Інтелектуалізація діяльності як орієнтир для безперервного розвитку підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 658.18

Інтелектуалізація діяльності як орієнтир для безперервного розвитку підприємства

Хаврова К. С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського (м. Кривий Ріг)

У статті досліджено необхідність інтелектуалізації діяльності як орієнтиру для безперервного розвитку підприємства. Узагальнення наведених наукових підходів до сприйняття процесу «сталий розвиток» дало змогу надати авторське визначення цього поняття. Дослідження наявних систем управління підприємством дало змогу розробити загальні критерії інтелектуалізації діяльності та графічно їх інтерпретувати. Виділено принципи системи управління інтелектуалізацією діяльності підприємства.

Ключові слова: інтелектуалізація, розвиток, сталий розвиток, безперервний розвиток, управління підприємством, система управління.

Хаврова Е. С.

Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского (г. Кривой Рог)

ИНТЕЛЛЕКТУАЛИЗАЦИЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ КАК ОРИЕНТИР ДЛЯ НЕПРЕРЫВНОГО РАЗВИТИЯ ПРЕДПРИЯТИЯ

Резюме

В статье исследована необходимость интеллектуализации деятельности как ориентира для непрерывного развития предприятия. Обобщение приведенных научных подходов к восприятию процесса «устойчивое развитие» дало возможность представить авторское определение этого понятия. Исследование существующих систем управления предприятием позволило разработать общие критерии интеллектуализации деятельности и графически их интерпретировать. Выделены принципы системы управления интеллектуализацией деятельности предприятия.

Ключевые слова: интеллектуализация, развитие, устойчивое развитие, непрерывное развитие, управление предприятием, система управления.

Khavrova K. S.

Donetsk National University of Economics and Trade named after Mykhailo Tugan-Baranovsky

INTELLECTUALIZATION OF ACTIVITY AS A REFERENCE POINT FOR CONTINUOUS DEVELOPMENT OF COMPANIES

Summary

There is studied the need for intellectualization of activities as a reference point for the continuous development of an enterprise. The generalization of the above scientific approaches to the perception of the process of "sustainable development" has made it possible to provide the author's definition of the term. A study of existing enterprise management systems allowed developing common criteria for the intellectualization of activities and graphically interpreting them. The article also highlighted the principles of the system of management of the enterprise activities' intellectualization.

Key words: intellectualization, development, sustainable development, continuous development, enterprise management, management system.

Постановка проблеми. На сучасному етапі рин-кової економіки розвиток підприємств будь-якої галузі неможливий без ефективного управління ними. При цьому вибір принципів і методів управ-ління підприємствами визначається не тільки вну-трішнім станом їх розвитку, а й впливом зовнішніх чинників, конкурентним середовищем, цілями, які ставить перед собою підприємство, і т. п.

Вивчення сутності інтелектуалізації діяльності підприємства на сучасному етапі є предметом досліджень багатьох учених-економістів, що логічно, і викликано природою самого розвитку підприємства, якщо воно має стратегічні орієнтири на безперервний розвиток.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження праць багатьох учених, присвячених інтелектуалізації діяльності підприємства та її впливу на розвиток підприємств, свідчить про підвищений інтерес до даної проблеми. Різні аспекти досліджуваних питань були розкрити такими вченими, як Е. Брукінг, С. Брю, І. Буш- марін, Д. Белл, В. Гойл, П. Друкер, В. Іноземцев, С. Климов, А. Тоффлер, П. Сенге, П. Стоуньер, Х. Такеучі та ін.

Виділення невирішених раніше частин загаль-ної проблеми. Багато вчених зараз ведуть інтен-сивний пошук нових моделей, стимулів, критеріїв інтелектуалізації, однак чимало питань даного спектра ще не мають необхідного теоретичного обґрунтування. Зараз недостатньо наукових дослі-джень комплексної дії інтелектуалізації діяльності на безперервний розвиток підприємств як перспективного напряму, залишаються неосвітле- ними чимало проблем концептуального та емпі-ричного характеру.

