банками при видачі позик, підприємствами при продажу товарів в кредит, інвесторами при визначенні сум вкладень капіталу. Лімітування може розглядатися і як метод обмеження ризику.

4. Страхування - передача або розподіл ризиків, що виникають у однією особи, між рядом осіб. Використовується у відповідності з діючим законодавством в різних країнах через подвійне страхування, перестрахування, самострахування.

5. Усунення ризику - відмова від деяких видів діяльності, пов'язаних з ризиком.

Які існують основні шляхи мінімізації ризиків в логістиці?

Мінімізація ризиків, що виникають в логістичних системах, базується на ряді організаційно-економічних заходів, які цілеспрямовано і превентивно зменшують ймовірність виникнення ризиків:

1) Наявності інформації - достовірної, своєчасної і повної.

2) Керівних впливах в логістичній системі, що знижують ймовірність виникнення ризиків і зменшують їх негативні наслідки.

3) Використанні нормативних матеріалів - для правильного реагування на виникнення ризикових ситуацій.

4) Наявності розвиненої логістичної інфраструктури: транспортної і інформаційної.

5) Страхуванні процесів транспортування, складування, вантажо-переробки.

6) Запобіганні подальшого збитку від ризиків.



Питання до самоперевірки засвоєння знань

1. Розкрийте суть ризик-менеджменту.

2. На вирішення яких завдань спрямоване управління ризиками?

3. На яких принципах базується управління ризиками?

4. З яких етапів складається процес управління ризиками?

5. У чому полягає змістовна характеристика стратегії управління ризиками?

6. Чим відрізняється стратегія управління ризиком від тактики і політики управління ризиком?

7. Які існують методи управління ризиком?

8. Які правила застосовують в ризик-менеджменті?

9. Якими способами здійснюється контроль за ризиками?

10. Розкрийте суть диверсифікації у підприємництві.

11. Що означає ухиляння від ризику?

12. У чому полягає суть передачі контролю за ризиком?

13. В яких випадках застосовують при контролі за ризиками спосіб їх запобігання?

14. Розкрийте умови мінімізації втрат при виникненні ризикової ситуації.

15. Визначте сутність фінансування ризику як методу управління ним.

16. Охарактеризуйте способи фінансування ризику.

17. Розкрийте роль страхування у зниженні ризику.

18. Охарактеризуйте алгоритм керування ризиками.

19. Як здійснюється вибір способів оптимізації ризику?

20. Як впливає на здійснення ризик-менеджменту особистість суб'єкта, що приймає рішення?

21. В чому суть психологічної теорії рішень?

22. Розкрийте суть поводження менеджера за умов ризику.

Размещено на Allbest.ru

...