Мета статті полягає у дослідженні інтелекту-алізації діяльності підприємства для підвищення результативності діяльності підприємства та без-перервного його розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження. Роз-криття сутності процесу інтелектуалізації діяль-ності переконує в тому, що вона забезпечує без-перервність розвитку підприємства, оскільки інтелектуалізація сама по собі представляє процес, у ході якого вдосконалюються людські ресурси на принципах активізації інтелектуальних ресурсів, реалізації, збільшення і збагачення його інтелек-туального потенціалу.

Етимологічне значення терміна «інтелектуалі-зація» однозначно визначено. Це термін позичений з англійської мови та має латинське походження. Його латинський корінь - intellectus, що означає розуміння, осягнення, розум. Похідним є при-кметник «інтелектуальний» (intellectualize), тобто розумовий. Надалі в англійській мові виникає іменник «інтелектуалізація» (intellectuallizaion), що позначає посилення ролі інтелекту, підвищення інтелектуального рівня кого- або чого- небудь [1].

Термін «інтелектуалізація» набув широкого поширення насамперед у наукових колах пси-хологів як процес, що належить до механізмів психологічного захисту, що полягає у використанні особистісних інтелектуальних ресурсів для пом'якшення або усунення емоційних переживань і почуттів [2].

Останнім часом інтелектуалізація як відносно автономний, складно організований і багатогран-ний процес привертає увагу багатьох дослідників проблем економіки та управління під час осмис-лення економічних явищ, породжуваних сучасною соціально-економічної трансформацією, що веде зростаючу роль різних інтелектуальних ресурсів, а особливо ресурсів людини як виняткового «носія» інтелекту. Складовою частиною проведених наукових дискусій є проблема розв'язання суперечності між наявним інтелектуальним рівнем працівників підприємств і вимогами якості, що пред'являються до сучасної робочій силі виходячи із завдання безперервного розвитку підприємства. управління інтелектуалізація графічний

На думку Г.В. Бережнова, інтелектуалізація - це стимулюючий вплив інтелектуальним капіталом (знаннями) на економічний об'єкт, який безперервно залучає, виробляє, поширює компоненти інтелектуального капіталу, підтримуючи цим трансфер і дифузію різних видів капіталу, просування нових і спеціальних знань, товарів і послуг [3].

Також заслуговує на увагу думка авторів, що інтелектуалізація підприємства - це орієнтація його діяльності на придбання, створення і використання знань для їх перетворення в нові товари, послуги або бізнес-моделі [4].

Таким чином, можна констатувати, що інте-лектуалізація діяльності забезпечує безперервність розвитку підприємства в цілому. При цьому вона є характеристикою якісної риси інтенсивності роз-витку й одночасно сприяє стійкості розвитку під-приємства. Висунутий аргумент випливає з пробле-матики розгляду таких понять, як «інтенсивний розвиток» і «сталий розвиток» підприємств, у дослідженнях сучасних учених-економістів.

Так, досліджуючи проблему інтенсивного роз-витку підприємств, вчені звертають увагу на якісну сторону питання процесу, що властиво інноваційному розвитку та обґрунтованій вище теорії безперервного розвитку підприємства. При цьому екстенсивність розвитку передбачає кіль-кісні зміни в системі «підприємство», а інтенсив-ність - якісні, що і визначає переваги останніх. Зокрема, Ю.С. Погорєлов уважає, що ці основні відмінності в розумінні екстенсивності й інтен-сивності закладені ще в античній філософії, що пов'язано з появою в розвитку чогось нового, якіс-ного [5]. При цьому вчений ототожнює поняття інтенсивного та інноваційного (науково-техніч-ного) розвитку.

Е.Л. Семенчук, А.Д. Шеремет і Е.В. Негашев основну увагу приділяють не тільки перевагам інтенсивного розвитку перед екстенсивним, а й визначають чинники, що забезпечують ці переваги і, отже, як у нашому випадку, характеризують по теорії безперервного розвитку підприємства саме рушійні сили і його потенціал - кваліфікацію персоналу і досконалість процесу використання ресурсів завдяки інноваціям [6; 7, с. 199]. Виходячи із системного підходу до розгляду розвитку підприємства, Л. Запасна звертає увагу на появу якісно нових форм у підсистемах завдяки інтен-сивному розвитку [8], що, на наше переконання, і буде сприяти безперервному розвитку підприєм-ства.

Таким чином, як інтелектуалізація, так і інтенсивність розвитку мають безальтернативне значення безперервного розвитку підприємства, з одного боку, а з іншого - визначають його стійкість в умовах конкурентного середовища.

При цьому звертає на себе увагу помилкова точка зору окремих зарубіжних учених-економістів, які пов'язують стійкість розвитку підприємства зі стабільним (статичним) станом, а не з динамікою цього процесу. Така точка зору властива, наприклад, Г. Брауну, Д. Харлей і С. Харту [9; 10], які процес сталого розвитку підприємства пов'язують із досягненням ним стану рівноваги як ідеального типу поведінки підприємства, і у зв'язку із цим - шаблонним виконанням дій у процесі своєї подальшої діяльності, що де-факто виключає проведення в майбутньому будь-яких змін із підтриманням досягнутого стану розвитку. Така наукова точка зору випливає з досягнутого високого рівня розвитку підприємства на стадії зрілості життєвого циклу підприємства, після якої, виходячи з теорії менеджменту, починається стадія старіння, занепаду і «смерті». Вважаємо, що це трактування суперечить самій обґрунтованої вище теорії еволюції безперервного розвитку підприємства. Отже, головна проблема полягає в розгляді стійкості не стосовно самого процесу (розвитку), а щодо підприємства.

Іншими вченими-економістами акцентується увага на тому, що для досягнення стійкого розвитку підприємству, що функціонує на ринку, потрібен певний час для накопичення потенціалу [11], як і для проведення змін, які сприятимуть його розвитку в подальшому. Тобто у цьому разі стійкість розвитку полягає в подальших якісних змінах, незважаючи на досягнутий рівень зрілості. Саме здатність проводити такі зміни в подальшому цими вченими пов'язується з такими властивостями сталого розвитку, як здатність життєдіяльності підприємства в умовах неперед-баченої зовнішньої (конкурентної) середовища, його взаємодії із цим середовищем, відкритості до еволюції разом із цим середовищем [11].

Деякі вчені стійкість розвитку пов'язують із накопиченням внутрішнього потенціалу під-приємством для проведення подальших змін на ньому, що випливає з таких визначень самого поняття «сталий розвиток»: це сукупність засобів забезпечення взаємозалежної діяльності всіх під-систем підприємства, використання яких у заданих межах забезпечує досягнення поставлених цілей [12, с. 29]; це інтегральна оцінка розвитку підприємства в усіх напрямах його діяльності: фінансовій, організаційній, виробничій, кадровій, інформаційній [13, с. 79].

На особливу увагу заслуговують точки зору вчених, якими стійкість розвитку підприємства пов'язується з його здатністю взаємодіяти із зовнішнім середовищем, що в нашому випадку полягає в умінні розвиватися поруч із системами більш високого рівня і в умовах мінливого кон-курентного середовища. Саме такий підхід до сприйняття сталого розвитку притаманний таким ученим, як М.В. Афанасьєв, який уважає, що сталий розвиток є «здатністю системи повертатися в стан рівноваги після того, як вона була виведена із цього стану під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників» [14, с. 24]; Я.В. Литвиненко, на думку якого сталий розвиток є здатністю зберегти рух за наміченою траєкторією (підтримувати намічений режим функціонування), незважаючи на збудливий вплив [15, с. 554]; А.В. Козаченко та А.Е. Воронкової, які вважають, що сталий розвиток є «здатністю протистояти негативним внутрішнім і зовнішнім впливам, умінням адаптуватися до мінливих умов існування» [16, с. 80].

Але, на наше переконання, для обґрунтованої теорії сталого розвитку підприємства найбільш чітке визначення поняття «сталий розвиток» представлено українським ученим-економістом Л.Г. Мельником і бельгійським науковцем Л. Хен-соном, які вважають, що цей процес є «процесом змін, в якому експлуатація ресурсів, напрями інвестицій, орієнтація науково-технічного розвитку та інституційні зміни погоджені між собою і зміцнюють наявний і майбутній потенціал для задоволення людських потреб...» [17, с. 134]. Саме виходячи із цього визначення, стає зрозуміло, що стійкість розвитку визначається потенціалом, інтелектуалізацією й інтенсивністю, прагненням підприємства задовольнити потреби суспільства, надає йому можливість отримувати прибуток і забезпечувати безперервність свого розвитку.

Узагальнення наведених наукових підходів до сприйняття процесу «сталий розвиток», виділення наукових проблем щодо його трактування з погляду теорії безперервного розвитку дає змогу уточнити це поняття і дати йому таке визначення: це здатність підприємства конкурувати у зовніш-ньому середовищі і задовольняти потреби суспіль-ства в товарах і послугах на основі безперервного розвитку підприємства за умови реалізації потен-ціалу, який формується під час інтелектуалізації діяльності. Вважаємо, що таке визначення містить у собі всі обґрунтовані вище принципи і передумови сталого розвитку підприємства в умовах інтелектуалізації його діяльності.

Усе вищенаведене характеризує особливу прак-тичну значимість інтелектуалізації діяльності як головної основи довгострокового нарощування конкурентного стану підприємства та безперерв-ного його розвитку на ринку.

Нині інтелектуалізація діяльності - це ціле-спрямований вектор генерації знань, умінь, нави-чок, інновацій та інтелектуальних ресурсів, яка створює новий продукт, послугу в сучасному інформаційному суспільстві.

На нашу думку, однією з найбільш важливих особливостей інтелектуалізації діяльності є сукупність можливостей, часто ще не розкритих, формально не зафіксованих, але наявних для виконання дій. Основою економічного потенціалу повинна бути саме інтелектуальний складник, оскільки в умовах ринкової економіки посилення конкурентних відносин на світових і вітчизняних ринках, стрімкий розвиток і зміна технологій, диверсифікація бізнесу, що зростає, висувають нові вимоги до безперервного розвитку. Для того щоб запропонувати шляхи інтелектуалізації діяльності, необхідно враховувати особливості цієї діяльності як економічної категорії.

На нашу думку, по-перше, це динамізм, тобто інтелектуалізація діяльності постійно рухається та змінюється, тому у статистиці вона розглядається дуже умовно і без відображення її рівня у реальному житті.

По-друге, різноманіття форм інтелектуалізації потребує застосування широкого спектра прийомів та методів в управлінні ними, що ускладнюється відсутністю абсолютно точних методів виміру та обліку. Важливу роль відіграє й та обставина, що інтелектуалізація діяльності, безсумнівно, впливає на покращення економічного результату.

Дослідження наявних систем управління під-приємством дало змогу розробити загальні критерії інтелектуалізації діяльності та графічно їх інтерпретувати.

Ураховуючи приведені особливості підвищення інтелектуалізації діяльності, можна сформулювати низку вимог до формування системи управління нею, що будуть визначатися особливостями практичної діяльності підприємства, та виділити принципи управління нею.

Усі управлінські рішення у сфері ефективного використання ресурсів та організації їхнього обо-роту тісно взаємозв'язані та прямо або побічно впливають на кінцеві результати фінансової діяльності підприємства, тому інтелектуалізація діяльності повинна розглядатися як комплексна функціональна керуюча система, що забезпечує розроблення взаємозалежних управлінських рішень, кожне з яких робить свій внесок у загальну результативність діяльності підприємства та вливає на його безперервний розвиток.

Таким чином, під час інтелектуалізації діяль-ності проводяться такі заходи:

Цілі

1. Формування та ефективне використання підприємством конкурентних переваг за умови інтелектуалізації діяльності.

2. Оптимізація фінансового результату через максимізацію прибутку (при цьому детально досліджується основний факторний ланцюжок отримання прибутку звикористанням інтелектуалізації діяльності.

3. Об'єктивна оцінка результатів господарчої діяльності підприємства.

4. Прийняття обґрунтованих короткострокових та довгострокових управлінських рішень.

Основні вимоги до формування ефективної системи управління інтелектуалізацією діяльності підприємства

1. Координація взаємодії безлічі різних під-розділів підприємства, діяльність яких пов'язана з інтелектуалізацією діяльності в інноваційній сфері.

2. Поліпшення інформаційно-аналітичного забезпечення процесу розвитку інтелектуалізації.

3. Підвищення якості управлінських рішень, які приймаються щодо процесу інтелектуалізації діяльності, орієнтованого на інноваційний результат.

4. Розроблення стратегії і тактики в галузі управління розвитком інтелектуалізації персоналу.

Висновки. Результати дослідження становлення категорії «сталий розвиток» підтверджують поступове її формування із розвитком економіки і дають змогу визначити дану категорію у такому форматі: сталий розвиток - це здатність підприєм-ства конкурувати у зовнішньому середовищі і задо-вольняти потреби суспільства в товарах і послугах на основі безперервного розвитку підприємства за умови реалізації потенціалу, який формується під час інтелектуалізації діяльності. Запропоновані шляхи інтелектуалізації діяльності враховували особливості цієї діяльності як економічної кате-горії. Для забезпечення безперервного розвитку підприємства необхідно розглядати інтелектуалі-зацію діяльності як комплексну функціональну керуючу систему, що забезпечує розроблення взаємозалежних управлінських рішень, кожне з яких робить свій внесок у загальну результатив-ність діяльності підприємства та вливає на його безперервний розвиток.

Список використаних джерел

1. Большая советская энциклопедия [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://slovari.yandex.ru.

2. Лейбин В.М. Словарь-справочник по психоанализу / В.М. Лейбин. - СПб. : Питер, 2001. - 688 с.

3. Бережнов Г.В. Интеллектуализация деятельности предприятия / Г.В. Бережнов // Креативная экономика. - 2007. - № 2(2). - С. 84-91.

4. Интеллектуальное предприятие: механизмы овладения капиталом и властью (теория и практика управления эволюцией предприятия) / В.В. Цыганов, В.А. Бородин, Г.Б. Шишкин. - М. : Университетская книга, 2004. - С. 24-26.

5. Новая философская энциклопедия [Электронный ресурс]. - Режим доступа : www.terme.ru.

6. Семенчук Е.Л. Проекты развития предприятия / Е.Л. Семенчук // Вісник Одеського національного морського університету. - 2010. - Вип. 31. - С. 197-206.

7. Шеремет А.Д. Методика финансового анализа / А.Д. Шеремет, Е.В. Негашев. - М. : ИНФРА-М, 1999. - 208 с.

8. Запасна Л.С. Економічна сутність розвитку підприємства / Л.С. Запасна [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://masters.donntu.edu.ua/2011/iem/bashkevich/library/tez8.htm.

9. Donald R. Brown, Don Harley An Experiential Approach to Organization Development. - Person prentice hall. - 2006.

10. Hart S. A Natural - Resourse - Based View of the Firm // Academy of Management Review. 1995 - № 20(4).

11. Лосев В.С. Эволюционная природа устойчивого развития промышленного предприятия: теоретический аспект / В.С. Лосев, К.Д. Михайленко // Вестник Тихоокеанского государственного университета. - 2012. - № 2(25). - С. 155-164.

12. Елецких С.Я. Характеристика этапов процесса управления устойчивым развитием предприятия / С.Я. Елецких // Экономика Крыма. - 20120. - № 1(34). - С. 29-36.

13. Малий бізнес: стійкість та компенсаторні можливості : [монографія] / Г.В. Козаченко, А.Е. Воронкова, В.Ю. Медяник, В.В. Назаров. - Київ : Лібра, 2003. - 328 с.

14. Афанасьев Н.В. Управление развитием предприятия : [монография] / Н.В. Афанасьев, В.Д. Рогожин, В.И. Рудыка. - Харьков : ИНЖЭК, 2003. - 184 с.

15. Литвиненко Я.В. Концепція ефективності діяльності підприємства / Я.В. Литвиненко [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://libfree.com/152348409_marketingkontseptsiya_efektivnosti_diyalnosti_pidpriyemstva.html.

16. Малий бізнес: стійкість та компенсаторні можливості : [монографія] / Г.В. Козаченко, А.Е. Воронкова, В.Ю. Медяник, В.В. Назаров. -- Київ : Лібра, 2003. -- 328 с.

17. Мельник Л.Г. Триалектические основы управления развитием экономических систем : [монография] / Л.Г. Мельник. -- Сумы : Университетская книга, 2015 -- 447 с.

Размещено на Allbest.ru